Повернення катувань, розстрільні команди та визнання колоніального статусу. Моніторинг ток-шоу 1–16 листопада 2017 року
MediaSapiens після дворічної перерви повертається до моніторингу ток-шоу українських телеканалів. Нові публікації ви зможете бачити у відповідній рубриці щодва тижні. Ми будемо оцінювати контент за тематикою, гостями, роботою ведучих і, головне, впливом усіх цих складових на глядача. Адже перші результати моніторингу вже свідчать, що ток-шоу за два роки не надто змінилися: місцями вони запрошують «потрібних людей», місцями нав’язують глядачеві «потрібну думку», місцями ігнорують очевидні проблеми і, звісно, місцями далеко переходять межі абсурду.
Ток-шоу, які входять до моніторингу: «Право на владу» («1+1»), «Свобода слова» (ICTV), «Народ проти» (ZIK). Далі буде додано «Український формат» на NewsOne та «Головну тему» на каналі «Україна».
Дата моніторингу: 1–16 листопада.
«Право на владу», телеканал «1+1» — 2 листопада, 9 листопада, 16 листопада
«Право на владу» — одне з найкоротших ток-шоу на телебаченні, воно триває близько півтори години. Водночас саме програмі «1+1», серед усіх промоніторених, притаманна найбільша кількість суто журналістських маніпуляцій: упередження ведучих, підозрілий підбір гостей, замовчування та піар.
2 листопада
Темою програми 2 листопада на тлі, зокрема, вбивства Аміни Окуєвої стало «Полювання на патріотів». До його обговорення у студії долучилися й цілком очікувані особистості, як-от Антон Геращенко, екс-радник міністра МВС, і ті, хто, вочевидь, потрапив в ефір «по знайомству». Ми говоримо про Тараса Батенка, лідера партії «Укроп». Цю політсилу та «1+1» об’єднує Ігор Коломойський.
Незалежно від партійної приналежності гостей ведучі Наталія Мосейчук та Сергій Іванов майже не реагували на їхні сумнівні меседжі. Особливо яскравий момент, коли Антон Геращенко натякнув, що добре було би ввести в Україні катування: «В отличие от Соединенных Штатов Америки, у нас не применяются пытки погружением в воду, как на базе Гуантанамо, поэтому у нас российские террористы [...] могут чувствовать себя очень свободно и вольготно, потому что они знают, что в Украине защищаются права человека». Іван Вінник із БПП ідею підтримав «на особливий, принаймні, період». На всяк випадок нагадаємо, що катування заборонене Конституцією України та численними міжнародними конвенціями.
І все ж час від часу ведучі втручалися в розмову з власними думками, от тільки у випадку пані Наталії це бувало й занадто емоційно. Наприклад, розповідаючи про несправедливість (на її думку) у справі прикордонника Колгоромова, журналістка не лише перебила Івана Вінника, а й перейшла на суто патетичні аргументи: «Раби, вибачте, заслуговують на рабство».
А от в іншому розслідуванні, щодо рюкзаків Авакова, телеканал виявив неймовірну стриманість і навіть підтримку міністра. У самому формулюванні запитання, яке ведучий Сергій Іванов ставить Антону Геращенку, простежується чітке виправдання урядовця: «Чому саме зараз вирішили повернутися до цієї справи, пов'язаної з рюкзаками. Адже ця справа, вона уже, ну, не свіжа, скажімо так». Така позиція характерна і для випусків новин на «1+1».
Присутні у студії Ігор Луценко («Батьківщина») і Тарас Батенко теж не критикують міністра МВС, лідер «Укропу» навіть заявляє, що «Арсен Борисович Аваков сьогодні один з головних стримуючих факторів щодо узурпації влади і того, що країна не прямує до диктатури». Натяки на користь від протистояння Авакова та Порошенка озвучує й ведуча Наталія Мосейчук: «Арсен Борисович Аваков має піти у відставку? [...] І в нас замість двох консулів в країні залишиться один імператор». Узагалі, обговорення і з боку журналістів, і з боку експертів триває не навколо ймовірної провини сина міністра чи самих проблем із тендерами, а лише навколо наявності чи відсутності у справі політичних мотивів.
Третьою підтемою ток-шоу стали вибори в об’єднаних територіальних громадах. Тут нарешті стало зрозуміло, навіщо у студії Тарас Батенко. Знову ж, як і в новинах телеканалу, члену «Укропу» першому надають слово, щоби той розповів про секрети успіху політсили. При цьому у студії присутні представники БПП та «Батьківщини», які, фактично, виграли ці вибори. Але їм приділяють значно менше уваги. Також у контексті виборів в ОТГ «Право на владу» взяло коментар в одного з переможців волевиявлення на Волині. За дивним збігом, його висування там підтримав, зокрема, й «Укроп».
Востаннє ця партія виділилася на ток-шоу в самому фіналі. Поки його колеги у своєму завершальному слові розповідали здебільшого про систему виборів загалом, Тарас Батенко видав агітаційну промову: «“Укроп” готовий брати цю відповідальність, від міста до села приходити й нести відповідальність перед громадами й перед Україною».
9 листопада
9 листопада у «Праві на владу» говорили про зміни до виборчого законодавства, зокрема про ухвалений у першому читанні виборчий кодекс. Офіційна тема звучала так: «Вибори по-новому». І це була далеко не єдина іронія щодо БПП в цьому випуску. Із представником президентської сили Артуром Герасимовим ведуча Наталія Мосейчук поводилася так, наче той її чимось особисто образив. Крім нього, шоу відвідали член «Народного фронту» та співавтор закону Леонід Ємець, представник парламентської групи «Відродження» Валерій Писаренко і... Тарас Батенко, лідер «Укропу», який навіть не має партійного представництва у Верховній Раді.
У випуску повторюються все ті ж проблеми «Права на владу». Леоніду Ємцю тут на початку не заважають займатися піаром і розповідати, що його закон «є уособлення всього найкращого». Тарасу Батенку привертати увагу виборців ведучі ще й допомагають. Зокрема, такими запитаннями (наводимо повністю й дослівно): «Пан Батенко, напевно ви задоволені ухваленим в першому читанні кодексом, тому що ваші регіональні вибори показали що ви тримаєтеся свого місця та підкорюєте електорат. І я гадаю, що парламентські вибори, теж вам дадуться легше».
Відсутність критичного ставлення до партії свого олігарха Наталія Мосейчук перекриває критичним ставленням до Артура Герасимова із БПП. Дістається його виступам: «Я вас впізнаю. Вас перекричати просто неможливо», його законодавчій діяльності: «Ви три роки при владі. Що вам не писалося?», його думкам про молодь, яка хоче подорожувати: «За що наша молодь хоче пізнавати світ? Ну, слухайте, Артуре». Навіть коли Тарас Батенко перераховує мажоритарників у студії і між іншим згадує, що Герасимов — єдиний списочник, Наталія Мосейчук додає своє: «Пощастило». Із жодним іншим гостем так не поводилися.
Але найтривожніший момент ток-шоу стався, коли член БПП вирішив заявити, що хоч ЦВК, повноваження якої закінчилися ще у 2014 році, і може бути нелегітимною політично, вона точно має права в юридичному сенсі, адже «в нас є принцип безперервності влади». На це Наталія Мосейчук, начебто модераторка шоу, а не експертка, видала цілу тираду: «Ота безперервність влади, коли суддів ви не поміняли, і вони тоді судили автомайданівців, а зараз вони судять, ви знаєте кого, добровольців вони судять. Ви про безперервність влади говорите. Так само і з ЦВК, безперервність ви забезпечуєте, пане Артуре».
В іншому серйозних проблем виявлено не було. «Праву на владу» дуже допомагає те, що хоч журналісти інколи (часто) й можуть упустити якусь сумнівну заяву гостей, її майже завжди підмічають присутні у студії експерти. Тож глядач, як мінімум, отримує доступ до кількох точок зору. Як максимум — формує об’єктивну картину подій.
16 листопада
16 листопада «Право на владу» перетворилося на таке собі buddy movie у виконанні «Народного фронту». Двоє міністрів від цієї політичної сили Арсен Аваков (МВС) та Павло Петренко (Мін’юст) тримали моральну колову оборону проти студії експертів. Журналісти намагалися зберігати нейтралітет. Темою програми «1+1» підібрав «Право на порядок» і майже весь ефір розмова велася про різноманітні правоохоронні новації.
Хочеться відзначити роботу в цій програмі ведучого Сергія Іванова. Його юридична освіта й минуле правоохоронця дозволяють журналісту не лише бути повністю в курсі того, про що говорять експерти й політики, а ще й контролювати перебіг дискусії. Узагалі, через підбір тем Іванов явно якісно переважав у творчому тандемі «Права на владу» протягом усього початку листопада.
Що ж до міністрів від «Народного фронту», то в цьому тандемі переважав Арсен Аваков. Свій виступ він почав із реклами книги: «Мы когда говорим "Ленин", мы подразумеваем мою новую книгу "Ленин с нами". Читайте все, немного рекламы».
Природно, що жодної критики від іншого гостя Авакову почути не довелося, так само в політичні суперечки з міністром не вступали й ведучі. Усі відповіді на неекспертні запитання перетворювалися у студії фактично на роз’яснення (та вихваляння) міністрами своїх програм та ініціатив. Вони навіть підхоплювали один в одного слово. Експерти частково компенсували відсутність студійної та парламентської «опозиції», але ток-шоу все одно виглядало схожим на брифінг «Народного фронту».
Що ж до «справи рюкзаків», то її на «1+1» продовжують висвітлювати на користь міністра МВС. Все обговорення, ініційоване Наталією Мосійчук, складалося з одного запитання від ведучої та однієї відповіді (зі спростуванням вини сина) від міністра.
А от колега пані Наталії, журналістка «ТСН» Ольга Василевська, яка поставила запитання із залу, була до чиновників менш терпимою, в чомусь навіть непрофесійною: «Ви очолюєте два найбільш корупційних, найбільш скандальних міністерства. Тут у нас корумповані державні реєстратори [...] у вас рюкзаки, ви живете невідомо за які кошти [...] В чому секрет вашого успіху? Чому ви понині, після цих всіх скандалів, продовжуєте впевнено очолювати ці міністерства?»
Завершують програму запитання ведучих про стосунки Авакова й Порошенко. Але міністр МВС конфлікту не визнає й прямої відповіді уникає.
Загалом хоч такий підбір гостей і виглядає підозрілим, особливо на фоні ставлення «1+1» до справи рюкзаків, варто визнати, що гості «Права на владу» не дозволяли собі аж надто багато піару. Хоча, природно, про свої ініціативи вони говорять лише найкраще, а критику відкидають як «невіру» в реформи.
«Свобода Слова», телеканал ICTV — 6 листопада, 13 листопада
«Свобода слова» — це, по-хорошому, найнудніше з усіх ток-шоу в нашому моніторингу. Воно майже позбавлене епатування аудиторії, піару та сумнівних «зіркових» гостей. Зате тут висока концентрація експертів, що парадоксально приводить до двох негативних ефектів: помірні позиції не спричиняють дискусій, а суто професійні обговорення можуть бути незрозумілими для глядача.
6 листопада
Тон обговоренню 6 листопада задала приватизація. За три дні Верховна Рада якраз мала голосувати за відповідний закон. Тема програми офіційно звучить так: «Чи може держава бути ефективним власником?». Це, мабуть, найбільш чітка і зрозуміла назва ток-шоу першої половини листопада. Гості в програми різноманітні, зокрема, тільки тут серед усіх ток-шоу моніторингу був представлений «Опозиційний блок». Є також люди з «Батьківщини», «Самопомочі», Фонду держмайна й Мінекономіки. А от провладні партії чомусь лишилися без ефіру.
Поки представник Мінекономіки Максим Нефьодов та член «Батьківщини» Сергій Соболєв виступали біля мікрофона, ведучий майже не ставив їм контрольних запитань, експерти у студії теж лише раз вступили в дискусію з народним депутатом. Це можна пояснити поміркованістю й досить високою фактологічністю заяв політиків, інколи настільки високою, що глядач у цьому міг би й загубитися. Ось одна з цитат Сергія Соболєва: «Ви знаєте, як було приватизовано "Укррудпром"? Як єдиний об'єкт. Всі гоки, всі українські гоки були приватизовані як єдиний об'єкт».
Обидві проблеми несвідомо вирішив Олександр Вілкул, член «Опозиційного блоку». Його сумнівні заяви створили привід для дискусій, а вочевидь слабший, ніж у профільних чиновників, рівень професійних знань змусив останніх перейти до загальновживаної лексики.
Сам же Олександр Вілкул намагався відверто маніпулювати глядачами. Крім класичних звинувачень влади в наживі на держпідприємствах, політик, наприклад, виставив приватизацію вимогою Міжнародного валютного фонду, ігноруючи хоча б той факт, що в Україні нею займаються ще з 90-х. Дісталося в його промові також Зоряну Шкіряку та Антону Геращенку, які буцімто «не выходя из Facebook, иногда не приходя в сознание, уже называют преступника и говорят, кто это». На біс народний депутат вирішив також розкритикувати (міжнародну, між іншим) практику використання закордонних судів у справах із закордонними інвесторами: «Вы предлагаете использовать иностранные суды. Но так давайте скажем, что мы протекторат или колония».
Ведучий так і не зробив Вілкулу жодного зауваження, а за масивом критики відповісти на всі закиди чиновника не змогли й експерти й інші гості. При цьому на запитання, чому в часи Партії регіонів не було проведено успішну приватизацію, політик не відповів; мовляв, він цією темою не займався. Разом із тим, за словами Андрія Геруса, голови Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг, усі рішення щодо приватизації затверджував Кабінет міністрів. Вілкул був його членом із 2012 до 2014 року.
Інші «електоральні» заяви дозволяла собі представниця «Самопомочі» Вікторія Войціцька: «Об'єкти стратегічного значення, які коштують мільярди, були розпродані за копійки. Ми з вами, кожен українець, своїми кров'ю і потом будували ці підприємства...»
Крім виступів цих двох нардепів і дрібних вад, шоу було досить якісним. Адже експерти в його рамках встигли чітко обговорити різноманітні аспекти однієї конкретної проблеми — приватизації.
13 листопада
13 листопада у студії «Свободи слова» панував незвичний для українських ток-шоу штиль. Тему судової реформи програма запросила обговорювати лише одну народну депутатку, та й та — членкиня Ради з питань судової реформи при Президентові. Відчуйте цей момент. Крім неї у студії були присутні представники майже всіх ланок фактичної реформи: від її втілювачів із Адміністрації Президента і тих, хто обирає суддів, до самих нових членів Верховного суду.
Подібна ситуація очікувано призвела до відсутності будь-яких протистоянь у залі, адже всі ці люди працюють разом та в одному напрямку. Хоча насправді є в цьому й вина ведучого Вадима Карп’яка: інколи його запитанням не вистачало конкретики, інколи він просто не зіштовхував гостей, між якими існують об’єктивні протиріччя.
Останнє стосується представників Громадської ради доброчесності та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Громадські активісти в кінці вересня заявили, що кожен четвертий новий суддя не пройшов їхньої перевірки доброчесності. Члени ВККС натомість уважають, що Рада поширює неправдиву інформацію та перевищує повноваження. У студії «Свободи слова» навіть була присутня одна з нових суддів, яка, за власним зізнанням, не пройшла згаданого тесту. І все ж ведучий чомусь вирішив не проводити масованого «перехресного допиту». Хоча й запитав в обох організацій про цю ситуацію й обоє заявили, що праві.
Не дотискає ведучий і Олексія Філатова, заступника голови Адміністрації Президента, який відповідає за розробку і впровадження судової реформи. Вадим Карп’юк згадує гостру тему: «Посольство США, представництво ЄС [...] звернули увагу, що велика частина людей, які прийшли цей конкурс, не відповідають, на їхню думку, критеріям доброчесності...» Філатов відповідає на це кілька хвилин, головним чином хвалячи реформу. По суті ж він заявляє: «Можливо, є певні питання до якоїсь невеликої кількості кандидатів, але не такої, як ми чули від деяких критиків результатів конкурсу до Верховного суду». Ведучий дякує.
А от якби він навів конкретні факти, наприклад, що до Верховного суду обрали В'ячеслава Наставного, який засудив Юрія Луценка, розмова вийшла би зовсім іншою. Філатову довелося би пояснювати конкретні проблеми, а не розмиту «недоброчесність».
Тож без чітких прикладів та виявлення вад залишається враження, що в такій судовій реформі просто немає ризиків, вона суто корисна й усі причетні до неї — молодці. Здавалося б, і чому її критикують експерти?
«Народ проти», телеканал ZIK — 3 листопада, 10 листопада
Усі проблеми ток-шоу «Народ проти» можна описати одним словом: скандалізація. Вона тут проявляється в усьому: в темах, гостях і навіть частково в самому форматі програми. Місцеве епатування публіки доходить тієї межі, коли практично унеможливлює якісну дискусію та, як наслідок, нівелює можливу користь для глядача.
3 листопада
Якщо чесно, складно уявити, яку конструктивну інформацію можна було хоча би теоретично очікувати 3 листопада, коли тема тригодинного шоу звучала як «Українська еліта: власне збагачення чи будівництво держави». Таке запитання, за запевненнями ведучої Наталії Влащенко, постало на фоні «справи рюкзаків» та «повернення Каськіва», але погодьтеся, програму з такою ж назвою можна було спокійно випустити в будь-який тиждень майже будь-якого року Незалежності. Розмитість запитання і значна кількість історичних прикладів на цю тему суттєво вплинули на дискусію у студії — як такої її не було. Різним гостям ведуча ставила різні, часто досить «гучні» запитання, а ті відповідали не менш «гучними» заявами і згадували негативні інформаційні приводи про своїх опонентів.
До обговорення теми запросили загалом збалансований набір гостей: представників «Батьківщини», «Народного фронту», Радикальної партії, НАЗК, позафракційних нардепів. Дивує, щоправда, чому політиків оголошували за фракційним, а не партійним принципом. Адже присутній Віталій Купрій, наприклад, позафракційний («сірий» для глядачів). Зате він входить до партії «Укроп», що вже дає змогу скласти про його позицію якесь враження. Також у програмі було кілька включень, вони належали Єгору Соболєву та Михеїлу Саакашвілі. Із цілком очікуваними наслідками: грузинський екс-президент перетворив улюблену тему «власного збагачення чиновників» на епатажну критику влади та самопіар.
Узагалі, «Народ проти» має досить важкий формат, у якому є три раунди, гості, експерти, вільні гості, включення політиків, включення жителів окупованих територій, опитування, сюжети та банки часу. Не будемо заглиблюватися в деталі, акцентуємо лише на місцевих «сюжетах». Мабуть, їхня мета — ввести глядачів у контекст того, про що зараз говоритимуть у програмі. От тільки звучать вони так, наче покликані радше розігріти аудиторію перед бійкою. Ось, наприклад, фрагмент матеріалу про «справу рюкзаків»: «То що, насправді, означає затримання Авакова молодшого? Тиск на опонентів чи, всеж, правосуддя із запізненням? Чи справжнє це правосуддя, якщо Олександра Авакова відпустили під особисте зобов'язання? Навіть електронного браслета для нього не знайшлося».
Щодо самого обговорення, то, як ми вже згадували вище, в ньому присутня досить висока концентрація чорного та звичайного піару. Ведуча ж майже не втручається в розмови й не забороняє гостям видавати щось на кшталт оцієї заяви Іллі Киви, лідера Соціалістичної партії: «Пока не будет в Украине расстрельной команды, которая будет просто-напросто выходить исполнять приговоры прямо на улице, поверьте, в нашей стране ничего не изменится».
Або на кшталт цієї заяви Єгора Соболєва, в якій політик фактично просуває власну акцію: «...Люди, які стоять під парламентом вже 3-й тиждень (Соболєв — один із них. — MS), і багато наших іноземних партнерів вимагають створення антикорупційного суду. Законопроект, який Президент вже рік не може внести до Верховної Ради, чому ми, врешті-решт, опинилися тут, в таборі». У політика, взагалі-то, запитали про те, чи справді Артем Ситник «злив» Авакову інформацію про затримання сина.
Що стосується загалом запитань, то вони, як ми вже зазначили, різнилися для різних політиків. У цьому не було помітно масштабного підігрування, але інколи траплялися неприємні моменти. Наприклад, в Ігоря Попова, члена Радикальної партії, ведуча Наталія Влащенко намагалася добитися відповіді про декларацію Олега Ляшка. Політик вісім разів заявив, що не може обговорювати статки іншої людини, але може розповісти про власні доходи, принципи декларування в партії як такій чи роботу антикорупційного комітету ВР, у якому є заступником. Але це ведучу не зацікавило.
Михеїл Саакашвілі натомість відмовився розповідати ведучій про власні джерела існування. І взагалі, якщо чесно, не зрозуміло, навіщо його «вмикали». Гості, наприклад, поцікавилися в політика, чи смачний швейцарський шоколад він щойно забрав зі столу, чи передав йому цей шоколад Коломойський (серйозно), чи досі він уважає, що корупцію в країні очолює уряд Яценюка (якого півтора роки не існує) й чому його акція відбувається саме під Верховною Радою, а не на Майдані. Сам екс-губернатор теж порадував аудиторію кількома «важливими» заявами. Досягненнями свого президентства: «За время моего президентства, бюджет моей страны вырос в 13 раз», розмовами про «діло»: «Я хочу говорить по делу, а дело в следующем, что украинский политический класс прогнил полностью», а також своїм раціоном: «Кстати, гречку хочу показать, мне говорят показать вам, что я ем».
Окремо хочеться покритикувати формат програми, а конкретніше, її другий раунд. До нього виходить двоє тих, хто отримав найбільшу глядацьку підтримку в першому турі обговорення. Це може звучати логічно, але ж ми розуміємо, що людям значно ближче до душі критика, ніж збалансоване професійне обговорення. Тож, по-перше, «Народ проти» фактично мотивує гостей до епатування публіки, по-друге, якість обговорення в середині програми лишає бажати кращого.
Якщо випуск і можна було звинуватити в чиїйсь незбалансованій критиці — це була критика Блоку Петра Порошенка і меншою мірою Радикальної партії. По-перше, до цього підштовхувала ведуча. Більшості спікерів вона ставила загальні або персональні гострі запитання, а от у Віталія Купрія поцікавилася, як там справа братів Дубневичів, членів БПП, чиїм питанням «займався» політик, і чи вважає він, що «Опозиційний блок» «щільно працює» з Адміністрацією Президента. Нагадаємо, що у власника каналу Димінського є конфлікт із Дубневичами навколо бізнес-інтересів. По-друге, в черговому «сюжеті» програми, який стосувався декларацій чиновників, як приклад чомусь привели лише тих самих братів Дубневичів і членів Радикальної партії Ляшка й Лозового.
Найкращим підсумком програми стало фінальне глядацьке голосування. На початку випуску 92 % присутніх вважали, що українська еліта займається лише власним збагаченням. Після того як ця сама «еліта» три години сперечалася у студії, кількість скептиків зросла до 94 %. Себто жодного конструктиву програма так і не принесла, зате перелопачування протягом неї величезних покладів корупційного негативу ще більше розчарувало глядачів.
10 листопада
Про те, що наступні три години глядачі та гості проведуть у зоні бойового популізму, ще на початку програми свідчило дві речі: її тема та склад гостей. 10 листопада центральним питанням ток-шоу визначили пенсійну реформу: «Дожити до старості. Про що мовчить реформа». Чому «дожити», чому вона мовчить, що це за презумпція вини? Що ж до гостей студії, то між ними виявилися Андрій Іллєнко, партія «Свобода» (для глядачів просто «позафракційний»), Олександра Кужель, партія «Батьківщина», та Сергій Каплін, Блок Петра Порошенка, постійний експерт каналу «Інтер». На програмі були присутні й інші люди, такі як міністр соціальної політики чи заступниця голови Пенсійного фонду. Але ми розуміємо, що змінити вони могли вже мало.
У виступах протягом програми було все: і самопіар, і «чорнуха», і погрози, і взаємні приниження, і кілотонни популізму. Ми обрали лише кілька найяскравіших моментів.
За форматом програми, гостей розподіляють парами й вони мають поставити одне одному по запитанню. Олександра Кужель відмовилася запитувати щось у свого опонента Євгенія Рибчинського («Воля народу»), мотивуючи це так: «Ви знаєте, мені соромно, але я цю дитину знаю дуже багато років і я знаю, що він з цього питання нічого не знає. І мені, я просто не хочу витрачати цей час на запитання». Ведуча не була проти, а Рибчинського таким чином фактично позбавили права на ще один виступ.
«...Сьогоднішній владі дуже вигідно. З одного боку говорити про те, що у нас війна, там і відповідно це використовувати для того, щоби триматися при владі, але водночас називати це АТО, водночас торгувати, водночас цукерки "Рошен", водночас вугілля з окупованих територій, водночас бізнес, водночас товарообіг з Росією зростає і так далі», — Андрій Іллєнко у відповідь на запитання, що робити з пенсійним туризмом. Як відреагувала ведуча? «Дуже дякую».
«...Ви зідрали просто ще одну шкуру із наших підприємців, з дрібного і середнього бізнесу, який не може вам не платити, а Рінат вам не платить, а Коломойський вам не платить, а інші олігархи вам не платять. Чому? Тому що вони вас призначають, їх фракції у парламенті, вас всіх призначають», — Сергій Каплін за кілька хвилин після того, як у нього запитали про позитивні сторони пенсійної реформи.
А також Сергій Каплін під час затягнутої перепалки з Андрієм Ревою, міністром соціальної політики: «Я ще вилізу на цей броневичок і подивимося, де ви будете всі. Побачите».
Подібні образи та переходи на особистості у програмі «Народ проти» толерують. Ведуча інколи намагається перебити спікерів, щоб надати слово іншим, але ніколи не просить їх, наприклад, поважати глядачів чи не займатися самопіаром.
Крім цього, до гостей випуску постають і інші запитання. По-перше, навіщо програмі «Народ проти» знадобився коментар Олександра Мороза, він що, «головний пенсіонер країни»? Політика включили в ефір, вислухали його довгий монолог та подякували. Жодних додаткових запитань не ставили. А тим часом екс-голова Соціалістичної партії озвучив, наприклад, що Україною керує «світовий уряд», а самих українців насправді всього 26 мільйонів. Трохи пізніше Кужель підняла ставки — 20 млн «не по офіційним даним».
Дивно виглядали цього тижня й експерти на програмі. Вони, згідно з місцевим форматом, мають право ставити запитання спікерам та підсумовувати ток-шоу у фіналі. От тільки до керівників інвестиційний компаній, громадських організацій та інститутів якимось чином затесалося два політика: від «Самопомочі» та «Волі народу». Джинса, та ще й малоприхована? Очікування від таких експертів виправдалися на 100 %, коли Сергій Шахов («Воля народу») закінчив своє «запитання» до гостя цієї фразою: «... Коли 9 тисяч людей, замість 1200 людей стоїть в Станично-луганському районі на переході. Уявіть собі, на жарі, на холоді — це геноцид українського народу».
А от інший експерт, Сергій Фурса із Dragon Capital, повноцінно підсумував програму замість нас: «На жаль, сьогодні ми не говорили про пенсійну систему. Ми говорили про що завгодно, крім пенсійної системи. [...] І чим більше було демагогії і популізму, тим більше було оплесків. І це показово, тому що всі ці люди, як кількість оплесків — це голоси». Ми ж лише додамо, що це не тільки голоси виборців для політиків, а й рейтинги для каналу. Вигідний гешефт, треба сказати.
Анекдоти
Щотижня гості й ведучі ток-шоу розповідають в ефірі своїх програм анекдоти. Хтось використовує їх як приклад, хтось — аби просто підкреслити власну кмітливість. Почуття гумору політиків, громадських діячів і журналістів ми лишимо оцінювати вам.
Арсен Аваков, «Право на владу», 16 листопада: «Подходит лиса к верблюду и говорит: верблюд, а почему у тебя хвост кривой? А верблюд отвечает, а что у меня ровное?»
Валерій Писаренко, «Право на владу», 9 листопада: «Лось с похмелья идет водички попить, потому что очень хочется пить, подходит, пьет воду, не может напиться, а тут охотник идет. Раз в него стрельнул, а лось продолжает пить, потому что пить хочется, он второй раз стрельнул. И лось стоит и думает, что-то я пью, а мне все хуже и хуже».
Громадська організація «Детектор медіа» здійснює цей проект за підтримки «Інтерньюз Нетворк». Висновки й погляди, що були висловлені в моніторинговому звіті, можуть не збігатися з поглядом «Інтерньюз Нетворк».