Наприкінці минулого року ми писали, як першому заступнику Генпрокурора Ренату Кузьміну у програмі «Шустер-Live» на Першому національному забезпечили режим безперешкодного поширення звинувачень Тимошенко у формі безпідставних тверджень.

Одним з елементів пропаганди було навіювання з вуст самого прокурора щодо власної вразливості перед змовою протимошенківського лобі у Вашингтоні та Брюсселі, «схвалення» самого себе через збільшення значущості негативів і загроз, пов’язаних із «чесним і сумлінним» виконанням службового обов’язку під час розслідування справ проти Тимошенко.

У новому році потреба закріпити у масовій свідомості образ Рената Кузьміна як «безкомпромісного борця» стала ще більшою, особливо після 18 січня – оголошення Генпрокурором Віктором Пшонкою про офіційне пред’явлення звинувачення (підозри про злочин) Тимошенко у вбивстві донецького бізнесмена і депутата Євгена Щербаня.

Поширенню меседжів опозиції про посилення «політичних репресій» і зрив саміту Україна – ЄС, Генпрокуратурі потрібно було протиставити свою пропаганду і контрпропаганду.

Першою ліпшою нагодою стало ток-шоу «Свобода слова з Андрієм Куликовим» на ICTV. До певного моменту програма не викликала жодних заперечень. Кожен грав свою роль: Ренат Кузьмін звинувачував Тимошенко і шельмував захист, депутат-адвокат Сергій Власенко – захищав екс-прем’єра і шельмував Генпрокуратуру, експерти в силу здібностей задавали обом непрості запитання, Куликов – модерував дискусію.

Але всю картину зруйнував «сюрприз»,  як його означив Андрій Куликов. Після кількох вдалих аргументованих реплік адвоката на сцені, на запрошення телеканалу, з’являється Наталя Окунська (екс-дружина Власенка), яка по суті звинувачу’ його в аморальній поведінці. Очевидно, шо після такого пасажу щоб не сказала людина і якою б вона не була, довіра до її слів падає.

Що ж це було? І чи була це випадкова провокація?

Почнемо з того, що це не перша «Свобода слова», в якій бере участь Сергій Власенко. Протягом 2012 – 2010 р., коли у приватному житті адвоката Тимошенко відбувалися судові процеси з екс-дружиною, він брав участь у 8 випусках ток-шоу (21.01.2013, 31.10.2011, 19.09.2011, 07.02.2011, 01.11.2010, 25.10.2010, 04.10.2010, 13.09.2010). Однак «бажання» Окунської зустрілося з «можливостями» ICTV і команди Андрія Куликова саме тоді, коли потрібно було дискредитувати адвоката Тимошенко у розпал розгортання інформаційної кампанії із звинуваченням екс-прем’єр-міністра в організації вбивства за змовою з іншим екс-прем’єр-міністром Павлом Лазаренком.

Звісно, можна заперечити, що Власенку взагалі надали право на відповідь, якого команда Тимошенко у публічному двобої з представниками Генпрокуратури давно не мала. Однак це формальне дотримання принципу представлення «альтернативної» точки зору було зведено нанівець таким прийомом «схвалення» Кузьміна як «атака на опонента, як аморального».

Виникає просте запитання:  якщо вже так захотілося запросити до студії Окунську, то чому для дотримання балансу не запросили в студію антипода «окунської», громадянина N, який теж «захотів» поділитися «важливою інформацією» про прокурора? Якщо ж ніхто не звернувся, можливо, варто було відмовити Окунській, бо темою програми був не моральний профіль захисника Тимошенко, а власне серйозне звинувачення проти Тимошенко.

По-друге, привертає увагу також спроба Андрія Куликова дистанціюватися від самого факту потрапляння Окунської в ефір. Це використання безособового дієслова і прагнення уникнути відповідальності за її появу у програмі. Хто її запросив, хто прийняв остаточне рішення: Андрій Куликов? Олександр Богуцький? Віктор Пінчук? Чи це була вказівка згори? У кого саме прокинулося якісь почуття (справедливості, співчуття, огиди?) до колишнього подружжя?

Не пояснив Куликов і мотивів такого рішення. Він просто легітимізував появу Наталії Окунської її правом сказати щось важливе. Чесно кажучи, таке ж формальне право має навіть кожен з масовки під час програми або, наприклад, хтось з родичів Власенка чи Кузьміна, які можуть розповісти про них щось хороше/погане, хоч це і не матиме відношення до теми розмови у студії.

Далі, ще один «прокол». Зазвичай Куликов, коли надає слово черговому промовцю біля мікрофона, називає його посаду чи статус. Чому для Окунської було зроблено вийняток? Невже вона більш відома постать, ніж той самий Власенко чи Ренат Кузьмін? Чи можна було на поважному ток-шоу надавати слово комусь без пояснення того, чому його слова варте увагу? Чи ведучий вважає, що достатнім представленням міг бути натяк Ірини Тиран чи самого Рената Кузьміна на Власенка, який «поза роботою якось компенсує ці свої емоційні витрати, і може принижувати і, як кажуть, навіть надавати стусанів іншій жінці»?

Всіх цих запитання без відповідей могло б взагалі не бути, якби сценарій програми був іншим. Зокрема, достатньо зробити огляд програм за жовтень 2009 – січень 2010 р., коли одним з елементів боротьби між Тимошенко та Януковичем став так званий «скандал депутатів-педофілів». У «Свободі слова» тоді нікому не спало на думку звести в прямому ефірі матір постраждалих дітей з депутатами БЮТ. Хоча, правду кажучи, вона мала не менше прав, ніж Окунська, повідомити важливу інформацію всій країні.

А так ми побачили як ведучий цілком свідомо пішов на провокацію проти одного з головних учасників дебатів, принизивши його, і схваливши його опонента – представника державної силової структури, яка, апріорі, є сильнішою і впливовішою за будь-якого талановитого і найморальнішого адвоката.

Свобода слова, ICTV, 21.01.2013

Куликов: Ірина Тиран, інтернет-видання “Політарена”.

Тиран: У таких яскравих кримінальних справах, як на мене, завжди потрібна ясна голова, факти, факти, і відсутність будь-яких емоцій. Тому що злочин – це є завжди злочин, незважаючи на емоційне нашарування і, тим більше, на якісь гендерні привілеї. Я сама є жінка, і я виступаю завжди за особливе ставлення до жінки, – але я проти двійних емоційних стандартів, я проти якихось моральних спекуляцій на цю тему. Ось, наприклад, яскравий приклад: людина, яка на роботі, на службі захищає інтереси однієї дуже відомої жінки, звертається до народу, щоб викликати в них співчуття, звертається до гуманізму, видавлює, можна сказати, в людей сльозу, поза роботою якось компенсує ці свої емоційні витрати, і може принижувати і, як кажуть, навіть надавати стусанів іншій жінці. Що це? Це якісь двойні моральні стандарти?

Куликов: Я підкреслюю тут слова “як кажуть”.

Тиран: Як кажуть, як кажуть, звичайно. Що це – захисник за збереження якогось галактичного балансу світової справедливості? Я проти двойних емоційних стандартів і нашарування емоцій в кримінальних таких справах….

…Кузьмін: Я напомню: была гробовая тишина. Ни Европарламент, ни евродепутаты, ни посол США, ни Госдеп США – никто по этому поводу не возмутился. И даже когда лидеры областей находились под стражей – и тогда все молчали. Сегодня, когда арестовали двух воров, когда предъявили обвинение человеку, чиновнику, злоупотребляющему властью, когда осужденная Тимошенко получила уведомление о подозрении в убийстве – вдруг такая истерика. Я бы не стал, уважаемые друзья, политизировать это. Хотя нужно сказать, что любое обвинение политика в совершении любого преступления, даже бытового хулиганства, будет политизировано. Если муж-политик изобьет жену-не политика и будет привлекаться к уголовной ответственности – тоже будут кричать о политических репрессиях. Давайте относиться к событиям объективно, без эмоций и без навешивания ярлыков…

…Куликов: Я повертаюсь до початку промови і перебування пана Власенка при мікрофоні. Звісно, я розумію, що ви іронічно висловлювали подяку телеканалу ICTV за сюрприз. Напевне, не всім зрозуміло, що то за сюрприз. А сюрприз називається…

Власенко: Це не сюрприз. Це свинство називається насправді. Тому що якщо політичне шоу перетворюють на щось інше, то це називається свинство. Але я до цього готовий.

Куликов: Так? Ну, в такому разі, все ж таки, наполягаючи на тому, що це сюрприз, за – вашим-таки визначенням, – сюрприз називається Наталя Окунська, котра, дізнавшись, що тут будете ви, виявила бажання у нас побувати. Очевидно, їй є що сказати. Наталя Окунська.

Окунська: Добрый вечер. Спасибо, что пригласили на этот эфир. Здравствуй, Сергей.

Власенко: А чи можна уточнити: чи все-таки запросили, чи вона прийшла сама? Оце – принципова річ.

Куликов: Коли вона висловила таке бажання, то запросили. Так.

Власенко: Це просто мені для особистої оцінки телеканалу. Не більше того.

Окунська: Я, к сожалению, не обладаю подобными артистическими качествами, поэтому я постараюсь быть очень краткой и говорить на правовом языке, оперируя исключительно фактами. Если можно, я отойду немножко от политики, и расскажу о простом бытовом судебном споре, в котором мы с Сергеем Владимировичем достаточно долго…

Куликов: Но вы сами сказали «кратко».

Окунська: …достаточно долго судились в разрезе раздела имущества. Все дело в том, что на сегодняшний день я выиграла половину дома, в который мы не можем с детьми попасть на сегодняшний день никак. То есть, охрана Сергея Владимировича настолько тщательно охраняет его половину от моей, что меня не пускают на территорию моего собственного дома.

Власенко: Дякую.

Куликов: Взято до уваги. Олена Дяченко.

У експертів ТК немає ілюзій щодо того, що Ренат Кузьмін міг обумовити свою появу в ефірі разом із Сергієм Власенком особливими умовами. Зрештою, Генпрокуратура завжди вимагала на телебаченні особливого ставлення і завжди дивилася на журналістів як на обслуговуючий персонал чи «шакалів пера», які обслуговують їхніх ворогів.

Але хотілося би почути від керівництва ICTV одну просту і чітку відповідь на запитання: ініціатива принизити Власенка належить Генпрокуратурі чи телеканалу? В першому випадку це можна зрозуміти, оскільки якщо телеканал не приймає умов прокурорів, вони просто відмовляються від його послуг (а далі йде питання,  чим це може обернутися для власника). Ніхто не засуджуватиме людей, які роблять непристойні речі під тиском чи через погрозу. До речі, чи не є непрямим свідченням примусової участі телеканалу Пінчука у дискредитації Тимошенко та її захисту заява екс-президента і тестя олігарха Леоніда Кучми про те, що він не пригадує у свою каденцію існування достатніх доказів її причетності до вбивства Щербаня?

В іншому випадку – це яскраве свідчення професійної деградації і втрата почуття межі, через яку не можна переступати, не втративши власної гідності.

Зокрема, такого почуття межі не має Кузьмін. Оскільки, відповідаючи на запитання Ольги Мусафірової, він одраз вдається до прийому приниження – професійної дискваліфікації опонента:

Мусафірова: Господин Кузьмин, вы не раз уже говорили о том, что правомерно называть Юлию Тимошенко преступницей, поскольку она осуждена на 7 лет из-за газового договора 2009-го года. Кстати, 19 января исполнилось 4 года этому договору, и Украина продолжает платить «Газпрому» бюджетные деньги, сверх той рыночной стоимости – примерно, как говорят эксперты, сумму, равную 10% бюджета. И Президент Янукович в 2010 году, когда становился Президентом, говорил о том, что он не пожалеет ни сил, ни энергии, чтобы аннулировать это соглашение; и премьер Азаров обещал, что коль все средства переговорные будут исчерпаны, Украина пойдет единственно возможным правовым путем, а именно – обратится в Стокгольмский арбитражный суд. Может быть, я что-то упустила, но я не знаю о таком иске, и я хотела бы, чтобы вы как юрист поправили меня, если я ошибаюсь: коль скоро Тимошенко осуждена за преступный контракт, то не является ли преступной должностной халатностью – возможно, такое можно определение применить, – деятельность первых лиц государства, которые на протяжении нескольких лет, собственно говоря, расплачиваются бюджетными деньгами – это же не из своего личного кармана уходят деньги за оплату газа, контракта, который был подписан в 2009 году, – и не подпадают ли эти действия господ Януковича и Азарова под ту самую статью Уголовно-процессуального кодекса, по которой была осуждена Юлия Тимошенко? Спасибо.

Кузьмін: Это очень хороший пример, как можно правильную по сути дискуссию увести в сторону, по форме… в абсолютно противоположный бок. Можно продолжить ваш вопрос: а не нужно ли привлечь к ответственности к уголовной вас за то, что вы платите за газ по контрактам, которые Юлия Владимировна заключила с русским «Газпромом»? Вы же тоже соучастник, наверное?

Мусафірова: Вначале надо привлечь тех должностных лиц, насколько я понимаю, которые не выполняют своих обязательств, которые были уже взяты…

Кузьмін: Вы юрист по образованию?

Мусафірова: Нет, я журналист.

Кузьмін: Ну, к сожалению, нам… Знаете, если… А почему вы считаете, что нужно сначала их? Может, сначала вас?

Куликов: Это напоминает мне притчу о Ходже Насреддине, который под личиной пребывал при дворе эмира бухарского, и добился у него обещания: если эмир бухарский не отсечет голову главному укрывателю Ходжи Насреддина, он помилует всех мелких. И когда Ходжа Насреддин показал, что главным укрывателем Ходжи Насреддина является эмир бухарский, тот не отважился рубить себе голову, и все мелкие укрыватели были помилованы.

Кузьмін: Это мы с вами вместе показали, как можно из правильной по сути дискуссии устроить цирк. Не нужно сейчас говорить о том, что может быть, если бы… и как бы мы действовали, если б было бы не так. И хорошо бы вести дискуссию на одном языке: юристу с юристом, журналисту с журналистом. Но вы должны понимать и такую вещь: газовые контракты, по которым Тимошенко была осуждена, – это контракты, подлежащие безусловному исполнению государством, поскольку для российской стороны Юлия Тимошенко не совершала никаких преступлений; более того, этот контракт настолько выгоден Российской Федерации, что они его будут исполнять, даже если Украина будет от него отказываться. И я вам напомню, что, по условиям этого контракта, если мы не будем выбирать заявленный газ, мы обязаны платить штраф, в три раза превышающий сумму, которую нужно заплатить за сам газ. Поэтому давайте не будем уходить в экономику, а поговорим о проблеме, которая существует: это политизация уголовного дела и попытка подменить обвиняемых – с преступников на тех людей, которые с преступниками борются. А называю я Тимошенко преступником как раз по той самой причине, которую вы назвали: Тимошенко признана виновной в совершении преступления, она признана преступником, и три судебные инстанции подтвердили то, что она является преступником и осужденным. Поэтому, когда мы используем в дискуссии такие термины, как «лидер оппозиции», «надежда украинской демократии», то я вас призываю вернуться к настоящему статусу Тимошенко: она осужденный, преступник, отбывающий наказание в колонии.

Те ж саме стосується Олени Бондаренко (Партія регіонів), яка не маючи що відповісти опоненту (Власенку), ще раз вдається до приниження через його «аморальність»:

Власенко:.. Але у мене до вас дуже росте і дуже коротеньке питання: скажіть, будь ласка, Олено, як ви оцінюєте організований і контрольований Партією регіонів суд у газовій справі – ви його оцінюєте як справедливий, як чесний, як зразковий? – ну, з урахуванням того, що він прийшов три інстанції, і всі три його затвердили. Тобто, він був відповідно до стандартів чи невідповідно до стандартів?

Куликов: Ви маєте на увазі оцю касацію?

Власенко: Газову справу. Ні, весь суд. І Печерський суд, і Кірєєв – чи він взірець у нас правосуддя.

Куликов: Себто, підписання газового контракту.

Власенко: Чи ця справа була розглянута законно і чесно. Бо вона ж говорить, що вони наступну справу організують законний і чесний розгляд. Чи попередня була законна і чесна?

Куликов: Зрозуміло. Олена Бондаренко.

О.Бондаренко, народний депутат, ПР: Спасибо большое. Вы знаете, у меня есть полное право не отвечать на вопрос, в котором уже заложено неверное суждение, ошибочное с моей точки зрения. Чего ради я буду подтверждать точку зрения Власенко, если я с ней не согласна?

Куликов: А вы ее опровергните.

Власенко: Ні, я вас питаю: чи хороший, чи поганий був суд?

Бондаренко: Поэтому отвечать, на самом деле, на вопрос, в котором уже содержится ошибочное мнение, по моему мнению, – у вас может быть свое мнение, у меня свое, и я не собираюсь вас переубеждать, это мое право, вообще – иметь такую точку зрения…

Власенко: Так хороший чи поганий?

Бондаренко: Так вот, я хочу сказать, что в данном случае отвечать на ваш вопрос, в котором, по моему мнению, содержится ошибочное суждение, я не буду.

Власенко: Дякую.

Бондаренко: А что касается, вообще, манеры поведения – вы знаете, я, как бы, орешек крепкий, и ваши все вот эти вот, знаете, такие вот вещи – «зеленый», кто-то там чего-то не знает, кто-то учился плохо в школе – не в отношении меня, а в отношении тех, кого вы тут назвали, – говорит всего лишь о вашей низкой культуре как адвоката. Если таким образом вы собираетесь защищать госпожу Тимошенко в суде, мне искренне ее жаль – у нее отвратительный адвокат, который не способен представлять ее интересы.

Куликов: Госпожа Бондаренко, я не адвокат, и, возможно, вы не ответите на мой вопрос, но поддержите мой тезис о том, что суд по газовым вопросам, который имел в виду господин Власенко, был справедлив, принял во внимание все доводы защиты и сделал полное и глубокое и незаангажированное рассмотрение предъявленных обвинений и, возможно, их опровержение. Поддержите этот тезис.

Бондаренко: Вы знаете, для того чтобы ответить на этот вопрос, прежде всего нужно быть личным участником данного процесса. Я, конечно, его наблюдала урывками, исключительно благодаря некоторым украинским каналам, которые вели прямую трансляцию, поэтому я могу сказать следующее: давать оценку судебному решению, наверное, можно, но, вы знаете, на самом деле судебное решение, какое бы оно не было – плохое или хорошее, – опять-таки подчеркиваю, я сейчас не буду давать ему оценку, – оно должно быть исполнено. Каким бы оно не было. Какой бы не был плохой/хороший суд – это, к сожалению или к счастью, единственная в Украине инстанция, которая полномочна принимать именно такие решения. Вы знаете, когда в 2005 году я была пресс-секретарем Бориса Колесникова и за мной была установлена, абсолютно незаконно, слежка, я понимала и была очень разочарована в работе и СБУ, и милиции, и прокуратуры. Я понимала, что я, на самом деле, не смогу, наверное, найти правды; но, тем не менее, я взяла ответственность за свои заявления, подавая заявления о преследовании меня как сотрудника Бориса Колесникова в те именно инстанции, которым я не доверяла, – потому что я знала и понимала, что это, к сожалению или к счастью, единственные в Украине инстанции, которые наделены полномочиями следствия, расследования, вынесения решений. Если сейчас каждый господин Власенко у нас начнет принимать вместо судов решения – что это будет? Поэтому давайте, все-таки, оставим кесарю кесарево, а господину Власенко – господина Власенко, пусть он сначала разберется с защитой прав своих детей, которых он оставил без алиментов своей жене.

У підсумку важко не погодитися з представником УДАРу – Ростиславом Павленком. Влада, відчуваючи свою слабкість, починає вигадувати способи відволікти увагу громадян від нагальних проблем і власної відповідальності за стан справ у країні. Легітимація брудних прийомів з арсеналу політиків не лишають шансу на майбутнє для об’єктивної журналістики.

Ростислав Павленко, народний депутат, «УДАР»: Ну, “рacta sunt servanda” – договори мають виконуватись. Вибачте, ви дуже багато називали різних судових рішень, і дуже багато в цьому ефірі звучало про необхідність їх поважати, якими б вони не були. Тому давайте я не буду коментувати цю частину, я натомість зверну вашу увагу і шановних присутніх на інше. Тільки, ніби, починає налагоджуватися діалог з Європейським Союзом, ідуть певні сигнали, що є дуже чіткі речі, які Україна має зробити для того, щоби крига скресла, для того щоби була підписана угода про асоціацію, з нею угода про зону вільної торгівлі, від чого виграє українська економіка: робочі місця, виробники українські… І раптом ми бачимо знову, фактично, вкидування теми справи Тимошенко – справі 15 років, шановні колеги. Уже рік влада переконує, що, нібито, там щось нове з’явилося. Восени, да, були певні натяки на те, що справа буде поставлена на порядок денний, – з якихось причин не була. Тепер ми раптом бачимо, що ця тема виринає, це топ-тема, – не топ-тема з тим, яка ситуація в економіці: так, грудень до грудня, минулий рік до попереднього – мінус 7% виробництво, і прогнози, на жаль, похмурі; не питання боргів, не питання соціальних стандартів, – ми обговорюємо речі, які, ну, безумовно, є важливі, бо вони стосуються питання безпеки і вони стосуються питання правосуддя, вони стосуються питання справедливості, але ми говоримо про ці речі в дуже цікавому контексті: нас весь час закликають говорити про те, чи винна, чи не винна Юлія Тимошенко. Але я думаю, що питання можна поставити інакше.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено  тут.