По завершенні «українського рамадану» підсумкові програми – усі, крім «Час. Підсумки тижня» 5 каналу - повернулись в інформаційний простір, перегрітий відлунням протистояння між владою й недобитками старої опозиції. Найбільшим викликом для журналістів стала необхідність відокремити зерна-факти від полови – інформаційного шуму з обох боків. Інакше вони ризикували опинитись у полоні одного з двох штучно змодельованих варіантів реальності. Дехто втрапив у цю передбачувану пастку, інші оминули її, звівши увагу до теми Тимошенко до мінімуму. «Інформаційна пружина стиснута до краю», - схарактеризувала ситуацію ведуча «ТСН. Тижня» на «1+1» Алла Мазур. Попри це, ані скандалізованими, ані невротизованими над міру перші випуски тижневиків 2013 року не були.

«Інтер», «Подробности недели» (відео)

Про цей випуск за гарячими слідами написав Сергій Грабовський, який убачає в підсумках «Інтера» упередженість до опозиції та інші гріхи, що їх канал Валерія Хорошковського начебто вже позбувся. Не вступаючи в суперечку з паном Сергієм, мушу відзначити, що на «Інтері» кількатижневої давнини дебати в студії між опозиційною депутаткою Олександрою Кужель та регіоналом Володимиром Олійником навіть уявити було не можливо. Справа не лише в особистості Кужель – просто «Подробности недели» були не місцем для дискусій, позаяк їхні творці у найкращих традиціях радянської пропаганди прагнули сформувати у глядачів безальтернативну картину світу. Хоча б із огляду на це прогрес є очевидним. Сама розмова була дещо сумбурною, але маніпуляцій із боку ведучого в ній автор цих рядків не побачив.

Згадка про Тимошенко в сюжеті про грип, яка видалась Сергієві Грабовському антитимошенківським випадом, була цілком доречною, адже тоді влада й Тимошенко особисто справді докинули хмизу до полум’я суспільної істерії. А формальним приводом для згадки про українську грипозну аномалію 2009-го стала теперішня ситуація в Польщі та США. Щоправда, картина, яку змалювала Алла Щоличева, дещо незбалансована, одначе для повноти цієї картини не вистачило б кільканадцятьох секунд. Був чи не був «свинячий грип» 2009 року настільки серйозною загрозою, як про це говорила влада і ЗМІ, хто нажився на вакцині та продажі медикаментів, які наслідки мала ця кількатижнева істерія для економіки і  результатів президентських виборів, - тема великого дослідження, можливо, в форматі документального фільму.

Суперечливі враження залишив сюжет про нового керівника Національного банку України Ігоря Соркіна. «Старий» «Інтер» повідомив би про це призначення кількома формальними реченнями, не занурюючись у біографію Соркіна, й точно без коментарів. У матеріалі 20 січня чуємо критичні висловлювання експерта Сергія Ларцева та навіть коментар лідера  «Батьківщини» Арсенія Яценюка. Разом із тим, змалювання Соркіна як «супер-воїна незалежності» і комплімент на адресу його інтелектуальних здібностей, а особливо порівняння з японським полководцем-героєм відсилають нас до попереднього періоду творчості автора сюжету, співця азаровських досягнень Геннадія Вівденка. Також дуже показовою є відсутність у самому матеріалі згадок про батька Соркіна – співробітника російського «Газпрому» - та його сина, чиї відверті фото в соцмережах спричинили таблоїдний ажіотаж. Про те, що батько Соркіна працює в «Газпромі», говорить уже по завершенні сюжету ведучий Олег Панюта, називаючи це «немаловажной деталью»; він подає родинний зв’язок нового керівника НБУ з газпромівським менеджером як позитив, адже «Газпром» - найбільший постачальник газу в Україну.

Підводка Олега Панюти до сюжету Світлани Чернецької про Юлію Тимошенко, безперечно, незбалансована (згадавши про звинувачення в замовленні вбивства Щербаня, ведучий не згадав про те, як Тимошенко та її захист на нього відреагували), а сам сюжет скидається на «мочилово». Водночас слід констатувати, що на «старому» «Інтері» останніх років такий сюжет був неможливий, адже привертає забагато уваги до Тимошенко. Матеріал важко оцінювати за стандартами інформаційної журналістики, позаяк за жанром він є публіцистичним (метафоричне представлення зображення страждань Тимошенко як театру, втім, спрощує ситуацію). Однак і тут чуємо невигідні владі коментарі представника Тимошенко Сергія Власенка та незалежного експерта Вікторії Сюмар.

 А цілком професійне та збалансоване розкриття теми підвищення житлово-комунальних тарифів із залученням як експерта екс-міністра ЖКГ Павла Качура не викликає жодних зауважень.

Значно показовішим, аніж усі гадані політичні маніпуляції, є те, як подав «Інтер» новину про вбивство російського бандита Аслана Усояна. Мало того, що Олег Панюта вільно оперує поняттями «криминальный авторитет» (або просто «авторитет»), «патриарх воровского мира» і «вор в законе»; у підводці та матеріалі про Усояна взагалі не було зазначено, що йдеться про російського, а не українського «авторитета». Хоча, наприклад, у матеріалі «Событий недели» на каналі «України» відразу зазначено, що йдеться про подію з російської кримінальної хроніки (хоча й зроблено припущення, що власність убитого може знайтися і в Україні). Творці «Событий недели» навіть звернулись до української міліції й отримали коментар, що, мовляв, ця подія до погіршення криміногенної ситуації в Україні не призведе. Натомість, у свідомості творців інтерівських новин убивство Усояна – подія вітчизняна, а не зарубіжна. Й це не замаскуєш жодними намаганнями дотримуватись демократичних стандартів.

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою» (відео)

Випуск тижневика ICTV розпочався із повідомлення про звинувачення Тимошенко у вбивстві Щербаня. Зважаючи на стриманість, відстороненість і обережність, із якою Оксана Соколова виклала факти, закинути їй можна хіба що неточність формулювань – зокрема, за її словами, Тимошенко «вже не раз спростовувала» закиди щодо причетності до вбивства Євгена Щербаня. Різниця між спростуванням (яке передбачає наведення доказів, після яких недостовірність твердження є очевидною) та запереченням (коли звинувачений пропонує повірити йому на слово, що звинувачення не є достовірним) є незбагненною для багатьох журналістів; у цьому випадку вочевидь ідеться про заперечення, позаяк спростувати звинувачення в убивстві може лише суд. Це не єдина неточність; зокрема, коли до теми Тимошенко повертаються у «рейтингу подій тижня» у другій частині програми, Юлію Володимирівну називають «лідеркою БЮТ».

Наголос у висвітленні харківських подій навколо Тимошенко було зроблено на скандальних подробицях – нападі з зеленкою на Авакова, примусовому викиданні депутаток від «Батьківщини» з лікарні тощо. Жодної додаткової ясності в суперечливій картині раптового погіршення стану здоров’я Тимошенко, яке заперечують тюремники, матеріал ICTV не вніс.

Хотілося б відзначити відовищний і динамічний матеріал Мирослава Ганущака про рятувальні операції в Карпатах – не лише цікавий, але й корисний для тих, хто не  усвідомлює ризику зимового екстриму в українських горах.

Як і в «Подробностях недели» «Інтера», звернули увагу у «Фактах тижня» на ситуацію навколо авіакомпанії «Аеросвіт». Водночас, якщо «Інтер» висвітлював її максимально коректно і стримано, то ICTV виразів не добирає – «кидок пасажирів», «повітряна вакханалія», категоричне твердження, що компанію спеціально доводять до банкрутства, щоб позбутися боргів (таку версію озвучує експерт – фінансовий аналітик Микола Непран),  відсутність інформації про те, хто ще є власниками «Аеросвіту», окрім Коломойського, а це, зокрема, й держава, і так далі. Доволі ризиковано, зважаючи на непросту історію відносин між власником каналу Віктором Пінчуком та співвласником «Аеросвіту» Ігорем Коломойським, показаним у сюжеті Олександра Візгіна в не найкращому світлі. У тому числі в прямому сенсі слова:

Коломойського тут названо «відомим олігархом» (свого власника новини ICTV зазвичай звуть «відомим українським бізнесменом і філантропом»), а також із недостовірним посиланням на «пресу» зазначено, що Ігор Валерійович начебто контролює «Міжнародні авіалінії України». Начебто відсторонившись від цього твердження, автор сюжету веде далі: «Контрольний пакет МАУ нещодавно перейшов до рук однієї кіпрської компанії. Хто за нею стоїть, здогадайтесь самі». Таким чином без жодного офіційного підтвердження чи достовірного посилання у глядача формується  впевненість у тому, що МАУ належить Коломойському і бере участь у махінації, спрямованій на те, щоб бізнесмен позбувся боргів. І нарешті – коронна страшилка: бізнесмен, який «живе у Швейцарії», зіграє «банківськими фішками» (у кадрі банкомат «Приватбанку» і пачки грошей). Це припущення робиться без жодних конкретних підстав. Характерно, що в матеріалі немає жодних коментарів представників «Аеросвіту», самого Коломойського або інших його компаній, або ж згадок про те, що до них звертались по коментар.

Розцінювати цей сюжет інакше як замовний та інспірований особисто Пінчуком (адже ніхто б не наважився так підставити власника StarLightMedia, опублікувавши компромат на давнього конкурента, з яким так важко було укласти перемир’я після відкритої конфронтації 2005 року) автор цих рядків не може.

Наступне повідомлення – про критичні висловлювання Януковича на адресу уряду – дається також без балансу, хоча цікаво було б почути від Миколи Азарова і його соратників, чи згодні вони з тим, що результати їхньої роботи являють собою саботаж.

У «рейтингу подій тижня» знову знайшлося місце історії Анхар Кочнєвої, хоча інформаційний привід для новини доволі сумнівний – те, що сирійські повстанці вкотре перенесли дату страти жінки, що її ICTV наполегливо називає українською журналісткою. Тут же, говорячи про чудернацьке самогубство 19-річної дівчини з Запоріжжя, яка вистрелила в себе з пістолета з глушником, автор матеріалу Максим Крапівний посилається на чутки «на форумах та в соцмережах», які пропонують свою версію події. З дотриманням стандарту достовірності у «Фактів тижня» явні проблеми…

«Україна», «События недели» (відео)

Починають не з Тимошенко, а з банкрутства «Аеросвіту». Тут, якщо порівнювати з «Фактами тижня», значно менше емоцій (хоча лунають гострі оцінки, наприклад, «беспредел») і більше конкретики – наприклад, точна сума боргів «Аеросвіту» й той факт, що вона втричі перевищує вартість перевізника. Тут також говорять про те, що Коломойський купив МАУ, однак із достовірнішим посиланням – на газету «КоммерсантЪ» (яка, у свою чергу, посилається на анонімні джерела); разом із тим «События недели» подають заперечення МАУ, яких «не помітили» «Факти тижня». Також «Україна» наводить факти, які говорять самі за себе – переходу власності та рейсів «Аеросвіту» до МАУ. Та унаочнює їх – наприклад, журналістка Ольга Лузан на екрані пензликом перефарбовує літаки «Аеросвіту» в кольори МАУ.

Далі – матеріал Бориса Іванова про ситуацію з усиновленням сиріт в Україні, інавгурація Барака Обами (матеріал Романа Мамонова з самої Америки), стан здоров’я президента Венесуели Уґо Чавеса; і лише після цього – політика. Чи то пак, економіка – «Газпром», який не хоче знижувати ціни на газ для України, і Україна, яка зменшує обсяги закупівлі газу в Росії та планує добувати сланцевий газ. Про наміри української влади зменшити залежність від російського газу йдеться в матеріалі Сергія Кудімова – насиченому фактами та експертними коментарями, безсторонньому та з дещицею іронії на адресу Владислава Каськіва та його epic fail із лижним інструктором.

Підводячи наступну тему – справу Павличенків, на захист яких у середині січня відбулись багатолюдні акції в багатьох містах України, - Андрій Данилевич заговорив про недовіру до українських судів, підтверджену соціологічними дослідженнями, й навів цитату Ірини Бекешкіної («Демократичні ініціативи»), яка вважає, що українці вірять хіба що в суд Лінча. У матеріалі наведено фрагмент телефонного інтерв’ю Дмитра Павличенка, яке, якщо вірити блогеру Олені Білозерській, мало для засуджених батька та сина дуже неприємні наслідки. Як свідчення сумнівності вироку використаний уривок ток-шоу «Говорить Україна». Паралель між акціями на захист Павличенків та масовими виступами після вбивства Ігоря Індила та зґвалтування Оксани Макар наводить на думку про дещо більшу, ніж того вимагають стандарти, прихильність авторки матеріалу Ірини Юсупової до начебто несправедливо засуджених Павличенків. Судове засідання, що відбулось наступного тижня після програми, іще раз засвідчило, що справа вельми неоднозначна, й говорити про невинуватість Павличенків без вагомих доказів не слід.

До головної політичної теми тижня – ситуації навколо Юлії Тимошенко – беруться аж під кінець випуску. Спочатку – пряма мова Сергія Власенко про погіршення здоров’я Тимошенко та пояснення представника лікарні, що це, мовляв, було сього лише заспокійливе. Й лише потім про те, що Юлії Володимирівні «шиють» убивство Щербаня. Ця інформація була подана збалансовано, наскільки взагалі можливий баланс емоційних, переважно голослівних заяв і звинувачень з обох сторін.

Разом із тим, висвітлення теми Тимошенко в «Событиях недели» важко назвати повним – по головних віхах подій тижня пройшлись пунктирно, а змістовної відповіді на звинувачення в замовленні убивства Щербаня, якщо не враховувати наведеної вище заяви «Батьківщини», глядачі так і не почули.

«1+1», «ТСН. Тиждень» (відео)

Тижневик Алли Мазур вийшов із «зимової сплячки» найпершим з усіх підсумкових програм – іще 13 січня (відео). Тому деякі теми, до яких у колег щойно дійшли руки, «1+1» розкрив на тиждень раніше – зокрема, ліквідацію БТІ (цій темі присвятили сюжет «Факти тижня» 20 січня) та свинячий грип, про який цього разу говорив «Інтер».

20 січня «ТСН. Тиждень» показав своїм глядачам ексклюзив – зйомки біля лікарні, куди привезли на операцію в’язня Юрія Луценка. На відео можна побачити й самого Луценка, який виходить із машини.

Ґрунтовніше за інші тижневики висвітлили тут і ще одну важливу політичну тему – критичні висловлювання Януковича на адресу уряду. У матеріалі Олександра Шилка наведені конкретні цифри – відсоток виконання планів у різних галузях – та здійснена спроба зрозуміти, навіщо Януковичу було знов призначати прем’єром людину, яка саботувала реформи. І чи не означає ця критика, що заміна Азарова Арбузовим відбудеться раніше, ніж прогнозували експерти. В матеріалі, втім, немає компетентної оцінки достовірності наведених цифр, як і пояснень представників уряду. Залишається вірити чи не вірити прогнозам та припущенням експертів. Своєрідною ілюстрацією тези Януковича став матеріал Ольги Кашпор про результати програми «Доступне житло», що обіцяла українцям іпотеку під 3% річних. Цікаво, що одним із героїв сюжету став оператор «1+1» Михайло Путята.

Чималою атракцією для ТСН стала тема «майже бойових дій», як схарактеризувала Алла Мазур події навколо Тимошенко. «Чи справді чоловіки-тюремники підглядають за ув’язненими жінками навіть у туалеті?», - запитує ведуча у підводці. Сюжет Стаса Ясінського являє собою радше дайджест головних подій; зокрема, згадує він про опублікований в інтернеті компромат – розмову Тимошенко з чоловіком, «Жужалікс» (приватне листування зі зламаної скриньки Євгенії Тимошенко), протести Тимошенко, примусове викидання з лікарні Тетяни Слюз, Тетяни Денисової та Олександри Кужель, напад на Авакова з зеленкою тощо. Навіть відеоінсталяція італійського художника з Тимошенко в образі святої. Лише під кінець автор переходить від сухого переліку подій до висновків – загострення історії з Тимошенко він пов’язує з наближенням саміту Україна-ЄС. Відповідей на запитання, чи справді чоловіки підглядають і чи справді Тимошенко замовила Щербаня, в матеріалі, звісно ж, немає.

І ще одне зауваження: говорячи про інцидент із Слюз, Денисовою та Кужель у харківській лікарні, Алла Мазур згадала про те, що до них застосували силу «попри імунітет». Так само, як і згадувана вище плутанина зі спростуванням і запереченням, трактування депутатської недоторканності як заборони торкатись народного депутата – дуже поширена помилка, яку можна вибачити молодим журналістам і блогерам, але яка не пасує «ТСН. Тижню». Депутатів не можна бити так само, як пересічних громадян, а протиправним діям народного депутата правоохоронці мають право чинити опір. Депутатки від «Батьківщини» могли б посилатись на порушення свого права на безперешкодний доступ, адже згідно з законом «народний депутат діючого скликання при пред'явленні посвідчення народного депутат користується правом безперешкодного відвідування органів державної влади місцевого самоврядування, підприємств установ незалежно від форми власності». Тут юристи можуть сперечатись, чи означає право безперешкодного відвідування також права цілодобового перебування. Але юристи, - яких, до слова, зовсім не зайвим було б запитати, як вони оцінюють дії правоохоронців, - неодмінно попросили б текст рішення суду, на яке посилались пенітенціарники. А журналісти (не лише «1+1») реальністю існування та змістом цього рішення не поцікавились.

Нарешті, цікаву й важливу історію змалював у своєму матеріалі Сергій Швець: рішення Європейського суду з прав людини у справі за скаргою українського екс-судді, яке може бути потрактоване як визнання незаконним голосування чужими картками у Верховній Раді. Зважаючи на те, що тема кнопкодавства «забалакана» в українських медіа, й мало хто ставиться серйозно до спроб унеможливити голосування «за себе і за того хлопця», ця історія актуалізує проблему. Щоправда, висновки автора поки що невтішні: покарати за кнопкодавство поки що не можна.

Про банкрутство компанії «Аеросвіт», яка має з «1+1» спільного інвестора, у «ТСН. Тиждень» так і не згадали. Хоча, можливо, саме телекомпанія Коломойського могла б нарешті явити українським телеглядачам позицію власника, яку послідовно нехтують усі інші канали, обмежуючись плітками, чутками та анонімними джерелами.

Програма «Підсумки тижня» Першого національного не потрапила до моніторингу 20 січня з технічних причин.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.