Якщо поглянути на верстку підсумкових інформаційно-аналітичних тижневиків усіх каналів за 28 вересня, то неозброєним оком можна помітити: тема війни на сході та зведення з полів бою поступово починають згасати. Головні точки конфлікту редакціях намагаються об’єднати та подати загальну картинку. Сюжети зі сходу — переважно на соціальну тематику.

З одного боку, це результат перемир’я, що тліє, з іншого — наявність інших важливих подій, які відбувалися протягом тижня. Затримання бійців «Айдару», втеча беркутівця Садовніка, завершення реєстрації кандидатів у ЦВК, похолодання, знесення пам’ятника Леніну в Харкові.

При цьому тему виборів усі канали, крім 5-го, невиправдано відтягують щонайменше в середину ефіру.

Головні теми тижня у висвітленні підсумковими програмами:

ДОНЕЦЬКИЙ АЕРОПОРТ

Не дали 5-й та канал «Україна».

Донецький аеропорт — чи не найнапруженіша точка на карті бойових дій в Україні. Щоденні повідомлення про штурми та фейкові повідомлення про здачу летовища.

Інформація про ситуацію в аеропорті — перша у верстці каналу «1+1». Її подали через включення журналіста Олександра Загородного зі сходу. Новину від «Плюсів» репостили багато інформаційних порталів. Хоча сюжету як такого не було:

«Олександр Загородний, кореспондент: Цілий день там тривав бій. Терористи, вони просто вже на самій території аеропорта, їм вдалося навіть захопити кілька будівель аеропорта і вони вже навіть вихваляються в інтернеті, що приступили до зачистки цього важливого об’єкту, але насправді це не правда. Наші кіборги продовжують утримувати стратегічний об’єкт і навіть проводять контратаки, але їм насправді дуже і дуже складно».

З цього тексту незрозуміло, яку інформацію все-таки спростовує Загородний: взяття бойовиками кількох будівель аеропорту чи «зачистки».

Крім того, інформація про часткову здачу об’єкта відрізняється від офіційних заяв штабу АТО, у якій вказано про повний контроль летовища українськими силами. Таким чином, якщо це неправда, то журналісту варто посилатися, звідки в нього дані про протилежну ситуацію.

У включенні репортер використовує два сумнівні вислови щодо сторін конфлікту: «терористи» та «наші кіборги». Останній — мем, який недавно з’явився в обігу українських ЗМІ. Цей вислів позначає представників української армії, які не здають стратегічного об’єкту, воюють, ніби роботи. Саме «кіборгами» їх нібито назвали бойовики, які штурмують летовище. Втім, достовірність того, що саме українських військових і саме так називають, під великим сумнівом. Інформаційні сайти посилаються на «інтернет». Першоджерелом історії про те, що бойовики називають українських військових «кіборгами», є нікому не відомий блогер.

Інформацію про летовище репортер поєднав із ситуацією в Дебальцевому, біля якого також тривали бої. Таким чином, ці дві точки на карті війни ставляться поряд.

Тему аеропорту було продовжено згодом у середині ефіру. В студії Алла Мазур спілкувалася з Олександром Моторним, який у попередньому випуску подав ексклюзивний репортаж із Донецького аеропорту.

Напередодні появи в студії журналіста Алла Мазур анонсує розмову, знову ж таки вказує цей мем. Характеризує одну сторону поля бою «ворогами». Хоча не зрозуміло, для кого вони є ворогами, адже угрупування, які атакують аеропорт — непідконтрольні вказівкам керівництва «ДНР». Іншу сторону ведуча героїзує, називаючи «легендарними».

«Алла Мазур, ведуча: Ну, а це наш колега Олександр Моторний, який уже не раз побував під кулями в зоні АТО в прямому розумінні цього слова. В останньому відрядженні буквально балансував на межі життя і смерті. Він єдиний з українських журналістів зміг потрапити у справжнє пекло, на яке перетворився донецький аеропорт і на власні очі бачив тих уже легендарних українських бійців, яких вороги іменують «кіборгами», бо не можуть здолати їх нічим. Але Саша йде до студії із неприємним сюрпризом і про це за кілька хвилин».

У студію Моторний прийшов з елементом бронежилету, який має захищати шию військових, однак, за його словами, ці елементи — підробка і взагалі не дає ніякої безпеки. Саме такі бронежилети, за його словами, носять у Донецькому аеропорту бійці. І через цю підробку загинув один офіцер.

«Олександр Моторний, кореспондент ТСН: "Я дуже коротко скажу, це подарунок наших спецпризначенців, чи вже кіборгів, як ми самі їх охрестили. Це те, що вони витягли, знаєте, дуже характерна, шина-пластина, шина-накладка. Хлопці, які там від травня захищають летовище, кажуть, що у них дуже багато поранених було, і загинув один із офіцерів саме через поранення смертельне у шию, осколок просто прошив цю захисну пластину. І от вони в гарних бронежилетах, начебто, "Корсарах", самі кажуть, що це найкращі бронежилети, але коли сталися ці поранення, вони просто вкрили цю шийну ділянку і ось такі штуки звідти повитягали. Там мав би стояти кевлар, тоненький, гарний кевлар, а це ось "кравчучка"-сумка, це просто міліметрів 10–20, прошитий нитками"».

Ця новина миттєво розлетілася українськими інформаційними сайтами. Щоправда, незрозуміло: якщо така проблема існувала, то чому про це журналіст не говорить у своєму ексклюзивному репортажі з Донецького аеропорту за 28 вересня?

Ще один канал, який висвітлив 5 жовтня ситуацію на летовищі — ICTV.

Редакція Оксани Соколової теж вирішила подати інформацію про Донецький аеропорт у рамках оглядового матеріалу найгарячіших точок на сході України.

Інформація про бої, яку подає в підводці ведуча Оксана Соколова, теж могла би повноправно стати гарячою новиною. За її словами, летовище Росія хоче обміняти на територію навколо Маріуполя, де підприємства Ахметова й Тарути. При цьому ведуча посилається на власні джерела. На це вона має право, втім, такі дані є серйозною інформаційною бомбою, а тому варто хоча б натякнути, звідки джерело, щоби глядач мав більше причин довіряти цим даним. Тим паче, в контексті згадування конкретних прізвищ олігархів, ця інформація є підозрілою.

«Оксана Соколова, ведуча: Незламний, нездоланний Донецький аеропорт. Увесь тиждень за стратегічне летовище тривали запеклі бої. У руїнах того, що колись було терміналами, тримають оборону кілька сотень українських бійців 93-ї механізованої бригади, 3-го Кіровоградського полку спецпризначення, і за підтримки добровольчих батальйонів. Щодня бойовики і російські військові накривають їх щільним вогнем. З Градів, мінометів. Підмоги з українського боку немає — у нас же перемир'я. За цей шматок землі, вщент залитий кров'ю, нині йдуть торги. За нашою інформацією, стратегічний аеропорт російська сторона намагається виміняти на території навколо Маріуполя, де зосереджені великі підприємства, близькі до Ахметова і Тарути. Як кресляться кордони буферної зони».

Сторони бою ведуча називає більш стримано та відсторонено, чого не скажеш про журналіста.

«Олександр Візгін, кореспондент: Поки українські та російські військові креслили карти і визначали кордони так званої буферної зони на Донбасі, бойовики атакували та обстрілювали не лише позиції українських військових, а і мирні квартали Донецька та інших міст. Експерти підрахували — з часу оголошення перемир'я бойовики порушили його понад 1000 разів. Найзапекліші бої розгорнулися за Донецький аеропорт. Українська фортеця на околиці Донецька. 5-й місяць поспіль наші вояки обороняють летовище, звільнене від бойовиків ще в травні. Тут і кіровоградський спецназ, і 93-тя механізована бригада, і 79-та аеромобільна, і добровольчі підрозділи. Наразі аеропорт тримається. Під шквальним вогнем російських Градів, гаубиць, танків і мінометів. І раз за разом відбиває штурми. У тому числі, елітного російського спецназу. Захисників летовища терористи за незламність прозвали кіборгами. Свої втрати бойовики ледь не щодня рахують сотнями. І вже волають у соцмережах, що їх зливають командири. При цьому російські ЗМІ вже не приховують, що так звані ДНРівці стріляють не просто з житлових кварталів, а прямо з квартир. І з крупнокаліберної артилерійської зброї, що є абсолютним порушенням Мінських домовленостей. Значення аеропорту для обох сторін важко переоцінити. В разі його захоплення бойовики з росіянами позбулися б болючої занози під боком, і за кілька місяців могли б приймати тут літаки з підкріпленням. Для українців здача летовища означала б втрату, і чергову болючу поразку».

Автор двічі конкретно не вказує джерел інформації стосовно кількості порушень перемир’я і того, що «так звані ДНРівці стріляють не просто з житлових кварталів, а прямо з квартир».

У сюжеті Олександр Візгін двічі використовує синхрони Дмитра Тимчука як військового експерта. Хоча наразі він — №13 у списку кандидатів у депутати від «Народного фронту».

Далі журналіст, як і Оксана Соколова, каже про таємні домовленості обміну летовища на території біля Маріуполя, де підприємства Тарути. Про Ахметова не говорить. Крім того, журналіст посилається не на власні джерела, як це робить ведуча у підводці, а на інформацію в ЗМІ, не вказуючи при цьому назву конкретного видання, каналу, радіо. Цікаво, що наприкінці даного закадрового тексту, Олександр Візгін зазначає, що згодом спростували таку інформацію. При цьому незрозуміло, хто це зробив — «ЗМІ» чи високопосадовці, синхрони яких подає автор сюжету одразу після цього. Якщо «ЗМІ», тоді залишається загадкою, для чого репортер говорив про таємні домовленості напередодні, як і ведуча в підводці, якщо вони апріорі не відповідають дійсності.

«Олександр Візгін, кореспондент: Тим часом у ЗМІ цього тижня з'явилися повідомлення, що аеропорт можуть здати терористам. Мовляв, за якимось таємним пунктом Мінського протоколу. Можливо, в обмін на Новоазовськ чи якісь інші території. Таку можливість підтвердив донецький губернатор Сергій Тарута. Утім, згодом цю інформацію назвали вирваною з контексту, і спростували.

Андрій Лисенко, речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО: Обмін якимись територіями — це спотворена інформація, вирвана з контекстів, висловів деяких наших політків, а також представників так званого командування “ЛНР” або “ДНР”».

Редакція «Подробностей недели» на «Інтері» вирішила поставити тему Донецького аеропорту другою у верстці випуску. Також подає через включення з журналістом зі сходу.

Останні новини з летовища повідомляє Ірина Баглай. «Інтер» єдиний серед інших каналів наводить інформацію про непідконтрольних «ДНР» бойовиків, які порушують перемир’я. При цьому Ірина Баглай називає угрупування, не вказуючи, звідки має таку інформацію. Крім того, подає новину з «соцмереж» про смерть лідера одного з таких угрупувань — Мотороли. Однак перевірити це неможливо.

«Ирина Баглай, корреспондент: Да, Дим, сегодня боевики возобновили штурм аэропорта донецкого. В пять часов утра началась первая танковая атака. В полдень силы АТО, как нам сообщили в штабе, объявили "режим тишины". И буквально через двадцать минут по Донецкому аэропорту ударила артиллерия ДНРовцев. После артобстрела двинулись танки. Обе атаки наши военные отразили. Обошлось без потерь с украинской стороны. Старый терминал аэропорта фактически разрушен. Известно, что в этом секторе обстрелы, вопреки Минским договоренностям, ведут сразу несколько бандформирований. Одно из них возглавляет некий Моторолла. Вот уже ближе к ночи, вчера в соцсетях появилась информация о том, что этот боевик — уже "груз 200". Он был убит во время одного из штурмов позиций сил АТО. Его группировка, а также "Оплот", банды Чеха, Мозгового и Стахановские казаки — это и есть та третья сила, не подконтрольная самопровозглашенным лидерам “ЛНР” и “ДНР”.

Влад Селезнев, пресс-офицер штаба АТО: Третя сила — не підконтрольні збройні формування. Саме вони обстрілюють позиції українських військовослужбовців. Саме вони стріляють по тим населеним пунктам, де знаходяться мирні мешканці. За добу зафіксовано понад двадцять обстрілів позицій українських військовослужбовців. Триває робота задля того, щоби забезпечити все необхідне для нейтралізації цих не підконтрольних збройних формувань».

ВИБОРИ. ЗВІРЕННЯ СПИСКІВ

Не дав цієї теми «Інтер».

30 вересня було часом «Ч» для виборчого процесу. Минулого вівторка ЦВК завершила реєстрацію всіх кандидатів. Утім, на цей інформаційний привід канали майже не звернули уваги, продовжуючи малосистемно аналізувати кандидатів та партії.

«Час. Підсумки тижня» 5-го каналу продовжує бути найбільш збалансованим та відстороненим. Редакція поставила сюжет на виборчу тематику першою у випуску. Тон одразу задає ведучий Віталій Гайдукевич, натякаючи, що часи змінилися, а от підхід до виборів з боку ЦВК — ні.

«Віталій Гайдукевич, ведучий: Наперстки. Пам’ятаєте 90-ті? Працює команда. Один шахрай розфасовує кульку між склянками. Ще кілька розігрують, вдають із себе переможців. Наперсточник може навіть програти гроші. Але лише тільки підставним. І все нібито чесно. Мета гри — знайти довірливого, і виманити всі його гроші. 2014-й, вибори. Працює кілька команд. За розфасовкою стежить один центр. Теоретично виграти може будь-хто. Практично — випадкові переможці трапляються не часто. Якщо якийсь нахаба поскаржиться на правила гри, — починає працювати суд, і тоді просто нахабу видаляють за межі ігрового поля. Команди можуть грати у піддавки. Вони можуть грати одна проти одної. Мета гри — виманити голоси виборців. Подібність закону на дишло в цій грі нікого не бентежить».

У сюжеті Наталія Тарасовська робить акцент на упереджене ставлення з боку ЦВК щодо окремих кандидатів під час реєстрації.

«Наталія Тарасовська, кореспондент: Ось вона — кандидатська Мекка. Тритижневе паломництво сюди усіх охочих до депутатства завершилося реєстрацією 6,5 тисяч претендентів на омріяний мандат. Але дивним чином когось тут зустрічають мало не з почестями. Для інших двері зачиняються перед носом. Станом на 1 жовтня Центрвиборчком видає понад 8 сотень відмов у реєстрації. Павло Данильчук подавав документу на округ на Волині. В анкеті не вписав номер мобільного. Документи комісія прийняла. А от в реєстрації відмовила. Невблаганним виявися і суд. Причину визнали поважною».

При цьому для балансу подає історію з реєстрацією Віктора Пилипишина, який не встиг подати документи, але ЦВК «за особливою процедурою» зареєструвала його з ініціативи голови комісії.

«Наталія Тарасовська, кореспондент: Київський політик Віктор Пилипишин документів до комісії не подавав. Хотів зробити це в останні відведені законом години. Та перестрівся зі свободівцями. Центрвиборчком демонструє акт доброї волі. Вирішує стражденного політика у шпиталі провідати і недонесені документи для реєстрації прийняти. На скільки це законно — у ЦВК переконують — на 100%. Так бо робили раніше з бійцем АТО Артемом Кравченком. Що правда. той заздалегідь писав відповідне звернення. Пилипишин — ні. Його особлива реєстрація була ініціативою голови комісії Михайла Охендовського.

Суддя: "У голови ЦВК були законні підстави для прийняття розпорядження пр направлення працівника Управління документального забезпечення Секретаріату до лікувального закладу для прийняття документів для реєстрації Пилипишина кандидатом у народні депутати України".

Андрій Магера, заступник голови ЦВК: "Це ті випадки, винятки із загального правила, які просто більше ніколи не будуть повторюватися"».

Також журналістка звертає увагу на інші абсурди процесу реєстрації, коли два кандидати останні роки не проживали в Україні, однак ЦВК та суд по-різному оцінюють поважні задокументовані причини.

«Наталія Тарасовська, кореспондент: Дивним чином ЦВК підходить і до реєстрації політичних іммігрантів. Члени комісії не бачать перешкод для депутатства Валерія Хорошковського. А кандидатури колишнього генпрокурора Святослава Піскуна та мільйонера Олександра Онищенка відхиляють. Усі троє останній рік-два жили за кордоном. У судах кожен демонструє довідки з лікарень, робіт та начебто важливих відряджень».

Однак після цього автор матеріалу подає синхрони лише представників позивачів у справах Хорошковського та Онищенка. Прямої мови самих фігурантів справи немає.

Журналістка помічає гру в «наперстки» серед партій, які подали список кандидатів зміненим. Зокрема, наводить приклад провладної партії Президента.

«Наталія Тарасовська, кореспондент: На недосконалий закон списують ще кілька метаморфоз. Радикальна партія Олега Ляшка на з’їзді затверджує 5-м номером списку активіста Майдану Артема Запутоцького. А до ЦВК подає і реєструє на це місце Юрія Шухевича. Так само несподівано мажоритарником від Блоку Порошенка на 200-му окрузі стає Віталій Чудновський. Ось на з’їзді Юрій Луценко зачитує партійних висуванців.

Юрій Луценко, лідер партії "Блок Петра Порошенка": "199-та — Фурман Василій миколайович. 201 — Якимчук Наталія Яківна"».

Ще один камінь у бік провладних партій Наталія Тарасовська кидає через «злив» окремих округів на користь сильних кандидатів з інших таборів.

«Наталія Тарасовська, кореспондент: Передвиборні хитрощі побачили експерти і в узгодженні кандидатів. Але не публічному, а там, де виборцям про договірняк не розповідають. На добрий десяток округів провладні партії вносяь відверто слабких кандидатів або ж не висувають взагалі нікого. За дивним збігом саме там балотуються впливові, але сумнівні постаті попередної владної генерації. Так, майже у депутатському кріслі знову почувається Сергій Клюєв. Ні "Блок Порошенка", ні "Народний фронт", ані "Батьківщина" не реєстрували кандидатів на його окрузі в Артемівську.

Ольга Айвазовська, координатор виборчих програм ГМ "Опора": "Будь-які кулуарні домовленості про те, хто буде висунутий, хто не буде висунутий на округу між основними політичними гравцями — це вже своєрідне порушення стандарту вільних виборів. Тому що у громадян може не залишитися вибору щодо того, а хто саме має бути підтриманий в день голосування"».

«1+1» подав сюжет Сергія Швеця про різницю між основними політичними гравцями, які йдуть на вибори. Однак маніпуляцій уникнути не вдалося через засилля оціночних суджень.

Спочатку журналіст зазначає, що одна з інтриг цієї кампанії — три провладні партії, які йдуть окремо і домовилися не критикувати одна одну. Для підтвердження подає синхрон президента Порошенка.

«Сергій Швець, кореспондент: Бабине літо прогнозовано відволікає українців від думок про парламентську кампанію. А даремно, бо тут назріла неабияка інтрига. Політичні партнери — "Блок Петра Порошенка", "Народний фронт" Яценюка та Турчинова і "Батьківщина" Тимошенко — йдуть на вибори окремо. Бояться наврочити, тому одне одного не критикують.

Петро Порошенко, Президент України: "Я б дуже хотів, щоб під час виборчих перегонів нам вдалося уникнути внутрішньої ворожнечі, внутрішньої боротьби. Бо нічого нас не має розділяти, ми маємо об’єднатися задля того, щоб не відкривати внутрішній фронт і створити потужну проєвропейську і проукраїнську більшість. Ви від мене не почуєте жодного критичного слова"».

Подача прямої мови саме Президента — некоректна. Адже він формально не є членом партії і його немає у списку, а отже він не може коментувати передвиборчої тактики. Навіть якби Порошенко мав компетенцію це робити, це не означає, що інші дві вказані політсили вибрали таку ж тактику. Принаймні, синхронів на підтвердження від «Народного фронту» та «Батьківщини» журналіст не подає.

Далі журналіст аналізує програми провладних партій та подає синхрони їхніх представників, а також політологів.

Після цього — загальний аналіз інших партій і синхрон представника лише однієї з них — «Сильної України». Загалом Сергій Швець перманентно використовує оціночні судження та робить висновки за глядачів. Разом із тим, провладним силам у сюжеті автор приділяє набагато більше уваги, а про «Опозиційний блок» говорить із негативною конотацією, не вказуючи жодного пункту його програми.

Наведу кілька цитат з матеріалу Сергія Швеця:

«Беремо "Блок Порошенка", фаворита перегонів. Програма виважена та помірковано, як і годиться провладній партії президента всіх українців»;

«Доволі розмита програма має, втім, один однозначний пункт — за повернення окупованого Криму та районів Донбасу пріоритетно боротися політичними та дипломатичними засобами. Тобто партія Порошенка не хоче воювати — це ключовий елемент нинішньої виборчої технології: поділ на партії миру і партії війни» (про «Блок Петра Порошенка»);

«Жінка-воїн на першій позиції органічна для партії, програма якої відверто войовнича» (про «Батьківщину»);

«Слід сказати, що програми кожної з 29 партій, що подалися на вибори, грішать тим, що часто просто неможливо дізнатися, як досягти тих високих цілей, котрі в них прописані»;

«Розраховують на успіх і радикали — від "Правого сектору" до відвертих реваншистів з "Опозиційного блоку"»;

«Втім, головною родзинкою нинішніх виборів є так званий "Опозиційний блок" — справжній заповідник періоду золотого батону. Виявляється, ці люди нікуди не втекли і зараз намагаються... власне, що вони намагаються зробити, зрозуміти важко»;

«Новими гравцями можна назвати кілька партій. Зокрема — "Громадянську позицію" Анатолія Гриценка. Вони справді акцентують увагу на громадянських свободах»;

«Дітище мера Львова містить європейську ментальність ледь не в кожному пункті програми: почати бодай з того, що сам Садовий поставив себе у списку 50 номером. Як не дивно, але "Самопоміч" і варто б назвати партією, не побоюсь цього слова, регіонів, бо децентралізація і права місцевих громад є стрижнем і лідера партії, і її програми» (про «Самопоміч»).

Тему виборів Володимир Соколов з ICTV проводить крізь призму «народної люстрації» — згадує кілька останніх випадків, коли політиків викидали в смітник. Утім, якщо нападників на голову Ірпінського тервиборчкому він ідентифікує («радикали Ляшка»), то от в історії з Шуфричем — біла пляма, адже журналіст хуліганів називає «активістами».

«Народну» люстрацію автор сюжету маніпулятивно пов’язує із закритими виборчими списками, посилаючись на «експертів». Адже який стосунок голова Ірпінського тервиборчкому має до зміни законодавства? Або Шуфрича, партія якого висунула 195 кандидатів у списку. Сам список є у відкритому доступі — на сайті ЦВК.

«Володимир Соколов, кореспондент: Інцидент різко засудив міністр внутрішніх справ. А президент доручив правоохоронним органам розібратися — хто винен у побитті депутата. У свою чергу експерти однією з причин таких радикальних дій називають закриті виборчі списки.

Вадим Карасьов, політолог: "Знову куми, знову свати, знову діти. Знову це кумівство, клановість, закритість політики продовжуються, тоді що робити тоді вже. Якщо ніякий Майдан мирний не приводить до результату? Це ставить під загрозу авторитет виборів, легітимність, демократичність виборів. Як можна проводити вибори в умовах насилля?"»

Утім, автор сюжету впевнено заявляє, що вибори все одно відбудуться, хоча цього ніхто ніколи не може сказати напевне. Тим паче, якщо йдеться про Донбас.

«Володимир Соколов, кореспондент: І все ж вибори відбудуться, навіть на Донбасі. Де висунулося понад 500 кандидатів. Причому чимало з них на повністю підконтрольних бойовикам територіях. Приміром, екс-перший віце-спікер парламенту Ігор Калєтнік, який на минулих виборах йшов у списку комуністів, балотується в Донецьку. Там же, але не іншому окрузі, йде і регіонал Яким Дзергинський. А от президент луганського футбольного клубу Зоря, а також давній бізнес-партнер Ріната Ахметова Євген Гєллєр обирається вже у визволеному українською армією Красноармійську. У депутати по звільненому Маріуполю йде навіть донецький губернатор Сергій Тарута. Донедавна противник проведення виборів. А нині натхненник парламентського оновлення.

Сергій Тарута, голова Донецької ОДА, кандидат у народні депутати України: "Сделать другой парламент, более эффективный, более прозрачный. Который будет сориентирован на конкретного жителя, и не на лично свое благополучие"».

Після цього Соколов вибірково розповідає про окремі округи та кандидатів, які братимуть участь за мажоритаркою. З великої кількості перелічених кандидатів журналіст подає коментарі лише двох — Михайла Гаврилюка та Сергія Пояркова.

Далі Сергій Соколов каже про багатомандатний округ, за яким, згідно з опитуванням «Всеукраїнської соціологічної служби», до майбутнього парламенту проходять 5-6 партій. Однак далі автор матеріалу вказує, що потрапити у Верховну Раду може ще й «Сильна Україна», опускаючи при цьому, що така ж можливість є, як повідомляє «Інтерфакс», у «Самопомічі» (посилання на новину — тут).

«Володимир Соколов, кореспондент: На межі прохідного бар'єру фахівці називають і сильну Україну Сергія Тігіпка. А за певних обставин шанси можуть з'явитися в інших партій».

На відміну колег з інших каналів, канал «Україна» не вдавався до глибокої аналітики. Ведучий Олег Панюта навів дані соціологічного опитування КМІС разом із фондом «Демократичні ініціативи», а також результати дослідження «Соціс».

Разом з тим, ведучий коректно зауважує, що наразі ледь не половина українців ще не визначилася зі свої вибором, а отже результати можуть бути дещо інші.

«Олег Панюта, ведущий: "Блок Петра Порошенко" может создать в новой Верховной Раде самую крупную в истории Украины фракцию. Согласно последнему опросу, проведенному Киевским международным институтом социологии, совместно с фондом "Демократические инициативы имени Илька Кучерива", 5% барьер преодолевают только президентская партия. За нее должны отдать свои голоса более 18% украинцев старше 18 лет. Далее идут: "Радикальная партия", "Батьківщина", "Гражданская позиция" и "Народный фронт". Но ни одна из этих политических сил не набирает и 4%. Впрочем, социологи уточняют — картина будет совершенно иной, если считать голоса только тех избирателей, которые пойдут на выборы, и уже определились, за кого отдадут свой голос. Таковых менее половины. Из них за "Блок Петра Порошенко" готовы проголосовать уже 40%. Каждый 10-й поддержит "Радикальную партию". Почти 8% — "Батьківщину", 7 — "Гражданскую позицию". Почти 6 — "Народный фронт". Ну, а согласно другим опросам, например, компании "Социс", заветный 5% барьер сегодня преодолевают до 5 партий. Двойка лидеров неизменна. А у всех остальных возможных победителей парламентского забега шансы приблизительно равны. Интрига только в том, кто придет на финиш третьим, а кто замкнет 5-ку. Впрочем, за оставшиеся до выборов 20 дней ситуация хоть и незначительно, но еще может измениться».

Водночас, Олег Панюта не вказує, що, за версією КМІС та «Демініціативи», 5-відсотковий бар’єр долає і «Сильна Україна», якщо рахувати голоси тільки тих, хто визначився та піде на вибори (результати звіту — тут).

Ведучий також наводить дані опитування «Соціс». Однак вони застарілі, адже опубліковані 15 вересня, а саме дослідження проходило з 5 по 10 вересня.

ХОЛОДНІ ФОБІЇ

Очікування холодної зими та батарей — тема, яка об’єднала цього разу всі канали. Втім, різні редакції фокусувалися на різних проблемах, які можуть чекати на українців цього року.

«Плюси» почали цю тему ще в середині ефіру. Алла Мазур спілкувалася з віце-прем’єром Володимиром Гройсманом про поставки газу в Україну. Урядовець запевнив, що над поставками через реверс із заходу Кабмін працює, однак готові вони до всього. Це ще одна новина виробництва «1+1», яка розлетілася інформаційними сайтами.

«Володимир Гройсман, віце-прем’єр-міністр України: Сьогодні ми працюємо в антикризовому енергетичному штабі спільно з нашими американськими партнерами і канадійськими партнерами. Є декілька сценаріїв щодо ситуації, яка може мати свої наслідки в майбутньому, але ми до цього будемо готові і все зробимо, щоби жодних потрясінь в Україні не було».

Наприкінці ефіру виходить ще два сюжети, пов’язані із зимою. Перший — Тетяни Коваленко, яка намагається проаналізувати спочатку офіційний прогноз, а згодом — народні прикмети та з’ясувати, якою ж буде погода взимку.

Щоправда, один із закадрових фрагментів сюжету практично нівелює намагання журналіста. Адже точного прогнозу ніхто дати не може.

«Тетяна Коваленко, кореспондент: Але однозначної відповіді ні у кого з науковців немає, бо різкі зміни взимку залежатимуть не так від бічних атмосферних фронтів, як від тепла, яке іде від землі, і холоду, що постачає небо.

Вазіра Мартазінова, професор, завідувач відділу кліматичних досліджень Українського гідрометеорологічного інституту: Холодный воздух падает сверху на той же территории, поэтому у нас происходят такие резкие похолодания. Они не с Арктики идут к нам, а они идут с верхних слоев атмосферы, где атмосфера куда как холоднее».

Наступним одразу йде інший «зимовий» сюжет — Юлії Дячук, яка хоче знайти відповідь на запитання, як можна зігрітися в холодній квартирі. Найбільший акцент журналістка робить на енергоощадливі технології, за допомогою яких можна зекономити.

«Юлія Дячук, кореспондент: Спочатку вони подивляться кімнату, в якій спить маленька Ані. З’ясується, що вікна, з яких дує, не треба ні міняти, ні клеїти. Аби ті знову стали герметичними, їх достатньо просто відрегулювати.

"Любые компании, которые устанавливают окна, можете обратиться, у них есть такая услуга, они регулируют окна".

Юлія Дячук, кореспондент: За батареями наклеїти тепловідбивну плівку, а в кімнатах встановити рекуператори або провітрювані, аби взимку можна було не відкривати вікна. Це дорого — зо 5 тисяч гривень, але ефективно. Всі ці труби і вентилі дозволяють контролювати температуру в батареях і платити тільки за тепло, яке дійшло до наших квартир. У Луцьку є шість таких будинків. Їм видали кредит, утеплили фасад і поміняли вікна.

"Після того наші мешканці почали платити на 80% менше за тепло"».

На «Інтері» майбутню зиму ведучий Дмитро Анопченко, як і Алла Мазур, обговорив із… тим же віце-прем’єром Володимиром Гройсманом.

Утім, коло питань дещо ширше. Обговорюють і ввімкнення тепла та світла на окупованих територіях, і про постачання палива загалом. У розмові Гройсман знову каже про антикризовий штаб, однак розкриває деякі деталі.

«Владимир Гройсман, вице-премьер-министр: Є антикризовий штаб, який сьогодні працює, енергетичний, там працюють наші колеги з США найкращі, працюють українські колеги найкращі в сфері енергобезпеки і енергозабезпечення. Також канадські фахівці. І ми напрацьовуємо різні сценарії, які дозволять нам напружено, складно, але ми витримаємо і пройдемо цей складний час і вийдемо сильніші з нього».

Канал «Україна» сфокусувався на проблемі з поставками теплих речей для української армії, бійці якої вже зараз відчувають дискомфорт через холодні ночі.

Загалом журналіст Сергій Іванов створив сюжет, подібний до тих, які робили його колеги з інших каналів попередні тижні. Автор матеріалу «в полі» перевірив, у що вдягнуті українські військові, та з’ясував, наскільки держава та волонтери доклали руку до поставок теплого одягу.

«Сергей Иванов, корреспондент: Так называемый порядок выглядит скромнее разработок, но это и не складские и залежи. Бойцы национальной гвардии говорят, выдают полный комплект, а дольше решай, все брать, или что-то докупать по собственному вкусу.

Боец Национальной гвардии: Бронежилет есть, ватные штаны есть, куртка зимняя нужна — есть, нижнее белье, кто хочет берет, кто хочет не берет. А потому что многие закупили себе термобелье, а тута стандарт, ну военный стандарт.

Сергей Иванов, корреспондент: Под военным стандартом понимают нормы экипировки солдата, они четко говорят о том, что должно быть у бойца, но о качестве униформы там ни слова. Да и не оценивал его никто в процессе выдачи, а после примерки об удобстве сразу стали шутить.

Бойцы Национальной гвардии: Вот метод провітрювання, кароче. Полная проницаемость води. Сто процентов».

У сюжеті журналіст використовує синхрон Олексія Мочанова та представляє його як волонтера. Натомість не варто забувати, що Мочанов на даний момент учасник передвиборчої кампанії — №3 у списку партії «Україна — єдина країна». А отже його участь у сюжеті можна розцінювати як приховану рекламу.

«Алексей Мочанов, волонтер: Встретил Министерство обороны, я как думал, что оно не имеет никакого смысла, так оно, так мы и вышли и поняли, что с таким подходом совковым мы не выиграем войну даже, если на нас нападет Лихтенштейн».

ICTV відштовхнувся від інформаційного приводу. Порошенко під час візиту на полігон у житомирській області заявив, що до 10 жовтня армію потрібно підготувати до зими.

«Оксана Соколова, ведуча: Є надія, що інформація про реальний стан речей на передовій дійшла до президента. Цього тижня Петро Порошенко дав доручення негайно утеплити військо. Він побував на полігоні під Житомиром де базується 240-й центр підготовки підрозділів 8-го армійського корпусу Сухопутних військ. Там йому показали як має виглядати справжнє польове військове містечко, як там мають випікати хліб, прати форму, чим мають бути озброєні вояки. І президент наголосив, що наразі ключова задача — забезпечити військовослужбовців зимовим одягом. І це треба зробити до 10 жовтня. Знявши усі бюрократичні процедури.

Петро Порошенко, президент України: Ми маємо зробити все, щоби воїн був нагодований, воїн був в теплі, бліндажі та фортифікаційні споруди, які зараз будуються за моїм рішенням, на лінії зіткнення, мають забезпечити не лише безпеку, а і відносний комфорт. В тому числі і зимою».

5-й канал сфокусувався на темі заощадження.

«Кореспондент: Мешканець міста Ладижина вирішив робити погоду в будинку сам. Чоловік повністю відмовився від газу і встановив котел, який працює на вугіллі. Два відра, і тепла вистачає на півдня.

Геннадій Онофрійчук: Растапливать можно дровами. Работает в основном на угле. Уголь по доступной цене есть в избытке. Поэтому очень удобно».

Разом із тим канал Порошенка критикує уряд за те, що кредит на енергоощадні технології взяти нереально. Хоча прем’єр Яценюк й заявляв про виділення на це чималої суми грошей.

«Кореспондент: Що ближче опалювальний сезон, то гарячіші заяви лунають в уряді. Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк оголосив про 500 мільйонів гривень, які виділили, щоб люди відмовлялися від газу, і переходили на альтернативні джерела енергії. 50 мільйонів з цієї суми мають направити на кредити тим, хто придбає енергозберігальний котел. Але програма кредитування, розрекламована урядом, поки що не діє. "Час. Підсумки" переконалися — про неї навіть не чули.

Співробітниця "Ощадбанку": Потрібно звертатися спочатку в "Київенерго".

Кореспондент: А чому в "Київенерго", якщо казали, що кредити такі будуть видаватися в "Ощадбанку"?

Співробітниця "Ощадбанку": Ну пока ничего. Такую информацию первый раз от вас слышу».

NОТА BENE

Минулого тижня в неділю ввечері в Харкові проукраїнські активісти зносили пам’ятник Леніну. Багато каналів тоді уникали оперативних повідомлень. Лише на «Інтері» Дмитро Анопченко час від часу повертався до цієї ситуації, повідомляючи останні новини з Харкова. Тому цього тижня кілька каналів зробили окремо сюжет про «ленінопад» у першій столиці. Серед них — «Плюси». В матеріалі журналіст Аліна Цибова жодного слова не сказала про сутички між прихильниками та противниками знесення пам’ятника, коли проукраїнські активісти побили кількох людей з іншими політичними поглядами. А наприкінці сюжету автор матеріалу не вказує, хто поставив хрест на місці «вождя». Натомість у матеріалі «Фактів тижня» Катерина Павловська подає інформацію про сутички.

Минулого тижня два канали (ICTV та «Україна») акцентували на цікавій темі — світова ціна на нафту. «Факти тижня» поглянули під іншим кутом на питання світового стримування російської агресії.

«Михайло Малий, кореспондент: Схоже, США таки використали найдієвішу зброю проти Кремля. Дали результат переговори із Саудівською Аравією і зняття ембарго на іранську нафту. Зростає видобуток і в контрольованій штатами Лівії. І це ще не виходив на ринок Іран, з якого мають зняти ембарго. Російський уряд навіть розробляє шоковий сценарій. Якщо нафта коштуватиме 60 доларів за барель».

Цікаво, якщо проаналізувати статистику цін на одну з найвідоміших марок нафти, її вартість стрімко почала падати з 16 червня цього року. Тоді вона коштувала 116 доларів за барель. Зараз — нижче 90 доларів.

Олег Панюта з «України» в начитці у студії теж каже про шкоду для російської економіки через падіння ціни на нафту. І навіть порівнює цю ситуацію із тією, що була з Радянським Союзом.

«Олег Панюта, ведущий: Дефицита нефти на мировом рынке нет, а значит цена будет падать и дальше. И для российской экономики это, по мнению аналитиков, станет серьезным ударом: бюджет страны на 2014 год верстался с учетом 114 долларов за баррель, и уже сейчас российской власти приходится искать источники наполнения казны и сокращать социальные программы. В середине восьмидесятых похожая ситуация привела к экономическому кризису в Советском союзе. Но украинские эксперты уверены, хоронить Россию рано, падать ее экономика будет еще долго».

Утім, на відміну від «Фактів», «События недели» вказують, що Україні спад цін не допоможе.

«Олег Панюта, ведущий: …в Украине как и во всем мире, должен подешеветь и бензин. Но вместо этого его цена стабильно растет. В конце февраля 95-й продавали в среднем по 11 гривен 30 копеек. В начале апреля почти по четырнадцать. А в августе уже шестнадцать гривен. Сейчас средняя стоимость 95-го бензина еще на 77 копеек выше. Эксперты поясняют: всему виной резкая девальвация гривны».

Сюжети з ознаками прихованої політичної реклами:

«ТСН. Тиждень»

один («До парламентських виборів в Україні залишилося тільки три тижні»);

«Подробности недели»

один («Зустріч Юлії Тимошенко з президентом ПАРЄ»);

«Факти тижня»

два («Незламний, нездоланний Донецький аеропорт», «Про останні новини з передвиборчих фронтів»);

«Час. Підсумки тижня»

жодного;

«События недели»

два («Страсти вокруг зимовки украинской армии в Донецкой степи кипят уже давно», «Украина переживает всплеск уличного насилия с политической подоплекой»).

Інтерв’ю з політиками (у тому числі, у студії):

«ТСН», «1+1»:

– Володимир Гройсман, віце-прем’єр-міністр («Блок Петра Порошенка»).

«Подробности недели», «Интер»:

– Борислав Береза («Правий сектор»);

– Олег Ляшко (Радикальна Партія Олега Ляшка);

– Володимир Гройсман, віце-прем’єр-міністр («Блок Петра Порошенка»);

– Олександр Вілкул («Опозицій блок»);

– Юрій Луценко («Блок Петра Порошенка»);

– Андрій Сенченко («Батьківщина»);

– Світлана Фабрикант («Сильна Україна»);

– Олег Тягнибок (ВО «Свобода»);

– Анатолій Гриценко («Громадянська позиція»);

– Юрій Бойко («Опозиційний блок»);

– Віталій Чудновський («Батьківщина»).

«Факти тижня», ICTV:

– Валерій Хорошковський («Сильна Україна»);

– Вадим Рабінович («Опозиційний блок»).

«События недели», «Україна»:

– Юлія Тимошенко («Батьківщина»);

– Юрій Луценко («Блок Петра Порошенка»);

– Нестор Шуфрич («Опозиційний блок»).

ПОВНА ВЕРСТКА ВИПУСКІВ:

«1+1», «ТСН. Тиждень» (випуск о 19:30)

«Обстріли наших частин і житлових кварталів у фронтовій смузі Донбасу не припинялися весь тиждень».

«Кривавий початок навчального року на сході».

«Під Маріуполем українська розвідка зафіксувала скупчення бойової техніки Збройних сил Росії».

«Межа між територіями».

«Підозри і проблеми, що супроводжують роботу спостерігачів ОБСЄ в Україні».

«Найбільший в Україні пам’ятник Леніну продовжив ланцюг ленінопадів».

«Антон Давидченко активно підтримує відновлення пам’ятника радянському вождю в Фейсбуці».

«У Києві Печерський райсуд розглядав справу двох бійців батальйону “Айдар”».

«Закрити всі місцеві пункти пропуску на кордоні з Російською Федерацією вимагає Президент».

«Реформи не залишаться на папері».

«Люстрації бути».

«Вони повернулися живими».

«Гість студії — Олександр Моторний, кореспондент “ТСН”».

«Ще один складний фронт уже впритул наблизився до України — атмосферний».

«Тепло не буде, але й не замерзнемо».

«Зима, що насувається на Україну, не буде аномально холодною ззовні, сподіваються синоптики, але вразить холодом зсередини оселі».

«До парламентських виборів в Україні залишилося тільки три тижні».

«В день, коли Віктор Янукович втік, вони мали б почуватися щасливими, бо заплатили за його політичне небуття власною свободою, але ці люди і досі за ґратами».

«Гонконг протестує».

«За повідомленням прес-центру антитерористичної операції, під Маріуполем з території, яку нині контролюють бойовики, почалася безперервна стрілянина з танків».

«Анонс програми “Хоробрі серця”».

«Інтер», «Подробности недели» (випуск о 20:00)

«Гости студии — Борислав Береза, "Правый сектор", Тимур Агимов, боец расформированного подразделения "Беркут"».

«Как прошел сегодняшний день в зоне АТО».

«Против батальона "Айдар" развернулась информационная война».

«История 51-й механизированной бригады».

«Гость студии — Олег Ляшко, радикальная партия Олега Ляшко».

«И на Донбасс начали возвращаться те, кто бежал от войны».

«Что нужно сделать для людей на оккупированных территориях».

«Гость студии — Владимир Гройсман, вице премьер-министр Украины».

«Гость студии — Александр Вилкул, "Оппозиционный блок"».

«На связи со студией — Лех Валенса, лидер независимого движения "Солидарность", президент Польши (1990-1995)».

«Выжившие на войне учиться жить с постдонбасским синдромом».

ICTV. Факти тижня з Оксаною Соколовою (випуск о 18:45)

«Незламний, нездоланний Донецький аеропорт».

«Кордони зони АТО. ICTV».

«До тих, хто може підштовхнути Росії до миру долучився ще один гравець — Саудівська Аравія».

«Чорна середа для Донецька».

«На Донбасі знаходять все нові і нові братські могили».

«Розшуком зниклих безвісті наразі займаються здебільшого волонтери».

«Цього тижня Петро Порошенко дав доручення негайно утеплити військо».

«Також цього тижня Петро Порошенко повідомив про кадрові чистки, які почнуться серед армійського керівництва».

«Самопроголошені республіки ДНР та ЛНР готуються до виборів».

«Гість в студії — Валерій Хорошковський, другий номер виборчого списку партії "Сильна Україна"».

«Про останні новини з передвиборчих фронтів».

«Гість в студії — Вадим Рабінович, четвертий номер виборчого списку "Опозиційного блоку"».

«Про пам'ятник Леніну в Харкові».

«Час», «Підсумки тижня» (випуск о 21:00)

«Вибори по-українськи».

«Народний гнів».

«В період опалювального сезону люди надіються на свої сили».

«Немає фахівців, котрі б знали, як треба рятувати бійця в польових умовах під кулями».

«Втрати в зоні АТО».

ТРК «Україна», «События недели» (випуск о 19:00)

«Президент на этой недели сконцентрировал внимание на состоянии силовых структур».

«Страсти вокруг зимовки украинской армии в Донецкой степи кипят уже давно».

«Гость в студии — Юлия Тимошенко, лидер всеукраинского объединения "Батькивщина"».

«Украина переживает всплеск уличного насилия с политической подоплекой».

«Интервью с Нестором Шуфричем, членом "Оппозиционного блока"».

«Результаты социологических опросов о возможных результатах парламентских выборов».

«Интервью с Юрием Луценко, лидером партии "Блок Петра Порошенко"».

«Нефть стремительно дешевеет».

«Очередной гуманитарный рейс Рината Ахметова».

«Круглый стол в Австрии с участием Украины».

«Медики в зоне АТО».

«День учителя».

Автор: Сергій Лефтер

Моніторинг дотримання професійних стандартів у роботі інформаційних служб українських телеканалів здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки USAID, наданої через «Інтерньюз Нетворк». Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медійного продукту.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Всі висновки й точки зору, висловлені в усіх публікаціях моніторингу, можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Інтерньюз Нетворк».