По кількох тижнях переважання економічних (чи то пак, «політекономічних» - газ, Давос) тем у тижневиках знов запанувала однозначна політично-скандальна тема тижня: блокування опозицією Верховної Ради. У висвітленні цієї теми форма – перебіг конфлікту, червоні светри ударівців і взаємні звинувачення влади й опозиції – традиційно превалювала над змістом, себто аналізом причин блокування роботи Верховної Ради, реальних намірів сторін і можливих наслідків парламентської кризи. Без аналізу залишився й іще один тривожний дзвіночок – рішення Вищого адміністративного суду України про скасування виборів в округах, за якими мандати отримали Павло Балога й Олександр Домбровський. Не до кінця зрозумілою (а отже, потенційно цікавою журналістам тижневиків, покликаним давати відповіді на відкриті запитання) залишається як мотивація Юрія Кармазіна до оскарження результатів виборів саме в цих округах, так і законні підстави рішення, не кажучи вже про «кому вигідно» та можливість подальшого застосування цієї схеми для позбавлення мандатів тих депутатів, які не бажають співпрацювати з партією влади.

Перший національний, «Підсумки тижня»

Головні новини, які дібрали журналісти Першого до випуску тижневика – перемоги українських біатлоністок і зимова погода. «Вони нависають із дахів, чекаючи на найменшу відлигу. Бурулі. Їх називають ще крижаними вбивцями», – йдеться в матеріалі Ярослави Мізай. Далі знімальна група Першого проводить журналістський експеримент, аналізуючи вплив бурульки, що падає, на бляшану коробку. У матеріалі, сповненому журналістськими спостереженнями за бурульками, міститься й корисна інформація – куди треба писати скарги на крижаних убивць і хто має платити за лікування травмованих. Однак вибір цієї теми та цього сюжету як першого у випуску є досить промовистим: для державного каналу нічого важливішого за бурульки протягом тижня не відбулося. І в «огляді подій тижня», де періодично з’являються політичні теми, чільні місця віддані природі: полтавському скаженому псові та загрозі повені на Закарпатті.

Політика ж вигулькує ось так: «Уперше в історії України Вищий адміністративний суд скасував депутатські повноваження. Мандатів позбавили Павла Балогу та Олександра Домбровського. У двох округах, де вони були обрані, 71-му та 11-му, мають бути призначені повторні вибори». Порушення стандарту повноти інформації та відсутність балансу спричиняють тут дезінформаційний ефект, адже насправді поки що мандатів ніхто нікого не позбавляв (а опозиція вважає, що це неможливо взагалі, й Комітет виборців України з нею солідарний) – депутати Балога й Домбровський залишаються депутатами до рішення Конституційного Суду. Важко уявити причину, з якої програма, яка щойно стільки часу присвятила обсмоктуванню бурульок, не знайшла кількох секунд для уточнення мотивації ухваленого ВАСУ рішення. Не кажучи вже про те, що позбавлення мандатів Балоги й Домбровського – єдина подія, пов’язана з ВР, яку на Першому визнали вартою уваги тижневика, замовчуючи таким чином тему блокування парламентських засідань опозицією.

Відразу після цього – ще одне повідомлення, яке замовчані подробиці та обставини перетворюють на брехню: «У Києві в ніч проти суботи спалахнула будівля Гостинного двору, що на Подолі. Горіло 200 квадратних метрів . Займання сталося на горищі близько другої ночі. На місці події працювали два десятки відділень служби з надзвичайних ситуацій. Гасили пожежу понад п'ять годин, утім вогонь устиг пошкодити покрівлю. Причини займання з'ясовує міліція. Торік Гостинний двір позбавили статусу пам'ятки архітектури». «Забули» автори цього матеріалу про «Гостинну республіку» й про боротьбу, що точиться між захисниками Києва та забудовником. Зате не забули про позбавлення статусу пам’ятки архітектури…

Далі, ніби на доведення того, що лаконічність сповіщення повідомлень про позбавлення мандатів і Гостиний двір не пов’язана з браком ефірного часу, розгорнутий і цілком придатний для скорочення сюжет про лікування безпліддя.

І ще раз повертаються до політики, тепер соціальної: Тетяна Кухоцька змальовує в досить песимістичних тонах ситуацію навколо реформованого БТІ. Щоправда, наприкінці демонструє світло в кінці тунелю, яке, звісно ж, виникло під патронатом влади: «Фахівці з нерухомості все ж таки радять завітати до центрів реєстрації майна та перевірити в електронному реєстрі, що ваша нерухомість зареєстрована саме за вами. Адже електронна база, наприклад, столиці була створена в 2010-му, а все, що було до цього, міститься в паперових носіях. Ситуацію, що склалася, вже розглянули на засіданні Кабінету міністрів. Як результат – голову "Укрдержреєстру" звільнили. Віце-прем'єр-міністру Олександру Вілкулу разом із Мін'юстом та Мінрегіоном наказали створити робочу групу, що має в найкоротші терміни усунути всі проблеми». За що саме звільнили голову «Укрдержреєстру», і чи згоден він із своїм звільненням? Залишається здогадуватись або ґуґлити.

ICTV, «Факти тижня»

На Першому громадян вбивають бурульки, на ICTV – вакцини. Оксана Соколова розпочинає випуск своєї програми зі скандалу навколо вакцин від гепатиту В: «В його епіцентрі опинилася міністр охорони здоров’я. Раїсу Богатирьову запідозрили в лобіюванні неякісної вакцини, від якої загинуло кілька дітей. Міністр це категорично заперечує й твердить: жодні документи не підтверджують зв'язок між щепленням і дитячою смертю». На початку свого сюжету Максим Крапивний нагнітає емоції: «Туман навколо Міністерства охорони здоров’я – простий збіг чи, може, й сама погода натякає на непрозору діяльність цього туманного відомства? Неякісна вакцинація – рана на тілі МОЗу, яка ніяк не загоїться. І ось чергове запалення – від щеплень знову помирають діти. Нардеп Андрій Сенченко лише за минулий рік нарахував 11 смертей у пологових будинках через щеплення від гепатиту В, яке Мінохорони здоров’я зобов’язало робити усім новонародженим». Саме опозиціонер Сенченко виявляється джерелом негативної інформації про МОЗ та вакцини. Жодних коментарів, що підтверджували б експертну вагу версії про зв’язок між дитячими смертями та вакциною, в матеріалі немає; твердження медиків про відсутність такого зв’язку врівноважується емоціями матері, що втратила дитину. Твердження про те, що завод, який виробляє начебто неякісну вакцину, належить синові Богатирьової, не мають конкретних джерел, зате рясно пересипані авторськими оцінками:

«Але ось яка заковика. Начебто один із головних акціонерів цього заводу – син міністра охорони здоров’я Олександр Богатирьов».

«Нещодавно в медіа з’явилась інформація, що одразу після скандалу Олександр Богатирьов продав свої 19% акцій. Масла у вогонь підливає і те, що не так давно Раїса Богатирьова зобов’язала робити щеплення від гепатиту В абсолютно всім новонародженим. А стовідсотковий постачальник вакцини – той самий "Фармстандарт-Біолік"».

Насамкінець, завершивши із заочним діалогом Богатирьової та її товаришки з Партії регіонів Тетяни Бахтєєвої, яка є головним опонентом вакцини, журналіст скочується на риторику в дусі «час покаже»:

«Зараз підприємством займається Генпрокуратура. Але що ж колотимуть українським малюкам, якщо головного постачальника закрили? І чи буде міністерство й надалі вимагати обов’язкової вакцинації від гепатиту В? Питання поки відкриті.

Україна – поза зоною ризику гепатиту В. Це дані Всесвітньої організації охорони здоров’я. Тому більшість експертів переконані: робити щеплення всім підряд не варто.

Але й повністю відмовлятися від вакцини теж не можна. Багатьом вона дійсно рятує життя. Інша справа – не завжди повноцінне довакцинальне обстеження дітей і якість самої вакцини. Якщо її завозять діжками з третіх країн, а потім розливають в ампули, то результат відомий». У цьому матеріалі зібрані найпоширеніші порушення стандартів інформаційної журналістики – підміна експертних коментарів оцінками та голослівними твердженнями журналіста, навряд чи компетентного в темі; недостовірні посилання на анонімних  «експертів» та «ЗМІ»; «дискутування» з невідомо чиїми тезами та аргументами тощо. Й, звісно ж, як і в усіх подібних випадках, матеріал, хоч і містить якусь подобу балансу, працює як антиреклама не лише вакцинації від гепатиту В, а вакцинації взагалі.

Далі у випуску – матеріал Володимира Соколова про якість і вартість комунальних послуг. У ньому традиційно багато оцінок та «художніх» надмірностей на зразок цієї: «А вам ще не підвищили комунальні тарифи? Тоді ми йдемо до вас. Чекайте найближчим часом, – безцеремонно тепер заявляють самі комунальники. У держбюджеті – діра, щоби покрити витрати на тепло та воду». Також характерним є завершення матеріалу – риторичні запитання: «Найімовірніше, комунальні послуги подорожчають на 15-20%. А от чи будуть тарифи різними для багатих і бідних – велике питання. По-перше, такого ніде в світі немає. По-друге, чи можна вважати багатими людей із статком у 5-7 тисяч гривень?». Як і в першому сюжеті випуску, джерела «експертного знання» автора, що наділяє його правом робити висновки, оцінки та прогнози щодо житлово-комунальних тарифів, залишаються неназваними. Хоча коментарі компетентних людей у сюжеті все-таки є.

У наступному повідомленні йдеться вже про євроінтеграцію та візит Штефана Фюле, який «…запевнив, що вірить у європейське майбутнє України, але стомився від обіцянок. Фюле дорікнув офіційному Києву за відсутність видимого прогресу на шляху євроінтеграції». У повідомленні наведено два синхрони – самого Фюле та Януковича, який, утім, не сказав нічого: «Це наші завдання, домашні завдання. Ми їх зобов’язані виконувати. І сам процес європейської інтеграції, він тривалий. Ми не робимо трагедії з того, що ми не завжди й не все успішно вирішуємо, але ми робимо висновки». Тут вочевидь необхідний перекладач із політичної мови на людську – чи є ця відповідь формальним жестом, чи означає вона, що українська влада все-таки піде на якісь поступки?

Далі – повідомлення про позбавлення Павла Балоги та Олександра Домбровського мандатів, у якому немає явно необхідної інформації (за чиїм поданням це сталося; чому сама Балога й Домбровський; кому вигідно; що далі), але є відступи від стандартів журналістики: «Ще одне судове рішення цього тижня викликало щонайменше здивування і експертів, і політиків. (Про кого саме йдеться?) В п’ятницю Вищий адміністративний суд України позбавив мандатів двох депутатів – Павла Балогу та Олександра Домбровського. Обидва вони були позафракційними й обиралися за мажоритаркою. Суд визнав результати виборів у їхніх округах недійсними. В принципі, суд міг розглядати таке питання, але лише у 5-денний термін після дня голосування. Заступник голови ЦВК Андрій Магера наголосив, що від дня виборів минуло 4 місяці. (Хіба цього не знають самі глядачі?) Обидва депутати склали присягу, отримали відповідний статус, і в юридичній площині це є незворотнім. (Це міркування Магери чи авторів повідомлення? Як мотивував своє рішення суд?) Судове рішення створює черговий небезпечний прецедент. Так можна позбавити мандата будь-якого депутата й у будь-який момент. І тоді який сенс виборів? (Малоцінні роздуми невідомого автора із “фірмовим” риторичним запитанням.)».

Значно ретельніше дотримався стандартів у своєму сюжеті про блокування Верховної Ради Олександр Візгін – тут мінімум власних оцінок, чимало коментарів політиків із різних таборів, а також думка експертів. Про пожежу в Гостиному дворі говорять, згадуючи, на відміну від Першого національного, про акції протесту: «Протягом 4 годин в центрі Києва палала історична будівля. Знаменитий Гостинний двір зайнявся о другій годині ночі та горів до шостої. Пошкоджені важливі конструкції. За цей історичний торговельний комплекс початку ХІХ сторіччя давно триває війна. 2 роки тому уряд вивів будівлю із реєстру пам’яток архітектури. Підприємство "Укрреставрація" отримало в оренду на 5 років землю на Контрактовій площі та планувало почати тут зведення торговельно-офісного центру з паркінгом. Але за Гостинний двір, який є символом Подолу, вступилися кияни. Акції протесту були тут запеклими й подекуди навіть кривавими. Але тепер, схоже, будівлю таки доведеться перебудовувати. Захисники Гостинного двору кажуть про підпал. Але офіційно ця версія поки не підтверджується».

Проте загалом слід відзначити, що рівень «Фактів тижня» після завершення виборчої кампанії-2012 впав просто на очах – у сюжетах на політичні та економічні теми побільшало оцінок, фіктивних «експертних думок», недостовірних посилань та інших досить звичних для української інформаційної журналістики порушень стандартів. Хоча, з іншого боку, ознак політичної маніпуляції або прихильності до якогось із політичних таборів у матеріалах тижневика ICTV немає.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Акценти в початковій підводці Тетяни Даниленко, присвяченій візитові Фюле та євроінтеграційним перспективам України, розставлені зовсім не так, як у матеріалі ICTV. «Прогрес не вдалося помітити в Україні єврокомісару із розширення та сусідства Штефану Фюле, – стверджує ведуча. – Його знаковий, за визначенням Віктора Януковича, візит відбувся на тижні, що минає. Оголосивши в закритому режимі 19 умов для підписання угоди про асоціацію, гість із Брюсселя попередив: час є лише до листопадового саміту "Східного партнерства" у Вільнюсі. Якщо Україна й далі буде годувати європейців обіцянками замість вирішувати проблеми – їй доведеться чекати наступної можливості підписати угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі більше 3 років. У МЗС сприйняли європейські посили оптимістично. До особливих успіхів офіційний Київ записав те, що Брюссель зажадав вирішення проблеми вибіркового правосуддя, але прямим текстом на прізвище Тимошенко та Луценка не вказав. А ось Президент самокритично визнав, що українські чиновники та політики живуть, як він висловився, по-старому». Якщо до цього моменту Тетяна більш-менш чітко посилається на джерела тверджень, то далі починається публіцистика:

«По-старому прямо перед візитом Фюле тюремники вигадали похвалу євроспостерігачів Кокса, Кваснєвського щодо умов утримання Тимошенко. По-старому Партія регіонів пригрозила мордобоєм та іншими неприємностями опозиції, яка домагається персонального голосування в парламенті. А для деяких парламентарів неприємності вже почалися – їх просто позбавили мандатів рішенням Вищого адмінсуду, що, безумовно, стало новим словом у парламентській кризі, яка розгортається напередодні саміту Україна-ЄС». Натомість, сюжет Наталії Жижко, що продовжує тему, можна вважати збалансованим. На віміну від колег із інших каналів, журналістка 5-го докладно пояснює передумови та можливі наслідки рішення про скасування результатів виборів в округах Павла Балоги та Олександра Домбровського. Попри репортажну стилістику матеріалу, в ньому знаходиться місце для експертних коментарів щодо перспективи чергової парламентської кризи.

Іще одну спробу розібратися в «за» і «проти» сланцевої теми зробив Олександр Аргат. Його матеріал відповідає на чимало запитань, які могли виникнути в глядачів після перегляду сюжетів інших каналів на цю тему. Тут досить предметно перелічені загрози для екології, які несе технологія гідророзриву, як і джерела інформації про ці загрози (раніше ми з вами чули тільки про те, що в когось там десь там є якісь застереження). Автор також чітко називає цифри – скільки сланцевого газу видобуватимуть за «оптимістичним» і «песимістичним» прогнозами, який ризик шкоди для екології тощо: «При видобутку сланцевого газу контроль над ситуацією втрачається на трьох з тисячі свердловин. В межах Юзівської та Олеської ділянок може розміститися 280 тисяч стовбурів. Тож в масштабах регіонів нештатні ситуації можуть створити істотну загрозу екології. Це ймовірний побічний ефект здобуття енергетичної незалежності. Найоптимістичніші прогнози – щороку Україна зможе видобувати 64 мільярди кубометрів сланцевого газу і повністю себе забезпечувати. Скромніші очікування – 13 мільярдів на рік – це половина того, що "Нафтогаз України" придбав минулого року в "Газпрому". Собівартість буде дорожча, ніж звичайного природного газу, та все ж менше за ціну на імпортний».  Іще одна сильна сторона сюжету – коментарі компетентних експертів. Відображена тут і позиція «Батьківщини», яка прагне провести екологічний аудит, перш ніж розпочнеться видобуток, та реакція уряду на зареєстрований опозицією законопроект.

Наступні два матеріали випуску – сюжет Людмили Голодник про ліцензування імпортних ліків та його можливі руйнівні наслідки для ринку медикаментів, а також репортаж Азада Сафарова про ремонт у депутатських кабінетах, - є збалансованими та зробленими професійно. А ось підводка до останнього матеріалу – сюжету Анни Мірошниченко про скандал із секс-шопом у Києві, закритим через Азарова, – дещо дивує:

«Цей тиждень не минає без вже звичних новин про переділ власності. Новим власником каналу "Інтер" став не лише газовий олігарх Фірташ, але й голова президентської адміністрації Льовочкін. Бізнесмен Рабинович продає свій футбольний клуб "Арсенал" регіоналу Онищенку задарма. А нікому не відомий власник секс-шопу в центрі Києва позбувся бізнесу за особистою вказівкою прем’єра. На місці крамниці із полуничкою тепер парковка. Від втрати власної справи в Україні не застрахований ніхто». Об’єднати ці події можна з дуже великою натяжкою. Зрештою, власник секс-шопу не втратив свій бізнес, а лише був змушений його перенести. Попри це, добір тем у програмі «Час: Підсумки тижня» тішить оригінальністю та гостротою.

«Україна», «События недели»

Андрій Данилевич розпочав випуск із суто колумністичної підводки: «Шесть дней простояли, пять дней продержались. Со вторника в парламенте – главное политическое представление сезона: оппозиция блокирует президиум и трибуну – верный признак парламентского кризиса. Законы не принимаются, Рада, которую мы с вами содержим на свои налоги, - не работает. Да и вообще, что мы с вами можем сказать о Верховной Раде седьмого созыва? Присягу депутаты принесли в декабре, заседаний было не много, да и то – одни драки. Помните выломанные двери, спиленный забор? Потом месяц отдохнули, теперь вот не могут начать работу. А всему причиной – требование оппозиционеров "Голосуй лично!". Персональное голосование – это прямое требование Конституции Украины. Более того, не голосовать за других перед выборах обещали все, без исключения, политики. Возникает логичный вопрос: так чего же вы, уважаемые депутаты, так не голосуете? Вообще, нынешнее противостояние в сессионном зале похоже на борьбу хорошего с лучшим. Все согласны, что так голосовать нельзя, что принятые так законы можно в любой момент признать недействительными, и тогда это приведет к краху всей законодательной базы страны и тяжелейшему политическом кризису. Такое голосование в Раде называют "пианинным", и все противостояние сводится лишь к тому, как с этим бороться: включить сенсорную кнопку, как предлагает оппозиция, или лишать мандата, как предлагают регионалы? Но пока складывается впечатление, что украинские политики все равно придумают, как проголосовать за пятерых сразу». Актуальний свіжий факт, що стосується головних подій тижня, у цьому пасажі один – опозиція блокує трибуну і президію, все інше - пустослів’я, риторичні запитання та інші речі, які ведучий трактує як загальновідомі й загальнозрозумілі, але для чогось усе одно озвучує. Абсолютно не потрібна передмова для змістовного, різнобічного, збалансованого матеріалу Бориса Іванова про блокування Верховної Ради та перспективу подолання кнопкодавства.

Либонь, найповніше з усіх тижневиків «События недели» представили зовнішньополітичні події тижня – зокрема, зустріч Януковича з Далею Ґрибаускайте та Штефаном Фюле, приїзд делегації Кваснєвського і Кокса та скандальні наслідки останнього. Череда синхронів учасників переговорів промовисто характеризує зміст розмови:

«Николай Азаров, Премьер-министр Украины: "Продовжується проведення демократичних перетворень, український народ вільно висловив свою волю на парламентських виборах за новим виборчим законодавством. Україна підтверджує свою відданість європейському вибору не на словах, а конкретними справами – шляхом впровадження системних реформ".

Штефан Фюле, член Европейской комиссии по вопросам расширения и европейской политики соседства: "Развитие демократии будет определять весь дальнейший прогресс. Спустя 5 месяцев после моего последнего посещения Украины я могу сказать, что почти все осталось на месте. Наши опасения не развеяны. Программа реформ должна осуществляться гораздо быстрее".

Виктор Янукович, Президент Украины: "Укладення угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі залишається нашим пріоритетом і завданням на цей короткий період часу, до листопада 2013 року, ми добре розуміємо, що по окремим питанням нам треба знайти прогрес набагато більший, ніж він є зараз"».

Лаконічно й відносно (не без оцінок, але з меншою, ніж зазвичай, їх кількістю) стримано повідомляють про призначення нових міністрів культури та промислової політики. Але далі – знов малоінформативна телеколумністика: «На этой неделе страна запаниковала. С марта из аптек могут исчезнуть все импортные лекарства – около 8 тысяч медикаментов. И это не слухи, к сожалению, это – такой закон. Еще в прошлом году Верховная Рада проголосовала за введение обязательного лицензирования импортных лекарств. Сделали это, чтобы защитить нас с вами от некачественных медицинских препаратов. Но за время, прошедшее после принятия закона, никто из ответственных за его внедрение не разработал правила, как поставщики лекарств будут получать на них лицензию. То есть - закон есть, но если он заработает, полки аптек опустеют. А мы с вами окажемся не просто без аспирина, например, а без лекарств, у которых нет украинских аналогов, и от которых зависят миллионы жизней людей. Для справки: 70% лекарств, которыми мы пользуемся, - импортные. Теперь представьте на секунду, чем мы будем лечиться, если они исчезнут. Зеленкой?». Складається враження, що все це Андрій Данилевич говорить, аби заповнити бодай чимось виділений його програмі ефірний час. Звідки ці цифри – 8 тисяч, 70 відсотків? Що за гіпербола – «зеленкой»? Адже чимало імпортних препаратів таки мають українські аналоги.

Приблизно на такому рівні проблема ще раз викладена в сюжеті Ольги Лузан: «Это вопрос жизни и смерти не только для астматиков – от импортных препаратов зависит жизнь ВИЧ-инфицированных, больных туберкулезом, раком, гепатитом, гемофилией. Да что там говорить, даже обычную простуду мы, как правило, лечим импортными препаратами. Средство от кашля - произведено в Швейцарии, глазные капли – сделаны в Германии, жаропонижающее – родом из Греции, слабительное – поставлено из Голландии. Даже витамины, и те – "Made in USA". Продолжать можно бесконечно. 70% наименований, представленных на украинском рынке лекарств, сошли с конвейеров далеко от нашей страны. Если они не попадут в Украину, полки аптек буквально опустеют». Знов-таки, те, що «ми» (журналісти «України»?) лікуємося, «як правило», імпортними препаратами, аж ніяк не означає, що нам не буде чим лікуватись. А крім кількості найменувань ліків, важить іще й попит – тож є сенс співставити обсяги продажів українських і зарубіжних аналогів. А насправді важливою є лише одна статистика: яких справді незамінних препаратів не стане? Показово, що в сюжеті немає жоднісінької назви препарату (якщо не враховувати аспірин у підводці) – отже, говорять невідомо про що. Поруч із цими неконкретними страшилками спокійні запевнення представників уряду в тому, що вони вирішать цю проблему й не допустять зникнення імпортних ліків з продажу, звучать переконливо.

«1+1», «ТСН. Тиждень»

У першому сюжеті випуску Ірина Павленок зосередилась не так на формі та перебігу, як на причині конфлікту – вимогах опозиції запровадити сенсорну кнопку для особистого голосування. Сюжет зібраний із загалом типових для цієї теми складників – позиції сторін, технологічних подробиць системи «Рада», реакції зарубіжних політиків на українське кнопкодавство тощо, - однак у ситуації, що склалась, спокійний, ґрунтовний і неупереджений погляд на події у ВР, їхні витоки і перспективи був дуже доречним. Так само майже вичерпно повідомляють про рішення ВАСУ щодо Балоги й Домбровського: «Позбавлення депутатських повноважень стало однією з найрезонансніших політичних подій цього тижня. Вищий адмінсуд скасував постанови ЦВК про реєстрацію самовисуванців Олександра Домбровського і Павла Балоги депутатами через 4 місяці після виборів і визнав необхідними повторні вибори в їхніх округах. Наразі оголошено лише регулятивну частину рішення. Тож дізнатися, чим керувалися служителі Феміди, можна буде тільки через 5 днів. Проти такого способу відбирання мандатів уже виступили всі опозиційні партії. В "УДАРі" навіть вимагають негайної відставки суддів Вищого адмінсуду. Критикує рішення адмінсуду і заступник голови ЦВК Андрій Магера. Судді запізнилися з позбавленням мандатів, – каже він. До того ж, стаття 81 Конституції передбачає тільки 5 виняткових підстав для дострокового припинення повноважень депутата, і жодна тут не підходить. Вищий адмінсуд навпаки, наголосив: рішення остаточне і оскарженню не підлягає. Однак у партії Балоги уже готують позов до Європейського суду». Дещо важливе забули – хто оскаржував результати виборів, наприклад, або що за партія в Балоги.

Далі у випуску – обвинувальний матеріал Сергія Швеця про корупцію та незадовільну роботу «Укравтодору». У сюжеті є баланс (коментарі представників «Укравтодору»), одначе загальний тон авторського тексту та добір синхронів не залишає сумнівів у тому, хто правий, а хто винний: «Судиться автодор явно краще, ніж кладе асфальт. Взимку асфальтні заводи взагалі не мають працювати. Але ось цей, високотехнологічний, у передмісті Києва запустили майже в авральному порядку. Сьогодні ліквідують аварійну ямковість доріг. Та фахівці говорять: це ненадовго», «Було б краще, якби менше крали, – заперечують правоохоронці і експерти». У сюжеті побіжно лунає загрозлива пропозиція підвищити ціни на пальне начебто від чиновників, однак автор не зазначає ані чіткого походження, ані перспектив цієї ідеї чи наміру. Хоча для мільйонів водіїв це важливіше за чергову констатацію наявності ям на дорогах.

Подібно до матеріалу ICTV, сюжет Ольги Кашпор із драматичною підводкою Алли Мазур («Щеплення від гепатиту В стає новим жахом українських мам. Про смерть аж 11 малюків за останні 2 роки від неякісної вітчизняної вакцини повідомили цього тижня депутати. З’ясувати, чому у всіх випадках фігурує вакцина одного виробника, а він іще й досі її випускає, просять Генпрокуратуру. Ну і поки в ГПУ мовчать, до розслідування долучилася наша Ольга Кашпор. Але внутрішні документи Мінздорову, які вдалося побачити моїй колезі, викликають іще більше запитань і ще більше тривоги за життя наших дітей») має безсумнівний ефект: той, хто віддасть після його перегляду свою дитину на вакцинацію від гепатиту, має камінь замість серця. На жаль, ключова фраза Євгена Комаровського – «Главная наша задача – не перепутать борьбу за качественную цивилизованную современную вакцинацию с борьбой против вакцинации» - губиться у загальному загрозливому контексті, який, імовірно, віднадить батьків від вакцинації як такої. Зрештою, слушну пораду дає сама авторка: «Іще одна важлива деталь. За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, вакцинація проти гепатиту В в Україні взагалі необов’язкова. Радять робити щеплення тільки тим дітям, чиї мами інфіковані. Тому в будь-якому разі добре порадьтеся зі своїм неонатологом, перші ніж щось колоти дитині».

Про євроінтеграційні події тижня оповідають аж надто лаконічно – у складі «Тижня за одну хвилину» поруч із повідомленнями про травму Олександра Пабата та біатлоном: «Євросоюз "за", але часу мало. Вікно можливостей для підписання угоди про асоціацію із Євросоюзом для України може закритися у листопаді. З таким посланням приїхав до Києва комісар ЄС Штефан Фюле. Серед проблем, що залишаються – припинення вибіркового правосуддя і впровадження реформ. Президент і прем’єр знову запевнили: Україна у Євросоюз хоче і рух прискорить». Так само вкрай коротко – про новопризначених міністрів: «Заповнені останні два крісла в уряді Азарова. Опікуватися культурою України Президент доручив Леоніду Новохатьку, екс-заступнику глави Київської міськадміністрації і керівникові столичного осередку Партії регіонів. А відповідати за промислову політику тепер буде Михайло Короленко, досі – голова правління Південного гірничозбагачувального комбінату, який преса пов’язує з іменами мільярдерів Ахметова і Новінського». Обидві теми заслуговують на докладніше висвітлення. Натомість, набагато більше уваги приділяють історії зі зникненням сексшопу біля супермаркету, до якого сходив Микола Азаров. Тема, без сумніву, важлива й актуальна в контексті підприємницьких прав і свобод в Україні, однак не настільки значуща, як переговори щодо євроінтеграції.

Станіслав Ясинський розслідував важливу тему, проігноровану іншими тижневиками – убивства працівників Національної академії наук України, знайшовши в цих історіях «земельний» слід: «Кров на снігу, метушня криміналістів, пошук гільз, перелякані перехожі. В Україні триває сезон полювання на чиновників академії наук. Директора готелю Національної академії Юрія Фоміна 10 днів тому вбили пострілом у потилицю. І той самий почерк 4 роки тому знайшовся у вбивстві головного розпорядника майном НАНУ Валерія Арсенюка. Поки що жодне з цих убивств не розкрите».

Натомість, тему пожежі у Гостиному дворі недооцінено й недорозкрито: «У Києві на Подолі зайнявся Гостиний двір. Нічну пожежу гасили 7 годин, але дах вигорів вщент, а долівка просякла водою. Тепер винних шукає міліція. Активісти, що вартували територію, твердять: то навмисний підпал. Вогонь розв’язує руки забудовникам, які почали скандальну реконструкцію Гостиного двору. Спочатку будівлю викреслили зі списку пам’яток архітектури, а тепер пожежа доробила чорну справу. На місці Гостиного двору буде черговий торговельний центр».  Що за активісти? Хто забудовник? Іще кілька вточнень зробили б картину значно чіткішою.

«Інтер», «Подробности недели»

Головна тема випуску – парламентська криза. Іронічний, насичений авторськими оцінками сюжет на цю тему підготувала Ірина Баглай. Завершення матеріалу можна вважати квінтесенцією не найкращого підсумково-новинарського стилю, який не знати навіщо обрали собі «Подробности недели»: «Но чтобы сохранить лицо перед Европой, депутаты вряд ли ввяжутся в драку до саммита Украина-ЕС, назначенного на конец февраля. Тут и сами народные избранники, и политологи едины во мнении - имидж страны важнее имиджа одного из её органов. Пусть и главного, законодательного».  Не зрозуміло, чи власний прогноз авторки підтверджується думкою невідомо кого (хтозна-яких народних обранців і політологів), чи то журналіст транслює узагальнену думку цих анонімів. Говорити ж на цю тему до студії запросили лідера «Батьківщини» Арсенія Яценюка та голову регламентного комітету Верховної Ради, регіонала Володимира Макеєнка.

Розпочинається розмова з неконкретного запитання «так будет битва или не будет, в Раде?» (це питання випливає з тези в попередньому сюжеті про можливий штурм трибуни Партією регіонів, а ця теза, у свою чергу, базується на витягнутому з одного з регіоналів підтвердження, що він «не виключає» такої можливості), на яке Макеєнко дає неконкретну відповідь. Так само доволі дивним є запитання до Яценюка, яке стосується дій партії «УДАР»: «Арсений Петрович, то, что "УДАР" блокирует президиум парламента, вы все-таки рассчитываете на силовой захват?». У відповідь на нього Яценюк відверто «з’їжджає» з теми: «Всі блокують президію парламенту. Але тут треба сказати про те, що взагалі відбувається в парламенті», починаючи говорити про те, про що хотілося б сказати йому самому, а не відповідати на поставлене запитання. Формулюючи наступне, ведучий говорить від імені «народу»: «Арсений Петрович, вы сказали о том, сколько стоит Президент для нашей страны. Точно так же говорят, что и парламент для этой страны стоит 3 миллиона гривен. И, в том числе ,народ против того, чтобы вы не работали, тратя эти деньги». Зрештою, розмова не справляє враження маніпулятивної, але підготовка до розмови та її режисура залишає бажати кращого. Хоча під кінець політики таки були вимушені відповісти на кілька змістовних запитань.

 Іще один прикрий момент – нерозкриття теми рішення ВАСУ щодо позбавлення мандатів Балоги й Домбровського; про це заговорили під час розмови з Яценюком і Макеєнком, але ведучий обмежився незрозумілим глядачам натяком на те, «сколько лет или месяцев этому иску».

Далі у випуску оригінальна для  тижневиків цього дня нема – контрабанда наркотиків (автор розслідування Сергій Ружицький). І ще одна ґрунтовна тема випуску – приватизація: Василь Зима оглядає підприємства, які держава ще планує продати, а говорять про це у студії не з чинним, а з колишнім (помаранчевим і близьким до теперішньої опозиції) головою Фонду державного майна України Олександром Бондарем. Його звинувачення на адресу влади в непрозорій приватизації «для своїх» не були збалансовані позицією обвинувачених. Урядові ж «право на репліку» дають слова Бондаря: «10 мільярдів дефіцит бюджету не вирішать, але є велике питання, чи виконають і це завдання. Якщо згадати, що було продано в минулому році, то таких об’єктів вже майже нема на цей. І завдання стоїть - 10 мільярдів. А ще треба врахувати, що за 3 роки державної програми приватизації, до 14 року, держава повинна була б зібрати 65 мільярдів від приватизації. Тобто на 14 рік залишається 45 мільярдів. Я не знаю, що думає уряд, влада, як вона буде вирішувати ці планові завдання, які сама собі поставила». Логічно було б запросити до студії також представника ФДМУ і/або уряду, щоб вони могли прокоментувати ці питання.

І насамкінець – маленька сенсація: канал, який «не зауважив» факт власного переходу до рук Фірташа (а як згодом з’ясувалось, і Льовочкіна), похвалився тим, що покращилась якість його новин:

«За последние месяцы телеканал "Интер" продемонстрировал ощутимый прогресс в качестве новостей на отечественном телевидении. Об этом заявляют медиа-мониторинговые организации. В частности, в общественном совете телеканала отмечают сбалансированность и критичность в подаче информационных материалов.

Валерий Иванов, представитель общественного совета ТК "Интер", президент "Академии украинской прессы": "Есть четкие журналистские стандарты, выработанные столетиями. "Интер" в последние 5 месяцев, новости, во всяком случае, работают именно по этим стандартам. Это и источники информации, это и комментирование, представление ведущих политических сил, и представление групп общества, и естественно баланс точек зрения. У нас это самый больной вопрос! "Интер" тут был далеко не в первых рядах. А вот начиная с сентября ваши новости рванули вперед и сейчас занимают первые места на протяжении всех этих 5 месяцев".

Представители общественного совета телеканала "Интер" говорят, что и дальше будут мониторить новости телеканала и оценивать их стандарты на предмет соответствия европейским нормам».

Хизування, скажімо прямо, дещо передчасне. Адже навіть із цього випуску видно, що співробітники інформаційної служби «Інтера», хоч і отримали право цитувати та інтерв’ювати опозиціонерів, але досі не розібрались, як цим правом користуватись. Маючи в ефірі людей, від яких залежить розвиток парламентської кризи, «Подробности недели» не спромоглися показати глядачам, як далі розвиватимуться події, а баланс вони, схоже, досі сприймають як категорію суто арифметичну. Та й формулювання «"Интер" продемонстрировал ощутимый прогресс в качестве новостей на отечественном телевидении» - абсурдне (прогрес стосується самого «Інтера», але до чого тут телебачення загалом?). Що ж, чекатимемо на зміни, які принесе з собою нове керівництво інформаційної служби «Інтера» й каналу загалом.

Верстка підсумкових інформаційно-аналітичних програм за 10 лютого 2013 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Українки здобули дві нагороди на Чемпіонаті світу з біатлону

Чергування відлиги зі снігопадами та нічними морозами завдає неабиякого клопоту

Огляд подій тижня

Світ усе частіше стикається з питанням безпліддя

В Україні почала працювати нова система реєстрації нерухомості

Огляд міжнародних подій

17-річна Ніна Дідик бореться з дуже складним захворюванням

Батьки Слави Ворошилова дякують за допомогу

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Боротьба за особисте голосування стала причиною блокади роботи Верховної Ради

Вищий адмінсуд позбавив мандатів двох народних депутатів

ГПУ виявила масштабні фінансові махінації на ремонті доріг

Щеплення від гепатиту В стає новим жахом українських мам

У потязі Миколаїв-Москва майже 6 годин шукали вибухівку

Тиждень за одну хвилину

Біля проінспектованого прем’єром супермаркету зник секс-шоп

В Україні триває сезон полювання на чиновників НАНУ

Два 14-річних українці вразили світову науку і програмістів

Пісня про лісапед полонила вітчизняну мережу

До України повернулись снігопади

На Подолі горів Гостинний двір

В Криму влада оголосила війну незаконним огорожам довкола пляжів

«ТСН» переїжджає до нової сучасної студії

«Інтер», «Подробности недели»

Верховная Рада не может начать очередную сессию    

Гости программы – Владимир Макеенко и Арсений Яценюк

70% всей контрабанды за 2012 год составили наркотики        

Экономические чуда мира. Ирландия     

В Крыму – пик активности оползней и обвалов           

Государство продолжает избавляться от казённого имущества          

Гость программы – Александр Бондарь, председатель Фонда госимущества Украины (1995-2000)

Современные производители все чаще уменьшают срок службы своих товаров    

«Интер» продемонстрировал ощутимый прогресс в качестве новостей       

ICTV, «Факти тижня»

В Україні розгорівся скандал навколо щеплень від гепатиту В          

Мешканці багатьох українських міст отримати платіжки з новими цифрами          

Євросоюз продовжує наполягати на необхідності прискорення реальних реформ 

Вищий адміністративний суд позбавив мандатів двох депутатів       

Опозиція не дала відкрити чергову сесію парламенту  

У центрі Києва палала історична будівля           

Рейтинг подій тижня          

Правоохоронці нерідко звертаються за допомогою до кримінальних авторитетів  

До Києва приїхав Армен Джигарханян  

Українки здобули золото та срібло Чемпіонату світу з біатлону         

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

В Україні посилюється парламентська криза     

Перспектива видобутку сланцевого газу збурила українців   

З аптек можуть зникнути імпортні ліки  

Депутати намагаються створити комфортні умови для праці 

За вказівкою прем’єра у Києві прибрали секс-шоп       

«Україна», «События недели»

Парламент так и не начал свою работу   

Украина рассчитывает на подписание соглашения об ассоциации с ЕС      

Президент полностью укомплектовал правительство  

С марта из аптек могут исчезнуть все импортные лекарства  

В Украине начался сезон наводнений     

Таяние снега в который раз обнажило проблемы отечественных дорог       

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах із навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.