Здавалося б, проблем із пріоритетністю тем минулого тижня не повинно було виникати — річниця початку Євромайдану, після якого Україна зимувала в протестах.

Утім, підсумкові випуски новин від 23 листопада вкотре показали: верстаючи ефіри, редакції керуються не так суспільною важливістю тем, як редакційною політикою, за якою часто приховується жага рейтингів чи забаганки власників. По суті, критикуючи владу за те, що за рік мало що змінилося, редакції не звернули уваги: журналістика у їньому виконанні теж мало чим відрізняється від минулорічної.

Особливо відзначився канал «Україна». Тему Євромайдану хоч і висвітлили, але зробили це ніби мимоволі, як річницю звичайної події. Зате перша половина ефіру — набір матеріалів, за якими проглядається корпоративна кон’юнктура. Сюжети мають на меті: а) переконати глядачів, що скасовувати соцвиплати жителям Донбасу — це погано; б) вкотре прорекламувати благодійний фонд власника Ахметова, мовляв, за таких утисків центральної влади Рінат Леонідович підтримує життя в регіоні; в) використати тему річниці Голодомору 32–33 рр., щоби нібито попередити загрозу повторення трагедії.

Головні теми тижня у висвітленні підсумковими програмами:

РІК ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ПРОТЕСТІВ

ICTV, «Факти тижня», підійшли до теми Євромайдану стримано, але без зайвої фантазії. Основа сюжету — хронологія подій на Майдані.

Журналістка не фокусувалася на політиках під час подій, а звертала увагу переважно на кількох яскравих особистостях тих подій. Зокрема, на початку говорить про священика з Михайлівського золотоверхого собору та машиніста столичного метро, які повідомляли киян (кожен по-своєму) про атаку Беркута.

«Катерина Зиновьєва, кореспондент: Тієї ночі він розбудив дзвонами Михайлівського собору весь Київ.

Іван Сидор, диякон Михайлівського золотоверхого собору: Я навіть сам не знав, що я це роблю, б’ю в набат. Пізніше сказали, що це вперше за вісім століть сталося ось таке, били дзвони на сполох.

Катерина Зиновьєва, кореспондент: Замість натиснути кнопку із записом про оголошення станції Віталій попросив всіх на вихід на Майдан на революцію.

Віталій Замойський, машиніст Київського метрополітену: Більше з мене було б толку не один сюди, а прийти на роботу і привезти людей, які сюди прийдуть».

Авторка згадує і про нову ознаку українського протестного суспільства, яку започаткував Майдан, — можливість збору великої кількості людей через соцмережі.

«Тетяна Пеклун, адміністратор сторінки “Євромайдан” у соцмережі: Завели страницу Евромайдан на второй день, кажется. И с этого момента понеслось, как говорится. 300 тысяч лайков, посетителей, постоянное информирование».

Після цього журналістка переповідає основні віхи тримісячної революції. Втім, завершує сюжет досить суперечливою фразою, мовляв, попри всі складнощі та наслідки революції (які саме, не каже, але можна здогадатися, що має на увазі анексію Криму та події на сході), люди обрали цей шлях «свідомо». Таку тезу журналістка висловлює, не опираючись на жодні дослідження громадської думки, самовільно робить висновок, подаючи його як даність. Адже перед цим Катерина Зиновьєва каже фразу, яка дещо суперечить подальшому висновку: мовляв, українці не підозрювали, які доведеться пройти випробування.

«Катерина Зиновьєва, кореспондент: 22 лютого, коли Майдан проводжав в останню путь свою Небесну сотню, Віктор Янукович вже втік із Межигір’я. Україна відкрила нову сторінку своєї історії, ще не підозрюючи, крізь які випробування доведеться пройти далі. Втім, цей крок обраний свідомо».

У підводці до наступного сюжету ведуча Оксана Соколова висловлює ще одну неоднозначну думку: вибір українців налякав Путіна. Саме тому він взявся за Україну, точніше за Донбас, аби «завадити Україні». Перш за все, навіть якщо причинно-наслідкові зв’язки і правильні (хоча це дискусійне питання), то незрозуміло, що саме Путін хотів завадити зробити — ведуча цього не каже. Крім того, у цій формулі звично для українських каналів вилетіло питання Криму. Попри те, що текст підводки написано під наступний сюжет про створення внутрішнього кордону на Донбасі.

«Оксана Соколова: Вибір українців став поперек горла Кремлю і налякав його господаря до нестями. Завадити Україні президент Путін намагається через Донбас, створюючи там підконтрольні “ДНР” та “ЛНР”».

Ще один сюжет, який готували журналісти, швидше за все, до річниці Євромайдану, вийшов третім в ефірі. Матеріал стосується соратників Януковича, які втекли разом з екс-президентом. Головною родзинкою стало інтерв’ю з Андрієм Портновим, першим заступником глави Адміністрації Януковича.

«Тетяна Штан, кореспондент: Вузенька вуличка у самому центрі Москви. Він з’явився ніби нізвідки. Чоловік у темному кашкеті та довгому пальті обережно обирає місце для зйомки. Це його перше інтерв’ю українському телеканалу від часу втечі. Андрій Портнов — … заступник глави адміністрації Віктора Януковича вже 9 місяців живе у Москві».

В сюжеті авторка розповідає про колишнього Генпрокурора Віктора Пшонку та міністра енергетики та вугільної промисловості України Едуарда Ставицького, описуючи долю їхніх арештованих активів.

Ну й наостанок — вже відома, але не менш дражлива інформація про отриману Портновим довгострокову візу в ЄС, попри санкції з боку Євросоюзу.

«Тетяна Штан, кореспондент: З українським паспортом і шенгенською візою і він нині збирає валізи у Швейцарію. Виявляється, той чорний список ЄС, у який внесли Андрія Портнова не забороняє в’їзду до Євросоюзу.

Андрій Портнов, колишній заступник адміністрації президента Віктора Януковича: И вот виза, яку ви в мене попросили з 12 листопада 2014 року по 5 листопада 2015 року».

Для «Событий недели», «Україна», річниця Євромайдану стала найменш важливою подією порівняно з усіма іншими каналами. Сюжет на цю тему вийшов майже наприкінці ефіру.

У підводці (свідомо чи ні) ведучий Олег Панюта фактично проводить причинно-наслідковий зв'язок подій Майдану та анексії Криму, війни на Донбасу й трагедії в Одесі 2 травня.

«Олег Панюта, ведущий: После майдана нашу страну ожидало немало потрясений — аннексия Крыма, антимайданы на Восточной Украине, трагедия в Одессе и война на Донбассе. Но 22 февраля, когда Янкович был отстранен от власти, страна праздновала победу».

У матеріалі Антоніни Маровді розповідаються історії звичайних українців, які пройшли крізь події минулорічної давнини.

«Антонина Маровди, корреспондент: Сегодня на это знаковое место впервые сморит трехмесячный Кирюша. В 20-х числах ноября, когда просыпалась украинская нация, в Даше зародилась новая жизнь».

Журналістка згадує і розстріл протестувальників, подаючи історію одного із загиблих.

«Антонина Маровди, корреспондент: И он стоял за своих детей. 18 февраля пошел на тогда еще мирную акцию протеста, но попал на линию огня — помогал строить баррикады. Сын Игорь отвернулся на каких-то десять минут — жизнь отца оборвала пуля снайпера».

З допомогою цієї історії Антоніна Маровді показує труднощі з покаранням винуватців розстрілів, які досі не покарані.

«Игорь Кульчицкий, активист майдана: Родственники “Небесной сотни” не ощущают продвижения по расследованию. Ноль. Полный ноль! Нам ничего не говорят, “Беркут” отпускается, обвинения снимаются, судьи выпускают в противоречие всем законам».

Цікаво, що в підводці ведучий Олег Панюта наголосив: редакція хоче розповісти в матеріалі не про тих, кому перемога Майдану принесла практичну користь — владу, гроші, популярність.

«Олег Панюта, ведущий: Кому-то победа принесла практическую пользу — власть, деньги, популярность. Но мы расскажем о других — о тех, кто ежедневно пытается воплотить идеалы, за которые стояли в жизнь, для кого и год спустя майдан продолжается».

Утім, наприкінці сюжету одним із героєм матеріалу став Олексій Мочанов, який неодноразово виступав на сцені Євромайдану, а отже теоретично міг напрацювати кращий імідж. Тим паче, згодом Олексій Мочанов балотувався на посаду Київського мера та народного депутата України. Отже, персона не надто підходить під оголошений ведучим критерій.

«Антонина Маровди, корреспондент: Восемьдесят ночей из 90 он провел на главной площади страны. Чтобы подбодрить стоящих на морозе, пел».

«ТСН. Тиждень», «1+1», почав ефір із Майдану, але через тему війни, тим самим несвідомо відставляючи річницю старту протестів на другий план. Редакція показала відеоряд із війни на Донбасі, наклавши його на пісню Іларії. Тему цього блоку зазначено як «Ода героям в річницю Євромайдану». Ведуча Алла Мазур підвела до цього «кліпу» публіцистично, говорячи про «звитягу народу», яка тримає у тіні всі слова про річницю.

«Алла Мазур, ведуча: Рік після Майдану справді став вічністю і будь-які слова губляться перед звитягою і трагедією народу. Цей випуск ми почнемо кадрами, яких не забути».

Річниця Майдану для «Плюсів» стала й приводом для аналізу змін особливостей внутрішньої та зовнішньої політики. Алла Мазур знову в публіцистичній формі каже про небратського сусіда, про зміни, які відбуваються. Крім того, ведуча героїзує урядові війська, мовляв, лише вони мають «чіткі відповіді» на питання, чи правильно рухаємось та як повернути мир.

«Алла Мазур, ведуча: Рік після Євромайдану змінив нас на завжди. Ми зрозуміли, що не варто вірити політикам на слово, а треба вимагати реальних дій. Ми іншими очима побачили себе і відчули народом, ми з жалем переконалися, що наш сусід зовсім не брат і його інформаційна зброя страшніша, аніж гармати. Ми зараз на зламі, на межі депресії і зневіри, бо зміни на краще, заради яких мужньо стояв Майдан, відбуваються дуже повільно. Це не важко було передбачити, але чи правильно рухаємося? Як повернути мир?І чи варто було все починати? — про це найчастіше думали в Україні цього тижня. Чіткі відповіді мають хіба що люди, з якими розмовляв Андрій Цаплієнко на Східному фронті під обстрілами. Ті, хто пройшов Майдан, нині захищають його мрію там».

Яким є варіант вирішення проблем на Донбасі, на погляд будь-якого військового, що бере участь у війні, здогадатися неважко. Це яскраво підтверджує й сюжет Андрія Цаплієнка, який у матеріалі каже про майданівців, що зараз перебувають в зоні АТО.

«Андрій Цаплієнко, кореспондент: Рахунок тих, хто з буремного Майдану погуркував сюди на передову, ідуть на тисячі. <…> Майданівські романтики перетворилися на загартованих бійців і зупинку АТО вважають небезпечним рішенням».

Журналіст акцентує й на тому, що на війні пліч-о-пліч опинилися ті, хто під час протестів були по різні сторони барикад.

«Андрій Цаплієнко, кореспондент: На війні в одному окопі опинилися ті, хто боронив Майдан і ті, хто його штурмував.

Дядя Толя, розвідник: Батальон “Артемовск” там беркутовец бывший, вы знаете, я, честно говоря, горжусь, что они воюют, они воюют хорошо. У меня внутри как-то аж защемило, разговаривал с пацанами, да, там какие-то противоречия, но пацаны воюют, они патриоты по своему делу».

Разом із тим редакція підготувала аналіз розслідування лютневих розстрілів. Спочатку Сергій Гальченко в сюжеті подає офіційні досягнення слідства Генпрокуратури.

«Сергій Гальченко, кореспондент: У вівторок Генпрокуратура до річниці Майдану провела прес-конференцію. Розповіли про усі здобутки та невдачі слідства. Кажуть, допитали майже 2500 свідків, провели 100 обшуків і 1000 експертиз. Перевірили трафіки телефонів 1400 правоохоронців. 77 особам вручили повідомлення про підозру. Частині — заочно».

Утім, журналіст наголошує, що всі здобутки умовні, адже слідство ідентифікувало лише трьох бійців «чорної роти» «Беркуту», один із яких утік.

«Сергій Гальченко, кореспондент: Тобто керівник та двоє бійців ось цієї так званої чорної роти Беркуту — це всі, хто потрапив до суду. Інших не ідентифікували. Та навіть цей здобуток — перебільшення. Бо єдиний важливий звинувачений втік».

Крім того, в сюжеті звучить важлива думка одного з адвокатів «Небесної сотні», яка пояснює причини затягування розслідування — більшість керівництва київського «Беркуту» залишилася на власних місцях. Отже, проти своїх ніхто не хоче свідчити.

«Євгенія Закревська, адвокат рідних “Небесної сотні”: Все руководство киевского Беркута осталось на своих местах, кроме тех, кто сбежал. То есть все. Устюк сбежал, все остальные на месте. Как так может быть? А потом Генеральная прокуратура будет говорить — ну как же, почему же нам никто не дает показаний, почему же никто не сотрудничает со следствием. Как они могут сотрудничать со следствием, если у них все те же руководители? Как они могут давать показания против своих действующих руководителей?».

Ще одним матеріалом із блоку річниці Майдану на «Плюсах» став аналіз того, яка доля награбованих активів соратників Януковича. Головними фігурантами сюжету є Юрій Бойко та Сергій Курченко. Втім, награбоване так і не повернуто Україні, справи щодо Курченка навіть не доведено до суду.

«Ольга Кашпор, кореспондент: Та через півроку роботи ГПУ пишатися нічим — констатує експерт Олекса Шалайський.

Олекса Шалайський, журналіст-розслідник економічних злочинів: Не довели жодної гучної справи до суду. А це означає, що вони взагалі нічого не зробили в цьому сенсі».

Єдине, що вдалося повернути народу, це картини з Межигір’я. І то, за версією Ольги Кашпор, це було зроблено напівлегально.

«Ольга Кашпор, кореспондент:<…> Мистецтвознавець Олена Живкова, яка разом з колегами евакуйовувала цінності з Межигір'я, каже — зробити колекцію народним надбанням можна лише після суду над Януковичам та офіційної конфіскації майна.

Олена Живкова, заступник директора Музею східного та європейського мистецтва: В музей вони повинні бути взяті на облік. В музей може потрапити щось тільки за документами. Тобто, ми чекаємо на рішення суду».

«Подробности недели», «Інтер», повністю присвятили випуск темі Майдану.

Протягом всього ефіру на зв’язку були кілька майданчиків — зі Львова, столичного Майдану незалежності, Одеси та Дебальцева. Час від часу ведучий вмикав у дискусію щодо підсумків річниці Євромайдану людей із цих майданчиків. Такий плюралізм думок зіграв злий жарт проти самого каналу майже на початку ефіру, коли в голосу львівського протесту Софії Фединої журналіст запитав, із яким настроєм вона зустрічає річницю. Вона почала перераховувати причини проблем, які наразі існують, — девальвація гривні, війна й т. д. І незлим тихим словом згадала канал «Інтер».

«Софія Федина, голос львівського Євромайдану: Перше — це мало бути очищення. Очищення влади, і така нечесть, яка голосувала за закони 16 січня, не мала права потрапити в парламент. Але є, у цьому допомагали різні державні структури, і зокрема, на жаль, і телеканал “Інтер”. Другий момент, це має бути кара. Кара має бути за злочин. Якщо вбивали майданівців на Майдані, то ці всі люди мають сидіти».

Такі публічні звинувачення в прямому ефірі Дмитро Анопченко вирішив відбілити. Але зробив це, м’яко кажучи, невпевнено на непереконливо. Ведучий назвав той період важким і сказав, що не може коментувати роботу свої колег, тому що працювала «інша команда».

«Дмитрий Анопченко, ведущий: …Я просто особисто хочу сказати пані Федині, яка щойно згадувала канал Інтер, це для нас всіх теж був дуже важкий період. Я не був в цей час особисто в ефірі, я не можу коментувати те, що робила інша команда, але був такий період для телеканалу Інтер, це була інша команда».

Протягом ефіру ведучий часто спекулює на темі можливості виникнення «третього Майдану».

«Дмитрий Анопченко, ведущий: Давайте как раз о третьем Майдане и о том, что чувствуют, спросим у тех, кто сейчас на Майдане. Ирена, Сергей, давайте обратимся к ребятам. Студенты, которые год назад вышли на это самое место, спросите их, пожалуйста, а склонны ли они подождать или, если что, они готовы устроить третий Майдан?»

Редакція підібрала навіть доречних гостей у студії, аби поговорити про це. На початку ефіру — кандидат у депутати від «Правого сектору» Борислав Береза. Він, до речі, пообіцяв відкрити мітингувальникам двері в парламент, якщо це буде потрібно.

«Борислав Береза, народный депутат Украины: Я дуже часто останнім часом чую, що третій майдан народиться в стінах Верховної Ради. Хлопці, дівчата, я вам обіцяю, якщо це буде потрібно, я сам відчиню двері, щоб люди зайшли і почали третій майдан з Верховної Ради».

Наприкінці ефіру в студії з’явився лідер «Свободи» Олег Тягнибок, політична сила якого не потрапила в парламент, а отже, нові протести вже проти нової влади теоретично йому вигідні. Зрештою, прямий ефір він використав сповна, аби і покритикувати владу, і закликати вже зараз виходити на мітинги. Мовляв, це єдиний метод тиску.

«Олег Тягнибок, лидер партии “Свобода”: Ні, воно мусить бути вже зараз. І якщо задає запитання шановний одесит про те, що вони мають робити, я вважаю, що люди вже зараз мають виходити на вулиці, протестувати і тиснути на ту владу. Більше того, після Майдану, що було видно? Що влада, коли був тиск вулиці, вона боялася».

Про нерозслідуванні лютневі розстріли редакція фактично не говорила. Лише сфокусувалася на ДАІвців, які непокарані за справи проти автомайданівців. Про це журналіст Ярослав Кречко дізнався в активістки руху.

«Катерина Бутко, активист: Знаєте, я б дуже хотіла сказати, що вони покарані, але те, що ми бачимо, що суди над гаїшниками, які виписувати ці протоколи, постійно відкладаються. Ми бачимо, що судді, які виписували і позбавляли прав наших активістів, до сих пір займають свої посади».

Фінансові злочини часів Януковича досліджувала у сюжеті Лариса Задорожна. Серед втікачів авторка називає Андрія Портнова, який ніби то вже у ЄС.

«Лариса Задорожная, корреспондент: Янукович и компания в Москве, сын Саша стоматолог в Питере, экс-министр энергетики Ставицкий в Израиле, финансист всей семьи Курченко получил сербское гражданство, Андрей Портнов тоже на чемоданах. “Осмыслить международные санкции попробую в Цюрихе или в Брюсселе”».

Утім, як показано в сюжеті «Фактах тижня», Портнов не живе в Цюріху чи Брюсселі, він у Москві й навіть збирається повертатися в Україну.

Лариса Задорожна каже про те, що всі санкції проти екс-чиновників умовні, поки їхню провину не буде доведено. А слідство ще не завершено.

«Лариса Задорожная, корреспондент: Де-юре счета Януковича и его окружения арестованы. Европа ввела санкции. Де-факто никто возвращать деньги в Украину пока не спешит. По делу семьи нет даже заочного решения суда.

Святослав Пискун, генеральный прокурор Украины (2002‒2003, 2004‒2005, 2007): Если прокуратура ничего не будет делать и не предоставит никаких доказательст в Европу, конечно, снимут. Но разговоры там не катят».

Мало того, вони навіть не оголошені в міжнародний розшук.

«Лариса Задорожная, корреспондент: В международный розыск не объявлен ни сам Янукович, ни большая часть его окружения».

Роман Бочкала зробив сюжет із передової про майданівців, які пішли воювати на схід. Матеріал за подачею нагадав сюжет Андрія Цаплієнка з «1+1».

«Час. Підсумки тижня» на 5-му каналі не відкладали тему в довгий ящик та розпочали ефір саме з сюжетом про річницю Майдану. 5-й канал єдиний, хто під час аналізу подій перейшов у більше політичну площину. Так, вже на початку з’являється синхрон власника каналу та Президента України Петра Порошенка, який вже бачить зміни.

«Кореспондент: <…> Першу річницю Євромайдану Україна зустрічає вже без Януковича, з новим парламентом, новою коаліцію і новим Президентом, однак без Криму, без більшої частини Донбасу і з переповненими військовими шпиталями. То чого було більше здобутків, чи втрат?

Петро Порошенко, Президент України: Те, що рік тому було лише мрією, перетворюється на реальність. Хоча і не так швидко як хотілося».

Утім, журналіст каже не лише про позитив — оновлення парламенту — а й про те, що не зроблено.

«Кореспондент: На Банковій розраховують — закон про люстрацію очистить і чиновницький апарат. Втім вже зараз є ознаки того, що його норми карають не завжди найгірших. До прикладу — військові нарікають: з армії звільнили генералів, яких поважали бійці, а відповідальні за незадовільне забезпечення війська далі працюють».

Також подає різні думки активістів, які говорять про результати революції на даний момент. Зокрема, один із ідеологів майдану Валерій Пекар каже про те, що зміни відбувалися… тільки от люди ще не відчувають їх.

«Кореспондент: Нині оцінюючи здобутки революційного року надбання вважає об'єднання нації та поступове перетворення підданих держави на справжніх громадян. Хоч таких, гадає, досі не більше 15%. Вважає тимчасову втрату Криму і частину Донбасу компенсує те, що Україна вже ніколи не буде російською колонією. Попри Кремлівський опір цього року Україна таки підписала угоду з ЄС».

Кореспондент подає нерайдужні передбачення представника української асоціації власників зброї. Усі з перелічених варіантів розвитку подій, з його слів, не зовсім перспективні.

«Георгій Учайкін, голова української асоціації власників зброї: Є три сценарії розвитку подій. Перший поганий, другий дуже поганий, третій катастрофічний. Як наслідок будь-якого з цих сценаріїв ми можемо отримати тільки два варіанти. Перший — втрату країни, другий — збереження країни, але через велику кров».

5 канал теж проаналізував ситуацію з розслідуванням лютневих розстрілів. Висновки, по суті, такі ж, як на інших каналах, — слідство не рухається.

Однак журналіст робить цікавий акцент, коли каже, що минуло багато часу, поки «Небесна сотня» стала Героями України. Скільки ж має пройти, поки покарає влада винуватців розстрілів — під питанням.

«Кореспондент: Через рік після початку революції гідності герої Небесної сотні стали Героями України. Скільки мене часу, перш ніж суспільство дізнається, хто винен у розстрілах на Майдані, коли покарають злочинців і чи покарають взагалі».

Щоправда, журналіст дещо маніпулює, вказуючи, що минув рік після початку революції. Втім, розстріли були через три місяці після її початку. Тому рахувати час, протягом якого влада тягнула зі званнями Героя України, потрібно, відштовхуючись від лютого.

СОЮЗ НА П’ЯТЬОХ

Не дав — «Інтер».

Канали настільки довго висвітлювали коаліціаду, що, схоже, втомилися вкотре робити сюжети про перипетії навколо домовленостей нової парламентської більшості. Хоча все-таки минулий тиждень був ключовим — переговори, нарешті, завершилися.

На ICTV Володимир Соколов на початку сюжету наголосив, що підписання коаліційної угоди — символічне.

Журналіст самовільно обирає головні, на його думку, пункти угоди.

«Кореспондент: Завдання коаліціянти поставили собі не просте, серед головних пунктів угоди — незмінний курс на ЄС, скасування позаблокового статусу, реформи, при чому з по-квартальним графіком обов’язкового виконання».

Ще одним пунктом називає скасування депутатської недоторканності. Втім, чомусь каже, що «радіти рано», закладаючи в свідомості людей думку, що зняття недоторканності — це позитив. Хоча питання неоднозначне.

Крім того, це питання журналіст чомусь пов’язує із суперечками за крісла в уряді. Хоча зняття депутатської недоторканність зможе провести лише парламент.

«Кореспондент: Водночас першим іспитом для коаліції, яка вперше налічуватиме понад 300 багнетів, буде скасування депутатської недоторканності. Втім, радіти зарано, все ще може змінитися. Якщо по кадрах у майбутньому Блок Порошенка й “Народний фронт” не домовляться».

Далі журналіст розповідає про різне бачення формування Кабміну. Яскравим прикладом суперечок автор матеріалу наводить різне прем’єрське та президентське бачення швидкості створення уряду.

«Кореспондент: Прем’єр запропонував сформувати уряд у найближчі 10 днів, президент вважає, це забагато й називає інший термін, 6 днів. У своєму зверненні з нагоди дня гідності й свободи, Петро Порошенко зробив кілька важливих заяв, у тому числі кого бачить прем’єром».

За версією Володимира Соколова, найбільше шансів отримати посаду спікера — у Володимира Гройсмана. Втім, таке гучне твердження він не підкріплює чиїмось коментарем.

«Кореспондент: Якщо з прем’єром питання фактично закрите, то хто стане спікером, інтрига триває. Депутати від “Народного фронту” продовжують називати найкращім спікером всіх часів й народів Олександра Турчинова, але найбільше шансів очолити Раду у Володимира Гройсмана, цього тижня його навіть обрали керівником підготовчої групи, яка проведе перше засідання нового парламенту».

В сюжеті автор приділяє увагу опозиції. Зокрема, каже про те, що «Опозиційний блок» претендує на ті комітети, які традиційно повинні контролюватися меншістю, — регуляторні.

«Кореспондент: Водночас найзапеклішим може стати битва за парламентські комітети, свої претензії на них вже висунув “Опозиційний блок”, фракція якого налічує 40 багнетів й є 3-ю за кількістю в Раді.

Сергій Льовочкін, кандидат у народні депутати України: Ми не збираємося просити жодних ресурсних комітетів, нам потрібні виключно контрольні функції, для того, щоб могли виконувати контроль за діями влади. Рекламний комітет буде в переліку, але жодним чином не в першу чергу».

Канал «Україна» не підготував сюжету, але всередині ефіру Олег Панюта розповів у студії інформацію про підписання коаліційного договору. В новині Олег Панюта виділяє кілька обіцянок, прописаних у тексті документа. Разом із тим, як і Володимир Соколов з ICTV, справедливо зауважує, що в силу договір вступить лише тоді, як підпишуть документ переговорники, коли будуть у статусі народних депутатів України.

Новину редакція підкріпила синхроном лише представника одного суб’єкта переговорів — Арсенія Яценюка.

«Олег Панюта, ведущий: В итоге, договорились отменить депутатскую неприкосновенность, разработать процедуру импичмента Президента и объявить настоящую войну коррупции. Будущие депутаты признаются: самым сложным для них оказался раздел о достижении мира в стране. В соглашении четко прописано: отныне цель Украины будет отказ от внеблокового статуса и вступление в НАТО. А еще Киев намерен вернуть контроль над Крымом. На нужды обороны пообещали выделять не менее 3 % средств от произведенного в стране. В силу коалиционное соглашение вступит после того, как его подпишут те же политики, но уже в статусе народных депутатов.

Арсений Яценюк, премьер-министр Украины: Є прохання — пришвидшити процес делегування своїх представників до складу Кабінету міністрів України. Мова іде не про політичні квоти, а про політичну відповідальність новообраного парламенту, уряду и Президента».

«1+1» пішов дещо іншим чином. Окремий сюжет канал не робив, утім згадав про документ Сергій Швець у матеріалі про те, що українці не хочуть жити по-старому. В сюжеті журналіст каже, що Україна вже запізнюється з реформами, а запас довіри до влади вичерпується. Сергій Швець дає надію глядачам, вказуючи, що підписання коаліційної угоди — це основа старту «радикальних реформ».

Лише «Плюси» подають деталь, що остаточне узгодження угоди відбулося після візиту віце-президента Джо Байдена. При цьому кореспондент коректно пов’язує ці дві події, вказуючи, що американський політик «із високою імовірністю» підштовхнув українських політиків до оформлення домовленостей. Утім, таке твердження він не підкріплює жодним синхроном, який би міг хоча б частково підтвердити цей факт.

«Сергій Швець, кореспондент: Часу на розкачку немає. Це підтвердив і візит віце-президента США Джо Байдена, який, з високою імовірністю, підштовхнув українських політиків до необхідних домовленостей. Результат — п'ятниця ранок — підписання коаліційної угоди. Як основи для радикальних змін країни і швидкого створення уряду».

Згодом Сергій Швець говорить про Яценюка, який усвідомлює ризики Кабміну. Й самовпевнено називає нинішнього прем’єра ще й майбутнім.

«Сергій Швець, кореспондент: Нинішній та майбутній прем'єр Яценюк усвідомлює ризики Кабінету міністрів України. Самопоміч і Блок Тимошенко відмовляються працювати в уряді. Натомість Блок Порошенка та Народний фронт не можуть поділити портфелі. Та що важливіше — перекладають вже один на одного можливу політичну відповідальність».

Кореспондент окреслює перші завдання коаліції.

«Сергій Швець, кореспондент: Серед найперших завдань називають боротьбу з корупцією, реформу прокуратури, міліції, виборчого законодавства, системи державних закупівель. І звичайно ж, негайну реформу оборонного відомства країни».

Опозиції не знайшлося місця в сюжеті Сергія Швеця.

Коаліціада — тема, якою завершує випуск редакція програми «Час. Підсумки тижня». От за версією редакції 5-го каналу, пришвидшило процес підписання не приїзд в Україну Джо Байдена, а працьовитість майбутніх нардепів, які вночі зібралися на останню нараду. Так, хтось прийшов із їжею, а комбат Семенченко пришвидшує процес лише своєю присутністю.

«Кореспондент: На голодний шлунок домовлятися не просто. Фінальні посиденьки обраних депутатів щодо коаліційної угоди затягнулися до пізньої ночі, наче шлюбний контракт. Учасники майбутньої коаліції вже третій тиждень прописують правила свого суспільного існування в парламенті. Пришвидшити процес одні намагаються своєю присутністю.

Семен Семенченко, обраний народний депутат, “Самопоміч”: Потому что иначе это все будет долго и бесконечно.

Кореспондент: Інші задобрюють переговірників їжею. Збіглося, одночасно з салатами і варениками до коаліціантів прибув і прем’єр. За вікнами підступав ранок символічного дня. Депутати демонстрували підписи на коаліційній угоді».

Цікаво акцентує увагу журналіст на тому, що не всі майбутні депутати знають пункти договору. Мовляв, козак Гаврилюк зараз проти скасування депутатської недоторканності, втім, він не знає, що цей пункт є в коаліційній угоді. Та репортер не зовсім коректно розтлумачив його слова. Гаврилюк знає про цю умову, але не хоче голосувати за зняття недоторканності.

«Кореспондент: Електорату про угоду розказали, а от учасникам майбутньої коаліції, котрі мають цей документ втілювати в життя — ні. Обранець від “Народного фронту” Гаврилюк не в курсі що йому доведеться тиснути кнопку за позбавлення себе депутатської недоторканості. Раніше на майдані і сам ратував за це, тепер погляди змінились.

Михайло Гаврилюк, обраний народний депутат, “Народний фронт”: Коли я почав залазити у вулії осінні дивіться що яз того усього пойняв — на депутата. Якщо він не буде мати цієї недоторканості можуть більше впливати і він тоді нічого вообще не зможе зробити. Я думаю що не стоє голосувати».

Редакція «Час. Підсумки тижня» не деталізується на пунктах домовленостей 70-сторінкового тексті угоди.

Журналіст, як і колега на ICTV, у своєму сюжеті дає слово опозиції. Але більше в негативному контексті. Мовляв, опозиція вирішила погратися в демократію і вимагає якісь посади.

«Кореспондент: За цю посаду (спікера — авт.) без зайвої скромності, про те із мінімальною кількістю мандатів надумала позмагатися й опозиція. Колишні соратники Януковича тепер згадали про демократію.

Сергій Льовочкін, обраний народний депутат, “Опозиційний блок”: Європейська практика така — опозиція отримує контрольні функції в не залежності від кількісного представлення. Ми висуваємо свого представника на посаду голови Верховної Ради України. Крім того, ми будемо наполягати на першочерговому прийнятті закону про опозицію, якій дозволить опозиції контролювати владу».

ПОВНА ВЕРСТКА ВИПУСКІВ:

ICTV, «Факти тижня» з Оксаною Соколовою (випуск о 18:45)

«Рік від початку Майдану».

«Вибір українців став поперек горла Кремлю».

«Українські втікачі».

«Влада взялася за Міністерство оборони».

«До річниці революції гідності нова українська влада зуміла завершити коаліціаду».

«Сполучені штати поставили Україні три легких радари».

«Шалені стрибки курсу долара таки потягли за собою ціни».

«У Харкові продовжують лунати вибухи».

«Одеса пережила невеликий землетрус».

«Вперше в історії космонавтики науковці здійснили посадку на комету».

«Українського бізнесмена та філантропа Віктора Пінчука нагородили медаллю митрополита Андрея Шептицького».

«Наприкінці літа легенда російського року Андрій Макаревич вирішив на власні очі побачити, що діється на сході України».

«Кінець листопада — якийсь особливий час для України».

ТРК «Україна», «События недели» (випуск о 19:00)

«Постановление правительства о Донбассе поставило сотни тысяч мирных людей перед лицом катастрофы».

«Рейс помощи».

«День памяти жертв голодоморов».

«Пять политических сил, победивших на досрочных парламентских выборах, подписали коалиционное соглашение».

«Запретить нельзя рекламировать».

«Борьба с коррупцией поставила под угрозу жизни сотен тысяч тяжело больных украинцев».

«День достоинства и свободы — 21 ноября минул год».

«Холодная война».

«В Украине на этой неделе с энтузиазмом встречали вице-президента США Джо Байдена».

«Скандал недели».

«1+1», «ТСН. Тиждень» (випуск о 19:30)

«Рік після Майдану справді став вічністю і будь-які слова губляться перед звитягою і трагедією народу».

«Жити по-старому громадяни більше не хочуть і це особливо яскраво показав тиждень останній, коли в столиці одразу в кількох місцях спалахнули протести проти рішень старої влади».

«Візит віце-президента США Джо Байдена, який символічно відзначив свій день народження у Києві, не лише підштовхнув до термінового нічного підписання коаліційної угоди новообраного парламенту».

«В Україні тим часом уже 9 місяців намагаються знайти і покарати вбивць, що розстрілювали майданівців у лютому».

«Усе ще чекають українці матеріальної сатисфакції за украдене попередньою владою».

«Містичний листопад, український фатум, чи бунтівна осіння карма».

«Голодні бунти почалися тим часом у захоплених сепаратистами районах Донбасу».

«Із голодом 32-33 років Президент Порошенко порівняв те, як діють проросійські сили тепер на Донбасі».

«Про великий голод 30-х, найстрашніші 2 роки в історії України десятиліттями мовчали всі».

«Чим був великий голод 30-х?».

«Міжнародні санкції, дешева нафта, рубль, що падає, і зростання видатків на війну тягнуть саму Росію на дно».

«Землетрус цієї ночі налякав українців».

«Наш земляк знову довів що він найкращий».

«Перебуваючи тривалий час в Америці Василь Ломаченко уважно стежить за подіями на батьківщині».

«Міноборони взялося нарешті наводити лад у своїй структурі».

«Морська держава».

«Як змінилася впродовж року громадська думка щодо НАТО».

«Ціна незалежності».

«94 дні неймовірної зими».

«Інтер», «Подробности недели» (випуск о 20:00)

«Майдан, вспомним все».

«Гость студии: Борислав Береза, народный депутат Украины, “Правый сектор”. Тема — год после майдана».

«Только Янукович у нас с вами украл более 100 миллиардов долларов, и часть осела в европейских банках, часть в России».

«Символом зимних событий стал Автомайдан».

«Что люди думают по поводу сюжета, который мы в первой части смотрели».

«По поводу ситуации на войне».

«Гостя студии — Анна Коваленко, сотница Женской сотни Майдана».

«Гость студии — Святослав Вакарчук, лидер группы “Океан Эльзы”».

«Гость студии — Олег Тягнибок, лидер партии “Свобода”».

5 канал, «Час. Підсумки тижня» (випуск о 21:00)

«Рік тому обурені українці вийшли на вулиці, тому що влада проігнорувала точку зору народу».

«Минуло 9 місяців від тоді, як розстріляли Небесну сотню».

«Рішення Києва припинити фінансування окупованих територій схоже вразило найслабкіше місце терористів, це гроші».

«Ну і на сам кінець коаліціада».

Моніторинг дотримання професійних стандартів у роботі інформаційних служб українських телеканалів здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки USAID, наданої через «Інтерньюз Нетворк». Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медійного продукту.

 Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Всі висновки й точки зору, висловлені в усіх публікаціях моніторингу, можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Інтерньюз Нетворк"