Виборчі жнива закінчилися й журналісти почали нарешті братися за роботу. Хоча старі добрі традиції воєн олігархів руками медійників залишилися. Чого лише вартий кілерський сюжет на каналі «Україна» про проблемні округи, на яких ще не підраховані голоси, та «руку Коломойського», який до цього, мовляв, доклався.

Наповнення ефірів підсумкових новин минулого тижня показало певну тенденцію — канали більше почали давати аналітики як політичної, так і економічної ситуації в України. Швидше за все, на фоні суттєвого затягування перемир’я з його інформаційним голодом — одноманітними повідомленнями про обстріли українських позицій. Як наслідок редакції підсумкових випусків почали частіше збирати всю «дрібну» інформацію та видавати її в узагальненому сюжеті — з передової, Донецької області чи Луганської. Втім, дві теми, які вибухнули минулого тижня, викликали відповідну адекватну реакцію ЗМІ. Це вихід із-під оточення українських військових 32-го блокпосту та підрив машини на в’їзді до Маріуполя, що деякі ЗМІ самовільно охрестили терактом. Остання подія відбулася в неділю, тому часу детально проаналізувати випадок об’єктивно не було. А от про історію з 32-м блокпостом розповіли майже всі та детально.

Головні теми тижня у висвітленні підсумковими програмами:

 КОАЛІЦІАДА

Дали всі канали.

Аналіз коаліційних перипетій на ICTV почали одразу. Вже в підводці ведуча Оксана Соколова порівнює та називає коаліціаду-2014 «дежавю» з 2005 роком. І якщо такі паралелі мають право на існування, то далі ведуча робить неоднозначний крок: встановлює прямі причинно-наслідкові зв’язки, вважаючи, що саме чвари в коаліції 10 років тому призвели до того, що президентом 2010 року став Віктор Янукович. Так, підсумкові програмі — це не виключно новини, а ще й аналітика, але питання щодо того, чи є аналітиками саме ведучі тижневиків на вітчизняних каналах — залишається відкритим.

«Оксана Соколова, ведуча: Неочікуваний результат. Підрахунок голосів на дострокових парламентських виборах приніс купу сюрпризів. Несподівано високі результати “Фронту змін”, “Самопомочі” та “Опозиційного блоку”, низький відсоток “Батьківщини”, програш “Сильної України” та “Свободи”. Соціологи помилилися практично по всіх позиціях. Відтак формування нової коаліції парламентської більшості пішло дещо не за тим сценарієм, який планувався. Наразі у грі два основних потужних гравця — “Фронт змін”, який отримав найбільше голосів за партійними списками, і Блок Петра Порошенка, який зібрав найбільшу парламентську фракцію за рахунок перемог у мажоритарних округах. Далі — питання, чи зуміють вони об'єднати зусилля і вгамувати амбіції. Аби не сталося дежавю 2005 року, коли після Помаранчевої революції нові лідери пересварилися, і врешті-решт привели в прем'єри Януковича. Що відбувається зараз. Про перші домовленості переможців виборів».

 Оціночних суджень вистачає і в самому сюжеті Олександра Візгіна, що вже точно є неприпустимим. Так, журналіст називає «бронзу» партії Садового — найбільшою сенсацією. Хоча, як зазначила справедливо в підводці ведуча, результати практично всіх партій неочікувані.

 «Олександр Візгін, кореспондент: Центральна виборча комісія ще рахує голоси, але переможці та аутсайдери уже відомі. До парламенту проходять 6 політичних сил. “Свободі”, яка вже святкувала перемогу після оголошення результатів екзит-полів, так і не вдалося зачепитися за рятівні 5 %. Радикальна партія Ляшка не стала несподіванкою перегонів. Більше того, за короткий час втратила майже половину рейтингу. Найбільша сенсація виборів — бронзова медаль “Самопомочі” Андрія Садового.

Андрій Садовий: Важливо, щоб був конструктивний діалог за круглим столом».

 Кореспондент не вказує кількості голосів за партії «Батьківщина» та «Опозиційний блок». Ані в цьому огляді результатів у першому закадровому тексті, ані в сюжеті загалом.

 Дещо незрозумілою є доцільність включення до матеріалу синхрону політолога Олексія Гараня, який каже, що люди не проголосували, а дали кредит довіри тим, хто вже був при владі. Такі судження є розмитими і самі по собі викликають сумніви, адже невідомо, про кого каже експерт. Тим паче, у новий парламент потраплять багато політиків, які не були при владі, зокрема, комбати. Отже, таке узагальнення є некоректним.

 Якщо ж аналізувати його коментар у контексті закадрового тексту журналіста, то стає зрозуміло, що йдеться лише про Блок Петра Порошенка. А це схоже більше на маніпуляцію, оскільки загальні фрази політолога можна підвести ледь не під будь-яку партію.

 «Олександр Візгін, кореспондент: І неочікувано високий результат "фронтовиків" Арсенія Яценюка. За партійними списками на фінішну пряму корпус в корпус прийшли Народний фронт і Блок Петра Порошенка. З невеликою перевагою партії прем'єра. Але найбільша фракція в Раді буде у іменної сили президента.

Олексій Гарань, професор кафедри політології Києво-Могилянської академії: Українці не клюнули на популізм, і вони проголосували за тих людей, які зараз перебувають при владі. Попри економічні негаразди, попри складу ситуацію в країні, але вони дали кредит довіри, фактично, кожному з цих діячів уже вдруге».

 У сюжеті Олександр Візгін акцентує на запропонованих коаліційних угодах від Блоку Петра Порошенка та «Народного фронту», окремих заяв політиків про розподіл портфелів, а також можливої участі деяких партій у більшості.

 «События недели» каналу «Україна» теж вирішили топ-політичну тему поставити першою у верстці ефіру. Ведучий Олег Панюта у підводці не проводить паралелі з 2004-2005 рр. Зате він помічає цікаву деталь, яку чомусь проігнорували інші канали — в коаліціаду втрутився Президент і Прем’єр-міністр, хоча вони — у виконавчій гілці влади, яка має бути незалежною. Цікаво, що Порошенко наступного понеділка якраз про це й заявив, що створювати коаліцію — не його завдання.

 «Олег Панюта, ведущий: От двух — до пяти. Столько сил могут войти в новую парламентскую коалицию. Ее создание лидеры партий-победителей обещали через 10 дней после выборов. Ну, а приглашать в будущее большинство и вовсе начали уже на следующий день. Причем делали это действующий Президент от имени Блока Петра Порошенко и премьер-министр от Народного фронта. Обе партии считают себя победителями. Обе написали свой вариант коалиционного соглашения, и даже успели согласовать кандидатуру будущего премьера».

 Порівняно з іншими тижневиками, в «Событиях недели» підійшли більш відповідально до теми та фактологічно розповіли про чвари переможців, а точніше про різноголосся. Навіть на стадії узгодження коаліційних угод за версією Блоку Петра Порошенка та «Народного фронту».

 «Анастасия Образцова, корреспондент: Очевидно закон о кормах не единственный краеугольный камень, который потенциальным партнерам по коалиции придется входить уже на стадии формирования большинства. Достаточно сравнить, как они видят работу коалиции. В обоих проектах руководящими органами большинства является собрание коалиций, и совет коалиций. Народный фронт предлагает делегировать в совет лидеров фракций, и по одному представителю от каждой из них. То есть, все партнеры равны, и равным образом влияют на принятие решения. В проекте соглашения от Блока Порошенка заложен пропорциональный принцип формирования совета. Чем больше фракция, тем больше ее представителей входит в руководство. Еще один пункт, который вряд ли действующий, и очевидно будущий премьер, контроль коалиции за деятельностью Кабмина. Так правительство будет обязано согласовывать с большинством основные макроэкономические показатели. И показатели бюджета. Не договорились — отставка. Парламент вопреки Кабмину увеличил затраты бюджета — отставка. Нарушил любой из пунктов соглашения — опять же заявление на стол. И это далеко не все ограничения».

 Творці «Событий недели» у передвиборчий період не впускали жодного шансу, щоб дати слово у своїх сюжетах «Опозиційному блоку». Цього разу журналістка згадує, що опозицію в коаліцію не покличуть, утім кореспондентка не дає синхрон їхнього представника.

 Також Анастасія Образцова не дає коментаря учасника «Самопомічі», хоча його думка, виходячи із закадрового тексту автора матеріалу, була би найбільш логічною в даному контексті. Адже журналістка називає партію Андрія Садового повноцінним учасником переговорів, на відміну від партій Ляшка й Тимошенко, коментар яких журналістка дає в сюжеті.

 «Анастасия Образцова, корреспондент: Кого точно не позовут в коалицию, стороны уже озвучили. Это Оппозиционный блок. Для остальных политсил двери открыты. "Самопощь" Андрея Садового уже стала полноправным участником переговоров. Олега Ляшко и Юлию Тимошенко обещают привлечь к разговору в понедельник. Оба политика готовы поддержать компромиссный вариант соглашения. И, в один голос заверяют, что их не интересует должности в будущем правительстве.

Юлия Тимошенко, лидер партии "Батькивщина": Наша команда не претендує на жоден міністерський портфель. Ми вважаємо, що зараз не про портфелі треба говорити. А негайно єднатися, узгодити принципи, на яких ми працюємо. Зробити першочерговий перелік реформ.

Олег Ляшко, лидер “Радикальной партии”: Нас не цікавить жодна посада. Ми готові увійти в коаліцію, бо ми розуміємо, що українське суспільство сьогодні чекає об’єднання. Українське суспільство чекає від парламенту конкретних дій».

 Цього разу в ефірі «України» відбулося своєрідне обрамлення, якщо вдатися до літературознавчої термінології. Наприкінці ефіру журналісти знову повернулися до теми коаліціади. Антоніна Маровді намагалася проаналізувати, якою може бути ідеальна більшість у новій Верховній Раді.

 «Антонина Маровди, корреспондент: "События недели" решили провести эксперимент и сформировать свой вариант будущей коалиции. Помните, была когда-то телепрограмма "Любовь с первого взгляда". Участники подбирали себе пару: человека с похожими ценностями. Что-то подобное мы проделаем и с депутатами, только вот с первого взгляда они должны определить законопроекты, за которые они обязательно проголосуют. Каждой из 6 политических сил, которые прошли в Верховную Раду, мы по телефону спросили, какие законы должны принять в первую очередь в парламенте. Вот они, 12 законопроектов. А теперь народные избранники должны ответить, какие из них готовы поддержать, не зная, где чей закон. Из тех, кто разделяет идеи друг друга, мы и сформируем идеальную каолицию, способную принимать законы и менять жизнь в стране».

 Утім, загалом сюжет вийшов у стилі інфотейнмент, а про ненауковість експерименту наголосив ще у підводці Олег Панюта.

 У «ТСН. Тижні» на «1+1» тему формування коаліції поставили майже всередині ефіру, пропустивши вперед воєнну тематику.

У своїй підводці Алла Мазур, як і Оксана Соколова, каже про загрозу повторення 2005 року, хоча робить це лише напівнатяком.

«Алла Мазур, ведуча: Про наміри якнайшвидше змінити виборче законодавство вже заявили Блок Петра Порошенка і “Самопоміч”. Попередній склад парламенту, сформований за часів Януковича, такі зміни влітку провалив. Ну, і ваші виборці, панове політики, дуже уважно стежили за вашими словами спочатку тижня, переживаючи, чи не пересваряться партії Майдану за вплив і портфелі, як це було уже одного разу в нашій історії. То хто і як рухається до майбутньої парламентської коаліції, що і мусить якнайшвидше дати Україні уряд, стежив Сергій Швець».

У сюжеті журналіст на початку подає результати перегонів та фокусується на тому, що й журналіст із ICTV, — на аналізі двох запропонованих угод від партій-переможців. У сюжеті (в синхроні радника Президента) згадується, що учасниками коаліції можуть окрім переможців стати «Самопоміч», «Батьківщина» та «Радикальна партія Олега Ляшка». Коментар у матеріалі є лише від представника однієї партії — «Батьківщини». Із представником «Самопомічі» Алла Мазур поговорила в студії після сюжету. А от коментаря представника політсили Олега Ляшка глядачі так і не дочекалися. Можливо, причина тому — суперечки між Ляшком та самим каналом, про що «Телекритика» неодноразово писала.

Далі Сергій Швець робить цікавий акцент — через свою непереконливу перемогу, партії змушені будуть домовлятися.

«Сергій Швець, кореспондент: Ймовірно так і виглядатиме нова коаліція. Вже можна сказати, що в ній будуть два центри впливу, причому жодна з партій не матиме так званої золотої акції і не зможе політично шантажувати колег. Реформи, крім парламенту запроваджуватиме і уряд, який він сформує. Прем’єр-міністр хоче наслідувати приклад Єврокомісії — робити міністрами не за партійними квотами, а хто розумніший та компетентніший. Кандидати до складу кабінету мають проходити через публічні слухання. Яценюк закликав майбутніх коаліціянтів вже до завтра внести свої кадрові пропозиції. І ось тут політичні партнери вступають на територію високих ризиків — болота, яке може засмоктати найкращі наміри».

Втім, цю думку продовжує малозрозумілий синхрон Володимира Омельчука. Чоловіка титровано як голову недержавної організації. Але якої саме — не вказано. Отже, чому глядач має вірити в компетентність цього «експерта» — невідомо.

«Володимир Омельчук, голова недержавної організації: Воно вже зараз є реалії і вже підкилимна боротьба за вплив на ключові міністерства, відомства, вона існує».

Тему створення більшості «Інтер» висвітлив усередині ефіру. Однак редакція обійшлася без сюжету — лише начиткою. Хоча сам ведучий назвав цю тему — «главной этого часа».

Ведучий не фокусувався на перипетіях при створенні коаліції, а почав з результатів виборів, які, за його словами, були настільки неочікуваними, що політики почали боротьбу за крісла.

«Дмитрий Анопченко, ведущий: Сами политики чаще всего говорят, что новым спикером станет один из ближайших соратников президента — Владимир Гройсман. А Юрий Луценко, которого тоже сватали на это место, имеет все шансы возглавить пропрезидентскую фракцию. А вот места заместителей пока вакантны. Одно из них по традиции отойдет оппозиции — вероятно, "Оппозиционному блоку". Таким стал итог борьбы, которая развернулась сразу в ночь выборов. А дальше начался традиционный для наших политиков обмен ударами».

Після цього Дмитро Анопченко провів опитування з представниками усіх політичних сил, які пройшли за багатомандатним округом у парламент, включаючи «Опозиційний блок». Але потому про коаліціаду та порушення на виборах Дмитро Онопченко окремо в студії поспілкувався з іще одним опозиціонером Олександром Вілкулом.

Після розмови з опозиціонером Дмитро Онопченко починає гадати на кавовій гущі, хто отримає реальну владу. Чомусь вирішує, що прем’єром буде саме Арсеній Яценюк, не називаючи ані джерел інформації, ані яке підґрунтя мають такі здогадки. Втім, екстрасенсорні здібності ведучий проявляв і надалі — щодо прогнозів, хто обійме інші посади.

«Дмитрий Анопченко, ведущий: И давайте поговорим сейчас, кто получит реальную власть в стране, кому достанется Кабмин и каким он будет. Уже ясно, что во главе правительства останется Арсений Яценюк, лидер "Народного фронта". Но любой премьер хочет контролировать и ключевые министерства — как минимум финансов и юстиции. А еще — пост "министра Кабинета Министров" — человека, который отвечает за организацию работы правительства. Уже известно, что Минфин Яценюк хочет предложить одному из ближайших своих соратников — Андрею Пышному, а в двух других креслах — оставить Павла Петренко и Остапа Семерака. Президент Порошенко в любом случае сохранит контроль над МИДом и Министерством обороны — так положено по Конституции. Похоже, что нынешние министры — Павел Климкин и Степан Полторак — главу государства на этих позициях вполне устраивают. Наверняка его партия получит и другие министерские посты. Политики говорят, что Минздрав может возглавить Ольга Богомолец, третий номер предвыборного списка Блока Петра Порошенко. Президентская партия претендует и на Министерство экономики — поговаривают, что этот пост отойдет Виктору Пинзенику. Пост министра образования, вероятно, сохранит за собой Сергей Квит. Один из самых интересных вопросов — кому достанется Министерство внутренних дел и сможет ли Арсен Аваков остаться на этой должности».

У «Час. Підсумки тижня» на 5-му каналі аналіз перипетій між переможцями виборів теж опинився першим у верстці випуску. На відміну від колег з інших каналів, ведучий Віталій Гайдукевич пішов глибше у проведенні історичних паралелей — аж до початку ХХ століття, що, зрештою, не зовсім коректно. Адже тоді, щонайменше, був зовсім інший час з іншим контекстом, який суттєво відрізняється від 2004–2014 року. А проведення паралелей з подіями 100-річної давнини — не що інше, як тенденційний аналіз, особливо коли поряд ідуть незіставні поняття: сторіччя та «вівторок, неділя».

«Віталій Гайдукевич, ведучий: Українська бувальщина. Де три українця — там вже два гетьмани. Парадокс, вона працює лише тільки в демократичних середовищах, де немає чіткого сталого рівняння на вождя. І саме це буйство демократії стає національними граблями. На них танцювали сто років тому, коли не могли дійти згоди в УНР. Такими ж граблями вже встигли набити гулі і зараз. Сто років невміння триматися інтересів держави і вміння триматися за інтереси вузькопартійні та персоналії нашкодило державі, зрештою знищило державність. Зараз коаліцію обіцяли у вівторок. Надворі неділя. Сто років тому сумбур політичної верхівки супроводжувався російською агресією. Зараз московіти знову на порозі. І насправді лише від політичної верхівки залежить, чи повториться історія ста років тому».

У сюжеті Олексій Братущак теж починає аналізувати протиріччя у позиції партій, що набрали найбільше голосів. Такі суперечки порівнює з 2007 роком. Однак, як і Оксана Соколова на ICTV, некоректно проводить причинно-наслідкові зв’язки зі здобуттям президентства Віктором Януковичем 2010 року.

«Олексій Братущак, кореспондент: Суперництво за лідерство у коаліції Україна вже бачила. У 2007-му політичні сили Президента та Прем’єра об’єдналися, як почали публічне та підкилимне протистояння. У результаті це призвело до перемоги Януковича на президентських виборах 2010-го.

Віктор Янукович: "Урочисто присягаю на вірність Україні"».

Схожий акцент, як у Сергія Швеця з «ТСН. Тижня», робить Олексій Братущак щодо приреченості домовитися Блоку Петра Порошенка з «Народним фронтом». Утім, синхроном Олеся Донія причину наводить кардинально іншу — олігархічні структури, які контролюють дві партії, хочуть якнайшвидше розподілити фінансові потоки.

«Олексій Братущак, кореспондент: У 2007-му він був новим обличчям Ради 6-го скликання. Тож знає секрети підкилимної гри під назвою "коаліціада". І пояснює, чому нині дві політсили приречені на об’єднання.

Олесь Доній, народний депутат: "За обома цими сильними партіями стоять олігархічні структури, які зацікавлені в швидкому утворенні уряді і в доступі до фінансових потоків. Тому коаліція буде створена швидко, і уряд буде сформований швидко"».

Про участь в коаліційних переговорах партій Тимошенко, Ляшка та Садового журналіст каже лише дотично та наприкінці сюжету, не подаючи коментарів їхній представників.

«Олексій Братущак, кореспондент: Про участь у коаліції "Батьківщини" та Радикальної партії говорять лише публічно. Предметні переговори ведуть три майбутні фракції — Блок Порошенка, "Народний фронт" та "Самопоміч". І вже у понеділок обіцяють погодити спільний текст коаліційної угоди».

Про долю «Опозиційного блоку» Олексій Братущак у матеріалі взагалі промовчав.

ПСЕВДОВИБОРИ ПСЕВДО-ДНР ТА ПСЕВДО-ЛНР

Не дав — 5 канал.

Редакції підсумкових втягнули самі себе в замкнене коло. З одного боку, вибори в «ДНР» та «ЛНР» — це подія, яку варто показати, адже це все-таки відбувається на території України. З іншого, ці події більшість каналів назвали «псевдо» та «фейковими» (як «ТСН. Тиждень»), тобто несправжніми. Якщо це, відштовхуючись від такого логічного ланцюжка, — несправжня подія, то чому її варто висвітлювати? Крім того, канали почали забувати те, про що вони самі наголошували раніше, — не давати слово «терористам».

Зрив Мінських домовленостей — з таким посилом розпочинає тему псевдовиборів у «ДНР» та «ЛНР» Оксана Соколова в ефірі «Фактів тижня». У підводці ведуча зазначає, що черги на дільницях були довгі, але й вказує причини цьому. І аж ніяк не велике бажання голосувати серед людей, які перебувають на території, підконтрольній бойовиками.

«Оксана Соколова, ведуча: Бойовики сьогодні перекреслили Мінські домовленості. Всупереч ним, самопроголошені республіки “ДНР” та “ЛНР” проводять свої вибори. Обирають керівництво так званих республік. Черги на дільницях величезні. Причин кілька. По-перше, дільниць відкрито дуже мало. По-друге, там продають продукти. Все-таки черговий гуманітарний конвой з Росії приїздив недаремно. Картоплю, капусту, цибулю розпродують по 1 гривні за кіло. Є навіть цінник. По-третє, людей напередодні попереджали, що, не проголосувавши, вони не отримають соціальні картки, і не матимуть змогу купити продукти надалі. І врешті найголовніше — прості жителі Донбасу дуже хочуть миру. І сподіваються, що сьогоднішнє голосування дозволить припинити війну».

Ведуча порівнює «ДНР» та «ЛНР» з Придністров’ям, на яке, мовляв, може перетворитися Донбас після виборів.

Вже на початку сюжету автор Максим Крапівний плутається у фактажах. У закадровому тексті каже, що списків взагалі не було під час «виборів», але в синхроні представниця «виборчої комісії» стверджує дещо протилежне.

«Максим Крапівний, кореспондент: Ілюзія вибору на окупованих територіях. Сьогодні у самопроголошених “ЛНР” та “ДНР” обирають глав республік та депутатів народних рад. Під дулами автоматів, без списків, виборчого законодавства та винятково з російськими спостерігачами.

Олена Чабан, голова виборчої комісії самопроголошеної “ДНР”: "Списки составляются по ходу дня голосования, на основании предоставленных избирателями документов"».

Крім того, кореспондент чомусь дивується, що «виборчі дільниці» відкрилися в трьох російських регіонах — Білгородській, Воронезькій і Ростовській областях. Мовляв, там ніхто не голосує.

«Максим Крапівний, кореспондент: А ще ватажка терористів можна обрати віртуально. Так званий Центрвиборчком самопроголошеної “ДНР” створив сайт, на якому треба лише зареєструватися та надіслати ксерокопію паспорта. Ще одна родзинка псевдо виборів в “ЛНР” та “ДНР” дільниці для так званих біженців, розміщені на території Росії. А саме у Білгородській, Воронезькій і Ростовській областях. Хто там проголосує — питання риторичне».

Втім, варто нагадати, що в Росію переїхала не одна тисяча українців. І там вони просять саме статус біженця. А жити їх Федеральна міграційна служба розсилає на різні території країни, серед яких немає Воронезької області. З картою розміщення біженців станом на 3 вересня можна ознайомитися на сайті ІТАР-ТАСС. Тобто там, за аналогією із закордонним округом, могли голосувати українці.

Також у наведеній цитаті дивує некоректне застосування фрази «так звані» щодо біженців — людей, які вимушено покинули країну.

Вдало журналіст спростовував слова міністра закордонних справ Росії Лаврова, який ще до «виборів» визнав це голосування. Автор сюжету нагадав, що, згідно з Мінськими домовленостями, місцеві вибори мають пройти 7 грудня.

«Сергій Лавров, міністр закордонних справ Росії: "Мы считаем, что это одно из важнейших направлений Минских договоренностей. Поэтому мы говорим, что эти выборы состояться, как и уславливались в Минском документе и мы эти результаты, конечно же, признаем".

Максим Крапівний, кореспондент: Але пан Лавров Лукавить, і трактує Мінській документ так, як зручно Кремлю. Насправді ж, згідно протоколу вибори мають бути лише місцевими для окремих районів Донбасу, і проходити 7 грудня за українським законодавством. Але всупереч домовленостям Кремль знову грає у свою брудну гру».

Журналіст у сюжеті розповідає про перехоплену спецслужбами розмову між представниками «уряду» та «парламенту» так званої ДНР, в якій чітко проглядається ставлення керівників невизнаної республіки щодо думки людей на «виборах».

«Б. Литвинов: "Сейчас так хочет здесь народ".

О. Бородай: "Борис Алексеевич, вы же понимаете, ссылка на желание народа, она не имеет никакого значения"».

У сюжеті Максим Крапівний згадує про протести переселенців проти проведення «виборів», зокрема у центрі Києва.

Чомусь окремо від сюжету в начитці в студії редакція «Фактів тижня» вирішила подати думку Петра Порошенка щодо цих «виборів».

Журналіст Максим Крапівний у сюжеті упустив важливу деталь — СБУ відкрило провадження на організаторів «виборів». Зате не упустив цього Олег Панюта на «Україні».

«Олег Панюта, ведущий: Ну на организаторов этого события Служба Безопасности Украины сегодня открыла уголовное производство. Обвинение серьезное: захват государственной власти, свержение конституционного строя, — вы, наверное, уже догадались, что речь о лидерах боевиков, устроивших на подконтрольных территориях нечто, вроде выборов. Крутили агитки по местным телеканалам, создали страничку для голосований в Интернете; ну а сегодня, чтобы привлечь в участки оголодавшее население, в ход пошли даже мешки с овощами».

У сюжеті Надія Валабоєва намагається дати аналіз тому, чому люди пішли все-таки на ці «вибори», не граючись у високу геополітику.

Зокрема, розповідає про мішки з картоплею біля «виборчих дільниць» та про «спостерігачів» з Абхазії.

Журналістка дещо більше приділяє уваги переселенцям із Донбасу, які протестували проти «виборів».

«Надежда Валабоева, журналистка: В Киеве переселенцы с востока выступают против самодеятельности террористов. Украинские семьи с национальными флагами и с лозунгами: "Донбасс — это Украина" — прошли колонной от Майдана Независимости от Европейской площади.

Сергей Цимбал, переселенец с Донбасса: "Мы выступаем против этих выборов. Мы знает, что происходит там на самом деле: одно мародерство, бандитизм"».

Утім, в сюжеті не зовсім коректно використано синхрон дитини-переселенки, яка на камеру читає вірш про окупантів.

«София, девочка-переселенка из Угледара, Донбасс: "За що ви боретесь, за мову окупантів, за ідеали, зрощені в брехні? Ви українці — діти української землі"».

Використання у цьому контексті синхронів дітей виглядає настільки ж обурливо, як і коли використовують журналісти «Новоросії ТВ» в своїх матеріалах дитячу декламацію патріотичних віршів про «українських фашистів» та «помаранчеву чуму» (приклад — тут).

Як і підопічні Оксани Соколової, колеги Олега Панюти сфокусувалася на тому, як голосував Олександр Захарченко.

Також журналістка подає думку міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова про визнання виборів «ДНР» та «ЛНР», а також офіційну позицію української влади. Утім, дивно, без синхрону самого Петра Порошенка.

«Надежда Валабоева, журналистка: Официальный Киев уже заявил, что псевдовыборы противоречат минским договоренностям и ставят под угрозу весь мирный процесс на Донбассе. При этом Россия готова результаты выборов признать. Министр иностранных дел федерации Сергей Лавров поспешил заверением еще в начале недели.

Сергей Лавров, министр иностранных дел РФ: "Мы ожидаем, что если выборы состоятся, мы эти результаты, конечно же, признаем"».

«ТСН. Тиждень» до цих «виборів» підготувався серйозніше та відправив кореспондента на Донбас, аби той побачив на власні очі, як проходить голосування. Сюжет хоч і знятий на телефон, але від того його значущість не применшується, адже репортаж з місця події куди яскравіше може показати процес голосування. При цьому підводка до сюжету від Алли Мазур може слугувати окремою аналітичною запискою, в якій вона розкладає все по поличкам, чому «вибори» є фейковими.

«Алла Мазур, ведуча: Далі про інші вибори — фейкові, як назвав їх Президент України. В терористичних “ЛНР” та “ДНР”, попри всі застереження демократичного світу про незаконність такого кроку, сьогодні на Донбасі, на територіях, підконтрольних бойовикам, нібито обирали керівництво самопроголошених республік. Нібито, бо організація цих псевдовиборів порушує всі цивілізовані норми. Починаючи з дозволу голосувати інтернетом: будь-кому, навіть підліткам. І — до фейкового клону ОБСЄ, який терористи запросили спостерігати за процесом. Від авторитетної Організації з безпеки і співробітництва у Європі це новоутворення відрізняє лише одна буква "А-БСЄ". Чи то асоціація, чи агентство — плутаються самі її учасники, з'ясувало видання The Guardian. А входять до нього ті ж політики правого спрямування, що виступали у ролі спостерігачів і на референдумі в Криму».

Попри те, що загалом сюжет вийшов більше про подорож журналіста в Красний Луч, підконтрольний бойовиками, аніж власне про «вибори», кілька акцентів є дуже вдалими. Зокрема, Руслан Харченко говорить про причини довгих черг біля дільниць.

«Руслан Харченко, кореспондент: <…> Хочеш вижити — прийдеш. Саме на виборчих дільницях планують роздати тим, хто прийде, соціальні картки "ЛНР" — безкоштовне лікування, знижки на продукти в супермаркетах, пільговий проїзд. Тож для картинки російських ЗМІ, принаймні, у Красному Лучі, — людей вистачить. Особливо, якщо знати, що замість звичних 70 виборчих дільниць відкрили лишень десять.

- Можно было бы в 2 школах организовать, зачем согнали в одну? Быстрей бы было бы. Весь микрорайон — все сюда!

Також важливою є інформація про можливість проголосувати ледь не будь кому.

Руслан Харченко, кореспондент: Я спробував дізнатися чи є якісь обмеження в цьому голосуванні? Виявилося їх майже не існує. Проголосувати міг хто завгодно і скільки завгодно разів на будь-якій дільниці і навіть через інтернет. Скільки таких псевдоголосів зарахують — риторичне запитання.

- Можете здесь, а можете идти в дополнительные списки себя уже вносите, как хотите.

- А если у меня друг приедет из Луганска и захочет проголосовать…

- Можно, можно.

- В дополнительный список?»

Окремо начиткою Алла Мазур переказала офіційну позицію Заходу, Росії та України щодо виборів.

Також окремо вийшов сюжет Івана Гребенюка про акції переселенців проти виборів. Утім, вже на початку журналіст дещо маніпулятивно зазначає, що голос проукраїнських переселенців — справжній. Хоча у це визначення кожна зі сторін конфлікту може вкласти власний смисл.

«Іван Гребенюк, кореспондент: У різних регіонах, містах та селах, хто, де зміг знайти прихисток сьогодні вони єдині … справжній голос Донбасу.

Жінка: “Мы за Украину. Мы сами из Донецка и хотим жить в Украине”.

Іван Гребенюк, кореспондент: Об’єднувалися спонтанно. У Києві на акцію проти псевдовиборів вийшли сотні переселенців, дехто цілими родинами.

Оксана Єрємвшина, донеччанка: В тех условиях, в которых находят дончане, они не имеют возможности сказать, что они думаю на самом деле по поводу незаконности этих террористических выборов. Мы имеем возможность, поэтому мы считаем своим долгом выйти и сказать нет».

На відміну від інших журналістів, кореспондент «ТСН. Тижня» зробив огляд протестів зі всієї України, а не лише з Києва.

У «Подробности недели» приділили ледь не половини ефіру псевдовиборам в «ДНР» та «ЛНР». За версією ведучого Дмитра Анопченка, це голосування — головна тема.

«Дмитрий Анопченко, ведущий: Главная тема, с которой начнем сегодня выпуск — псевдовыборы в так называемых "ДНР" и "ЛНР". В Донецке они только что закончились, в Луганске продолжаются даже в эти минуты. И главный вопрос даже не то, что именно там сейчас происходит, а не станет ли сегодняшний день еще одним шагом к эскалации конфликта? Поводом для начала новой большой войны? Что дальше? Признают ли эту иллюзию выборов Россия? Как отреагирует Запад? И готовы ли в Киеве отвлечься от политических торгов и заметить, что именно сегодня Донбасс может стать еще дальше от Украины? Ответы на все эти вопросы мы с вами получим в сегодняшней программе»

Згодом в ефір потрапив синхрон лідера «ДНР» Олександра Захарченка, після чого ведучий почав виправдовуватися перед глядачами за те, що подають думку «терориста».

«Александр Захарченко, "Премьер-министр" самопровозглашенной Донецкой народной республики: Они нас признают. Вернут нашу утраченную землю без боя, наладим нормальные экономические отношения, будем жить как равнопарные партнеры".

Дмитрий Анопченко, ведущий: У СМИ есть правило: Никогда не давать слово боевикам, никогда не давать слово террористам, но вот, наверное, сегодня единственный день, когда это оправдано. Вы слышали, только что господин Захарченко сказал: "Они признают, они вернут нашу утраченную землю без боя". Ну, вот таков их план. Так ли это? Действительно ли для этого есть основаниям».

Розбиратися в студію продюсери запрошували як компетентних у цьому питанні людей (радник глави СБУ Маркіян Лубківський та екс-мер Луганська Олексій Данилов), так і не дуже. Йдеться про Олега Ляшка, участь якого в ефірі на цю тему була щонайменше дивною. Наприклад, представник спецслужб у прямому ефірі поділився цікавою інформацією про «вибори» невизнаних республік, а від Олега Ляшка глядачі почули лише набір політичних гасел.

«Олег Ляшко, Радикальная партия Олега Ляшко: Що далі? Далі тільки боротися. Є два варіанти. От я їду, читаю Фейсбук, читаю соціальні мережі, всі кажуть: Треба відмовиться, хай ідуть куди хочуть, вони голосують за гречку, за картоплю, нехай ідуть. Я нашим глядачам хочу сказати. Вирвіть серце своє, відірвіть, відріжте собі руку, голову, ногу. Хтось відріже від вас? Боротися, іншого шляху ніж боротися немає.

<…>

Дмитрий Анопченко, ведущий: Ви знаєте, нам важко це якось назвати, наприклад, я на початку програми сказав: Псевдовыборы. Навіть нам, журналістам важко якось це обізвати.

Маркиян Лубкивский, советник главы СБУ: Ці псевдо вибори насправді це знущання перед українським населенням, це тяжкий злочин.

Дмитрий Анопченко, ведущий: Ви порушили карну справу?

Маркиян Лубкивский, советник главы СБУ: Ми порушили сьогодні карну справу за частиною першою статті сто дев’ятої Кримінального кодексу і всі, хто проводив ті так звані псевдовибори, вони притягнуті до кримінальної відповідальності».

«Інтер», як і «Плюси», відзначився власним прихованим репортажем свого кореспондента. У цьому випадку — з Луганська. У «Подробностях недели» матеріал про псевдовибори більше ґрунтується на коментарях людей, а сам журналіст детальніше розповідає про соціальні картки, які видавали людям на «дільницях».

«Корреспондент: А вы долго стояли?

Жительница Луганска: "Я с восьми утра, я пораньше пришла, уже отголосовала, уже. Карточки дают социальные".

Корреспондент: А что за карточки?

Жительница Луганска: "А там скидка, и по проезду пятьдесят процентов, там все".

Корреспондент: Так же хотелось бы показать вам ту самую карту, которую хотят получить избиратели на избирательных участках сегодня. По сути, она представляет из себя порядковый номер, который записывается в избирательный протокол напротив вашей фамилии и с помощью этой карты у пенсионеров появляется возможность получить пенсии. Также у граждан появляется возможность получить некоторые льготы и скидки на группы продуктов первой необходимости и на проезд в общественном транспорте. Видите, на одном из них даже нет печати, которая бы свидетельствовала бы о его подлинности, что в принципе говорит о качестве проведения выборов».

Про офіційну позицію України Дмитро Онопченко сказав у начитці. А журналісти-міжнародники у включенні з Вашингтону, Брюселя, Москви передали позицію світу.

5 канал про псевдовибори в «ДНР» та «ЛНР» нічого не сказав. Однак на самому початку ефіру ведучий Віталій Гайдукевич пояснив, чому в його редакції така позиція. Тому що не вважає, що ця подія відбулася, натякаючи на її фейковість. А отже, немає про що розповідати. А кому це не подобається — послав… до прокурора.

«Віталій Гайдукевич, ведучий: В переліку ключових подій останніх семи днів є парламентські вибори в Україні та війна на сході. В переліку будь яких подій цього тижня нема ніяких виборів 2 листопада. Хто вважає інакше, тому варто звернутись до прокурора».

«СВОЇ» ТА «ЧУЖІ»

Не дав — канал «Україна».

32-й блокпост — на «Фактах тижня» перша тема в умовному блоці теми подій АТО. Редакція дала окремий сюжет. Основою для матеріалу стали розповіді самих бійців, які виходили з оточення.

Сергій Смальчук використав вдалий хід — підняв архівне відео з початку жовтня, коли журналісти каналу робили сюжет про цю точку на карті АТО. Таке часове порівняння дещо ширше дозволяє глянути на проблему із завданнями, яких не розуміли бійці. Тим паче, якраз за кілька днів після зйомки опорну точку передової бойовики взяли у кільце.

«Сергій Смальчук, кореспондент: Луганщина. Це іще 3 жовтня. На той час крайній, 32-й блокпост. До позицій противника звідси всього кількасот метрів. Бійці чекають ротації, і вже наступного дня сюди таки завезуть близько сотні нових людей, і дадуть наказ. Щоправда, більше схожий на побажання — триматись.

Вадим, боєць Національної гвардії: "Чому ми там находимося? У нас кусок поля. Ми так і не розуміємо, чого тримати. Говорив — поставте мені бойову задачу. Ніхто бойової задачі нам не ставив. Наблюдайте, за чим наблюдати я не знаю"».

Автор матеріалу подає думку бійців, які вважають, що бойовики навіть кращі, ніж командування. Саме ця новина розлетілася по інформаційним агентствам України, коли в мережі з’явилося відео-інтерв’ю «Радіо Свобода», у якому бійці говорять про причини та деталі відходу від позиції.

«Військовий: "Лічно сержанти договарювалися з сепаратистами, щоб нам якусь хоч воду дали. А ранені ще були. І вони позволили нам. А наші це не зробили".

Військовий: "Оказується, що сепаратисти лучші люди чим наше командування, розумієте. Що саме більше мене добило"».

Втім, подає й версію керівництва, що збалансовує саму ситуацію. Оскільки, виявляється, допомогу направляли, тільки вона не дійшла. Разом з тим, цей баланс привів до виявлення ще однієї «плями» війни — кількості жертв, про що у високих кабінетах неохоче розповідають.

«Сергій Смальчук, кореспондент: Щоправда, спроби доставити воякам бодай воду були. От лишень жодна з машин так і не доїхала до позицій.

Військовий: "Посилали одного танка, одного БТРа. Всіх розстрілювали і все".

Вадим Князький, боєць Національної гвардії: "В кожному танку їхало 3 людини. А їх там 38 одиниць техніки. Можете 38 помножити на 3, узнаєте, скільки там було 200-х. За цю краплицю води, яку нам везли. Мені ця вода в горло не лізла. Я не міг її пити"».

Журналіст зазначає, що тепер на передовій — 31-й блокпост. Та бойовики розстрілюють не лише цю точку на карті АТО.

«Сергій Смальчук, кореспондент: Обстріли ідуть регулярно. Закріпившись на 32-у, бойовики ведуть вогонь не лише по 31-у, а й по 29-у та 25-у блокпостах. А також по прилеглих до так званого Бахмутського шляху селах. Один з бійців, який охороняв 31-й цього тижня загинув, двоє поранено. В селі Лагутошківське осколком від вибуху вбило жінку. Один зі снарядів влучив в актову залу школи в селі Тошківка. Це буквально за 15 км від Лисичанська. І от наслідки ви можете бачити самі. На щастя дітей на той момент в класах вже не було. Немов щось відчуваючи їх у той день відпустили раніше».

«Плюси» про історію з 32-м блокпостом, який дещо нетрадиційно для українських ЗМІ характеризує дії бойовиків, окремий сюжет не робили. Втім, вихід з оточення включив до свого оглядового репортажу Андрій Цаплієнко.

Розповідь журналіст починає з того, що вказує на неправдиві дані, які надавали в РНБО з приводу ситуації на 32-му блокпості.

«Андрій Цаплієнко, кореспондент: <…> Такий вигляд із висоти пташиного польоту мав 32-й блокпост на перехресті доріг у районі села Сміла. Його оточували методично, поступово. У той час, коли РНБО доповідала про розблоковану позицію, хлопці кілька діб поспіль сиділи без води.

Вадим Рудь, боєць з блокпосту №32: “Всі калюжі, жижа вся, що в калюжах була, вся випита, пофільтрована, все. Губи так от помочили. Помочили, да і все”».

Автор теж подає інформацію, що бойовики допомагали українським військовим із провізією. Втім, навіщось у закадровому тексті використовує неперевірену інформацію, — чутки, — які в коментарі спростовує очевидець. Все-таки йому більша є довіра, ніж до чуток невідомо від кого.

«Андрій Цаплієнко, кореспондент: Першу після блокади воду отримали від бойовиків. Ходили чутки, що виміняли її на мертвого сепаратиста.

Дід, боєць з блокпосту №32: “Никаких мертвых. Он был живой. Он был просто раненый, его перевязали, им вернули. Они нам… живого, не мертвого, а живого на воду”».

Разом з тим у матеріалі Андрій Цаплієнко жодного разу не використовує думку бійців, які порівнювали командування з бойовиками, та інформації, що допомога йшла, але її противник розбивав.

«Андрій Цаплієнко, кореспондент: Спочатку їм дозволили викопати тіла побратимів і підбитою вантажівкою доставити на сусідній 31 блокпост. Цим хлопцям дали лише годину на те, щоб вивезти двохсотих. Зараз вони повертаються назад в оточення до своїх. Товариші засовують їм у кишені цигарки. Розвантаживши тіла перекидають через борт пластикові пляшки з водою. пити українським бійцям чи мучитися від спраги вирішували терористи. Кульгаючи підбита вантажівка повертається у невідомість. Минуло кілька годин і ми дізнаємося, 32 виходить повністю, така собі маленька тактична капітуляція. Україна втрачає ще 10 км землі. Тепер 31 блокпост остання барикада на цьому напрямку».

«Подробности недели» частково охопили цю тему. Спочатку Дмитро Анопченко узагальнено оповів ситуацію з 32-м блокпостом. Слова ведучого доповнює коментар одного з військових, який розповідає про реальні, а не офіційні, жертви через блокаду.

«Денис, военнослужащий Нацгвардии: "Сначала по рации передавали, что люди носят через дорогу ящики. Нам главный сказал наблюдать. Ну, мы наблюдали пока не попали в кольцо. Первая колона пыталась прорваться. Прорвался 1 танк, 1 БТР и "Урал" с боеприпасами. Реально погибло… Когда я приехал домой я посмотрел записи, 8 человек погибло. Так вот в первый день 18 погибло, во второй день 14, и четверых выкопали. Сами террористы пришли и предложили нам выход. Когда старший об этом узнал, он по всей видимости, сообщил об этом руководству. Мы договаривались, что в два часа мы будем выезжать. Ровно в два часа ударила по ним артиллерия. То есть, они не дали нам выйти. Они пришли абсолютно… Наше правительство такое. В общем, они пять дней за нами ходили. Потом террористы нам сигареты приносили, воду нам приносили. Мы там просто никому не нужны. Кто там воевал. Против кого мы воевали, мы так и не поняли"».

Цю ситуацію ведучий обговорив із комбатом «Айдару» Сергієм Мельничуком. Згодом в ефір вийшов сюжет, але вже про 31-й блокпост, на який може чекати така ж небезпеки.

У програмі «Час. Підсумки тижня» на 5-му, як і в «ТСН. Тижні», інформація про блокпост ввійшла в оглядовий сюжет.

Журналіст акцентує увагу на тому, що історія з 32-м блокпостом є наслідком такого перемир’я. При цьому автор застосовує лексику щодо противника, якої раніше на 5-му каналі не застосовували — «ворог». Виникає дещо суперечлива ситуація. З одного боку, кореспондент зазначає, що «ворог» не хоче миру, але подає синхрон бійця «Азова», який заявляє фактично про бажання тиснути на противника, тобто відновити бойові дії. Таким чином, з легкої подачі журналіста, сам боєць добровольчого батальйону стає цим умовним «ворогом».

«Кореспондент: Боєць полку "Азов" і нині бачить сенс у нинішньому так званому режимі припинення вогню. Переконаний — це час на кращу підготовку військових і ротацію. Однак ворог теж не гає часу і миру не хоче.

Кучерявий, боєць полку "Азов": "Вони собі можуть спокійно планувати операції масштабні. Вони можуть переводити війська з одного кінця в другий кінець. А чому давати таку можливість? Чому не можна створити такі умови, щоби вони вже сиділи і думали… От вони собі сиділи тихо-тихо, бах 32-й блокпост"».

Загалом такою подачею журналіст робить інформаційну «затравку» для глядача, щоби реципієнт побачив причини, чому варто відновлювати активні бойові дії. Також фокусується на деморалізаційному стані військових, які не розуміють, за що воюють.

«Кореспондент: Це свіже фото з 32-го блокпосту, про який згадали в "Азові". Два тижні хлопці стояли в оточенні сепаратистів.

"Добрий", військовослужбовець: "Мы не понимали, что мы делаем, что мы там, кого мы там проверяем. Чтобы сепаратист сепаратисту не привез лишний литр водки или лишний пистолет? Так они вокруг нас ходили"».

Автор матеріалу подає інформацію про невизначеність у підрахунку кількості втрат у результаті операції з наданням підмоги. Також вказує про «акт доброї волі» від бойовиків із надання коридору для вивозу особового складу та критику командування з уст українських військових.

«Кореспондент: Згодом самі сепаратисти їм дали коридор. Українські вояки вийшли. Але тих військових, яких відправляли на підмогу 32-му, — втратили.

Добрий, військовослужбовець: "Отправляли по 2-3 единицы. Блокпост был укреплен. Мы когда проезжали, смотрели на эти взорванные фугасы, мы просто шокировались как можно так бестолково отправлять людей на смерть".

Кореспондент: Зі слів цих військових, можна нарахувати як мінімум кілька десятків полеглих. Тепер долю 32-го блокпосту боїться повторити блокпост 31-й».

ПОВНА ВЕРСТКА ВИПУСКІВ:

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою» (випуск о 18:45)

«Підрахунок голосів на дострокових парламентських виборах приніс купу сюрпризів».

«На сьогодні підраховано 99,92% бюлетенів».

«На східному фронті після виборчого затишшя поновилися артобстріли».

«Не здаються й українські кіборги в Донецькому аеропорті».

«Бойовики сьогодні перекресли Мінські домовленості».

«Петро Порошенко вважає, що псевдо вибори у деяких районах Донецької та Луганської областей ставлять під загрозу мирний процес».

«Напередодні Росія демонстративно брязкала перед світом ядерною зброєю».

«Росія та Україна цього тижня таки погодили ціну на газ».

«Українську льотчицю Надію Савченко московські психіатри визнали осудною».

«Служба безпеки України відкрила кримінальну справу проти народного депутата Оксани Калетник за сепаратизм».

«У Києві згорів найстаріший кінотеатр країни — Жовтень».

«Сміттєва люстрація триває на Дніпропетровщині. ICTV».

«Законна люстрація в регіонах мало помітна».

«Сьогодні вранці в Маріуполі стався потужний вибух».

«У Москві сьогодні великий мітинг».

ТРК «Україна», «События недели» (випуск о 19:00)

«От двух до пяти, — только сил могут войти в новую парламентскую коалицию».

«Но, вот главное, что мешает Центризбиркому огласить результаты выборов в Верховную Раду, это то, что до сих пор не подсчитаны результаты в ряде мажоритарных округов».

«В студии "Событий недели" представитель "Оппозиционного блока" Александр Вилкул».

«Всевдовыборы в псевдореспубликах».

«Ситуация в зоне АТО».

«Депутаты от батальонов».

«Россия возобновит поставки газа в Украину».

«Критический импорт».

«Украина стала чуть ближе к Европе, частичное применение соглашения об ассоциации».

«Кризис национализма».

«Интервью с Павлом Петренко, министром юстиции Украины».

«Подходящая компания».

«1+1», «ТСН. Тиждень» (випуск о 19:30)

«Бойовики почали обстрілювати Маріуполь ще з учорашнього вечора».

«Керченська поромна переправа — головна наразі нитка для постачань з Росії до окупованого півострова».

«Прихований наступ сепаратистів».

«Ворог використовує час, щоб зібрати сили для атаки».

«Перед виборами у Донецьку справжнє цунамі обурення здійняв російський актор і телеведучий Михайло Пореченков».

«Під розриви мін БТР заходять у термінал рятують стіни та барикади».

«Зброя для України поки що предмет торгів і обіцянок».

«Результати виборів».

«Підрахунок гальмує спірна мажоритарна».

«Про наміри якнайшвидше змінити виборче законодавство вже заявили «Блок Петра Порошенка» і «Самопоміч».

«Позиція «Самопомочі».

«Фейкові вибори».

«Вибори в окупованих районах Донецької та Луганської областей не мають нічого спільного із волевиявленням людей».

«Інший голос Донбасу».

«Виборчий ранок терористи почали із обстрілів української території в районі Попасної».

«Ну, а ми далі, про дітей блокпостів — не потрібні батькам, не цікаві вихователям — солдатські блокпости обживають інтернатівські діти».

«І з надзвичайно небезпечного відрядження повернулася ось ця молода дівчина».

«Секретні матеріали. Ольга Радзивіл поїхала в окуповану Горлівку».

«Але у того, хто затіяв, і розігріває кровопролитну війну на Донбасі, є своє слабке місце».

«Газові перемови тривалістю 6 місяців завершилися в Брюсселі цього тижня».

«Ну, так успішно завершив свою каденцію уряд камікадзе».

«Сотні мільйонів у грошах».

«Інтер», «Подробности недели» (випуск о 20:00)

«Гости студии — Маркиян Лубкивский, советник главы СБУ, Вячеслав Кириленко, "Народный фронт"».

«На этих выборах мы с вами определили, какие политические силы прошли в парламент, кто станет участниками этой коалиции».

«Коалиционные переговоры подразумевают торг».

«Гость студии — Александр Вилкул, "Оппозиционный блок"».

«Уже ясно, что во главе правительства останется Арсений Яценюк, лидер "Народного фронта"».

«Гостья студии — Ганна Гопко, "Самопоміч"».

«Уже появилась реальная линия границы между боевиками и украинскими силами».

5 канал, «Час. Підсумки тижня» (випуск о 21:00)

«Другий внутрішній фронт».

«На окупованих територіях поволі згасає життя».

«Окуповані території стрімко простують до Придністровсько-Абхазької перспективи».

«Університети поза законом».

«Проблеми з закупівлею ліків».

Моніторинг дотримання професійних стандартів у роботі інформаційних служб українських телеканалів здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки USAID, наданої через «Інтерньюз Нетворк». Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медійного продукту.

 Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Всі висновки й точки зору, висловлені в усіх публікаціях моніторингу, можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Інтерньюз Нетворк"