«…непонимание того, на что все-таки теленедельки делают акценты» закидає авторові цих рядків у коментарі до попередньої моніторингової публікації анонімний коментатор під ніком chacha. Інший, також анонім, зауважує: «да работают журналисты так, как считают нужным . Нам, зрителям, интересно!!!!». Хвиля почасти обґрунтованої, почасти емоційної критики на адресу цього моніторингу повертає нас до екзистенційного питання, яке ми вже не раз ставили та (можливо, наївно) пропонували обговорити нашим читачам: як, за якими критеріями можна оцінювати програми, які умовно називають підсумковими? Окрім, звісно ж, суб’єктивної оцінки на зразок «цікаво/нецікаво», адже, відверто кажучи, по-справжньому цікаво буває не так часто, й не тоді, коли споживання та осмислення медіаконтенту є твоєю роботою.

Спробую про це поміркувати, а колег, які, цитуючи знов-таки коментатора chacha, «читают его только потому, что больше никто не мониторит», перепрошую за відсебеньки, з яких значною мірою складатиметься цей текст. З огляду на те, що з кінця 2011 року, коли був розпочатий цей моніторинговий проект, у його межах вийшло вже понад півсотні текстів, а попереду ще щонайменше рік, і авторові, й постійним (вимушеним?) читачам варто подумати про вдосконалення як процесу моніторингу, так і кінцевого продукту. Ще п’ятдесят разів повторювати одне й те саме, їй-богу, не хочеться.

Як уже не раз було сказано в минулих спробах осмислити цю проблему, тижневики – не новини, тому арифметичний підрахунок наявності чи відсутності дотримання в їхніх матеріалах шести базових стандартів інформаційної журналістики – балансу, оперативності, достовірності, відокремлення фактів від коментарів, точності й повноти – не дав би валідної картини. Абсолютно машинальний підрахунок нуликів і одиничок, не поєднаний із застосуванням експертного знання та оцінкою якості й доречності окремих матеріалів, не дає адекватних результатів навіть у моніторингових дослідженнях звичайних новин. Хоча системне порушення деяких стандартів, особливо балансу, достовірності та відокремлення фактів від коментарів, є очевидним недоліком для щотижневої підсумкової програми. А позаяк журналістські оцінки або твердження, не підкріплені посиланням на джерело, є тотальною практикою для більшості тижневиків, огляд цих програм мав би становити докладний перелік доволі одноманітних порушень. Тим часом самі творці тижневиків, схоже, за порушення їх не вважають, убачаючи в рубанні правди-матки чи голослівному розвішуванні ярликів своєрідну атракцію. 

Ось, наприклад, «ТСН. Тиждень» «1+1»: «Інтригою тижня залишаються результати переговорів Президента Віктора Януковича з його російським колегою Володимиром Путіним у понеділок у заміській резиденції Путіна "Завідовому". Переговори віч-на-віч тривали 10 годин, замість запланованих двох. Але обидва президенти залишили тільки здогадуватися, чим завершилась їхня розмова. Відомо, що головними темами були газ і формат участі України у Митному союзі. Перед початком переговорів і Янукович, і Путін дали зрозуміти: діалог не клеїться. І визнали, що стосунки України і Росії далеко не ідеальні. А Володимир Путін прозоро натякнув на можливі економічні втрати України, якщо вона не приєднається до Митного союзу. І відкрито додав, що питання Митного союзу радше політичне, аніж економічне. Наприкінці тижня в кількох українських ЗМІ з’явилася інформація, що президенти домовилися про двостороннє управління українською газотранспортною системою, без Європи. Її нібито передадуть в оренду спільному українсько-російському підприємству. В обмін на це Україна може отримати зниження ціни на газ до 260 доларів за тисячу кубометрів. Водночас офіційного підтвердження такої домовленості наразі немає». Доволі типовий формат для програми Алли Мазур: уривки фактів, констатація білих плям у загальній картині плюс недостовірне посилання на «кілька українських ЗМІ», згідно з якими, нібито-начебто. З огляду на це, анонс «про результати переговорів Януковича і Путіна» на сайті програми виглядає просто-таки знущально. Такий таблоїдний спосіб повідомлення недоновин не є добрим зразком журналістики, як і будь-яке спонукання аудиторії  приймати на віру насправді не верифіковані факти. Відповідальність тижневиків за прогнози, що не здійснилися, твердження, що виявились хибними, дезінформацію та помилки лежить у віртуальній площині гіпотетичного зниження довіри глядачів, хоча зрозуміло, що за тиждень пересічний глядач просто забуває, що в якій програмі почув. Жодного прикладу спростування недостовірної інформації в тижневику автор цих рядків за останні роки не пригадує.

Крім того, арифметичний підхід прирікав би наше регулярне дослідження якості тижневиків на фіксування виключно негативу – фактів недотримання стандартів. Хоча дотримання стандартів є нормою для професійної журналістики, окремі зразки справді якісно – або хоча б порівняно якісніше, ніж в інших каналів, - виконаної роботи заслуговують на згадку. До того ж, як відомо вашому авторові з агентурних джерел, авторам матеріалів приємно, коли їх хвалять.

Порівнюючи якість контенту, також необхідно враховувати різне технічне та фінансове забезпечення каналів та їхніх тижневиків, хоча воно переважно впливає на лоск і гламурність картинки, а не на зміст. Попри те, що витрати на тижневик 5 каналу вочевидь скромніші за гроші, які витрачаються на «Подробности  недели» чи «ТСН. Тиждень», політичні теми на 5-му висвітлюються значно глибше. Значно сильніше відчувається різниця у висвітленні тем, що потребують присутності за кордоном – «1+1» та «Інтер» шикують закордонними кореспондентами, інші канали перебиваються відеоматеріалом інформагенцій. Авжеж, далеко не все тут залежить від бажання чи небажання творчих груп. Але, не критикуючи окремі тижневики за києвоцентричність і неспроможність вчасно та ексклюзивно висвітлювати події в регіонах, не кажучи вже про закордон, ми ризикуємо почати ставитись до них як до неповносправних й зменшити шанси на виправлення ситуації у разі, якщо керівництво каналів раптом читає цей моніторинг і прагне підвищити рівень своїх програм. 

Наявність експертної думки (не плутати з думкою неназваних «експертів», яка являє собою звичайнісіньке порушення стандарту достовірності) є радше вимогою, ніж побажанням до якісного сюжету в підсумковому тижневику. Ось, для прикладу, сюжет Олександра Аргата, яким відкривається «Час: Підсумки тижня» 5 каналу 10 березня. Йдеться про позбавлення мандатів Сергія Власенка та Андрія Веревського, з наголосом, природно, на Власенка. Він збалансований у тому сенсі, що в ньому є пряма мова як опозиції, так і влади, а також осіб, що стосуються теми –речника Міністерства закордонних справ Євгена Перебийноса та представника голови Верховної Ради в суді Петра Веселовського. З матеріалу ми дізнаємося про головну суперечність цієї історії – Власенко стверджує, що вже не був адвокатом після обрання до Верховної Ради, а суд спирається на виписку з реєстру, де зазначено, що таки був. Із недостовірним посиланням на «опозиціонерів» чуємо те, про що й самі могли здогадатись: «Швидке припинення повноважень депутата з Партії регіонів мало стати показним свідченням незаангажованості українського правосуддя, адресованим для Євросоюзу та США, – вважають опозиціонери» - інакше кажучи, Веревського принесли в жертву за компанію з Власенком. Якраз на питання, наскільки справедливим та правосудним є ухвалене рішення як щодо Власенка, так і щодо Веревського, мали б відповідати експерти-правники. Нарешті, коментар свободівця Михайла Блавацького з не вельми переконливим поясненням своїх мотивів, щирість яких, судячи з тону оповіді, ставить під сумнів і Олександр Аргат, вкрай потребував експертної оцінки політолога, здатного  дати відповідь на запитання: навіщо опозиціонер узяв участь у комбінації ПР із видалення Власенка? І головне питання, що залишилось відкритим: навіщо це все?  Відсутність експертних коментарів знижує вартісність матеріалу, який, поза тим, є чи не найнасиченішим у плані наведеного фактажу в порівнянні з тим, що дали з цієї теми інші тижневики.

Тут також є своє «але»: навіть там, де фахова думка залучається, чуємо зазвичай одних і тих самих людей, чия позиція, по-перше, вже давно відома, по-друге, часто-густо подається як узагальнена думка «експертів» - тобто, всіх. Одним із найяскравіших прикладів є використання коментарів Валерія Боровика в матеріалах багатьох каналів, що стосувались газу. Велику кількість актуальних політичних подій протягом останніх місяців коментував один-єдиний експерт, якого називають політологом – Володимир Фесенко. На додачу до нього часто фігурує Вадим Карасьов, якого після того, як він долучився до партії «Єдиний центр», узагалі коректно було б називати політиком. Наприклад, 10 березня саме їхні коментарі – єдина експертна думка, використана в матеріалі про позбавлення мандатів Власенка й Веревського в програмі «События недели» каналу «Україна». Кваліфікація пана Фесенка не викликає жодних сумнівів, як і пана Карасьова, але «эксперты допускают, что на Банковой еще не решили, распускать Раду или не распускать. Вроде она и не работает, как следует, но и вреда от нее пока минимум. К тому же, если Европа укажет – что это вы, мол, нужные законы для подписания соглашения об ассоциации не принимаете, а тут всегда можно кивнуть на оппозицию – это они блокируют», - занадто серйозне твердження, щоб спиратись на думку лише цих двох опитаних фахівців. Можливо, це прозвучить наївно, але для того, щоб глибоко висвітлити найважливішу політичну подію тижня, треба поговорити з багатьма поінформованими та причетними до цієї події людьми безпосередньо. Й кількість часу, виділена командам тижневиків на підготовку їхніх матеріалів, є для цього достатньою.

При цьому з недостовірним посиланням на «экспертов» автор матеріалу Борис Іванов дає важливе пояснення діям влади: «Дело не в совместительстве, - говорят эксперты, - Власенко был по сути связным Тимошенко и с ее партией, и с фракцией в Раде, и ее рупором в Украине, и, что самое главное, в мире. Благодаря депутату и адвокату Власенко, даже сидя в тюрьме, Тимошенко не исчезала ни из украинской, ни из мировой политики». Фантастичне припущення, що ніхто, крім Фесенка й Карасьова, коментувати цю тему не схотів, доводиться відкинути – ICTV вдалося знайти інших експертів із іншими думками:

Тема зустрічі Януковича з Путіним розкрита у «Событиях недели» каналу «Україна» докладніше, ніж у «ТСН. Тижні», з прямою мовою самих голів двох держав і зі «смачним» епізодом:

«Все так и закончилось бы – чинно и по протоколу – расшаркиванием и традиционным обменом любезностями, если бы не самая желтая газета России – "Life News". Как корреспондент издания, пишущего про звезд, кто, с кем, как и за что, попал на встречу президентов – загадка из загадок. Но именно он, нарушив все правила дипломатии, задал главный вопрос.

Корреспондент: Владимир Владимирович, извините. Просто вы сказали, что будет пресс-конференция, все же очень хочется узнать, о каком моменте интеграции с Таможенным союзом сейчас будет идти речь?

Охрана журналиста не скрутила и не вывела, а Путин неожиданно ответил. И Януковичу тоже пришлось.

Владимир Путин, Президент России: "Не знаю. Виктор Федорович затронул инициативно эту тему, наверняка будем говорить. У нас нет закрытых тем, мы говорим обо всем. Что касается Таможенного союза, то и наши специалисты, и Институт экономики и прогнозирования Академии наук Украины сделали вывод о том, что в случае присоединения Украины к Таможенному союзу рост ВВП составит – страны Украины – составит от 1,5 до 6,5%, в зависимости от глубины интеграции"», - що робить цю історію значно «телевізійнішою». Але закінчується матеріал усе тим самим: «Говорили допоздна. Виктор Янукович улетел домой около 3 часов ночи. До чего договорились – никто так и не узнал. Продолжение следует».

«Ніхто» - це навряд чи правда: важко припустити, що зміст домовленостей залишився між двома людьми. «Дзеркало тижня» знайшло «джерела», які дали свою версію відповіді на головне питання – чи буде інтеграція до Митного Союзу, і якщо буде, то в якому форматі. Телетижневики, - і про це, на жаль, доводиться писати вже не вперше, - джерел не шукають, і взагалі жодною мірою не орієнтовані на здобуття та оприлюднення того, що хтось намагається приховати. За винятком, хіба що, соціальних розслідувань. Про політику вони повідомляють лише те, що а)вважають за потрібне сповістити політики та їхні прес-служби; б)те, що було сказано чи зроблено публічно; в)власні думки, оцінки, тлумачення та припущення своїх кореспондентів; г)коментарі вузького кола експертів, деякі з яких давно самі є політиками. Інколи трапляються знахідки – наприклад, у згаданому вже сюжеті Олександра Аргата на 5 каналі вдало грає бекграунд щодо Каськіва, якого в аналогічній до нинішньої ситуації суд залишив із мандатом. Але в більшості випадків перелік складників політичних сюжетів дуже обмежений.

Іще один важливий критерій – добір тем і формат їх висвітлення. Мета щотижневої оглядової інформаційно-аналітичної, ба, навіть інформаційної (аналітикою в деяких тижневиках, скажімо щиро, й не пахне) програми – відобразити картину тижня, тож, природно, ці програми мають вибрати з подій останніх семи днів найголовніше. Мають, але не мусять, а часто свідомо відмовляються від тем, які неодмінно висвітлять інші, добираючи менш «мейнстримові». Хоча цей аргумент – мовляв, не стали говорити про те, про що говорять усі, - заснований на безпідставному припущенні, що глядач протягом недільного вечора дивиться кілька підсумкових програм і може скласти з них, як із частинок пазла, цілісну картину. Чи справді глядачі так роблять – питання, на яке можна спробувати пошукати відповіді у результатах телевимірювань, але припускаю, що якщо хтось і робить, то меншість. Отже, для тижневиків логічною була б інша логіка: намагатись дати настільки вичерпну картину подій тижня, щоб глядачеві не знадобилась інша.

Крім того, критерій суспільної важливості подій, - яку ще не навчились вимірювати об’єктивно, і яка є безперечно відносною, - творці телетижневиків із легкістю замінюють на важливість для їхньої аудиторії. А говорячи більш жорстко: потенційної рейтинговості теми. Свою цільову аудиторію канали, начебто, знають найкраще й відстежують найпильніше, а нарікати на «барбосизацію» в цьому випадку навряд чи продуктивно. Наприклад, матеріали з життя Алли Пугачової та інших російських селебритіз, що періодично виходять у «Фактах тижня» ICTV, ймовірно, походять не від ностальгії за колишньою метрополією, а від певних (хтозна, наскільки адекватних) уявлень про зацікавлення ЦА. Сперечатись із цими уявленнями було б навряд чи коректно, хоча подекуди мимоволі згадуєш про легендарного барбоса й мимоволі закрадається думка про те, що насправді  канали не вивчають запити своєї аудиторії, а  нав’язують їй власне уявлення про них. 

Події, які не висвітлити просто неможливо, - такі як парламентські вибори, позбавлення мандатів чергових депутатів, вирок у справі Тимошенко абощо, - трапляються далеко не на кожному тижні. Але таких, що варті висвітлення, може виявитись значно більше, ніж вільних «сторінок» тележурналу. Тоді творцям тижневиків доводиться або зовсім відмовлятись від важливої та актуальної теми, або подавати її стисло, в форматі дайджесту (відповідні рубрики є в «ТСН. Тижні» «1+1» та «Фактах тижня» ICTV). Разом із тим, той факт, що деякі теми – зокрема, новини у справі Тимошенко та Луценка, - потрапляють  саме й тільки до цих мінірубрик майже щоразу, не можуть не насторожувати.

Розмаїття тем, вочевидь вартих висвітлення, та оригінальних, що ними тижневики прагнуть здивувати свого глядача, таке велике, що тематична верстка різних тижневиків може різнитись більш ніж на 50%. Ось як це виглядало цього тижня:

До цієї таблиці не включено ще кільканадцять тем, кожну з яких обрала для висвітлення лише одна програма. Для прикладу, розкриття замаху на художнього керівника російського «Большого театра» в «Событиях недели» на «Україні». Тема резонансна, цікава багатьом українцям, які стежать за подіями в сусідній країні, хоча можна зрозуміти й ті редакції, які на неї не спокусилися.

Оцінюючи випуски щоденних новин, ми застосовуємо поняття замовчування суспільно важливих тем та подій. Закидаючи щось подібне тижневикам, ми стаємо на слизьке, адже вони, як уже було сказано, не новини, концепції їхні дуже різняться – «ТСН. Тиждень» може оглянути півтора-два десятки тем за випуск, «Час: Підсумки тижня» - п’ять-шість. Не дати розгорнутого повідомлення про те, що Власенка й Веревського позбавили мандатів, Верховна Рада знов заблокована і опозиція має намір блокувати її аж до розпуску, теоретично можна і з міркувань «нашій аудиторії це не цікаво», хоча у випадку Першого національного, який обмежився наступним повідомленням, радше маємо справу з прорегіональною пропагандою (дозвольте вже не деталізувати, чому, тут усе очевидно) :

«Верховна Рада так і не запрацювала. Цей тиждень опозиція й далі блокувала трибуну та президію. Цього разу причина облоги – позбавлення мандата депутата фракції "Батьківщина" Сергія Власенка. бютівець суміщав депутатство з адвокатською діяльністю. А це заборонено законом. За цю сесію в пленарному режимі Рада працювала лише 22-го лютого. Вартість одного пленарного дня в парламенті оцінюють у понад два мільйони гривень.

Володимир Рибак, голова Верховної Ради: "Весь місяць лютий прогуляли, я тут кожен ранок кожен день збираю і керівників фракцій, і їх заступників і кажу: коли ж будемо виконувати програми, які ви обіцяли".

Олександр Єфремов, голова фракції Партії регіонів: "С нашей стороны, с нашей точки зрения мы готовы для работы над законопроектами. Накопилось действительно огромное количество проектов законов, которые необходимо принимать, и я думаю, что то безобразие, которое продолжается в Верховной Раде, оно в ближайшее время должно заканчиваться. Цього тижня через сумісництво втратив мандат ще один народний обранець – Андрій Веревський від Партії регіонів. Він не полишив комерційної діяльності».

 Відмовитись від висвітлення малозрозумілих, непрозорих і непевних подій навколо зустрічі в Москві, також можна з найкращих мотивів – із небажання дезінформувати чи недоінформувати аудиторію. Тому, напевно, найслабше місце в аналізі контенту телетижневиків – це формулювання «знайшли час на це, але не знайшли на те, хоча воно важливіше»; подібні висновки можна робити хіба що з урахуванням певної норми або традиції, що склалась в окремих програмах. Деколи хоч-не-хоч доводиться шукати політичного чи корпоративного підтексту у відмові (часом – масовій) висвітлювати «смачні» теми – на цьому тижні яскравим прикладом є замах на Вадима Рабиновича, до якого виявилась байдужою більшість тижневиків.

Дотепер ішлося про характеристики тижневиків, що залежать переважно від доброї волі, працездатності, авторського бачення та технічних/фінансових можливостей творців цих програм. Проте акценти (аж до перекосів) у тижневиках часто-густо залежать від рівня (не)упередженості, (не)заангажованості й наявності додаткових непублічних вимог, які ставлять редакціям власники і/або топ-менеджери. Отже, поговорімо про політичну позицію.

Тут за дужки варто винести дві програми - ті «екстреми», які «ся стрічають»: «Підсумки тижня» Першого національного, які займаються відвертою пропагандою позиції влади, та «Час: підсумки тижня» 5 каналу, які подекуди балансують на межі бойового листка громадянсько-журналістської опозиції. Характерно, що обидві програми виходять на каналах із найнижчими рейтинговими показниками.

З «Підсумками тижня» все зрозуміло, хоча пояснення в цьому випадку не повинні служити виправданням: як і новини державного каналу, цей тижневик спотворює дійсність, граючи на користь влади, замовчуючи важливі аспекти висвітлюваних подій, ігноруючи баланс. Майже повна деполітизація програми була за цих обставин гуманним кроком, проте віднедавна поміж соціальних знов почали з’являтись політичні теми, й заангажованість  - після зміни керівництва Національної телекомпанії України - стала ще очевиднішою.  Хоча рівень маніпуляцій у «Підсумках тижня» нагадує анекдот про афганський вірус: «Розвиток технологій у нашій країні поки що залишає бажати кращого, тому просимо вас самостійно видалити всі файли на жорсткому диску вашого комп’ютера. З повагою, вірус “Талібан”».

Ситуація з тижневиком 5 каналу менш однозначна. Очевидно, що тут не йдеться про диктат власника – навпаки, позиція програми «Час: Підсумки тижня» майже не мінялась у залежності від пертурбацій на життєво-кар’єрному шляху Петра Порошенка протягом останніх років. Проте й без втручання власника та менеджменту творча група програми встановила собі певні рамки, які роблять кожен черговий випуск тижневика 5-го схожим на попередній: усі події в країні та державі розглядаються тут із позиції, грубо кажучи, молодого, активного, опозиційно і проукраїнськи налаштованого користувача мережі Facebook. Саме такими є творці програми; не впевнений, що такими є більшість її глядачів, але творцям видніше. Засуджувати їх за таку позицію було б лицемірством із мого боку, оскільки я сам її поділяю. Та слід констатувати, що – як і у більш «клінічному» випадку закритої кілька місяців тому програми Вахтанга Кіпіані на ТВі, - ця позиція стає шорами, які не дають бачити ширше. В результаті в кожному другому випуску чуємо про загрозу перспективам євроінтеграції (так, ніби чинна влада справді хоче й має намір інтегруватись до ЄС), а кілька разів на рік обсервуємо чергові підсумки з неодмінною інвентаризацією всіх неправильно вимовлених Януковичем і Азаровим слів. Хоча й опозиції дістається дещиця сарказму: «Опозиція лякає повстанням проти режиму. Заява пролунала на 199 день народження Тараса Шевченка під його пам’ятником у Києві. Від завтра вона має намір проводити народні віче в усіх областях. Ознак народного повстання поки що не спостерігається», наприклад. Прикро, що один з останніх «острівців свободи» серед тижневиків, вільних добирати собі теми без урахування інтересів власника, з власної волі перетворився на телевізійний аналог журналу «Український тиждень» (підтвердження в цьому випуску – сюжет про руйнування пам’ятників Бандері та Шухевичу).

Свобода, але з періодичною сплатою «данини» власникові – приблизно так можна сформулювати політичну зумовленість «Событий недели» на каналі «Україна». Найбільш гламурно-видовищний тижневик, ведучий якого Андрій Данилевич бере на себе шляхетне завдання розтлумачити простими словами (якби ще менш багатослівно!) те, що відбувається, не має, принаймні, зовнішніх ознак цензури. Наприклад, 10 березня в гостях у програми був Арсеній Яценюк, титулований головним опозиціонером. 

Під час виборчої кампанії вишуканий сарказм Андрія Данилевича раптово припинявся за мить до того, як в ефірі з’являлась Наталія Королевська – протеже власника «України» Ріната Ахметова. Тепер, схоже, вимог грати на користь тієї чи іншої політичної команди «Событиям недели» не ставлять, хоча час від часу доводиться відрапортувати про успіхи компанії System Capital Management у сфері корпоративної соціальної або ще якої-небудь відповідальності.

Так само умовно вільним можна вважати «ТСН. Тиждень» - окрім випадків, коли сповіщення певної новини суперечить потребам власника, цензури тут не видно. Програма часто висвітлює теми, піднімати які інші, схоже, просто не наважуються – прикладом цього тижня був сюжет Стаса Ясинського про скорочення терміну перебування у в’язниці колишнього нардепа-бютівця Віктора Лозинського.

Проте роль «цензора» відіграє хаотичність підходу творців програми та відверта схильність до грі на емоціях глядачів, така собі «малаховщина» в інформаційному жанрі. Ось, наприклад, повідомлення з останнього випуску:

«Тарас Шевченко - знову революціонер. Один із його віршів переполошений голова села заборонив читати навіть у його рідному селі Моринці на відзначенні 199 річниці від дня народження Кобзаря. На мітингах по всій Україні лунали заклики виконати заповіти Тараса і шукати в його творах відповіді на запитання, болючі сьогодні. Вище керівництво держави святкування почало ще 6 березня, вручивши по 260 тисяч гривень лауреатам цьогорічної Національної премії імені Шевченка. Якщо 2012-го їх було п’ятеро, то цьогоріч – лише троє: театральний режисер Дмитро Богомазов, поет Леонід Коваленко і художник Петро Печерний. На відзначення 200 річниці великого українського поета наступного року з бюджету виділили майже 25 мільйонів гривень і запросили готувати урочистості і росіян. Опозиція хоче створити ще й громадський комітет до цієї дати, щоб контролювати освоєння коштів. Ну а нинішнім святкуванням скористалася, щоб оголосити про намір із наступного тижня збирати протестні народні віче у різних регіонах України».

Докупи під умовною темою «Шевченко» зведено п’ять окремих тем (випадок у Моринцях, цінність якого нівелюється лаконічністю викладу; мітинги та святкування, про які теж, власне, нічого не сказано; вручення Шевченківської премії; 200-річчя поета та потенційні конфлікти навколо його бюджету; оголошення «повстання», яке Шевченка ніяк не стосується). У результаті не висвітлена жодна з них. Прагнення сказати про все потроху, ще й розцяцькувавши факти емоційними оцінками, часто заважає відображенню суті політичних та економічних подій. Хоча справді сильна сторона «ТСН. Тижня» - якісні соціальні репортажі – дещо компенсує цей недолік.

Сильна сторона «Фактів тижня» ICTV – кримінальні розслідування (цього разу прекрасно вдалася топ-тема замаху на Рабиновича), проте схильність висвітлювати політичні події в паркетно-шанобливому ключі змушує включити канал до міні-когорти лояльних до влади. Проте закинути ICTV замовчування важливих політичних подій, принаймні, в останні тижні не можна –цього разу в «рейтингу подій тижня» «Факти тижня» чи не найдокладніше з усіх тижневиків висвітлили перебіг справи про вбивство Щербаня. Та й в повідомленні на умовну тему «Шевченка» творці програми знайшли цікаві аспекти, розповівши про зруйновані дороги Канівщини та приватизований аеродром.

«Подробностям тижня» на «Інтері», з огляду на події останніх кількох місяців, зараз навряд чи коректно давати характеристику;  так само з огляду на ці події, зрозуміло, чому саме цей тижневик та зміни в його наповненні сьогодні привертають найбільшу увагу. На сьогодні, схоже, нове керівництво та політичні патрони телеканалу, попри демонстративну відмову від «нагляду й цензурування» громадською радою, вирішили довести, що відвертим рупором Банкової «Інтер» не буде. Явних маніпуляцій, які можна було з легкістю розпізнати під час виборчої кампанії, сьогодні немає. Натомість, бачимо в «Подробностях недели» подобу політичної аналітики з нав’язливими та не завжди вдалими алегоріями – цього разу Ірина Баглай порівнювала парламентську кризу з поромом на річці (це після нещодавної бригади дорожніх ремонтників, які, на відміну від ледарів-депутатів, від праці не відмовляються):

Водночас творці тижневика «Інтера» знаходять елегантні шляхи для того, щоб в ефірі лунало менше неприємної для влади інформації. Так, цього разу коментувати парламентську кризу запросили Олександра Мороза – колишнього неодноразового голову ВР (це автоматично робить його компетентним коментувати події, до яких він не є причатним), який сьогодні є незалежним і критично налаштованим до всього чинного політикуму. Проте, позаяк ідеться про деструктивні дії опозиції, то й вістря критики екс-спікера спрямоване саме на неї.

У характерному форматі «Подробности недели» повідомили і про переговори Януковича і Путіна: «Переговоры о газе. Без конкретики и официальных сообщений о договорённостях. Виктор Янукович встретился с Владимиром Путиным 4 марта в загородной резиденции российского президента. Почти девять часов - в галстуках и без, с прессой и с глазу на глаз... Результаты переговоров не озвучили. И вот вчера агентство УНИАН, ссылаясь на свой источник - цитирую - "знакомый с результатами переговоров", сообщило, что президенты фактически договорились о создании двустороннего предприятия по управлению украинской газотранспортной системой в обмен на снижение цены на газ для Украины до 260 долларов за тысячу кубометров. Напомню, ранее Киев рассматривал вариант трёхсторонней модели консорциума по управлению ГТС - с участием Евросоюза. В свою очередь Москва настаивала на создании двустороннего СП».  Зауважмо, що інформацію УНІАН «Інтер» не намагається перевірити сам, а просто відтворює інформацію, поширену – а може, «злиту?» - агентством, яке нещодавно прославилось «ведмедями Власенка». Також не можна не зауважити, що, вже в іншому повідомленні,  називаючи головних багатіїв  України згідно з рейтингом Forbes, «Інтер» не згадав про відсутність там деяких бізнесменів, здатних купити і продати щось за $2,5 млрд. А висвітлюючи тему кіпрських офшорів, де український бізнес воліє ховати свої гроші, Андрій Цаплієнко забув згадати, що й «кінці» каналу, на  якому виходить його сюжет, заховані десь на Кіпрі.

Проте, з огляду на вже згадані зміни, що відбуваються зараз у новинах «Інтера», можна передбачити, що і в «Подробностях недели» незабаром усе може змінитися. Приклад «Інтера» підводить нас до тези, на якій і завершимо: політична (як і «корпоративна» в сенсі просування чи захисту інтересів власника) зумовленість перекосів, заангажованості, неповноцінності висвітлення тих чи інших тем, відмови від одних інформаційних приводів та роздмухування інших є, знову ж таки, поясненням, а не виправданням. Констатуючи щоразу, наприклад, паркетний формат висвітлення заяв Януковича на одних каналах чи невиправданий сарказм оповіді про Азарова на інших, ми ризикуємо уподібнитись Капітану Очевидність, проте мовчати про ці системні проблеми та недоліки означає визнати їх за норму.

Запрошую постійних і ситуативних читачів цього моніторингу поділитись своїми міркуваннями. Можливо, варто змінити підхід до огляду тижневиків? На що слід звертати увагу, аналізуючи щотижня щість підсумкових програм? Чи варто ще дужче формалізувати наявний підхід до аналізу, виробивши чіткі критерії (якщо так, то які саме?), чи навпаки – більше говорити про глядацькі враження? Чого замало й чого забагато?

Дякую наперед.

Верстка підсумкових інформаційно-аналітичних програм за 10 березня 2013 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Україна відзначила 199 років з дня народження Тараса Шевченка     

Огляд подій тижня  

В Україні офіційно дозволили лікування стовбуровими клітинами   

Небайдужі люди допомагають хворим здолати їхні недуги    

Люди допомогли зібрати близько 100 тисяч гривень на лікування Мар’яна Величка        

У Ватикані обговорюють кандидатуру нового Папи Римського        

Північна Корея розірвала всі угоди про ненапад на Південну

Венесуела прощається з Уго Чавесом      

Вплив гаджетів на людський організм до кінця не вивчений 

В Україні відзначили день народження Володимира Івасюка 

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Суд відібрав мандати у ще двох депутатів          

В Росії пройшла зустріч Януковича та Путіна   

Україна відзначила 8 березня        

Жінки стали найпопулярнішим і найзатребуванішим у світі українським брендом

Україна відсвяткувала день народження Тараса Шевченка     

Віктору Лозинському скоротили термін ув’язнення     

У справі про вбивство Євгена Щербаня допитали Олександру Кужель       

«Тиждень за одну хвилину»          

Страхова компанія «Лафорт» оголосила себе банкрутом         

Кореспондент «ТСН» спробувала вилікувати ціле село          

Єгипетські футбольні вболівальники вийшли на акції протесту        

Уряд Венесуели вирішив бальзамувати тіло Президента Уго Чавеса 

На автосалоні в Женеві Toyota вразила концептом нового електромобіля   

В столиці триває Український тиждень моди    

Темношкірим дітям часто буває несолодко в українських реаліях      

«Інтер», «Подробности недели»

В Крыму произошли две аварии  

В парламент вновь обострилось противостояние         

Гость программы – Александр Мороз, председатель Верховной Рады (1994-1998, 2006-2007)     

Президент посетил с визитом Россию     

Исполнилось 60 лет со дня смерти Иосифа Сталина    

Столице катастрофически не хватает мест для парковки        

Умер Президент Венесуэлы Уго Чавес   

Forbes назвал богатейших людей планеты         

Украинские капиталы уходят от налогов на Кипре      

Активистки FEMEN представили в Париже свою книгу        

ICTV, «Факти тижня»

Вадим Рабинович пообіцяв винагороду за допомогу у розкритті замаху на нього  

Верховна Рада може бути розпущеною   

Рейтинг подій тижня          

В Україні відзначили день народження Тараса Шевченка       

Венесуела оплакує Уго Чавеса     

У Москві загинув актор Андрій Панін    

В Києві стартував Ukrainian Fashion Week          

Журналісти намагались з’ясувати ідеал чоловіка в очах сучасної жінки       

Перуанські велосипедисти влаштували велопробіг голяка     

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Європа занепокоєна позбавленням мандату Сергія Власенка 

Президент з’їздив до Росії 

Пам'ятники комуністичним та націоналістичним вождям стали жертвами атак сучасників         

Пішов з життя Президент Венесуели Уго Чавес

В Україні знову заговорили про несправедливо малу роль жінки у державі

«Україна», «События недели»

Суд лишил депутатского мандата Сергея Власенко     

Оппозиция готова блокировать парламент до его роспуска    

Гость программы – Арсений Яценюк, лидер фракции ВО «Батьківщина»   

Виктор Янукович встретился с Владимиром Путиным           

Ушел из жизни Уго Чавес  

Правительство будет стимулировать производство украинских лекарств    

93% украинцев используют для лечения народную медицину           

В России раскрыли нападение на художественного руководителя балета Большого театра         

Украина собирается запретить всю бытовую химию с фосфатами     

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.