Затишшя перед бурею – в такому настрої пройшли політичні ток-шоу минулого тижня. Ювілей Савіка Шустера, монологи «збитих льотчиків» – депутатів попередніх скликань, яким не вдалося пробитися до нового парламенту, розлогий блок про Бориса Єльцина, разом із документальним фільмом про нього зразка 2004 року – теми, що домінували в ток-шоу.

Для Євгенія Кисельова, схоже, неодмінний «російський» тематичний блок чи не в кожній програмі став чи то елементом особистої ностальгії, чи то інструментом хоча б віртуальної присутності в політичних контекстах своєї батьківщини. Інакше їхню присутність у програмі, начебто присвяченій українській великій політиці, пояснити важко.

Попри все це, практично на всіх шоу заявлялася тема нового парламенту, зокрема колізій навколо персонального голосування і змін, що відбудуться через прихід до Ради значної кількості самовисуванців – простіше кажучи, очікувань традиційного останніми роками процесу «тушкування» депутатів.

Модель протистояння опозиційних і провладних спікерів передбачити було доволі легко. Затягування з формалізацією принципу обов’язкового персонального голосування з боку провладної фракції опозиціонери цілком логічно трактують як бажання уникнути технологічних проблем із фізичною мобілізацією депутатів замість звичних і зручних маніпуляцій із картками під диригуванням Чечетова. Необхідність гуртувати ще й залучених мажоритарників ускладнює ситуацію ще більше.

Знайти ж хоча б трохи правдоподібне для аудиторії пояснення, чому згаданий принцип персонального голосування (ще й передбачений Конституцією) не можна врешті-решт увести в дію, регіоналам та їхнім технологам не вдається. Програшність цієї теми наскільки очевидна, що спікерам ПР залишається вдаватися до неодноразово перевіреної цією владою тактики «морда кирпичом».

З темою «тушок» теж не все гаразд. «Тріумфальна хода» регіоналів по залученню до фракції прихильників всіх політичних мастей у нинішньому скликанні ВР була настільки відвертою і всім зрозумілою, що практично позбавила будь-яких шансів подати приєднання «незалежних» мажоритарників як єднання ідейно близьких «прихильників реформ Януковича».

Цілком очевидно, що звичною примирливо-беззмістовною риторикою Юрія Мірошниченка із періодичними закликами до конструктивної співпраці або тактикою Шуфрича за принципом «а ви такі самі, як ми», таких іміджевих провалів не замаскуєш. Схоже на те, що влада вирішила залишити за собою суто номінальну присутність в ефірах ток-шоу, спрямовуючи туди персонажів за принципом «кого не шкода», та й то виключно для виконання ритуальних «танців із бубном»:

«Свобода слова», ICTV, 26.11.2012

«Андрій Куликов: А я запрошую до центрального мікрофона Юрія Мірошниченка, Партія регіонів. Пане Мірошниченко, Конституція визначає, що народні депутати повинні голосувати персонально, особисто. Чому партія влади опирається цій конституційній нормі?

Юрій Мірошниченко: "Партія влади вимагає норм Конституції, регламенту і цілого ряду документів. чомусь Склалось враження, що тільки наші колеги з опозиції ставлять це питання. Насправді це неправда. Певною мірою ті всі дебати і демарші, які ми спостерігали під час роботи підготовчої групи, були спектаклем, виставою, який не спирався на конфлікт. Адже при заяві про необхідність запроваджувати у роботі Верховної Ради практику персонального голосування жодна з делегацій, яка була присутня на цій підготовчій групі, яка представляла наших колеги, які позиціонують себе як опозиція, як незалежні депутати, як представники Партії регіонів, я підкреслюю, жоден з представників не заперечив проти цієї норми. Насправді, дійсно, Давид Важаєвич звернув увагу, ця група є технічною. Вона має визначити послідовність виступів, має визначити місця, де мають сидіти в залі та чи інша фракції і так далі. Ми, на жаль, перетворили її в політичну трибуну для декларації своїх політичних позицій. Мені здається, саме наслідки або запал передвиборчої боротьби, який був перенесений в залу для нарад, він і спричинив такий трошки емоційний перебіг подій. Я хочу сказати, що за цей період відбулось два засідання. Перше засідання у широкому форматі проходило – за участі преси. І ще одне засідання було у вужчому форматі у Володимира Михайловича Литвина, який є керівником підготовчої групи. І Сергій Сас теж був присутній, так само як і я був присутній на цьому засіданні. І де йшлось не тільки про необхідність запроваджувати цю практику, але ще й про технічні питання, пов’язані з тим, у який спосіб реалізувати цю конституційну норму. І домовились ми на останньому зібранні про те, що на середу, коли буде засідання у широкому форматі, всі представники політичних фракцій і незалежних кандидатів запропонують свої механізми. Як ми зараз почилу, пан Сас, представляючи свою політичну силу, підготував свій варіант як розв’язати цю проблему. Ми поважаємо цю думку і готові до цієї дискусії".

Андрій Куликов: А чи готові ви голосувати за персональне голосування?

Юрій Мірошниченко: "Голосувати за персональне голосування нам не потрібно, оскільки є припис конституційний, який зобов’язує всіх народних депутатів реалізовувати своє право на ухвалення рішень особисто, тобто персонально. Що передбачає голосування не лише представників більшості, але й представників опозиції, які так само мають обов’язки перед своїми виборцями. І щодо кожного законопроекту або проекту постанови, який розглядається Верховною Радою, вони зобов’язані особисто висловити своє ставлення – за, проти, утримався. Саме тому наша електронна система для голосування, яка має назву "Рада", має три кнопки – зелену, червона і жовту. Ми сподіваємось, що наші колеги, які сьогодні позиціонують себе як опозиція, хоча це ще недоконаний факт. Я не знаю, чому вони вже себе визнали меншістю".

Андрій Куликов: Тобто ви сумніваєтесь, що більшість буде за вами?

Юрій Мірошниченко: "Ми сподіваємось про те, що вони так само принципово будуть ставитись не лише до представників Партії регіонів або більшості, але й до себе. Так само будуть працювати своїми із депутатами, щоб вони були присутні на робочих місця у момент гол совання і висловлювали своє ставлення до того чи іншого закону шляхом голосування, причому персонального голосування"....

Андрій Куликов: Я хочу, щоб у цю парламентську дискусію втрутились нарешті експерти. Сергій Рахманін.

Сергій Рахманін: "Пане Юрію, вкотре переконався, що ви не тільки гарний юрист, а ще й гарний політик. Вам вдалося уникати прямої відповіді на абсолютно пряме питання. Коли ви говорили про те, що Партія регіонів не тільки не заперечує, а вона вимагає цього – це мені нагадало, коли Віктор Федорович, коли ще тривав судовий процес над Тимошенко, і його на Заході запитали, як він ставиться до очевидних порушень норм права, він сказав: "Ми поділяємо ваш біль". Приблизно так Партії регіонів… тобто ви поділяєте цей біль. Я поставлю питання в іншій площині. Ще перед тим, як зібралася Конституційна асамблея – дорадчий орган, який має працювати над проектом майбутньої Конституції, вони збирались в Інституті держави і права, виступало десь 15 професорів права, переважна більшість з яких брала участь у підготовці Конституції 96-го року, яка, судячи з усього, буде брати участь у розробці нового проекту змін до Конституції. Так от, із 15-ти 10 зауважили, що необхідно ввести кримінальну відповідальність за порушення норм Конституції. Ви поділяєте точку зору, що у майбутній Конституції має бути записано, що депутат або будь-який громадянин, який порушує Конституцію, має нести кримінальну відповідальність?"

Юрій Мірошниченко: "Давайте ми розберемось з нормою про імунітет депутата".

Сергій Рахманін: "Так чи ні. Тут немає – погана Конституція, добра, погане право".

Юрій Мірошниченко: "Я вважаю, що політик має нести політичну відповідальність за свої дії".

Сергій Рахманін: "Тобто ви проти кримінальної відповідальності за порушення Конституції".

Юрій Мірошниченко: "Я прямо відповів на ваше запитання. Я вважаю, що за політичні проступки має бути політична відповідальність. За кримінальні проступки має бути кримінальна. В даному випадку це політичне питання".

Сергій Рахманін: "Конституція передбачає, що усі рівні перед законом".

Андрій Куликов: Вадим Денисенко продовжує ряд експертних запитань.

Вадим Денисенко: "Насправді всю цю дискусію можна звести до одного. Що Партія регіонів, а також її майбутні сателіти зроблять все від себе залежне, для того щоб індивідуального голосування у парламенті не було. Я думаю, що на цьому можна продовжувати дискусію, можна не продовжувати. Але де-факто все це виглядає так. Чому так відбувається – я думаю, що ми всі прекрасно розуміємо, що карточки збираються… По-перше, люди не ходять у парламент, по-друге, є певні рішення, за які треба проконтролювати, як люди голосують. Але я хотів би відійти від цієї дискусії".

Юрій Мірошниченко: "Ви за мене говорите. Я не можу погодитись з вашою тезою".

Андрій Куликов: Пане Мірошниченко, я бачу, що до вас теж причепилась ця звичка. Дослухайте пана Денисенка, а я зроблю все, щоб дослухали вас потім.

Вадим Денисенко: "Я хотів би відійти від дискусії про те, як будуть голосувати у парламенті. Запитання дуже просте. Пан Чечетов заявив про те, що уже 40 самовисуванців написали заяву про вступ до майбутньої більшості на чолі з Партією регіонів. У мене дуже просте запитання: ви бачили ці заяви? І друге запитання: що ви подаруєте комуністам, щоб вони разом з вами голосували?"

Юрій Мірошниченко: "Напевно, пан Чечетов знає більше, ніж я. Я нічого не знаю про такі заяви".

Вадим Денисенко: "Тобто насправді ніяких заяв не було".

Юрій Мірошниченко: "Я не сказав, що їх не було, я про них не знаю. Як сказав Сергій, я як правник ніколи не роблю твердження в тих питаннях, де я не маю фактів. Але хочу повернутись до вашої тези або припущення, що Партія регіонів не зацікавлена в особистому голосуванні. Насправді питання довіри і легітимності Ради, в першу чергу, стосується правлячої політичної сили. І ми абсолютно чітко усвідомлюємо, що ганьба за голосування чужими картками, в першу чергу, буде стосуватись тієї політичної сили, яка утворить більшість"».

Варто зазначити тотальну присутність мало не на всіх ток-шоу Давида Жванії – нинішнього депутата від НУНС і самовисуванця, який уже встиг заявити про своє приєднання до провладної фракції. Хоча може й поспішив, бо з технологічних міркувань роль «незалежного» депутата для нього більш зручна (це зрозумів, як ми побачимо нижче, і сам пан Жванія).

За всіма ознаками саме до Жванії від Інни Богословської перейшла роль скандального персонажа, покликаного зводити до фарсу розглядувані питання та провокувати конфлікти. У ювілейному «бенефісі» Савіка Шустера він проявив себе найбільш повномасштабно.

«Давид Жванія: "Я хочу сказать, что я не принадлежу на данный момент ни к одной политической силе, я – самовыдвиженец, и я – член этой рабочей группы. И вы знаете, у нас была огромная надежда, что новый парламент что-то поменяет. Мы собрались сегодня, представители всех политических партий, а также представители самовыдвиженцев. Я являюсь человеком, которому дали мандат доверия 15 самовыдвиженцев, который представляет их интересы в этой рабочей группе. Мы говорим о евроинтеграции, правилах и законах. И началась рабочая группа. Есть регламент работы рабочей группы, который четко выписан в регламенте работы Верховного Совета, потому что это переходный период. Пока новый парламент по сути не заработал, то должен спикер Верховного Совета, а это господин Литвин, он должен вести заседания, то есть собрать, он – инициатор сборов, для того чтобы начать работу, запустить работу рабочей группы для подготовки Верховного Совета до нового созыва. И эта группа работает до формирования комитетов и "керівництва" Верховной Рады. Это формальная группа, которая выполняет формальные функции. И мы все были настроены на то, что мы пройдем этот этап, потому что там элементарные вопросы стоят на повестке дня первого заседания. Первое – избрание головы группы, заступника, секретаря. После этого обрати "трьох заступників" по направлениям. Имеется в виду – там три подгруппы создаются для начала работы. Все, крапка. И вроде бы заседание должно было открыться. На самом деле вместо этого пришла оппозиция и заявила о том, что "мы хотим поставить первым вопросом, чтобы обязательно все депутаты голосовали своими карточками". Все согласились. Ни одного члена группы, который бы был против, не было. Вопрос стоял в одном – что мы собрались, и пока мы не сформировались как орган, какой смысл за это голосовать, потому что мы еще никто? Я, например, депутат действующий, но если говорить о формальностях, мы не есть сегодня рабочий орган. Наше голосование декларативно. Давайте проголосуем декларативно, поднимем руки, но оно не имеет никакого значения. Давайте тогда, если вы ставите так вопрос, соберитесь по фракциям, которых пока нету, потому что новый парламент только избран, нет еще фракций оформленных".

Савік Шустер: Но вы согласны, что..?

Давид Жванія: "Можно я закончу? 2,5 часа велась дискуссия. 2,5 часа ни о чем. Они соглашались в том, что это не имеет законного характера – голосование на данном этапе. Мы говорим: давайте проголосуем, включим его в пакет, проголосуем таким образом, таким – 150 предложений. "Нет" – и все. Нужно было сегодня им продемонстрировать, прийти и не проголосовать и уйти, обидевшись на что-либо, обозвав, например, меня как коллегу… Вы сейчас обозвали почему-то – я хожу, не хожу. Вот почему вы себе позволяете? Если вы человек европейский, планируете евроинтегрировать и соблюдать элементарный регламент парламента, а меня почему-то вы решили, что имеете право обозвать. Какое вы такое право имеете? Никакого. Даже элементарно морального. А вы это сделали и сказали о том, что не согласились".

Сергій Соболєв: "Давид, тому що є питання одне – кожен голосує своєю карткою. І ви не маєте права нікому передавати".

Давид Жванія: "Правда. Правда. Все согласились".

Сергій Соболєв: "Чому ви тоді її зараз передаєте? Про що ви згоджуєтесь? Як можна починати роботу парламенту, якщо ви чітко не кажете: "Кожен голосує за себе"?"

Давид Жванія: "Вот это называется, что вы никогда не будете в Европе. Никогда вас в Европу не возьмут, потому что…"

Сергій Соболєв: "Да, ми ніколи в Європі не будемо, якщо буде один голосувати за десятьох. Ніколи ми в Європі не будемо".

Давид Жванія: "Вот перестаньте заниматься клоунадой. Был регламент. Можно было все вопросы уладить. Все были согласны единогласно. 29 человек задекларировали по отдельности и вместе, что все готовы за это голосовать. Нет, нужно было придраться. Они уже не знали, к чему придраться. К мелочам, к запятым, нет, мы так не будем, это не наше предложение. То есть люди были настроены прийти, найти виноватых, всех обругать, оплевать и уйти. Они это сделали. А теперь вот такое заявление, которое нужно громко заявить, что вот там сидят гады, а мы такие красивые. Это некрасиво просто элементарно".

Сергій Соболєв: "Давид, клоунада, вибачте на слові…"

Давид Жванія: "Это просто некрасиво – так делать. Это некрасиво делать, еще раз говорю".

Сергій Соболєв: "Клоунада – це коли голосується підняття…"

Давид Жванія: "Это не политика, это циркус".

Сергій Соболєв: "Так от, я тепер про практику, а не про політику. Клоунада – це коли голосується підняття пенсійного віку для жінок, в залі сидить 70 чоловік, є 2,5 тисячі поправок, жодна не розглядається, в тому числі і присутнього Катеринчука тут поправки, і 70 чоловік на табло дають 240 голосів. Оце клоунада. Клоунада – це коли ставиться на голосування продовжити мораторій на приватизацію земель сільгосппризначення. В залі сидить 70 тих самих чоловік, а на табло – 240 голосів. Оце клоунада. І ви мені про клоунаду будете розказувати".

Давид Жванія: "Раз пошла такая жара… А не клоунада, когда есть фракции, которые вообще не ходят на работу? Вы не ходите месяцами на работу и ни за что не голосуете. Это раз. Во-вторых, у вас ходит точно так же, как в других фракциях, по 5-6 человек, когда вы хотите голосовать. Но почему вы громкими заявлениями пытаетесь на себя перебрать какую-то красоту? В политике это называется непорядочное поведение, понимаете? И это качество политикума. Вы воспитываете общество, вы влияете на общество, в которое вы сами вносите элементы непорядочности. Потому вот эти все обзывания, грубые высказывания, то, что вы себе можете позволить, – это некрасиво и неправильно, понимаете? И сегодня вы соврали, что все были против. Вы не сказали ни слова правды. Все абсолютно, потому что я там сидел, я живой человек, вы обзываете коллег моих, которые там сидели, очень уважаемых депутатов. И их было 29 человек. Вы сказали, что все были против. Неправда. Они все были за. Только все просили соблюдать правила – хотя бы избрать голову группы, чтобы он мог это решение хотя бы подписать. Потому что, по сути, еще не работающий орган, и вы, по сути, пришли туда с флагами. Это ваша эмоция была. И вы работали на камеры, только ради этого вы пригласили журналистов, для того, чтобы это все заснять на камеры и под камеры уйти, обозвав всех. И вы дальше продолжаете это делать вот здесь, на "Савике Шустере". Это несправедливо в первую очередь"».

У «Свободі слова» несподівано вирішив відхилитися від заявленої для учасників теми ведучий Андрій Куликов, запросивши до мікрофона представника ВО «Свобода». Цілком можливо, що запитання про нацистські лозунги, які звучали під час масового маршу «Свободи» у Харкові, було продиктоване громадянським занепокоєнням журналіста. Але – не виключаємо, що це простий збіг – звинувачення в «нацизмі» чи «екстремізмі» на адресу нової парламентської партії активізувалися саме тоді, коли опозиційна коаліція продовжує демонструвати певну єдність, попри, можливо, чиїсь очікування. Тут є широке поле для технологічних ігор із «навішування негативних ярликів» та «фальшивих узагальнень».

«Андрій Куликов: Я дякую Юрію Мірошниченку, Партія регіонів. І після нетривалої перерви при центральному мікрофоні буде Андрій Мохник, Всеукраїнське об'єднання "Свобода".

Андрій Куликов: У прямому ефірі – "Свобода слова". Глядачі у студії поділились за відповіддю на запитання "Чи буде нова Верховна Рада дієздатнішою за попередню?" 67% вважають "буде, зелена крива. 33%- не буде, червона крива. При центральному мікрофоні Андрій Мохник, ВО "Свобода". Пане Мохник, ваша політична сила обіцяла у разі, якщо не вдасться вести політичну боротьбу парламенті, вдатись до позапарламентських методів. Новий парламент ще навіть не зібрався, а ви, схоже, уже переходите до позапарламентських методів. Я маю нещодавній марш у Харкові проти нелегальної міграції, організований прихильниками "Свободи", "Свободою", під час якого лунали пронацистські гасла, наприклад, "зіг хайль". Це превентивна демонстрація сили?

Андрій Мохник: "Дякую за ваше питання. Хочу сказати, що ми позапарламентською діяльністю займались весь цей час. І ми не збираємось її випускати з нашого поля зору. Це перше. Друге – перш ніж відповісти на ваше питання, я хотів би дати розвиток тієї дискусії. Наше розуміння і бачення питання персонального голосування".

Андрій Куликов: А можна спершу відповісти на моє запитання, а потім дати розвиток.

Андрій Мохник: "Вважаю, що це насправді це одне з ключових питань. Майже за три роки правління Віктора Януковича ми побачили, що король голий. На останніх парламентських виборах опозиційні політичні сили отримали більшість згідно з виборчими списками, які були виставлені "УДАРом", "Свободою" і "Батьківщиною". Наступне питання – це питання того, що питання неперсонального голосування, на якому наполягає Партія регіонів – це останній рубіж фальсифікації. Тобто вони фальшували вибори, починаючи з ухвалення того закону. І далі окружні виборчі комісії, потім боротьба на мажоритарних округах, яка стала відома всьому світу. Ми побачили і 215 округ, і 223. Зараз іде скупка кандидатів-народних депутатів України VII скликання. Когось залякую, когось купують, підкуповують посадами, перспективами і так далі, для того щоб сформувати свою більшість. Але останній рубіж – це все-таки те, що вони відмовляються від персонального голосування. Тому що зібрати карточки набагато легше. А реальних депутатів привести в зал і щоб за кожен законопроект голосували – це Партія регіонів зробити не може. Можливо, один-два рази їм це вдасться. Але ж законопроектів ухвалюється набагато більше. І тому в даній ситуації вона так з’їжджають з цієї теми, розказуючи, що є норма Конституції, нічого не треба".

Андрій Куликов: Багато депутатів, навіть майбутніх, уміють з'їжджати з теми, пане Мохник.

Андрій Мохник: "Але якщо би ця норма була запроваджена, ми би побачили, що насправді вони не можуть сформувати ту більшість. І навіть обіцяючи комуністам небачені преференції, вони все одно не зможуть щоразу голосувати більшістю. Тому що тої реальної більшості немає. Є тільки карточки".

Андрій Куликов: До речі, майбутнім депутатам від "Свободи" теж роблять пропозиції? Мажоритарникам я маю на увазі.

Андрій Мохник: "Я обраний за виборчим списком і не можу відповідати за мажоритарників. Але очевидно є різні моменти, ми це бачимо. Зокрема щодо Ірини Сех, коли здійснюється тиск на бізнес її чоловіка. Це відбувалось під час виборчої кампанії. На сьогодні ще це не припинилось. Я думаю, це один з факторів залучення до їхньої парламентської більшості. Тепер щодо того маршу, який був проведений у Харкові. Так, дійсно, питання нелегальної міграції і боротьби з нею – це одне з ключових питань нашої програми захисту українців. Можу сказати, що провокацію на будь-якому великому заході зробити дуже легко. Якщо ви звернули увагу, на тому уривку спеціальні люди в масках прийшли і крикнули. І саме цей епізод потрапив в Інтернет. Нічого іншого немає. "Свобода" завжди виходить на свої акції без масок. Наші активісти нічого не приховують. Наші активісти йдуть з узгодженими банерами. Я вже не буду говорити про якісь кричалки, які не мають жодного змісту, а тільки набор певних фраз, які мають дратувати пересічного громадянина і вказувати, що "Свобода" – нібито якась нацистська партія чи ще якась. Ми є українські націоналісти, ми цього не приховуємо".

Андрій Куликов: І у вас немає своєї служби безпеки, яка б вчасно цих молодиків витурила з вашого мітингу чи ходи?

Андрій Мохник: "Ми над цим працюємо. Якщо ви помітили, що впродовж останніх років жодного такого відео ні з масових акцій у Львові, ні з масових акцій у Києві. Марш за визнання ОУН-УПА, який пройшов у Києві 14 жовтня цього року, де було понад 30 тисяч українців, які вийшли підтримати визнання УПА. Жодної такої провокації не було. Зрозуміло, що у Харкові у нас не настільки сильна організація, як у Києві. Але ми робимо висновки. Звісно, будемо підсилювати нашу службу безпеки. І зрозуміло, не будемо допусти ті провокації, які здійснює чинна влада. Якщо ви подивитесь заяви Кернеса, Добкіна, то це вказує на замовників цієї провокації"».

Для «Великої політики» вже звичним стало непомітно, але наполегливо вводити меседжі про якусь «особливу» позицію співвласника каналу і за сумісництвом першого віце-прем’єра Валерія Хорошковського, акцентуючи увагу на його опонуванні Миколі Азарову.

Цього разу подібний пасаж було логічно введено в огляд можливих кадрових змін після виборів:

«Інтер», «Велика політика», 23.11.2012

«.. После чего Президент начнет формировать новое правительство как бы с нуля. И в это случае любой из уволенных может вновь оказаться на той или иной должности в исполнительной власти. Это по сути подтвердил на брифинге в минувший вторник глава фракции регионалов Александр Ефремов. На этом фоне в политической жизни страны произошел еще один эпизод, который оживленно обсуждался в СМИ – заочная полемика между Премьером Азаровым и его первым заместителем Валерием Хорошковским. В недавней беседе c журналистами первый замглавы Кабмина, отвечая на вопрос о возможности присоединения Украины к Таможенному союзу России, Беларуси и Казахстана, Хорошковский заметил, что это в известном смысле противоречит действующему украинскому законодательству, которое провозглашает евроинтеграцию главным приоритетом внешней политики страны. Это заявление явно не понравилось российскому Премьеру Медведеву, который в минувшую среду, встречаясь в Москве с Николаем Азаровым, прибывшем туда с рабочим визитом, публично в присутствии журналистов потребовал от украинского Премьера комментариев по поводу слов Хорошковского о том, что возможное присоединение к Таможенному союзу противоречит украинским законам. И Азарову пришлось объяснять, что это, мол, лишь частное мнение одного отдельно взятого высокопоставленного чиновника».

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.