Трапляються в політиці сюжети, діапазон інтерпретацій яких апріорно звужений. Сюжет про персональне голосування - якраз із таких, на кшталт, скажімо, питання всенародного обрання президента чи відміни депутатської недоторканності. Останню тему, щоправда,  вже вдалося “замусолити” настільки, що вона втратила актуальність.

Ідея персонального голосування своїй переконливості і очевидності завдячує  стійкій неприязні українців до діяльності законодавчого органу і підсвідомому небажанню остаточної профанації  цього головного елементу народовладдя.

До певної міри символічно, що головним фігурантом згаданого сюжету став саме Віталій Кличко - людина, все ще достатньо політично наївна в тому сенсі, що ще не мала часу і можливостей оволодіти стандартними прийомами демагогії і казуїстики. В дискусії про парламентську кризу, що розгорнулася в ефірі програми Савіка Шустера на Першому національному, саме ця наївність надавала Кличку своєрідної свіжості і привабливості в очах аудиторії і вигідно контрастувала зі стилістикою його опонентів.

Власне, це навіть не можна було назвати дискусією,а швидше,  спробами спікерів від влади та їх “асистентів” поєднати те, що не поєднується – формальну підтримку ідеї персонального голосування з  очевидним небажанням його фактичної реалізації.

Якщо врахувати стійкість і наполегливість, з якою Кличко дотримувався обраної позиції, не дозволяючи збити себе “на манівці” словесної казуїстики - то шанси на успіх своїх маніпулятивних схем у провладних учасників  ток-шоу ставали зовсім примарними. Що й підтвердили, хай навіть умовні, опитування в студії (і не лише у Шустера).

Було навіть кумедно спостерігати за почерговими “атаками” проти лідера “Удару”, зміст яких зводився до наступного:

- принципу, який можна було б дещо грубувато означити, як “сам дурень” - трансфер негативу, коли Кличко та його колеги по опозиції викривались як такі ж прогульники, як і депутати з провладних фракцій (цю тезу озвучувала Олена Бондаренко);

- теза про те, що не можна боротися з порушенням закону, порушуючи закон про регламент (Олександр Єфремов);

- теза про необхідність конструктивної роботи, до якої, мовляв неможливо приступити через блокування (представник КПУ  Олександр Присяжнюк та колишній опозиціонер Давид Жванія);

- теза про те, що неможливість через блокування прийняти законопроекти, необхідні для просування України до Європи (перший заступник міністра юстиції Інна Ємельянова).

Треба визнати, що цей масований тиск не змусив Віталія Кличка відійти від власної головної тези, що й забезпечило йому більш ніж 90-відсоткову підтримку аудиторії.

ШУСТЕР-Live, 08.02.2013

Віталій КЛИЧКО: "Это принципиальный вопрос. Это один из самых важных вопросов на сегодняшний день. Высший законодательный орган должен показывать пример, придерживаться регламента, придерживаться закона. Потому что голосовать за других депутатов, использовать карточки других депутатов – это антиконституционно. Мы можем говорить, это явное проявление коррупции. Как мы можем говорить об европейской интеграции, как мы можем говорить о стандартах жизни, о европейских стандартах жизни, когда высший законодательный орган показывает своим личным примером, что это процветает. Я маленько отступление сделаю. К большому сожалению, сегодня отношение к депутатам очень нехорошее, к депутатскому корпусу. Депутаты нивелировали отношение к себе. Потому что многие говорят, что они не работают, многие понимают, что они избрали депутатов, те получили привилегии, заработные платы, специальное медицинское обслуживание, персональные поездки, телефоны и так далее, недоторканность. Но есть большое количество примером, когда депутаты за 5 лет приходили в парламент по пальцам можно пересчитать. Но за зарплатой не забывали приходить и пользоваться привилегиями. Есть примеры, когда депутаты ни разу не были на сессии, на голосовании. О какой работе мы можем говорить? Сегодня мы встречались с представителями всех фракций, очередной раз сели. Мне было очень приятно, что даже представители Партии регионов, коммунисты – все поддержали индивидуальное голосование. Давайте мы сделаем, чтобы наш парламент был примером подражания для всех остальных. Начинать надо с себя в первую очередь. И поэтому мы принципиально выступаем. Мы готовы голосовать. Сенсорная кнопка? Готовы. Не отвечает техническим параметрам? Хорошо. Есть примеры. Франция голосует руками, в Европарламенте голосуют руками. Работает все. Готовы голосовать руками. Нужно – голосуем бюллетенями. Мы готовы голосовать. Но мы готовы работать честно, прозрачно. Это самое ключевое наше требование. И мы объявили, что мы будем стоять до того момента… Здесь компромиссных решений не может быть. Какой компромисс? Либо ты за себя голосуешь, либо… Либо не может быть. Каждый депутат должен приходить на работу. Многие из присутствующих здесь видели сессии Верховного Совета, где присутствуют 20 человек, которые бегают по рядам, нажимая на кнопки, принимая законы, по которым мы должны жить. Вы думаете, они читали эти законы? Нет. Они точно также не изучали и не подавали эти законы. Спустили сверху. И поэтому на сегодняшний день эти законы принимаются не в интересах украинцев. 

Олена БОНДАРЕНКО: "Действительно, проблема в парламенте такая есть. Но что интересно. Она присуща не только фракции Партии регионов. Она присуща практически каждой фракции. Вы знаете, когда от нас требуют чего-то, всегда нужно посмотреть на себя, Виталий. У меня есть письмова реєстрація і електронна реєстрація ваша, Кайды, Катеринчука, Гриценко, Соболева за 12 декабря, за 18 декабря, за 25 – это когда уже шла наша первая сессия. За 10 января и за 11 января. Вы пропускаете один день, 12-го, и второй, 25-го. Вас просто нет по регистрации. Кайда – 100%. Катеринчук отсутствует два дня – 25 декабря и 11 января. Гриценко – 10 и 11 января нет в зале. 12-го тоже нет в зале. Соболев Сергей, когда у нас сессионные 10 и 11, значится у відпустці. Скажите, пожалуйста, как можно требовать чего-то, когда ты сам этого не выполняешь? Когда вы якобы собирали подписи за внеочередную сессию, оказалось, что у вас вообще занимаются просто шулерством. Есть фальшивые подписи. У нас почему-то Турчинов вдруг стал Александром Васильевичем. Он даже отчества своего не знает, когда оставляет якобы подпись под требованием сбора чрезвычайной сессии. Объясните, как вы, находясь в сговоре со "Свободой", с иной фракцией оппозиционной, позволяете себе жульничать, а потом выходить и всем людям рассказывать, какие вы честные, и требовать честности от других. Я не говорю сейчас о нас. Ответьте, пожалуйста, в отношении себя, в отношении ваших шагов".

Олександр ПРИСЯЖНЮК: ".. вони декларувати дуже багато зробити в цьому скликанні і нічого поки що не роблять. А по-друге, те, що ми заявляли, – що парламент цього скликання продуктивно працювати не зможе. Тому на сьогоднішній день викристалізувались дві фінансово-олігархічні групи, які борються власності, влади і так далі. І це сьогодні є. Питання не в тому, як ми будемо голосувати – персонально чи ні. Дві групи. Ті, які при владі – Партія регіонів, і ті, які в так званій опозиції. Питання в тому, які закони сьогодні буде приймати парламент. Чи будуть вони направлені на те, щоб покращити життя наших співгромадян. Поки що цього немає. І у відношенні того, що ви сказали – що кожен повинен приходити і працювати, тому що депутати, які йшли у парламент, вони йшли туди не за зарплатами, вони йшли туди не за якимись пільгами. Я також туди йшов не за зарплатою і не за пільгою. Але коли ви блокуєте роботу – ви порушуєте моє право на те, щоб я виконував свою функцію, яку я обіцяв своїм виборцям. Як ви вважаєте, ваші виборці кращі за моїх?"

Давид Жвания: Дело в том, что я против блокирования трибуны был всегда. Я был в оппозиции или сегодня в большинстве – я никогда не признавал ту форму как форму парламентского действия. В нынешнем регламенте блокирование трибуны запрещено регламентом. У меня к вам прямой вопрос: завтра принято решение и сенсорная кнопка введена. Готовы ли вы обещать, что вы больше никогда ни под одним предлогом, что бы не возникло, больше не будете нарушать закон и блокировать трибуну Верховного Совета?"

Віталій КЛИЧКО: "Спасибо за вопрос. Очень четкий, интересный и правильный вопрос. Я уверен, что мы действуем, может быть, в глазах очень многих агрессивно. Многие говорят… Есть люди, которые говорят – вот вместо того, чтобы работать, они блокируют трибуну. Но это крайний метод для того, чтобы отстоять права, для того, чтобы все-таки реализовалось… Мы на заседаниях в самом начале работы парламента, и спикер Верховного Совета заверил нас, что будут голосования честные. На самом деле такого голосования честного не произошло. Вновь огромное количество фактов нарушения, кнопкодавства было выявлено журналистами, они были напечатаны. У нас есть видео и фотодоказательства данных нарушений. В данном случае у нас остается только один метод – заставить. Действительно, каждый на словах поддерживает, что нужно голосовать индивидуально. Но это реалии Украины и украинской политики, где между декларациями и реальными действиями огромная пропасть. Поэтому я уверен, что на сегодняшний день мы добьемся, чтобы индивидуальное голосование было, сделаем все для этого. ...В данном случае я еще раз хочу сказать: мы готовы работать. Как только включится сенсорная кнопка, мы сразу же готовы приступить к работе. Мы готовы голосовать руками или бюллетенями, любым способом, который исключит фальсификации".

Олександр ЄФРЕМОВ: "Виталий, у меня маленькое уточнение по вопросу, который задавал Давид Жвания. То есть вы действительно считаете, что сами нарушая закон, других можно заставить действовать по закону? Не надо много рассказывать о олигархах. Скажите – да или нет".

Віталій КЛИЧКО: "Нас вынудили на эти действия. И это экстремальные действия, потому что другого механизма мы не видим".

Інна ЄМЕЛЬЯНОВА: "Я би хотіла задати запитання пану Віталію. На сьогоднішній день, особливо напередодні саміту, який має відбутись 25 лютого цього року, надзвичайно важливим питанням для держави є виконання плану дій з лібералізації візового режиму з боку ЄС для України. Сьогодні на розгляді у парламенті перебувають 5 важливих законопроектів. І ці законопроекти є надзвичайно необхідними для того, щоб план дій вважався виконаним. Чи не вважаєте ви, що це блокування на сьогоднішній день не дає можливості зараз нашій державі рухатись у бік євроінтеграції?

Інна ЄМЕЛЬЯНОВА: "Пане Віталію, тоді дайте відповідь, будь ласка, щоб чули і присутні у залі, і всі телеглядачі. Ви готові зараз поставити питання виконання зобов’язань, які взяла Україна по плану дій по безвізовому режиму. І ви готові заради цього поставити Україну і все суспільство, весь народ український, що безвізового режиму для наших громадян не буде, так?"

Віталій КЛИЧКО: "Всі депутати готові підписатись і подати ці документи, але індивідуально. Ми готові проголосувати за це підписами, якщо це важливо. Але я ще раз хочу сказати. Була гарна теза – що ми вибираємо між законом та беззаконням? Ми повинні працювати і все приймати по закону. У мене питання до вас також є. Ви вважаєте, чесно, якщо хтось бере чужу картку і голосує за іншу людину, яка не знає, як за неї голосують? Це законно чи ні, правильно чи ні?"

Очевидно, що вимога персонального голосування і повязані з нею достатньо злагоджені дії опозиції стали неприємним сюрпризом для провладної більшості, і на сьогодні у влади немає ефективної інформаційної  стратегії саме для цієї ситуації. Це проявлялося не лише в малопереконливих виступах владних спікерів, але й загалом в явно роздратованій манері їх поведінки в студії. Це яскраво проявилось, зокрема, в їх реакції на виступ Анатолія Гриценка, коли  Олександр Єфремов вдався фактично до прямих звинувачень в корупційних діях на адресу опонента.

Чи було це особистим ексцесом пана Єфремова, відверто втомленого нелегким обов’язком  публічного представництва влади, чи, може, першою спробою в можливій у ближчому майбутньому “війні компроматів” - покаже час.

Анатолій ГРИЦЕНКО: "Добрий вечір. Савік, те, що ви провокатор, це сказали ви, але я не заперечую. Весь час з цим погоджуюсь. Мене запросили обговорити дві теми: це ситуація в парламенті і європейська інтеграція. Але оскільки ви поставили питання, я на них відповім, тільки вже в додатковий час. Я хочу висловитись з перших двох тем, які справді важливі. Я думаю, що весь народ, який слухає зараз, це мільйони, зрозуміли, що опозиція чітко визначила собі линви, вона з них не зійде. Жодного кроку назад, всі три фракції в цьому єдині. І так само ми почули, і я вдячний Олександру Сергійовичу, признаю, що три депутати, які присутні тут з Партії регіонів, завжди присутні. Ті, які не ходять, їх тут нема в студії, бо їм було все равно. Ми почули, що вони вже теж дозріли. Якщо питання стоїть тільки в тому, щоб зберегти обличчя, і щоб хтось не виглядав переможцем, хтось програвшим, то, не знаю, хай Рибак завтра видасть розпорядження про введення в дію "Ради-3" і назве це "Про збереження обличчя", як завгодно, не має значення, але буде голосувати особисто кожен депутат Верховної Ради, а далі процес очищення піде аж до сільради. Тому що в обласних радах, в міських робиться те саме. Тут єсть представники "УДАРу", "Батьківщини", які разом з нами проривалися вчора на Київраду, там взагалі закриті засідання проходять. І "Свобода", вибачте. Тому я зареєстрував законопроект від імені фракції, щоб кожне засідання ради всіх рівнів проходило відкрито, жодного закритого. Бо знайшли унікальні деякі селищні ради, які за рік жодного відкритого засідання не проводять. А це ж земелька і майно і так далі. Тому цей процес очищення піде. І забудуть переможців, і хто блокував, а хто упирався блокуванню, далі буде Рада працювати, ця Рада минулою не буде. Уже не буде такого, що до третьої години ночі 20 чоловік тиснуть кожний по 10 кнопок, а потім спливає законопроект, який підписується, 24 мільярди пішло олігархам в облгази і так далі, вже цього не буде. Оце треба зрозуміти, все. Не будемо визнавати переможців. Я вам гарантую, ми доб’ємося цього, буде чисто персональне голосування. Те, що сказала представник Міністерства юстиції, якщо справді єсть пакет, а це торкається теми європейської інтеграції, який зараз стримує до саміту чи після саміту рух до Європи, – будь ласка, внесіть його, ми готові хоть завтра зібратися і шляхом персонального бюлетенями голосування підтримати цей пакет. Опозиція – не Баба Яга, вона підтримає європейський напрям, виходячи з цінностей, а не ситуативно. Тому він буде прийнятий, але шляхом персонального голосування. Чи міг Рибак вирішити питання це спокійно? Міг. Перше, видати розпорядження, як його про це просили. Якщо в нього є сумніви, допускаю, сам кандидат технічних наук, допускаю, що щось не працює, чи міг він за цей час перевірити в присутності журналістів і депутатів? Міг. Не зробив. Значить, причина в іншому. Значить, цю причину доведеться зламать. І якщо хтось тільки розуміє силу, то хай тоже розуміє, що зараз три фракції разом мають не тільки законодавчий, інтелектуальний і інший потенціал, але й силовий потенціал. Уже не буде отих бійок односторонніх, які були минулого разу. Все, крапка.

 …..............

 Олександр Єфремов:Теперь насчет честности. Я не знаю, я под столом нигде не сидел, но я могу, глядя в глаза вам, рассказать нашу историю, если уж мы такие честные. Когда вы были министром обороны, а нас потом поснимали со всех должностей, двадцать тысяч человек, и выбросили на улицу".

Анатолій ГРИЦЕНКО: "Я?"

Олександр ЄФРЕМОВ: "Послушайте, я не в этом вопрос. Вы в Луганской области продали областной военкомат, который находится в центре города, и земля под которым стоила восемь миллионов гривен, за 600 тысяч гривен. Я приехал к вам, лично с вами встретился в гостинице "Киев", если вы помните, и задал вам вопрос, что такое делать нельзя. Вы мне тогда ответили: "Я на этом заработал 600 тысяч".

Анатолій ГРИЦЕНКО: "Я?"

Олександр ЄФРЕМОВ: "Я не знаю, сколько вы на этом заработали, вы мне лично это ответили. Вы мне лично это ответили. Вы сказали так, как я передал. Вы мне сказали: ни министерство, ничего, вы, стоя тогда передо мной, держа руку в карман одну, я как сейчас помню, я был удивлен до предела, дали мне такой ответ. Мы потом подали в суд. Когда вас сняли с работы, мы по суду отсудили это здание, и, слава Богу, военкомат этот и на сегодняшний день выполняет роль своей функции. Поэтому я глубоко убежден, что если бы вы поработали ещё какое-то время министром, то вы бы и здание Министерства обороны продали. Не знаю, что бы вы на этом заработали, но это является фактом, и это я вам говорю, глядя в глаза, как уже сколько, уже лет семь тому назад, когда вы были министром".

На програмі Анни Безулик “Справедливість” перевага опозиції перетворилась майже на тотальну. Причому не лише в змістовому сенсі, але й суто в кількісному.  Після зміни ведучої і формату політичного ток-шоу на “Інтері”, ключові спікери влади самоусунулися від участі в ньому. Цього разу фракцію ПР представляв недавній “литвинівець” Олег Зарубінський і, відверто кажучи, його поява в ефірі навряд чи буде зарахована йому в актив. Традиційні апеляції до “конструктивної” роботи не спрацювали і тут, а явний конспірологічний експромт Зарубінського, щодо зовнішніх сил, зацікавлених у блокуванні парламенту, в загальному контексті  виглядала, м’яко кажучи, несерйозно.

Принагідно відзначимо,що Анна Безулик поступово оволодіває ситуацією в студії і її достатньо жорсткий стиль модерування стимулює учасників до більшої конкретності і динамічності у виступах. Ну або змушує жалітися на пресинг. На наш погляд, така манера значно ближча до стилістики «HardTalk»ових програм, коли метою є не догодити політикам і навіть глядачам, а отримати конкретну інформацію з конкретних питань.

Залишається відкритим питання, яким чином цей новий стиль буде розвиватися з огляду на останні кадрові рішення на “Інтері”.

Підсумовуючи тему розгляду парламентської кризи в наших політичних ток-шоу, слід визнати значну перевагу опозиційних сил у висвітленні та інтерпретації подій. Але так само необхідно звернути увагу на те, що для опозиції в цій ситуації існує і серйозна небезпека репутаційних втрат у випадку недостатньої рішучості і послідовності подальших дій. “Осідлавши” перспективну тему, необхідно вивести її до якогось логічного і вигідного з політичної точки зору завершення. Є шанс, що “нові опозиціонери” з “Удару” і “Свободи” можуть в цьому процесі стимулювати “Батьківщину” з її різнобічними інтересами, до достатньо жорсткого варіанту розвитку подій.

Вагомість нинішньої ситуації для опозиції досить влучно охарактеризував Сергій Рахманін в ефірі програми “Справедливість”. До речі, одразу зазначимо, що в попередньому огляді ми якраз висловлювали побажання щодо залучення до роботи в студії таких експертів як Рахманін чи Мостова, які володіють необхідним багажем знань і вміють пояснювати складні речі простими словами. Проте ми побоюємося, що таке майже веберівське «розчаклування» хащів і закапелків української політики навряд чи може тривати довго на каналі, який тепер контролюють люди, досі не помічені в нонконформізмі щодо Президента та його інтересів:

Інтер, Справедливість, 08.02.2013, 20:30

Сергій РАХМАНІН: " Насправді, як мені здається, тобто є об’єктивний бік цієї справи, є суб’єктивний бік. Об’єктивний бік справді полягає в тому, що Конституція вимагає особистого голосування. І будь-які пояснення, чому цього не можливо зробити, вони не приймаються, тому що є норма, і Конституцію порушувати не можна. Я так і не зрозумів – можливо, я почую надалі – бодай одну причину, з якою представники провладної більшості не хочуть проголосувати – добре, не за "Раду-3" – за голосуванням руками. Тобто за будь-який спосіб, який наочно доводить, що вони готові голосувати особисто. Жодної причини, чому цього не можна зробити, я не почув, на жаль. Можливо, ще почую. Але нюанс полягає в тому, що суб’єктивний бік справи полягає в чому? В опозиції з’явилася ледь не перша реальна можливість здобути бодай якусь символічну перемогу. На їхньому боці зараз підтримка виборців, тому що опитування показують, що 90% виборців вважають, що депутати мають голосувати особисто. Це перше. Друге. Застосування "Ради-3", тим більше, голосування руками, не потребує додаткових видатків. Тобто не йдеться про збільшення чогось, що теж є переконливим. Опозиція діє згуртовано, що теж є плюсом. І зараз в неї є всі підстави здобути цю першу – можливо, останню, можливо, не останню – символічну перемогу. І оце небажання надати їй цю перемогу, здобути – фактично це єдина причина реальна, чому комизиться провладна більшість. Іншої об’єктивної причини, чому б не голосувати особисто, я не бачу".

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено  тут.