«Світська хроніка» — це вже не назва програми, а хронічна хвороба українських каналів. Поки що невиліковна.

Більшість журналістів минулого тижня спостерігали за тим, хто одразу знайшов у двері в парламенті, а хто ні; хто прийшов у берцях, а хто на каблуках; хто говорить суржиком, а хто літературною мовою; в кого депутатська картка випала з рук і хто фотографував на мобільний ложе преси із зали засідань. Витрачаючи час на це інформаційне сміття, медійники не встигали давати аналіз політичної дійсності.

Майже всі ніби змовились і навипередки розповіли про похід у нову раду Михайла Гаврилюка, створюючи з нього ледь не парламентського фріка. Це, звісно, веселить. Утім, політична інформація у стилі інфотейнменту вимикає у глядача головне — вміння думати. А без цього контролювати нових нардепів складно.

Висвітлюючи роковини розгону Майдану, жоден із каналів, крім ICTV, не згадав про записи силовиків, які начебто свідчать, що дехто з опозиції знав про наміри влади 30 листопада 2014 року.

Головні теми тижня у висвітленні підсумковими програмами:

НОВА РАДА

Дали — всі.

«Факти тижня з Оксаною Соколовою» на ICTV не затягував тему першого засідання нового парламенту. Сюжет Володимира Соколова про старт роботи Верховної Ради — перший у випуску.

Автор пішов шляхом інфотейнменту — зосередився на яскравих фігурах нового політичного бомонду, що робив постійно під час висвітлення виборчої кампанії (приклади — тут, тут і тут). Тренди — військові та журналісти. Серед такої «веселої» кампанії журналіст виділяє Михайла Гаврилюка.

«Володимир Соколов, кореспондент: <…> Замість ділового костюму армійський камуфляж. Замість шкіряного портфеля спортивний рюкзак. Не минуло два роки, як у Верховній Раді новий призов. Комбати, і рекордна кількість журналістів. Головна відмінність цього парламенту — рада оновилася більш ніж на половину. А невеликою кількістю Мерседесів біля парламентських стін здалася чи не найбіднішою. Чимало новобранців на свою нову роботу добралися на метро. На метро приїхав на сесію і відомий козак Михайло Гаврилюк. Одягнувся наче на фронт. На костюм, каже, ще не встиг заробити.

Михайло Гаврилюк, народний депутат України: Я думаю, що наступить той час, що може тоже я поміняю. А пока мені і ця непогана, ця по пиці».

Далі ж у сюжеті більше аналізу того, хто, як і з якими враженнями потрапив у будинок під купол. Наскільки серйозною та важливою є подана журналістом інформація для суспільства, важко сказати.

«Володимир Соколов, кореспондент: Для новачків рада без розвідки немов лабіринт. Куди йти, на яке місце сідати, та і взагалі що робити. Відомий сотник Майдану Володимир Парасюк не одразу знайшов вхід у сесійну залу. Розгубилась у парламентських кулуарах навіть досвідчена учасниця Євробачення — Злата Огневич. Дещо незвично почувалися у парламенті і журналісти, які стали нардепами. Весь час дивилися на балкон, де розміщена преса. А Мустафа Найєм і взагалі не втримався від старої звички. Його колега Сергій Лещенко ще не звикся зі своєю роллю».

Також ICTV — єдиний канал, який звертає зайву увагу на день народження Юлії Тимошенко, що було якраз у перший день роботи нового парламенту. Автор виправдовується надуманим інформаційним приводом — наявність у сесійній залі «моря квітів». Ще й донька екс-прем’єрки прийшла.

«Володимир Соколов, кореспондент: Ще одна деталь, яка кинулася у вічі — море квітів у сесійній залі. Найбільше їх принесли соратники Тимошенко. Привітати Юлію Володимирівну зі святом, а головне із поверненням у велику політику, до Ради прийшла її донька Євгенія».

Зважаючи на «любов» каналу Пінчука до «Батьківщини», концентрація на святі депутатки Юлії Тимошенко є щонайменше підозрілою. Про те, як ICTV джинсував політсилу екс-прем’єрки під час цієї передвиборчої парламентської кампанії, «Телекритика» неодноразово повідомляла у свої моніторингах. Приклад — тут.

Зате журналіст справедливо звертає увагу на іншу особливість відкриття восьмого скликання — вперше присягу депутати складали хором. Мовляв, таким чином нова більшість у правовому полі вирішила проблему з тим, щоб не дати Звягільському зачитати текст присяги з трибуни. Щодо законності такої процедури говорить опозиціонер Шуфрич.

«Володимир Соколов, кореспондент: Присягу ж уперше за часів незалежності народні обранці складали хором. Разом із Олександром Турчиновим. Оскільки так і не змогли дійти згоди щоб її зачитував старійший нардеп Юхим Звягільський. Дехто з експертів таке складання присяги вже назвав нелегітимним. А от опозиціонери, яких комбати погрожували не пустити до Ради, порушень не помітили.

Нестор ШУуфрич, народний депутат України: Спокійно пройшли, почали працювати. Працюємо».

Створивши перед цим образ «цирку» в новому парламенті, журналіст продовжує продукувати інфотейнмент, через що нове скликання законодавчого органу глядач навряд чи буде сприймати серйозно. Адже автор навіть не підбирає евфемізмів, а прямо порівнює весь процес із виставою.

«Володимир Соколов, кореспондент: Далі в новообраній Раді почався справжній спектакль. Спочатку зі спікерством попрощався Олександр Турчинов. Потім склав повноваження прем'єр-міністра Арсеній Яценюк».

Далі журналіст переказує хронологію подій у сесійній залі: кадрові призначення та виступ Президента Петра Порошенка. В одному з закадрових текстів Володимир Соколов знову презентує реципієнту театралізовану версію нового парламенту, говорячи, що все йде «за сценарієм». Хоча кореспондент не може знати, чи це було продумано заздалегідь. А якщо й було, то варто підкріпити цю думку коментарем.

«Володимир Соколов, кореспондент: Далі все було за сценарієм. Петро Олексійович вирішив не затягувати із прем'єром. Як він зазначив після створення коаліції, у нього було на роздуми 15 днів. Арсеній Петрович у боргу не залишився».

Театралізовану картинку для глядача журналіст закріплює наприкінці сюжету.

«Володимир Соколов, кореспондент: <…> Прем'єр прагне зберегти в уряді ключових своїх міністрів. Президент хоче повного перезавантаження. І пропонує інтегрувати до Кабміну навіть іноземців. І все ж, уникнути квотного принципу навряд чи вдасться. Вистава у парламенті під назвою "демонстрація єдності" пройшла успішно. Як буде в реальності — зрозуміємо вже післязавтра».

«События недели» каналу «Україна» — друга і остання редакція, яка у верстці помістила аналіз роботи першого засідання нового скликання на початку ефіру.

На відміну від колеги з ICTV, Наталя Кравченко в сюжеті використовує думки політологів. Так, спочатку зазначає, що через економічну кризу та війну на сході в українців завищені очікування від нового парламенту. При цьому узагальнює, посилаючись на «політологів».

«Наталья Кравченко, корреспондент: Из-за войны и экономического кризиса, в обществе действительно завышенные ожидания от власти, — констатируют политологи. Но при этом, как ни парадоксально, у граждан не осталось никаких иллюзий по отношению к власти.

Виталий Бала, политолог: Ми перейшли ту межу, — я маю на увазі кров і смерть, коли гинуть кожен день наші громадяни: чи мирні, чи цивільні люди, чи військовослужбовці. Так от, вже нема отої сакральності влади — так? — відношення до депутатів: їх кидали в смітні бак, — то може для них бути санаторієм. Якщо вони не будуть робити певні речі, вони мають це розуміти…»

А розповідаючи про ініціативу влади залучити до роботи в Кабміні іноземців, журналістка використовує синхрон ще одного політолога Костя Бондаренка. Разом із тим, авторка опускає інформацію про те, що відбором «варягів» займатиметься російська компанія. Про це написало впливове видання «Дзеркало тижня. Україна» у свіжому випуску газети, який вийшов у суботу, тобто за день до ефіру.

«Наталья Кравченко, корреспондент: Президентская партия уже даже обратилась в крупную компанию, чтобы там нашла иностранных менеджеров на должности министров. И вроде из почти двух сотен депутатов после первого собеседования уже определены два десятка лучших.

Кость Бондаренко, политолог: Не критикуючи напряму, він просто показує, наскільки цей уряд не здатен виконати жодного завдання, то давайте запросимо "варягів", — це таке завуальоване послання».

Зате наприкінці сюжету авторка каже про виступ Президента у Верховній Раді як про один із «найвдаліших», посилаючись на «багатьох аналітиків», що є черговим прикладом недотримання стандарту точності.

«Наталья Кравченко, корреспондент: Благодаря четко расставленным акцентам и зашифрованным смыслам, это выступление Порошенка многие аналитики назвали самым удачным».

Коли Наталя Кравченко подає інформацію про голосування в залі депутатами за кандидатуру прем’єра Арсенія Яценюка, то порівнює результат із тим, як за нього голосували в лютому. Але це некоректно та маніпулятивно, адже (незважаючи на будь-які політичні розклади та результати) тоді було інше скликання парламенту з іншими політичними реаліями.

«Наталья Кравченко, корреспондент: В феврале этого года, когда Яценюк возглавил, как он сам тогда выразился, правительство камикадзе, за него голосовал 371 депутат. Сейчас на табло результат оказался скромнее».

Розповідаючи про перипетії навколо торгів за портфелі та хронологію нових призначень, журналістка подає інсайдерську інформацію, але не звузила навіть коло джерел, а подала дані у формі пліток. Мовляв, «говорять», на засіданні фракції відпрацьовували овації.

«Наталья Кравченко, корреспондент: В итоге он только открыл заседание, а присягу зачитывали хором, дирижировал Турчинов. Его самого, когда он сложил полномочия, провожали стоя и под крики "молодец". Говорят, накануне в "Народном фронте" на заседании фракции специально отрабатывали овации. Новому спикеру, 36-летнему Владимиру Гройсману, оваций не устраивали. Своего соратника и земляка Порошенко хотел видеть премьером, но обошедший в командном зачете "Народный фронт" был непреклонен: во главе правительства будет Яценюк».

Після сюжету ведучий Олег Панюта у студії зачитав ще одну інформацію, про яку не сказав жоден телеканал. Нібито насправді в коаліцію ввійшли не 302 депутатів, а 301. Утім, жодних доказів цього редакція не надала. Тому постає запитання, чи варто подавати таку неповну новину.

«Олег Панюта, ведущий: Кстати, не обошлось и без курьеза: спикер объявил, что новое парламентское большинство насчитывает 302 депутата. Въедливые журналисты бросились проверять: сложили численность всех фракций большинства и получили цифру 301. Кто этот таинственный недостающий депутат, нам в руководстве коалиции ответить пока не смогли».

Після цього ведучий ще оголосив такий собі соціологічний портрет нового скликання парламенту. При цьому він не зазначає, звідки такі дані.

«ТСН. Тиждень» каналу «1+1» помістив сюжет на цю тему в середині ефіру. В підводці — неточність, коли Алла Мазур називає відсоток оновлення законодавчого органу — 60%. Як показує дослідження руху «Чесно», парламент оновився на 56%. Можливо, таким чином Алла Мазур заокруглила, але це навряд чи припустимо в такій темі. Адже тут максимальна точність є важливою.

«Алла Мазур, ведуча: Верховна Рада, яку ми достроково обирали, щоб закріпити зміни в країні, цього тижня почала діяти. Із оновленим на 60 відсотків складом із людьми, яких ще рік тому майже неможливо було уявити в депутатській залі із конституційною більшістю, що дружно підтримує Президента, принаймні на першому засіданні».

На початку сюжету журналіст описує загальний настрій підготовки до засідання. При цьому не втрачає спокуси, як і інші журналісти, розповісти про Михайла Гаврилюка.

«Сергій Швець, кореспондент: Сама ж Рада у посиленому оточенні спецпідрозділів міліції. Тут остерігаються провокацій, нападів та бійок. Колона нерозпізнаних автомобілів безупинну сигналізує тривогу. Натовп справді агресивний і частині політиків показує зуби. Для регіоналів, які тепер назвалися опозицією, заготували пакунки яєць. Вони вціліли, бо депутати від колишньої влади перехитрили протестувальників і пройшли підземними ходами. Натомість козак Гаврилюк, свіжоспечений депутат, уже відбоявся і провокаторів, і міліціонерів. Він проходить всередину, де відтепер камуфляжна уніформа частина парламентського дрес-коду — це новинка сезону. Комбати — одна з нових груп інтересів у сесійній залі. Також разом кучкуються колишні журналісти та громадські активісти. Загалом, у цьому скликанні багато вузькопрофільних фахівців, які можуть готувати компетентні закони».

Коли Сергій Швець говорить про «Опозиційний блок», який нібито усунувся від ухвалення рішень, то не подає синхрон представника цієї партії. Схоже, слідом за Ляшком, представники опозиції остаточно стали персонами нон-грата для каналу Коломойського.

«Сергій Швець, кореспондент: Верховна Рада одразу взяла високий темп: гімн, присяга, юридичне оформлення спочатку фракцій, потім коаліції. До неї прогнозовано увійшли 5 політичних сил: “Народний фронт”, Блок Порошенка, “Самопоміч”, Радикальна партія та “Батьківщина”. “Опозиційний блок” за прикладом свого колишнього вождя Януковича, самоусунувся від прийняття рішень.

Юрій Береза, народний депутат України, фракція “Народний фронт”: Дуже важливо зараз визначитися з тим, що хто і що називає себе опозицію. Я наголошую, п’ята колона не може бути опозицією у Верховній раді. П’ята колона їде в Держану думу Росії, там займається».

Крім того, журналіст некоректно порівнює дії фракції з діями «свого колишнього вождя Януковича», таким чином зіставляючи «Опозиційний блок» з Партією регіонів, хоча в новій політсилі є люди, які не були регіоналами. А узагальнення — це некоректно.

Мало того, кореспондент далі «демонізує» опозицію, зображуючи її моральними «злочинцями». Знову ж таки за допомогою методу узагальнення, представляючи негативну (на думку автора) поведінку представника фракції як таку, що притаманна всій політсилі.

«Сергій Швець, кореспондент: “Опозиційний блок” одразу показав обличчя. Спочатку його представник Вілкул безцеремонно зігнав з місця помічницю немічного Юрія Шухевича, а потім виставив себе на посміховисько всієї зали».

Зате Президента Петра Порошенка зображено як державного діяча, що «тримає руку на пульсі і готовий співпрацювати з Верховною Радою», він турбується про біженців, хоче побороти корупцію, а вперше його «погляди збігаються з поглядами конституційної більшості».

«Сергій Швець, кореспондент: Петро Порошенко увесь сесійний день провів із парламентом, демонструючи, що тримає руку на пульсі і готовий співпрацювати з Верховною радою. Чи не вперше в історії України погляди президента збігаються з поглядами конституційної більшості парламенту. Пан Порошенко запропонував суспільству і новому парламенту кілька ініціатив. Перша — позбутися позаблокового статусу».

Після сюжету у студію Алла Мазур за допомогою графіки продемонструвала розсадку фракцій у сесійній залі.

У «Подробностях недели» на «Інтері» в середині ефіру ведучий Дмитро Анопченко поговорив із колишньою колегою та шеф-редактором програми Ольгою Черваковою. До речі, за неї в передвиборчий період ведучий агітував у випуску за 14 вересня, про що «Телекритика» писала.

Після розмови в ефір вийшов сюжет Лариси Задорожної про новий парламент. Матеріал повністю відсторонений від внутрішніх перипетій під час відкриття нового скликання, тим самим сюжет вийшов найменш аналітичним.

Починає журналістка з загальної інформації про нову Верховну Раду, втім, каже, що парламент оновлений на дві третини. Хоча, як уже згадувалося, за аналізом руху «Чесно», лише на 56%.

«Лариса Задорожная, корреспондент: 2/3 нынешнего парламента новички, кому окопы пришлось сменить на депутатское кресло, кому даже сцену. Самую большую половину своего первого рабочего дня депутаты гуляли по кулуарам, спикериада в четверг затянулась.

«Я завершив виконання своїх обов’язків».

«Служу народу України, слава Україні».

«Я особисто, буду голосувати за зняття недоторканості».

Лариса Задорожна також не втрималася, аби не показати козака Гаврилюка, який не хоче знімати недоторканність.

«Михаил Гаврылюк, народный депутат Украины, “Народный фронт”: Зараз невчасно це робити. У депутатів будуть зв’язані руки, бо ними зможуть командувати, що хочуть зможуть з ними зробити».

Після цього журналістка показала кімнату готелю «Київ», у якій живуть нардепи. Власне, це і весь сюжет. Як наслідок, вийшов більше матеріал-замальовка, аніж аналітика, що було б логічніше, зважаючи на те, що це — підсумковий випуск новин.

«Час. Підсумки тижня» 5-го каналу взагалі вирішив, що початок роботи парламенту неважлива тема, і редакція поставила у верстці сюжет останнім в ефірі.

Про політичний «вінегрет» Анна Мірошниченко також говорить спочатку.

«Анна Мірошниченко, кореспондент: Під куполом — вихідці з Майдану, колишні комбати, працівники ЗМІ, колишні регіонали. Компанія виходить така, що картинка для телекамер точно забезпечена. Одними парламентськими коридорами ходять тепер і на підборах, і у військових берцях».

Після такої підводки журналістка подає коментарі представників різних політсил, у тому числі «Опозиційного блоку». Однак, як і Сергій Швець із «Плюсів», репортерка називає опозиціонерів некоректно «колишніми регіоналами».

«Кореспондент: Але чи не почубляться вони з колишніми регіоналами вже завтра — прогнозувати не беруться.

Олег Петренко, народний депутат: Не могу ничего зарекаться. Но как бы хотелось бы, чтобы этого не было.

Олег Барна, народний депутат: Хто хоче зараз відкривати рот, і щось говорити, особливо з Партії регіонів, я би порадив інше зробити — організувати батальйон добровільний під назвою "Лайно", і піти на схід.

Юрій Бойко, народний депутат, "Опозиційний блок": Я думаю, что люди оценят просто, кто как работает. Причем, это будет в ближайшее время».

Згодом журналістка знову згущує фарбу і каже про «Опозиційний блок» як про тих, хто 16 січня голосував за диктаторські закони.

«Кореспондент: Ті, хто тиснули кнопки за закони 16 січня, а нині згуртувалися в "Опозиційному блоці", вже визначилися — раптом що, їхня хата скраю».

Авторка матеріалу далі описує хронологію кадрових призначень першого дня, не концентруючись на зайвих деталях. Цікаво, що про участь у засіданні власника каналу та Президента України Петра Порошенка журналістка взагалі нічого не сказала.

Разом із тим, дивно виглядає те, що кореспондентка використовує синхрони Карла Волоха, члена громадської ради з питань люстрації при Мін’юсті. Адже в сюжеті він найчастіше говорить як політолог. Тим паче, згідно з законом «Про очищення влади», нардепи не є об’єктом люстрації, оскільки обіймають виборну посаду.

«Карл Волох, член громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції: Голова парламенту мав бути від президентської сили. Це було абсолютно зрозуміло. Мер він був дуже пристойний. Як віце-прем’єр, він себе не показав».

Роковини розгону студентського майдану в листопаді 2014-го року

Не дав 5 канал.

Річниця розгону майдану 30 листопада — друга тема тижня. Причому журналісти, аби не було запитань стосовно важливості цієї події, наголошують, що саме це ключова дата, яка змінила країну. Так переважно говорили й у попередніх випусках про 21 листопада, річницю старту Євромайдану.

Сюжет про цю подію ICTVпомістив у середині ефіру.

Матеріал Максима Крапівного — така собі ретроспектива подій минулорічної давнини.

«Максим Крапівний, кореспондент: Напередодні вони обіцяли — все буде добре. Янукович у Вільнюсі, Азаров у Фейсбуці. Але в ніч на 30 листопада 2013-го сталися події, що змінили хід історії. О 4-й ранку був підпалений бікфордів шнур Революції гідності. Торік 29 листопада навіть найближче оточення Януковича ще вірило — асоціацію з ЄС президент таки підпише.

Валерій П'ятницький, учасник української делегації у Вільнюсі: Переконували президента до останнього. І Ангела Меркель, і президент Литви, що це треба підписувати».

Коли журналіст каже про ставлення Януковича до підписання Угоди про асоціацію, то запевняє, що колишній президент коливався щодо рішення підписати документ. Але кореспондент не посилається ні на кого, коли це стверджує. Вживаючи зворот («подейкують»), що натякає радше на плітки.

«Максим Крапівний, кореспондент: Подейкують, Янукович дійсно вагався до останнього. Але ключова причина тому — образа на європейських чиновників. Мовляв, не сприймають його на рівних, постійно дорікають справою Тимошенко, і не пропонують живих грошей. А тут ще й на ключовій церемонії Даля Грібаускайте дозволила собі різкий випад в його бік».

У сюжеті журналіст подає коментар тодішнього голови КМДА Олександра Попова, якого після розгону Євромайдану допитували в ГПУ. Цікаво, що впродовж року він був забутий для інформпростору, а нині його синхрони з’явилися ледь не на всіх каналах, які висвітлювали цю тему. Адже його дані важливі для відновлення хронології подій.

«Олександр Попов, голова КМДА у 2010–2013 рр.: Мне позвонил где-то между утром и обедом, я уже точно не помню, Андрей Петрович Клюев, и спросил, какова готовность к тому, чтобы завести эти материалы на территорию Майдана».

Журналіст каже про причетність до розгону тодішнього заступника РНБО Володимира Сівковича та натякає на його зв’язки з російськими спецслужбами.

«Максим Крапівний, кореспондент: Цікаво, що в молодості Володимир Сівкович працював у КДБ. І начебто в кінці 80-х навіть був начальником Володимира Путіна. У Дрездені. Сівковича часто пов'язують з російськими спецслужбами. Втім, чи може це означати, що до побиття студентів причетні іноземні спецслужби».

Втім, кореспондент не каже, що він — кум одного з тодішніх опозиціонерів Миколи Княжицького. Ця інформація важлива, адже додає ваги до альтернативної версії — розгін був вигідний опозиції, а не російським спецслужбам чи українській владі. Тим паче шальки на терези цієї гіпотези автор кладе дещо згодом, подаючи інформацію від Анатолія Гриценка, який запевняє, що лідери меншості знали про плани влади.

«Максим Крапівний, кореспондент: Дивно, що в момент розгону біля студентів не лишилося жодного політика від опозиції.

<…>

Максим Крапівний, кореспондент: А перед тим чомусь вивезли усю апаратуру. Анатолія Гриценка в той час на Майдані теж не було. За кілька днів після побиття людей він отримав і передав прокуратурі записи внутрішніх перемовин силовиків. З цих переговорів чітко ясно, що це була спланована операція. Тобто розгін спланований, і дехто з колишньої опозиції був в курсі.

Анатолій Гриценко, колишній народний депутат: Я був кілька разів на допиті в Генеральній прокуратурі, мені чітко підтвередили — перше: вони правдиві. І друге підтвердили, що кілька людей, принаймні четверо із народних депутатів від Опозиції, мали доступ до цієї частоти і слухали. Прізвища мені не назвали».

Цікаво, що про записи силовиків не сказав жоден інший канал.

«Україна» розмістила цю новину в середині ефіру. Але редакція обійшлася без сюжету. Втім, у начитці ведучий Олег Панюта коротко переказав події тієї ночі, не загладжуючи кутів. Також зазначив, що покарання так ніхто і не отримав. Коментує ситуацію колишній Генпрокурор Святослав Піскун.

«Олег Панюта, ведущий: Сегодня исполняется ровно год со дня разгона Евромайдана. В ночь на 30 ноября милиция атаковала активистов, оставшихся ночевать на Майдане Незалежності. Участников мирной акции, в большинстве это были студенты, избивали дубинками и травили слезоточивым газом. Немногим удалось тогда укрыться в Михайловском соборе, остальных отлавливали на улицах и продолжали расправу. Никого не убили, но счет искалеченным шел на десятки. Реакцией общества стал Майдан, в котором участвовали уже миллионы людей. Не один причастный к избиению безоружных студентов до сих пор не наказан. <…> но а главное — именно с разгона Евромайдана страна вступила в полосу насилия».

Ведучий фактично визнає, що дії міліції є першопричиною всієї наступної хвилі насильства в Україні. Цікаво порівняти цю новину з сюжетом, який вийшов у «Событиях недели» 1 грудня 2013 року, де версія київської міліції (про провокації з боку мітингувальників) є домінантною причиною розгону. Справедливості заради варто зазначити, що тоді працювала інша редакція з іншим ведучим.

«1+1» найбільше приділив уваги цій темі. З річниці розгону Майдану редакція почала ефір.

Перший сюжет Івана Гребенюка про те, як кияни згадували цю річницю.

«Іван Гребенюк, кореспондент: Ніч, яка змінила країну. Криваве побоїще беркутівцями мирних і беззахисних студентів стало водночас і шоком, і початком великих змін. І попри те, що зараз вже давно за дванадцяту ночі, люди продовжують сходитися до стелли Незалежності, аби продемонструвати, що не забули. І найголовніше, попри увесь вир жорстоких подій і втрат показати, що як і тоді сильні, єдині і незламні. Кожен сприйняв трагедію, як свою, особисту. На вулиці міст вийшли мільйони».

Журналіст побудував сюжет переважно на спогадах звичайних людей, які відвідали цей вечір-пам'ять, без аналітики причин та наслідків розгону.

«Оксана Бабець: Ми почали займатися волонтерством. Ми допомагаємо цим всім хлопцям, які знаходяться на сході. Ми відвозимо їм тепловізори, … окуляри, бронежилети. Це все ми допомагаємо їм всім серцем і ми віримо в те, що нарешті закінчиться ця неоголошена війна і в нас все буде добре».

Наприкінці сюжету кореспондент розповідає і про акцію проти бездіяльності Генпрокурора Яреми — як приклад продовження боротьби українців.

«Іван Гребенюк, кореспондент: Люди продовжують свою боротьбу і клянуться не забути і не пробачити сотні вже відданих життів у цій святій війні. Як один з прикладів, висунута вимога на сьогоднішньому вечірньому віче в столиці — відставка Генпрокурора Яреми за бездіяльність у пошуках і покаранні винних у злочинах проти українців».

Втім, цим сюжетом редакція не закрила тему — в кінці ефіру вийшов спецрепортаж, у якому Григорій Жигалов уже проводить детальний розбір польотів щодо того, хто винен.

В підводці до сюжету Алла Мазур дає оцінку, що подальші події після розгону поставили Україну в центр світового протистояння, що є оціночним судженням і перебільшенням.

«Алла Мазур, ведуча: Що стало пусковим гачком цілого року драматичних подій, які поставили Україну в центр світового протистояння. Цей секрет вирішив розкрити безпосередній свідок ночі кийків на Майдані Незалежності Григорій Жигалов. В нього вийшов цілий спецпроект із несподіваними висновками».

Журналіст подає матеріал крізь історії як звичайних, так і відомих людей. Утім, дивно, що в спецрепортажі, який претендує на статус документальної короткометражки (хронометраж матеріалу — 16 хвилин 17 секунд), сюжет ґрунтується на синхронах лише трьох людей — Руслани Лижичко, протестувальника Василя Панченка й тодішнього керівника КМДА Олександра Попова. Очевидно, що покази лише цих людей не дадуть повної правдивої відповіді на питання, що стало спусковим гачком.

Репортер багато каже про Руслану, яка під час розгону була вдома, але, як виявилося, не спала. І вона картає себе за те, що не була тоді в гущавині подій.

«Руслана Лижичко, співачка, активіст Майдану: Я постійно. Постійно думала про цю ніч. З 29 по 30. Я тобі більше скажу. Я, напевно, скільки буду жити, буду постійно про цю ніч згадувати і думати».

В сюжеті журналіст намагався відтворити атмосферу, яка панувала тоді на майдані. А вона, за свідчення очевидця, була майже аморфна.

«Василь Панченко, протестувальник: Це склалася певна атмосфера. Та він був вже сам в собі. Тобто не мав ніякої мети, і вже і сенсу в нього не дуже було. Але саме, як якась розвага, часте місце проведення, він цілком влаштовував багатьох молодих людей студентів, і мене зокрема теж».

З-поміж подібних матеріалів на інших каналах Григорій Жигалов чи не єдиний ставить запитання: а чому Попов виконував накази секретаря РНБО Клюєва та його заступника Сівковича, якщо керівник Києва не підконтрольний їм? Чіткої відповіді так і не було.

«Григорій Жигалов, кореспондент: Секретар РНБО Клюєв наполягає — ялинка має бути завезена цієї ночі. Як виявиться пізніше, у силовиків розроблений цілий план. Команду розпочати його втілення надасть заступник секретаря РНБО Володимир Сівкович. Олександр Попов переконує, що у деталі операції його не посвячували. Його зовсім не дивує, що новорічними клопотами зайнялися силові відомства держави.

Олександр Попов, колишній голова Київської міської державної адміністрації: Доверял, конечно же, РНБО. Я считал, что они объективной всей этой информацией располагают. Потому что к ним стекается информация со всех источников. Там оперативная, наличие там представителей спецслужб на самом Майдане».

Автор подає інформацію, що сигнали про можливий розгін були. Але Руслана каже, що ніхто не повірив цій інформації. Опускає репортер історію із записами переговорів силовиків, про які казав Анатолій Гриценко в сюжеті на ICTV.

«Руслана Лижичко, співачка, активіст Майдану: Були люди, які знали, що буде розгін. Зараз я можу це точно стверджувати. Вони були. Дехто з цих людей намагався нас попередити. Ми не вірили. Тобто це вже наша проблема, що ми до цього не поставилися серйозно».

З «Інтером» вийшла дивна ситуація: на початку ефіру «Подробностей недели» Дмитро Анопченко оголосив, що розгін Євромайдану — головна тема випуску. І говорити про це в ефірі редакція буде багато.

«Дмитрий Анопченко, ведущий: Итак, главная тема — Майдан, годовщина разгона студентов. Дата, когда те, кто живет в Киеве вчера и сегодня постоянно приходили в центр города и необязательно на митинги, а просто чтобы вспомнить, вспомнить день, изменивший очень многое в нашей стране, ведь революция, по сути, началась именно в те выходные, 30 ноября прошлого года, когда студентам пришлось укрываться в монастыре от озверевшего "Беркута". Об этом будем много сегодня говорить».

Утім, що означає «багато», він не уточнив. А дарма. Тому що про розгін окремого сюжету в ефірі не було, з окремим гостем цю тему не обговорювали. Лише під час інтерв’ю з Ольгою Черваковою торкнулися — ведучий із гостею згадували «той день». В одному з монологів Анопченко подав невелику інформацію про розгін, зумівши ще й підіграти власникові каналу Сергію Льовочкіну, який на момент розгону був главою Адміністрації Президента. Так, Анопченко каже, що Льовочкін подав у відставку на знак протесту проти дій влади. Але він мовчить, що остаточно Льовочкін зі своєї посади пішов лише в січні після ухвалення парламентом «драконівських» законів.

«Дмитрий Анопченко, ведущий: <…> в ночь с 29 на 30, помните эти события, помните эти кадры, мирную акцию тогда разогнали, разогнали невероятно жестоко, Беркут тогда догонял и добивал ребят за несколько кварталов от Майдана. Уже на следующий день на улицах Киев ощущалось совсем другое настроение. Майдан блокировала милиция, но люди все равно решили не оставаться дома, они вышли на другую площадь, на Михайловскую, к стенам собора, где студенты укрылись от Беркута. Здесь, в ответ на милицейское насилие, появились первые отряды самообороны. Разгон студенческого Майдана окончательно определил курс тогдашнего президента, мол, никакой Европы, идем в курс с Россией. Этот выбор, и жестокость, с которой он был сделан, вызвали протесты, в том числе и в самой власти. В ответ на эти события подал в отставку глава Администрации Президента Сергей Левочкин».

В рамках цієї ж розмови на включенні з Майдану Незалежності був журналіст Сергій Кудімов, який повідомив, що на площі перебувають люди, які вимагають відставки Генпрокурора Віталія Яреми через те, що нікого не покарано за розгін студентського майдану.

«Сергей Кудимов, корреспондент:. Недовольны активисты, что до сих пор никто не наказан из тех, кто причастен к убийству Небесной сотни, из тех, кто причастен к разгону студентов, здесь на Майдане 30 ноября<…>Я напомню, что здесь вечером, вчера собрались несколько тысяч людей, на ночь памяти, зажигали лампадки в память о тех, кто погиб на Майдане, в память о тех событиях. Здесь были и один из символом революции, это бочки, в которых зажигали костер. Люди оставались здесь на ночь, утром в Михайловском соборе состоялся молебен. Напомню, что именно в Михайловском Золотоверхом нашли укрытия те студенты, которых разгонял и потом преследовал "Беркут", и вот, что говорят люди, здесь на Майдане Незалежности, их эмоции год спустя».

ПОВНА ВЕРСТКА ВИПУСКІВ:

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою» (випуск о 18:45)

«Верховна рада 8 скликання вражає своєю неоднорідністю».

«Отже, федералізації не буде, Україна залишатиметься унітарною державою».

«Підігрівають ситуацію і постійні обстріли Донецька і невеликих містечок Донбасу».

«Під Києвом випробовували нові українські бронемашини».

«Зміни в армії залежать від Міноборони».

«Росія розвеселила увесь світ».

«На Майдані пройшла ніч пам'яті».

«Поки на Майдані у Михайлівському соборі згадували постраждалих студентів, тієї ночі українські співачки отримували нагороди в Москві».

«В ніч з вівторка на середу троє чоловіків спробували підпалити приміщення телеканалу ICTV».

«Справжньої крові просто після спектаклю запропонували випити російському актору Івану Охлобистіну».

«В російської пропаганди нова вигадка».

ТРК «Україна», «События недели» (випуск о 19:00)

«Присягу принял».

«Голод на Донбассе».

«Нарушение прав».

«Рейс помощи».

«Аппетит губернатора».

«Сегодня исполняется ровно год со дня разгона Евромайдана».

«Конец эксперимента».

«Паёк избранного».

«1+1», «ТСН. Тиждень» (випуск о 19:30)

«Ніч, яка змінила країну».

«Захисники Донецького аеропорту пережили одну із найважчих своїх ночей».

«Кількість біженців із окупованих сепаратистами міст цього тижня різко зросла».

«Заява двох європейських політиків щодо перспектив України збурили цього тижня пресу».

«Гімн колишнього Радянського союзу, переспіваний далекобійником став справжнім хітом інтернету».

«Вагітні, хворі з опіками, поранені бійці, онкохворі — усі під загрозою масового інфікування небезпечними вірусами».

«Псевдолюстрацію легко перетворити на контрреволюцію».

«Верховна рада цього тижня почала діяти».

«Нова розсадка сил у парламентській залі».

«Кирило Гундяєв заявив на весь світ, що причиною війни на Донбасі є змова».

«До Вселенського Патріарха Варфоломія завітав Папа Римський Франциск».

«Ну, і далі обіцяний сюрприз».

«Далі у нас коротка рекламна пауза».

«Почнемо з останнього клинця в домовину нафтових надприбутків».

«І ще одне відео збурило соцмережі цього тижня — російський шоу-мен Іван Охлобистін отримав від свого земляка із Тульської області пляшку із справжньою людської крові».

«Ті ж росіяни, хто не згоден із системою, масово тікають до нас».

«Що стало пусковим гачком цілого року драматичних подій, які поставили Україну в центр світового протистояння».

«Дзвони Михайлівського золотоверхого собору за всю історію били на сполох лише двічі».

«Інтер», «Подробности недели» (випуск о 20:00)

«Годовщина Майдана».

«Уже на следующей неделе в Украине будет мониторинговая миссия Европейского союза».

«Западные страны могут отвернуться от Украины из-за отсутствия реформ».

«Последнее предупреждение».

«Запад нам помогает, поддерживает нас и финансово и политически».

«Исторические параллели».

«Гости студии — Сергей Грабский, председатель всеукраинского объединения союз участников миротворческих операций, Сергей Мельничук, народный депутат Украины».

5 канал, «Час. Підсумки тижня» (випуск о 21:00)

«Рік минає під знаком абсолютно непокараних злочинів».

«Війна завершується тоді, коли віддано все належне загиблим і є шана живим».

«Враження з передової від бійця».

«Україна досі годує Крим».

«Нова Рада».