Влада робить усе можливе, щоб люди забули й думати про порушення на виборах. Але навіть обговорення таких, здавалося б, далеких від політики тем, як проблеми з опаленням міст та зміна закону про трансплантологію перетворюються на вотум недовіри Януковичу. Тому про Президента на ток-шоу – або добре, або нічого.

Випуск «РесПубліки» (5 канал) Анни Безулик 18 листопада став, через два тижні після виборів, єдиною спробою ініціювати більш-менш фахову дискусію щодо перспектив роботи нового парламенту.

Ведучій і цього разу не зрадила інтуїція: запрошені  у програму учасники, близькі до Банкової (Віталій Кулик) та Партії регіонів (Анатолій Кінах) відійшли від традиційних виборчих заклинань і у своїх відповідях та репліках багато в чому погоджувалися з критикою з боку представника опозиції (Валентин Наливайченко – УДАР) та запрошених експертів (журналіст Юрій Макаров, економіст Олександр Розенфельд, соціолог Євген Головаха). Адже ні Кінах, ні Кулик не входять до складу штатних спікерів Банкової, уповноважених  лище озвучувати та легітимізувати меседжі від влади. Їхні думки – це їхні думки, які можуть звучати привабливо і в чомусь більш переконливо, ніж меседжі VIP-агітаторів на кшталт Олександра Єфремова, Дмитра Табачника. Слова Кулика і Кінаха не представляють собою зброю точкового ураження, як філіппіки Інни Богословської, Володимира Олійника  чи Олени Бондаренко.

І от саме тверезість суджень таких спікерів, як Кінах чи Кулик,  дає можливість глядачу пильніше придивитися до так званих опозиціонерів та оцінити щирість і фаховість їхніх слів.

Зокрема, на противагу своєму опоненту, Наливайченку, Кінах виглядав більш щирим і підготовленим до відповідей на незручні запитання. Скажімо, коли Анна Безулик доволі наполегливо намагалася отримати від Наливайченка відповідь на запитання, що буде робити опозиція в парламенті, де більшість належатиме «регіоналам», третій номер виборчого списку нічого путнього не зміг відповісти. Чим розчарував не лише глядачів, а й, що було помітно, й саму ведучу. Адже виглядав він не краще штатних «заклинателів» з лав Партії регіонів:

РесПубліка, 5 канал, 18.11.2012

Анна БЕЗУЛИК: На "П’ятому" – "РесПубліка". Ми продовжуємо. Будь ласка, Анатолію Кириловичу, до вас, власне, адресувалося. Вам пропонувала, як я зрозуміла, Вікторія, поділитися владою. Чи готові Партія регіонів формувати компромісний уряд? Не просто пропонувати: "Давайте об’єднуватися", – а реально об’єднуватися, враховувати інтереси будь-яких різних політичних сил? Будь ласка.

Анатолій КІНАХ: "Я абсолютно підтримую висновки експертів, включаючи пана Головаху, що опозиція повинна бути, опозиція – це потужний контролер влади, це альтернативне джерело бачення, висновків про стан справ в державі і вирішення системних проблем. От якраз це та основа, яка можлива для співпраці. Я, наприклад, от пропоную пану Валентину, є як мінімум два питання, по яким, я впевнений, опозиція повинна була зробити чітку заяву. Наприклад, 7 грудня Російська Федерація починає будівництво "Південного потоку", в якому приймають участь провідні компанії, держави Європейського Союзу. А Україна є членом Енергетичного співтовариства Європейського Союзу. Тобто Європа однозначно в цій ситуації діє по подвійним стандартам. Зробіть заяву Європейському Союзу, що це неприпустимі речі, це руйнація інтересів одної з держав, яка є в Енергетичному співтоваристві Європи. Чи звернення до уряду Російської Федерації з приводу тих ганебних угод, які підписані в січні 2009 року, які руйнують сьогодні нашу економіку. Я буду перший аплодувати опозиції, і, впевнений, всі громадяни України, бо опозиція таким чином покаже, що вона відсуває на десятий план поточну метушню, особисту політичну кон’юнктуру, і, незважаючи на складні відносини з владою, об’єднується, щоб вирішувати ті питання, які важливі для кожного українського громадянина. Абсолютно – да, відповідь позитивна – да, ми готові проводити ці переговори, включаючи підвищення професійності, якості, державності роботи Кабінету міністрів України".

Анна БЕЗУЛИК: Але в даному випадку, виникає інший ризик, як сказали політтехнологи. Тут починають, я просто чую цей хор голосів. Вам скажуть: не йдіть в такий уряд напередодні кризи, ви насправді знищите всі свої надбання. Вас, по-перше, назвуть зрадниками, по-друге, на вас навісять всі економічні негаразди, ви втратите позиції перед 2015 роком. Скажуть не тільки вашій політичній силі, скажуть іншим. Я не тільки "УДАР" маю на увазі, ви розумієте.

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: "Ті люди, які нас обрали, насправді сказали: "Ідіть і працюйте в парламент, працюйте особисто і голосуйте особисто". Це для нас перший ключовий момент. Другий…"

Анна БЕЗУЛИК: Ви будете особисто голосувати, ви особисто?

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: "Обов’язково, як і вся сила Віталія Кличка".

Анна БЕЗУЛИК: Усі запам’ятали.

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: "Друге, що стосується національних інтересів, у нас жодних сумнівів немає, із послами Євросоюзу і зараз ми працюємо і зустрічаємось, і всіляко підтримуємо співробітництво "Україна – ЄС – Росія" в енергетичній сфері. І диверсифікація постачання і газу, в тому числі, на нашу територію, усіляко підтримуємо рішення уряду Німеччини. Більше того, ми зацікавлені, і в парламенті обов’язково підтримаємо модернізацію української ГТС за участю, в тому числі, німецького капіталу і капіталу інших країн ЄС. Тому в цьому питанні у нас немає жодних сумнівів. Разом з тим, наша чітка альтернатива від опозиції – не урядову посаду собі шукати – біля Тігіпка, біля Азарова, біля Порошенка, біля будь-кого, – а пропонувати альтернативи".

Анна БЕЗУЛИК: А біля кого? Як ви думаєте, хто буде прем'єром?

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: "Аня, і наша альтернатива така – боротьба з корупцією і соціальна відповідальність уряду. Красти в уряді нам нецікаво. Більше того, ми заперечуємо непрозору економіку і непрозорі тендерні закупівлі вже зараз. Ми знаємо, де гроші на соціальні програми. Зараз дуже гарно експерти всі сказали, але все, що ви описали, ви описали корумповану систему володарювання. Ви описали закритий сервер казначейства. Ми всі визнали, вся аудиторія, та й всі, хто нас дивиться, що виключно прем'єр-міністр у нас вирішує в ручному режимі, який вчитель в Тернопільській отримає області зарплату чи в Севастополі. Це ненормально, коли непрозорі державні фінанси, непрозорі закупівлі, а всі ми говоримо, що нібито нас чекають проблеми. Вони вже є на нашій території. І проблема, я повторюю і наполягаю, саме в тому, що корупція на самій вищій площині".

Анна БЕЗУЛИК: Валентине Олександровичу, але ж треба все це якось вирішувати, не просто констатувати, вже скільки років це констатують.

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: "Правильно. Законами. Законами вирішувати. Повернути прозорі тендерні закупівлі".

Анна БЕЗУЛИК: Як ви зможете… Просте запитання, як ви зможете, давайте не називайте навіть закони, як ви зможете протиснути хоча б один закон?

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: "Особистим голосуванням".

Анна БЕЗУЛИК: З ким ви будете кооперуватися?

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: "Опозиційні сили визнали…"

Анна БЕЗУЛИК: Вашій політичній силі не вистачить голосів.

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: "Добре, інші".

Анна БЕЗУЛИК: З ким ви домовитеся? Більшість, з тими "Регіонами" як ви домовитеся, якщо там будете шукати підтримку? Інші політичні сили?

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: "Буде зацікавленість. Вони ж теж політики. Вони обіцяли, в тому числі, і своєму виборцю, що буде покращення і все таке інше. Де те покращення? Його немає. Ми пропонуємо альтернативу – не давати красти чиновникам. Ми пропонуємо альтернативу – звітувати людям про державні фінанси і як фінансується будь-який Пенсійний фонд. Якщо це альтернатива – будь ласка, приєднуйтесь, підтримайте".

Анна БЕЗУЛИК: Але ви бачили, який список чиновників в виборчому списку Партії регіонів? Просто кому ви пропонуєте не красти, заради чого взагалі ця політика?

На тлі відсутності хороших новин після «поганих» виборів влада намагається вигадати свої власні «позитивні» інформаційні приводи. Наприклад, у «Великій політиці» на «Інтері» в якості ньюсмейкера виступив міністр енергетики і товариш власника телеканалу Юрій Бойко. Хоча новини як такої не було: інформація про прокачування невеликих обсягів газу з Німеччини до України з’явилася ще 1 листопада, і фахівці вже встигли її прокоментувати.

Чому ж з’явилася потреба згадати про німецький газ саме зараз? Причин може бути декілька. По-перше, у зв’язку із поширенням повідомлень (зокрема, тим самим «Інтером») про відключення теплопостачання в різних куточках України опозиція почала звинувачувати владу у навмисному «покаранні» непокірних регіонів за «неправильне» голосування. По-друге, навіть лояльні до влади мери міст відкрито скаржаться на політику «Нафтогазу» та ініційовані ним відключення газу для теплокомуненерго. І ці меседжі охоче поширюються конкурентами «газового лобі», до якого зараховують Бойка, Фірташа та Хорошковського. По-третє, в обох випадках головна відповідальність падає на Президента, який жодним словом чи ділом не відреагував на нові «покращення». Не можна не припустити й про бажання самого власника телеканалу, який в уряді відповідає в тому числі й за євроінтеграцію України, акцентувати на темі, вочевидь вигідній для його особистої репутації на Заході.

Звідси очікувана реакція «Інтера»: про проблеми з опаленням жодного слова, а головним повідомленням стає розповідь про «мудрого» Януковича, який ще в січні зробив усе, щоб зараз Україна почала позбуватися газової залежності від Росії. Водночас про передвиборчу обіцянку Президента переписати і переглянути «газові угоди Тимошенко» і дати «справедливу ціну на газ» – жодного слова:

«Велика політика», «Інтер», 16.11.2012

Євгеній КИСЕЛЬОВ:…Короче говоря, сегодня мы решили впервые в этом сезоне, начиная с конца августа, открыть программу темой, которая не касается напрямую прошедших выборов, но которая всегда была для Украины чрезвычайно важной. Сегодня мы хотим поговорить о ситуации в энергетическом, прежде всего в нефтегазовом секторе, о переговорах по газу с Россией, о перспективах сотрудничества в этой области с другими странами. И сегодня мы пригласили для этого к нам в студию министра топлива и энергетики Украины Юрия Бойко. Юрий Анатольевич, прошу вас. Добрый вечер. Мы в прошлый раз, Юрий Анатольевич, вскользь, это была совсем не главная тема, к сожалению, нашего выпуска, но мы успели коротко сказать о том, что на самом деле за всеми предвыборными и послевыборными баталиями многие даже не заметили событий под названием первые прокачки в реверсном режиме газа из Германии. Я бы с этого хотел начать сегодня. Насколько это серьезный проект? То, что подписали какие-то документы, вы уточните какие, насколько они обязывающие, с второй по величине германской компанией RWE, которая пока символические объемы газа качает. Но вроде там от 5 до 20 миллиардов кубов можно получить на будущий год. Так?

Юрій БОЙКО: "Добрый вечер, Евгений Алексеевич. Я прежде всего хочу поздравить вас и вашу команду с вашим профессиональным праздником".

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Спасибо, что напомнили. Мы с подготовкой к эфиру даже забыли про это. Будет повод выпить после эфира.

Юрій БОЙКО: "Поприветствовать и собравшихся в студии, и телезрителей. И хочу сказать несколько слов. И начать с того, что в январе этого года Президент страны собрал совещание, на котором сказал, что хватит вам у кого-то что-то просить, давайте делать нашу страну энергетически независимой. Виктор Федорович нам сам обрисовал приоритеты. Первый приоритет был – это увеличение собственной добычи. Второе – это замена импортного газа на отечественный уголь. И третье – как раз то, о чем вы упомянули – диверсификация маршрутов поставок газа. Вот эти три приоритета были определены. И этот план мы сегодня реализуем. Прошло уже почти 9 месяцев с момента этого совещания, когда поставил нам задачу Президент страны, и можно уже подвести некоторые итоги. Мы действительно увеличили собственную добычу, это приоритет №1. Поскольку где бы мы не покупали и как бы мы дешево не покупали газ, все равно мы деньги из своей экономики должны отдавать в другую. Лучше добывать его здесь, добывать больше, создавать здесь рабочие места и оставлять этот газ здесь. Поэтому мы серьезно занялись Черным морем. У нас открыто два месторождения. В следующем году мы обгоним за счет самого современного оборудования, которые мы там используем, мы обгоним Румынию. А через 2 года, добывая 3 миллиарда кубов газа в акватории Черного моря, мы выйдем на первое место по добычи среди всех стран, которые добывают газ в Черном море, и будем добывать больше, чем все они вместе взятые. Это первая задача, которую мы сейчас реализуем, и мы там идет по плану. Второе – это замена импортного газа на отечественны уголь. Мы увеличили добычу угля в стране. За 2 года мы увеличили на 10 миллионов тонн. Сейчас у нас даже профицит угля. Но это хорошо, поскольку мы будем использовать его со следующего года при строительстве заводов по переработка угля в газ. Мы будем строить несколько таких предприятий в стране. Это в местах, где у нас расположены шахты. А заменим 10 миллионами тонн угля примерно 4 миллиарда кубов газа, которые сегодня вынуждены импортировать. И третий приоритет – это диверсификация поставок газа. Мы как страна, вступившая в Европейское энергетическое сообщество, должны иметь три источника. Первый, к сожалению, у нас неудачный – это контракт, который был подписан предыдущим правительством, и мы сегодня имеем дорогой газ. Второй – это мы начали прокачки со стороны Европы. И у нас подписан весной был контракт на 5 миллиардов кубов газа с немецкой компанией RWE. Стоимость его существенно ниже, чем мы получаем от российских коллег".

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Не разглашается цена?

Юрій БОЙКО: "Она может быть разглашена, но она постоянно меняется. Потому что мы там привязаны к понятию спотового газа".

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Мне приходилось читать, что там цена за тысячу кубов колеблется от 40 до 70 долларов ниже, чем цена на российский газ. Соответствует действительности?

Юрій БОЙКО: "Сегодня это да. Мы надеемся, что это будет на 100 долларов ниже лето, поскольку у нас летом всегда на споте цены ниже. Там привязка идет к спотовой цене. Вот сегодня цена в Австрии такая, стоимость транзита нам понятна и мы на границе имеем газ ценой сегодня значительно ниже".

Тобто, в невиграшній ситуації з теплопостачанням влада, очевидно,  вирішила реалізувати одразу два тактичні ходи. На «Шустер-live» (Перший національний)  мерам дозволили «випускання пари» та обмежену критику «Нафтогазу» без жодної згадки про головного відповідального «за все». На «Інтері» в цей же час міністр енергетики доповідав, повністю ігноруючи проблему з постачанням газу на опалення, як добре Україна заживе, позбувшись газової залежності від Росії вже за 2-3 роки.

І треба сказати, що якщо у випадку «Великої політики» з допомогою заангажованих журналістів та слабкої підготовленості до теми єдиного опонента (незалежного журналіста Ігоря Луценка) Євгенію Кисельову і Юрію Бойку вдалося виконати програму максимум, то на «Шустер-live» навіть програма мінімум виявилася під загрозою попри: постановочне включення мера Борисполя і його сервільний діалог з київським губернатором Анатолієм Присяжнюком, консолідовану позицію спікерів, лояльних до Президента – харківського губернатора Михайла Добкіна і чернівецького Михайла Папієва, мера Славутича Володимира Удовиченка і мера Житомира Володимира Дебоя, псевдоопозиційну клоунаду у виконанні Олега Ляшка, псевдонезалежного погляду мажоритарника Давида Жванії.

На прикладі цієї програми «Шустер-live» ми побачили, що за присутності політика–фахівця у питаннях, які виносяться на розгляд (в даному випадку екс-міністра ЖКГ Олексія Кучеренка), уся ідеологічна та маніпулятивна конструкція влади розсипається. Просте зіставлення реплік Юрія Бойка та Олексія Кучеренка показує, що якби вони зустрілися в студії Євгенія Кисельова, глядач дізнався б, наскільки слабкою є позиція нинішньої влади в питаннях енергетичної політики. І як після цього в котрий раз не згадати про часто-густо дивний  - а насправді маніпулятивно-заангажований - добір гостей політичних ток-шоу?

«Шустер-live», Перший національний, 16.11.2012

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Это действительно профессиональный разговор. И есть такая тактика: в прямом эфире говорить вещи, которые невозможно проверить, понимаете, но главное – убедительно. Вот я вам предлагаю выступить арбитром. Я сейчас скажу несколько тезисов, а вы через неделю, условно говоря, подтвердите: я прав или нет. И тогда, грубо говоря, мы хоть как-то точку поставим. Первое – берусь утверждать, что все города без исключения, включая Киевскую область, имеют долги. Все. А не три. Согласны? А не три. Второе – берусь утверждать, что долги в городе Харькове за газ на душу населения раза в 4-5 больше, чем, скажем, в Запорожье. Или в Тернополе. Понимаете, да? То есть этот город, если отнести к населению города Харькова, будет иметь в пять раз больше долгов. Киев и Донецк на первом месте традиционно. Это тезис номер два. Давайте проверим. Если нет – я извинюсь перед Михаилом Марковичем".

Михайло ДОБКІН: "Сразу извиняйтесь".

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Михаил Маркович, вы сейчас вешаете еще раз. Давайте проверим. Я отвечаю за свои слова. Савик, я эту табличку, к сожалению, не брал, но она есть, если хотите, ровно через 10 минут… Табличка на сайте ДК "Газ Украины" - о долгах, и вы эти цифры проверите элементарно. Элементарно, Михаил Маркович, элементарно. Я никакого ноу-хау не говорю и еще раз подчеркиваю: в обстановке, в ситуации, когда все без исключения города и муниципалитеты, мэры сделаны заложниками вот этой ценовой, тарифной политике, дальше идет очень легко управлять вот этим процессом. Не работает НАК "Нефтегаз" по типовому договору, который мы еще пробивали, типовой договор мэры знают, мы вместе пробивали, который бы защитил мэров. Мэры, подтвердите, пожалуйста. НАК "Нефтегаз" работает по своему договору, он сам доводит лимиты. Вы обратили внимание? Он, НАК "Нефтегаз" лимит доводит. Не обсуждается это вместе, а он доводит лимиты. Вот здесь мы не построили паритетных отношений".

Михайло ПАПІЄВ: "І все ж таки ми Олексія уже пів-передачі слухаємо. Таке враження, що він лишився у 2010 році. З того часу змінилися деякі позиції. Ви знаєте, що таке різниця, взагалі, в тарифах? Що це таке?"

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Я вам поясню, що це таке. А знаєте, скільки вона зараз?".

Михайло ПАПІЄВ: "Що той тариф, по якому сплачують люди, не може покрити собівартість..."

Олексій КУЧЕРЕНКО: "А чого ви не піднімаєте його?"

Михайло ПАПІЄВ: "Пояснюю вам далі. Задаю вам просте питання, я думаю, ви його навряд чи знаєте. Уявімо собі людину, яка живе в будинку і бере газ на опалення – свого будинку, приготування їжі, і щоб була гаряча вода вдома. І беремо таку ж саму людину, яка живе в багатоквартирному будинку. Знаєте, яка різниця між ними? Різниця, яка закладена була вами. Що людина, яка живе в своєму будинку, платить по ціні газу для населення, а людина, яка живе в багатоквартирному будинку, вона за тепло платить по ціні газу комерційному, той, який імпортується, теплокомуненерго, який втричі вищий, ніж ціна газу для населення. Питання – навіщо ви взяли і заклали, в той час, оцю різницю між людьми? Бо є простий принцип..."

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Повторюю, Михайло. В 2006 році... Ну, Миша, ты мне расскажи про разницу в тарифах".

Михайло ПАПІЄВ: "...всі люди - вони мають бути в рівних умовах. Порушення справедливості – воно неприпустиме. Всі люди мають бути рівними, незалежно від того, в якій частині України вони живуть, правильно? Незалежно від того, в багатоквартирному будинку він живе чи в індивідуальному будинку в селі, вони мають бути в рівних умовах. Бо тоді, я спитаю вас, чому в Чернівцях, чим провинили люди, що ви їм свого часу, коли були міністром, поставили ціну на воду, яка в п’ять разів вища, ніж середня ціна на воду в інших областях?"

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Миша, защитите меня как губернатор. Министр поставил в областях цену на воду – это нонсенс".

Михайло ПАПІЄВ: "Ви таку методи тоді утворення тарифу зробили, що ми сьогодні не можемо вийти з цієї ситуації".

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Это дилетантский разговор. У меня только один аргумент – "попердники" были такие плохие. Чего вы за 2,5 года этого не исправили, объясните мне, пожалуйста? И "попередники" все уже, уже все".

Михайло ПАПІЄВ: "І щоби виправити це все, нам треба перш за все ціну на газ вернути..."

Михайло ДОБКІН: "Я абсолютно не согласен с Алексеем. Что значит – не исправили? До 2010 года каждый орган местного самоуправления, где оказывались коммунальные услуги, имел право на заседании исполкома, либо на сессии, принять решение об увеличении тарифа на воду, на водоотведение, на подогрев воды и на поставку тепловой энергии, на поставку тепла в квартиры".

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Ну-ну".

Михайло ДОБКІН: "С 2010 года государство, приняв решение не перекладывать на плечи населения ответственность за этот чертов контракт, подписанный в конце 2009 года, не буду говорить, кем, хотя все знают, что это была Тимошенко…"

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Проехали, не любите ее".

Михайло ДОБКІН: "Не очень, да. Так вот я хочу вам сказать, что право у местной власти поднимать тариф как раз было отобрано".

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Кем?"

Михайло ДОБКІН: "Правительством".

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Верховной Радой".

Михайло ДОБКІН: "Эту функцию отдали НКРЭ".

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Кто?"

Михайло ДОБКІН: "Да какая разница, кто?"

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Депутаты Верховной Рады в 2010 году".

Олег ЛЯШКО: "Партії регіонів. більшість Партії регіонів. Ваші колеги від Партії регіонів".

Михайло ДОБКІН: "Олег, подождите".

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Это закон, Миша, это закон, а не постановление. Читайте базу нормативную. Это закон".

Михайло ДОБКІН: "Теперь все говорят о долгах. Да, есть долги в Житомире, есть долги в Тернополе, в Харькове, где угодно есть долги. Но эти же долги предприятий теплокоммунэнерго, это же не долги населения. Это же не значит, что к людям приходят и говорят: "Знаете, а ну-ка, сюда давайте, мы посмотрим, что у вас осталось". Собирают себестоимость, допустим, "Харьковских тепловых сетей", проверяют и говорят: "Да, у вас тариф покрывает себестоимость на 75%". Вот вам 25 из бюджета. Это ж о чем говорит? О том, что харьковские теплокоммунэнерго не могут повысить цену для населения, поэтому она неизменная. Что в этом плохого, объясните?"

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Я что, говорю, что в этом плохое?"

Михайло ДОБКІН: "Вы же говорите, что ничего не поменяли".

Олексій КУЧЕРЕНКО: "А что же вы поменяли?"

Наприклад, це чудово видно, коли опозиціонер називає обсяг українського природного газу, якого цілком достатньо, щоб покривати потреби населення і не брати російський газ. Тоді як міністр прямо заявляє, що половина російського газу йде на опалення.

Дивним виглядає інше: жоден мер, говорячи про газ, не підтримав тезу Кучеренка про законодавчо встановлене зобов’язання використовувати український, а не російський газ  на потреби населення і опалення, а не промисловості. Про це прямо говорить в інтерв’ю віце-президент Асоціації міст України. Тобто, всі все знають, але змушені або ж заохочені повторювати тезу про «злочинні угоди» та дорогий «російський газ»:

«Шустер-live», Перший національний, 16.11.2012

Савік ШУСТЕР: Алексей Кучеренко.

Олексій КУЧЕРЕНКО: "Вот здесь все очень правильно, как обычно, говорят. Безусловно, тут все за местное самоуправление. Это фундамент нашей будущей Украины. И то, что пан Садовый – это мэр цивилизованного европейского города Львов. Но другое дело, что в свое время мы дали, например, права местного самоуправления городу Киеву – и молодая команда дарований за 2 года уничтожила, разворовала его полностью. Но преступление в другом – лишила Киев источника для реализации программ энергосбережения. Вы понимаете, земли распроданы за бесценок, коммунальное "майно" распродано. Я хочу чуть-чуть сказать о другом. Вот неужели мы с вами не понимаем, что основная угроза для людей, для народа Украины, для власти в первую очередь не оппозиция сейчас, а то, что монополии становятся неконтролируемыми. НАК "Нефтегаз" выше государства. Можно сколько угодно говорить про российский контракт, но есть еще 20 миллиардов газа, которые растворяются, нету их. И какое ценообразование – не знает никто. Энергетические компании неконтролируемы, теплокомпании – это локальные монополии. Те рынки, которые еще теоретически конкурентны, они становятся монополиями. Рынок зерна монополизирован. Сегодня Египет отказался от украинского зерна. Туда заходит Россия. Украина забывает про египетский рынок. Это катастрофа. Это катастрофа для наших аграриев. Это монополизировано. И поэтому или мы обуздаем… Миша, эти монополии залазят к вам, уважаемые коллеги, каждый месяц в платежках за тепло, за газ, за свет, за электроэнергию. Почему в Украине дороже продукты питания и даже капуста? Да потому что исчезла маленькая эта розничная торговая сеть, появились супермаркеты, и они монополизировали цены, они легко контролируются. То же самое с ценами на стройматериалы, соответственно неподъемная цена на метры квадратные. Рынок жилья остановился, никто не тянет эту цену жилья. Вот это угроза номер один для нас с вами – угроза выживания. Давайте объединяться вокруг этого – как обуздать монополии. Иначе ситуация закончится плачевно. Сценарий я не берусь предсказывать. Можно посмотреть за последними событиями в Киргизии, в других странах – там, где потеряли контроль над монополиями".

«Велика політика», Інтер, 16.11.2012

Ігор ЛУЦЕНКО: "Юрію Анатолійовичу, відомо, що є дві статті, за якими українці втрачають отримувати газ за зниженою ціною. Перша стаття – це субсидування промисловості, великих власників, великих підприємств. Тобто ми вигризаємо ці знижки на газ, ми вигризаємо дешевий газ усіма можливими зусиллями. Віддаємо Севастополь в оренду росіянам, не спитавши думки севастопольців, і так далі. У результаті колосальні обсяги газу споживає промисловість за зниженою ціною".

Юрій БОЙКО: "А ще у нас знижена ціна, щось я не зрозумів?"

Ігор ЛУЦЕНКО: "Ми здали в оренду Севастополь і Крим, ми отримали 100 доларів знижки".

Юрій БОЙКО: "Крим здали в оренду? Коли це?"

Ігор ЛУЦЕНКО: "Ви знаєте Харківські угоди. Суть їх якраз полягає в тому, що ми оренду обміняли на знижку за газ".

Юрій БОЙКО: "Ви за Кримом скажете, що й Черкаську область здали. Який Крим ми здавали?"

Ігор ЛУЦЕНКО: "Суть Харківських угод вам відома. Одна із умов того, що флот продовжує там хазяйнувати, є те, що ми отримуємо знижку на газ. Це є бартером по суті. Українські землі в обмін на знижку на газ. А хто цю знижку споживає? Шановні пани Ахметов, Коломойський і так далі. Чи рахувало ваше міністерство обсяги цієї субсидії, яку ми за рахунок севастопольців та інших наших співгромадян надали Ахметову, Коломойському та іншим нашим чудовим підприємцям?"

Юрій БОЙКО: "Дуже часто виникає це запитання, що дорогий газ, підприємства і так далі. Але наші підприємства працюють в нашій країні. І будь-яка країна, якщо вона нормальна, вона створює конкурентоздатну срєду для свого виробника. Головне завдання будь-якого уряду – це привести до своїх споживачів, причому це не тільки підприємства, російський газ іде й на комунальну сферу. І сьогодні ми тарифи не піднімаємо, весь цей тягар лягає на "Нафтогаз України". 8 мільярдів кубів газа йде не на підприємства, він іде на комунальну сферу, для людей, щоб опалювати їх житла. А підприємства, які працюють у нас, якщо вони беруть дорогий газ, вони відповідним чином випускають дорогі товари. Або дорогі товари доходять до наших людей і це погано, або вони не можуть конкурувати з підприємствами в Америці, які випускають дешеві товари, і втрачають позиції на зовнішньому ринку. При чому тут ці олігархи. Вони поїхали собі за кордон, а десятки тисяч людей залишаться без роботи. Я вам приведу такий приклад. Сьогодні у нас газ коштує на кордоні 400 доларів, а в Америці газ для свого споживача коштує 70 доларів. Скажіть, будь ласка, американці не могли підняти ціни? Вони могли підняти. Вони роблять, щоб їх промисловість була конкурентоздатною. І наше завдання – привезти конкурентоздатні енергоносії – газ, електричну енергію, вугілля – щоб наші підприємства були на зовнішньому ринку конкурентоздатні. Тоді вони будуть працювати, створювати робочі місця і давати податки. Я вже не кажу про комунальну сферу. Порахуйте, якщо б ми мали знижку, як ви кажете, ще на 100 доларів… До речі, цей імпортований з Німеччини газ якраз піде на комунальні підприємства. То ми зразу зменшимо навантаження на теплокомуненерго по всій країні. Це відчує зразу вся країна. Це таке спрощення поняття дуже часто виникає у політиків, які не розуміють реально дійсно що потрібно робити. І наше завдання – видобувати більше газу в нашій країні. Ви бачите зараз наші бурові. Це показують бурову, яку ми відкривали разом з Shell. Це Харківська область. Чим більше ми будемо добувати газу тут, тим менше ми будемо сплачувати будь-якому. І пріоритет №1 – це видобувати газ тут".

Ігор ЛУЦЕНКО: "Я хотів би з цим питанням завершити. Я ж не кажу про вашу мотивацію. Я розумію, що у вас таке завдання – підтримати ці підприємства. А який обсяг субсидій ми їм надали. Щоб ми всі знали, скільки ми дали Ахметову на те, щоб він створив робочі місця і був конкурентоздатний. Просто в цьому питання".

Юрій БОЙКО: "Нічого ми не давали. Тому що у нас газ на кордоні 430 доларів, а газ у Словаччині – 420. Приблизно та ж ціна. Причому для нас він коштує дорожче, тому що це потрібно ще його доставити до Словаччини. Тому у нас як такої знижки немає. У нас є сьогодні з урахуванням вартості транзиту більша ціна, ніж та яку мають європейські країни. У Німеччині коштує газ 412 доларів. Транзит від нас до Німеччини – 80 доларів. У нас повинен був бути газ по 330 доларів".

Ігор ЛУЦЕНКО: "Якщо б не було Харківських угод, по скільки купляв би Ахметов газ порівняно з нинішньою ціною? Дорожче чи дешевше?

Юрій БОЙКО: "Якби не було Харківських угод, у нас вже економіки би не було. Тому що наша промисловість сьогодні ледве витримує. А якщо б ще була у нас на 100 доларів дорожче – комунальна сфера точно б не витримала, а металургійні підприємства або хіміки, або ще хтось значно зменшили б обсяги".

Економічна правда, 22.11.2012

Віце-президент Асоціації міст: Кошти в основному йдуть на лівобережну Україну

- "Нафтогаз" декларує, що населення та теплокомуненерго України споживають 20 млрд кубів газу. А скільки споживають реально?

- Більше - 23 млрд кубів, з яких 13 млрд - населення і 10 млрд - теплокомуненерго. При цьому Україна видобуває на рік 22 млрд кубів газу. Тобто на ці потреби йде не більше 1 млрд кубів російського газу. Якщо врахувати, що наш газ у десять разів дешевший за російський, то я не розумію, чому ціни на газ такі високі.

- Чи нема хитрості в бухгалтерії НАК, яка може завищувати суму, стверджуючи, що населення спожило газ, а замість того продати його промисловим підприємствам?

- Може бути і таке. Питання в тому, хто веде цю статистику.

Про пропагандистський характер початку «Великої політики» можуть свідчити й відверті ляпи ведучого Кисельова та  міністра Бойка. Зокрема, це сталося, коли вони вдвох почали рахувати вигоду від купівлі газу в німців, порівняно з купівлею в росіян. Якщо повірити Бойку на слово, то німецька ціна – в середньому 400 дол. за тисячу кубометрів газу не набагато менша, ніж ціна Газпрому зі знижкою, яку сам міністр й озвучив пізніше – 430 доларів (див. попередню стенограму):

«Велика політика», «Інтер», 16.11.2012

Євгеній КИСЕЛЬОВ: Мне приходилось читать, что там цена за тысячу кубов колеблется от 40 до 70 долларов ниже, чем цена на российский газ. Соответствует действительности?

Юрій БОЙКО: "Сегодня это да. Мы надеемся, что это будет на 100 долларов ниже лето, поскольку у нас летом всегда на споте цены ниже. Там привязка идет к спотовой цене. Вот сегодня цена в Австрии такая, стоимость транзита нам понятна и мы на границе имеем газ ценой сегодня значительно ниже".

Євгеній КИСЕЛЬОВ: То есть если 5 миллиардов кубов, я пытаюсь быстро в уме посчитать, то там получается…

Юрій БОЙКО: "Это 2 миллиарда долларов. Мы уже давно все посчитали, и мы считаем, что этот контракт будет для нас…"

В цілому, варто зауважити, що на ток шоу телеканалах, лояльних до влади, проігнорували такі дражливі теми, як визнання урядом початку рецесії, висловлення стурбованості результатами виборів Віце-президентом США і заперечення перспектив укладення угоди про асоціацію з нинішньою Україною Канцлером ФРН, введення в дію нового Кримінально-процесуального кодексу. Порожнеча смислів, породжена відсутністю будь-яких позитивних результатів дій влади, змушує її гнати пропагандистський «порожняк». І якщо опозиція не навчиться чітко і зрозуміло пояснювати глядачам, де правда, де напівправда, а де просто брехня, потік «порожняку» з телеекранів поступово привчатиме громадян до думки, що альтернативи цій владі не існує.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено  тут.