Міст в нікуди

Одна з головних тем аналізованого тижня — відкриття Керченського мосту. 15 травня президент Росії Володимир Путіна сів за кермо «КАМАЗу» і проїхався по свіжо збудованій конструкції. В основному сюжети про відкриття мосту містять інформацію про недотримання технологій під час спорудження, подробиці відкриття і наслідки його функціонування, передусім для України.

Сюжет Ірини Падалко, журналістки «Перші про головне. Деталі» (ZIK), розпочинається з інтриги: «Під переможні крики пропагандистів, цю картинку транслюють всі російські телеканали. Рапортують, міст здали на півроку раніше. Але ніхто не звертає увагу, чому вантажівки по ньому поїхали порожні». Далі в сюжеті за допомогою експертів у сфері мостобудування робиться висновок — міст побудований без дотримання технологій, зданий в експлуатацію без належних експертиз, не враховано суднохідні траси, прогнозують, що довго він не простоїть через природні умови і навантаження. «Всі, хто розповідає про небезпеку обвалу мосту, нагадують про досвід нацистів 1944-го. Тоді вони звели залізничний міст з окупованого Криму до Тамані довжиною 4 км. Простояв він рік. Навесні льодохід зруйнував сваї, їхні залишки видно й досі» — журналістка акцентує на історії 1944 року. Ця історія вирине не у одному тижневику, правда, в різних варіаціях. Окремо наголошується і на шкоді для України: «частина вантажних суден не зможуть пройти до Бердянського та Маріупольського торгових портів. Лише для останнього це — колосальні втрати, до 500 тисяч гривень на рік. Загальні ж втрати для України міністр інфраструктури обчислює у мільярдах.

Володимир ОМЕЛЯН, міністр інфраструктури: Ми розуміємо, що соціально—економічний ефект від таких обмежень, він сягає мільярди гривень. Тому що втрачаються і робочі місця, і потужності, і міняється номенклатура вантажів, які на експорт». Потенційною є також і шкода для екосистеми, про що також говорять експерти.

Віталій Гайдукевич («Час. Підсумки тижня», 5 канал) у підводці до сюжету про відкриття мосту велику роль приділяє темі автономії кримських татар і взагалі майбутній стратегії щодо Криму: «Це був тиждень, коли Україна говорила про геноцид кримських татар. Тиждень, коли багато хто дискутував стосовно кримського мосту, хто волів не просто рефлексувати на інформаційну стрічку, ті замислювалися як Україні треба готуватися до повернення окупованого нині півострову. Тут запитань чимало. Зокрема, що значить новий формат автономії? Як Київ пропише повноваження корінного народу у владних структурах майбутнього Криму? Як чітко відділити тих мешканців Криму, що зараз мучаться в окупації від тих, хто є відвертим колаборантом? Як має звучати закон про колабораціонізм, і що таке моральна відповідальність за сприяння окупанту? Поки відповідей на всі ці запитання немає. Як і на те, що Україні робити з мостом? Ясна річ, якщо він не розвалиться на момент звільнення. Певна чіткість, певне бачення стосовно відповідей можуть з’явитися після того, як парламент отримає конституційний вердикт щодо новацій кримської автономії. І от далі Рада має скласти іспит на адекватність, наступити на горло своєму популізмові, і знайти спочатку 226, а потім 300 голосів. І от якщо все це відбудеться, тільки тоді можна говорити про те, що Україна почала робити висновки зі своїх кримських помилок». В самому сюжеті багато коментарів від представників кримських татар, та і взагалі, тема мосту для тижневика — лише привід поговорити про те, що відбувається в Криму і що варто робити, щоби його не втратити остаточно. Цікавий і коментар ведучого навздогін матеріалу: «ще декілька слів про міст. Його зведення, як відомо, влетіло в 4 мільярди доларів. На під’їзні шляхи також знадобиться щонайменше 1 мільярд, і це далеко не остаточна цифра. Міст, як відомо, будували в режимі «все дозволено». В цей час Якутія, як відомо, поволі тоне. [...] І все це ми не тут в Україні придумали. Це відомо з їхніх російських відкритих джерел. А, якщо копнути там та ще глибше, біда з великою водою в Якутії є системною і з року в рік стан речей стає все гіршим. Втім, хіба Москві до того? Краще ж закопати гроші в муляку Керченської протоки».

«Факти тижня» (ICTV) анонсували матеріал канонічною фразою: «Он сказал поехали и махнул рукой». Ведучі, Оксана Соколова і Сергій Кудімов, дещо іронічно коментують поведінку Путіна, наголошують, що він, мовляв, навіть порушив правила дорожнього руху — не пристебнувся паском безпеки. Ще й діляться секретами журналістської кухні:

«Оксана СОКОЛОВА, ведуча: І ти думаєш, його за це оштрафують?

Сергій КУДІМОВ, ведучий: Я думаю, як це охорона не подбала про його безпеку?

Оксана СОКОЛОВА, ведуча: Так от і кажуть, що на той момент Кримський міст просто ще не став проїжджою частиною.

Сергій КУДІМОВ, ведучий: Ага, Путін на Камазі пронісся російським бездоріжжям.

Оксана СОКОЛОВА, ведуча: «Паркетом», я б сказала. Знаєте, ми журналісти поміж собою отакі російські заходи називаємо «паркетами»».

Тут також згадують про міст, побудований в 1944 році:

«Оксана СОКОЛОВА, ведуча: Ну а насправді поспіх – це якраз не добрий знак. Тому, що в 1944 році там в Керченській протоці вже відкривали міст, який простояв аж 3 місяці.

Сергій КУДІМОВ, ведучий: Ну кажуть, що у ті воєнні часи, його там будували з різного мотлоху.

Оксана СОКОЛОВА, ведуча: Ну не знаю. Історики досліджували, і насправді кажуть, що матеріали були прекрасні, просто Керченська протока - вона дуже підступна і взимку крига – вона там просто розчавила опори мосту».

Взагалі, дуже вдала є ідея залучити до тижневика двох ведучих — особливо це видно в таких діалогах, де дуже легко і безпосередньо озвучуються важливі факти, глядачу так легше сприймати інформацію. Сам сюжет Веніаміна Трубачова дуже ґрунтовний, один з найповніших з теми. Ситуацію з тим, як будували міст, які його перспективи розбирають з експертами, детально аналізується те, як він включений в кримську інфраструктуру. Важливий і історичний супровід, який навіть не потребує коментарів:

«Відкриття мосту транслювали в прямому ефірі усі центральні російські телеканали. Ведучі коментували все з таким надривом, що навіть почали порівнювати Путіна з Гітлером.

(цитата з російського ток-шоу) «Этот проект хотели осуществить англичане в 19 веке, этот проект хотел осуществить Николай 2, этот проект хотел осуществить Гитлер, главный архитектор Рейха сделал этот проект в начале 40 годов. А сделал его, осуществил его Путин«.

Веніаміній ТРУБАЧОВ, кореспондент: Дійсно, під час Другої Світової вже була ідея збудувати міст через Керченську протоку. Німці тоді, так само, як і зараз росіяни окупували Крим і мріяли про міст, але обмежились канатною дорогою.

Олександр ПАЛІЙ, історик: Ні, вона реально працювала, переносила значну кількість вантажів. Але міст зробити, як такий, їм не вдалося.

Веніаміній ТРУБАЧОВ, кореспондент: Не вдалось через те, що природні умови не дозволяли це зробити. А ось радянська влада вирішила – нічого не можливого не має, і все ж таки, побудувала міст. По ньому проходила залізниця. Нею навіть на Ялтинську конференцію їздила делегація на чолі зі Сталіним. Але проіснував міст не довго.

Олександр ПАЛІЙ, історик: Він простояв менше року. Фактично він під впливом льодоставу розвалився. Було вибито опори із моста, а масштаби криги в Азовському морі дуже великі і він просто не встояв«.

Не обійшлося і без сарказму в бік російських мостобудівників: «Головне питання – на скільки міст надійний, адже російські містобудівники відомі на весь світ. Ось так, цього року, знесло переправу між Забайкаллям та Бурятією. […] А цей міст у Читинській області додумались одночасно використовувати і для залізниці, і для автомобілів. Навіть бувалі водії шоковані».

Значно серйозніше до ситуації ставляться в «ТСН Тиждень» («1+1») — на початку випуску Алла Мазур повідомляє глядачам, що запуск мосту дав відмашку для цілком ворожих дій Росії на Азові: «Тепер вона не бачить берегів. Ба більше, Росія вже сьогодні фактично захоплює Азовське море, повідомляє наш Андрій Цаплієнко. Щойно ми першими отримали приголомшливу інформацію. Сьогодні росіяни ультимативно закрили дві тисячі квадратних кілометрів Азову для українських суден. Кажуть, проводять бойові стрільби». І перший сюжет власне про загострення агресії на морі, який кореспондент завершує багатозначним «у гібридній війні навіть міст стає об’єктом подвійного призначення. А руді Камази на ньому чомусь дуже нагадують танки!».  Щодо відкриття мосту, то не можна не відмітити шикарну графіку від «ТСН. Тиждень» — глядачу дуже яскраво і, головне, наочно демонструють те, як міст вписується в ландшафт і в чому впливатиме на екологію і економіку регіону.  Не забули згадати і про Гітлера: «Проект, який хотіли здійснити Гітлер і Шпеєр — головний архітектор Рейху, а здійснив його Путін. Так хвалилися цього тижня російські телепропагандисти, чим насмішили світ». Журналістка «1+1» розповіла, що Путін планував тріумфально проїхатися мостом на День Перемоги і злився, коли прораби зірвали всі терміни. В сюжеті є і реакція української влади, зокрема Гройсмана, який каже, що згоди на будівництво Україна не давала. Звучать цікаві висновки, зокрема про те, що міст зовсім не має на меті вирішити питання туристичного сполучення:

«Юлія ТИЩЕНКО, голова Ради українського незалежного центру політичних досліджень: Це кардинально не вирішує питання туристів в Криму, як не парадоксально. Але вирішує питання подальшої мілітаризації Криму і подальшого його перетворення на воєнну базу.

КОРЕСПОНДЕНТКА: Так вважає експерт Центру політичних досліджень. І вона опирається на дослідження самих російських операторів, які прорахували, що 90 відсотків туристів по можливості виберуть літак, а не російські дороги. Тож єдина причина — це швидка переправа для танків». Зрозуміло, що ця інформація не підтверджена, проте дуже промовиста. «Зараз Кримський міст — це ще одна перемога Путіна над усім «ворожим« світом» — акцентує журналістка.

Для «ТСН. Тиждень» характерні подібні гучні висновки, які базуються на припущеннях. Таке нагнітання в програмі і далі. Алла Мазур наголошує на тому, що «Путін підніматиме градус напруги і далі, критична точка — чемпіонат світу з футболу. Після нього російський керманич може вдатися і до відкритої агресії проти нас із вами. Таку інсайдерську інформацію отримали мої колеги». Які колеги, в чому полягатиме агресія, коли її очікувати — деталей нема, але напруження створюється.

Тижневик «112 Україна» «Завтра» акцентує на тому, що міст, навмисно чи ні, було відкрито напередодні відзначення роковин переселення кримських татар: «із шампанським, під пісні Лепса, Росія перетворила цю подію на потужне пропагандистське шоу». В сюжеті аналізується, яке ж завтра у незаконної споруди, акцентується на тому, що уряд України та західні країни не приховують роздратування, правда, які країни — не уточнюється, очевидно, мова йде про керівництво ЄС. Не забули і про історичні паралелі: «окрім Миколая Другого, побудувати кримський міст хотів і Гітлер, щоб перекидати військову техніку з півострова на Кавказ. У 1944 за будівництво взялася радянська влада, але міст розвалився у першу ж зиму — опори зруйнувала крига. Незалежні експерти попереджають: і цього разу, будівництво мосту небезпечне. Його історія, коли забудуться урочистості, може закінчитися безславно». Традиційно «Завтра» звертає увагу на те, що говорять про ту чи іншу подію провідні світові ЗМІ і російські медіа, тема мосту викликала критику в західних ЗМІ, а от про реакцію російських глядачу не говорять. У включенні Антона Наумлюка з Херсона значну увагу приділили подіям в Криму, зокрема пов'язаним з відзначенням роковин депортації, затриманню активістів, яких, втім, швидко відпустили, що кореспондент схильний вважати пропагандистським кроком.

В студії тему обговорюють з гостем — Анатолієм Гриценком, який вважає побудову мосту фактичним закріпленням окупації Криму, але це можливість активізувати розмови про Крим в міжнародній спільноті.

«Подробности недели» (Інтер) та «События недели» (ТРК «Україна») глядачам про відкриття мосту не розповідають, хоча в щоденних новинах інформація була.

РІАльний детектив

Не часто теми, що баламутять медіаспільноту, є цікавими для широкого загалу. Втім, історія з затриманням керівника агенції «РІА Новини. Україна» Кирила Вишинського вийшла за межі обговорення у колі журналістів. Не в останню чергу тому, що його звинувачують в державній зраді . 

Тижневик «Інтера» про його затримання не розповідає, хоча в щоденних новинах цю тему згадували. Не з'являється тема і в тижневику ТК «Україна».  «Перші про головне. Деталі» на ZIK подають інформацію лаконічно і схематично.

Автори сюжету «Час. Підсумки тижня» на 5-му підходять до діяльності агентства як елемента інформаційної війни: «Війна ХХІ століття. Головне правило – жодних правил не існує. А це значить, що цивілізоване суспільство, котре живе згідно демократичних і переважно цілком ліберальних законів, є слабким. І саме це агресор використовує для інтервенції, адже для агресора немає правил, а демократія – це саме слабке місце. […] Маніпуляції інформаційним простором і соціальними мережами є безпосереднім пострілом в мозок суспільства». Власне, ведучий критикує тих, хто говорить про тиск на свободу слова у зв'язку з затримання Вишинського і задає майже риторичні питання: «Як відділити свободу слова від ідеологічних інформаційних сенсових атак Кремля, які прикриваються свободами? Як жорстко діяти проти філіалів російських агітбудок і власних корисних дурнів, але при цьому не підпасти під спокусу цензури?». В ґрунтовному сюжеті коментарі як спецслужб, так і медіаекспертів (Вікторії Сюмар, Ігоря Розкладая, Наталі Лигачової). Є і коментар самого затриманого. З сюжету складається враження, що поки що в інформаційній війні Україна нічого Росії не може протиставити.

«Факти тижня» традиційно чимало уваги звертають на російську реакцію: «Цікаво, що головний редактор «Россия сегодня« Маргарита Симоньян спочатку підтвердила зв'язок з українським РІА «Новости Украина«. Написала у фейсбук:« Киев решил отомстить нам за Крымский мост. Ворвались в наш офис. Сотрудники не выходят на связь«. Ну, але вже за пів години виправила. «Ресурс с нами юридически не связан, просто информационный партнёр«. За словами ведучої, колеги Вишинського в Москві влаштували акції підтримки і навіть поскаржилися Меркель, коли та вийшла на брифінг після зустрічі з Путіним: «про українських журналістів у російських тюрмах вони, звісно, не згадали».

Не оминула увагою Оксана Соколова і реакцію деяких українських політиків: «Партія «Опозиційний блок» готова взяти затриманого журналіста на поруки. І називає дії влади розправою над свободою слова». Далі — критика українського парламенту, що за чотири роки війни так і не ухвалив спеціального закону про інформаційну діяльність в умовах військової агресії: «відповідальності за  гібридну війну в карному кодексі немає. Не визначено навіть, що таке підривна діяльність».

«ТСН. Тиждень» не дає окремого сюжету, історію переповідає Алла Мазур і завершує її багатозначним, саркастичним пасажем: «українські правоохоронці мусять бути максимально доказовими, бо у Москві природно одразу заговорили про наступ на свободу слова. Америка і Європа, де теж дуже трепетно ставляться до прав журналістів, від критики утрималися. Натомість висловили тривогу ОБСЄ і «Репортери без кордонів». Ну справді, 4 роки вільної роботи агенції із ФСБівською репутацією і арешт її керівника лише зараз зі слабкими доказами, типу медалі за Крим, виглядають сумнівно. І грамотним фахівцям – цю судову справу легко розвалити».

«Завтра» на 112-му розповідають про затримання і проводять цікаву паралель: «З Москви заяви сиплються як із рогу достатку, на адресу Києва звучать звинувачення в наступу на свободу слова і погрози дзеркально відповісти, як саме - припускає журналіст Юрій Дощатов.

Юрій ДОЩАТОВ, журналіст: В России работает журналист агенства УНИАН Роман Цимбалюк, первая версия была, что Цимбалюка тоже могут в чем-то может быть или обвинить или выдворить из страны.

Христина ЧЕРНЕГА: Роман Цимбалюк чи не єдиний український журналіст, який працює у Москві, проводить паралелі між собою та Вишинським.

Роман ЦИМБАЛЮК, журналіст: «Затримання журналістів не робить честі спецслужбам. Ми ж не ховаємося. Я от у Росії теж не ховаюся. І якщо завтра до мене заявляться спецслужби РФ у чорний плащах, я лише скажу: «Привіт, заходьте!«. Ну, а що я зроблю? Позиція моя публічна. І як на мене, ситуація з Вишинським — аналогічна«.

Цікаво і щодо озвучення вірогідності обміну Вишинського на українського журналіста Романа Сущенка («Перші про головне. Деталі», «Факти тижня», «Завтра»), а «Завтра» цитують російського журналіста Євгена Кисельова, який вважає, що керівника «РІА-новини. Україна» можуть обміняти на режисера Олега Сенцова. Про такі варіанти говорить і гість студії тижневика «112 Україна» Анатолій Гриценко: «Якщо український суд прийме рішення і буде покарання, і якщо буде пропозиція з боку Росії чи нашу пропозицію сприймуть, і відправивши туди цього журналіста, ми зможемо отримать Сєнцова чи Кольченка, чи Сущенка. Я буду особисто тому тільки радий, тому що врешті решт наші хлопці там страждають. Вони страждають там невинно, їх тим більше повезли туди аж десь за Магадан і так далеє. І ми знаєм, Сєнцов зараз оголосив уже голодування і це серйозно, знаючи цю людину це не якісь ігрища. І тому, якщо швидке буде розслідування і буде пропозиція для обміну — я би з боку української влади пішов би на такий обмін. І повернув нашого Олега Сєнцова сюди як мінімум».

Щодо голодування Сєнцова не мовчать, але на «Інтері», ТК «Україна» та ZIK в підсумкових тема не піднімається. «Факти тижня» акцентують на тому, що подія не викликала надпотужного резонансу через щеплення, отримане після історії Надії Савченко. «Європейські чиновники поки лише висловили стурбованість. Зокрема, ОБСЄ, схоже, більше збурив арешт керівника РІА «Новости Украина« Кирила Вишинського.

Ірина Геращенко, віце-спікер Верховної Ради: Я би хотіла звернутися до наших шановних колег з ОБСЄ, а також до тих творчих спілок українських, які працюють в Україні: можливо, варто давати нашим колегам у Відні більше інформації про ці порушення прав журналістів, які відбуваються на окупованому Донбасі і в Криму».

Найемоційніше реагує Сергій Швець у «ТСН. Тиждень»: «Він готовий померти. Сьогодні, завтра, післязавтра... Мало того, він помирає вже. Боюся, українському режисеру Олегу Сенцову залишилося жити не довго. Засудженого у Росії до 20 років в’язниці за надуманими обставинами Сенцова вже 3-ий рік тримають у найсуворіших кримінальних таборах. Тільки тому, що він українець. Уявіть, у 21 столітті попри волю людини її назвали росіянином і відправили у заполярні сталінські табори ще страшніші, ніж ви бачили в кіно. Незламний Сенцов 6 днів тому оголосив голодування з вимогою до Кремля випустити на волю усіх 64 українських політичних в’язнів. Його сім’я переконана, що українська влада має робити більше для звільнення заручників Москви. І з боку російського людожерського режиму поки що поступок Олегу Сенцову немає. Він справжній герой! Не знаю, чи зміг би так я». Очевидно, це та тема, де емоційність виправдана. 

Цей шалений, шалений світ

Не оминули увагою тему королівського весілля у Британії — сюжети у «Подробностях недели» (напередодні урочистостей), «Перші про головне. Деталі» (майже без коментарів, просто кадри заходу), «Событиях недели». «Факти тижня» вийшли з ексклюзивним репортажем і привітанням новоспеченому подружжю. Потішили ексклюзивом своїх глядачів і «ТСН. Тиждень». В ефір «Завтра» включився лондонський кореспондент «Радіо Свобода», який розповів про те, як відбулися святкування, як їх сприйняли місцеві мешканці. Правда, з його вуст пролунала дивна фраза: «Те, що бачили телеглядачі переважно учора з Віндзора - багатокольоровий, так би мовити, пейзаж гостей, те, що лунало на церемонії, виступ американського темношкірого проповідника — це було нечуване, це було те, що відбулося в британському королівському житті вперше і очевидно, що імідж монархії в Британії вже змінився». В цій фразі нема порушення стандартів, але для такого шанованого ЗМІ, як «Радіо Свобода», це висловлювання на межі. 

Не полишає тижневики і тема підготовки до фіналу Ліги Чемпіонів. Матч відбудеться в Києві 26 травня, але вже не перший тиждень підготовка до його проведення викликала не один десяток питань і ставала приводом для гострих сюжетів. «Перші про головне. Деталі» випустили в ефір детальний, доволі критичний сюжет про останні приготування до заходу — розповіли і про ріст цін на житло та перельоти, бажання таксистів заробити на туристах, перекривання вулиць Києва і труднощі, з цим пов'язані. Не замовчали і скандал з кубком Ліги Чемпіонів, з яким фотографувалися люди, близькі до голови ФФУ Андрія Павелка, хоча «торкатися трофею, за правилами УЄФА, заборонено». Втім, в сюжеті сам функціонер називає новини фейковими і відмовляється їх коментувати. 

На цьому ж скандалі акцентували і «Факти тижня», що назвали ситуацію ганьбою на весь світ: «для світу футболу цей кубок справжня реліквія, священний символ. Хто би міг подумати, що, потрапивши в Україну, він піде по руках. Ось, наприклад, кубок і пан Павелко в церкві. Цікаво, що б сказав батюшка, якби головну ікону його храму виставили в воротях? Нестача культури і виховання чиновників роблять ведмежу послугу країні. Києву довірили провести фінал Ліги чемпіонів — один з найпрестижніших спортивних заходів. Це був шанс показати себе світу. Ми показали». В сюжеті Олександра Візгіна «нефутбольні пристрасті» — вперше в історії стадіон може бути незаповнений, фани відмовляються їхати до України тощо. Про скандал з кубком йдеться і в матеріалі: «добило громадськість фото падчірки Андрія Павелка, яка бавиться кубком в салоні люксового авто. Після цього мережу сколихнули фотожаби з кубком. І виник флешмоб «Павелко, всинови мене«». Сам очільник ФФУ назвав все фейком і чорним піаром.

В «ТСН. Тиждень» нема окремого сюжету, але озвучені промовисті факти, зокрема про компенсацію в 100 тисяч євро, яку Київ отримає як компенсацію від УЄФА за безкоштовний проїзд фанів та про скандал навколо банеру «Газпрому», спонсора Ліги Чемпіонів, який в українській столиці відмовилися розміщувати.

«Перші про головне. Деталі» не забули повідомити, що близько 5 тисяч українців планують відправитися в Росію на чемпіонат світу з футболу, втім, голова МЗС України Павло Клімкін попередив їх про можливі провокації.

Серед найважливіших міжнародних тем — нова фаза загострення конфлікту на Близькому Сході, спровокована ініціативою США перенесення посольства з Тель-Авіву до Єрусалима. Детальний матеріал Сергія Ауслендера з «Подробностей недели» змальовує перебіг конфлікту, зауважуючи навіть факти пропаганди: «руководители ХАМАС признали, что большая часть погибших, около 50 — были боевиками террористических организаций. Сообщали даже о гибели 8-месячной девочки. сразу возник вопрос: а что, собственно ,грудной ребёнок там делал? Но, впрочем, позже выяснилось, что девочка умерла в больнице от тяжёлого порока сердца, а ее смерть просто использовали в пропагандистских целях». «Перші про головне. Деталі» в сюжеті Анастасії Яценко подають історію конфлікту і аналізують нинішню ситуацію. В сюжеті «Час. Підсумки тижня» — коментар українських дипломатів про те, що посольство України не планує переїздити, хоча запити щодо цього питання від посольства США були. Андрій Борис з «Фактів тижня» безапеляційний: «Трамп розпалює Близький Схід». В матеріалі — про визначну роль США у загостренні конфлікту. «Завтра» подають детальний аналіз ситуації, а також дуже показові фрагменти російських політичних ток-шоу. Правда, виникає питання, чому реакція російських ЗМІ подана саме на цю проблему, а не на ситуацію з Сєнцовим чи Вишинським. Доволі дивним є і включення з Їзраїля політолога Роллі Бульштейна, який з перших же слів неоднозначно дає зрозуміти, що повністю підтримує перенесення столиці до Єрусалима, називає тиждень, що минув, дуже позитивним, анонсує, що за США підтягнуться і інші країни. Спроби ведучих повернутися до дотримання балансу були марними:

«Олег Білецький: У этой монеты есть и другая сторона. И експерты неоднократно пугали тем, что это может абострить ситуацию на Ближнем Востоке.

Роллі Бульштейн: Нет, у этого нет никакой другой стороны. Все, кто пугают нас обострением, делают вид, что как—будто предыдущие 70 лет Ближний Восток был этакой Швейцарией. Все было тихо, вот теперь Соединенные Штаты признали очевидное, израильскую столицу. Мол, теперь все будет плохо. Где вы были все предыдущие годы, когда на Израиль нападали и пытались Израиль уничтожить?».  

Трансплантологія і трохи свинства

«Подробности недели» розповідають про «бюрократичну амнезію» і проблеми людей з рідкими хворобами. В сюжеті розповідають, що вони вже 5 місяців не отримують потрібних ліків, але «глава Минздрава полна трудового оптимизма. Ульяна Супрун говорит, мол, треть всех денег от госзакупок идет на орфанные болезни».

В короткій інформації про ухвалення закону про трансплантологію наголошено на тому, що опозиція виступила проти закону, правда, не пояснюється, чому саме.  Кумедна фраза звучить з вуст Олексія Ліхмана: «согласие также могут дать близкие родственники в случае, если сам человек умер при жизни и не успел это сделать», але в цілому інформацію подано схематично, але без перекручень.

«Перші про головне. Деталі» подають інформацію дуже схематично.

А от «События недели» використали законодавчу ініціативу парламента як привід для великого сюжету Андрія Кузакова про ринок торгівлі органами: «Помни, что Бог создал человека без запасных частей. Такое напоминание висело на заводе великого автопромышленника начала ХХ века Генри Форда. Прошло столетие, запасные части можно подобрать и для человека от донора. Заходим в интернет. И в глобальной сети сыплются предложения. Здесь можно как купить, так и продать почки, печень, костный мозг, волосы, даже душу». В центрі матеріалу — історія Олександра з Донецької області, вбитого в Києві, як підозрюють батьки і автори сюжету, внаслідок спроб продати власні органи. «Мы попытаемся разгадать тайну гибели этого парня» — обіцяють журналісти.

«Промінчиком надії» називає закон ведуча «ТСН. Тиждень» Алла Мазур. Емоційним є і сюжет Стаса Ясінського, який торкнувся багатьох аспектів і копнув глибше, розповів про таку посаду, як трансплантант-координатор, зачепив позицію церкви тощо.

В фокусі тижневиків також і політичне життя в Україні. «Домовилися домовлятися» — сюжет про діяльність депутатів Верховної ради у програмі «Час. Підсумки тижня». І підводки Гайдукевича, і сам сюжет доволі іронічні і критичні щодо нардепів.

Про різні сценарії для влади йдеться у сюжеті Володимира Соколова («Факти тижня»): «Дочасні парламентські вибори начебто можуть відбутися вже цієї осені. Але це один зі сценаріїв майбутніх політичних війн, які на нас чекають. Хто і коли натисне курок?». В сюжеті — політичний вінегрет: і про можливі дочасні вибори, і про перспективи окремих політичних сил, зокрема «Народного фронту», і про поведінку Гройсмана та претендентів на його крісло, і про участь чи неучасть у виборчому процесі Вакарчука і Зеленського. Висновок з сюжету також не дає чіткого розуміння, чого ж очікувати далі: «з кожним днем стає очевидніше — кожен гратиме за себе». Та можна спрогнозувати, що з наближенням виборів такі сюжети будуть з'являтися все частіше.

Звернулися і до інших аспектів діяльності народних депутатів. «Перші про головне. Деталі» розповідають про те, яку винагороду іноді отримують українські нардепи за підтримання деяких законів. Сюжет Олексія Братущака рясніє і специфічною лексикою, і красномовними фактами. «Ви, наприклад, чули про спеціальну мову, якою нібито домовляються за правильне голосування? Наприклад, слово «книжка« означає мільйон доларів. Так, так. Саме стільки може коштувати депутатська підтримка певного законопроекту. В слово «відтанцюю« — означає заплачу» — анонсує сюжет Інна Москвіна. Сам матеріал спирається на інформацію від журналіста-розслідувальника Дмитра Гнапа про факти корупції, що випливають з переписки депутата Олександра Онищенка з оточенням Петра Порошенка. Автор матеріалу просить прокоментувати факти «ходіння книжок по парламенту» народних депутатів — хтось робить вигляд, що не розуміє, хтось погоджується, інші — заперечують. Але навіть така реакція виглядає красномовною. Стендап журналіста на тлі будівлі Верховної ради з книжкою Оруела «Колгосп тварин» наприкінці сюжету — дуже вдалий хід: «У творі йдеться про те, що тварини вирішили звільнитися від ярма людей. Почали правити самі, але згодом владу захопили свині. Тварини, які стояли надворі, переводили погляди зі свині на людину, із людини на свиню, а тоді знову із свині на людину... Але тепер уже годі було розібрати, де людина, а де свиня».

Маніпуляції і замовчування

Одна з найпростіших і найпоширеніших маніпулятивних технік, які використовують українські медіа — замовчування. «Правильним» формуванням порядку денного можна вкласти в голови глядачів уявлення про те, що важливо, а що ні, розставити пріоритети, винести когось на вершину, а когось потопити. Аналізуючи тижневики, складається враження, що побудова порядку денного «Подробностей недели» на «Інтері» відбувається за окремою логікою, підпорядкованою вищій меті — формуванню певного бачення у глядача, занурення його в певний світ зі своїми уявленнями, поняттями «добра» і «зла», героями та антигероями. При чому залежно від політичної кон'юнктури і потреб власника герої і антигерої не просто можуть мінятися, але і взаємозамінюватися. Згадаємо хоча би позицію тижневика «Інтера» в 2014 році, під час Майдану, коли за дуже короткий період «Подробности недели» не просто змінили бачення, але і почали вшановувати тих, кого ще нещодавно називали екстремістами.  Свого часу практично жодна програма не обходилася без жорсткої критика Авакова, натомість з часом ця критика вщухла і тепер тижневик вряди-годи згадує очільника МВС нейтрально. Ще не так давно в.о. глави Міністерства охорони здоров'я Уляна Супрун чи не в кожній програмі подавалася як уособлення зла і вбивця українців — так «Подробности недели» реагували на медичну реформу. Тепер обсяги критика зменшилися, тон пом'якшився.

В реальності, яку формують «Подробности недели», Олег Сенцов не розпочинає голодування в російській колонії, російська влада помпезно не відкриває Керченський міст, а в Києві не затримують Кирила Вишинського, керівника агенства РІА-новости. До речі, згідно з результатами моніторингу щоденних новин, про Сенцова не згадують і вони. В цій реальності проти «Інтера» і його концерту, присвяченого 9 травня, не проводять акцій протесту — в будь-якій іншій ситуації канал вже кричав би про утиски свободи слова, але «Подробности недели» 11 травня не вийшли в ефір, пояснюючи травневими канікулами, а у випуску від 18 травня тему делікатно змовчали. «Праздничное затишье» — так охарактеризував Олексій Ліхман  період, в який програма не виходила. Ну що ж, це або самоіронія вищого рівня, або лицемірство.

Натомість в ефірі паркет і матеріали з ознаками джинси: заяви прем'єр-міністра Володимира Гройсмана про антикорупційний суд, першого заступника міністра економічного розвитку Максима Нефьодова про радощі приватизації, президента Петра Порошенка з нагоди роковин переселення кримських татар, народного депутата «БПП» Сергія Березенка про закон про трансплантологію, сюжет про перебування Вадима Новинського і Наталії Королевської, яка титрується як ініціаторка національної платформи «Жінки за мир», на конференції в Загребі (Хорватія). За кількістю появ в ефірі «Подробностей недели» лідер «Оппозиційного блоку» Юрій Бойко може зрівнятися хіба з ведучим Олексієм Ліхманом. Цього разу глядачі мали змогу почути його думки з приводу проблем переселенців, у коментарі, записаному в приміщенні Верховної Ради, він зміг поділитися ініціативами «Оппоблоку», орієнтованими на допомогу цій групі населення, оскільки влада, мовляв, самоусунулася від вирішення їх проблем. Ну і, звичайно, не обійшлося без довгого і ґрунтовного синхрону одного з власників каналу, Сергія Льовочкіна, в сюжеті Катерини Лисенко про підсумки парламентського тижня.

В тому ж матеріалі  вже традиційні гості ефірів Ліхмана — згадуваний вже Юрій Бойко, представники «БПП» Олексій Гончаренко, Артур Герасимов, Сергій Березенко, Ольга Богомолець; Тетяна Острікова з «Самопомочі», очільник «Радикальної партії» Олег Ляшко, Сергій Власенко з «Батьківщини» тощо. З сюжету стає зрозуміло — все погано, парламент не працює, рішення не приймаються, депутатам не вдається домовитися між собою. Апокаліптичні настрої крокують тижневиком і далі — долар буде рости (ця інформація подається з посиланням на депутатку від «Самопомочі» Вікторію Войціцьку, але як вона дійшла до такого висновку і взагалі, чи компетентна давати такі прогнози — ці питання не піднімаються), субсидії даватимуться за новими правилами (при чому тут зманіпулювали ще на рівні анонсу — на словах «кому можно попрощаться с помощью государства?» показують стареньку жінку, що заповнює папери і сивого чоловіка, хоча в самому сюжеті доволі детально розповідається, хто ж може втратити право на субсидії), бюро розслідувань не працює повноцінно (навіть не має офісу і укомплектованого штату), приватизація під питанням, з законом про транспланталогію все не однозначно — опозиція виступила проти, МОЗ не турбується про людей з орфанними хворобами тощо. Навіть витягнули історію про консула—антисеміта Марущинця. Сюжет дуже дивний — протягом хвилин розповідають про його погляди  і висловлювання, мовляв, «слывет давним поклонником Гитлера. Свастика ему видится даже в орнаменте здания Минюста», реакцію на це його керівника МЗС, колег, друзів у соціальних мережах. Історія цілком вписується в концепцію «все пропало».

А от «События недели»  на «Україні» не вдаються до таких хитрих маніпуляцій — значну частину ефіру займає простий паркет без витребеньок. Розпочинають випуск з інформації про те, як Петро Порошенко та Олег Ляшко тужили в день пам'яті жертв політичних репресій. Продовжили матеріалом про те, як фонд Ріната Ахметова вболіває за реабілітацію поранених дітей. Далі в сюжеті — обнадійливе повідомлення, що прем'єр-міністр Володимир Гройсман разом з очільником «Укрзалізниці» вирішили потурбуватися про швидке добирання з залізничного вокзалу до аеропорту «Бориспіль». Таким чином перші три сюжети тижневика не є новинами, а обслуговують інтереси конкретних політиків. Далі — дивний коментар Андрія Федура, адвоката Авакова, про те, що так звана справа про рюкзаки — це спроба розправитися з Арсеном Аваковим через сина. Чому раптом виникла ця тема, яка її актуальність? На тлі того, що щотижня в програмі з'являються позитивні сюжети чи коментарі щодо діяльності членів «Народного фронту», можна припустити, що далі буде.

Фактично, інформаційно—аналітичний тижневик ТРК «Україна» половину ефірного часу віддає під інформацію сумнівного характеру. Крім того, у випуску анонс програми каналу «Головна тема», сюжет про нітрати в молодих овочах, репортаж з весілля принца Гаррі, розслідування про так звану «паперову інвалідність». Якщо критично подивитися, лише сюжет про трансплантологію співвідноситься з порядком денним тижня, а до всього іншого є питання. Зауважимо ще раз, що ані тема голодування Сенцова, ані затримання Вишинського, відкриття Керченського мосту, міжнародні актуальні події до тижневика не потрапили, хоча в щоденних випусках новин були помічені.  

Натомість, ніхто, крім «Перші про головне. Деталі» не розповідав про мішки з речами загиблих під Іловайськом. Ця інформація спливала в щоденних новинах, але з тижневиків — лише на ZIK. 

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Зміст матеріалу є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа»; висновки та погляди, викладені в публікації, не обов'язково представляють позицію Міністерства закордонних справ Данії.