Якщо справді нелегка праця «професійних телеспікерів» від влади має певний фінансовий вимір, то розпорядникам відповідної каси варто задуматися над тим, щоби переглянути ставки їхньої винагороди – звісно, в бік зменшення. Таких же заходів варто вжити і до тих фахівців, хто виробляє стратегії й меседжі для публічного представлення позицій нинішньої влади.

Мова навіть не про фахові якості цих персонажів – у старанності, у всякому випадку, їм не відмовиш. Але вже доволі давно стало ясно, що нинішня влада в своїх практичних діях із наполегливістю, вартою кращого застосування, концентрує на собі весь можливий негатив. І зусиль тих, хто готує набір меседжів для учасників ток-шоу, і самих трансляторів явно недостатньо, щоби створити бажану для влади інтерпретацію реальності.

Відсутність гнучкості і здатності до компромісів плюс нестримний потяг до домінування на всіх рівнях позбавили нинішнє керівництво держави навіть мінімального рівня довіри з боку більшості населення. Тепер навіть у тих рідкісних випадках, коли є підстави для позитивних оцінок, скажімо, діяльності уряду Азарова, розраховувати на суспільну підтримку не доводиться.

На такому фоні робота політтехнологів і публічних спікерів від влади майже приречена коливатися в діапазоні між спробами демонізувати політичних опонентів і намаганням видати провали за досягнення.

Власне, це вже не перший і не другий приклад у новітній історії незалежної України, коли влада пробує нівелювати враження від неефективності своєї діяльності за рахунок медійних маніпуляцій. У багатьох на пам’яті «стратегія єдності інтерпретацій» від Адміністрації президента Кучми під орудою Віктора Медведчука, чи, скажімо, дискредитаційні технології проти тодішнього опозиційного лідера в 2004-му.

Повномасштабне копіювання тогочасних методів зараз навряд чи можливе. По-перше, вони свого часу особливих успіхів не принесли. По-друге, приховувати небажану інформацію тепер майже неможливо. Та й народ уже навчений – «розвести» людей стало куди складніше.

Виявилося, що маніпулятивний «креатив» має свої межі – принаймні в країні, де влада ще не контролює інтернет за південнокорейським варіантом. Але головна проблема навіть не в цьому. Повсякденна практика нинішньої влади не передбачає жодних сантиментів у спілкуванні з громадянами, хоча б позірних спроб завоювати симпатії потенційних виборців. Спроби, точніше, робляться, але на тлі майже тотальної суспільної недовіри штучність, а часто й недолугість публічних аргументів спікерів влади просто-таки «ріже вухо». Тим більше, що їм майже завжди доводиться суперечити міркуванням здорового глузду. Взагалі, останніми роками присутність в ефірі політичних ток-шоу для представників влади перетворилася на доволі малоприємне заняття – навіть коли йдеться про таких «ентузіастів» розмовного жанру, як Інна Богословська, Олена Бондаренко чи Вадим Колісниченко.

Справді складно, наприклад, переконувати дорослих і адекватних людей, які попри все становлять більшість телеаудиторії, що позбавлення киян права обирати свого мера диктується бажанням «синхронізації», впорядкування виборчого процесу, економії державних коштів і навіть зміною виборчого законодавства – а не банальним бажанням утримувати при владі в столиці свого призначенця. Фальшивість подібних побудов очевидна навіть самим їх трансляторам, ентузіазм яких падає буквально на очах.  

ICTV, «Свобода слова», 03.06.2013, 23:00

«Андрій Куликов: Запрошую до центрального мікрофона Інну Богословську, народного депутата з фракції Партії регіонів. Нагадаю, що глядачі у студії "Свободи слова" поділились за відповіддю на питання "Чи потрібна Києву нова влада на 2,5 роки?". 54% глядачів у студії вважають – потрібна, це зелена крива. Червона крива – ті, хто вважає не потрібна, 46%. Отже, пані Богословська, на позачергових виборах у 6 містах в різних регіонах України, виборах голів цих міст, перемогли представники Партії регіонів або ті, кого підтримує влада. А чому тоді ваша політична сила проти проведення позачергових виборів у Києві? Деякі експерти кажуть, що ви побоюєтесь втратити київський плацдарм перед президентськими виборами.

Інна Богословська: "Дякую за запитання. Шановні глядачі і колеги, мені б хотілося трошечки зараз пояснити, що відбулося з рішенням Конституційного Суду, щоб не було спекуляцій навколо цього. Останнім часом, коли після помаранчевої революції, помаранчевих подій, почалися в нас процедури дострокових виборів, сталося так, що система, за якою ми звикли жити, що місцеві вибори в один день по всій країні, вибори, ми розуміємо коли, сталося так, що з’явилося поняття дострокових виборів. Пам’ятаєте, були дострокові вибори у Тернополі. До речі, після них півтора року місцева рада не могла зібратися, тому що політичні сили не могли знайти порозуміння. І в Івано-Франківську не могла зібратися. Тобто ці дострокові вибори викликали велику політизацію місцевих рад. В Києві кияни якось вдруге обрали Черновецького і його молоду команду, і після того страждають багато-хто. Але дострокові вибори порушили систему, яка була в Україні до того, коли місцеві вибори були традиційно по всій країні. Розуміючи це, Верховна Рада прийняла закон, яким визначилася, що всі вибори повинні проходити в один день по всій країні, місцеві. Тоді стало запитання: що робити в тих ситуаціях, де є дострокові вибори? І обирати зараз, наприклад… Конституційний Суд визначився не тільки щодо Києва. Він визначився і щодо Тернополя. Він сказав, що і у Тернополі, і в Києві ці вибори, якщо вони відбудуться, будуть достроковими, позачерговими. А значить – вони будуть давати повноваження владі, яка буде обрана, тільки до дня, коли буде наступний день загальних місцевих виборів по Україні. Тобто тут є упорядкування процедури. І, до речі, багато виборців до нас зверталися і казали, що "дайте нам, будь ласка, якусь стройність в цьому питанні – коли місцеві вибори". Тобто на сьогодні в державі всі місцеві вибори будуть визначатися в один день, а якщо з тих чи інших питань на якійсь території достроково відізвали чи мера, чи раду, чи рада розпустилася, чи якось інше, то новообрана місцева влада чи місцеве самоврядування буде працювати тільки термін, який буде залишатися до дня загальних місцевих виборів. Це зрозуміло?"

Андрій Куликов: Тобто в Києві можна призначати позачергові вибори?

Інна Богословська: "Абсолютно праві ви. Тобто на сьогодні Конституційний Суд сказав, що ті, хто дуже хоче вирвати київський плацдарм на 5 років, такої можливості мати не буде. І київські вибори, і в Тернополі вибори зараз можуть відбутися тільки на термін до останньої неділі жовтня місяця 2015 року, коли будуть всі місцеві вибори по всій країні. Що це викликало? Це викликало новий виток загострення питання про те, що ж нам робити взагалі з системою виборів у місцеві влади. Пам’ятаєте, раніше всі депутати в місцевих радах були виключно мажоритарниками. Тобто кожен депутат знав: оце мій мікрорайон, оце моя вулиця, оце моя клініка, оце мій дитсадок, оце моя школа, за які я відповідаю. Було загальне політичне безглуздя в Україні, коли місцеві органи влади зробили суто партійними. В результаті ми отримали, що ніхто не займається вулицями, дорогами, під’їздами, дитсадками і так далі, а місцеві влади качають ситуацію: ми заблокуємо, бо в нас політична позиція така, ми заблокуємо, тому що в нас політична позиція така. І таким чином…"

...

Інна Богословська: "Я спеціально очікувала такого питання, бо, безумовно, на київських виборах мова йде про мільярд гривень, а на президентських іде мова про мільярд доларів. І всі розуміють, що якщо сьогодні правильно ми зробили, що впорядкували вибори, і ті, хто обереться в Києві, обереться на 2 роки, то всі розуміють: ой, мамочка рідненька, а як же це? А якщо ще це буде опозиція, яка працювати не вміє, а вміє тільки кричати. 2 роки прокричати – так накриють вже всі кияни мідним тазом цю опозицію. Тобто є проблема".

Андрій Куликов: А дехто думає: ой, мамочко, а звідки ж політики такі гроші беруть?

Андрій Куликов: Тобто вони не знають, де взяти гроші, а ви знаєте?

Інна Богословська: "Я можу вам сказати, що саме тому із 117 округів 101 зараз виграла Партія регіонів. Тому що ми знаємо, як будувати. Отут сказав Петро – чисто українська логіка: до нас розв’язки ніхто не будував, це було погано. Ми збудували, але це теж погано, тому що грошей витратили більше. Так гроші ж були такі самі і в тому бюджеті. Тільки в тому бюджеті вкрали і нічого не побудували, а наші побудували і може щось вкрали. Це ж правда».

Певна річ, проведенню 2 червня позачергових виборів у 117 населених пунктах, в переважній частині яких перемогу при невисокій явці виборців здобули представники партії влади, ні синхронність, ні недолугість виборчого законодавства перепонами не стали.

Зате при обговоренні численних порушень під час цих виборів укотре проявилася характерна для регіоналів тактика публічної дискусії – апеляція до «конструктивності» й «стабільності».

«Андрій Куликов: Я дякую Валентину Наливайченку, народному депутату із фракції партії "УДАР". Запрошую до центрального мікрофона Євгена Балицького, народного депутата з фракції Партії регіонів. Пане Балицький, досвід української демократії показує, що місцеві чиновники і виборні представники охоче вступають до партій, що зараз при владі, щоб зберегти свої місця і привілеї, і готові забезпечувати перемогу на виборах у будь-які способи. Партія влади збирається зламати цю систему, чи вона вас влаштовує?

Євген Балицький: "Это вопрос совести каждого человека. Я могу говорить только за то, в чем я хорошо разбираюсь. В недавнем прошлом я военный летчик, офицер. И я хотел бы говорить о том… Еще раз подчеркиваю – я не юрист, трудно судить о конституционных нормах. Но вчера, будучи на одном из участков, 74 участок города Василькова, я наблюдал ситуацию – кстати, надо сказать, с Ириной Геращенко с "УДАРа" и Сергеем Оверченко – мы наблюдали ситуацию, у нас не было ни одного замечания. Ни одного зафиксированного протокольно замечания. Я хотел бы сказать, что "Опора", общественная организация, признала наши выборы. Признала выборы в нашей стране, в городе Василькове легитимными, законными. Очень приятно осознавать то, что из 117 проведенных выборов почти в 90% победили кандидаты от Партии регионов. Это фактор, подчеркивающий, что доверие к партии не упало, оно растет. Потому что люди сегодня определяют выбор по принципу – что человек сделал. И главы райадминистраций, которые победили, в том числе и Владимир Сабадаш, это человек, который доказал делом. А у нас в команде, имеется в виду Партия регионов, очень жесткий подход. Как правильно сказала Инна Германовна, у нас не бывает "тушек", даже когда мы были в оппозиции, у нас жесткая дисциплина. И это тот фактор, который люди оценивают. Перед нами стоит серьезный урок в ноябре этого года – принятие нас в ассоциативные члены ЕС. Так вот, эти выборы, они были тестовыми для нас для всех. Мы, впрочем, с оппозицией вместе показали, что мы можем демократически, законно выбирать власть. И это состоялось, с чем я поздравляю и мэра города, и благодарен всем, кто поддержал нашу позицию".

Андрій Куликов: Олександр Черненко.

Олександр Черненко: "Насправді тут така досить ідилічна була намальована картинка вчорашніх виборів. Там, де були ви і Ірина Геращенко, дійсно, це одна з найбільш зразкових дільниць була. Але на двох дільницях зникло 200 бюлетенів, на дільницях проголосували за виборця і інші такі речі. Тобто ви вважаєте, це були зразкові вибори, так?"

Євген Балицький: "Я считаю, что идеальных выборов не бывает. Как не бывает идеальной власти…"

Євген Балицький: "…не бывают идеальных людей. Бывают идеальные намерения. И если сегодня говорить, что мы развиваем наше общество, мы поднимаем уровень политической сознательности, то эти выборы, на мой взгляд, я говорю за то, что я видел, они были, на мой взгляд, гораздо более качественные с точки зрения правовой, нежели выборы, которые состоялись до этого. Почти на всех участках в Василькове присутствовали народные депутаты от той или иной партии, от той или иной политической силы. И выборы прошли, общественная организация их признала законными, никаких серьезных нарушений… Если есть частично что-то где-то – да, это возможно. Но мы сами все неидеальны".

Олександр Черненко: "Тобто зникнення 200 бюлетенів – це несерйозне порушення?"

Євген Балицький: "Возможно, это серьезное нарушение. Давайте отменим их. В данном случае они не повлияли бы на выборы. Если даже этот округ, о котором вы говорите… Кстати, неизвестно, кто это сделал".

Євген Балицький:... наша задача сегодня, задача власти, хотя еще несколько лет назад для меня это было само по себе слово, в общем-то, несколько удивительным, что я буду во власти. Сегодня я действительно представляю власть. Я отдаю себе отчет в том, что наша задача – удержать стабильность в стране, сделать все, чтобы мы не стали посмешищем и новостийными роликами первыми для всего мира. Так вот наша задача в этом состоит. Хотелось бы, чтоб задача оппозиции, все-таки которая давала также обещания своему народу, была направлена также на созидание, чтобы мы вместе работали, как во всем, когда побеждает один кандидат… Когда Виктор Федорович проиграл выборы, надо сказать, на третьем незаконном туре, но тогда конституционно всех это устраивало, сегодня это не устраивает, это политика двойных стандартов, он пошел и пожал руку Виктору Андреевичу. Так вот я бы очень хотел, чтобы наша политика, наш политикум весь был настолько взвешенным, настолько разумным, чтобы находил в себе силы, политические силы, чтобы мы работали в интересах своей страны, своих выборцев, и не допустили ситуацию, о которой вы сегодня сказали"».

Отже, як бачимо, інформаційна стратегія партії влади на сьогодні переживає явну кризу креативу. Через це політичні ток-шоу поступово перетворилися на достатньо комфортні майданчики для трансляції меседжів опозиції (наскільки вдало використовує ці можливості опозиція – тема одного з наших найближчих оглядів).

Навіть якщо влада переважно покладає свої електоральні надії на адмінресурс та стимулювання соціальними пільгами – навряд чи нинішня ситуація в інформаційному полі буде проігнорована. Швидше за все, слід очікувати як персонального оновлення штату спікерів, так і смислового перезавантаження.

Про що, до речі, побічно свідчить і спроба розгорнути «антифашистську» кампанію, про яку ми згадували в попередньому огляді. Зазвичай, саме криза свіжих ідей підштовхує технологів до розробки екстремістських сценаріїв. Проблема для їх авторів у тому, що попередні спроби такого роду ніколи не мали успіху в Україні, оскільки не сприймалися серйозно ні суспільством, ні самою владою, ні безпосередніми виконавцями. Якщо ж подібні віртуальні побудови комусь спаде на думку для переконливості підкріпити реальними інспірованими провокаціями – в наших умовах це прямий шлях до політичного самогубства.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.