Розриваючись між прагненням принизити опозицію і зробити з неї привид «фашистської загрози», Партія регіонів ризикує змарнувати обидва меседжі. Опозицію важко позиціювати водночас і смішною, і страшною на тлі реальних прорахунків «команди Януковича».

Віктор Янукович поспішає. Половина президентського строку пролетіла дуже швидко, і за концентрацію влади у своїх руках доводиться розплачуватися дедалі меншою підтримкою населення. Будь-які сподівання на «модернізацію» та «реформи» розбилися об реальність світової рецесії та непоступливості Росії в питанні ціни на газ. Тож попереду на президента чекають ще складніші соціально-економічні рішення, які можуть підірвати шанси на переобрання в 2015 році.

Оскільки, на відміну від Кучми, Янукович не має жодних аргументів, щоб задля свого обрання апелювати до половини країни, що підтримувала його опонентку в 2010 р., він мусить консолідувати електорат, який колись вважався «своїм».

У 2012 році це частково вдалося. Частково завдяки прямим фінансовим вливанням, частково за допомогою технологій залякування й розколу. Лякали «Свободою» й кололи законом про регіональні мови. Плюс, «тимчасові економічні негаразди» пояснювали «провалами попередників», особливо «газовими контрактами Тимошенко».

Тепер фактор «Свободи» намагаються, шляхом проб і помилок, роздути до масштабу «фашистської загрози», щоби протиставити їй «антифашистський рух», очевидно, на чолі з Януковичем. Щоправда, навіть у базових регіонах відчувають слабкість таких побудов на тлі погіршення соціально-економічної ситуації, в чому важко звинуватити потенційних «фашистів», що сидять у глухій опозиції та не мають важелів впливу на економіку.

Незважаючи на це, курс на побудову «антифашистського» режиму, який, за даними ЗМІ та джерел ТК, радять владі політтехнологи, що працюють, перш за все, під «прикриттям» Клюєва-Арбузова (Ситников, Гойхман), не змінюється. Влада шукає порятунок від соціальної кризи у провокуванні громадянського протистояння і кризи політичної. Удаваною слабкістю державної репресивної машини екстремісти з усіх боків запрошуються до активних дій. І як тільки стануться серйозні інциденти, ця машина матиме достатньо виправдання, щоб запрацювати на повну потужність. Приклад Росії 1999–2000 рр. цілком показовий.

Потрібно лише, щоб цей майбутній безлад і протистояння міцно асоціювалися з опозицією, її акціями, її активістами та її лідерами. 18 травня вийшло зовсім інакше: через інцидент із нападом «спортсменів» на журналістів, Партії регіонів довелося зайняти позицію сторони, що виправдовується і захищається.

Одна з причин – прагнення поряд із залякуванням принизити опозицію, показати маргінальний характер її акцій та керівництва порівняно з можливостями Партії регіонів та виконавчої влади. Ще один момент: необхідність творення естетично привабливої для виборця Януковича картинки масового засудження дій опозиції саме в Києві.

Як виявилося, поєднати ці дві складні операції владі не під силу. «Бики» вийшли з-під контролю, міліція продемонструвала бездіяльність, а основні спікери влади – брак відповідальності за ситуацію. Це дало змогу опозиції перейти в наступ і здобути перемогу в програшній ситуацій слабкої і безрезультатної акції в Києві.

Зокрема, завдяки інциденту із журналістами лідер «Батьківщини» Арсеній Яценюк під час «Свободи слова» на ICTV вдався до навішування ярликів на найближчих осіб із оточення президента і прямого звинувачення Януковича в підготовці силового протистояння. Ні Олена Бондаренко, ні Андрій Пінчук не лише не спромоглися аргументовано заперечити Яценюку, а навіть підтвердили замовний та інсценізований характер «антифашистських» протестів.

«Свобода слова» з Андрієм Куликовим, ICTV, 20.05.2013

«Арсеній Яценюк: "Я подивився деякі телеканали вчора. Кажуть: ви знаєте, у Партії регіонів було 50 тисяч. Ми спеціально зробили знімки повністю всіх мітингів Партії регіонів. Оце називається 50 тисяч. Тут ледве було 4. А оце наш мітинг. Покажіть, будь ласка, крупним планом. Це Софійська площа, де розміщується загалом 70 тисяч людей. Тому я ще раз хочу сказати вам дуже чітко, що ми дякуємо всім тим, які приїхали. Ми дякуємо всім тим людям, які не бояться. Щодо того, хто представляв інші мітинги. Ви знаєте, я довго думав про те, чому Партія регіонів придумала цей так званий антифашистський мітинг. Можна багато говорити про те, що таке фашизм. Але з підручників історії наші діти всі вивчають Другу світову війну. Можна не тільки такі базові, концептуальні речі про фашизм, як мілітаризм, тоталітаризм і культ особистості. Але що робили фашисти? Гауляйтер по Україні видав перший наказ знаєте який? Закривати школи в Україні. Партія регіонів за 3 роки закрила 700 шкіл. Так само під час Другої світової війни вони писали про те, що українцям не треба лікуватися, треба закривати медичні заклади. Партія влади закрила 300 медичних закладів у країні. І так само, до речі, вони, фашисти, гнали на роботи без грошей, без оплати українців. Так само Партія регіонів поступила в суботу, коли до міста Києва зігнали вчителів, лікарів, бюджетників, це, причому, в робочий день. І цих людей заставили фактично бути масовкою у Партії регіонів. Тому я вважаю, що там брали участь українці, які брали участь з-під палки, в цих так званих мітингах. Але тепер треба сказати правду про те, що відбулося в суботу в Україні. Тут була дискусія про те, що це спланована чи не спланована акція. Я можу вам з повною впевненістю сказати про ту інформацію, яка є у нас: хто стоїть за організацією побиття журналістів, хто стоїть за організацією так званих антифашистських мітингів і хто стоїть за організацією розколу в Україні. Дана спецоперація по проведенню побиття журналістів і простих громадян керувалась особисто і персонально секретарем Ради національної безпеки і оборони України Клюєвим Андрієм Петровичем. Ця особа призначається особисто Віктором Януковичем. Друге. На протидію опозиції були кинуті всі сили і засоби. В Міністерстві внутрішніх справ України був створений оперативний штаб, в якому звітували навіть працівники Служби безпеки України. Третє. У них все йшло по плану, і завдання було, щоби так звані антифашисти, а точніше гопники, яких найняла Партія регіонів, це такі в 90-х роках були, які б’ють на мітингах людей, а у вільний від роботи час крадуть і так само в підворотнях б’ють рядових українців, вони повинні були побити виключно представників опозиції. І була дана чітка вказівка, що якщо є людина з беджем, тобто представник засобів масової інформації, то не чіпати цих людей. У двох журналістів, таких же, пане Андрію, як і ви, яких побили гопників від Партії регіонів, не було беджів, або не побачили. І тому весь план поламався. Більше того, вся акція по неймовірно жорстокому побиттю і фактичному розколу країни доповідалась персонально Президенту України Віктору Януковичу. Тому ми вимагаємо завтра в парламенті не просто звіт міністра внутрішніх справ. Він знав про все, він давав вказівки і він персонально був задіяний в цьому процесі. Ми вимагаємо, щоби Віктор Янукович, якщо він начебто не знає про те, хто це все зробив, зняв по вертикалі всіх чиновників. Але я переконаний в тому, що особисто Президент знав і керував цією спецоперацією. Саме тому…"

Андрій Куликов: Ви переконані чи знаєте це, пане Яценюк?

Арсеній Яценюк: "У нас є відповідні дані. В українській міліції і правоохоронній системі залишились ще чесні офіцери, які знають, що таке офіцерська честь. І протягом останніх двох днів ми з’ясовували про те, що відбувалося. І у нас тепер склалась повна картина. Чому вони це роблять? Роблять вони це для того, щоби повторити сценарій 2004 року. Пригадуєте, як Україну 2004 року ділили на 3 сорти, на фашистів, антифашистів? Адже це все було. Завдання у чинного Президента тільки одне – за будь-яких обставин виграти вибори в 15 році. Ми, як опозиція, разом з українським народом дали на це відповідь. Ви задавали запитання і про президентські вибори, і про єдиного кандидата. Ми чітко сказали, що план Віктора Януковича по однотуровим виборам, коли він хоче фактично, щоби в один тур в Україні вибирався Президент України, не відбудеться. А якщо він відбудеться, то опозиція на Софійському майдані взяла на себе політичне зобов’язання і підписала його, так само, як ми підписували перед парламентськими виборами, так само, як ми підписували, вже будучи в стінах Верховної Ради України – все, де ми домовлялись, нам все вдавалось. І тут нам вдасться виставити єдиного кандидата в Президенти у тому випадку, якщо в країні будуть однотурові вибори. Віктор Янукович повинен піти у відставку, і в країні повинен бути новий український Президент. Це наше завдання як опозиції. І сподіваюсь, що це завдання поділяє більшість громадян України"».

«Свобода слова» з Андрієм Куликовим, ICTV, 20.05.2013

«Сергій Рахманін: "Пані Олено, я ціную ваш запал. У мене тільки два дуже коротких питання. Якби мирно потролити, як ви висловилися, вирішила, наприклад, "Свобода" на БРДМ, за скільки сотень кілометрів від Києва зупинили б цей БРДМ? Це перше питання. І друге питання. Чи не здається вам ненормальним, що під час масового заходу, де є люди, в тому числі неповнолітні, броньована техніка не може їздити, і міліція має зробити все, щоб вона не виїжджала на вулицю?"

Олена Бондаренко: "Спасибо большое. Сергей, я вас знаю как принципиального человека. Надеюсь, что у вас хорошая память. Вспомните, пожалуйста, массовый последний троллинг Виктора Януковича совершенно без любых препон. Напомнить? Его пресс-конференция, где журналисты все одели маски, спокойно себя чувствовали, и этот троллинг прошел незамеченным. Вы говорите о троллинге, но не помните очевидных вещей. Для меня, как для человека, который знает вас уже не первый год, очень обидно, что, может быть, некие ваши политические пристрастия отфильтровывают, что было, а чего не было. По вашему мнению был массовый троллинг".

Сергій Рахманін: "Бики на вулицях і бронетехніка на вулицях – це не троллінг, це злочин".

Олена Бондаренко: "Минуточку. Это был массовый троллинг".

Сергій Рахманін: "Бики і техніка – це злочин".

Олена Бондаренко: "Что касается БРДМ, да? Я буду точна, потому что это мужские термины".

Сергій Рахманін: "Да, це БРДМ, це не БТР".

Олена Бондаренко: "БРДМ, да? Первый, кто остановил эту технику, вообще не ожидая того, как она вообще могла там появиться, это был сотрудник ГАИ. Если вам об этом неизвестно, я вам об этом говорю".

Сергій Рахманін: "Ну ви ж влада. Ви влада. Що може зробити броньована техніка?.."

Олена Бондаренко: "Пообщайтесь, пожалуйста, с участниками конфликта. Ну почему же мы всегда в конфликтах выбираем только те факты…"

Сергій Рахманін: "Так не смішіть, ви ж влада, ви ж партія влади, у вас президент, прем'єр і міністр внутрішніх справ".

Андрій Куликов: Сергію…

Олена Бондаренко: "Сергей, вы очень-очень-очень тихо слушали господина Яценюка. Я его вообще не перебивала. Но и вы человек вообще интеллигентный. Почему вы постоянно перебиваете меня?"

Сергій Рахманін: "Тому що я відповідь хочу почути".

Олена Бондаренко: "Минуточку. Всё-таки давайте соблюдать культуру дискуссии. Что касается вашего второго вопроса, еще раз хочу подчеркнуть, для того, чтобы найти истину, необходимо знать абсолютно все детали произошедшего. Оказывается, в наборе ваших деталей и фактов не было того, что эту БРДМ остановил именно сотрудник ГАИ. Я вам этот факт дарю для вашей студии"».

«Свобода слова» з Андрієм Куликовим, ICTV, 20.05.2013

«Володимир Фесенко: "У мене дуже просте конкретне питання. От як ці хлопці, які вчинили ці насильницькі дії, опинилися в лавах вашого мітингу? Взагалі, як вони там опинилися? Дуже швидко розкрили ці журналісти завдяки соціальним мережам, хто вони і так далі. От хто здійснює контроль чи, я знаю, там, мобілізацію людей для участі в акціях? Є якісь там інструкції, відсів і так далі, щоб не допускати таких насильницьких дій і взагалі якихось провокацій, як ви сказали?"

Андрій Пінчук: "Я хотів би відповісти вам так. По-перше, дивіться, стосовно того, що ви сказали, що зафіксували журналісти. Я вам приклад привів досвідченого журналіста".

Володимир Фесенко: "Але по інших підтвердилось".

Андрій Пінчук: "Але по інших що підтвердилось? Те, що стояли поруч в той час, коли була пуста площа, біля сцени, але давайте ще скажемо, що в той час поруч збирався мітинг опозиції. І я ж говорю: в той час у нас не було наших учасників. І там десь да, дійсно, два чи три хлопці зафіксували. Оце завдання ТСК і правоохоронних органів – з’ясувати, що вони там робили. Я, от чесно, неодноразово проводячи мітинги, зробити таку провокацію, поставити хлопцям, коли більше 5-10 тисяч людей – ну це неможливо повністю все контролювати. І те, що кажуть – у нього є беджик. У нього що, посвідчення міліціонера з печаткою? Беджик зараз при досягненнях цифрових наших зробити – це півтори хвилини. І я ще раз говорю: якщо вони мали якесь відношення… От цього хлопця, Василя Бойка, його відразу до нас так, сказали – оце "Молоді регіони", ось тут білоцерківська організація. А інших цих – я не знаю, як їх назвати, гопників… Те, що це не дуже великі інтелігенти, це, на жаль видно. Уже одного дійсно затримано і він дає свідчення. І він відповість, що він там робив, я впевнений. Тому що ми не зацікавлені в тому, щоби замусолювати цю справу. Ми ж відверто вже зараз… Він затриманий. І побачимо, хто вони були. Їх же не було на інших акціях опозиції. Бачите, там вони були присутні на якихось там рейдерських захватах і інших. Тобто це люди, яких, чесно кажучи, можна прив’язати будь до чого"».

В результаті у Партії регіонів та МВС не вигадали нічого кращого, як «прив’язати» «биків» до своїх опонентів. І тиражувати свою версію на підконтрольних телеканалах. Однак Бондаренко та Пінчук сказали занадто багато зайвого й такого, що не узгоджується з прийнятою днем пізніше версією (у вівторок 21 травня, коли заслуховували інформацію міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка).

Розриваючись між прагненням принизити опозицію і зробити з неї привид «фашистської загрози», Партія регіонів ризикує змарнувати обидва меседжі. Опозицію буде важко позиціювати водночас і смішною, і страшною на тлі реальних прорахунків «команди Януковича».

З іншого боку, невідомо, чи засвоїла опозиція урок від власних прорахунків: залучення оплачених «протестантів» призводитиме до нових провокацій з боку влади і дискредитації самої ідеї протестів. Якщо ні, вона щоразу наражатиметься на критику, подібну до тієї, яку озвучив близький до Банкової Кость Бондаренко:

«Свобода слова» з Андрієм Куликовим, ICTV, 20.05.2013

«Кость Бондаренко: "На жаль, ми живемо в епоху імітацій. Відбувається імітація опозиції, відбувається імітація влади, відбувається імітація фашизму чи антифашизму, відбувається імітація журналістської діяльності – імітація всього. Відповідно імітація приводить до того, що замість політиків чи якихось там активних дійових осіб виступають відверті фріки. Фріки можуть діяти тільки методами троллінгу чи провокацій взаємних. Відповідно тоді з’являється і попит на тих, кого називають "биками". І в результаті ми живемо саме у цій ситуації. І, на жаль, кінця цьому не видно. Тому що ті, хто сьогодні стукають в двері і кажуть "Ми будемо кращими", є нічим не кращими за тих, які сьогодні перебувають на вершині"».

Іншим фронтом боротьби за думки виборців залишається європейський вектор. Опозиції вдалося, попри титанічні зусилля Банкової, пов’язати питання майбутньої Угоди про асоціацію з майбутнім Юлії Тимошенко. Тепер владі треба шукати пояснень, чому Європа може не підписати угоди з Януковичем.

Перекладання всієї відповідальності на Тимошенко виглядає заздалегідь програшним ходом, особливо після того, як на підконтрольних телеканалах помилування Луценка було розкручено як крок назустріч ЄС.

Залишається лише дискредитувати саму Угоду про асоціацію. І справа Тимошенко є ключовою в цьому процесі. Зокрема, потрібно переконати глядачів, що європейці просто упереджено ставляться до України й готові заплющити очі на будь-які злочини і провини екс-прем’єр-міністра. Якщо ж вони справді хочуть бачити Україну в ЄС, то після таких страшних звинувачень, як замовлення вбивства Щербаня, підтверджене «свідками», вони спокійно підпишуть Угоду про асоціацію.

Заради просування цієї тези Савік Шустер на «Інтері» витратив половину ефірного часу.

Заради цього на каналі в прямому ефірі демонструють показання Кириченка, колишнього бізнес-партнера Лазаренка, про пряму причетність Тимошенко до вбивства Євгена Щербаня. Одразу після цього Шустер «здивовано» запитує в колег-журналістів (Олександра Мартиненка і Валерія Калниша), чому європейська преса нічого не написала про ці «сенсаційні» свідчення? Мартиненко і Калниш не зіграли у піддавки з Шустером, нагадавши йому та глядачам, що ці звинувачення вже були багато разів раніше озвучені прокуратурою і свідок нічого нового не сказав.

Тоді Шустер був змушений надати слово Богословській, намагаючись повернути дискусію в потрібне русло. Однак депутатка захопилася шельмуванням Тимошенко, і в результаті вплуталася в суперечку з Сергієм Соболєвим, який отримав можливість озвучити слова Кириченка про те, що в нього немає доказів вини Тимошенко.

Побудову Шустера, яка починалася розсипатися на очах, раптом врятував депутат від УДАРу, екс-мер Одеси Едуард Гурвіц, який згадав, як за два дні до вбивства сам Євген Щербань розповів йому, що його «замовив» Павло Лазаренко. Завдяки цьому «свідченню очевидця» всі подальші зусилля опозиціонерів (Пашинського та Соболєва) виправдати Тимошенко виглядали практично марними. Шустер не втомлювався повторювати слова Гурвіца й порівнювати справу Тимошенко зі справами мафіозі в Італії, які так само замовляли вбивства.

«Шустер live», «Інтер», 17.05.2013:

«Савік Шустер: Вот так это выглядело. Наша аудитория – вся Украина. Наши социологи по всем критериям классическим – по полу, возрасту и региону проживания каждую неделю отбирают людей, готовых приехать в Киев и участвовать в нашей программе. Спасибо. Пётр Мага – как всегда, на своем месте. Я всегда в начале программы говорю, что мы, прямой эфир – это свобода, и мы – самая свободная программа в Украине, и продолжаю это говорить, несмотря на то, что Блок Юлии Тимошенко сегодня нас обвинил в цензуре. Почему? Мол, у нас есть черные списки. Сергея Власенко мы не пригласили. А я сейчас объясню, почему. Мы не можем быть судом. Здесь суд не может происходить. Мы можем обсуждать решения суда в этой студии, но не процесс. Политические аспекты – конечно. Всё, что касается Европы, Украины, как на это смотрит Европа, Соединенные Штаты, Россия, Украина – это да. Но вмешиваться в процесс мы не имеем права. Власенко был, прокурор был. Если мы бы приглашали адвокатов, мы должны были бы пригласить судью, прокуроров и Кириченко ещё раз на видеоконференцию. Я не думаю, что это реально, и я не думаю, что это нужно стране, в первую очередь. Поэтому я бы хотел обсудить именно политические аспекты. И с этого я начну. И обращаюсь сразу к моим коллегам. Я обращаюсь к Александру Мартыненко, Валерию Калнышу. Значит, смотрите, эти показания Кириченко не были освещены в европейской печати вообще. Когда было 30 апреля решение Европейского суда по правам человека о незаконности вердикта по Тимошенко по газовому делу – это рассказали все газеты Европы и Соединенных Штатов. Все. Сегодня идет процесс Берлускони, и девушка по прозвищу Руби, а вообще-то это Карима эль-Маруг, которая сегодня рассказала суду о том, как происходили эти вечеринки, за которые платили 2-3 тысячи евро, она это в суде рассказала, её свидетельства на всех европейских сайтах, а показания Кириченко вообще нигде. Александр, почему?

Олександр Мартиненко: "Представьте себе, идет процесс, процесс идет долго, будет идти ещё дольше, и все об этом в Европе знают. Решение сегодня не принимается, завтра не принимается. Во-первых, процесс в далекой Украине, а гражданка Руби живет в Италии, европейская страна. Процесс долгий, неясный, с непонятными, в общем, показаниями, непредсказуемым пока что для Европы, я думаю, исходом. И поэтому сенсацией отдельные показания Кириченко, я должен сказать, я думаю, что они не стали даже для украинцев. Вы понимаете, ещё будет впереди много чего сказано, а уж тем более для Европы. Ну и потом, посмотрите на экран, на Руби. Ну, понятное дело, что вся Европа ждет, что ж она скажет, и где был Берлускони, в каком положении, когда она была с ним в комнате. Понятное дело, что это гораздо более вкусно, гораздо более красиво. Всё-таки не забывайте, что европейская пресса тоже хочет что-то вкусное, а не пресное. К сожалению, то, что очень важно для Украины, для нас, для страны, то, что определяющее на будущее, на самом деле, для Европы таковым не является".

Савік Шустер: Валерый Калныш.

Валерій Калниш: "Процессы всё-таки несопоставимы, это прежде всего. Во-вторых, я думаю, что…"

Савік Шустер: А почему они несопоставимы?

Валерій Калниш: "Важность обвинения в убийстве и устраивание каких-то вечеринок – это всё-таки вещи разны".

Савік Шустер: Ну правильно. Берлускони грозят шесть лет заключения, тоже премьер-министр бывший, а Юлии Тимошенко – пожизненное.

Валерій Калниш: "Смотрите, дело в том, что когда впервые прозвучало обвинение Тимошенко в подозрении в том, что она организовала убийство Щербаня, я думаю, резонанс был гораздо больше, чем дело Берлускони. Поэтому эта история ждет ещё своего часа. Промежуточные допросы, промежуточные решения суда, они не являются настолько интересными, как финальная точка в процессе. Поэтому внимание действительно отвлечено. И надо всё-таки признать, что Генпрокуратура, как мне кажется, приложила достаточно много усилий для того, чтобы рассказать Европе все нюансы этого дела. Можно вспомнить визит Кузьмина в Европарламент, в Брюссель, где он всё рассказывал. Поэтому допросы очередного, пусть даже центрального, свидетеля не являются таким важным событием".

Савік Шустер: Даже если центральный свидетель, если он центральный свидетель, говорит о том, кто организовал это?..

Валерій Калниш: "Он повторяет то, что было сказано ранее. Вот когда будет допрос Лазаренко, если он вообще будет, вот тогда это будет действительно очень большой новостью".

Олександр Мартиненко: "Не забывайте, речь идет о событиях, которые произошли 17 лет назад. Понятно, что убийство – всё это очень важно и так далее, но это было 17 лет назад, и поэтому Европа уже не помнит, когда это было, что там было в этом момент. Поэтому, естественно, оно отходит на второй план. Но всё же, вы знаете, убийство сейчас бы начали расследовать, когда дал бы показания человек, который убивал Патриса Лумумбу, к примеру, да? Вызвало бы это интерес? Наверное, нет. 50 лет назад была бы бомба".

Савік Шустер: Но когда раскаявшийся мафиози дает показания в суде, и говорят о том, кто какие убийства заказывал, это привлекает внимание.

Олександр Мартиненко: "Понимаете, для этого должен быть какой-то действительно хороший, знаковый такой, вкусный мафиози, а не Кириченко, которого мы только что видели на экране".

Савік Шустер: Инна Богословская, пожалуйста. Добрый вечер.

Інна Богословська: "Добрый вечер".

Савік Шустер: Я понимаю так, что Европа, как я уже говорил, суд по правам человека сказал, что незаконное решение украинского суда, что политически мотивировано решение суда по газовому делу, но это не обязывает Украину освобождать Юлию Тимошенко. Но если вдруг она будет признана виновной в организации убийства, то у Европы уже и аргументов не будет. Это так?

Інна Богословська: "Во-первых, добрый вечер всем. Я бы хотела начать с того, о чем мы только что говорили, о чем вы спрашивали – почему нет такого резонанса. Потому что, на самом деле, первый раз такие показания о том, что убийство Щербаня было совершено за деньги Тимошенко и по согласованию Тимошенко и Лазаренко, Кириченко дал в американском суде. И эти его показания есть в том уголовном деле, которое стало основанием для осуждения Лазаренко по коррупционным действиям и по отмыванию денег. Просто американский суд не занимался вопросами убийства, это не юрисдикция американская, это юрисдикция украинская, по месту совершения преступления. И если мы вспомним прессу тех времен, то тогда заявления, если помните, эта фраза тогда облетела все газеты, и иностранные, в том числе: Лазаренко сказал: "Юля заплатит". Когда речь шла об убийстве и о Матросе. То есть эти показания уже были предметом известным для всех тех, кто интересуется этим делом. А для тех, кто им не интересуется, сегодня это ещё не сенсация, сенсацией, возможно, будет приговор. То есть в свое время американскому суду под присягой, так же, как сейчас украинскому суду под присягой, Кириченко дал показания о том, что Тимошенко впрямую причастна к этому, и что деньги, которые документально подтверждены, ведь вопрос в чем, на счет убийцы, киллера, главы киллерской группы поступили деньги со счетов Лазаренко, а на его счет поступили деньги со счетов Тимошенко"».

У другій частині передачі Гурвіц підкреслив шкідливість об’єднання УДАРу та «Батьківщини» зі «Свободою», наполягаючи на тому, що це справді дає владі підстави всіх «звинувачувати» у фашизмі. Гурвіц також продемонстрував свою непоступливість та окремішність позиції в УДАРі, заявивши, що «мне не нужно указание партии по тому вопросу, который затрагивает каждого человека в стране». Що ж, подивимося, яку лінію обере влада далі: залякувати виборців «фашистською» опозицією, або ж створювати їй  маргінальний імідж "клоунів", над яким можна лише сміятися. Поєднати ці два технології, як продемонстували події 18 травня, навряд чи вдасться.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.