Бенефіси демагогів
Пригадується, як ще зовсім недавно в заставці програми «Шустер live», із розумінням усміхнено дивлячись одне на одного, Савік Шустер запитує, а Віктор Янукович-старший відповідає: «Вы будете защищать свободу слова? – Буду!». В листопаді минулого року, коли ми завершували попередній сезон моніторингу політичних ток-шоу, Савік Шустер нагадував глядачам, як знімали його програму після пам’ятного вільнюського саміту, й наголошував на тій вагомій ролі, яку зіграв нинішній Президент України в тому, щоби програма таки вийшла. Зараз, коли канал «1+1» вирішив «перенести» вихід його програми — Савік Шустер знову згадав ту історію — але тепер, за його версією, Порошенко став замовником цієї «атаки на свободу слова».
Історія, як відомо, повторюється двічі — і лише вдруге у вигляді фарсу. Історії навколо шустерівського шоу мали фарсовий характер в обох випадках, оскільки й тоді й тепер стали наслідком «авторської концепції» Савіка, якої він дотримується протягом всієї уже тривалої кар’єри в Україні. Суть цієї концепції — намагання утримати баланс між власним комерційним успіхом, політичною доцільністю чинної влади, інтересами власників каналів і ретельно культивованим образом начебто об’єктивного «спостерігача над бійкою».
Власне, в цих достатньо очевидних суперечностях — усі причини злетів і падінь шустерівського шоу. А всі апеляції ведучого до своєї начебто відданості ідеалам свободи слова — всього лише елемент гри зі вчорашніми, нинішніми й майбутніми замовниками, і, звісно, з аудиторією, яка і є його головним і нерозмінним ресурсом. Поки цей ресурс у Шустера є — він буде залишатися в очах потенційних клієнтів цінним інструментом політичного впливу. І знаходити собі місце в ефірі.
Здавалося б, що поганого в тому, щоб виробляти телевізійний продукт, орієнтуючись на найширшу аудиторію, на високі рейтинги. Так робить кожен виробник телевізійного контенту. Проте особливість політичних ток-шоу, про що не один раз говорили й ми у своїх оглядах, і багато хто з медійних експертів — у тому, що саме вони моделюють сприйняття політичного життя в країні у переважної більшості її громадян. Тому суспільна відповідальність їхніх авторів і ведучих — набагато вища, ніж у їхніх колег із суто розважального сегменту.
Що стосується ситуації навколо зняття з ефіру останнього випуску програми — номінального, оскільки програма все ж вийшла на каналі «112» — то видається, що суперечливість оцінок і коментарів походить від не зовсім адекватної оцінки медійним та експертним середовищем самого Савіка Шустера і його шоу. Доволі тривалий час саме існування дискусійного прямоефірного формату розглядалося як неабияке досягнення свободи слова — особливо на фоні тих процесів, що відбувалися, скажімо, в медіапросторі Росії. З часом прийшло розуміння, що прямий ефір далеко не завжди є гарантією від маніпуляцій свідомістю глядачів — і якраз програма Шустера багато разів демонструвала свої маніпулятивні можливості.
Зараз, схоже, прийшла пора остаточно усвідомити, що «Шустер live» — це абсолютно комерційний формат, сама структура якого «заточена» під різні форми використання — від відвертих пропагандистських маніпуляцій до успішної імітації плюралізму й відкритості. Образ самого ведучого має власний потужний комерційний потенціал — не стільки завдяки особистим видатним якостям чи іміджевим перевагам, скільки через тривалу експлуатацію і вироблену роками звичку аудиторії.
Якщо ми спробуємо згадати певні особливості формату програми, які майже ніколи не зазнають радикальних змін — то легко переконаємося, що це своєрідні жанрові елементи такої собі «політичної казки без щасливого кінця».
Глядачі майже завжди можуть бути впевненими, що до участі буде залучено найскандальніших персонажів поточного політичного тижня — але так само можуть із певністю сказати, що жодного з них не буде опитано модератором у «хардтоковій» манері й вони просто отримають можливість викласти свою версію суперечливої ситуації — так, як їм це зручно. Розібратися в словесних побудовах досвідчених політичних демагогів без кваліфікованої підтримки ведучого більшість глядачів, як завжди, не зможе — і в них, як зазвичай, залишиться лише стійкий післясмак тотальної недовіри до всіх учасників.
Можна бути впевненим також, що серед присутніх буде один або кілька персонажів-тролів, здатних нейтралізувати — свідомо чи ні — будь-яку осмислену дискусію з конкретними висновками. Ще зовсім недавно на цих ролях спеціалізувався нинішній лідер однієї з парламентських фракцій Олег Ляшко, а, скажімо, в Євгена Кисельова це були Сергій Поярков або покійний Олесь Бузина.
Можна бути впевненим у тому, що незалежно від теми програми будуть представлені окремі політичні сили — звісно, не в довільному порядку, а залежно від потреб поточного політичного моменту. І вони відпрацюють свої виступи чітко в заданому їхніми політтехнологами режимі, часом ігноруючи заявлену тему програми.
Можна бути впевненими, що, за рідкісними винятками, для VIP-персон — президента чи прем’єр-міністра — буде влаштовано атмосферу найбільшого сприяння — часто згадувану в наших оглядах «тепла ванна». Це робилося в програмі Шустера за різних президентів і прем’єрів.
Можна не сумніватися, що в якийсь момент буде надано слово «людині з народу». Це може бути сповнений праведного гніву глядач зі студійної трибуни, або невинна жертва якихось провінційних «розбірок» чи зловживань, або герой-військовий чи волонтер. Історії цих людей, часом сповнені правдивого життєвого драматизму, прозвучать в ефірі й будуть забуті — але створять у глядачів чергову ілюзію щодо «борця за свободу слова».
Цей умовний «трафарет» ми можемо накласти на будь-яку програму Савіка Шустера й переконатися, що він працює. Сам по собі цей факт ані поганий, ані хороший — він лише підтверджує, що програма має певну структуру, яка визначає якість меседжів для аудиторії.
Візьмімо для прикладу програму від 11 вересня, яка мала неабиякий резонанс завдяки гарячій дискусії між нинішнім одеським губернатором Міхеїлом Саакашвілі та його попередником — людиною з «групи Коломойського» Ігорем Палицею.
В ролі фріка виступив відомий автогонщик і волонтер Олексій Мочанов (цю роль він приміряє на себе не вперше). Його було анонсувано як потерпілого від бандитського нападу й побиття, але обставини саме цієї історії явно були не надто цікавими навіть самому Мочанову. Зате його тривалий, хаотичний і не позбавлений пафосу виступ навіть по формі не претендував на якесь раціональне осмислення й практичні висновки. Про суть годі й говорити. Але показовим було те, що набір пафосних фраз у комплекті з зовнішнім ефектом від темпераменту й колоритної зовнішності забезпечили виступу Мочанова 100-відсоткову підтримку аудиторії в студії. Запам’ятаймо цей факт і повернімося до нього згодом.
«Савік Шустер, ведучий: Наша главная тема сегодня — контрабанда и коррупция. Но мы должны завершить тему войны. Алексей Мочанов. В среду 9 сентября вы были в Донецке. Вы встречались с "киборгом" Андреем Гречановым, позывной "Рахман", который находится в плену и июля 15-го года. Вы поехали, я так понимаю, по договоренности некой с руководством так называемой ДНР. По дороге домой на территории, которуюконтролируют украинские войска, неизвестные вас избили и вашего друга Юрия Бондаря. Что произошло? Как это произошло?
Олексій Мочанов, волонтер і громадський діяч: Я не думаю, что особо много времени надо тратить в пятницу вечером на события 9 сентября, которые произошли. Потому что мы же были на Майдане, чтобы поменять систему, и система не поменялась. И, по-моему, даже люди-исполнители, которые работают внутри этой системы, с масками и битами... Просто маски новые и биты новые. Я не единственный человек, которого хотят покалечить, кого-то покалечили, кого-то побили. Есть достаточное большое количество и резонансных, и не очень резонансных преступлений относительно граждан Украины, которые по-прежнему, к сожалению, находятся в разработке, но результата нет. Поэтому, если мы сами не определимся, не найдем тех, кто это сделал, и тех, кто это заказал, то все будет так же, как с Небесной сотней. Я себя ни в коем случае не приравниваю к реальным героям. Я просто получил по ногам и рукам. И уже слышу, что большое количество людей в социальных сетях очень расстроены, что у меня не очень сильно распухшая морда. Хотели бы убить убили. Это был сигнал и знак, чтобы закрыл рот и не занимался какими-то делами, которые некоторых людей очень сильно злят. Перед рекламной паузой та задавал вопрос: что будет 1 января? Я могу тебе сказать. В Украине 1 января страна полдня будет отсыпаться и потом полдня опохмеляться. И жизнь во время эти полутора лет говорит о том, что... у половины студии люди находятся там, на Донбассе, как ты говоришь, волонтерами либо воинами. А может быть, это на самом деле просто родственники, которые не уехали или уехали на континентальную Украину, а потом вернулись, потому что не нашли себе никакого места. Но... я сегодня с определенными мерами безопасности. Со мной ехали два десантника-отпускника, которых я подвез в Киев. Но они по дороге проследили за тем, чтобы со мной не повторилось, что было 9 числа. И когда мы заехали в Борисполь, а сегодня пятница, "день освобождения Киева", когда все киевляне разъезжаются по домам в область, и мы попали в очень большую пробку. Надо было на выезд из Киева в сторону Борисполя и Харькова. Эти люди ехали не на войну. И два разведчика из второго батальона 95-й бригады улыбнулись и сказали: а интересно, почему никак нельзя выполнить план мобилизации? Можно прямо здесь идти и раздавать повестки. Михо, к которому я отношусь с огромным уважением, и даже специально выучил... грузинские слова. Говорил о том, что нам надо немножко потерпеть. Согласен. Только почему ребятам, которые уже демобилизовались после первой волны мобилизации, уже приходят повестки на шестую волну?
Почему кто-то должен попасть на войну два, а то и три раза, а кто-то будет жрать водку, запивать ее "кока-колой" или другими шипучими напитками? Войны нет. Вы говорите по поводу Минска. Очень интересный разговор. Хунта и ДНР. А я уверен, что это хунта. И я это говорил Захарченко за столом, когда мы говорили по поводу Рахмана. Потому что хунта — это власть военных. Это же не наши, а ДНРовцы ходят в военной форме и объезжают свои войска на передовой. Не считают Минские соглашения, сколь бы значимыми, какими-то... имеющими какое-то серьезный вес у них внутри их компании, которая очень сильно развивается. Шумели казаки — прогнали казаков. Сильно много разговаривали чеченцы — сумели с каким-то образом справиться с чеченцами. Дали коридор и выпустили в России. Самый свежий анекдот, который ходит по АТО. В Серии попадает в плен псковский десантник. С ним ведется работа, опрос. Подходит консультант сирийцев и говорит: что, сынку, ты тоже заблудился и не знал, что покинул территорию РФ? Да, там достаточно много... Народное творчество мгновенно реагирует на то, что происходит в мире. Ребята там сидят в окопах. Им особо заниматься сейчас нечем. Судя по всему, уже идет жесткая борьба своих со своими, в том числе, когда речь идет о контрабанде. Ей же занимаются не пришлые люди, а, к сожалению, те, кто находится в зоне АТО. Я год назад еще говорил, что ошибка думать, что все, кто на фронте — это наши герои и киборги. А все, кто в тылу это негодяи с плоскостопием. Там, к сожалению, абсолютный срез украинского общества, который находится здесь. Здесь есть герои и там. Здесь есть алкаши и там. Здесь есть мерзавцы и там. Здесь есть негодяи и там они есть. И ситуация, которая произошла с нами, она выяснится. Я не та персона, которую надо...»
Ще один показовий факт. Попри медійний резонанс діалогу Саакашвілі й Палиці, смисловим центром програми, присвяченої контрабанді та корупції, очевидно, мала стати участь керівника Державної фіскальної служби Романа Насірова та йогонещодавно звільненого заступника Костянтина Лікарчука. Їхні виступи, виступи присутніх нардепів, питання до них і їхні відповіді — це класичний приклад того смислового хаосу, на який перетворюється в форматі типового українського політ-шоу обговорення будь-якого серйозного питання. Там, звісно, надто багато тексту, щоб його наводити повністю. Але кілька пасажівварто для ілюстрації все ж навести:
«Роман Насіров, голова Державної фіскальної служби України: Костянтин Лікарчук виявився, я це вже можу констатувати зараз, абсолютно некомпетентною людиною, на жаль. З самого початку роботи відверто саботував рішення керівництва, уряду, Міністерства фінансів та рішення стосовно реформ, які ми повинні були запроваджувати.
Савік Шустер, ведучий: Вы саботировали реформы?
Костянтин Лікарчук, голова ДФС (травень — вересень 2015 року): Добрый вечер, прежде всего. Могу сказать, могу даже признаться, я саботировал две вещи — максимально саботировал коррупцию в фискальной службе в таможенном направлении, которая расцветала там буйным цветом и, по моему мнению, не дает возможности бюджету Украины получать огромные деньги. Мы говорим о действительно больших деньгах. Второе, я саботировал совершенно непубличную, непрозрачную, не обсужденную с обществом, экспертной средой, подготовленную под ковром, под столом и потом презентованную всему обществу как некое уже завершенное мероприятие реформу государственной фискальной службы, которая предусматривала уничтожение таможни как класса, предусматривала объединение всех финансовых потоков в государстве, скажем, под одной крышей. По моему убеждению, это делалось намерено, это не случайность. Эта реформа является одной из самых коррупциеносящих реформ за последнее время. Не удивительно поэтому, что она не обсуждалась, не готовилась прозрачным образом. Именно эти два момента, могу признаться, я саботировал….
Ірина Суслова, народний депутат: Пане Костянтине, у мене питання. Ми багато, вся Україна спостерігала за конфліктом, який відбувався у вас з керівником ДФС, я підписана на вашу сторінку в Фейсбуку й читаю там різні пости, що занижена митна вартість ,там ще щось, але опубліковані документи, які, напевно, мають інформацію про суб'єктів зет, які є службовою інформацією, а не для Фейсбуку, у мене питання до цих документів. ….Ми читали, бачили чули багато критики щодо роботи ДФС, митниці, не гідної реформи, але не бачили пропозицій від вас. От наприклад, пропоную на заміщення вакантних посад керівників митниць провести відкритий кадровий конкурс, на жаль, не отримала. Якщо ваша ласка, поясніть звичайним громадянам і мені як народному депутату, що таке митна вартість, про заниження якої йдеться в одному із останніх постів. Ви кажете, що митна вартість на Київській митниці, а я отримала дані, до НАсірова також офіційно звернулась, от взяла лист, дані отримала, що середній рівень митної вартості у травні складав 2.39 доларів США, а на вересень складає 3,61, а ви говорите про заниження її. Дуже багато протиріч, внесіть ясність.
Костянтин Лікарчук, голова ДФС (травень — вересень 2015 року): Протиріч не так багато, як може здаватись. І якби ви уважно стежили за тим, що я роблю і пишу на Фейсбуці, то ви б побачили, що однією з моїх перших пропозицій і справ, які я робив, і робив це спільно з командою одеського губернатора — підготовка саме до відкритого конкурсу для призначення очільника Одеської митниці. Я на початку червня був в Одеського губернатора Михаїла Саакашвілі і ми це питання обговорювали. Наприкінці червня всі документи були підготовлені. Я їх подав на розгляд пана Насірова. Тільки наприкінці серпня після того як ситуація вийшла в публічну площину і набула резонансу, був оголошений цей конкурс. І є дуже багато питань до того, як він зараз проводиться. Як було пояснено, які документи подавати, які люди подаються і так далі. По рівню митної вартості, знаєте, вам потрібно подивитись уважно мій Фейсбук, і ви там побачите цікаві моменти, зокрема, по Київській області. Простий приклад, щоб всім було зрозуміло, 20 серпня через Одесу заходить 2 контейнери з однаковим товаром. Один товар на Київську митницю, інший на Черкаську. Товар розмитнюється там за вартістю, яка в три рази вищою на Черкасах і нижчою на Києві. Ви повинні розуміти, що різниця між розмитненнями і є основна корупційна складова щодо цих моментів. Щодо питань, які пов'язані з певними особами, яких ви називали. Це все досить просто. Якщо є інформація, дані, то нехай люди звертаються до правоохоронних органів і вони вирішують це питання, тому що говорити можна багато чого. І дуже багато людей ходить і розповідає, хто які питання у ДФС вирішує. І це не тільки у ДФС. Багато моїх знайомих чиновників стикаються з такою ситуацією. Тому давайте коректно ці питання ставити і якщо вони будуть ставитись, коректно на них відповідати…..
Сергій Соболєв, народний депутат, заступник голови фракції ВО "Батьківщина": Шановні колеги, у мене дежавю. Я пам'ятаю цей зал два роки тому, три роки, коли банда Януковича при владі, коли ті самі корупційні речі, тільки ми тоді розуміли, хто наш ворог. І ви знаєте, у мене таке відчуття, що багатьох з нас покористували, як гарматне м'ясо, і викинули, а інші спокійно, хто не був на Майдані, служив Януковичу, працював у нього в уряді далі сидять на посадах і роблять свою чорну справу. У мене перше дивне питання, це що так важно, взяти митною службою Угорщини, Польщі, інших країн і перевірити, чому по наших документах така кількість товару проходить, а коли він заходить на територію Польщі, Румунії, Чехії, Словаччини, інших країн чомусь товар різко збільшується і митна вартість приховати неможливо. Друге питання, яке елементарно виходить. Закарпаття. Трагедія в Закарпатті, яка пов'язана, можливо не на 100 %, але з контрабандою, чому одразу прикордонні служби сусідніх держав провели службове розслідування, негайно були звільнені працівники відповідних митниць, які кришували, бо без них це теж не можливо було робити, якби тільки наші митники кришували. Негайні рішення, негайні заміни в рамках ЄС зроблені, а в нас відбуваються дивні речі. Є такий пан Колесніков, який встиг попрацювати разом з Романенко, потім його направили в Одесу, саме лакоме місце. Саакашвілі підняв скандал. Розганяють цю Одеську корумповану митницю. Де він осідає? Його присилають в Запоріжжя. Після цього я дізнаюсь, я не встиг до Насірова підійти попередити, що ви робите, як людей з таким послужним списком можна призначати. Виявляється, сьогодні його, буквально кілька годин знаєте куди направили, на посилення Закарпатської митниці. Це абсурд, якийсь театр. Хлопці, всі, хто стояв на Майдані, хто зараз стоїть на передовій. І я не згоден з тим, що в нас перемог потім не було. Хочу нагадати Широкіне, яке захопили бійці добровольчого батальйону без наказу, що дозволило нам утримувати охорону і оборону Маріуполя стільки місяців. Правда, потім вони були змушені піти, завдяки яким домовленостям, це теж буде предметом розслідування. Чому здали Широкине під так звану демілітаризовану зону, хоча всі висоти Широкиного контролювали українські війська і жоден бандит туди б не сунувся. Та сама ситуація виходить. Знаєте, дежавю. Мені здається, в цій ситуації ключове питання повинно бути, і до вас, пане Лікарчук, і до вас, пане Насіров, тільки в одному: не кажіть, коли вже когось звільнили, а кого звільнять завтра, що були такі-то порушення, такі-то речі, ну, на мій погляд, перше, що повинно бути. Людина повинна встати і заявити, якщо це член уряду, на засіданні уряду відбуваються такі-то речі. Все, це вже є запобіжник від того, що далі буде відбуватися. Якщо цього не сталося, заяви тоді повинні бути максимально через громадськість. У мене єдине побажання, в цій ситуації розбиратись в одному треба, або у нас працює електронна пряма служба, яка дозволяє зайти і побачити, який товар зайшов, який вийшов з митниці, або працює прямий контроль з прикордонними і митними службами країн сусідів, або і далі в усіх буде підозра, що це корупція, яка дає мільярдні доходи в кишені, які йдуть далі нагору. І останнє, в чому була найбільша загроза цих окупованих територій? Рік тому ми про це казали, це як Придністров'я в Молдові, це як в Грузії відповідні окуповані території, вони найстрашніші тим, що роздирають зсередини саме через контрабанду, а це як ракова пухлина, яка починає роздирати суспільство, б там де гуляють мільярди, у людей зриває кришу. Люди не розуміють, де був майдан, за що гинули люди на фронтах, у них долари тільки крутяться в очах. В цій ситуації це вже не питання того, як це далі буде відбуватись, а це питання тільки одного, або це зірветься з приводу того, що люди далі це терпіти не будуть, або вже косметичними якимись замінами нічого не врятує. Всі розуміють — уряд не справляється з корупцією. Це всі розуміють. Один вихід в цій ситуації — або робляться дуже швидкі висновки, або починаються процеси, які стають неконтрольованими».
Як бачимо, шанси на те, щоби сприйняти хоч якусь частину цієї інформації на раціональному рівні, наближаються до нуля. Єдине, що може винести нормальний глядач з цієї розмови — це цитата з російського класика: «Воруют». Конкретні винуватці, конкретні приклади з цифрами — не загальними, а підтвердженими документами — всього цього немає.
Незрозуміло навіть, для чого люди, які посідають чи посідали донедавна ці відповідальні посади в фіскальній службі, прийшли на цей ефір. Якби у звільненого чиновника був намір виступити з сенсаційними викриттями з документами на руках, то він наче мав усі можливості — але ніяк ними не скористався. Якби в його керівника був намір дискредитувати свого колишнього підлеглого з фактами й документами — теж був шанс, і він його ніяк не використав. Це було радше схоже на обмін символічними попередженнями, ніж на бажання відкрити суспільству правду. Не випадково один із гостей згодом сказав Роману Насірову: «Вот на таких мероприятиях, как эта передача, вы... вот я не понял ничего с вашего выступления, кроме того, что вы что-то говорили. Я сначала думал, что я один это не понял. А потом я понял, что никто не понял — что вы говорите».
Цілком очевидно, що ця проблема — розуміння аудиторією того, що обговорюється, її можливість раціонального усвідомлення інформації, здатність до адекватної рефлексії — усе це визначається структурою програми та особливостями її модерації.
Сам цей формат — своєрідного політичного «ревю», де, образно кажучи, в одному спектаклі збираються представники різних жанрів, а час присутності на сцені визначає режисер-модератор і учасникам треба робити ставку на видовищність, на зовнішній ефект — створює сприятливі можливості для маніпуляцій. За цих умов як риба у воді почуваються політики демагогічного складу, здатні запропонувати аудиторії саме ті меседжі, яких вона очікує. Яскраві приклади — Міхеїл Саакашвілі та Юлія Тимошенко, які якраз і були учасниками двох останніх випусків «Шустер live».
У випадку з Саакашвілі складалося враження, що сам ведучий опинися під упливом його чарівності (не знайшов більш поміркованої версії від російського слова «обаяние»), оскільки нинішній одеський губернатор отримав удосталь ефірного часу, щоб використати весь свій арсенал аргументів і запас ораторської майстерності, щоби повністю захопити аудиторію — і в студії, й біля екранів. Екс-губернатор Одещини, представник команди Коломойського Ігор Палиця теж не відчував дефіциту часу і, треба віддати належне, непогано підготувався, хоч ніколи раніше не вирізнявся схильністю до публічних виступів. Але за рівних умов шансів переграти Саакашвілі в нього практично не було. До речі, чомусь здалося, що саме відносно нейтральна позиція ведучого в цій суперечці могла би стати безпосередньою причиною зняття з ефіру наступного випуску програми. Якщо це не було показним жестом з боку Коломойського на адресу Порошенка — мовляв, дивіться, може й не бути в ефірі на моєму каналі скандального Олега Ляшка тоді, коли напередодні прямо в залі Верховної Ради заарештували члена його фракції Ігоря Мосійчука. Якщо це взагалі не було двоходівкою команди Коломойського, щоб публічно звинуватити Президента в тиску на свободу слова. Надто вже рішуче й однозначно сам Савік Шустер на початку «репресованої» програми заявив:
«Савік Шустер, ведучий: Я специально попросил остановить на этих словах президента. Не отдаст он жизнь за то, чтобы эта программа была. Это уже факт. Потому что мы должны были выходить на канале "1+1", как обычно. У нас контракт с каналом "1+1". Внезапно нас сняли. Мы узнали об этом за две минуты до эфира. Нас сняли с эфира. Я думаю, это договоренность владельца "1+1" с Администрацией президента. Я не знаю, на каких условиях. И, тем более, не знаю, почему. Я могу только предположить. Я благодарю телеканал "112", который не побоялся дать нам возможность выйти в прямой эфире. Также мы в прямом эфире на нашем канале 3S.TV. Он выходит в больших городах. Его не так легко найти. Люди еще не знают. Мы только начали экспериментальное техническое вещание. Еще раз я благодарю телеканал "112". И я с большой горестью вам скажу, что это произошло последний раз 29 ноября 13-го года, после саммита в Вильнюсе европейского, когда Янукович не подписал договор об ассоциации. Мы тогда из Вильнюса летели вместе с Петром Порошенко на его самолете. Он еще, понятно, не был президентом и даже не был кандидатом. Мы говорили с ним в самолете, как... Это была пятница, 29-е. Как будет сложно делать программу, что все равно придут все лидеры оппозиции, и дай бог, чтобы нас не сняли с эфира. И 29-го числа реально нас сняли с эфира на 45 минут. Петр Порошенко тогда вел переговоры с руководством телеканала "Интер". Нас вернули в эфир. Сегодня, конечно, нас не вернут в эфир "1+1". Там показывают фильм "Зимний вальс". И я считаю, что, к сожалению, мне это напоминает "Лебединое озеро" 19 августа 91-го года. Это путч в Москве, после чего начался развал Советского Союза. И я надеюсь, что мы не в преддверье никакого развала. Это только моя надежда».
Очевидно, що для суперечливої репутації пана Коломойського такі звинувачення куди менш болісні, ніж для Петра Порошенка. Слід зазначити, що й тематично, й на рівні персональної присутності програма справді була орієнтована, так би мовити, в антипрезидентському ключі. Тема арешту депутата-радикала Мосійчука, майже тепличні умови для лідера Радикальної партії Олега Ляшка, нарешті — черговий практично бенефіс для Юлії Тимошенко, як раніше на каналі «112», де донедавна виходив проект Шустера останнім часом.
Можна ще зауважити присутність представника тяжко ображеної «Свободи» Андрія Іллєнка і звернути увагу на те, що весь тягар захисту президента від звинувачень взяв на себе губернатор Закарпаття Геннадій Москаль і частково представники «Народного фронту» Андрій Тетерук і Антон Геращенко, хоча їх захист мав швидше ритуальний характер.
Цікавий момент. У виступі Олега Ляшка прозвучала теза, яка майже повністю збіглася з думкою Ігоря Палиці в попередній програмі — про загрозу для учасників добровольчих батальйонів. Ляшко, звісно, ввів її в контекст арешту свого однопартійця, але сам підхід означив ті лінії інформаційного тиску на президента, до яких будуть вдаватися його опоненти.
«Олег Ляшко: … де гарантія, що завтра добровольці, які пішли захищати країну, тому що не було армії і спецслужб, і вони зрадили Україну, де гарантія, що завтра добровольці не сядуть на лаву підсудних? Бо виявиться, що в квітні-березні минулого року, коли вони захищали Донбас, вони вчиняли злочин, вони робили незаконно, вони не мали права захищати Донбас і не мали права в руки брати зброю. Другий епізод, в якому звинувачують Мосійчука. І не тільки Мосійчука. У грудні 2014 року у приміщенні Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області народні депутати України Мосійчук, Лозовий та Лінько — наголошую, що це три народні депутати від Радикальної партії — втручалися у діяльність суду, висловлювали погрозу із застосуванням насильства щодо суддів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаної зі здійсненням правосуддя, а також застосували насильство до судді. Я розкажу вам про цей епізод. Приморський суд міста Маріуполя судив добровольця, якого арештували за те, що він затримав сепаратиста. Народні депутати від Радикальної партії Мосійчук, Лозовий і Лінько поїхали, справді тиснули на суд, добивалися звільнення цього добровольця з одного з добровольчих батальйонів. Сьогодні їх судять за вплив на суд. У нас за півтора роки після Майдану немає жодного люстрованого судді. Суддя, який сьогодні розглядав звернення ГПУ по арешту Мосійчука, суддя півтора роки тому судив активістів Автомайдану. Цей суддя сьогодні перебуває під слідством в Генеральній прокуратурі. І Генеральна прокуратура звертається до цього судді дати дозвіл на арешт Мосійчука».
Що ж до Юлії Тимошенко, то можна сказати, що в цій програмі продовжився її ренесанс, пов’язаний саме з постійною участю у програмах Шустера останнього часу й темою тарифів — в сенсі її повернення до властивої їй манери публічної самопрезентації: самовпевненість, ігнорування опонентів, жорстке нав’язування власної позиції. Коротше кажучи, все як у найкращі часи — прем’єрства чи опозиційного лідерства. Шустерівський формат майже завжди непогано підходив Тимошенко (за винятком тих моментів, коли Савіку доводилось орієнтуватися на тодішню владу та її інтереси). Зміст риторики Тимошенко також нагадав минулі часи — це була в різних формах спроба якимось чином переконати аудиторію, що цілком логічним є перебування в провладній коаліції, але при цьому радикальна критика на адресу коаліційного уряду. Завдання не з простих, але з огляду на різноманітний досвід екс-прем’єрки може часом щось і вдатися. Особливо у віртуальній реальності. Деякі труднощі, що виникли в Тимошенко в ході обговорення газової проблематики, вона подолала в своєму стилі (як сказав керівник «Нафтогазу» Андрій Коболєв «...немного не те цифры, немного не тот закон, не тот слайд»). І хаотичний, коли його практично не модерують, формат програми став їй у нагоді.
«Юлія Тимошенко, народний депутат України, голова фракції ВО "Батьківщина: Пане Савік, просто хочу показати вам документ, який ми з великим трудом достали. Цей документ не міг потрапити до нас багато місяців. Це акт приймання-передачі природного газу українського видобутку між державною компанією "Укргазвидобування" і НАК "Нафтогазом", яку очолює цей симпатичний хлопець. Так от, що тут написано — що ціна на газ українського видобутку, по якій наша видобуваюча компанія передає НАК "Нафтогазу", складає 1590 гривень без ПДВ і 1908 гривень з податком на додану вартість. Вам виставляють по 7188, щоб ви просто відчули різницю. І при цьому наші видобуваючі компанії отримують достатньо великі прибутки при такій ціні. А тепер головне — у нас є закон про ринок газу. Стаття 10, де чітко написано, який газ українського видобутку треба віддати населенню на всі потреби: на тепло, на побутові споживання, на все. От в законі чітко розписано, що в тому числі і приватні підприємства, де 50% державної власності, зобов'язані по цьому закону віддавати населенню газ. А тепер подивіться, що зробив уряд. Я прошу слайд шість, щоб у вас було перед очима. По закону про ринок газу потрібно вам віддати з українського газу 16,2 мільярди, чого вам достатньо повністю для споживання. Вам по постанові уряду віддали 10,6, порушуючи прямо закон. А тепер 5,6 мільярди кубічних метрів українського газу віддали не вам. І коли він говорить про посередництво, він мусить чесно сказати, що віддали наліво своїм наближеним комерційним структурам. Вони сьогодні практично цей газ споживають в своєму бізнесі, віддаючи їм тіньові речі, а ви від того мусите споживати імпортований газ. От в чому проблема. І поки ми з цим не справимося, це чиста корупція, тому що вона протиріччить закону. Ця корупція і віддача газу на комерційні потреби українського видобутку. Я написала заяву в прокуратуру на цю тему. Прокуратура у мене заяву прийняла, присвоїла номер кримінальній справі, тому що вони нічого з цим зробити не можуть, тому що закон передбачає віддати газ вам. І тому нам треба в цьому розбиратися. А з вас знімають просто останні копійки. Якщо ми це залишимо, вони будуть думати, що вони роблять реформи. Що стосується відповіді на ваше питання. Перше, я хочу вам сказати, що посередника "Росукренерго" я особисто власними руками прибирала і прибрала його при повному вої всієї країни і особисто Віктора Андрійовича Ющенка, який був з ним в дружніх стосунках і його рідний брат з ними був засновником одного з цих підприємств. Я прибирала, розумієте, знаходячись під їх кулями. По-друге, це абсолютна неправда про ціну на газ. Після того, як я підписала контракт, він рамковий є, він передбачає домовленості кожен рік нові. Ціна після підписання контакту, в тому числі по документам прокуратури..."
Андрій Коболєв, голова правління НАК "Нафтогаз України": Це неправда. В контракті фіксована ціна на 10 років. Є акт, який ви не показуєте, Юлія Володимирівна. Колись я подав в парламенті, в якому чітко є ціна...".
Юлія Тимошенко, народний депутат України, голова фракції ВО "Батьківщина: ...склали 232 долара Це була ціна в 2009-му році. І всі, хто далі укладав більшу ціну, мусять відповідати і треба дивитися, куди дівалися ці гроші. Що стосується повернення і неповернення скважин? Я думаю, що ви всі пам'ятаєте, що саме під час прем'єрства мені вдалося повернути Україні шельф Чорного моря, який був забраний під час прем'єрства Януковича і президентства Ющенка, вони разом господарювали. Ми повернули шельф Чорного моря державі, от що я зробила. І жодної ліцензії приватним компаніям не віддано, тому що є норма Конституції, де чітко написано, що надра належать народу. Ви при владі в уряді півтора роки. Ви вже зобов'язані були забрати ті ліцензії, які незаконно дали. І треба було вже повернути ці родовища країні так, як я повертала шельф Чорного моря. І хочу сказати, що поки надра України не повернуться народу, у нас завжди будуть спекуляції з газом.
Андрій Тетерук, народний депутат України, "Народний фронт": У нас бенефис одного оппонента.
Савік Шустер, ведучий: Я же хочу оправдать закрытие программы, правильно, хоть как-то? А то что вы считаете, что мы будем хвалить правительство?
Андрій Тетерук, народний депутат України, "Народний фронт": Не надо его хвалить, давайте называть вещи своими именами.
Савік Шустер, ведучий: Вам люди называют все своими именами.
Андрій Тетерук, народний депутат України, "Народний фронт": 20 лицензий получили частные компании, и частые добывают.
Савік Шустер, ведучий: Вам же ответили. Да, только Андрей Коболев ответит.
Олег Ляшко, народний депутат, фракція Радикальна партія: Савік, я б хотів від голови "Нафтогазу" і ви думаю теж, почути відповідь на питання, куди діваються 5 мільярдів кубів газу?
Володимир Демчишин, міністр енергетики та вугільної промисловості України: "они нікуди не діваються, вони в системі. Вони належать приватним власникам. Вони належать приватним власникам.
Олег Ляшко, народний депутат, фракція Радикальна партія: Хай голова "Нафтогазу" відповість.
Володимир Демчишин, міністр енергетики та вугільної промисловості України: Вони належать приватним власникам. Ми не прийшли сюди комунізмом займатися. Ми не прийшли забирати ні в кого нічого.
Олег Ляшко, народний депутат, фракція Радикальна партія: Як ви займаєтеся корупцією, це ми знаємо. Хай голова "Нафтогазу" скаже.
Володимир Демчишин, міністр енергетики та вугільної промисловості України: Олег, я борюся проти тих же, я про це можу детально розказати.
Савік Шустер, ведучий: Пожалуйста, Андрей. Сначала Андрей Коболев ответит Юлии Владимировне, потом вы расскажете детально. Пожалуйста.
Андрій Коболєв, голова правління НАК "Нафтогаз України": Опираться на четкие факты. Во-первых, закон про рынок газа, на который почему-то ссылалась Юлия Владимировна, вступает, мы надеемся, в действие только с первого октября этого года,вы, наверне, о каком-то другом законе говорили. Этот другой закон, Юлия Владимировна...
Юлія Тимошенко, народний депутат України, голова фракції ВО "Батьківщина: Коли керівник "Нафтогазу" не знає закони, це страшна історія.
Андрій Коболєв, голова правління НАК "Нафтогаз України": Я знаю законы. Я как раз законы хорошо знаю, поэтому это уже плохой признак. Второй плохой признак — в слайде, который вы показали, ошибочно указана цифра 10,6. На самом деле 12,8 миллиардов кубических метров. Это тот газ, который зарезервирован по населению и будет направлен на население. Просто будет направлен в разных периодах, но здесь он добывается в одном периоде. Третье, в чем проблема? Проблема в том, что у нас по закону, если доля частной компании, либо эта частная компания, которым Юлия Владимировна щедро раздавала лицензии а сейчас удивляется, или СД, которые приписывались "Газодобыче" массово при вашем премьерстве, имеет более 50 % доли...
Юлія Тимошенко, народний депутат України, голова фракції ВО "Батьківщина: При моєму прем'єрстві СД не було. Ні одного СД не було, це при Януковичі.
Андрій Коболєв, голова правління НАК "Нафтогаз України": Да, конечно Юлия Владимировна, я покажу статистику.
Олексій Кучеренко, міністр ЖКГ України (2007–2010 рр.): Андрей, у вас нет еще свой компании газодобывающей? Честно скажите? Точно?
Андрій Коболєв, голова правління НАК "Нафтогаз України": Нет, нет. Кладу руку на сердце и говорю, что и не будет, потому что не стой целью пришел.
Олексій Кучеренко, міністр ЖКГ України (2007–2010 рр.): Точно?
Андрій Коболєв, голова правління НАК "Нафтогаз України": Точно. Вот я за это точно могу отвечать за свои слова.
Олексій Кучеренко, міністр ЖКГ України (2007–2010 рр.): Запомним этот исторический случай.
Андрій Коболєв, голова правління НАК "Нафтогаз України": Неправильное название слайда, неправильно сказала закон, неправильная цифра — это все банальная предвыборная манипуляция. Теперь отвечаю на ваш вопрос. Что сделало это правительство? Чтобы не заниматься коммунизмом, не отбиранием, было поставлена рента 70 %. Именно та рента, которая сейчас фактически забирает всю прибыль у этих частных компаний. Именно СД те, которые самые проблемные. Это та рента, которую Юлия Владимировна предлагает снизить. Та рента, которая наполняет бюджет. Та рента, благодаря которой есть 24 превышения. Это важный момент".
Андрій Тетерук, народний депутат України, "Народний фронт": Дайте сказать человеку?
Андрій Коболєв, голова правління НАК "Нафтогаз України": И теперь второй важный момент. Мы на прошлой передаче надискутировали с Юлией Владимировной, мы сказали, это легко сделать убрать СД. Предложите закон? В парламенте лежит несколько проектов, СРП, еще что-то. Ни один проект закона не проголосован. Закон, на который ссылается Юлия Владимировна к сожалению, к большому сожалению, для него подготовлены все изменения в закон, их порядка 20 штук, которые она определяет для первого октября, чтобы заработал новый закон про рынок газа. Они тоже не были проголосованы. Поэтому этот пример, который говорит господин Геращенко, что на телевидении Юлия Владимировна у нас говорит одно, а в парламенте происходит совсем другое, вот и вся манипуляция. Мы говорим об одном законе, показываем другой, цифры показываем третьи. Это банальная, банальная неприятная манипуляция. И очень обидно, что политики такого ранга этим занимаются».
Восени 2014 року, після парламентських виборів, в очікуванні радикальних суспільних змін, ми спробували визначити простий перелік оптимістичних сподівань щодо можливих і бажаних змін в політичних ток-шоу. Щоб не повторюватися, просто зацитуємо:
- · все більш очевидною стає необхідність зміни ролі ведучого — від поміркованого модератора «над бійкою» до активного журналіста, що виступав би агентом суспільного інтересу, який за потреби здатний зламати технологічні «заготовки» політиків. Образно кажучи, ведучим час перейти «на бік народу», замість розігрувати втаємничену особу в договірних іграх із політиками. Банально, але факт: кожен діалог у політшоу — це міні-інтерв’ю, мета якого — здобути інформацію, якої політик не збирався видавати. Все інше, як правило — або піар, або пропаганда;
- · є певні сподівання на молоду генерацію політиків, що прийшли до влади «на хвилі Майдану». Досвід громадського активізму, журналістський досвід, зрештою, навіть бойовий досвід — це все речі, які можуть суттєво й позитивно вплинути на зміст політичного мовлення ближчим часом. Можуть — але для цього кожному з них треба докласти чималих зусиль;
- · необхідно радикально освіжити роками незмінний склад «експертів-гастролерів», для яких участь у шоу — форма заробітку. Незаангажована, фахова експертиза — один із основних факторів надання аудиторії якісної інформації.
Чи можливі позитивні зміни в політичних ток-шоу? — запитували ми тоді. Й відповідали: як і в політиці, тут чи не все залежить від конкретних людей, їхньої професійності, волі, принципів, цінностей. Цей висновок залишається справедливим і сьогодні. Зараз, оглядаючи програми в рамках нового етапу моніторингу, ми не бачимо особливих позитивних зрушень чи приводів для оптимізму. Але готові відзначати й висвітлювати кожну спробу щось змінити на краще.
Хтось — як це ми спостерігаємо у випадку з «Шустер live» і його власником і замовниками, надто високо цінує комерційний потенціал свого продукту і його формат, який із легкістю трансформується за потреби для маніпуляцій суспільною свідомістю. Можливо, в подальших оглядах, нам пощастить відшукати й більш обнадійливі тенденції.
Щоправда, оті приклади, на початку нашого тексту, коли аудиторія ток-шоу стовідсотково підтримує найменш раціональні, найбільш демагогічні й по суті ірраціональні меседжі, підтверджують, що багаторічні зусилля політиків і медійників не минули марно. Наша аудиторія — чи дуже значна її частина — тепер може слугувати живою ілюстрацією до висновків Жана Бодрійяра: «Раціональна комунікація й маси несумісні. Масам вручають послання, а вони цікавляться тільки знаковістю. Маси — це ті, хто осліплений грою символів і знаходиться в полоні стереотипів. Це ті, хто сприйме все що завгодно, аби тільки це було видовищним».
Щоби змінити цю тенденцію, нам точно знадобляться інші модератори.