Критерії оцінки якості новин пояснено тут (частина 1, 2, 3)

Звістка про затримання Міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка напідпитку в аеропорту німецького Франкфурта стала головною новиною вітчизняного інформпростору 6 травня.

Першоджерелом сенсації стала жовта німецька газета Bild (український переклад), яка в деталях розповіла про неадекватну поведінку українського високопосадовця, внаслідок якої його та його 19-річного сина Олександра затримала франкфуртська поліція. Після відмови допустити на борт літака авіакомпанії Lufthansa до Сеула п'яних пасажирів Луценки начебто влаштували скандал, і працівникам аеропорту довелося викликати поліцію. У відділку Луценка та його сина  намагалися перевірити на вміст алкоголю в крові, проте з міністром цього зробити не вдалося – він прикрився дипломатичним паспортом, та ще й почав вимагати вибачень. За інформацією газети, після розмови з представником керівництва місцевої поліції Луценкові начебто вдалося «зам'яти» конфлікт, і українці змогли вилетіти до Кореї.

Сам Луценко 6 травня коментарів не давав, а пояснення Міністерства внутрішніх справ було вкрай невиразним. Мовляв, українська делегація запізнилася на літак до Сеула, поліцію справді викликали, але ніякого дебошу й затримання не було – німецька поліція «допомогла з переоформленням квитків». Інформацію про те, що міністр був п'яний і кидався предметами, МВС залишило без коментарів, а представник міністерства в Німеччині – гнівно спростував. Тим часом у франкфуртській поліції не лише офіційно підтвердили факт затримання, але й зазначили, що «це правопорушення зафіксовано у встановленому порядку і щодо нього буде вжито всіх процесуальних заходів», – протокол міліції було передано до прокуратури. Пізніше з'явилась офіційна заява: під час бійки було поранено четверо поліціянтів.

П'яний дебош під час офіційного закордонного візиту, найімовірніше, закінчився би неминучою відставкою для посадовця будь-якої з розвинених демократичних держав. Проте для українського міністра цей скандал – як і попередні, наприклад, коли Юрій Луценко під час засідання Ради національної безпеки й оборони побив мера Києва Леоніда Черновецького або коли під час колегії Головного управління МВС дозволив собі відверто расистські висловлювання, – скоріш за все, не матиме жодних адміністративних наслідків. І міністр, і його колеги й надалі заперечуватимуть факт затримання або називатимуть його «непорозумінням», навіть якщо буде оприлюднено відеодокази (для України це нормальна ситуація – згадаймо хоча б конфлікт між Міністром молоді та спорту Юрієм Павленком і комерційним директором готелю «Спорт» Юрієм Супрунюком;  навіть незважаючи на те, що на відео можна бачити, як пожбурені Павленком папери пролітають повз голову Супрунюка, «постраждалий» продовжує лікуватися від «струсу мозку», а політичні опоненти міністра – звинувачувати його в побитті). Оскільки міністерські посади є предметом політичних домовленостей, на яких тримається парламентська коаліція, навряд чи Юлія Тимошенко псуватиме стосунки з політичним союзником із такого сміховинного, за мірками українських політиків, приводу.

Найгарячіше новину про Луценка сприйняла українська блогосфера. У десятках обговорень у блогах та форумах користувачі мережі найчастіше висловлюють сором або зловтіху, не добираючи висловів. Хоча не бракує й таких, що симпатизують «чоловічому» вчинкові Луценка та виправдовують його аргументами в дусі «з ким не буває».

Натомість телевізійники побачили у франкфуртському інциденті лише черговий великосвітський «зірковий» скандал, який чудово вписується у формований нашими медіа образ політики як «цирку», «борделю» і т. п. Можливо, таке ставлення до інформаційного приводу пояснюється тим, що першоджерелом новини був німецький таблоїд (хоча в європейських газетах такого класу й рівня популярності до перевірки інформації ставляться серйозніше, ніж у багатьох наших поважних виданнях). Та незважаючи на те, що протягом дня інформація підтвердилась і з'явились офіційні коментарі, в більшості вечірніх випусків новин подію в Німеччині було висвітлено як курйоз. А відсутність в Україні більшості народних депутатів, які, користуючись перервою у пленарних засіданнях Верховної Ради, «працюють у закордонних округах», не дозволила дати події серйозну політичну оцінку вустами політиків.

У «Новинах» на Першому каналі інформація про затримання й нетверезість міністра лунала лише з посиланням на газету Bild, хоча в сюжеті Сергія Никифорова вміщено синхрон представника директора з комунікацій у Європі компанії Lufthansa: «Позавчора у нас був рейс, на який не пустили деяких пасажирів. Ми не дозволили їм сісти на літак, тому що в них були симптоми алкогольного сп'яніння. По тому цим питанням зайнялася поліція, тому ми не уповноважені більше нічого коментувати». Заступник Луценка Василь Мармазов у сюжеті називає ситуацію «побутовим випадком» і просить «не накручувати версій» і не перебільшувати, а ось представник МВС України в Німеччині Сергій Дятлов визнає, що «міністр спалахнув». У цілому предметом сюжету є не подія, а публікація у жовтій німецькій газеті, хоча журналісти під час підготовки матеріалу самі отримали достатньо серйозні підтвердження, щоби говорити про подію, а не про її опис у жовтій пресі.

За сюжетом про франкфуртську пригоду в ефір вийшов стислий огляд реакції різних політичних сил та діячів:

«Президент хоче знати більше. Віктор Ющенко доручив Кабміну за два дні розслідувати пригоду Юрія Луценка. МЗС має запросити офіційну інформацію у німецькому посольстві. Колишній Генпрокурор Піскун радить своєму наступнику поцікавитися правдою про інцидент у німецьких колег. Якщо все так і було, міністр внутрішніх справ опозиційного уряду Джига вважає це ганьбою для країни і міліції. Лідер "Єдиного центру" Кріль, у якого з Луценком складні стосунки, уже закликає міністра до добровільної відставки. У БЮТі пропонують шефові міліції самому пояснити що сталося. Однопартійці Луценка прогнозують – опозиція використає пригоду для тиску на шефа міліції і домагатиметься його відставки».

Також вийшов огляд найвідоміших скандалів за участю урядовців інших країн. Слід також зазначити, що тема Луценка у випуску «Новин» о 21.00 була не першою – місце топ-новини віддали трагедії в шахті «Новодзержинська» на Донеччині.

«1+1», маючи власного кореспондента в Німеччині, мав змогу присвятити франкфуртському скандалу значну частину випуску ТСН о 19.30 та провести пряме включення. Уже з перших слів підводки ведучої Наталії Мосейчук складається враження, що йдеться про в цілому нормальну для української політики ситуацію: «Стара історія на новий лад. Юрій Луценко знову вскочив у скандальну халепу. Щоправда, цього разу не в Україні, а в аеропорту Франкфурта-на-Майні». Кореспондент «1+1» Наталка Фібріґ дуже детально переказала історію, розпочавши з факту публікації в Bild та перелічивши інші газети, які написали про скандал за участю українського міністра. А ось отримати коментарі від поліції та авіакомпанії знімальній групі «1+1» не вдалося. Натомість до коментування залучили експерта Райнера Лінднера, який сказав: «Треба зважити, що німецькі правоохоронці не робитимуть жодних подальших кроків і суду не буде. Луценко не завдав нікому жодної шкоди, просто був напідпитку і поводився відповідно. Для німецького політика це стало б сильним ударом по іміджу. Наші політики навіть через безневинніші вчинки йшли з політичної арени. Утім, цей інцидент не позначиться на німецько-українських взаєминах. І ми зацікавлені у співпраці». Не зовсім зрозуміло, наскільки експерт, протитрований «східний комітет економіки Німеччини», вповноважений робити подібні заяви, що стосуються подальших кроків німецької влади. Завершила своє включення Наталка Фібріґ твердженням: «У будь-якому випадку цей інцидент підриває імідж України у Європі».

Далі у випуску наведено розгорнутий коментар Сергія Дятлова, отриманий телефоном: «Делегація у зв'язку з тим, що там дуже велика відстань всередині аеропорту і два додаткових контролів безпеки, підійшла вже на ворота, на посадку десь за 15 хвилин до відльоту літака. Хоча це був рукав. Але працівники "Люфтганзи" категорично відмовилися пропускати делегацію. Хоча їм пояснили, що делегація вилітає офіційно. Позиція "Люфтганзи" була неприклонною і вони відмовилися пропускати на рейс. Ми попросили підтримки, так сказать, поліцейських. Працівники німецької поліції допомогли вирішити це питання. Все ж таки перебронювати квитки. Всі члени делегації були тверезі. Ніяких ні сканерів, ні проб на алкоголь – там вони взагалі відсутні, і воно не здійснювалося; з'ясування стосунків не було, жбурляння телефонів не було. Була вербальна розмова, але без взаємних образ і таке інше». Мляві спроби МВС виправдати свого керівника було висміяно в наступному матеріалі – сюжеті Ігоря Бондаренка з підводкою: «Міністерство свого очільника прикриває і честь мундира ганьбити не дає. Каже: нічого подібного не було». Луценка названо «міністром-розбишакою», а обставини скандалу – «ганебними», проте зазначено, що «надто неординарним інцидент назвати важко»; автор сюжету пригадав йому випадки з минулого, пов'язані з уживанням алкоголю, а наприкінці матеріалу дає огляд схожих випадків в інших країнах.

З огляду на загальновідому «любов» ТСН до Луценка, немає нічого дивного в тому, що журналісти, не стримавшись, давали його діям негативну оцінку. І тим дивніше чути як у підводках, так і в сюжеті Бондаренка слова про те, що, мовляв, у діях міністра немає нічого екстраординарного.

Від публікації Bild відштовхувався в своєму матеріалі й «Інтер», таким чином одразу переводячи інцидент у категорію «історій із жовтої преси». Хоча інтерівцям вдалося те, на що не спромоглися їхні колеги, – отримати синхрон прес-секретаря франкфуртської поліції Юрґена Лінкера:

«Неприятный инцидент действительно имел место в аэропорту Франкфурта в так называемом транзитном отделении, и, к сожалению, пришлось вызвать полицию, и этот инцидент отобрал у нас некоторое время. Мы в целом подтверждаем информацию, опубликованную в местной прессе. Но я не хотел бы и не могу вдаваться в детали. Нужно принять во внимание то, что министр имеет дипломатический статус».

Маючи таке вагоме підтвердження, переказувати публікацію в Bild, видається, не було жодної потреби. Натомість автор сюжету Надія Дерманська навіть наводить цитату з газети. На відміну від «1+1», у сюжеті «Подробностей» не було ні коментарів українських політиків (окрім представника МВС), ні жодних оцінкових суджень – загалом сюжет вийшов дуже стриманий.

Зате вже журналісти СТБ, для яких скандали є улюбленою стихією, відірвалися по повній. Як і інтерівці, журналісти СТБ отримали коментар від речника франкфуртської поліції, щоправда, менш докладний; ще стислішим вийшов коментар представника авіакомпанії. Знімальна група каналу єдина скористалася нагодою опитати міністрів, знімаючи засідання Кабміну; всі колеги захищали Луценка. Баланс думок політиків вдалося забезпечити завдяки коментарям Ігоря Кріля («Єдиний центр») та Олени Бондаренко (Партія регіонів), які засудили вчинок міністра та закликали його піти у відставку.

Ще один важливий момент, якого не було в матеріалах більшості інших каналів, – перевірка твердження українського МВС, що причиною інциденту було запізнення, яке, у свою чергу, пояснюється тим, що київський літак прилетів до Франкфурта запізно. «Вікна» поцікавилися цим питанням і дізналися, що в МВС брешуть – літак прибув вчасно й українська делегація мала дві години до відльоту в Сеул. Сюжет Ольги Червакової – либонь, найбагатогранніший із матеріалів, підготовлених українськими теленовинарями на цю тему, проте фірмовий стьобний тон СТБ не дозволив глядачам усвідомити серйозність події та її наслідки для іміджу України у світі. Сюжет про Луценка, до речі, був не першим у випуску – головною новиною для СТБ стала заборона ввезення м'яса в Україну.

Розгорнутий сюжет франкфуртському скандалу присвятив Новий канал. І знову йдеться не про подію, а про «публікацію німецьких ЗМІ». Перша частина сюжету Сергія Гаранського – переказ публікації газети Bild. Цей сюжет, на противагу СТБшному, можна вважати найменш збалансованим і повним: він побудований на інформації з німецької газети та синхронах українського представника Сергія Дятлова, зміст яких нам уже відомий, а також лікаря-нарколога (подібні коментарі виринали також в сюжетах інших каналів) та колеги Луценка по фракції Юрія Гримчака, який назвав інформацію про сп'яніння брехнею. В кінці сюжету – посилання на «Німецьку хвилю» (заява франкфуртської поліції). Ймовірно, незбалансованість цього сюжету пояснюється звичайною лінню – автор чи то не встиг, чи то не схотів отримати підтвердження з німецьких джерел.

Найоригінальнішим виявився канал ICTV. У «Фактах» о 18.45 інформації про франкфуртський інцидент не було взагалі.

Для новинарів ТРК «Україна» очевидно, що дії Луценка були «п'яним дебошем»: «Скандал с участием министра внутренних дел Украины. Немецкая пресса сообщила о том, что Юрий Луценко с сыном устроили пьяный дебош в аэропорту во Франкфурте-на-Майне и даже устроили драку с полицейскими. Скандал уже вышел на высший государственный уровень. Виктор Ющенко поручил Юлии Тимошенко в двухдневный срок организовать расследование драки в аэропорту с участием главы МВД. А оппозиция предложила министру уйти в отставку». І знов у сюжеті Олени Флоренської – історія з посиланням на німецьку пресу, а не підтвердження офіційних джерел. Ба більше, журналістка звернулася по коментарі до... редакції газети Bild! Де їй і розповіли все в деталях, либонь, дуже здивувавшись методам українських колег, які звертаються по роз'яснення не до офіційних осіб та фігурантів скандалу, а до редакції таблоїду. Структура сюжету «України» практично така сама, як у Нового каналу: переказ публікації Bild, пересипаний коментарями нунсівця Юрія Гримчака та заступника міністра Василя Мармазова.

Одним словом, для журналістів, а потім і глядачів ТРК «Україна» новина полягала не в тому, що Луценко напився і влаштував бійку в Німеччині, а в тому, що український міністр потрапив на сторінки німецької жовтої преси. Одразу після сюжету про Луценка – третім у випуску (першою була інформація про ситуацію на шахті) – йшло повідомлення про те, що Юлія Тимошенко змінила зачіску...

Аналогічну картину можна було спостерігати у підсумковій програмі «Час» на 5-му каналі. У підводці ведуча Лариса Губіна повідомила про дві основні версії, а свій сюжет журналістка Леся Кешеля почала з переказу публікації Bild. Після нього наведений синхрон неназваного й нетитрованого представника поліції: «Це правопорушення зафіксовано у встановленому порядку. І щодо нього буде вжито всіх процесуальних заходів. Усі факти, викладені в газеті "Більд", ми підтверджуємо. Окрім інформації, яка стосується кількості проміле у крові затриманого». Отримала журналістка стисле підтвердження і в Lufthansa.

Далі у випуску – короткий огляд політичних заяв (Геннадій Москаль, який закликав не надавати подіям у Франкфурті особливого значення, та регіонали, що зажадали відставки Луценка), а також екскурс в історію скандалів за участю самого Луценка та інших українських політиків.

Без сумніву, на цьому висвітлення історії з Луценком не закінчиться – у сьогоднішніх, завтрашніх і подальших новинах ми побачимо нові матеріали, а по поверненні міністра з Сеула, ймовірно, і його коментарі. Однак деякі висновки можна зробити вже з випусків новин першого дня.

По-перше, з однієї крайності – практики взагалі не згадувати джерела інформації та не називати жодних друкованих чи електронних видань – тележурналісти кинулися в іншу, мимоволі змістивши акценти з самої події (в реальності якої після неодноразових офіційних підтверджень сумніватись уже не доводиться, як і в брехні українського МВС) на її висвітлення в німецькій газеті. А позаяк ідеться про газету хоч і масову, але «жовту», це автоматично надає міжнародному скандалові полегшено-світського відтінку й відповідним чином програмує сприйняття аудиторії, яка, природно, не сприймає публікації таблоїдів усерйоз.

По-друге, окрім «1+1», у матеріалі жодного каналу не було артикульовано той факт, що головний правоохоронець України вчинив правопорушення на території іншої держави, перебуваючи за кордоном із офіційним візитом. За сенсаційністю події журналісти не розгледіли – і не дали побачити глядачам – її важливості та справжнього значення для України. Натомість глядачам багато разів повторили, що в діях Луценка немає нічого особливого – мовляв, він і раніше так робив, та й посадовці інших держав – не ангели. При цьому лише в ТСН було зазначено, що для іноземних посадовців така ситуація, як правило, знаменує кінець політичної кар'єри. Насправді лише «Інтер» і почасти «1+1» відреагували на інформаційний привід адекватно, зрозумівши і давши зрозуміти глядачам, що те, що відбулось у Франкфурті, – це не смішно.

По-третє, наші тележурналісти продемонстрували невміння як добувати офіційну ексклюзивну інформацію за кордоном (хоча б дзвінок у редакцію Bild гідний того, щоб увійти в аннали), так і розпоряджатися нею, правильно розставляючи акценти. Насправді синхрон речника франкфуртської поліції, який офіційно підтверджує факт непристойної поведінки та затримання Луценків, важить набагато більше, ніж просторікування якого-небудь чергового нунсівця чи мвсівця про те, що «з Луценком цього не може бути, тому що цього не може бути ніколи». Побрехеньки українських захисників Луценка, звісно, повинні були пролунати в ефірі, проте будувати сюжети на протиставленні «двох правд» у цьому випадку недоречно, адже з однієї сторони «правда» є явною брехнею.

По-четверте, у телевізійних матеріалах зовсім не було того, чого відразу аж надміру з'явилося в інтернеті: прогнозів розвитку ситуації. Вимоги Партії регіонів та «Єдиного центру» відправити Луценка у відставку тележурналісти подавали як цілком передбачувані політичні заяви. Насправді ж у цих сюжетах були б як ніколи доречними коментарі політичних експертів, які оцінили б реальні шанси відставки Луценка (на думку деяких, може дійти навіть до розвалу коаліції). Зрештою, не завадило б комусь (звісно, не журналістам і не ведучим) дати й моральну оцінку діям міністра. Щось подібне пролунало лише в емоційному матеріалі «1+1».

Ситуація, коли політики виправдовують п'яну бійку за участю міністра його запальним характером (щось подібне було в сюжеті СТБ), викликає серйозне занепокоєння: нахабство можновладців досягло того рівня, коли вони не лише спроможні на будь-яке неподобство, але й абсолютно впевнені, що залишаться безкарними. Не менш загрозливим симптомом виглядають репліки деяких пересічних громадян, чию безпеку повинен був би забезпечувати пан Луценко: вони не засуджують міністра і навіть симпатизують йому – молодець, мовляв, показав силу слов'янського характеру! Адекватне відображення ситуації в теленовинах могло б, можливо, повернути людей до реальності, нагадавши їм, чим насправді повинні займатися політики за дорученням народу. На жаль, поки що замість адекватного відображення журналісти лише вдячно вхопилися за черговий цікавий скандал, що обіцяє підвищити рейтинги у пору політичного затишшя.

«Детектор медіа» стежитиме за подальшим висвітленням цієї історії.