Акела промахнувся. Моніторинг ток-шоу 1–15 грудня 2017 року
Попередній моніторинг читайте тут.
Уся перша половина грудня пройшла для більшості українських ток-шоу під знаком опозиції. Представники різноманітних антагоністичних до влади партій збиралися та обговорювали «промахи» Адміністрації Президента і її союзників: арешт Саакашвілі, законопроект проти НАБУ, звільнення Єгора Соболєва з голови антикорупційного комітету ВР, «тиск на ЗМІ».
Власне, такі програми навіть не були схожими на ток-шоу, в ефірах «Українського формату» (NewsOne) та «Народу проти» («Україна») політики не дискутувати між собою, а лише змагалися в чорному піарі «влади» та аргументах на користь її слабкості. У «Праві на владу» («1+1») ведучі взагалі оголосили себе частиною опозиції. Через усе це, десь більш явно, десь менш, проходила єдина думка — якщо ця влада не може впоратися, то, можливо, варто її (достроково) змінити?
Кого моніторили: «Свобода слова» (ICTV), «Право на владу» («1+1»), «Народ проти» (ZIK), «Український формат» (News One), «Головна тема» («Україна»).
Коли моніторили: 1–15 грудня
Короткі підсумки:
«Народ проти», ZIK
1 грудня — «Тарифний геноцид — як дожити до весни»
Гості: Микола Шамбір, заступник міністра соцполітики, Сергій Каплін, Блок Петра Порошенка, Іван Крулько, «Батьківщина», Вікторія Войціцька, «Самопоміч», двоє колишніх міністрів (Олексій Кучеренко, ЖКХ, і Михайло Папієв, Мінсоцполітики), енергетичні експерти.
Короткий опис: усі, хто нині пов’язаний із тарифами, — бандити й корупціонери. Владу необхідно змінювати.
8 грудня — «Українська зима: між державною зрадою та диктатурою»
Гості: Андрій Білецький, «Національний корпус», Юрій Чижмарь, Радикальна партія, Павло Богомазов, адвокат Саакашвілі, позафракційні нардепи Юрій Дерев’янко, партія «Воля» та Віктор Чумак (раніше БПП). Екс-голова СБУ Валентин Наливайченко, надзвичайний повноважний посол України Роман Безсмертний, нардеп «Народного фронту» Ігор Лапін.
Короткий опис: в Україні жахлива диктатура. Владу необхідно змінювати.
15 грудня — «Хто здав і хто поверне український півострів»
Гості: Олександр Удовиченко, колишній заступник прокурора Криму, Марина Ставнійчук, член Венеціанської комісії від України у 2009–2013 роках, Олег Махніцький, виконуючий обов'язки Генпрокурора у лютому — червні 2014 року, Ленур Іслямов, лідер громадської блокади Криму, Олександр Кіхтенко, командувач Внутрішніх військ МВС України у 2005–2010 роках (у титрах не зазначено, що у 2014–2015 роках він також був головою Донецької ОДА), Микола Голомша, заступник генпрокурора України в лютому — жовтні 2014 року, Мустафа Джемілєв, народний депутат і колишній лідер Меджлісу, нещодавно звільнений із російських катівень заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз.
Короткий опис: дуже цікаве та якісне експертне обговорення. Але владу необхідно змінювати.
«Український формат», NewsOne
6 грудня — «Порошенко проти Саакашвілі»
Гості: Юрій Дерев’янко, партія «Воля», Михайло Добкін, «Опозиційний блок», Сергій Соболєв, «Батьківщина», Валентин Наливайченко, екс-голова СБУ, Сергій Мельничук, екс-член Радикальної партії та «Волі народу», і Надія Савченко, позафракційний народний депутат.
Короткий опис: Саакашвілі ні в чому не винен, при владі корупціонери.
13 грудня, частина перша — «Українська армія. Вчора, сьогодні завтра»
Спочатку програма намагалася нав'язати глядачам дві думки: в розвалі української армії винен Захід та Україні потрібно повернути ядерну зброю.
Гості: екс-заступник начальника Генерального штабу Юрій Думанський, колишній голова зовнішньої розвідки Микола Маломуж, екс-командир батальйону «Айдар» Сергій Мельничук, екс-голова (з 10 жовтня 2014 року по 11 червня 2015-го) Донецької ОДА Олександр Кіхтенко, командир розвідки полку «Азов» Сергій Коротких і позафракційний народний депутат Надія Савченко.
Короткий опис: у розвалі української армії винен Захід. Україні потрібно повернути ядерну зброю.
13 грудня, частина друга — «Політична криза та ймовірність дострокових виборів»
Гості:Михеїл Саакашвілі, народні депутати Нестор Шуфрич, народний депутат, «За життя», Сергій Власенко, «Батьківщина», Андрій Іллєнко, «Свобода», Віталій Купрій, партія «Укроп», Олександр Опанасенко, «Самопоміч», Аркадій Карнадський, БПП.
Короткий опис: влада слабка, Саакашвілі та журналістів переслідують.
«Право на владу», «1+1»
7 грудня — «Війна всіх проти всіх»
Гості: Мустафа Найєм, БПП, та Сергій Соболєв, «Батьківщина».
Короткий підсумок: влада намагається позбутися антикорупціонерів. Співведуча ток-шоу Наталія Мосейчук заявляє, що вона в опозиції.
14 грудня — «Що з нами сталося?»
Гості: Артур Герасимов, БПП, Олег Ляшко, Радикальна партія, Сергій Власенко, «Батьківщина», Андрій Тетерук, «Народний фронт» та Тарас Батенко, партія «Укроп».
Короткий підсумок: кожен гість агітував за позицію своєї партії, симпатії ведучих були на боці антикорупціонерів. Олегу Ляшку дісталися непропорційно гострі запитання. Порадував такий викид суб'єктивізму від ведучої Наталії Мосейчук:
Артур Герасимов: «Ви хочете сказати, що не піднімаються зарплати бюджетникам, ви хочете сказати, що нема підняття пенсій?»
Наталя Мосейчук: «Та в мене таке враження, що вам плювати на те, що про вас думають люди. Ну, ви подивіться на екран. Ось ваша оцінка».
Артур Герасимов: «Наталю, я скажу фактами і все».
Наталя Мосейчук: «Блін. […] Це, знаєте, коли вам щось в очі, а ви кажете: божа роса. Ну, їй-богу».
«Головна тема», «Україна»
3 грудня — «Ціна здоров’я, як нас лікуватимуть після реформи?»
Гості: заступник міністра охорони здоров'я Роман Ілик, сімейний лікар Руслан Добровольський та співзасновниця благодійного фонду «Таблеточки» Ірина Литовченко.
Короткий підсумок: чудова, якісна, незаполітизована програма про офіційні зміни в медицині.
10 грудня — Питання безпеки на дорогах
Гості:Володимир Мартиненко, радник міністра внутрішніх справ, Віталій Максимов, автоексперт, Володимир Омелян, міністр інфраструктури.
Короткий підсумок: багатостороння та якісна програма про ініціативи з поліпшення безпекової ситуації на дорогах. Єдина вагома вада — відсутність якісного експертного фону.
«Свобода слова», ICTV
4 грудня — про бюджет та реформи
Гості: Володимир Гройсман, прем’єр-міністр, Андрій Рева, міністр соцполітики, Олександр Данилюк, міністр фінансів, Володимир Кістіон та В’ячеслав Кириленко, віце-прем’єри, а також заступники міністрів з охорони здоров’я та аграрної політики.
Короткий підсумок: двогодинний паркет Володимира Гройсмана та уряду.
11 грудня — «Війна всіх проти всіх»
Гості: генеральний прокурор Юрій Луценко, міністр юстиції Павло Петренко та народні депутати Артур Герасимов, БПП, Антон Геращенко, «Народний фронт», Руслан Сидорович, «Самопоміч», Дмитро Добродомов, позафракційний, партія «Народний контроль».
Короткий підсумок: двогодинна війна всіх проти всіх. Влада доводить, що вона ефективна, опозиція з цим не згодна.
«Народ проти», Телеканал ZIK
1 грудня
Тема програми 1 грудня, можливо, й була логічною, адже шоу вийшло в перший день зими, але все одно звучала вона як порно для популістів: «Тарифний геноцид — як дожити до весни». Аналогічним виявилося й запитання до глядачів: «Чому зростають комунальні тарифи? Перше — їх доводять до реальної собівартості. Друге — на них заробляє влада та олігархи». Як не дивно, але протягом усієї тригодинної (відчувається як шість) програми про тарифи ніхто жодного разу не пояснив офіційної версії, чому ж вони зросли: ні про дефіцит «Нафтогазу», ні про курс гривні, ні про різницю між реальною вартістю та оплатою населення.
Хоча це й не дивно, адже у студії був лише один представник влади, це визнала сама ведуча Наталя Влащенко: «Пан Шамбір (Микола Шамбір, заступник міністра соцполітики. — MS), єдиний представник влади, який не побоявся сюди прийти». Інші, як-от Ігор Насалик, Дмитро Вовк, Андрій Коболєв, були запрошені, але, за словами тієї ж ведучої, «відмовилися прийти». Замість них у студії були присутні, зокрема, Сергій Каплін, Блок Петра Порошенка (ані сам Каплін, ані ведуча це причетністю до влади не вважають), Іван Крулько, «Батьківщина», Вікторія Войціцька, «Самопоміч», двоє колишніх міністрів (Олексій Кучеренко, ЖКХ, і Михайло Папієв, Мінсоцполітики), а також велика кількість загалом критичних до влади енергетичних експертів. Якщо ви чули одну розмову про тарифи за подібного складу гостей, — ви чули їх усі. Обговорення звелося до, власне, тарифного геноциду та безперспективності нинішньої влади.
Цього разу головними бенефіціарами критики стали Петро Порошенко та Рінат Ахметов, причому інколи до подібних висновків підштовхувала сама ведуча. Наприклад, у депутатки від «Самопомочі» Наталя Влещенко запитала: «... “Роттердам+" — це, як говорять експерти, частина домовленостей між Президентом Порошенко та бізнесменом Рінатом Ахметов. Про це ви заявили влітку в інтерв'ю одному журналу. Про що саме йдеться скажіть нам, і що отримала кожна з цих сторін?». Далі модераторка виділила на цю відповідь бонусний час і уточнила: «Стільки заробив пан Ахметов ви сказали. А скільки заробив пан Порошенко?»
При цьому найбільш маніпулятивним гостем програми можна, безсумнівно, визнати Сергія Капліна. По-перше, не зрозуміло, навіщо його запросили обговорювати енергетичну тематику. Для закриття «соціального аспекту» тарифів (Каплін — заступник голови в Комітеті ВР із соцполітики) у шоу був цілий колишній міністр, а актуальної інформації чи думки влади член БПП все одно не доносив. Зате він розповів, що «кожного депутата і в цілому партію» Олега Ляшка контролює Рінат Ахметов, а сам Ляшко — «пройдисвіт і продажна шкура». Що саме тарифний майдан Капліна добився відставки Яценюка. Що в України є можливість зробити мінімальну пенсію 5 тисяч гривень, а зарплату — 10 тисяч. Також народний депутат займався агітацією («До парламенту мають прийти [...] нові ліві європейські демократичні сили) і заявив таке: «На одному з поверхів Нафтогаз України працює [...]Американська компанія [...], яка видобуває під іноземний конкретний уряд весь ринок газу в нашій країні.[...] Ми втратили наш суверенітет і сьогодні людей по суті примушують знімати штани, знімати труси, все, що в них є, виносити з дому, щоб заплатити за газ». Усе це, звісно, без фактологічних заперечень з боку ведучої.
І все ж цього разу в «Народ проти» найбільшу маніпуляцію привнесли в ефір не гості, а самі журналісти. Ток-шоу провело розслідування, спробувавши з’ясувати, чи закуповує Україна вугілля в ОРДЛО. Для цього на вагони російського потяга, який буцімто за спеціальною схемою доставляє в Україну вугілля сепаратистів, кореспонденти програми встановили GPS маячок, а також направили пробу вугілля в лабораторію. На момент виходу програми жоден зі способів нічого не виявив, тим не менше ведуча, анонсуючи відповідний сюжет, заявила: «Наші журналісти відвідали Слов’янську ТЕС і з’ясували, що вона працює на вугіллі саме з окупованих територій». Самі ж розслідувачі завершили свій матеріал так: «Маячок вже перебуває на території Російської Федерації і рухається в бік ОРДЛО».
Що ж, по-перше, дивно, що шоу не дочекалося результатів і фактично розкрило свій таємний маячок для потяга. По-друге, Наталя Влащенко, очевидно, зробила висновок про походження вугілля до реальних результатів. По-третє, що означає «в бік ОРДЛО»? Іван Крулько, народний депутат від «Батьківщини», одразу після цього сюжету висловив подяку журналістам «за наочні докази», і лише втручання експерта Андрія Геруса змогло пояснити глядачам, що поки що нічого невідомо і спочатку належить провести лабораторну експертизу. Її результати, до речі, так і не були оприлюдені, принаймні за два наступних шоу.
Загальний змістовий консенсус програми можна визначити так: «Усі, хто пов’язаний із енергетикою, — бандити. Позитивних тенденцій і прикладів немає. Влада та олігархат обкрадають народ». Ток-шоу виглядало як відвертий чорний піар влади із чітким меседжем про те, що змін від неї чекати не варто, лишилося тільки переобрати. Про те, настільки ефективно ця програма впливає на виборця, можна судити за власним голосуванням «Народу проти». На початку шоу 5 % глядачів вважали, що тарифи зростають через об’єктивні чинники. Після трьох годин однобокої критики без права на адвоката — таких людей не лишилося взагалі.
8 грудня
Цього тижня ток-шоу телеканалу ZIK знову було присвячено критиці влади, або ж офіційно: «Українська зима: між державною зрадою та диктатурою». Усе про програму та її настрій розповідає сюжет на самому початку: «Гучна атака на політичних конкурентів. Майже голлівудська спецоперація із затримання Михаїла Саакашвілі перетворилася на черговий політичний серіал. […] Одночасно Банкова йде у лобову атаку на антикорупційників […] Трійці єврооптимістів показують на двері […] Під атаку потрапляють ще й засоби масової інформації. Переслідування журналістів, обшуки. Президент обіцяє посилити контроль над опозиційними медіа. […] Схоже, за півтора року до чергових президентських виборів влада береться до масштабної зачистки по усіх політичних фронтах. Та чи не скочування це до диктатури й чого може коштувати країні така політика?»
Склад гостей тематичний: Андрій Білецький із «Національного корпусу», Юрій Чижмарь із Радикальної партії, Павло Богомазов, адвокат Саакашвілі, позафракційні народні депутати Юрій Дерев’янко (із «Волі», яка об’єдналася із Саакашвілі), Віктор Чумак (раніше БПП) та екс-голова СБУ Валентин Наливайченко. Вони доводили диктатуру й заявляли, що влада слабка / налякана / вбиває країну. На противагу їм із поміркованою позицією та без очевидної електоральної місії — надзвичайний повноважний посол України Роман Безсмертний. З боку влади — нардеп «Народного фронту» Ігор Лапін.
Перша пара програми Юрій Чижмар та Юрій Дерев’янко змагалися лише в одному: хто більше розкритикує владу та виправдає Саакашвілі? Член Радикальної партії критикував заполітизованість МВС та ГПУ: «Вони використовують ці посади для своїх політичних ігрищ в державі». Член партії «Воля» хвалив самого Саакашвілі: «… який називає все своїми іменами, який не боїться і не прислуговує діючій владі, який не купується або за хабарі, або за посади…». Потім справу політика критикував Чижмар: «Те, що ми сьогодні бачимо на вулицях, пов'язане з Саакашвілі, воно немає жодного відношення до процесуальної ситуації», а владу взяв на себе Дерев’янко: «Пан Курченко, пан Медведчук, пан Порошенко є партнерами, є бізнес-партнерами в Україні». Критичні запитання та уточнення інколи лунали лише від експертів у студії.
Багато в чому до безапеляційної критики влади та нагнітання ситуації традиційно підштовхувала своїми запитання Наталя Влащенко. Наприклад, отаким було запитання ведучої до Віктора Чумака: «…Стосовно восьми депутатів, які перешкоджали правоохоронцям відвести на допит Саакашвілі, вже зареєстровані кримінальні впровадження. Ви серед них. Як ви можете це прокоментувати? Цю заяву, і взагалі, такі погрози і так далі». Себто пані Влащенко не цікавиться, навіщо депутат заважав правоохоронцям, чи адекватні такі дії в принципі, чи адекватною була реакція Генпрокурора. Вона просить прокоментувати погрози. До речі, про Віктора Чумака: далі в програмі він погоджується, що за заборону в'їзду Саакашвілі на територію України треба покарати «всіх прикордонників».
Останній приклад роботи Наталі Влащенко підкреслює ставлення ток-шоу телеканалу ZIK до достовірності інформації. У Валентина Наливайченка запитують: «Як колишній голова СБУ і, можливо, спеціаліст із конспірології, що примусило відізвати за одну ніч закон про НАБУ і що примусило знову розпочати розмову про антикорупційні суди?» Навряд чи такої кваліфікації достатньо, щоби з впевненістю судити про очевидно закриті перемовини.
При цьому варто зазначити, що Наталя Влащенко досить рідко перебивала спікерів, щоби поставити їм додаткові запитання. Не пощастило в цьому сенсі лише Ігорю Лапіну, члену «Народного фронту», який намагався пояснити присутнім, що ж сталося із законом про НАБУ. Поверховий контент-аналіз свідчить, що в межах першого запитання до гостя, яке ставить сама ведуча, Наталя Влащенко найбільше, крім пана Лапіна, перебивала Юрія Чижмаря (двічі) та Андрія Білецького (двічі). Члену «Народного фронту» вона поставила шість уточнювальних запитань.
Ексклюзивом програми цього разу став другий арешт Михеїла Саакашвілі, про який гості й ведуча дізналися фактично в прямому ефірі і який потім відстежували кореспонденти. В рамках одного з таких міні-включень «Народ проти» дозволив Давиду Сакварелідзе провести відкриту агітацію: «… Дорогие киевляне, мы сейчас находимся на Печерске […] присоединяйтесь, будем вместе бороться за наше будущее, за каждого из нас».
Загалом програма, в якій практично всі гості, ведуча та окремі експерти лише критикували (а інколи й поливали брудом) владу й, головним чином, виправдовували Саакашвілі, була схожа навіть не на «мочилово», а на звичайну пропаганду. Причому ефективну, до кінця програми в диктатуру в Україні вірили вже 85 % гостей, на 5 % більше, ніж на початку.
І справа не в наявності критики як такої (за закон про НАБУ, наприклад, українських посадовців критикували навіть за кордоном), справа в її подачі та цілях. Українську «владу» (хто це, до речі?) судили заочно й у якості доказів приймали досить сумнівні свідчення. Більше того, сама суддя вечора відкрито визнавала «конфлікт інтересів» : «Ми відчуваємо певний тиск окремих представників Адміністрації Президента, які вважають, що у нас на каналі немає балансу […] Заборонили основній частині спікерів коаліції БПП і “Народного фронту” приходити на програми».
Щоразу на початку ток-шоу Наталя Влащенко розповідає про гостей, яких «Народ проти» запросив, але вони відмовилися прийти. Подається це як доказ гостроти й чесності програми. Але на «Свободу слова» чи «Право на владу», наприклад, ці люди спокійно приходять, хоча там більшості з них ставлять не менш гострі запитання. Можливо, справа не лише в «тискові» чи «страху»? Можливо, ZIK надто низько в рейтингах? Можливо, «владі» не хочеться відчувати до себе особливого негативного ставлення, поки колегам із опозиції дозволяють піаритися на їхній критиці? Можливо, ніхто просто не хоче витрачати три години свого життя у вечір п'ятниці? У будь-якому разі, владу, очевидно, є за що критикувати, інші шоу це теж роблять і «влада» туди ходить. Можливо, «Народу проти» потрібно, в першу чергу, подивитися на себе?
15 грудня
Початок цього випуску «Народу проти» не обіцяв нічого хорошого, але виявився, мабуть, найкращим із поки що побачених.
Тема програми звучала так: «Хто здав і хто поверне український півострів». Себто вже в самій назві випуску була презумпція вини — Крим здали. Далі по ходу програми особливих одкровень не було, всі гості погоджуються, що так чи інакше здала його тогочасна / чинна влада.
Більше того, цього разу сам випуск «Народу проти» розпочався із закиду Адміністрації Президента від ведучої Наталі Влащенко: «…На наш канал знову відбулась рейдерська атака. До власника ZIK Петра Димінського звернувся народний депутат Гліб Загорій і запропонував віддати телеканал в управління Адміністрації Президента на три роки. Ми вважаємо це тиском на свободу слова». По-перше, дуже цікавий спосіб рейдерства — пропозиція. По-друге, сім’я Загоріїв має іншу версію подій. По-третє, Наталія Влащенко забула нагадати повну позицію телеканалу, зокрема, ту її частину, яка стосується підозри Димінському у скоєнні смертельної ДТП.
Тим не менше, цього разу ток-шоу телеканалу ZIK врятували гості. Серед них: Олександр Удовиченко, екс-заступник прокурора Криму, Марина Ставнійчук, член Венеціанської комісії від України у 2009–2013 роках, Олег Махніцький, виконуючий обов'язки Генпрокурора у лютому — червні 2014 року, Ленур Іслямов, лідер громадської блокади Криму, Олександр Кіхтенко, командувач Внутрішніх військ МВС України у 2005–2010 роках, Микола Голомша, заступник генпрокурора України у лютому — жовтні 2014 року, Мустафа Джемілєв, народний депутат і колишній лідер Меджлісу, та нещодавно звільнений із російської тюрми Ахтем Чийгоз. Загалом, люди, які мають досвід у темі або ж навіть були її безпосередніми учасниками. Саме їхні коментарі, дискусії та навіть незбалансована критика зробили випуск цікавим і насиченим, адже ці гості говорили про проблему предметно й не робили довгих відступів на власні передвиборчі програми.
Звісно, були присутні у студії й досить далекі від теми люди, наприклад, автогонщик та волонтер Олексій Мочанов, екс-міністра юстиції Олександр Лавринович, екс-очільник СБУ Валентин Наливайченко та, звісно, Михеїл Саакашвілі. Від влади в студії був чи не один лише Дмитро Білоцерківець, член БПП, якому надали слово в ролі «експерта». Нагадаємо, що «експерти» в «Народ проти» — це не обов'язково фахівці з якоїсь галузі, а радше «міні-гості», які не виходять до трибуни у складі пар, але можуть ставити запитання та вступати в перепалки з місця.
Похвалити хочеться також Наталю Влащенко, яка хоч і не змінила своєї очевидно критичної до влади позиції, але все ж працювала як хороша журналістка. Гострими та цікавими були, зокрема, її запитання по доленосному засіданні РНБО під час анексії Криму. Також вона, наприклад, не дала Олександру Лавриновичу попіаритися на питанні статусу півострова:
Олександр Лавринович: «…після завершення цієї окупації, скажімо, навіть не окупації, а як це сказати? Передачі чи здачі Криму іншій державі…»
Наталя Влащенко: «Окупації. Не будемо скидатися. Росія окупувала Крим».
Разом із тим, лишилося в програмі й кілька суттєвих мінусів. По-перше, у всьому винною на ZIK знову виявилася влада. Цитуючи Ленура Іслямова, лідера громадської блокади Криму, «Крым мы потеряли из-за того, что нас предали […] Это сделали власти Украины, которые были в тот момент». По-друге, не всі запитання пані Влащенко були гострими та відстороненими й інколи вона підозріло не помічала очевидних речей. Наприклад, після майже половини програми, коли гості розкритикували всі відповідальні за події в Криму інституції (від військових до прокурорів), слово отримав Валентин Наливайченко, тогочасний очільник СБУ. Але його модераторка чомусь запитала не про помилки відповідного відомства, як інших спікерів, а про дипломатичний шлях повернення півострова. Пізніше цю «несправедливість» виправили присутні гості та експерти.
Що ж до піару на темі програми, то тут виділився Михеїл Саакашвілі. Загалом, екс-президент Грузії розповідав про досвід спротиву Росії, але при цьому не забував і про себе: «Я скучаю по Крыму так же, как скучаю по Абхазии. И я вам скажу — я предсказал в 2010-м, я позвонил своему другу Президенту Ющенко и сказал — вы считайте, Виктор, что потеряли уже Крым…».
Тим не менше, навіть не зважаючи на односторонній піар, цей випуск «Народу проти» залишив позитивні враження. Насправді, це чи не єдиний випуск ток-шоу, в якому по завершенню ефіру кількість людей, що підтримували позитивний варіант у голосуванні, зросла: на 2 % більше людей (було 67 %) повірили в те, що Крим повернуть. Нехай і за наступної влади.
«Український формат», телеканал NewsOne
6 грудня
Поки інші ток-шоу хоча б намагалися (чи робили вигляд) якось збалансувати своїх гостей та запитання, «Український формат» 6 грудня нагадував вечірку опозиціонерів, які зібралися, щоб отримати все від потрійного «промаху влади». У випадку NewsOne до інформаційних приводів навколо НАБУ та Саакашвілі додалося також нещодавнє блокування телеканалу.
Отже, під одним дахом зібралися Юрій Дерев’янко (партія «Воля», яка об’єдналася із Саакашвілі), Михайло Добкін (за словами ведучого, «Опозиційний блок», хоча це спірно), Сергій Соболєв («Батьківщина»), Валентин Наливайченко (екс-голова СБУ та нині опозиційний політик), Сергій Мельничук (екс-член Радикальної партії та «Волі народу») і Надія Савченко (частий гість телеканалу та учасник мітингу партії за «За життя», яка належить власнику NewsOne).
Тон об’єктивності подальшої розмови задало голосування на початку програми: «Порошенко не стане президентом вдруге або Саакашвілі опиниться за ґратами». Тобто, якщо ви вірите, що Саакашвілі не посадять (із різних причин) — Порошенку не бути Президентом. А якщо ви, наприклад, адепт руху «хто, якщо не він?», — Саакашвілі точно місце за ґратами.
Грузинський екс-президент був одним із перших, хто (через пряме включення) говорив у межах програми. Ведучі поставили йому рівно три запитання: про плани, чи «вірить він у свою перемогу» та що для нього є «перемогою». Гадаємо, відповіді на всі три запитання ви й так чудово уявляєте. І все ж порадуємо вас невеличкою цитатою: «Сегодня принесли с утра дрова, пакеты денег. Пенсионерка отдала из своей пенсии 400 […] Эти деньги дают очень много маленьких бизнесменов. Я никогда в жизни не сообщу их фамилии властям по простой причине, что завтра же туда приедет СБУ, их завалит на пол и заберет куда-то».
Коли Саакашвілі покинув ефір, на його захист стали гості та ведучі. Зокрема, ведучий Тигран Мартиросян, порівняв наданий ГПУ запис розмови буцімто Саакашвілі з Курченком із записом дзвінка пранкера, який під виглядом прем'єра Грузії намагався розпитати в Порошенка про долю Саакашвілі. Запитання до Валентина Наливайченко звучало так: «Простому украинскому зрителю, обывателю, гражданину разобраться, какая из них является доказательством, а какая из них сфальсифицирована, возможно?». Дуже цікава технологія нівелювання ймовірний доказів проти Саакашвілі, на жодному іншому шоу цієї паралелі провести не додумалися. Михайло Добкін далі також заявляв, що не впізнає на плівці голос Курченка. Сергій Соболєв оцінював виступ Генпрокурора Луценка у Верховній Раді так: «Кожне слово, яке було оголошено в парламенті, це буде свідченням на судовому процесі тих, хто займався цією справою». Проте найбільше виділився Сергій Мельничук, який розповідав глядачам байки. Буквально, він так і назвав свою творчість:
«…Це шоу псевдопатріотів і силовиків
Та кабінетних крис розбудить весь народ.
І хтось отримає у ніс.
Мораль історії така:
не зачіпай його, бо знову буде вона.
Вона — це революція».
Але, звісно, корпоратив опозиції не обмежився лише темою невинуватості Саакашвілі, владі дісталося й за інші речі. Михайло Добкін, зокрема, розповідав, що владі вигідна війна на Донбасі й що «многие люди говорят: верните ту “злочинную владу”, при ней как-то жилось спокойнее».
Ведучі ці заяви жодним чином не обмежували й лише пана Мельничука після його байки попросили обійтися без особистих образ. Також журналісти не ставили гостям гострих критичних запитань. І, взагалі, роль модераторів у шоу більшість часу могли би виконувати екрани із зазначеними на них темами піару.
Після цього випуску «Українського формату» глядач не міг дізнатися нічого, хіба що поновити в пам'яті хіти чорного піару 2014–2017 років.
13 грудня, перша частина
Перша частина «Українського формату» цього дня стосувалася військових: «Украинская армия. Вчера, сегодня, завтра». У цій частині намагалася нав'язати глядачам дві думки: у розвалі української армії винен Захід та Україні потрібно повернути ядерну зброю.
Гостями ток-шоу стали екс-заступник начальника Генерального штабу Юрій Думанський, колишній голова зовнішньої розвідки Микола Маломуж, екс-командир батальйону «Айдар» Сергій Мельничук, екс-голова Донецької ОДА, командувач Внутрішніх військ МВС України у 2005–2010 роках Олександр Кіхтенко, командир розвідки полку «Азов» Сергій Коротких та Надія Савченко.
Власне, тему того, що Захід винен у проблемах України, ведучі ток-шоу нав’язували глядачам та гостям досить настирно. Ось, наприклад, три підряд запитання журналіста Василя Голованова до одного спікера: «… спираючись на слова пана Кіхтенка, чи можно зробити висновок, що ми зменшували нашу армію на вимогу наших західних партнерів?», «Це наші були стратегічні завдання, чи все ж таки наполягав на цьому Захід?», «Цей показник кількісний нам встановили наші партнери їз Заходу. Правильно ж я говорю? Я до чого хочу довести».
При цьому не всім потрібна була допомога ведучих, Сергій Мельничук, наприклад, впорався сам: «… Це робили не тільки Російська Федерація але й Європа — нікому сильна Україна не потрібна, потрібна тільки наша українська земля, наш український трудовий народ». Це що екс-командир «Айдару» щойно описав план «Ост»…?
Схожою була розмова й про ядерну зброю для України, загальний консенсус програми тримався на рівні того, що політичної волі для повернення ядерного статусу немає, а можливості, хоча би для оборонних зразків, є. Найдалі в бажанні повернутися до «ядерного клубу» зайшов Сергій Коротких. Він запропонував фактично обманути світову спільноту й порівняв Україну з Північною Кореєю: «Сделать ядерный артиллерийский боезапас не является проблемой […] это могут повторить такие замечательные страны, как Северная Корея, Пакистан. […] Скажут ай-яй-яй, и против нас введут санкции. Опять же есть замечательный путь Израиля, который всегда отрицал то, что у них есть и, соответственно санкции против них никто не вводил».
Приємним у цьому блоці стало те, що коли теми ядерної політики та вини «Заходу» й «влади» нарешті скінчилися, гості «Українського формату» почали суто фахово, майже між собою, ділитися досвідом війни на сході. Це був справді хороший, справді експертний елемент програми. Хоча, зрозуміло, вище керівництво армії однобоко критикували й тут.
13 грудня, друга частина
Як відомо, все хороше колись закінчується й після нього на сцену неминуче піднімаються політики. У випадку «Українського формату», вони прийшли обговорювати питання «Політичної кризи та ймовірності дострокових виборів» у другій частині програми. Ви скажете, «але ж цю тему періодично піднімають уже 26 років, чому саме зараз?». Тому що ведучі «Українського формату» бачать очевидну аналогію: «Сегодня так же, ровно так же, как и 3 года назад в центре Украины, в центре столицы проходят массовые акции протеста». Настільки допустимі подібні порівняння, лишаємо на ваш розсуд.
Що ж до гостей студії NewsOne, то ними стали, зокрема, Михеїл Саакашвілі, Нестор Шуфрич (він у партії «За життя» разом із власником телеканалу), Сергій Власенко («Батьківщина»), Андрій Іллєнко («Свобода»), Віталій Купрій («Укроп»), Олександр Опанасенко («Самопоміч») та, увага, Аркадій Карнадський, член Блоку Петра Порошенка. Щоправда, десь такий же як і Сергій Каплін, себто представник «влади» лише за фракційною ознакою, але не ідеологічною.
Почалося обговорення із вічно молодої теми Михеїла Саакашвілі в інтерпретації ведучих. Наступна цитата досить довга, але ми радимо прочитати її повністю та обдумати сказане, нагадуємо, модераторами, а не гостями програми: «Марш за импичмент, прошедший недавно в Киеве, запустил целую цепь событий. Во-первых, связанную с задержанием Михаила Саакашвили, во-вторых, с давлением на телеканал NewsOne […] Высокопоставленные чиновники говорят нам, что есть некий заговор, который финансируется из-за границы и все, кто так или иначе причастен к уличным протестам, даже просто показывая их в эфире, работает чуть ли не на государственный переворот. Наверное, если в стране все в порядке, власть стабильна, общество живет в согласии, есть движение вперед — нет необходимости гоняться по улицам за человеком без гражданства и разгонять акции протеста. То есть некий кризис власти и ослабление ее позиции все же есть».
Подібного суб'єктивізму та маніпуляцій собі не дозволяє, мабуть, жодне інше ток-шоу. Журналісти подають глядачу як даність інформацію про те, що до арешту Саакашвілі призвела саме його діяльність. Що на ЗМІ тисне саме влада й робить це через їхню позицію по протестах, а не, наприклад, тому, що власник назвав Революцію гідності «державним переворотом». І, звісно, NewsOne ще на початку програми підводить до висновку — влада слабка. Далі гостям лишається тільки «заднім числом» приводити під цей висновок аргументи.
І вони приводять, причому неймовірно яскраві. Ось лише кілька моментів, які хочеться виділити:
Нестор Шуфрич вирішив піти по стопам Євгена Мураєва: «...мы говорим о том, что попытка конституционного переворота, устранения и это инкриминируется Саакашвили [...] Я хочу напомнить власти: а в 2014 году они не в такой же способ пришли к власти...?»
Михеїл Саакашвілі порівнює нинішню українську владу та радянський терор: «... когда моего прадеда в Украине убивали, когда там его брата... и эта система осталась в силе. И это система убивает Украину».
Ведучі розставляють акценти: «Вывод, который мы можем позволить себе сегодня сделать, что власть не хочет меняться [...] А оппозиция изменений в стране обеспечить не может, потому что [...] найти 226 голосов для какого-либо решения будет трудно оппозиции в Парламенте».
От, власне, і вся суть, яку глядачам висловлюють прямо: влада може, але не хоче. Опозиція хоче, але не може. Сама собою з’являється думка: якби ж тільки в нинішньої опозиції було більше голосів у парламенті...
«Право на владу», телеканал «1+1»
7 грудня
Цей вечір був магічним для українського політикуму: паралельно з ефіром «Права на владу» Верховна Рада голосувала за державний бюджет. Тим не менше, обговорення у студії стосувалося не його, а війни «всіх проти всіх», зокрема, в розрізі подій навколо Саакашвілі та НАБУ. З аналогічною креативною темою через три дні вийшла також «Свобода слова». Магічним цей вечір став і з іншої причини, адже «Право на владу» виявилося єдиним ток-шоу першої половини грудня, що ледь не офіційно визнало свій перехід в опозицію.
До обговорення у студію запросили Мустафу Найєма (офіційно БПП, але не ідеологічно), Сергія Соболєва («Батьківщина») та… власне, все. Всі інші, як пояснили ведучі, беруть участь у «бюджетній ночі». Протягом програми були також включення із Антоном Геращенко, нардепом «Народного фронту», та Єгором Соболєвим, уже колишнім головою антикорупційного комітету ВР.
Своєю позицією жоден зі спікерів не здивував. Мустафа Найєм критикував «договорняки» влади: «Петро Олексійович Порошенко, який, за моєю інформацією, я достовірно це знаю, особисто просив і своїх партнерів по коаліції, і депутатів “Опозиційного блоку” зняти Єгора Соболєва…».
Єгор Соболєв критикував корупційну владу через своє звільнення: «…З одного боку, я це сприймаю, як грамоту. Грамоту від корумпованого президента, від корумпованої більшості народних депутатів».
Сергій Соболєв критикував лицемірну владу: «Коли їм треба було Єгора Соболєва сьогодні зняти стосовно російських факторів, хто знімав Єгора Соболєва сьогодні? “Народний фронт” на чолі з Яценюком, БПП на чолі з Порошенком. І знаєте, хто третій? “Опозиційний блок”. Ось вам і проросійський фактор».
Антон Геращенко розповідав про безконтрольне НАБУ: «Ни в одной стране мира не существует такой системы неприкосновенности руководителей правоохранительных органов, которую мы создали в Украине за последние три года».
У найкращих традиціях подібних випусків справді хорошу журналістську роботу ведучих можна було побачити лише відносно останнього гостя. Члену «Народного фронту» ставили гострі запитання, чітко стежили за його словами та не давали надто далеко втекти від відповіді. А от до Єгора Соболєва програма ставилася прихильно, що не можна було не помітити під час прощання ведучої: «Дякую, Єгоре. Спасибі величезне. І спасибі, зокрема, за ту роботу, яку ви здійснили на посаді голови комітету».
Також у фіналі програми, коли слово для висновку отримали експерти, пані Мосейчук активно перебивала та коментувала лише одного з них — політичного експерта Олександра Палія, який заявив, зокрема, таке: «Є політики на телеканалах, олігархи ліплять красиві якісь оболонки, які насправді такими не є». Ведуча натяку не оцінила.
Раніше саме в розмові з цим експертом модератори видали другий і третій найкращі перли програми. Сергій Іванов заявив, що, обговорюючи тему Саакашвілі, потрібно не забувати про презумпцію невинуватості. Ні до, ні після цього, коли розповідали про корупцію, змови та шахрайство влади, подібної репліки не звучало. Наталя Мосійчук порівняла «міхомайдан» та Революцію гідності й Помаранчеву революцію: «Я, чесно кажучи, дивуюся, чому зараз питання стає про фінансування цього маленького майдану так, коли в 2004 році питання про фінансування "помаранчевого майдану" не стояло. І в 2013 році питання так само не стояло».
Проте вся ця програма та навіть інші ток-шоу пасують перед фінальним акордом Наталі Мосійчук, коли вони, фактично, оголосила про перехід в «опозицію»: «Влада собі зробила "ведмежу" послугу, тому що вона зробила цими подіями, да, от останніх днів, собі опозицію. Опозицію у вигляді всіх нас. Опозицію у вигляді народу. Тому ... От з такою опозицією тепер буде складніше жити».
14 грудня
У своєму останньому річному ток-шоу «Право на владу» замахнулося на філософське запитання «Що з нами сталося?», яке раніше з трибуни Верховної Ради поставив Андрій Парубій.
Шукати відповідь прийшли Артур Герасимов (БПП), Олег Ляшко (Радикальна партія), Сергій Власенко («Батьківщина»), Андрій Тетерук («Народний фронт») та Тарас Батенко (партія «Укроп»). Оголошуючи кожного гостя, ведучі коротко описували його пригоди протягом року. Артуру Герасимову згадали, зокрема, відставку Єгора Соболєва, Олегу Ляшку — виграш у лотерею, Сергію Власенку — потрапляння до сайту «Миротворець», Андрію Тетеруку — бійку із Семеном Семенченко. Про Тараса Батенка, партія якого єдина серед присутніх не має фракції у Верховній Раді, розповіли таке: «Для нардепа 17-й рік — рік надії. Його "Укроп" виріс в територіальних громадах . Партія стала четвертою на місцевих виборах в Україні. Пан Батенко закликає до парламентських перевиборів і вважає, що в Україні зараз контрреволюція». Увага, запитання: хто з народних депутатів працює на Коломойського?
Почався випуск із досить дивної відеопідбірки 2017 року. У ній поруч зі вбивством Аміни Окуєвої, вибухами в Калинівці та арештом Олександра Авакова були такі речі, як концерт Тіни Кароль та уривки фільму «Кіборги». От що таке хороший медійний партнер.
Далі кожен із гостей отримав слово для просування позицій своєї партії. Наприклад, Артур Герасимов акцентував на буцімто ігнорованих перемогах влади: «Система “Прозорро”. Чи не працює вона в нашій державі, чи не економить вона нам шалені кошти?» Сергій Власенко розповідав про те, чому «Батьківщина» покинула коаліцію: «Ми точно не підписувались на корупцію. Ми точно не підписувались на деребан портфелів. Ми точно не підписувались на підвищення тарифів». Андрій Тетерук хвалив Яценюка: «Яценюк передав владу, щоби уникнути саме того розбрату, якого очікували від нас». Більшість подібних промов ведучі рано чи пізно переривали та переходили до інших запитань, увагою обділили лише спіч Тараса Батенка про те, що «влада, я вважаю, забрехалась».
А от надто багато «уваги» порівняно з іншими приділили Олегу Ляшку. Ведуча Наталія Мосійчук згадувала йому іміджеві зміни: «Петро Олексійович не змінився, але ви змінилися […] вже не водити корову під Верховною Радою. У вас дорогі костюми. У вас дорогі годинники, виграші, будинки. На вас блага небесні просто сипляться звідти». ВедучийСергій Іванов просив політика показати, чи є на ньому щось українське. Загалом, це непогані запитання, якби їх ставили всім, а не одному народному депутату.
Хоча, якщо чесно, був у програмі ще один випадок, коли в ефірі стався викид суб'єктивізму від ведучої Наталії Мосейчук:
Артур Герасимов: «Ви хочете сказати, що не піднімаються зарплати бюджетникам, ви хочете сказати, що нема підняття пенсій?»
Наталя Мосейчук: «Та в мене таке враження, що вам плювати на те, що про вас думають люди. Ну, ви подивіться на екран. Ось ваша оцінка».
Артур Герасимов: «Наталю, я скажу фактами і все».
Наталя Мосейчук: «Блін. […] Це, знаєте, коли вам щось в очі, а ви кажете: божа роса. Ну, їй-богу».
Загалом, ближче до фіналу ток-шоу сформувалося враження, що ведучі просто втомилися від політиків і швидше хочуть піти у відпустку. Урешті-решт, після виступу волонтерки Ліни Дешвар наприкінці програми, Наталія Мосейчук заявила: «Просто дуже не хочеться після Ліниного виступу, щоб ви говорити якісь такі банальні і пафосні риторичні речі. Хочеться, щоб допомагали конкретним людям. Розумієте?» Подібні заяви ведучих ток-шоу відгонять легкою безвихіддю, мовляв, який сенс слухати політиків, якщо вони все одно не кажуть нічого корисного? Сподіваємося, в наступному сезоні «Право на владу» врахує цей досвід. І, можливо, більше звертатиметься до незалежних незаангажованих експертів?
«Головна тема», телеканал «Україна»
3 грудня
Цьому випуску «Головної теми» хочеться присвятити оду. Програма на тему «Ціна здоров'я: як нас лікуватимуть після реформи?» вийшла єдиним незаполітизованим ток-шоу (таке трапляється!) протягом першої половини грудня.
Каркас програми простий, головна її складова — це сюжети про медичні проблеми. До якоїсь бабусі довго їхати, в якогось лікаря забагато пацієнтів, працівник швидкої переймається через реформу швидкої допомоги. Кореспонденти телеканалу коротко охоплюють величезний спектр медицини та її реформи: від нової вартості послуг до механізму вибору сімейного лікаря. Усі ці проблеми та історії у студії коментують заступник міністра охорони здоров'я Роман Ілик, сімейний лікар Руслан Добровольський та співзасновниця благодійного фонду «Таблеточки» Ірина Литовченко.
Власне, ніякого класичного ток-шоу в ефірі немає, гості не сваряться та не сперечаються між собою, кожен із них лише фахово коментує ведучій свою профільну сферу. Наприклад, Олена Кіт запитує у представника Кабміну, як вирахували певну кількість пацієнтів на одного лікаря, а в присутнього медика-практика цікавиться, як він оцінює це число. Задоволеними лишаються всі: і МОЗ може миттєво розвіяти страхи лікарів, і лікарі можуть вказати на помилки МОЗ.
Ще один приємний елемент «Головної теми» — це те, що представлення гостей тут відбувається разом із коротким підсумком їх позиції. Наприклад, «Руслан Добровольський. Член Асоціації сімейних лікарів Києва і області. У професії понад 18 років. Переконаний — медична реформа у її нинішньому вигляді призведе до руйнації системи державних закладів охорони здоров'я. А відповідальність за здоров'я своїх громадян влада перекидає на самих громадян». Така подача допомагає глядачу скласти уявлення про людину та контекст її слів. А ще її, мабуть, не зможе позичити «Український формат» на NewsOne, адже подібні оголошення передбачають, що в гостей різні думки стосовно питання.
Проте найкраще в цьому випуску «Головної теми» — її корисність. Протягом програми глядачі почули купу, принаймні офіційної, інформації про медичну реформу та своє подальше лікування. Ведуча навіть детально розповіла, де й як можна знайти «доступні ліки»: «Зараз на екранах ви бачите сайт [...] Тут є перелік всіх препаратів, їхня вартість і сума, яку компенсує держава. Про безплатні ліки також довідуйтесь в аптеках, які є учасниками програми». «Доступні ліки» — це урядова програма, і знаючи, як на каналі «Україна» люблять попіарити Кабмін, подібну заяву теж можна розцінити як «агітацію». Але жодних прізвищ чи навіть уточнень, що дякувати варто саме «владі», журналісти та гості не озвучували. Тож про грубі порушення не йдеться.
Єдине, чого суттєво не вистачало програмі, — це сторонньої експертної думки. Не лікаря-практика, а спеціаліста із менеджменту, який міг би контролювати офіційні прогнози та висновки члена МОЗ. Адже ведуча цим практично не займалася. Разом із тим, програма була повністю позбавлена мови ворожнечі і в ній жодного разу не згадали Верховну Раду чи будь-які політичні сили. На фоні інших ток-шоу першої половини грудня це відчувалося як ковток свіжого повітря.
10 грудня
Цього разу в «Головній темі» вирішили поговорити про проблеми на дорогах. Власне, вічно зелену тему, яку на «Україні» у випуску 10 грудня розпочали з ДТП 4 листопада. Теми Саакашвілі та НАБУ, яких в новинах на «Україні» активно критикують, не підіймали.
Випуск зберіг більшість чеснот попередньої програми: всебічність (поговорили і про водіїв, і про пішоходів), фактологічність (більшість запитань стосувалися конкретних ініціатив та їх імплементації, а не «думок» чи оцінок із якогось приводу) і «технократичний» склад гостей. Цього разу у студію завітали Володимир Мартиненко, радник міністра внутрішніх справ, Віталій Максимов, автоексперт, та Володимир Омелян, міністр інфраструктури. Останній і завадив програмі стати такою ж аполітичною, як попередня.
Міністр дозволив собі кілька розповідей про «покращення» та досить дивні обіцянки, наприклад, таку: «…Ми запроваджуємо державну програму по зниженню аварійності мінімум на 50 % протягом трьох років. І, я сподіваюсь, до нульової протягом 5-річного періоду». Уряд же не планує серйозно викорінити всі аварії в Україні, це фізично неможливо, адже деякі з них спричинені «непереборними силами»: неочікуваними поломками, захворюваннями, погодою. Урешті-решт після однієї з таких «планових» заяв ведуча навіть звернулася за допомогою до експерта: «Віталію, ми чуємо лише про плани. Розкажіть нам про реальність».
І все ж у першу чергу для пасажирів громадського транспорту програма виявилися корисною: вони могли дізнатися, наприклад, що зупинки громадського транспорту не можуть бути під мостами, чи що для того, аби подати на водія до суду, варто мати проїзний документ із цього транспорту.
При цьому винуватять в усіх проблемах на дорозі не лише водіїв маршруток, а й пішоходів та навіть Мінінфраструктури: «…за даними Всесвітнього банку, на другому місці, це 38 % здається, якщо я не помиляюся, причини аварій на дорогах саме через відсутність розмітки, неосвітлені дороги, необладнані пішохідні переходи», — розповідає ведуча Олена Кіт.
Звісно, ця програма зберігає свої суттєві мінуси, зокрема, чітке слідування сценарію (логіку розмови створюють сюжети, порядок яких визначний заздалегідь) і тенденційність зображення галузі: в ефір потрапляють лише негативні приклади й від відсутності позитиву може скластися враження, що на дорогах України можна знімати черговий сиквел фільму MadMax. Разом із тим фахове й предметне обговорення, а також низька політизація теми, лишають приємний післясмак і навіть корисну інформацію в голові глядача.
«Свобода слова», телеканал ICTV
4 грудня
Цього дня «Свобода слова» на ICTV провернула неймовірне й запросила на шоу, як це назвали учасники самої програми, «виїзне засідання Кабміну». Володимир Гройсман (прем’єр-міністр), Андрій Рева (міністр соцполітики), Олександр Данилюк (міністр фінансів), Володимир Кістіон та В’ячеслав Кириленко (віце-прем’єри), а також заступники міністрів із охорони здоров’я та аграрної політики зібралися на одній програмі, щоби поговорити про... та, власне, про все: від зарплат до мораторію на продаж землі.
Найбільше (мабуть, через субординацію) говорив голова уряду. Він же вкладав у свої слова найбільше піару та посилів для українців. Наприклад, коли розповідав про монетизацію субсидій: «Ми монетизуємо частину субсидій [...] Ми пообіцяли це зробити і ми це зробили. Я наголошую на тому, що дуже важливо, коли ти відповідаєш за свої слова. Не просто колихаєш повітря, а дуже чітко розумієш, що і як треба зробити». При цьому протягом вечора хвалив прем’єр не лише весь Кабмін, а й себе особисто: «Я терпіти беззаконня по відношення до українських громадян, по відношення до українських фермерів, по відношенню до тих, хто створює національну економіку і національний продукт не буду».
Узагалі, якщо вас колись дивувало, чому, наприклад, дороги будує, за ідеєю, Мінінфаструктури та Укравтодор, а піариться на цьому Гройсман, то випуск «Свободи слова» вам дивитися не варто. За всю програму практично не було запитання до Кабміну, в яке б не втрутився прем’єр. Голова уряду постійно намагався пояснити, доповнити, виставити в позитивнішому світлі все, про що говорили його колеги.
Павло Ковтонюк, заступник керівника МОЗ, починає розповідати про медичну реформу: «...Страшилок дуже багато, і як тільки ми гасимо порцію страшилок, як зразу виникає нова порція страшилок».
І тут же Володимир Гройсман робить ін’єкцію піару: «Сама головна страшилка зараз якраз відбувається в системі охорон здоров'я, яка не змінена. [...] Тепер ми сміливі хлопці і дівчата, вирішили цю страшилку ліквідувати і побудувати нормальну систему [...] Ті, кого все влаштовує сьогодні , вони нам всім з вами влаштовують страшилки. Але це не означає, все те, що нас сьогодні лякають, це відбудеться. Прошу».
Не дарма анонсуючи гостей, ведучий Вадим Карп’як назвав їх «Володимир Гройсман і члени його Кабміну».
При цьому за всю програму ведучий перебив прем’єр-міністра всього один раз, а експерти (крім шеф-редактора «Радіо Весті») майже не ставили урядовцям гострих чи критичних запитань. Що, звісно, сумно, адже подібну концентрацію людей, що приймають рішення, можна було використати для «перехресного допиту» чи комплексного фактажного обговорення проблем. Натомість глядачі отримали дві години планів та піару Гройсмана, якому дозволяли говорити аж занадто довгими монологами та в занадто майбутньому часі.
11 грудня
Цього тижня в «Свободі слова», як і майже в кожному іншому ток-шоу, говорили про правоохоронців, резонансні справи та закулісні ігри. Загалом, «війну всіх проти всіх».
Розбиратися в цій «війні» запросили генерального прокурора Юрія Луценка, міністра юстиції Павла Петренка та нардепів Артура Герасимова (БПП), Антона Геращенка («Народний фронт»), Руслана Сидоровича («Самопоміч») і Дмитра Добродомова (позафраційний, партія «Народний контроль»).
Ця програма лишила радше неприємне враження через свою заполітизованість та відсутність контролю над конструктивністю у словах спікерів. Члени коаліції інколи вступали в суто політичні перепалки з опозицією, наприклад, із приводу того, чи є Курченко та Порошенко бізнес-партнерами. Міністр юстиції незбалансовано розповідав про обшуки НАБУ в Мін'юсті. Дмитро Добродомов намагався вигородити Саакашвілі, використовуючи типовий прийом: «Чому його справа розслідується, а інші — ні?». Артур Герасимов постійно транслював позицію Президента, заявляючи, зокрема, що саме Петро Порошенко був ініціатором законів про НАБУ та НАЗК. Антон Геращенко критикував НАБУ. Юрій Луценко постійно хвалився числовими показниками ГПУ та власними досягненнями як особистості: «Коли я йшов сюди, в мене була спокуса, людська спокуса, сказати, що суддя не така, рішення не обґрунтоване, тощо. Але, як генеральний прокурор України, як людина, яка дбає про державу, я давлю в собі це бажання». На противагу йому представник «Самопомочі» розповідав про непрофесійність прокуратури та політичні причини звільнення Єгора Соболєва з посади голови антикорупційного Комітету.
У результаті програма ідеально відповіла своїм темі: «Усі проти всіх». Дві години замість чіткої картинки подій глядачі дивилися на калейдоскоп піару, чорного піару та взаємних звинувачень. Нічого нового та важливого протягом цього випуску «Свободи слова», політики, здається, так і не озвучили. Тож наприкінці хотілося, щоби Юрій Луценко ще раз повторив свою озвучену раніше цитату: «Дай Бог всім нам не популярності, а результативності».