Звільнення міністра оборони України Валерія Гелетея могло би стати топовою новиною підсумкових випусків. Якби про факт звільнення не стало відомо ввечері за годину-другу до виходу в ефір усіх щотижневих підсумкових новин. Однак редакції зорганізувалися та повідомили цю інформацію — хтось звичайною начиткою в студії, а хтось навіть зміг обговорити кадрові рішення Президента у студії з гостями.
Разом із тим попередній тиждень весь був багатий на події — як суспільно-політичні, так і військові. Тому вибирати, що подати глядачу в якості найактуальніших тем, доводилося з довгого списку.
Цікава тенденція спостерігається в усіх випусках тижневиків: порівняно з попередніми ефірами, редакції по мінімуму видали джинсу.
Головні теми тижня у висвітленні підсумковими програмами:
ЗОНА НЕДОТОРКАНОСТІ
Не дав 5 канал
Домовлялися чи не домовлялися бойовики з українською владою про завершення розмежування сфери впливу на карті? Завершення створення буферної зони — головна тема війни на сході цього тижня. Причому якщо попереднього тижня лише деякі канали обережно натякали, що порушує мирний план міфічна «третя сторона» конфлікту, то цього разу журналісти про це говорять як про даність. Хоча що це за третя сторона, досі ніхто не дає чіткої відповіді. При цьому більшість редакцій подає розмежування з прив’язкою до заяви Порошенка про завершення конфлікту вже найближчим часом.
У «Фактах тижня» ICTV сюжет про буферну зону — перший у верстці. Журналіст починає з інформації про продовження обстрілів позицій українських військових. Після чого переходить до заяви самопроголошеного прем’єра «ДНР» Олександра Захарченка з приводу підписання нової угоди з українською владою.
«Мирослав Ганущак, кореспондент: Втім, масла у вогонь цього тижня підлив так званий Прем’єр-міністр ДНР Олександр Захарченко. Він повідомив — з Україною підписали угоду і нарешті накреслили кордони буферної зони. Вони начебто проходитимуть по лінії фронту, яка сформувалася на 19 вересня.
Олександр Захарченко, самозваний Прем’єр-міністр самопроголошеної "ДНР": Мы вчера получили город Марьенку, получили Первомайск с Песками, получили два села возле Мариуполя, и ни одного метра земли мы не отдали».
Попри те, що здачу кількох пунктів у Міноборони спростували, журналіст наводить слова інших високопосадовців, які кажуть про іншу домовленість — відведення військ буде за умови тиші протягом 5 діб.
«Мирослав Ганущак, кореспондент: Сьогодні в РНБО заявили, що межі буферної зони і розмежувальну лінію сторони визначатимуть лише за умов дотримання режиму тиші протягом 5 діб. Тоді й почнеться відведення техніки з обох боків.
Олександр Розмазнін, заступник начальника Головного командного центру ЗСУ: Групи, які працюють з нашого боку, з їхнього боку, вони повинні бачити, що на цій ділянці пішла техніка наша, і пішла техніка їхня. Не повинно бути, що ми пішли, а вони залишилися. Тільки паралельно».
Журналіст згадує про участь «третьої сторони», через яку постійно зривається домовленість про припинення вогню, але лише частково, отже так і не зрозуміло, хто це. При цьому робить висновок, що прем’єр «ДНР» Олександр Захарченко не контролює «третю силу»:
«Мирослав Ганущак, кореспондент: В районі Маріуполя комісія порушення режиму тиші не зафіксувала, попри те, що обстріли були. То хто ж тоді стріляє? Відповідають — якась третя сторона.
Олександр Тюленєв, керівник групи офіцерів-спостерігачів: Понимаете, мы по своим каналам проверяем, кто это делает. И те люди, которые вот здесь подписались, они говорят, что это не ихние. Имеет место факт третьей стороны».
Автор матеріалу прив’язує синхрон Президента Порошенка, який каже, що доля миру вирішиться вже цього тижня:
«Петро Порошенко, Президент України: Наступний тиждень буде визначальний. Визначальний для долі миру. Нібито з росіянами ми про все домовилися. На скільки щирі ці домовленості — наступний тиждень покаже».
Редакція «ТСН. Тиждень» «1+1» пішла за схожим сценарієм. Сюжет про розмежування сфер впливу — перший.
У попередньому випуску журналіст Олексій Бобровніков уже робив матеріал про лінію, якою йтиме кордон між Україною та самопроголошеними республіками. Матеріал ґрунтувався на робочій версії демаркації, позначеній на карті, яку підгледів репортер в одному з кабінетів, де перебували українські та російські переговорники.
Цього разу матеріал ґрунтується на більш відкритих результатах домовленостей. І щодо узгодження межі дещо відрізняється.
«Олексій Бобровников, кореспондент ТСН: Режим припинення вогню. Карта розмежування територій. Її чернетку ми побачили вперше тиждень тому. І до сьогоднішнього дня намагались зрозуміти, що стоїть за розподільчими лініями. Ось вони. У РНБО до останнього моменту заперечували існування цих документів, але ми отримали до них доступ. У п’ятницю вночі документ про перемир'я підписали три воюючі сторони. Як повідомляють наші джерела, з боку України документ підписали генерал Доманський, з боку Росії — генерал Лєнцов, з боку ДНР — самозваний керівник Захарченко».
Далі Олексій Бобровніков звертає увагу на порушення домовленості про припинення вогню: «Олексій Бобровников, кореспондент ТСН: Цього тижня ми були в кількох місцях так званого припинення вогню, і всюди бачили одне й те саме.
Військовослужбовець: Они укрепляются однозначно. Там у них есть лагерь свой. Движение происходит постоянно, стрельба происходит постоянно. Перемещение техники фиксируют».
«Плюси» — чи не єдині, хто подав за час перемир’я хоч якусь статистику двосторонньої стрільби, якої не заперечили російські військові. На кожні п’ять пострілів з боку бойовиків — одна відповідь української армії.
«Олексій Бобровников, кореспондент ТСН: Представники штабу наглядової місії за припиненням вогню демонструють нам графік обстрілів з обох боків. Українці відповідають лише на кожний 5-й постріл з боку терористів. Це задокументовано в присутності російських штабістів.
Військовослужбовець: Кто желает прокомментировать? То есть, вот этот график, он составлялся вместе?
Російський військовослужбовець: Вместе, да. Штаб обрабатывает информацию, данные и вместе составляют график».
Ще раз торкнувся теми «третьої сили» журналіст Андрій Цаплієнко. Автор матеріалу називає ті формування, які непідконтрольні «ДНР». Утім, без жодного посилання чи синхрону на підтвердження.
«Андрій Цаплієнко, кореспондент ТСН: Свої сепаратисти з'явилися ще влітку. З-під контролю центральних терористичних угруповань вийшли одразу декілька осередків. У “ЛНР” власне царство організував Павло Дрьомов. Класичний отаман каламутних часів, Дрьомов захопив владу у Стаханові. Ватажка і його прибічників уже охрестили «махновцями», а депресивне шахтарське місто «новим гуляй-полем». Півтисячне військо Дрьомова вдягло кубанки і оголосило себе козаками. Ось така сьогодні на вигляд демократія по-стаханівськи.
Павло Дрьомов: Я хотел бы увидеть этого умника, или умницу. Извините меня, за такое слово, кто написал: “Как можно размещать орудие? Вы воюете за спинами населения”. Поднимите, пожалуйста, руку, кто это написал. И если так надо, мы будем стоять в любой квартире, в любом доме.
Андрій Цаплієнко, кореспондент “ТСН”: У “ДНР” теж потерпають від сепаратизму. Горлівка кілька днів як перетворилася на самостійний анфланг. Хазяїн міста Ігор Безлер посварився з Донецьком, і запровадив в місті власну пропускну систему. Крім Дрьомова і Безлера, на Донбасі близько десятка ватажків потужних збройних формувань, непідконтрольних центральній владі терористів. У тому, що вони ведуть свою гру, підозрюють батальйон “Росток” колишнього альфівця Олександра Ходаківського, угруповання “Оплот” та батальйон “Привид” Олексія Мозгового. Поки вони ділять між собою територію, єдиного антиукраїнського фронту аж ніяк не виходить, Москву це не влаштовує. Кремль намагається загнати бунтівних ватажків у лоно російського впливу».
Згодом Андрій Цаплієнко, відштовхуючись від слів українських бійців, доходить висновку, що «третя сила» — це російські військові. Але для таких серйозних обвинувачень також немає суттєвих доказів. Військові на одній із позиції сказали, що їх обстрілювали люди в російській формі та з російськими шевронами. Однак цих предметів та елементів камуфляжу, щоб їх можна було продемонструвати, не залишилося.
«Андрій Цаплієнко, Кореспондент: Отже виходить, третя сила — це самі росіяни. Перед нашим приїздом на фронт на цій дільниці було знищено групу диверсантів, що провокувала вогонь з українських позицій. На нічийній землі залишки мінометного розрахунку з російськими шевронами.
Висота, командир 25-го батальйону територіальної оборони: Группа вот там, в том направлении лежит группа, уже позабирали там в российской форме. Минометчики. Мы их накрыли. Российская форма, российские шевроны».
Загалом, чіткої відповіді глядач так і не отримує, хто ж ця «третя сторона». Російські військові чи окремі угрупування «ДНР» та «ЛНР»?
«Інтер» теж одразу сфокусувався на топ-темі АТО. Утім, «Подробности недели» обійшлися без сюжету. Разом із тим подав інсайдерську інформацію, яку, на жаль, неможливо перевірити — ГРУ Росії вбиває «третю сторону», яка не захотіла миру.
«Дмитрий Анопченко, ведущий: Главная тема этих дней — мир наконец-то может стать реальностью. Ну судите сами — Владимир Путин сегодня дал приказ отвести российские войска. Формально это звучит так: закончить учения в Ростовской области и вернуть подразделения к местам постоянной дислокации. Президент Порошенко тоже дал понять — впервые с начала конфликта договоренность с Кремлем возможна. Уже в следующий четверг два президента встретятся в Милане. Петр Порошенко сказал прямо — вроде бы с россиянами мы обо всем договорились. Но по-прежнему задается вопросом — а насколько искренни эти договоренности? Ну а пока что, по нашей эксклюзивной информации, которую мы получили от источников в силовых структурах, подразделения ГРУ Минобороны России уже начали ликвидацию тех боевиков, которые не согласны с мирным решением конфликта».
Загалом, основний акцент редакція робить на реакцію в Росії щодо відведення російських військ із навчань у Ростовській області. Про ситуацію за східним кордоном розповідає власкор у включенні. Паралельно подає два синхрони опозиціонера Михайла Касьянова та журналістки Юлії Латиніної.
«Юлия Латынина, обозреватель "Новой газеты": После того как Кремль не смог взять Мариуполь — стало ясно, что завоевание Украины потребует слишком большого количества гробов в России и, что еще более важно, слишком острой реакции на Западе. Это тот уровень реакций, который Путин не сможет себе позволить, а все остальное — это медленное отползание назад и перетекание ситуации в холодную войну, попытка покупки депутатов, создание на месте Лугандона местного ХАМАСа, который будет жить исключительно тем, что будет гадить Украине.
Михаил Касьянов, сопредседатель партии “РПР-Парнас”: Нужно посмотреть, что будет через 3-4 дня, будут ли данные с украинской стороны, со стороны НАТО и ОБСЕ, существует ли реально отвод войск, или это опять таки чисто демонстративные действия для показа доброй воли или добрых намерений, с которыми Путин поедет в Милан встречаться с Порошенко и обсуждать газовые проблемы».
Ці думки журналіст умовно збалансовує. Зі своїх слів подає думку федеральних ЗМІ та провладного середовище Путіна:
«Любимый политолог Путина Сергей Марков накануне назвал, что, цитата, "большим желанием мира со стороны Москвы". Примерно тоже самое говорит депутат Госдумы — Пушков. Я процитирую сообщение в твиттере. Он говорит, что "Это сигнал Киеву и Западу — Россия не хочет войны". На это, как ожидалось, отреагировали радикально настроенные сторонники Путина и они сообщили, что это все, по их словам, по их ощущению пахнет "предательством"».
За версією «Событий недели» каналу «Україна», ця новина теж на першому місці у верстці — мінімум деталей, на відміну від інших каналів. Інформацію Олег Панюта подає у формі начитки із синхроном прес-офіцера Селезньова. Дані про домовленості по розмежуванню території ведучий опускає. Акцентує увагу лише на відведенні військ Росії, продовження обстрілів українських позицій та натякає про непідконтрольні «банди».
«Олег Панюта, ведущий: Российская армия уходит с нашей территории. О соответствующем поручении Владимира Путина министру обороны Федерации сообщил его пресс-секретарь Дмитрий Песков. Официально — возвращение почти 18 тысяч российских военных в места постоянной дислокации Кремль стыдливо назвал “завершением учений на полигонах ростовской области”. Один из лидеров российской оппозиции Борис Немцов так прокомментировал этот шаг, цитирую: “Путин закрыл проект «Новороссия». Итоги ужасны”. Конец цитаты. Украинским силовикам тем временем подводить итоги еще не время — обстрелы их позиций боевиками продолжаются, в том числе “Градами”. В то же время ослаб натиск террористов в самых горячих точках — Дебальцево, Счастье, Авдеевке и в аэропорту Донецка. По словам пресс-службы АТО, украинские части придерживаются мирных договоренностей, но, несмотря на работу контактной группы с участием представителей России, ОБСЕ и самопровозглашенных республик, унять вышедшие из под контроля банды не удается.
Владислав Селезнев, пресс-секретарь штаба АТО: Я знаю, що до того часу, поки ми протягом однієї доби не витримаємо режим припинення вогню, режим тиші, вести мову про виконання другого пункту цього плану неможливо, тобто вести мову про відведення важкої артилерії на визначеній ділянці. Неможливо вести до того часу, як ми протягом доби не витримаємо режим тиші».
НА ВИБОРЧІЙ ГУЩІ
Не висвітлював — «Інтер»
До виборів залишається все менше часу. Канали продовжують аналізувати цьогорічну кампанію. Втім, яскравих подій чи фактів цього тижня не спливало, а списки партій та яскравих мажоритарників уже всі знають у країні, тому редакції беруться за інші тематичні акценти.
На ICTV вийшов традиційний сюжет Володимира Соколова, який подає певні тенденції парламентської кампанії без логічного добору героїв матеріалу.
Спочатку в сюжеті він вказує, що чим ближче до дня виборів, тим більше «у виборчих округах заборонених технологій та недоречних видовищ». Далі журналіст подає історію з бійкою бійців «Правого сектора» і, ґрунтуючись на цьому, робить висновок — тільки таким чином можна побороти Володимира Яворівського на окрузі. Хоча на 213-му окрузі є цілих 18 кандидатів по одномандатному округу.
«Володимир Соколов, кореспондент: Чим ближче до 26 жовтня, тим більше народного фольклору в виборчих округах, заборонених технологій та недоречних видовищ. Як не крути, але для перемоги на окрузі, де в тебе 20, а то і 30 суперників, звичайні методи агітації не завжди ефективні. Відтак, до агітації почали залучати навіть добровольчі батальйони. Ось так разом із "Правим сектором" і міліцією, кандидат у депутати Борислав Береза оголосив війну одноруким бандитам Троєщини, адже як інакше перемогти на окрузі багаторазового чемпіона перегонів письменника Володимира Яворівського.
Борислав Береза, кандидат у народні депутати України: Ну я такого шоу даже в казино Лас-Вегаса не видел. На Троещине не будет больше криминогенных зон. Люди каждый день просят закрыть казино, закрыть "наливайки", закрыть притоны».
З цього сюжету, зрештою, так і не зрозуміло, чи дії «Правого сектора» — заборонена технологія чи недоречне видовище. Але автор і далі вибірково аналізує яскравих кандидатів та спосіб їхньої агітації — Аліна Гросу співає під час агітації за свою маму, естрадні співаки Поплавський та Білозір співом агітують за себе, а поет Юрій Рибчинський декламує вірші.
Вкотре Володимир Соколов вказує, що військові можуть скласти конкуренцію цього року через події на сході України. Потому згадує найбільший за кількістю «темних конячок» виборчий округу, прорахувавши цих «темних конячок». Також торкається теми «народної люстрації».
Однією з цьогорічних брудних технологій автор називає соціологію. Як приклад подає історію зі «Свободою», яка на минулих виборах за всіма опитуваннями була за бортом, але все-таки подолала 5-відсотковий бар’єр. Однак автор сюжету не підкріплює нічим власних суджень, що цього року ця технологія залишилася. На «підтвердження» подає лише синхрон лідера «Свободи» Олега Тягнибока.
Після цього Володимир Соколов розповідає про «Сильну Україну». Характер подачі інформації про цю політичну силу вказує на те, що в сюжеті є елементи джинси. Так, журналіст у матеріалі не аналізує та не переказує програм інших партій, як це робить щодо «Сильної України». Крім того, «ідеологічні» засади партії Тігіпка автор показує однобічно та з позитивного боку. Також подає аж два синхрони лідера Сергія Тігіпка:
«Володимир Соколов, кореспондент: Чим ближче до голосування, тим більше сили набирає "Сильна Україна". Партія Сергія Тігіпка зробила ставку не на воєнну риторику та популярних комбатів, а на порятунок промисловості, зрозумілу для людей тезу: будуть працювати заводи — буде робота й зарплата. Коли йде війна, заявляють "сильні" українці, треба вигравати насамперед економіку, яка з рештою допоможе забезпечити армію всім необхідним. Про це лідер партії говорив під час поїздок на авіабудівний завод в Київській області і на одеські підприємства.
Сергій Тігіпко, лідер партії "Сильна Україна": У нас одна отрасль за другой начинает просто валиться: вагоностроение, автомобилестроение. Я сегодня встречался с людьми, которые занимаются виноделием. Виноделие останавливается. То же самое по химической промышленности.
Володимир Соколов, кореспондент: Руйнівним ударом по хімічній галузі Сергій Тігіпко назвав одне з останніх рішень уряду. Кабмін з 1 жовтня заборонив реалізацію природного газу українським підприємствам, які виробляють мінеральні добрива. Через це на межі зупинки зупинилося навіть державне підприємство, яке має стратегічне значення для України: Одеський припортовий завод.
Сергій Тігіпко, лідер партії "Сильна Україна": Это приведет просто к тому, что 4 завода станут, а там 30 тысяч работающих на сегодняшний момент, 30 тысяч"».
Насамкінець автор подає результати соцопитувань. Не вказує, хто проводив дослідження та які саме партії проходять до парламенту за цими останніми опитуваннями, що є грубим порушенням стандарту подання соціологічних даних.
«Володимир Соколов, кореспондент: Тим часом за останніми даними різних соціологічних опитувань, до нового складу Верховної Ради входять 6 партій. До виборів залишається два тижні».
«ТСН. Тиждень» торкається виборчої тематики майже наприкінці випуску. Ведуча Алла Мазур переказує результати останніх опитувань, проведених центром «Соціальний моніторинг» та GFK Ukraine. Опитування «Соціального моніторингу» майже повторюють рейтинги партій у попередніх дослідженнях. А от щодо якості та правдивості результатів від GFK є сумніви. Технологія, за якими в компанії проводили опитування, фактично ідентичні до того, як рахували у «Соціальному моніторингу». Однак результати інші.
«Алла Мазур, ведуча: Хто прийде до влади в Україні напередодні парламентських виборів, прогнозують соціологи. Центр “Соціальний моніторинг” з 30 вересня по 7 жовтня опитав близько 2000 осіб по всій Україні, окрім окупованих територій, щоб дізнатися, які політичні партії долають 5% бар'єр. Результат серед тих, хто визначився зі своїм вибором, такий. Трійка лідерів — Блок Порошенка, йому готові віддати свої голоси майже 40% респондентів. Із великим відставанням іде Ляшко, зі своїми радикалами. У нього трохи більше 11 %. Народний фронт Яценюка-Турчинова близько — майже 10,5%. Учорашні однопартійці Арсенія Петровича, партія Батьківщина мають удвічі менше — близько 6%. 5%-й бар'єр долають “Свобода”, “Громадянська позиція” Гриценка і “Сильна Україна” Тігіпка. У них по 5% із копійками. І поза парламентським бар'єром, але впритул до нього стоїть “Опозиційний блок”. Непогані шанси потрапити до парламенту також має і об'єднання “Самопоміч”. І маємо ще одне свіже опитування від GFK Ukraine. Його проводили з 24 вересня по 5 жовтня цього року. Географія та сама, кількість опитуваних — ті самі 2000. Але картинка політичних уподобань разюче інакша. Блок Порошенка і тут веде перед. Але зі скромнішим результатом — трохи менше 30 %. Натомість Батьківщина Тимошенко має друге місце, трохи не дотягує до 9%. А далі майже крок у крок Ляшко, Гриценко з однодумцями, і “Народний фронт” Яценюка-Турчинова. Але соціологи єдині в тому що явка виборців очікується високою. Утім не бракує і тих, хто ще не визначився із вибором. Таких зараз понад 5%».
Тобто у розріз з усіма іншими опитуваннями за останній час, за версією GFK Ukraine, «Батьківщина» — на другому місці, а «Народний фронт» — останній.
Згідно з інформацією на сайті компанії, «опитування проводилося GfK Ukraine на замовлення Фонду “Відкрита політика”». Керівником замовника є донедавна політолог Ігор Жданов. Однак тепер він у списку партії «Батьківщина». Тому наскільки правдивими є дані цього опитування, під великим питанням, але всього цього не почув глядач «Плюсів».
Попри те, що «Подробности недели» оминули тему виборів, гості, яких запрошували до студії, використовували кожну можливість поагітувати. Провладні кандидати навипередки ділилися планами на майбутнє, опозиційні теж не відставали, але при цьому встигали і покритикувати нинішню владу.
5 канал цього разу відзначився аж двома передвиборчими сюжетами.
Спочатку Олексій Братущак аналізував, як відбудуться вибори на територіях Донбасу, звільнених силовиками, і чи змінили люди свої електоральні погляди.
На початку дещо маніпулятивно ділить депутатів умовно на «добро» і «зло». До першої категорії відносить проукраїнські сили, а до другої — ті, за кого раніше тут голосували.
«Олексій Братущак, кореспондент: 26 жовтня на сході відбудуться не просто вибори. Це буде своєрідний референдум. Люди обиратимуть депутатів та шлях розвитку цілого регіону. А Україна нарешті почує справжній голос Донбасу і побачить, чи хочуть тут жити зі старими депутатами за старими правилами, чи з новими проукраїнськими в єдиній Україні. Краматорськ. Місто всіяне білбордами кандидата Б. Це син багаторічного соратника Януковича Анатолія Близнюка — Сергій. Прискіпливі виборці побачили у гаслах азарівську мову. Спілкуватись з 5-м каналом регіонал відмовився. Послався на родинні справи. А ось так Близнюк-молодший відмовив громадському телебаченню Донеччини.
Анатолій Близнюк, кандидат у депутати: Я вам интервью не даю. И хочется взять вас и опустить. И не знаю, у кого это лучше получится».
Під цим фокусом автор аналізує виборчу гонку лише у двох містах сходу — Слов’янськ та Краматорськ. Як нинішніх, так і колишніх регіоналів автор подає з не найкращого боку.
«Олексій Братущак, кореспондент: А це бізнес-партнер Близнюка. Нині Максим Єфімов чи не головний конкурент колишнього соратника по партії. З лав "Регіонів" він вийшов у серпні. Каже: біло-блакитні нічого не зробили для Краматорська, тож люди вважають себе обманутими.
Журналіст: Чому ви в біографії не вказуєте, що ви були членом Партії регіонів?
Максим Єфімов, кандидат у депутати: А там нужно указывать? Я еще был пионервожатым, потом был октябренком. Я решил, что партийную составляющую можно упустить».
Журналіст зі слів активіста зазначає, що в проукраїнських кандидатів є шанси потрапити до парламенту. Мовляв, свідомість місцевих змінилася. Хоча це судження є суперечливим, неоднозначним та занадто суб’єктивним. Не кажучи вже про те, що мається на увазі під фразою «свідомість змінилася».
«Олексій Братущак, кореспондент: Свідомість мешканців Донбасу змінилась, — переконує місцевий активіст. Тож шанси на перемогу у проукраїнських кандидатів у Краматорську є.
Станіслав Черногор, голова ГО "Фонд розвитку громади": Если они между собой по итогу определятся, кто на кого работает, и в городе останется единственный кандидат, то шансы, несомненно, есть».
Ситуацію у Слов’янську Олексій Братущак теж показує біполярно:
«Олексій Братущак, кореспондент: Люди прийшли до офісу фонду "Дорога жизни". Його очолює чоловік Королевської. Подружжя разом роздають так звану допомогу. Виборці це підкупом не вважають».
Ще один сюжет — експеримент від Азада Сафарова про підкуп виборців. У матеріалі автор показує, що технології підкупу виборців не змінилися і «гречкосії» залишилися.
«Дмитро, керівник приймальної кандидата Вадима Столара: Мы еще хотели оказать маленькие подарки нашим малышам. Но это является подкупом избирателей.
Ірина Констанкевич, кандидат в депутати: "Щоб це не було потрактовано як підкуп виборців".
Азад Сафаров, кореспондент: Вони йдуть у депутати. Дбають про виборчі закони і одразу ж їх порушують. Одна студентам допомагає.
Ірина Констанкевич, кандидатка в депутатки: Сертифікати забезпечуються стипендіями у розмірі 1000 гривень».
При цьому репортер не акцентує уваги на політичній приналежність минулого чи теперішнього життя кандидата. Хоча в більшості випадків Сафаров розповідає про екс-регіоналів — Хомутинніка, Ківалова та інших. Утім, критикує й пропрезидентських нечесних кандидатів, вказуючи при цьому його політичну приналежність.
«Азад Сафаров, кореспондент: Ні остраху, ні сумнівів. Олександр Волков від президентського блоку почепив своє фото на мікроавтобуси і возить людей у Запоріжжі задурно. У міліції порушника помітили, та руху автобуса поки що не заважають».
Журналіст бере на себе роль провокатора і особисто перевіряє виборчі штаби на чесність. Так, по телефону пропонує штабам гречку, якою можна піддобрити виборця.
Утім, експерименти тривають. В одному з містечок неподалік Києва ходить та роздає фіктивні сертифікати на 1000 грн. від не менш фіктивного кандидата «Майкла Джексона».
Сюжет на виборчу тематику в «Событиях недели» цього разу — чи не найбільш професійний у програмі з початку старту виборчої кампанії, хоча і в нього є суттєві вади.
У матеріалі Наталя Кравченко спочатку аналізує, як може варіюватися більшість у майбутньому парламенті.
«Наталья Кравченко, корреспондент: <…> Схема первая — победоносная: Блок Порошенко по спискам заводит в Раду около сотни депутатов, еще столько же по мажоритарке. Три десятка штыков дадут лояльные самовыдвиженцы — и тогда пропрезидентское большинство обойдется без коалиции с конкурентами.
Тарас Березовец, политтехнолог: Кандидатура на спікера при такому сценарії — це Юрій Луценко… Кандидатура № 1 вместо премьер-министра — Владимир Гройсман — человек, у которого пока серьезные проблемы с публичным имиджем, и он пока не понятен ни народу, и у него, в общем, нет реноме».
Також журналістка намагається проаналізувати, якою може стати опозиція:
«Наталья Кравченко, корреспондент: Крылатой и многоголовой оппозиция станет при условии, что в парламент все-таки попадут те партии, которые пока, по опросам, не преодолевают пятипроцентный барьер».
При цьому Наталя Кравченко не наводить даних хоча б одного опитування. Тим паче що всі останні дослідження вказують: до парламенту повинна потрапити Радикальна партія Олега Ляшка. Але про цю політсилу репортерка не каже ні слова.
А наприкінці сюжету Наталя Кравченко, спираючись на узагальнених «політологів», каже, що парламенту у будь-якому разі довго не протриматися:
«Наталья Кравченко, корреспондент: Если война не войдет в новую фазу, и Украину не будут сотрясать социальные катастрофы, то политологи новому парламенты дают максимум два года. Если же без потрясений не обойдется, то и полгода работы — уже много».
АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ФРОНТ
Не дали — 5 канал, канал «Україна».
Ухвалення в першому читанні законопроектів із антикорупційного пакету — ще одна топова новина, яку охопили майже всі канали. Хоча чи варта ця тема такої уваги — 12 жовтня було не зрозуміло. Адже до другого читання документи можуть змінитися, і їхня суть та акценти будуть зовсім іншими. Крім того, невідомо, чи проголосують таки народні депутати до виборів за цей пакет.
ICTV подав новину у вигляді аналізу законопроектів. При цьому журналіст акцентує, що голосування відбулося під тиском громадськості та спікера Олександра Турчинова:
«Олександр Візгін, кореспондент: Антикорупція під тиском громадськості і помідорів.
Чоловік: Ми сьогодні взяли 200 кілограмів гнилих помідор.
Олександр Візгін, кореспондент: Аби змусити депутатів проголосувати за пакет антикорупційних реформ, який вони вже одного разу прокотили.
Олександра Устинова, активістка Центру протидії корупції: Ми принесли, щоб морально давити на наших депутатів, щоб вони розуміли, що люди готові, що люди вже дійшли до того краю, що вони готові помідорами кидатися, смітники сюди привозити.
Олександр Візгін, кореспондент: Тим часом обстановка в сесійній залі оптимізму не вселяла. Перша реєстрація показала присутність лише 232 народних обранців. Фракція комуністів проігнорувала антикорупційне засідання у повному складі. З регіоналів з’явилися менше третини. Від так спікер пригрозив оприлюднити результати голосування в парламентській газеті».
Кореспондент не вказує, що найменше охочих було серед представників колишньої більшості. При цьому подає синхрон Нестора Шуфрича, який «божиться» — голосував завжди за антикорупційні закони:
«Нестор Шуфрич, народний депутат України: Я голосував за всі антикорупційні закони. І за цей закон вже замахався голосувати».
Ще одним сумнівним за доцільністю синхроном є пряма мова політолога Володимира Фесенка, який у сюжеті виступає в ролі соціолога й каже про запити в суспільстві:
«Володимир Фесенко, політолог: Будемо казати відверто — суспільство хоче бачити, щоб покарали достатньо таких великих за статусом людей, які пов’язані з тими чи іншими корупційними діяннями».
Всі інші синхрони в матеріалі є виправданими. Крім того, репортер у матеріалі ґрунтується в більшості випадків на думках експертів законодавчих реформ.
Більшість інформації у сюжеті Сергій Швець у «ТСН. Тижні» подає максимально відсторонено, також аналізуючи, що дасть остаточне ухвалення документів. Поява майже всіх спікерів є виправданою, крім одного — Єгора Соболєва. У сюжеті два його синхрони, в яких він коментує ухвалення антикорупційного пакету як голова Люстраційного комітету.
«Єгор Соболєв, голова громадського Люстраційного комітету: Мене дуже захоплює ідея відкрити інформацію про те, кому належить ті будинки, всі квартири, всі машини і всі землі, так зване відкриття реєстрів. Нам це допоможе в люстрації. Нам навіть програмісти з Дніпропетровська казали, ви нам відкрийте інформацію, і ми вам побудуємо безкоштовно програми, які про кожного суддю, складуть повний перелік даних про його бізнес-імперію, з ким він пов'язаний, які на ньому фірми і так далі.
<…>
Єгор СОБОЛЄВ, голова громадського Люстраційного комітету: Не треба думати, що от ухвалимо антикорупційне чи люстраційне законодавство і все, завтра влада очищена, корупції немає, це тільки зброя».
Нагадаємо, наразі Єгор Соболєв йде на вибори у списку партії «Самопоміч».
На «Інтері» ведучий Дмитро Анопченко у підводці випереджає події. І каже про пункти антикорупційного пакету законів як такі, що вже діятимуть найближчим часом. Хоча, знову ж таки, документи на той момент були ухваленні лише в першому читанні, про що сам ведучий у підводці зазначив:
«Дмитрий Анопченко, ведущий: Верховная Рада проголосовала за 5 законопроектов. В Украине появится и антикоррупционное бюро, и публичный доступ к реестру имущества, и контроль за доходами и расходами чиновников, и обязательное декларирование драгоценностей и валюты. В общем-то, все эти законопроекты, они проголосованы пока что в первом чтении. В целом принят закон о заочной конфискации имущества спонсоров терроризма. Голосование шло туго, рассказывают наши парламентские корреспонденты. Выдели своими глазами, что слишком мало депутатов находилось в зале. Спикеру Турчинову пришлось даже припугнуть, обнародовать кто и когда голосовал. А это перед выборами может очень сильно повредить политической репутации. Так что голоса в итоге все-таки насобирали».
Утім, далі Дмитро Онопченко акцентує на підписанні Порошенком Закону «Про очищення влади», якому повністю присвятила сюжет Олена Механік.
NOTA BENE
Цього тижня можна відзначити «Факти тижня» за те, що редакція нарешті відійшла від джинсування у воєнних матеріалах військових експертів, які йдуть на вибори, зокрема Дмитра Тимчука.
Утім, ICTV продовжує використовувати будь-який шанс, аби прорекламувати тестя власника каналу Леоніда Кучму. Так, у рубриці «Гарячі теми тижня» (рубрика з такою назвою, щоправда, дивним чином — наприкінці ефіру) серед трьох начиток з’являється «протокольна» інформація про зустріч Кучми з президентом Казахстану Назарбаєвим:
«Сергій Смальчук, кореспондент: Допомогти Україні вже незабаром до гуманітарних вантажів з низки європейських країн, може додатися і гуманітарна допомога з Казахстану. У цьому Нурсултан Назарбаєв запевнив другого українського Президента і свого давнього друга під час зустрічі в Астані.
Нурсултан Назарбаєв, Президент Казахстану: Много вместе работали, отношения наши ничем не омрачались, никогда.
Сергій Смальчук, кореспондент: Куди Леонід Кучма прибув як учасник тристоронньої переговорної групи з врегулювання ситуації на українському сході.
Леонід Кучма, Президент України (1994–2014): Поддержка нам в это время особенно нужна. Такой страны как Казахстан и такого Президента как Назарбаев».
У цій же рубриці — начитка про старання голови Нацбанку Валерії Гонтаревої купити двісті доларів, із чим у простих громадян є великі труднощі. Такі ж труднощі були й у чиновниці. При цьому журналіст вказує через синхрон керівниці Нацбанку, що не змогла купити валюту вона саме у «Сбєрбанку», що є прикладом антиреклами, адже проблеми з купівлею не лише в цьому банку.
«Сергій Смальчук, кореспондент: В пошуках долара голова Нацбанку вирішила особисто спростувати звинувачення відсутності американських грошей в банках й пунктах обміну валют. І вирушила на інспекцію столичних фінустанов в компанії журналістів. Мета — купити 200 доларів. Саме такий ліміт на продаж іноземної валюти встановив сам Національний банк. Щоб зупинити масове скуповування населенням “зелених”.
Валерія Гонтарева, голова Нацбанку: Сбербанк России» мы с вами находимся».
Варто зауважити, що більш коректно про цю подію розповіли на «Інтері», не вказуючи назви фінустанови.
Хто б міг подумати ще рік тому, що день народження латентного агресора Володимира Путіна приверне увагу чи не всіх тижневиків найрейтинговіших каналів, серед яких і «ТСН. Тиждень». Редакція при подачі новини концентрувалися на «темному» боці правління Путіна, не вказуючи позитивних сторін. При цьому ведуча Алла Мазур називає Росію «зомбованою країною». Інакше, мовляв, такої підтримки серед населення в лідера країни не було б. Розповідь про те, як святкували в Росії день народження президента — можна ставити в приклад при викладанні в університетах теорії пропаганди.
«Маргарита Ситник, кореспондент: Культ Путіна в його день народження сягнув апогею. Любити російського президента нині патріотичний обов’язок, не любити — зрада. Путін увійшов у кожний дім. Він на екранах телевізорів, на матрьошках, літні футболки з Путіним восени змінили толстовки. Хіба що ватників з Путіним ще не пошили до зими. Найпалкіші патріоти у Путіна шукають божественне начало. Його іменем називають колгосп і дітей і планують увіковічити у камені ще живого».
Одразу після сюжету «ТСН. Тиждень» подає інформацію, що Путін важкохворий і йому українські (?!) астрологи (?!) пророкують не найкращі перспективи через розпочату війну в Україні (й чому саме після війни в Україні, а не в Грузії чи Молдові, коли відділялося Придністров’я?):
«Влад Росс, астролог: Осень для него будет очень сложная, вплоть до того, что на него, может быть, готовится покушение среди самых близких людей».
При цьому Алла Мазур каже, що на Путіна готується замах. І посилається на Daily Mail. Хоча цьому виданню видання далеко до стандартів професійної журналістики, тож його інформації, як і будь-якій «жовтій пресі», варто довіряти, лише ретельно перевіривши таку новину.
Однак редакції цього було мало і «ТСН. Тиждень» вирішив залякати іншою загрозою, яка нібито може прийти з Росії — вірус Ебола. Така собі метафора-натяк, що Росія загрожує Україні вірусом.
«Алла Мазур, ведуча: Небезпечнішим ніж Путін для планети є лише вірус Ебола, фактично так заявив Барак Обама з трибуни ООН. Саме цю хворобу світові лідери ставлять в один ряд з російською агресією та світовим тероризмом. Лихоманкою Ебола медики уже називають найсерйознішою загрозою після СНІДу, страшний вірус, який раніше забирав тисячі життів в Африці дістався Європи, і ще цього місяця може опинитися дуже близько від нас, у Росії. що може протиставити світ цій кривавій чумі, шукала Катерина Федорченко».
Утім, те, що вірус є небезпечнішим від агресії Росії — інтерпретація ведучої. Адже, до прикладу, у Washington Post ідеться лише про те, що каже Алла Мазур у наступному реченні — Обама ставить в один ряд ці загрози.
Із хорошого — цього тижня «ТСН. Тиждень» укотре відзначився разючим ексклюзивом із Донецького аеропорту. Сюжет із однієї з найгарячіших точок на карті АТО Олександр Загородній зробив без оператора.
На «Інтері», схоже, Олег Ляшко остаточно прописався. Крім того, що в ефірі Дмитра Анопченка він коментує всі без винятку політичні події, цього разу Олег Ляшко двічі з’являвся в ефірі. Спочатку в запису — коментував реалізацію проекту «Стіна». А наприкінці ефіру його інтерв’ював ведучий у прямому ефірі. І вони обговорювали все, що могли — від курсу долара до економіки та «паразіта» (так Ляшко в ефірі назвав Тігіпка).
Водночас зменшення до мінімуму джинси в сюжетах «Подробностей недели» можна пояснити цікавою тенденцією: маніпуляція та прихована реклама відбувається не в записі, а в прямому ефірі. Коли гості студії — переважно політики, які коментують ту чи іншу ситуацію, намагаються при цьому не забути проагітувати за свою політсилу.
5 канал цього тижня поставив першим у верстці сюжет про результати розслідування трагедії під Іловайськом. Цю новину оминули майже всі канали, хоча «котел» став чи не найпереломнішою подією під час війни на сході.
Ще одна тема, на якій акцентували «Час. Підсумки тижня» — відсутність покарання за розгін Євромайдану, викрадення та вбивства активістів, штампування протоколів на автомайданівців. Останній приклад безкарності — зникнення з-під домашнього арешту підозрюваного у розстрілах 20 лютого беркутівця Садовніка.
Загалом, квінтесенцією акцентів у сюжеті можна вважати підводку від Віталія Гайдукевича:
«Віталій Гайдукевич, ведучий: Разом з тим ситуація з "Прикарпаттям" може стати призначенням стрілочника. І що більше будуть тягнутись розбори, то більше ймовірності, що весь Іловайськ буде повішений на цапа-відбувайла. В принципі, це не кидалось би у вічі, якби слідчі регулярно знаходили, а судді регулярно саджали винних у резонансних справах. Але ідеологи сепаратистів вільно ходять країною, "беркута", котрих звинувачують у масових вбивствах людей, тікають з-під домашнього арешту. А де бодай один корумпований тиловик з Міноборони, котрого кинули за ґрати за знищення війська? До речі, чи сидять даішники, які знущались над Автомайданом минулої зими? І чи відповів бодай хтось за розбиті голови студентів? Ні! А минув майже рік».
Канал «Україна» вийшов в ефір цього разу дещо нетрадиційно — о 23:00, чим, власне, й пояснюється те, що редакція змогла прореагувати на топ-новину дня — звільнення Гелетея — і подати це на початку ефіру.
Цей ефір, щоправда, вийшов дещо вкороченим — 30 хвилин. Адже на п’яти наступала програма «Великий футбол». Утім, це не завадило вкотре прорекламувати компанію власника каналу ДТЕК.
«Олег Панюта, ведущий: Еще одна забота для правительства — отопительный сезон. На теплоэлектростанциях ситуация угрожающая — катастрофически не хватает угля. Об этом на днях заявил генеральный директор компании ДТЕК Максим Тимченко. Способность предприятия поставлять уголь энергорынку авансом исчерпана, и если теплоэлектростанции, используемые так называемый газовый уголь, удалось обеспечить топливом, то запасы антрацита, который в Украине добывают на территориях, попавших в зону АТО, заканчиваются. Импортировать его можно либо из очень далеких стран — Австралии или ЮАР, либо из России. Вот только денег на это государство выделило лишь в половину необходимой суммы.
Максим Тиченко, генеральный директор ДТЭК: Сегодня время принятия решения. И эти решения необходимы срочно. Остатки угля на станциях, которые используют антрацитовую группу, — станциях ДТЭК — позволят наработать, в зависимости от станции, от 10 до 20 дней. Я думаю, что еще у нас есть выход для того, чтобы завезти и поставить этот уголь. Физически завезти! Потому что вы прекрасно понимаете: если мы импортируем, например, из Российской Федерации, он едет из Кузбасса. Срок доставки — до месяца, и когда наступят серьезные морозы, то мы просто физически такой объем угля не сможем довезти на территорию Украины на наши станции».
Сюжети з ознаками прихованої політичної реклами:
«ТСН. Тиждень»: 1 — «Сито люстрації»
«Подробности недели»: –
«Факти тижня»: 1. «Міліція обіцяє покарати кандидатів у народні депутати, які купують голоси своїх виборців, — про це заявив радник Міністра Внутрішніх Справ України Антон Геращенко»
«Час. Пудсумки тижня»: –
«События недели»: –
Інтерв’ю з політиками (в тому числі у студії):
«ТСН», «1+1»:
– Павло Петренко, міністр юстиції («Народний фронт»);
«Подробности недели», «Интер»:
– Юрій Луценко (Блок Петра Порошенка);
– Юрій Гримчак (Блок Петра Порошенка);
– Нестор Шуфрич («Опозиційний блок»);
– Вадим Рабинович («Опопзиційний блок»);
– Валерій Хорошковський («Сильна Україна»);
– Сергій Тігіпко («Сильна Україна»);
– Олена Білозерська («Правий сектор»);
– Олег Ляшко (Радикальна Партія Олега Ляшка) — двічі;
– Юлія Тимошенко («Батьківщина»);
– Руслан Кошулинський (ВО «Свобода»);
– Анатолій Гриценко («Громадянська позиція») — двічі;
– Олександр Кіхтенко, голова Донецької ОДА («Сила і честь»).
«Факти тижня», ICTV:
– Володимир Гройсман, віце-прем’єр-міністр України (Блок Петра Порошенка);
– Юлія Тимошенко («Батьківщина»);
– Нестор Шуфрич («Опозиційний блок»).
«События недели», «Україна»:
– Анатолій Гриценко («Громадянська позиція»);
– Олег Ляшко (Радикальна партія Олега Ляшка).
ПОВНА ВЕРСТКА ВИПУСКІВ:
ICTV, «Факти тижня» з Оксаною Соколовою (випуск о 18:45)
«Навколо війни на Донбасі нова інтрига».
«Останні новини зі Сходу».
«Гість студії — Володимир Гройсман , віце-прем’єр-міністр України».
«Україна здатна за півроку створити армію не слабшу за білоруську чи німецьку».
«Чиновники підпадуть під дію антикорупційних законів, якщо Верховна Рада таки ухвалить їх остаточно».
«Гість студії — Юлія Тимошенко, лідер фракції "Батьківщина"».
«Скандал тижня: колишній командир роти "Беркуту", підозрюваний в розстрілах мітингувальників на Майдані, втік з під арешту».
«Міліція обіцяє покарати кандидатів у народні депутати, які купують голоси своїх виборців, — про це заявив радник Міністра Внутрішніх Справ України Антон Геращенко».
«Гість студії — один з лідерів "Опозиційного блоку" Нестор Шуфрич».
«Теми про які говорили цього тижня».
«В Росії сьогодні ключова тема — несамовите відзначання — день народження Путіна».
«1+1», «ТСН. Тиждень» (випуск о 19:30)
«Буферна зона».
«Зустріч президентів»
«Позиція Президента».
«Стратегічні точки».
«Оборона летовища».
«Третя сила війни».
«Дві найпроблемніші області Донецьку і Луганську очолили генерали».
«Укрзалізниця доклала зусиль щоб таки об’єднати Донецьк і Крим потягом».
«Володимир Путін цього тижня святкував свої уродини».
«І практично під день народження Путін отримав дуже тривожний для себе дзвінок від українських астрологів».
«Лихоманка Ебола».
«Міністр у студії».
«Сито люстрації».
«Гість в студії — Павло Петренко, міністр юстиції України».
«Янукович утік, а жертви його режиму і досі дубіють за гратами».
«Гість в студії — Павло Петренко, міністр юстиції України».
«За часів Януковича сім'я вибудувала фактично альтернативу офіційній владі — систему так званих смотрящих».
«Гість в студії — Павло Петренко, міністр юстиції України».
«Скільки триватиме війна на сході, коли нарешті буде мир. Частина 1».
«Скільки триватиме війна на сході, коли нарешті буде мир. Частина 2».
«Українські та російські офіцери, як ми повідомляли, із залученням бойовиків все ще домовляються як, все-таки припинити вогонь на Донбасі».
«Українська армія наразі готується до тривалої зимової оборони».
«Грошей для відновлення української економіки знадобиться суттєво більше, ніж розраховував Міжнародний валютний фонд».
«Хто прийде до влади в Україні напередодні парламентських виборів прогнозують соціологи».
«До головної політичної битви ще 2 тижні».
«"Хоробрі серця"».
«Інтер», «Подробности недели» (випуск о 20:00)
«Владимир Путин сегодня дал приказ отвести российские войска».
«Президент Украины отправил в отставку Министра обороны Валерия Гелетея».
«Кихтенко о ситуации в Донецкой области».
«На этой неделе домой вернулись те, кто отбивал атаки сепаратистов на Донецкий аэропорт».
«Юрий Хотлубей о ситуации в Мариуполе».
«Комментарии представителей ведущих политсил о проекте "Стена"».
«Около 200 беспилотников получит Украина, чтобы патрулировать границу с Россией».
«Диалог с Анатолием Гриценком и Сергеем Тигипко».
«ОБСЕ дает Украине беспилотники для работы на Донбассе».
«Гость студии — Олег Ляшко, лидер Радикальной партии».
«В Вашингтоне главы Нацбанка Украины и Министерства финансов договариваются о кредитах МВФ».
«Гость студии — Олег Ляшко, лидер Радикальной партии».
«Ситуация на валютном рынке Украины».
«Гость студии — Олег Ляшко, лидер Радикальной партии».
5 канал, «Час. Підсумки тижня» (випуск о 21:00)
«Військова прокуратура натякнула, що винними в іловайській трагедії можуть зробити один конкретний підрозділ — батальйон "Прикарпаття"».
«За понад 10 місяців від моменту першої кривавої розправи над Євромайданом не розкрито жодної гучної справи».
«Переселенські реалії».
«Чи є з кого обирати на звільнених територіях?».
«Кандидати в народні депутати масово займаються підкупом виборців».
«Валерій Гелетей більше не керує Міністерством оборони України».
ТРК «Україна», «События недели» (випуск о 23:00)
«Российская армия уходит с нашей территории».
«Сенсация этого воскресного вечера — министр обороны Украины ушел в отставку».
«До выборов новой Верховной Рады осталось две недели».
«Интервью с лидером партии «Гражданская позиция» Анатолием Гриценко».
«Проект «Стена».
«Еще одна забота для правительства — отопительный сезон».
«Интервью с лидером Радикальной партии Олегом Ляшком».
«Опасный прецедент — почти на двое суток был отключен от эфира крупнейший региональный канал Днепропетровска».
«Хозяину Кремля стукнуло 62».
Автор: Сергій Лефтер
Моніторинг дотримання професійних стандартів у роботі інформаційних служб українських телеканалів здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки USAID, наданої через «Інтерньюз Нетворк». Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медійного продукту.
Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Всі висновки й точки зору, висловлені в усіх публікаціях моніторингу, можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Інтерньюз Нетворк"