Майже кожен тиждень підкидає підсумковим програмам нову «перевірку на вошивість». Цього разу таких інформаційних приводів було два. Перший – придбання UMH Group компанією Сергія Курченка. Саме лише економічне значення цієї події – угода вартістю орієнтовно в півмільярда доларів, що зачіпає не лише українські активи, але й закордонні, - робить її вартою згадки в тижневику, а що вже казати про значення політичне. Однак, попри те, що UMH не є безпосереднім конкурентом для жодної з медіагруп, які володіють великими телеканалами,  у цьому випадку спрацювало правило «про конкурентів або ніяк, або ніяк», тільки, можна припустити, цього разу замість слова «конкуренти» в це стале словосполучення треба вписати «Сім’я». «ТСН. Тиждень» «1+1» побіжно згадав про угоду, не пояснивши, хто такий Курченко і що особливого в цьому «молодому бізнесмені»:

«Найбільш резонансне медіа-новина тижня. Популярні і впливові видання "Кореспондент", Forbes, Vogue, "Теленеделя", газета "Аргументи і факти" і "Комсомольська правда", а також низка радіостанцій переходять до інших рук. "Український медіа-холдинг" – один із найбільших у Східній Європі – його засновник Борис Ложкін продав молодому бізнесмену Сергію Курченкові. Ложкін запевняє: це лише бізнес, бо отримав привабливу пропозицію».

Також стисло, але вже з більшою кількістю важливих для розуміння сенсу цієї події фактів і подробиць повідомив про угоду тижневик 5 каналу:

«Головний інвестор Українського медіахолдингу Борис Ложкін вдарив по руках із харківським бізнесменом Сергієм Курченком. Тепер журнали Forbes та "Кореспондент", цілий набір ФМ-радіо на різний смак, кулінарний канал і ще багато чого належатимуть холдингу із назвою "Східноєвропейська паливо-енергетична компанія". Суму угоди не розголошують, але, за словами Ложкіна, вона не далеко відійшла від того, у скільки раніше він оцінював Український медіахолдинг – півмільярда доларів. Новий інвестор дасть серйозний поштовх для розвитку, – запевнив Ложкін. Головний редактор Forbes не вірить. На думку Володимира Федоріна, покупець переслідує інші цілі – заткнути рота журналістам перед президентськими виборами, відбілити власну репутацію і використовувати ЗМІ для вирішення власних питань. Вперше про 27-річного Сергія Курченка заговорили взимку, коли він придбав футбольний клуб "Металіст". Сергій Арбузов пов'язує успіхи цього бізнесмена із тим, що він ймовірно вундеркінд. Численні журналістські розслідування прямо пов'язують цього вундеркінда із сім'єю Януковичів».

Негусто, але все ж краще, ніж нічого. А решта тижневиків вирішили про цю «корпоративну» подію не повідомляти. Хоча інформація є безперечно важливою для суспільства: значна частина українців є аудиторією ЗМІ, що належать UMH, і вони мають право знати, що «на тому боці» тепер не єдиний в країні великий профільний медіаінвестор, а загадковий скоробагатько, близький до родини Януковичів.

Друга тестова тема – скандал навколо викрадення двох черниць Української православної церкви Московського патріархату, начебто причетних до афери з закупівлею розкішних автомобілів за зниженими цінами. Історія цікава, резонансна й показова, й жодних причин не розповісти її, окрім страху «як би то чого не вийшло» - адже йдеться не просто про церкву, а про де-факто офіційну церкву, належність до якої декларують чинні можновладці, - немає. Серед тижневиків виявилось двоє досить сміливих, аби розкрутити цю детективну історію: «Факти тижня» ICTV та «События недели» «України».

Як вони це зробили – інше питання. Попри всі «нібито» й «начебто», акуратно вставлені у твердження про причетність до афери, викрадення і можливий замах на вбивство, автори обох матеріалів – Максим Крапивний та Ірина Юсупова – часто звучать надто безапеляційно в озвученні тих чи інших версій. Нарешті, «мораль», яку пропонує своїм глядачам «Україна», звучить геть некоректно: «В милиции полагают, что Панько могли убить. Ведь обманутых клиентов десятки, украденных денег миллионы долларов, а еще в деле – имена церковного начальства, богачей и политиков. А на кону – учение о непогрешимости церкви. Правда, речь там идет о церкви вообще, а не об отдельных ее представителях. Но кто же будет разбираться?». Недостовірні посилання, натяки, недоручна згадка про непогрішимість зливаються у звинувачення, яке кидає тінь на УПЦ МП і зокрема на владику Олександра Драбинка, на шкоду якому – про це говорять обоє журналістів – передусім спрацювала ця історія.

Крім того, є питання до добору експертів. Дмитро Скворцов, який радикально висловлюється на захист звинуваченої в афері Наталії Панько, позиціонований як журналіст, насправді ж він є людиною, близькою до церкви Московського патріархату, зокрема до проросійських кіл, протиставлених митрополитові Володимиру. В цьому можна легко переконатись, прочитавши тексти пана Скворцова, які він часто публікує саме у проросійських виданнях. Або ж почитати онлайн-щоденник, у якому журналіст-активіст вельми відверто висловлюється зокрема й про владику Драбинка.  Цей чоловік не лише заангажований, він ще й зацікавлений у поширенні своєї позиції через медіа – і «Україна» дала йому таку можливість.

Що ж до Юрія Чорноморця і Андрія Юраша, то вони – релігієзнавці, а події, про які йдеться, стосуються не догматів православ’я, а радше статей Кримінального кодексу. До того ж, приватна думка, висловлена кожним із них, навряд чи може вважатись неупередженою: Юрій Чорноморець не лише належить до УПЦ, але й працює в одній із її медійних стріктур, а Андрій Юраш близький до конкурентного Київського патріархату, який також втрутився у конфлікт. Таким чином, під виглядом експертів Ірина Юсупова опитала людей небезсторонніх та почасти заангажованих. Автор сюжету у «Фактах тижня» Максим Крапивний повівся правильніше – залучив до коментування журналістів Олега Єльцова та Ксенію Карпенко, які займаються темою зловживань у церкві Московського патріархату.

Та, хай там як, ці два канали розповіли історію, важливу передусім для вірян УПЦ МП. Інші ж цього не зробили. Авжеж, церква, медіавласність, олігархія – справи тонкі. Але відмова від висвітлення «тонких справ» веде до втрати головних функцій, які виконують медіа в суспільстві. Зрештою в шухляді, куди відкладаються теми, за які братися небезпечно й боязно, опиниться не лише все важливе, але й усе цікаве глядачам.

Закономірною новиною номер один 23 червня стало вбивство українських альпіністів у Пакистані. Природно, одним із важливих аспектів розкриття цієї теми є дії української влади: чи організувала вона транспортування тіл на Батьківщину і допомогу сім’ям, чи буде вживати якихось дипломатичних заходів, розслідувати вбивство, і якщо буде розслідувати, то як саме… Ключове слово тут «дії». Однак, приміром, Євгеній Кисельов у «Подробностях недели» каналу «Інтер», говорячи про українську реакцію на події в Пакистані, починає з того, що «Президент Янукович выразил соболезнования семьям погибших», і в останню чергу повідомляє про те, що МЗС закликає українських альпіністів, які вижили, відмовитись від своєї задумки й вернутись додому. Андрій Данилевич («Україна») приділяє словам Януковича ще більше уваги: «Президент Виктор Янукович выразил соболезнование семьям погибших и поручил правительству обеспечить всю необходимую помощь и принять меры для предотвращения подобных трагедий в будущем». Для того, щоб виконувати свої функції, Кабінету Міністрів не потрібні жодні доручення – для цього є Конституція і закони. А ось про те, які саме заходи мали би бути вжиті, можна було б і детальніше. Не пускати українців у Пакистан? 

З одного боку, часу минуло не досить багато для результативних дій. З іншого, навіть риторика української влади досить промовисто демонструє, що вона не сприймає напад терористів-ісламістів на своїх громадян як загрозу національній безпеці або щось, на що треба реагувати чимось більшим за висловлення співчуття. Наприклад, Євгеній Кисельов пояснює своїм глядачам, що туристи були самі винні – пішли в гори, куди ходити не рекомендовано: «Горы Кашмира, особенно на пакистанской стороне на протяжении многих десятилетий пользуются дурной славой как сущий рай для всевозможных радикальных группировок и просто головорезов. Для одних все иностранцы враги, представители ненавистного Запада. Для других просто легкая добыча. Убийство и похищение западных туристов происходили там в прошлом не раз и не два. Поэтому иностранцам в принципе настоятельно не рекомендуется посещать труднодоступные районы Кашмира. На этот раз не вняли предупреждением и жестоко поплатились за это, к сожалению, украинские граждане». Підстав уважати це маніпуляцією, що звільняє владу від відповідальності за те, що сталося, немає. Але дискурс цікавий – не лише «Інтер», але й інші канали порівняно спокійно сприйняли вбивство українців, позиціонуючи його радше як нещасливий випадок, а не як терористичний акт.

Такою самою підміною понять – екшн із стріляниною замість рейдерського свавілля з політичним підтекстом – стало висвітлення нападу на агрофірму Аркадія Корнацького у Первомайському районі. Тут по-справжньому адекватним виявився лише 5 канал, який відобразив повну картину подій і дав слово всім, кому зміг, учасникам. А Станіслав Ясинський у «ТСН. Тижні» «1+1» узагалі здивував своїм підходом до теми – замість розібратися в подіях на Миколаївщині і розповісти про них, використав їх як привід поговорити про проблему «бритоголових» найманців. Наводячи приклади нападу на громадянських активістів та побиття Ольги Сніцарчук і Влада Соделя. Проблема, звісно, є, однак історія з агрофірмою Корнацького  - це одна з головних подій тижня. І реакція місцевої влади, відображена прямою і непрямою мовою в матеріалі Азада Сафарова на 5 каналі, недвозначно свідчить про те, що держава якщо не стоїть за нападом, то, принаймні, його прикриває і не бачить у ньому криміналу! Іще одна важлива річ, відображена в сюжеті 5 каналу – те, що у претензій рейдерів є, принаймні, формальні підстави, хоча їх виникнення також пов’язане із свавіллям влади і тиском на опозиційного кандидата перед виборами.

ICTV розповів про конфлікт на Миколаївщині в огляді подій тижня і не відобразив його суть адекватно, применшивши політичну складову в передумовах протистояння. Наприклад: «Агрофірма, яку намагалися захопити, належить опозиціонеру Аркадію Корнацькому. Саме з цим її власник пов’язує неквапливу реакцію міліції. Натомість місцева міліція заявляє, що агрофірма почала збирати врожай на полі, яке належить іншому господарству. Начебто виникла суперечка за спірні землі. Тим не менше, під тиском громадськості правоохоронці вже затримали 20 нападників. Окрім помпових рушниць, у молодиків знайшли 3 пістолети та 15 сокир. Порушено кримінальну справу». Насправді реакція міліції була не просто неквапливою – навіть затриманих нападників відпускали. Що ж до аргументації міліції про врожай на чужих землях, то необхідно було зазначити, що агрофірма Корнацького засіяла ці землі. Й, можливо, звернутися до  юристів із запитанням, як слід діяти у такому випадку.

Без несподіванок обійшлося у висвітленні однієї з головних політичних подій тижня – зустрічі Віктора Януковича з лідерами фракцій, на яку з опозиційних лідерів прийшов тільки Арсеній Яценюк. Найкоротше розповів про це «ТСН. Тиждень», не враховуючи «Підсумків тижня» на Першому національному, які про зустріч не згадали. Говорячи про вимоги (прохання?), що містились у листі опозиційних лідерів до Януковича, журналісти переважно не вточнювали ані зміст цих вимог, а надто не цікавились відповіддю, яку дав на них глава держави – окрім пункту про вивезення Тимошенко за кордон на лікування. Хоча Андрій Данилевич похвалився тим, що читав листа і має його копію:

«Вот копия этого документа. Послушайте, как озаглавили: неотложные требования, нуждающиеся в самом скором реагировании. Получается, не ультиматум, а что-то помягче, с политической точки зрения. Ну, и вот что внутри. В первом пункте Президенту сообщают о падении промышленного производства и называют сумму госдолга. Требуют признать наличие серьезных проблем в экономике. И далее по порядку – требование выполнить условия для подписания ассоциации с ЕС, освободить Тимошенко, затем победить коррупцию, опять пересмотреть избирательное законодательство и провести в октябре перевыборы в 5 проблемных округах, а еще прекратить политические преследования и не сдавать ГТС в аренду – ни своим, ни чужим. И три подписи в конце: Яценюк, Кличко и Тягнибок». Гаразд, але що ж відповів Янукович? Ні Данилевич, ні автор сюжету Борис Іванов не знає; натомість, останній робить занадто сміливе припущення щодо зростання шансів на вивезення Тимошенко за межі України, ґрунтуючись на «подейкуванні»:

«Об этом теперь говорят все больше. Возможно, Тимошенко увезут в Германию, на лечение. Врачи оттуда все чаще теперь в Украине. Прибудут, посмотрят и уезжают восвояси. А еще министр иностранных дел Германии наведывался, справлялся о ее здоровье. И намекал, мол, если все хотите в Европу, пришлите сначала Тимошенко». Чи не занадто вільно трактує дібрані факти журналіст? Лікарі з клініки «Шарите» їздили до Тимошенко й раніше, коли їй ставало гірше – а зараз, якщо вірити представникам ув’язненої екс-прем’єрки, саме такий період. Що ж до Вестервелле, то те, що сказав німецький міністр, добряче відрізняється за змістом від іронічного переказу «Событий недели».  Ця цитата наведена тут же у сюжеті:

«"Вопрос Тимошенко остается актуальным. Все мы знаем, что подписание соглашения об ассоциации запланировано на ноябрь. Этим сроком и ограничена Украина. Буду откровенен – времени остается мало, сделать нужно многое"».

Про що говорить Вестервелле? Принциповим питанням є не лише те, чи поїде Тимошенко до Німеччині, а й те, в якому статусі вона туди поїде й чи повернеться. Вимоги Європи дотепер полягали не в тому, щоб засудженій дали полікуватись у німецькій клініці – йшлося про те, що Тимошенко має бути звільнена і відновлена у правах, зокрема, праві балотуватись на президентських виборах. Дозвіл на виїзд з України на лікування, крім того, що суперечить українському законодавству (про що говорить процитований у сюжеті представник президента у ВР Юрій Мірошниченко), ще й не означає ані зняття судимості, ані припинення судового процесу у справі Щербаня, за якою Тимошенко загрожує ще більший термін. З матеріалу «України» випливає, що цей варіант починає влаштовувати Європу. Чи знає про це Європа?

Євгеній Кисельов на «Інтері» вже традиційно підійшов до аналізу цієї теми з позиції «подейкування джерел». Ось дуже показовий пасаж:

«Очевидцы говорят, что все прошло корректно. И теперь не исключено, что президент встретится с лидерами оппозиции как это принято в демократических странах Запада в стенах парламента или, допустим, поприсутствует на заключительном заседании нынешней сессии Верховной Рады. На Банковой говорят, якобы условие одно – чтобы депутаты вели себя прилично и не превратили бы все мероприятие в очередную шумную антипрезидентскую демонстрацию. Януковича тоже понять можно. Ни один политики в мире не хочет помогать организаторам собственной публичной порки».

Авжеж, аналітику не конче посилатися на джерело кожного факту, який він згадує. Однак тут ми бачимо, як із невідомо чийого оцінкового судження (хто такі очевидці і що таке в їхньому розумінні «коректно?») робиться висновок, що зустріч у парламенті «не виключена» (а хто сказав, що раніше вона була виключеною?). Далі з недостовірним посиланням на «Банкову», - ми, звісно, здогадуємося, з ким саме з Банкової спілкувався пан Кисельов, але глядачі навряд чи настільки поінформовані про його коло друзів і порадників, - він називає умову, за якої Янукович готовий зустрітися. Однак, ураховуючи те, що лідер ВО «Свобода» – головного генератора парламентського галасу, за версією тих самих «Подробностей недели» - зустріч демонстративно проігнорував, «коректність» зустрічі за участі Яценюка жодною мірою не свідчить про те, що ймовірність приходу Януковича до ВР зростає! І на завершення – вияв приватного співчуття Вікторові Федоровичу.

Або ще:

«В итоге Арсений Петрович решил все таки совершить вынужденное паломничество на Банковую. При всех очевидных рисках для своей репутации. Несмотря даже на то, что Юлия Тимошенко призывала к публичной дискуссии в формате круглого стола. Многие наблюдатели наверняка подумали, что в очередной раз перевесило давно заметное желание Яценюка быть первым в тройке оппозиционных лидеров. Но с другой стороны, диалог всегда лучше его отсутствие. А какой-то диалог между ним и президентом все таки состоялся, в том числе на такую деликатную тему,  как судьба самой Юлии Тимошенко».

«Многие наблюдатели наверняка подумали» - це, навіть якщо повністю звільнити творця авторської програми від дотримання стандарту достовірності, занадто. Із наступною оглядово-аналітичною викладкою – про події навколо ув’язнення Тимошенко та переговори Януковича з німецьким міністром закордонних справ Ґідо Вестервелле – справи пішли трошечки краще: тут значно менше домислів і більше фактів та конкретних посилань. Хоча й тут – джерела в лікарні, дипломатичні кола, повідомлення у якихось ЗМІ.

Як згадала в інтерв’ю газеті «День» шеф-редактор «Телекритики» Наталія Лигачова, Кисельов навів висловлювання керівника фракції Партії регіонів у Верховній Раді Олександра Єфремова про можливість «викупу» Тимошенко, але не реакцію сторони Тимошенко на ці слова.  Та сама проблема у «Событий недели» каналу «Україна». Тут мало того, що навели пряму мову (у Кисельова була непряма) Єфремова без балансу, так ще й послались на «експертів», проілюструвавши це посилання коментарем позафракційного і сумнівно опозиційного депутата Сергія Міщенка, який не втрачає нагоди покритикувати чинне керівництво «Батьківщини»:

«Впрочем, эксперты все равно склоняются к тому, что Тимошенко все же выпустят, на лечение. Это ведь тоже выгодно всем, в том числе Яценюку.

Сергей Мищенко, народный депутат Украины, внефракционный: "Її немає в середині країни, вона не може балотуватися у Президенти, вона засуджена, вона знаходиться на території іншої країни".

Президенту нужно подписать соглашение с Европой в ноябре. Теперь бы только найти решение. Скорее всего, оно будет политическим. 5 июля об этом, возможно, услышат депутаты. Не исключено, что Виктор Янукович все-таки придет в парламент на закрытие сессии».

Різниці між політиком, експертом та експертАМИ Андрій Данилевич та його колега Борис Іванов не бачать. Певно, їх занадто захопила нова забавка – дошкуляти Олегові Тягнибоку. Спершу в сюжеті, присвяченому походові Яценюка на Банкову, Борис Іванов навів не дуже вдалу відповідь Тягнибока на запитання, чому він не вважає своїх соратників по опозиції колабораціоністами. А потім у програмі вийшов окремий матеріал про те, що було далі. Наведімо його розшифрування повністю, оскільки словами це описати важко:

«А вот еще небольшая зарисовка об украинских политиках и, так случилось, журналистах "Событий недели". На этой неделе на нашего коллегу Бориса Иванова обиделся лидер Всеукраинского объединения Свобода Олег Тягнибок. Вот как это было.

Борис Иванов, журналист: Дозвольте питання.

Олег Тягнибок, лидер фракции ВО Свобода: "Я вас згадав, ви мене надурили".

Борис Иванов, журналист: Ні, чи вважаєте ви дії ваших колег колабораціонізмом?

Олег Тягнибок, лидер фракции ВО Свобода: "Ні, не вважаю".

Борис Иванов, журналист: Чому?

Олег Тягнибок, лидер фракции ВО Свобода: "Бо не вважаю".

Борис Иванов, журналист: Аргументи якісь є у вас?

Олег Тягнибок, лидер фракции ВО Свобода: "Друже, якби ти був журналіст, який мене не дурить, я би все розказав. Канал "Україна", пришліть журналіста, який порядний є. Я вам бажаю успіхів творчих".

Борис Иванов, журналист: Я вам також.

Депутат: "Что вы гоняетесь за Свободой?"

Коллектив "Событий недели" пытался понять, за что Олег Тягнибок обиделся на нашего коллегу. По-видимому, это случилось еще 2 недели назад, когда Тягнибоку задали вопрос о сотрудничестве "Свободы" с Национал-демократической партией Германии. Известный немецкий журнал Шпигель называет ее наследницей НСДАП и нерукопожатной, а в интернете в начале лета как раз появились фотографии, где депутаты от «Свободы» вместе с депутатами немецкой НДП. Тогда Олега Тягнибока спросить об этих фотографиях хотели многие, а он не очень хотел об этом говорить. Борис Иванов его все-таки спросил, но тогда мы это интервью не показали. Тема сюжета изменилась.

Борис Иванов журналист: Чи не вважаєте ви помилкою співпрацю з цією партією Німеччини. Для стратегії це добре, а тактика?

Олег Тягнибок, лидер ВО Свобода: "Мені здається, що у даному випадку з мухи роблять слона. Це політична партія, яка офіційно зареєстрована у Німеччині. Це політична партія, яка має депутатів. Але це не було парламентське питання".

Борис Иванов, журналист: Дякую.

Видимо, Олег Тягнибок обиделся на то, что вопрос был не тем, на который он рассчитывал. Или на то, что ответ тогда не вышел в эфир. Теперь вышел».

Тягнибок повівся з Борисом Івановим не дуже коректно, не пояснивши причин (можливо, його варто було запитати про них іще раз, замість робити припущення). Хоча в порівнянні з киданням мікрофонами та посиланням на три букви, яке за останні роки стало нормою для багатьох чиновників і політиків, реакція лідера «Свободи» не є чимось особливим – так, дрібне емоційне напівхамство. З того ж, що, на думку Данилевича, є причиною образи Тягнибока, глядачі все одно нічого не зрозуміли. Інцидент не був вартий двох хвилин роботи передавачів каналу «Україна» та електроенергії, спаленої за цей час нашими телевізорами. Натомість, узявшись, - і правильно зробивши, - говорити про резолюцію польского парламенту до 70-ї річниці Волинської трагедії, творці «Событий недели» розкрили цю важливу тему занадто схематично й поверхово. Можливо, забракло саме того часу, який був витрачений на безсенсовну історію про ображеного Тягнибока.

Приблизно те саме можна сказати і про матеріал (частину огляду подій тижня) «Фактів тижня» про скандал у Верховній Раді, коли свободівець Ігор Швайка винюхав алкоголь у віддиху першого заступника міністра фінансів Анатолія Мярковського. Значення цього інциденту в загальному політичному контексті прямує до нуля, незалежно від того, чи справді був п’яним чиновник. А фраза «Крапку в скандалі поставили наркологи. Експертиза не виявила алкоголю в крові заступника міністра фінансів. Кілька днів перед звітом у парламенті він приймав серцеві краплі» звучить наївно.

Загалом спокійно говорили про приїзд Олександра Лукашенка до Києва. ICTV зробив наголос на тому, як розкошує восьмирічний син білоруського президента, що супроводжує батька в закордонних поїздках – розвагам Колі в Києві та інших країнах присвячена значна частина сюжету Олександра Візгіна. Лише наприкінці сюжету журналіст побіжно згадав про сухий підсумок зустрічі – домовленість про демаркацію кордону між Україною та Білоруссю. Значно більше уваги тижневики присвятили діалогові про Митний союз  та Україну – Лукашенко заявив, що хоче, аби Україна була «нашою» (їхньою), а Янукович відповів, що хоче євроінтеграції. А найоригінальніший акцент у висвітленні цієї теми зробив «ТСН. Тиждень» «1+1»:

«Топлес зі смолоскипами у руках. Так активісти Femen прийшли в гості до Олександра Лукашенка. Білоруський Президент саме приїхав із візитом до Києва. Активістки спробували помститися за напад на соратницю у Білорусі. Події після акції в Мінську, люди у цивільному вивезли Femen і облили зеленкою. В приміщенні події на ранок Президент Білорусії не згадував. І підписав угоду про встановлення прикордонних стовпів. Відтак, Україна нарешті отримає чіткий кордон із Білоруссю».

Справді, що може бути важливішим за Femen?

Поза увагою тижневиків залишився сам процес майбутньої демаркації. Як виглядатиме кордон між Україною і Білоруссю, чи будуть його охороняти? Скільки прикордонників будуть у цьому задіяні? Скільки коштуватиме перетворення умовної межі між країнами на справжній кордон? Хто за нього платитиме і з яких коштів? Що буде з ділянкою кордону у Чорнобильській зоні?

Приємно здивував добором тем «Час: Підсумки тижня» 5 каналу: замість звичного набору «побиття журналістів, Межигір’я, корупція, Тимошенко» маємо пізнавальний матеріал про авіасалон Ле Бурже та перспективи українського авіабудування, сюжет Марії Коренюк про узаконення «благодійних пожертов» для швидкої допомоги, а на завершення – матеріал Ольги Петрів про дерев’яні церкви. І про політику не забули, зібравши найважливіші події тижня в сюжеті Анни Мірошниченко. Результат – різноплановий і цікавий випуск, який демонструє нам, як корисно бути незацикленими.

Верстка підсумкових інформаційно-аналітичних програм за 23 червня 2013 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

В Пакистані терористи розстріляли туристів     

Депутати запропонували підвищити акцизний збір на пиво  

Майже в кожному дошкільному закладі дітей годують з порушеннями        

Журналісти знову перевірили дотримання заборони на паління в громадських місцях     

Християни відзначають Трійцю   

Максим Бобир потребує допомоги на лікування рідкісної патології  

На лікування Сергія Капацина зібрали 145 тисяч гривень      

Українці не поспішають масово пересідати на велосипеди     

Ольга Харлан підтвердила своє звання найкращої фехтувальниці Європи  

Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО поповнили два українських об’єкти       

«1+1», «ТСН. Тиждень»

У Пакистані вбито 10 людей         

У Сумах п’яний водій зніс зупинку громадського транспорту           

На Миколаївщині скоєно напад на агрофірму   

Журналісти натрапили на слід цілої касти "чорних нотаріусів"          

Над стадіоном "Арена Львів" нависла загроза знесення           

Президент зустрівся з опозицією  

Найпомітніші події тижня 

Індія, Канада, Європа та Нова Зеландія страждають від природних катаклізмів     

Людству варто вчитися захищатися від примх природи          

Постраждалі в Болгарії танцівниці повернулися додому         

Лише 15% студентів після закінчення вишу працюють за фахом       

Християни східного обряду відзначають Трійцю          

Femen намагалися прорватися до Олександра Лукашенка       

На військовому складі під Самарою лунали вибухи     

Олег Скрипка на мотоциклі збив на пішохідному переході подружжя з дитиною  

У Китаї дівчинка впала з 5 поверху прямо до рук рятівників  

«Інтер», «Подробности недели»

Украинцы стали жертвами теракта в Пакистане           

Обзор событий недели       

Бразилию охватили массовые акции протеста   

Между Владимиром Путиным и лидерами стран "Большой восьмерки" охладевают отношения 

Замороженные конфликты. Абхазия       

Участникам героического десанта в Килие установлен памятник     

Между Москвой и Санкт-Петербургом разразился художественный скандал         

Коррупционный скандал в Чехии закончился отставкой правительства      

ICTV, «Факти тижня»

На вітчизняних дорогах продовжують гинути люди    

Служниці одного зі столичних храмів виявилися причетними до тіньового бізнесу          

Купити іномарку в Україні стало складніше      

Київ з офіційним візитом відвідав Олександр Лукашенко       

Огляд подій тижня  

В Італії засудили до 20 місяців тюрми Доменіко Дольче і Стефано Габбану

У столичному дитсадку отруїлись 40 дітлахів    

Журналісти визначили смаки українців в питаннях відпочинку        

В голландському містечку Арнем горила народила двійнят   

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Президент весь тиждень приймав у себе гостей

Сергій Курченко придбав ряд засобів масової інформації       

Автобуси молодиків у спортивну штурмували агрофірму на Миколаївщині           

Верховна Рада ухвалила добровільні внески громадян

Українці повернулися з міжнародного салону Ле Бурже         

ЮНЕСКО взяла під свою опіку ще два українських об’єкти  

«Україна», «События недели»

В Пакистане расстреляли украинских туристов

Президент встретился с лидерами парламентских фракций    

Олег Тягнибок обиделся на журналиста "Событий недели"    

Сенат Польши принял резолюцию к 70-летию Волынской трагедии

Россия, Белоруссия и Казахстан подают в суд на Украину за повышение импортных пошлин на автомобили           

В Керчи горел порт

Александр Лукашенко посетил Украину с рабочим визитом  

Христиане восточного обряда отмечают Троицу          

В Украине разгорелся очередной скандал вокруг церкви        

Поездка в метрополитене может быть очень опасной  

Недовольные бразильцы вышли с протестами на улицы         

Лидеры стран "Большой восьмерки" договорились ужесточить контроль за оффшорными компаниями           

Сильвио Берлускони, Доменико Дольче и Стефано Габбана приговорены к тюремным срокам 

В Великобритании прошли традиционные королевские скачки        

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.