Останніми роками вітчизняні телевізійники, навіть ті з них, що намагаються якось боротися з порослими мохом звичками, махнули рукою на спроби модернізувати зустріч українцями Нового року й невибагливо користаються з тренду телебачення сусідньої держави. Це відчувається не лише в подобах «голубих вогників» власного виробництва, а й у вже порівняно давній та усталеній традиції участі українських зірок у російських новорічних проектах. Скажімо, без Ані Лорак, Таїсії Повалій та Софії Ротару жоден «Голубий вогник на Шаболовці» чи «Вечори з Максимом Галкіним» не обходяться.

Цього року номінальні (але аж ніяк не реальні!) українці пішли в опануванні російського новорічного телепростору набагато далі. Йдеться про те, що телевізійні проекти «Парад звезд» та «Новогодний вечер с Максимом Галкиным и Николаем Басковым» знято за сценарієм медіабізнес-корпорації «95-й квартал» (після оприлюдення доходів студії «95-й квартал» журналом «Форбс», гадаю, її можна сміливо називати саме так). Хлопці й дівчата з Кривого Рога виявилися настільки амбітними й захланними, що, попри усталений стереотип щодо українців як ледачих і недолугих менеджерів та бізнесменів, зуміли навально захопити «святая святих» російського телеефіру - новорічну ніч. І зробили це навіть не двічі, як можна було б судити з назв нібито двох телепроектів «під ялинку», а щонайменше двічі по два. Бо ж «Новорічний вечір з Максимом Галкіним та Миколою Басковим» складається з двох частин, а транслював як їх, так і «Парад звезд», і наш «Інтер», і телеканал «Росія». Кожен із каналів транслював іще й повтори проектів наступного дня.

Хто дивився обидві ці програми, той погодиться: різниця між ними була тільки у ведучих. Якщо «Парад зірок» вели Вова Зеленський з Максом Галкіним, то, як випливає з назви, «Новорічний вечір з Галкіним та Басковим» зрозуміло хто. Ага, іще одна відмінність «Параду...» від «Вечорів з Галкіним-Басковим» - безпосередня участь у першому концерті самих квартальців. Причому, вставляючи свої номери в тіло дійства, автори «Кварталу» подеколи геть не заморочувалися й, замість зробити спеціальні новорічні скетчі, просто-на-просто трошки переробляли старі репризи. Приміром, у номері про даішника, який випадково зупинив кортеж президента, українська ДАІ стала російською ГИБДД, а Межигір'я - Кремлем.

В усьому іншому, а саме - в сцені, на якій відбувалися обидва дійства, та в присутніх на цій вакханалії квартальського гумору - жодних відмінностей. Ті самі, до болю знайомі й уже давно остогидлі обличчя російських зірок шоу-бізнесу з обойми 20-, а то й 40-річної давнини - Лев Лещенко з Володимиром Винокуром, Анжеліка Варум з Леонідом Агутіним, Сергій Лазарєв з Лєрою Кудрявцевою, Лайма Вайкуле з Борею Моїсеєвим, Валерій Леонтьєв, Наташа Корольова, Бабкіна-Кадишева, Лоліта Мілявська і так далі... Ну, й незмінні «новые русские бабки» в своїх диких «прікідах»!

Таке враження, ніби глядача щосили переконують: від 1991 року ані в Україні, ані в Росії нічого не змінилося. Ми так само, як і 350 років тому, в часи Переяславської ради, «навіки разом». Звісно, нічого поганого в тяглості й спадкоємності немає, навпаки, задля збереження психічного здоров'я в часи Руїни чи Смути людина тяжіє до виконання звичних обрядів і ритуалів. Проте, якщо її до цих ритуалів примушують, а за ними, окрім зовнішніх ознак «стабільності» чи колишнього благополуччя, нічого не стоїть, тут навіть сакральні олів'є з «Іронією долі...» нормальну психіку не лише не врятують, а навпаки, ще більше пошкодять. Бо ж, дивлячись усоте «культовий» фільм або ж споживаючи цілком прогнозовані й толерантні до нинішньої влади жарти, можна отримати роздвоєння особистості, варто лише зі старого совєцького кіно перемкнутися на новинну програму, яка навально вламується в віртуальну новорічну телевізійну дійсність невідворотною реальністю всіх загроз ХХІ сторіччя.

Отже, з одного боку, переглядаючи верстку новорічних програм «Інтера», яка майже повторює сітку російських федеральних каналів, можна щиро потішитися за студію «95-й квартал», чия експансія на терени сусідського телепростору наразі безпрецедентна. А з іншого, спостерігаючи таку кварталізацію всія Руси, ловиш себе на думці, що основоположники марксизму-ленінізму мали-таки рацію, коли застерігали проти екстенсивності праці на противагу її інтенсивності. У нашому випадку експансія гумору без, так би мовити, вдосконалення «знаряддя виробництва», тобто щохвилинного підвищення якості цього самого гумору, приречена на його ентропію, себто згасання, нівелювання і, як підсумок, самознищення. Те, що «95-й квартал» рухається саме в такому напрямку, засвідчив і новорічний випуск «Вечірнього кварталу» на тому ж такі «Інтері» - ті самі жарти на тему високопоставлених в'язнів, без жодного натяку на розвиток теми. До речі, коли це шоу йшло в Палаці «Україна», не всі глядачі досиділи до його фіналу, що раніше годі було навіть уявити. Невдоволені, як писали очевидці-репортери в таблоїдах, покидали зал, ремствуючи на передбачуваність жартів і зеківську тематику взагалі.

На відміну від провідних каналів, де панували мандариново-шампанський аромат Нового року та «Іронія долі...», супутниковий канал ТВі зробив ставку на політичну сатиру, тим самим догодивши публіці, для якої новорічні наїдки імені Совєцького Союзу вже давно нестравні. Тут показали гострий новорічний випуск театру КВН Дніпропетровського держуніверситету під назвою «Кабаре "Веселий песець"». Це були такі собі підсумки року за версією авторів кабаре. Ті, хто життя свого не мислить без інтернету, з немалим подивом, але ж і з радістю впізнали в багатьох роликах «Веселого песця» сюжети, які давно скачали: «По переулкам бродит "Беркут"», «Молодость моя, Малороссия...», «Спасибо жителям Донбасса». І переглянули їх залюбки. Зазвичай ці гостро-актуальні ролики фігурують у мережі анонімно, а тут народу показали їхніх авторів, а отже його, народу себто, справжніх героїв. Якщо до новорічного вечора на ТВі я мала величезні сумніви в наявності політичної української сатири найвищого ґатунку, то після перегляду шоу «Веселий песець» вони зникли. Нетривіальний спосіб зустрічі Нового року, який знайшов менеджмент каналу, цілком себе виправдовує. Шкода лише, що канал цей, як уже мовилося, супутниковий, тож знають про його існування не надто численні власники супутникових антен у провінції та розширених пакетів кабельного телебачення в столиці.

Насамкінець, уже перед самим настанням Нового року, ТВі потішив геть нетрадиційним і навіть трохи хуліганським новорічним привітанням від проекту «Янек жжот». Таким чином на каналі замість справжнього президента з його незмінно оптимістичним вітанням українців, життя яких покращується небаченими темпами, глядачам показали пародію на Віктора Федоровича у виконанні Андрія Грищенка. Це було набагато цікавіше, жвавіше і, безперечно, веселіше, ніж у чинного президента. І Гімн України, який, до слова, на деяких каналах не звучав узагалі, пролунав дуже органічно. Може, й справді, «Ще не вмерла Україна»?

Фото - avto-gear-online.ru