Результати перших ста днів роботи новообраної Верховної Ради продемонстрували небажання президента Віктора Януковича йти на будь-які політичні компроміси ціною поступок власними інтересами. Натомість його політична команда показує непримиренність до будь-якого вияву інакомислення й бажання вирішувати все за допомогою насилля. Чи стосується це змушування Хорошковського до продажу «Інтера», чи примусового припинення повноважень чотирьох депутатів за допомогою судових рішень.

Однак концентрація влади має й зворотний бік. Усе більше людей усвідомлює, що Янукович не лише уособлює всю повноту державної влади, а й несе відповідальність за все, що ця влада робить. Чи йдеться про зруйновані зимовою негодою дороги, чи про режим утримання Тимошенко, чи хитання країни між ЄС і Митним союзом, – скрізь більшість громадян бачить наслідок волі й рішень президента. Соціологи вже фіксують і відповідне зростання невдоволення громадян його діями.

Розуміючи, що така дорога не веде до більш-менш спокійного переобрання у 2015 р., команда Януковича починає конструювати медійні образи «стрілочників» та «офірних цапів». Найзручніша мішень – опозиційні парламентські сили та їхні лідери.

Спробу «Батьківщини» поновити блокування Ради у зв’язку з рішенням суду про позбавлення мандату адвоката Тимошенко Сергія Власенка одразу було інтерпретовано спікерами Партії регіонів як намагання опозиції створити ситуацію «чим гірше для країни, тим краще для нас». На блокування парламенту регіонали почали вішати всі соціально-економічні негаразди, а також загрозу відкладення Угоди про асоціацію з ЄС через неприйняття законів.

Розкручування теми «відповідальності» опозиції за «зрив євроінтеграції» дозволяє замовчувати факти, які свідчать про поглиблення економічної кризи в країні, про безвихідь у відносинах із ключовими зовнішньополітичними партнерами (ЄС, США, Росія).

Повторювання цих тез депутатами-регіоналами та лояльними «незалежними» експертами відпрацьовувалося як на «Шустер live» телеканалу «Інтер» (15 березня), так і на «Свободі слова» телеканалу ICTV (18 березня). Головною метою таких інформаційних зусиль є відволікання уваги від очевидного факту – проблеми з блокуванням парламенту, з погіршенням соціально-економічної ситуації, з відносинами з великими країнами, створені політикою президента. Звідси також прагнення команди Януковича навести приклади успішності політики президента на тлі «деструктивних» дій опозиції.

Оці цілі, на нашу думку, й зумовили драматургію та структуру «Шустер live» 15 березня. Перший блок ток-шоу було присвячено «успішному» запровадженню нового Кримінально-процесуального кодексу. Другий блок – непрямій критиці й трансферу негативу на опозицію через ілюстрацію проблем на реприватизованій «Криворіжсталі». І третій блок – демонстрації існування «правильної» (Петро Порошенко) і «неправильної» (Яценюк, Тягнибок) опозиції, цю тезу підсумував Юрій Павленко, розповідаючи про здобутки й досягнення президента у сфері захисту прав дітей-сиріт.

Отже, основна частина передачі почалася й завершилася позитивом про президента на тлі старих і нових «проблем» опозиції. Все це було зроблено дозовано, із намаганням відштовхнутися від більш-менш правдоподібних «актуальних» інформаційних приводів, як-от «сто днів» Кримінально-процесуального кодексу, чи протести на «Криворіжсталі», чи перебування Порошенка в Брюсселі.

Для стороннього глядача це справді могло б виглядати виправдано. Проте вже при першому наближенні виникає питання: чому, наприклад, не взяти за привід перші «сто днів» чи рік із моменту ухвалення закону про державні закупівлі, якими мільярди гривень виведено в тінь? Чому за привід не взяти протести на вугільних чи металургійних підприємствах Ахметова? Чому б у такому ж режимі не висвітлити візити в Брюссель головного радника Тимошенко з міжнародних питань Григорія Немирі?

Очевидно, що подібних сюжетів на «Інтері» не покажуть. Оскільки новим власникам телеканалу потрібна не об’єктивність, а квазіоб’єктивна демонстрація переваг влади.

Ця маніпулятивна «об’єктивність» спирається на речі, непомітні на перший погляд, прийоми, які важко зафіксувати й відсіяти в момент перегляду шоу. Одначе за прискіпливішого аналізу вони видаються не такими вже й хитромудрими.

Наприклад, можна розглянути влаштований «телеміст» із Лук’янівським СІЗО. Здавалося б, питання про новий КПК ставили люди, які перебувають під вартою і для яких вони актуальні. Це мало би підкреслити «природний», а не постановочний характер запитань. Однак маленька деталь – всі, хто ставив запитання, вже були засуджені судом першої інстанції. Тобто перебували фактично під владою пенітенціарної системи, а це інший статус, ніж у людей, які ще змагаються за доведення своєї невинності. В українських реаліях це означає, що засудженим могли щось пообіцяти (нагороду чи покарання) за те, що вони поставлять «правильні» запитання.

Маніпулятивний характер мав також вибір спікерів на тему КПК.

До речі, слова, винесені в заголовок (повністю цитата звучала так: «Це стало можливим лише за президентства глави держави Віктора Януковича»), належать Андрію Портнову. Андрію Портнову – екс-адвокату Державного секретаря Олександра Зінченка в процесах проти «любих друзів», екс-раднику з юридичних питань прем’єр-міністра Юлії Тимошенко й одному з авторів газових контрактів 2009 р., зрештою, раднику Президента України Віктора Януковича й автору судової реформи та Кримінально-процесуального кодексу.

Попри те, що Шустер позиціонував Портнова головним спікером у першій частині «Шустер live», глядачам не надали можливості ознайомитися з його багатою біографією й повним переліком клієнтів-політиків. Адже в такому разі Портнову довелося б пояснювати, з якого дива він так «раптово» прозрів щодо Тимошенко і Януковича.

Так само Шустер не вказав на тісний зв’язок між ним та іншим учасником – екс-прокурором та екс-депутатом, обраним за списком БЮТ, Святославом Олійником.

Свідоме приховування ведучим таких важливих фактів про головних промовців призвело до формування штучного уявлення про те, що позицію влади підтримують два «незалежних» експерти (Олійник і Банчук), тоді як адвокат Тимошенко Микола Сірий критикує кодекс лише з точки зору інтересів своєї клієнтки.

Зовсім інша ситуація спостерігалася ще місяць тому, коли 15 лютого в ефірі «Справедливості» з Анною Безулик на тому ж таки «Інтері» позиціонування Святослава Олійника було чітким – лояльний до Портнова екс-депутат-перебіжчик. Тоді, опонуючи Геннадію Москалю, Олійник не міг безкарно опускатися до приниження опонента чи до гри на емоціях глядачів. Усе це жорстко припиняла Безулик. Шустер, навпаки, демонстрував прихильність до Олійника й акцентував увагу на його меседжах, позитивних для іміджу влади.

Так само Портнов, коли йому ставили питання про недоліки Кодексу, вдавався до трансферу негативу на виконавців, які не розуміють, як працювати за новими правилами. Таким чином, тема «хорошого царя й поганих бояр» вкотре використовується для виправдання провальних ініціатив президента.

«Шустер live», «Інтер», 15.03.2013

«Савік Шустер: С точки зрения следователей. Олег Татаров, заместитель начальника главного следственного управления МВД. Он говорит, что новый упк позволяет милиции задержать подозреваемого в течении 6 часов с момента совершения преступления. Если с момента преступления прошло 6 часов 5 минут – для задержания уже нужно решение…

Олександр Банчук: "Був коментар, але я не знаю, на чому представник Міністерства внутрішніх справ аргументую свою позицію.

Савік Шустер: Он рассказал историю. Когда мы начали работать по новому кодексу, у нас был такой случай. В Киевской области разыскивали женщину за совершение особо тяжкого преступления. В пятницу вечером ее нашли, доставили в правоохранительный орган, потом позвонили в суд дежурному судье. На то та сказала: приходите завтра утром. Пришлось эту женщину отпустить, а потом объявить в розыск. Ее до сих пор ищут.

Олександр Банчук: "Кодекс передбачає, на мій погляд, що кваліфіковані співробітники внутрішніх справ мають право без повідомлення про підозру протримати особу 24 години. Якщо не повідомили про підозру, то тоді повинні відпускати. Але чому зразу ж була особа відпущена, а потім оголошувати її в розшук…"

Андрій Портнов: "Я хочу передати через студію привіт слідчому управлінню Міністерства внутрішніх справ і сказати ще раз, що треба працювати над собою. Треба інтелектуально навантажуватись, не дивлячись на свою молодість. Треба читати закони. І саме з цією проблемою ми маємо зараз боротись. Сьогодні працюють чергові судді і у вихідні дні. Нічого не заважає – документи скласти і звернутись. Хочу сказати, коли в Києві згорів ресторан, це був день, коли набув чинності Кримінально-процесуальний кодекс – 20 листопада. Співробітники міліції 8 годин не могли оформити подання про тимчасовий доступ до речей і документів. Це свідчить про, на жаль, поки що низьку якість підготовки окремих співробітників. І ми маємо кадрово зміцнювати. Перед тим як щось казати для людей, займаючи таку велику посаду, треба думати своєю головою. Тому такий привіт для тих, хто не хоче сьогодні переходити на інтелектуальну роботу. Треба сьогодні збільшувати фахову складову в діяльності органів внутрішніх справ. Ми маємо над цим працювати. Така проблема є".

Микола Сірий: "Ми знову торкнулись доволі важливого питання. Воно полягає у наступному. Яка відповідь на наступне запитання: чи є в даному кодексі ефективні засоби припинення незаконного кримінального переслідування? Відповідь – немає. Безперечно, встановлені ті чи інші строки, але ефективних засобів припинити кримінальне переслідування немає. Не хотілось би знову повертатись до справи Юлії Тимошенко, що стосується Щербаня. Але ця справа була би припинена за декілька днів в будь-якій європейській країні. Тому що там діють ефективні засоби припинення незаконного кримінального переслідування. Тепер що стосується органів прокуратури. Одна тільки фраза. Якщо незалежність суддів зруйнована, тоді немає різниці, як організована прокуратура. Прокуратура буде вище суду, тому що судді втратили незалежність, а за прокуратурою влада. І в кримінальному процесі до пір піду прокуратура незалежно від її організації буде брати верх по всіх питанням"».

Наступний блок ток-шоу мав перетворитися на публічне «покарання» власників «Криворіжсталі» та політиків, які забрали комбінат у вітчизняних олігархів і продали його транснаціональній корпорації.

Приводом для цього Шустер назвав рекомендацію однієї консалтингової компанії звільнити 17 тисяч робітників. Головними спікерами «обвинувачення» виступили міністр соцполітики Наталя Королевська, екс-голова Фонду держмайна Валентина Семенюк та голова профспілки Сергій Гапон. Позицію власників «Криворіжсталі» представляв керівник київського офісу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Володимир Ткаченко.

Насправді, незадоволених майбутніми звільненнями робітників «Криворіжсталі» використали як масовку для виголошення Королевською низки тирад про низькі зарплати, безробіття й важку долю дітей із бідних сімей. Єдиним закидом Королевської на адресу власників комбінату було те, що її не пускали на територію заводу. Хоча це, по-перше, було спростовано Кравченком, а по-друге, не зовсім зрозуміло, як одна поїздка-екскурсія міністра чи голови профільного комітету на завод, а не конкуренті пропозиції чи підготовка проекту постанови уряду, чи законопроекту, може вплинути на ситуацію.

Тому коли Ткаченко попросив припинити нескінченні перевірки, повернути мільярди гривень ПДВ, а народний депутат Павло Розенко (УДАР) попросив назвати конкурентні законопроекти, підготовлені владою задля «покращення», Королевська опустилася до прийому приниження опонента та підміни теми дискусії:

«Шустер live», «Інтер», 15.03.2013

«Савік Шустер: Есть вопросы к министру? Пожалуйста. Пожалуйста, господин Розенко, вы же работали в министерстве.

Павло Розенко: "Да, дуже дякую. Безумовно, безумовно, работал, тому що є, що сказати".

Савік Шустер: Но лучше тогда не было, только не забудьте про это.

Павло Розенко: "Можна посперечатися. Хоча треба сказати, що я ж не був міністром, да, Савік? І це об’єктивно. Значить, я просто хочу до людей сказати, і от є апеляція велика до нашого Кабінету міністрів України. Ви вимагаєте від них і просите їх якимось чином допомогти, да? А от ви знаєте, що у нас сьогодні найбільший роботодавець в Україні – це є саме Кабінет міністрів України? В кого ви просите зараз допомогу? А ви знаєте, що сьогодні найбільший порушник трудового законодавства є саме Кабінет міністрів України? Що сьогодні Кабінет міністрів України системно порушує Конституцію України, системно порушує кодекс законів України про працю і закон про оплату праці в Україні? От ви назвали сьогодні про оптимізацію, а ви згадайте, що зараз робиться з оптимізацією урядом медичних установ, лікарень, шкіл в сільській місцевості? Це ж уряд робить. І ви говорите їм про оптимізацію на своєму підприємстві. Що ви від них хочете? От я хочу у Наталії Юріївни, ви сказали про заборгованість по заробітній платі, хтось там не виплачує. А я вам хочу сказати, що найбільший сьогодні боржник по заробітній платі є уряд. І за січень місяць ваш уряд збільшив заборгованість по заробітній платі в Україні на 15%. От давайте, звичайно, розводити руками тут не треба, і кричати паніку не треба. А от я вам назву конкретну цифру Державного комітету статистики. Міністерство охорони здоров’я, в системі охорони здоров’я, заборгованість по заробітній платі за січень місяць збільшилася на 50%. В транспорті – на 25%. В сільському господарстві – на 19. Знаєте, не треба розказувати людям про відповідальність власників. Яка ваша відповідальність і міністрів конкретно охорони здоров’я, транспорту, сільського господарства за те, що не виплачують в ваших відомствах заробітну плату? І ви як міністр, чи ви подали на звільнення оцих от конкретних установ за три місяці? І останнє по депутатських пільгах, бо це ж серйозне ж питання, Наталія Юріївна про них говорить три місяці вже сьогодні. Наталія Юріївна, конкретне питання, ви три місяці міністр, де законопроект від уряду про скасування депутатських пільг? От конкретно. Три місяці пройшло, ви три місяці про це говорите. Де законопроект? А я вам скажу, ми вашу роботу, фракція УДАР, зробила, і 12 грудня ми зареєстрували законопроект про скасування депутатських пільг. Я от вас прошу публічно зараз сказати, що ваша фракція Партії регіонів підтримує законопроект про скасування депутатських пільг. Скажіть, будь ласка, це публічно".

Наталія Королевська: "Можно?"

Савік Шустер: Да.

Наталія Королевська: "Спасибо большое. Если я не ошибаюсь, вы, по-моему, народный депутат. Я не ошибаюсь?"

Павло Розенко: "По-вашому. А ви – міністр, уже не кандидат в депутати".

Наталія Корлевська: "Я вас не перебивала. Можно, теперь я отвечу?"

Павло Розенко: "Хорошо, да".

Наталія Королевська: "Вот вы – народный депутат. У вас есть сегодня все возможности писать законы, рассматривать эти законы в парламенте, принимать эти законы, и мы их будем выполнять. Вместо этого вы заблокировали парламент и думаете, какого цвета кнопка лучше – зелененькая чи красненькая, чи вам бриллиантовенькую дать? Парламент не работает. Давайте вот каждый будет отвечать за свою работу. Вы пришли как народный депутат, и отвечайте за свою работу. И вы отмените. Вот я по-честному считаю, что народные депутаты сами должны отменить свои пильги и покаяться, что они их ещё получают".

Павло Розенко: "Ваша фракція проголосує за це?"

Наталія Королевська: "Можно, я закончу?"

Павло Розенко: "От скажіть конкретно".

Наталія Королевська: "Савик, ну…"

Савік Шустер: Ну что я могу с ним сделать?

Наталія Королевська: "Ну, как минимум, попросить его замолчать. Депутат и народ – это, знаете, пропасть между ними. Поэтому я хочу сказать одно…"

Сергій Соболєв: "Хто б це казав".

Наталія Королевська: "Слишком хорошо знаю. Я хочу сказать одно, что депутаты должны выполнять свои обязанности – принимать законы, мы их выполняем. И вот в чем сегодня проблема? Вот мы приняли в среду правительством решение, для примера приведу, вот у нас есть дети-инвалиды, сироты. Это самые-самые незащищенные детки. Мы приняли решение по заданию президента добавить этим деткам выплату в размере 894 гривны ежемесячно. Но детки не получат эти деньги, потому что для этого должен проголосовать парламент. Не в студии Савика проголосовать, а в парламенте – пойти на работу и решить эту проблему. Следующее, у нас должна пройти индексация пенсий людям с 1 марта, так вот индексации пенсий людям нет с 1 марта, потому что парламент должен пойти и нажать там на кнопочки, а не рассказывать, какого цвета у нас кнопка в парламенте. Поэтому, пожалуйста, каждый идет и выполняет свою работу".

Павло Розенко: "Назвіть номера законопроектів. Наталья Юрьевна, ну вы ж передергиваете факты".

Наталія Королевська: "Идите, отменяйте свои льготы, и мы будем вам аплодировать, сэкономим сто миллионов гривен в державном бюджете и отдадим эти сто миллионов пенсионерам. И я уверена, на это будет гораздо больше пользы. Спасибо большое, Савик".

Савік Шустер: Наталья, я боюсь, что вам придется ещё на пару вопросов ответить.

Наталія Королевська: "Да, пожалуйста, я с удовольствием".

Савік Шустер: Да, вот только у нас, увы, чтобы выполнять все социальные обязательства, мы должны уйти на рекламную паузу».

Третій короткий блок «Шустер live» став бенефісом Петра Порошенка. На відміну від інших опозиціонерів, яким доводиться в таких ток-шоу розпорошувати свої сили, щоби реагувати на адекватні й не зовсім закиди з боку регіоналів, Порошенку дали «зелене світло» для виголошення простого й вигідного владі меседжу: європейська перспектива в України є, якщо влада та опозиція будуть працювати злагоджено. Зрозуміло, що зараз Банковій потрібні свідчення нібито від незалежних політиків про те, що відповідальність за рух до Європи чи за його провал є солідарною і не пов’язаною з фактором Тимошенко.

На завершення лише додамо, що присвячення часу кримінальним подіям навколо Большого театру, які сталися тиждень тому, порівняно з такою подією, як обрання нового Папи, згаданою Шустером кількома словами наприкінці передачі, виглядає майстерним трюком. Культурна подія в далекій, але «братерській» Москві отримала більше часу й уваги, ніж обрання верховного ієрарха католицької церкви, який має добре уявлення про те, хто такі українці й чого вони хочуть. Це символічне приниження зв’язків України із Заходом заради підкреслення «провінційності» України у відносинах із Росією є чудовим прикладом геополітичної спрямованості інформаційної політики нових власників «Інтера».

На тлі деградації «Шустер live» дедалі краще виглядає «Свобода слова». Хоча сам формат ток-шоу не передбачає участі ведучого в розбірках між політичними силами, все ж Андрій Куликов добре демонструє своє несприйняття пропаганди з вуст Колесніченка, з одного боку, чи Парубія й Михальчишина – з іншого. Ведучий усе впевненіше й жорсткіше починає модерувати дискусію в студії. Однаково гострі запитання адресуються як опозиції, так і, що приємно вражає, спікерам влади.

Проте, на нашу думку, все ще бракує твердості припиняти відвертий «базар» депутатів, які дозволяють собі принижувати опонентів, особливо з кола експертів, не добираючи слів. Мова не про те, щоби припиняти такі «домашні заготовки», як запитання про євреїв до «Свободи» чи інцидент із морквинкою до Парубія. Зрештою, інтрига й напруга в студії має зберігатися. Однак важко погодитися з тим, щоби політики отримували право шельмувати запрошених експертів замість відповідати на цілком конкретні й підкріплені фактажем запитання.

Зокрема, Куликов міг би уточнити чи повторити запитання Ольги Айвазовської, яку регіоналка Олена Бондаренко почала принижувати, не маючи що відповісти по суті.

«Свобода слова», ICTV, 18.03.2013

«Андрій Куликов: Ольга Айвазовська.

Ольга Айвазовська: "Дякую. Звичайно, ця тема з виборами дуже цікава, але проблема також в тому, чи вас не турбує загалом поведінка генерального прокурора, президент якому доручив ще на 17 листопада підготувати звіт у Верховній Раді по ситуації у п’яти округах. Наскільки, якщо мене пам’ять не підводить, такого звіту не було. Тобто Генеральна прокуратура у нас фактично не слухає президента в таких важливих дорученнях. Друге, виключно в повноваженнях Верховної Ради зараз підготувати законодавчу базу під організацію виборів в цих округах. Без цієї дії жодних виборів організувати неможливо. І якщо партія влади, президент особисто бере перед Європейським Союзом, перед високопосадовцями зобов’язання до травня реалізувати ряд реформ, зокрема організувати вибори в цих округах, то безпосередньо відповідальність за не організацію цього всього, в тому числі буде на парламентській більшості. Щодо місцевих виборів, у мене одне уточнення. Вибори були позачерговими, фактично колізія для опозиції і влади тут в одному – що вибори, які можуть відбутися 2 червня, будуть обрані міська рада і мер на два роки. І тому ніхто із політиків не хоче витрачати значний ресурс і організаційний, і фінансовий на те, щоб піти на невеликі повноваження на посаду міського голови, на міську раду, яка буде обиратись на такий невеличкий термін. Тобто тут колізії законодавчої немає жодної. Питання тільки в тому, як вибори організувати на цей період".

Андрій Куликов: Дякую. Олена Бондаренко.

Олена Бондаренко: "Вы знаете, госпожа Айвазовская, я вот слушала-слушала, я удивлялась, вы последние три или два месяца вообще в стране жили?"

Ольга Айвазовська: "Звичайно".

Олена Бондаренко: "А какое вы имеете право мне как представителю большинства, которое не блокирует парламент, задавать первый и второй вопрос. Про отчет генпрокурора – а когда и куда мы его, уважаемая, должны вызвать, когда у нас блокируют трибуну? Вы хотите шоу, чтобы мы выкинули оппозицию с трибуны? Мы этого делать не будем. Поэтому извините…"

Ольга Айвазовська: "Я вам хочу нагадати, що звіт генерального прокурора ще міг бути за шостого скликання Верховної Ради".

Олена Бондаренко: "Извините, мое самолюбие задето. Более того, я в этой студии никого сегодня не перебивала и прошу до конца меня выслушать. Меня возмущают ваши вопросы, которые относятся не по адресу. Вот сидят оппозиционеры, которые виновны в том бардаке, который сейчас творится в Раде. Рада не работает. Вот, пожалуйста, к ним вопросы, когда они разблокируют Раду для того, чтобы появился прокурор, и для того, чтобы были приняты те законопроекты, которые позволяют нам приблизить Европу к Украине, и Украину – к Европе. О чем вы говорите? Вы общественный активист, и вы задаете вопросы не по адресу. Пожалуйста, перед вами находятся эти люди. Скажите им всё, что вы о них думаете"».

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.