Якщо й існують у світі люди, які вірять у чесність минулих парламентських виборів, то їх точно дуже небагато. Та й то більшість із них, мабуть, належить до тих, хто сприймає владу як могутнє й невідворотне зло, з яким марно боротися. Просто весь наш життєвий досвід, весь порядок суспільних відносин, сформований останніми десятиліттями, як, зрештою, елементарні неупереджені спостереження за ходом життя, змушують визнати очевидне: влада не може не користатися своїм адмінресурсом, а багатії не можуть не користатися своїми коштами для підкупу виборців і влади.

Сперечатися з цими очевидними висновками – справа надзвичайно невдячна і безперспективна, в чому вже встигли впевнитися провладні спікери під час поствиборчих політичних ток-шоу.

Тема виборів у США, яка стала обов’язковим елементом цих шоу минулого тижня, як і очікувалося, була лише приводом для чергового раунду розбірок після виборів домашніх.

Звісно, найбільш вражаючим для українських політиків, звиклих до того, що виборчий процес в Україні завершується лише тоді, коли результати влаштовують владу, було блискавичне визначення результату перегонів Обама – Ромні. Це стало непоганим приводом для розгортання опозиційної риторики:

«Шустер live», Перший національний, 09.11.12

«В’ячеслав Кириленко, народний депутат, НУНС: "Правильно сказано, що у нас дуже різні вибори. От дивіться, Ромні програв Обамі – і тут же його привітав. У нас, наприклад, в Черкасах Губський програв Даценку – і бореться за цей мандат так, що вже весь світ бачить, зубами за нього тримається. Жуковська у Черкасах програла 12 тисяч голосів Булатецькому – бореться за мандат. Значить, Засуха, герой України чомусь, 10 тисяч голосів програла Романюку. Почекайте, сказали, що різні вибори. Я ілюструю. І бореться за цей мандант, хоче його забрати, хоч вона вщент програла. По Києву – Левченко виграв у Пилипишина 890 голосів, хтось скаже – мало, але це достатньо, щоб стати депутатом, – Пилипишин бореться і зубами вириває мандат. От в чому різниця – немає культури демократії, немає. і тепер ще два моменти. Повертаючись до того, з чого ви починали. Америка – і не тільки Америка – Євросоюз, ОБСЄ, Європарламент, Парламентська Асамблея Ради Європи ставить питання про неправосудні рішення в Україні, про вибіркове правосуддя. Тимошенко і Луценко доки сидять і є політв’язнями, у нас не буде спокою на європейському і американському векторах, і це очевидно. І на це треба реагувати"».

Натомість представники Партії регіонів побачили у факті визнання Мітом Ромні власної поразки позитивний приклад для своїх політичних опонентів:

«Шустер live», Перший національний, 09.11.12

«Юлія Ковалевська, народний депутат, ПР: "Спасибо. Добрый вечер всем. Вы знаете, как мне кажется, Украине есть чему поучиться у выборного процесса в Америке, так это той политической культуре, тому уровню ведения дискуссии. Все-таки кампания в США тоже была непростая, тяжелая, достаточно напряженная, и ни один из кандидатов до конца не был уверен в своей победе. И Обама признавал о том, что он переживал и до конца не был уверен в том, что он побеждает. Но, тем не менее, кампания не превратилась во взаимоуничтожение оппонента. И очень показательный для меня лично факт – этот звонок кандидата Ромни в поддержку президента Обамы, и они договорились о сотрудничестве, о том, что, спустя некоторое время – неделю-две, они встретятся друг с другом и будут работать вместе над теми вопросами, по которым у них сходная точка зрения на решение тех или иных проблем, как во внутренней политике, так и во внешней политике. Это показательный факт. В то время как в Украине большинство кандидатов, большинство политических сил ведут себя на взаимоуничтожение, уничтожая государство Украина. И к сожалению, в нашей политике такие себе Власенки, которые ездят за рубежом и уничтожают имидж государства Украины, поливая грязью действующую власть, кандидатов, в целом лицо украинского народа, – вот это мне кажется неприемлемым. То есть нам следует поучиться этому уровню политической культуры"».

Власне, ігнорування незручних тем, підміна понять, фальшиві порівняння – це той набір маніпулятивних прийомів, який активно застосовувався провладними спікерами, щоб уникнути прямого обговорення теми виборчих фальсифікацій.

Одна з тез, до якої при цьому вдавалися – необхідність переходу до конструктивної роботи, заради чого треба вийти з фази гострого політичного протистояння (читай – забути про фальсифікації й де-факто визнати спотворені результати). Дії опозиції в цьому випадку традиційно подаються як дестабілізаційні:

«Шустер live», Перший національний, 09.11.12

«Нестор Шуфрич, ПР: ...Вот коллега, который уже, нравится нам, не нравится, но партия "Свобода" прошла в парламент, и они будут представлены в парламенте, они сегодня говорят о неправильных решениях власти – что мы поднимали зарплаты, мы поднимали пенсии, мы в свой способ боролись за то, чтоб развивалась экономика. Пожалуйста, дайте ваши предложения. Пока мы слышим, что все плохо. Давайте эту риторику оставим в прошлом. Принцип "Баба Яга против" должен уйти во вчера, а завтра мы должно сделать, что должно быть хорошо. И мы здесь открыты. Если у наших политических оппонентов будет предложение, как стабилизировать экономику, как ее развивать, как бороться с ценами, как сегодня сделать так, чтоб было больше рабочих мест, – пожалуйста, мы открыты. Ми сьогодні відкриті для того, щоб дискутувати навколо того, щоб в Україні дійсно була... Интересный момент – мы много говорили про Кипр. Виктор Федорович Янукович подписал соглашение с Кипром, и эта дыра закрыта раз и навсегда. Этот разговор закончен. Просто закрытие оффшорной зоны требовало процедуру. Это закрито. Чому ви сьогодні не говорите, що Віктор Федорович Янукович закрив це питання, і це питання врегульоване? Він був у Кіпрі – і це питання вирішив".

…Юлія Ковалевська: "Спасибо, Савик. Друзья, вот что происходит сегодня в этой студии? Опять оранжевые занимаются своим любимым делом – они пытаются вернуть в страну хаос, опять говоря о каких-то перевыборах, об обнулении кого-то и чего-то. Мне понятно давно: наши оппоненты, к сожалению, давно обнулили свою политическую совесть, давно обнулили, и обнуляют сейчас, свою политическую ответственность, опять поднимая разговоры о перевыборах, о нестабильности. Мы все понимаем, как тяжело в период избирательной кампании проводить реформы, налаживать какую-то конструктивную работу. И сейчас нам предлагается опять вернуть страну в это состояние. Я объясняю это тем, что наши политические оппоненты не умеют работать, и никогда не умеют показывать конкретный результат своих действий. Умеют говорить, поэтому чем больше нестабильности, чем больше хаоса, чем больше вот таких вот высказываний, как мы слышим сейчас, тем для них лучше. В Украине выборы состоялись, они прошли. Да, несколько дней пройдет, и Центральная избирательная комиссия официально объявит результаты этих выборов. Выборы были признаны всеми политическими силами, если мы говорим о выборах по партийной составляющей, ведь все политические партии признали эти результаты, и выборы прошли честно, и волеизъявление народа отображает те проценты, которые получены. И Партия регионов эти выборы выиграла, набрав 30%. И эти данные – данные выборов – совпадают и с данными экзит-полов, и с данными социологических исследований, которые были…"».

Ще один напрям, за яким намагаються діяти в інформаційному полі представники влади – це спроби актуалізувати тему глибоких ідеологічних суперечностей в опозиційному таборі (у т.ч. – і на персональному рівні). В чому, до речі, знаходять підтримку як у ведучих шоу, так і в політичних союзників – комуністів.

Втім, переконливість цих пасажів поки що вдало «гаситься» достатньо чіткою і поміркованою позицією опозиціонерів.

Треба віддати представникам опозиції належне: навіть ті персонажі, які свого часу достатньо легко піддавалися специфічному «тролінгу» на дражливі теми, поки що виявляють витримку. Чим неабияк сприяють досягненню переваги опозиції в телевізійному представництві:

«Шустер live», Перший національний, 09.11.12

«Юрій Михальчишин, "Свобода": "Давайте ми не з земельного питання почнемо, а щоб всі непорозуміння так би мовити ліквідувати зараз. Справді, Всеукраїнське об’єднання "Свобода" озвучило свою позицію щодо окремих особистостей у списках партії УДАР. "Свобода" чим відрізняється від інших політичних партій? Ми ніколи не змінюємо свою позицію як флюгер, ми завжди відповідаємо за свої слова і за свої справи. Звичайно, можна говорити про те, що однозначно для нас неприйнятно те, що в Одесі стоїть пам’ятник Катерині І. Там можна тоді за такою логікою поставити пам’ятник і Катерині І, і Петру І, і Петру ІІ, і Петру ІІІ. Але не в тому є проблема. Проблема в іншому – що ми сьогодні живемо в державі, де влада така, що вона нам з вами всім хоче поставити пам’ятник, неодмінно бездарний, і то надмогильний пам’ятник. І в тому, власне, є проблема, яка нас сьогодні об’єднує. Влада нас об’єднала. Завдяки Януковичу, Азарову, Тігіпку, Льовочкіну, Клюєву і компанії ми сьогодні із партією УДАР і з об’єднаною опозицією працюємо разом., незважаючи на те, що Едуарду Гурвіцу не подобається Олег Тягнибок. Не подобається. Можливо, комусь не подобається Едуард Гурвіц. Нема проблем. Ми ж не на конкурсі краси, правда? Не на конкурсі глядацьких симпатій. Ми сьогодні ведемо політичну боротьбу за зміну політичної системи. І у цій боротьбі у нас є союзники».

Загалом же можна констатувати, що, отримавши можливість повноцінного висловлювання в провідних телевізійних шоу, без традиційного супроводу політичних фріків і майже без особливого пресингу з боку опонентів та ведучих, опозиціонери достатньо ефективно цією можливістю скористалися.

Це був той нечастий випадок, коли сама тема фальсифікації виборів «примірялась» глядачами на себе, на власні спостереження і висновки – і на цьому тлі технологічні побудови регіоналів практично не мали шансів. Навіть досвідчений Євгеній Кисельов, відчуваючи розподіл сил, примирливо бурмотів щось про те, що змушений виконувати роль «адвоката диявола».

Ще одна примітна деталь – опозиційні спікери практично не займалися взаємопоборюванням в ефірі, транслюючи свої тези практично в унісон, що надавало цим тезам ще більшої переконливості.

«Велика політика», «Інтер», 09.11.2012

«Євгеній Кисельов: Вот вы наверняка смотрели за тем, как идут выборы в Америке. Может быть, даже ночью следили за подсчетом голосов, и вот как всё это потом закончилось буквально через 40 минут. У меня возникала мысль, а когда у нас так будет? Будет ли когда-нибудь? Первое, что делает новоизбранный президент – он обращается к сторонникам проигравшего кандидата, тех, кто поддерживал его оппонента: "Мы не враги, мы хотим работать вместе". А проигравший кандидат первое, что говорит: "Я молюсь за победившего президента, чтобы он сделал всё для процветания нации". У нас когда-нибудь будет такое, как вы думаете?

Ігор Мірошниченко, "Свобода": "Мені здається, що в нас таке настане тоді, коли усі політичні партії, які представляють Верховну Раду, будуть представляти інтереси України. Наразі ми розуміємо, що значна частина їх, а якщо говорити конкретно, то це нинішня партія влади, представляють, власне кажучи, власні інтереси, інтереси кримінально-олігархічних кланів. Тому безперечно, що втрата влади для них матиме дуже серйозні наслідки. І саме тому ніхто не хоче змиритися з поразкою. Якщо партії представляють інтереси країни, і розбіжності лише у тому, яким чином розбудовувати країну – тоді немає жодних проблем: той, хто програв, вітає переможця, і у суспільства є чітке розуміння того, що країна буде рухатися у напрямку розбудови держави, відстоювання і національних інтересів".

Євгеній Кисельов: А вы что скажете, Анатолий Степанович?

Анатолій Гриценко, народний депутат, НУНС: "Якби те, що відбувається в Україні зараз,останні десять днів, відбувалося не в Америці, даже – в Польщі, в Литві чи в Болгарії – мінімум сто людей було б уже заарештовано, серед них – продажні судді, керівники спецпідрозділу "Беркуту", губернатори, які влаштували шабаш, і країну тіпає зараз. Хто це міг би зупинити? Ясно – гарант, президент. Десять днів президента нема. Всі публічні заходи скасовані, тільки телефонні розмови, і зараз перша міжнародна поїздка. Немає президента в країні. Тому ясно, що при Януковичі цього не буде. Зараз при Януковичі фактично реалізується проект під назвою "разведка боем", єсть такий термін у військовій справі – попробувати на міцність, а чи витримає суспільство, чи витримає преса, чи витримає опозиція, і якщо вона з цим погодиться – по такій же схемі далі піде повний бой в 2015 році: ви голосуйте, як завгодно, а спецпідрозділ "Беркут" і продажний суддя вирішить, хто переміг. Оце треба зупинити".

Євгеній Кисельов: А вы что скажете, Виктор Михайлович?

Віктор Пинзеник, УДАР: "Стежачи за перебігом виборів в США і дивлячись матеріал, який йшов в сюжеті перед цим, в мене виникає думка уклінно просити американський уряд запросити всіх наших громадян, які мають право голосу, в США, провести там голосування – і через дві години ми будемо мати результати виборів. І ще й всі приймуть участь в голосуванні, стовідсоткова явка буде".

 …...

Анатолій Гриценко: "Значить, Євгене, давайте все-таки поговоримо про конкретні речі, а не загальнотеоретичні. Подивіться, незалежно від того, як похабно були сформовані виборчкоми, але от зараз іде дискусія в країні, і президент, прем'єр зводять так її десь туди, на…"

Ігор Мірошниченко: "Мажоритарний рівень".

Анатолій Гриценко: "Давайте тіпа того, що визнаємо 445 депутатів, а 5 чи там 10, чи 15 – нічого страшного, да? Я хотів би сказати…"

Євгеній Кисельов: Бывало и больше. Знаете, если мне память не изменяет, в 94-м году там гораздо больше было округов, по которым не состоялись выборы.

Анатолій Гриценко: "Євгене, в гірші часи Леоніда Кучми… в гірші часи Леоніда Кучми ніколи не було такого, щоб спецпідрозділ "Беркуту" визначав, хто переможець, або продажний суддя. Я хочу нагадати, це не питання п’яти чи п’ятнадцяти проблемних округів, це питання, чи є в країні закон, чи країна буде бандитською. Тому що незалежно від того, як сформовані комісії, я сам був особисто в цих п’яти округах, я вам, журналістам, показував отак протоколи всі, з усіх дільниць, з усіма підписами, включаючи комуністів, "регіоналів" і отих "руських" партій, де чітко зафіксована перемога Булатецького з відривом 12,5 тисяч, Даценко – 4,5 тисячі, Корнацького – там 4,5 тисячі, Левченко – близько тисячі. І тепер кажуть: "Ідіть на повторні вибори". По-перше, це рішення незаконне ЦВК, і ці люди повинні сісти, бо вони вийшли за межі закону. Далі, у нас є всі протоколи фізично. Повторюю, з усіма підписами й печатками. А ті протоколи фальшиві, які приносять, на них немає підписів членів комісій від опозиції – явна фальшивка. Що зробив би чесний суддя, чесний прокурор, який стоїть на стражі закону, і чесний президент, якого ви хочете, щоб ми йому молилися, да? В наручники – і в сторону, і вперед. Тому абсолютно правильно заявили лідери трьох політичних сил і публічно на мітингу: доки не буде захищено останній голос людей, які під тиском, під підкупом проголосували проти цієї влади, доки не буде зафіксована перемога, абсолютно незаперечна по документам, наших кандидатів, ми не визнаємо цих виборів легітимними".

Євгеній Кисельов: Какие будут первые ваши шаги?

Анатолій Гриценко: "Якісь речі давайте хоча би фіксувати. Ви зараз пропонуєте припинити обговорення того, що в країні чиняться злочини кожного дня, і говорити про майбутнє. Якщо про майбутнє. У нашій програмі викладено – всі три політичні сили за те, щоб провести люстрацію. Значить її не буде. Тому що зараз Янукович злочинним шляхом, закриваючи очі на "Беркут", який підпорядкований йому, а не нам чи попєрєднікам. На губернаторів, таких як Круглов, Тулуб і інші, яких треба звільняти негайно, яких він призначає, він звільняє, а не ми або попєрєднікі. Вони зараз формують ту більшість. Ви кажете вносити закони. Я їх вносив кілька десятків і інші вносили. Результат – нуль".

Юрій Мірошниченко: "Деякі ми голосували".

Анатолій Гриценко: "Тільки 2% з пропозицій опозиції стали законами. Чечетов піднімає тільки за свої. Решта по барабану. Всі три політичні сили проти того, щоб смотрящі керували і країною, і економікою, і відбирали бізнес. Ви хочете їх зберегти. Всі три політичні сили проти того, щоб третина бюджету без перебільшення розкрадалась за закритими схемами. В одного виконавця, без друкування матеріалів. Ви хочете це зберегти. Заберіть ту руку. Тому що тут руку треба рубати, як роблять в багатьох країнах, тому що це злочин. І це треба зупинити зараз. А ви хочете перевести у площину хто буде спікером. Доживемо до тих часів. Але якщо не зупиниться порушення закону кожного дня… А ваш Президент, якого ви представляєте, ви його теж 10 днів не бачили фізично. Його не було. Ролики крутили по радіо, де він поздоровляє з успішним завершенням виборів. А те, що тіпає людей, те, що б'ють депутатів, ламають їм ребра і пальці – він закриває на це очі. Чому? Значить він тим всім керує. Давайте тоді це визнаємо. А дехто каже, що якщо заблокувати парламент і повторні вибори – це дорого. Я вам скажу, вартість проведення виборів з держбюджету менша, ніж вартість "Межигір’я", яке вкрала сім'я Януковича. Це тільки до відома. І друге, цитата вашого Віктора Федоровича: "В стране разворовывается 20% бюджета".

Євгеній Кисельов: А почему тогда на ваш митинг под ЦВК народ не приходит?

Анатолій Гриценко: "І тому, якщо визнає ваш Президент, що в країні вкрали минулого року 64 мільярди, то не треба лити крокодилячі сльози, що немає пару мільярдів на перевибори. Якщо це ціна перезавантаження влади, значить на неї треба піти. Бо інакше ви вкрадете набагато більше. Не ви буквально, а ота вся велика сім'я".

Ігор Мірошниченко: "Ви говорите про ЦВК і про ту кількість людей, які там стоять. Не треба недооцінювати громадянського суспільства, яке в Україні народилось, воно народилось ще в 2004 році, і воно прокидається. Сьогодні на тих округах, а це не тільки Київ, це і Первомайськ, це і Обухів, це і Канів, і Черкаси – там є сотні, можливо, тисячі людей, які готові не словом, а ділом відстоювати свої голоси, не словом, а ділом відстоювати свій результат. Сьогодні справді немає бажання влаштувати в країні революцію заради революції. Ми сьогодні говоримо про те, що влада фальсифікує результати, влада сьогодні намагається викривити світогляд українського суспільства, принизити рівень громадянського суспільства. Але воно. І ви говоримо про те, що починаємо зараз ділити комітети, починаємо говорити про посади. Ми говоримо про те, що Партія регіонів формує більшість. Але, вибачте мені, ми поки що не бачимо реальної конфігурації парламенту, який буде. Я не впевнений у тому, що ми можемо опинитись в меншості до Партії регіонів, якщо ми все ж таки завершимо цей процес боротьби за ті мандати, які у нас брутально намагаються вкрасти. І план дій у "Свободи" і "Батьківщини" уже дуже давно, ще до виборів…

Ігор Мірошниченко: "Ви знаєте, ми маємо три політичних сили, які сьогодні мають повний консенсус і розуміння того, що відбувається в країні. І повірте, абсолютно правильно сказав наш союзник В'ячеслав Кириленко, що обнулення списків, юридичних механізмів, які насправді дуже складні і дуже складно це зробити, – це останній патрон. І цей останній патрон при потребі ми використаємо. Але сьогодні ми говоримо про те, що люди, українці, які зробили свій вибір, вони відстоюють своє право голосувати, своє право обирати владу у той спосіб, в який вони обрали. Сьогодні наше завдання – не замовчувати про той рівень фальсифікацій, не змиритись із тим, що Засухи, Пилипишини, Губські та інші крадії людських голосів зайдуть у парламент, а зробити все для того, щоб з одного боку цього не сталося, а з іншого боку були покарані фальсифікатори. Це надзвичайно важливе питання. Бо якщо ми не покараємо тих, хто фальшував вибори, доказова база проти яких налічує сотні і сотні сторінок. Сьогодні для всіх очевидно, що відбувалось на тому ж 223 окрузі, бо у прямому ефірі дивилась не вся Україна – весь світ. Про ту брутальність, якою влада користуючись намагалась протягти свого підконтрольного кандидата. Якщо ми не покараємо фальсифікаторів, ми не матимемо ні громадянського суспільства, ні нормальної Верховної Ради, ні можливості працювати парламенту, опозиції в інтересах української держави. Тому ми говоримо, так, справді, юридичні механізми обнулення списків сьогодні максимальні ускладненні. Політичні наслідки. Ми так само маємо три політичні сили – "УДАР", "Свобода" і "Батьківщина" – ще оцінювати. Ми не хочемо другої Білорусі. Бо може так статись, що Партія регіонів, можливо, і використає цю нашу риторику стосовно обнулення списків на свою користь"».

Чим же можна пояснити такий своєрідний бенефіс опозиційних сил, влаштований на провідних політшоу країни? Було б наївно віднести цей феномен на рахунок духовного переродження власників телеканалів чи їх ведучих.

Найпростіше пояснення – таким чином реалізується безпечний варіант «стравлювання пари» – негативні настрої в суспільстві, породжені «беспрєдєлом» на мажоритарних округах, пробують перевести у віртуально-телевізійний вимір, перетворюючи потенційних учасників протестів на глядачів.

Хоча є ще одне припущення. Зацікавлені люди, серед яких є і власники деяких телеканалів, вирішили підняти масштаб невдоволення в розрахунку на те, що «головний глядач» відчує реальність загрози народного невдоволення і вдасться до кадрових змін. Кандидатури для яких уже підготовлені...

І наостанок про ще одне «переродження». Олег Ляшко, лідер міфічної Радикальної партії, вирішив використати участь у програмі «Свобода слова» на ICTV для персонального ребрендингу.

Очевидно, результати виборів у мажоритарному окрузі на Чернігівщині переконали інвесторів провідного політичного троля в тому, що він заслуговує на спробу в іншому жанрі. За аналогією з російським політикумом – перейти від «маленького Митрофанова» до «маленького Жириновського».

Нижче можна оцінити розмах радикалізму в риториці «нового Ляшка» і навіть задуматися, наскільки переконливим претендентом на те, щоб «відщипнути» частину протестного електорату, він може стати за умови стабільного фінансування.

До речі, майже одразу після шоу Олег Ляшко оголосив голодування, продемонструвавши, що жанр політичної пародії для нього також не чужий:

«Свобода слова», ICTV, 12.11.2012

«Олег Ляшко, Радикальна партія: От я слухав свого колегу Соболєва, коли він отут, біля мікрофону стоїть і каже: "Ми зробимо те, те, те, от треба ще почекати" і так далі. Знаєте, Юлія Тимошенко, яка 15 днів у тюрмі голодує, вона чекати не може. Я хочу нагадати для тих, хто сьогодні підписував заяву і вже відмовляється від ідеї обнулення списків, тепер уже розказують, що ми зайдемо до парламенту, вже оголосили перерву в революції до 17 грудня. Це, знаєте, перерва на обід. Революції не робляться з перервою на обід. Вони або робляться, або не робляться. А не треба створювати видимість революції, збирати людей і так далі. Так-от, вона не чекає. І хто забув, чого вона голодує – вона голодує якраз проти фальсифікацій на виборах. І перша її заява була 15 днів тому – вона вимагає, звернулась до міжнародної спільноти, звернулась до своїх соратників, не визнавати результати виборів. Сьогоднішній заяви про те, що ми йдемо в парламент, а от уже залежно від того, як там буде в парламенті, ми будемо приймати рішення… Сьогоднішні заяви для мене особисто свідчать, що Тимошенко, на жаль, залишилась одна у своєму бажанні і в своїй вимозі не визнавати результати виборів. Але я скажу, що вона не одна. Насправді мільйони людей її підтримують, і я в тому числі підтримую. У мене, пане Наливайченко…"

Андрій Куликов: І на знак цієї підтримки ви готові скласти свій депутатський мандат?

Олег Ляшко: "Звичайно. Але знаєте, і один у полі воїн, якщо він знає, що він воїн, і якщо він знає, що він один. Для того, щоб цей крок був ефективний, треба – правильно, треба, щоб у Верховній Раді було менше 300 голосів. Якби в мене була фракція Радикальної партії (на жаль, там Радикальна партія представлена одним депутатом), якби у нас була фракція 150 чоловік, ми б склали цей мандат, бо ми вважаємо, що парламент нелегітимний не тому, що 5 округів влада сфальсифікувала результати виборів. Я, наприклад, хотів би пані Герман спитати: скажіть, вам не соромно буде в одній фракції сидіти з Тетяною Засухою, яка вкрала перемогу в опозиційного кандидата? Виявляється, що можна скільки-завгодно вигравати на виборах, є славетний Київський адміністративний суд, який скасує результати голосування 30 тисяч людей – і будь-хто може стати депутатом. Я виграв у своєму 208 окрузі з перевагою: у мене – 50 тисяч голосів, у кандидата від Партії регіонів – 23 тисячі голосів. То що вам заважає? Візьміть скасуйте результати голосування по 28 тисячах голосів – і нехай кандидат від Партії регіонів заходить до парламенту. Тобто це профанація, це не вибори. Тоді не треба ніяких виборів, не треба мільярду гривень на камери, не треба 2 мільярди на проведення виборів, надо було в Адміністрації, розписали б результати голосування і призначили б тих депутатів, та заводьте їх до парламенту. Але проблема полягає в тому, що відповідальність за ці фальсифікації не лише влада несе, а відповідальність несе і так звана опозиція, які голосували за закон про вибори. До речі, у Верховній Раді 6 депутатів було, які не проголосували закон про вибори. Я – один із них. Я – єдиний депутат Верховної Ради, який виступив з трибуни Верховної Ради і сказав, що це змова між Партією регіонів і так званою об’єднаною опозицією, бо Яценюку і Турчинову цей закон про вибори треба був, ботам 5% бар’єр, який змушує інших бігти до них і гроші нести, а Партії регіонів треба був, бо вони по мажоритарці виграли вибори…"».

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.