Георгію Бурсову - Пане Георгію, ТК дуже хотіла б із вами зв"язатися :) напишіть, будь ласка, на otar.tk@gmail.com або дайте свій контакт

На перший погляд фільм вразив новизною. Проте є другий і третій погляди. Слабкість фільму можна пояснити не лише тим, что режисер один з мігрантів з провінції, і Київ для нього - лише майданчик для кар"єри і сімейного благоустрою. На мій погляд, киянина у 4-му поколінні (мігранти, вибачайте!) причина банальна - Інтер вирішив зварити юшку з дешевої рибки. Можна було замовити сценарій. Можна було навіть оголосити конкурс. Та де там? Хутчіш в ногу з Москвою поспішаємо! Там політичних батьків Інтера потягнуло на телевізійне ретро. І ми збацаємо, чим ми не музиканти! Дамо своїм хлопцям завдання, вони в нас на всі руки майстри, пообіцяємо премію в кінці року... Наш пересічний глядач схаває, щей подякує. А занадто розумні пару випустять на сайті "Телекритика". Природжене культурне невігластво авторів фільму та їхніх дуже, ну, просто дуже шановних шефів - доля над ними зло посміхнулась, вручивши керуючий жезл - в окупаційному київському сюжеті, який "не помітили", бо юшку з дешевої рибки поспішали зварити. Як німецьки загарбники, нацистські окупанти, прокляті цивілізованим людством фашисти врятували духовний центр Руси-України храм Софії Київської 10-11 століття від підриву агентами московських "жидокомісарів", як величав їх тварюка Адольф Гітлер та такий же бандит Йозеф Геббельс. Як директор заповідника "Софія Київська" змушений був назавжди піти з рідного міста з відступаючими німцями, бо визволителі розіп"яли б його за зраду батьківщини. Підлий зрадник повідомив окупантам про закладений жидокомісарами радіофугас під храмовим християнським комплексом Софії Київської. Та хіба тільки це пропустили конвеєрники з Інтера?

Наверное, вы правы, Гешефтсфюрер. Как каждый француз несет на себе печать Гарпагона, точно так же каждый украинец несет в себе частичку Мазепы. Или почти каждый. И великие порой бывают редкостными мерзавцами. что уж говорить о посредственностях.

фильм- нудота, лишенная нормального исторического контекста. Вот раньше, помню, Интер делал кино- так кино! И к датам военным запомнился фильм про письма с фронта. Ведущий не морализаторствовал, а жил жизнью своих героев. Ревреба или Стогний был уж и не помню... помню только что гордость была за защитников!

Прохожий, судя по всему Вы, как и я - киевлянин (я проницателен как Шерлок Холмс, не так ли?). Клянусь кондитерской "Семадени" и складом муки Хрякова, мне очень интересно общаться с вами. Да, вы правы, процент евреев в революции 17 года был огромным. И "Закон об антисемитизме" - тоже был. И Иона Якир, Каганович и им подобные. Из песни слов не выкинешь. И если кто-то скажет, что они не были мародерами вселившись в квартиры убиенных и изгнанных, разве это буду я? Сложная тема - революция 17 года. Не написана она еще. И будет ли написана, учитывая то, что современникам, как вы правильно заметили, наплевать на живых, куда уж мертвым? Современники - те не хуже предков. 1000 коллег товарища Цаплиенко у него на глазах уволили за то, что восстали против несправедливости, а он молчал. В сторонке стоял. Свое красноречие берег и талант для лучших, сытых времен, во имя будущего своего индивидуального удобства. И поди ж ты - историческое кино снимает, которое молодежь смотрит, морализаторствует при этом. О предательстве! Не правда ли он омерзителен, этот Цаплиенко, в своем цинизме?

Другое дело-я согласен с борзым архивистом билоконем, что в 1920-41 годах у нас была "Українська Радянська Єврейська Республіка", евреи были титульной нацией, и то, с какой кровью они захватили власть (РЕАЛЬНО ВЕЛИКИЙ ОКТЯБРЬ БЫЛ ПАССИОНАРНЫМ ВЗРЫВОМ ЧЕРТЫ ОСЕДЛОСТИ, ВСЕРОССИЙСКИМ ВОССТАНИЕМ МЕСТЕЧЕК- ВОТ КАК ЧЕЧЕНЫ В 1990Х)-это заложило мину под все последующее существование "Кемтоизбранных" на этой територии. Они же по природной наглости не хавали, что за все надо платить. Кстати, для прохожего- ГДЕ ВЫ ВИДЕЛИ НА Б,ХМЕЛЬНИЦКОГО 14 ТЕПЕРЬ "Українські ласощі"?!Их давно выперла вместе с другими любимыми местами детства КОМПРАДОРСКАЯ БУРЖУАЗИЯ, КОТОРУЮ НОРМАЛЬНЫЙ НАРОД УЖЕ ДАВНО НАЗНАЧИЛ НА МЕСТО ПРЕЖНИХ ЕВРЕЕВ в следующем Большом Шухере. КТО У НАС БУДЕТ СЛЕДУЮЩИМИ ЕВРЕЯМИ- НАРОД ДАВНО РЕШИЛ

Ребьята, давайте таки жить дгужно в стране, никогда не составлявшей единой нации. Цаплику заряжают кремлевскую схему, он ее честно реализует и три копейки кидает для независомого вида. Шо таке интер мы прохавали ещё при зине. Вектор команд и распоряжений не поменялся. Другое дело, что у нас, как в испании в 36-м году, появись достаточно оружия и сто буйных- начнется та еще хмельниччина. Мохнорылые коломойцы все повыскакивают, а вырежут злочсчастных старушек из хеседа, которых вырезали всегда-и в 1648м, и в 1919м, и в 1941-м, потому что легче, они всегда под рукой. Москали возьмутся за украинцев и татар на юге, семьи олигархов не успевших выскочить все будут закопаны в их английских клумбах обслугой, а уж как православные, извините чза выражение, церкви начнут друг друга мочить-любо дорого!Учите испанскую матчасть, дорогие соотечественники, может очень скоро понадобиться. А Цаплик- что Цаплик. Бюджет должен быть освоен так, чтобы полуграмотный райкомсюковский заказчик с Садового кольцва остался доволен

Очень сложный вы зацепили вопрос, Гешефтсфюрер. Да, в 17-м волна смела одних и на их место вынесла других. А вы задавались вопросом, кто были эти мародеры, какова была их национальная принадлежность и социальный статус? До 1917-го, в нашем доме по Ленина, 14 (бывшая Фундуклеевская) на первом этаже был ювелирный магазин (там, где сейчас "Украинские ласощи"), а сам дом был доходным, т.е. квартиры сдавались. Хозяйка дома и магазина жила в нем же, занимая весь 5-й этаж. Как сложилась ее судьба после революции - мне не ведомо, но, поскольку рос именно в этой квартире, то знаю, что к 20-м годам из нее сделали коммуналку, где проживали 5 семей, и лишь одна из пяти была нееврейская, семья энкавэдиста (сколько крови он всем попортил и сколько судеб сломал, это отдельная тема). Но такое же точно соотношение еврейских и нееврейских семей сохранялось вплоть до начала 70-х во всем доме, в квартале, на всей улице, в центре города. Где-то четыре к одному. Так кого будем считать мародерами, а? Далее вы пишете: "А ведь эта история повторилась в 1941 году. Ни одна бл.дь не заступилась за соотечественников-евреев, когда их повели расстреливать". А вы задавались вопросом, почему ни одна городская б... (независимо от национальности) не вступилась за соотечественников украинцев в 32-33 гг., когда они по селам миллионами подыхали с голодухи? Когда их раскулачивали и целыми семьями прямиком отправляли на лесозаготовки в Сибирь...Их ведь тоже предали, не так ли? Так за кого те, что остались и выжили, должны были вступаться в Бабьем Яру, в годы войны... за горожан, которым было на них глубоко наплевать в годы коллективизации? Смешно. Такова ирония судьбы, палачи и жертвы периодически меняются местами. Это трагедия этой земли. А сейчас что, разве у нас нет преданных, брошенных на произвол судьбы? Да сколько угодно. Разве сытое меньшинство не смотрит равнодушно, как подыхают от безденежья и болезней пенсионеры, малоимущие? Разве город не повернулся спиной к селу?.. История повторяется, увы. Очень непростая тема.

И опять Цаплиенко - о предательстве. То ему Милошевич предатель, теперь Киев предали. Копайте глубже господа! Знаменитые коммуналки - это что? Это мародеры вселившиеся в дома своих же соотечественников во время революции 17-го года. Ну то есть одних соотечественников (интеллигенцию, духовенство, дворян, само собой, их детей и родственников) выселили из киевских квартир, на Бибиковском Бульваре, Фундуклеевской, Прорезной, Большой Васильковской, Крещатике, Столыпинской, Елисаветинской, Николаевской, Александровской и прочих. Что было с ними дальше? Куда кривая мечты заведет: кого расстреляли на свежем воздухе в Бабьем Яру, в Быковне, кого-то в душных подвалах ВЧК, кого позже в камерах ОГПУ в Октябрьском дворце, кого сослали в ГУЛАГ, без права переписки. Не в этом дело. Нормально. Социальная революция, гражданская война, там и прочяя Антанта. Но вот вопрос в том, не предали ли на заклание одни киевляне - других? Не вселились ли в их квартиры? Не делили ли их имущество? А ведь эта история повторилась в 1941 году. Ни одна бл.дь не заступилась за соотечественников-евреев, когда их повели расстреливать. Воспетые шестидесятниками коммуналки - это свидетельство геноцида по отношению к одним соотечественникам и предательства других. Кстати о предательстве. И чего это автора фильма все время тянет снимать на эту тему? Не потому ли, что преступника тянет на место преступления и Цаплиенко жмет собственное предательство?

Прохожему. Перш, ніж звинувачувати академіка Литовченка у "бреде", ще раз прочитайте, про що він пише. А пише він про те саме, що і ви. Ви говорите про ПОВОЄННИЙ Київ, у якому значне число тих, хто до цього спілкувався українською, заговорив російською. Ясна річ, серед євреїв і до цього ВДОМА калічена російська домінувала над ідиш. Але У КОМПАНІЇ, НА ВУЛИЦІ І В ШКОЛІ єврейська молодь вільно спілкувалася українською. Ще наприкінці 1920-х понад 60% єврейської молоді шкільного віку вільно володіла українською мовою, не кажучи вже про молодь польського походження. Литовченко про те і пише - що ПІСЛЯ війни чимало КОРІННИХ киян русифікувалося під впливом певних обставин. Зауважте, це пише ФІЗИК, а не філолог і не письменник.

Одна часть замечаний Грабовского - в точку, а другая - просто мелкие придирки. Относительно украиноязычного довоенного Киева - бред. Вырос на Ленина, в коммуналке, дружил со многими ребятами, жившими на Ленина, Пушкинской, Прорезной, Репина т.д. 50% семей в нашем квартале жили в Киеве еще до войны. Почти все были русскоговорящие. Особенно - киевские евреи (те, что вернулись из оккупации). Украиноязычной была парноменклатура, писательская и проч. творческая интеллигенция, научная элита, и то не вся. Эта публика в основном жила на Печерске.

Пану Грабовському. Ви праві в багатьох питаннях. Я не можу з Вами сперечатися, проти правди нема аргументів. Єдине, що хочу сказати на захист знімальної групи, - якщо хтось хоче зробити краще - нехай зробить. Робота ними проведена, всеодно, неординарна. Хочу виразити подяку і Олегу Карнасюку і Володі С. - режисеру монтажу (не встиг запам"ятати прізвище, здається Самусь) і редакторам і Андрієві Цаплієнку і тим хто відбирав архів - (грамотно підібрано!) Дякую Грабовському, що помітили цей фільм, а Інтеру за те що зробили його. Маю надію, що далі буде краще Вибачайте за мою українську мову - я корінний киянин і звик писати та розмовляти російською.

Маю подвійне відчуття. З одного боку щиро вдячний, що небайдужа мені тема київської окупації таки не забута телеканалом Інтер (якщо хоч один канал ще про це згадав?, вибачайте що не згадую). З другого боку, частково згоден із паном Грабовським, чогось суттєвого бракує. До авторів фільму. Якби добродій Цаплієнко був корінним киянином, то фільм був би однозначно краще. Дуже поважаю пана Андрія і не його провина, що він з іншого міста, тому деякі моменти київської окупації він не зміг пропустити через себе і донести цю емоційність до глядачів. Може був брак часу, або інші теми з инших проектів в голові автора були головніше, але факт залишаеться фактом - нерозкрита ідея - в чому зрадили місто та киян?. Поверхневість журналістики, особливо документальної, останнім часом стає еталоном. До Інтера не маю відношення, але це тенденція всіх каналів. Відчувається це і в цьому фільмі. Аби зберегти час і місце спробую написати лише все це у вигляді тез. - Місто зрадили двічі - коли здали ворогу, та коли звільнили - ярмо "перебував на окупаційній території" - не пусті словосполучення7 Чи це не відомо знімальній групі? Чому нема жодної особи яка постраждала від цього? Тоді б тема про зраджене місто якраз і була висвілена. - Кияни мусять бути вдячні тим військовим (в тому числі і генералові Власову), які два з гаком місяці героїчно обороняли місто. Власов не лише німецький найманець, а й героїчний захисник Києва, чому хоча б пару слів про це не сказати? З того що було сказане висновок один (читайте статтю Грабовського). - Щиро дякую, що хоч тут було сказано добрі слова про ОУН. Підпілля ОУН в Києві значно за чисельністю перевищувало радянське. Радянське підпілля одразу ж по приході німців було здане СВОЇМИ ж в ГеСтаПо. Причому і основні нелегали і резервні. - Взагалі то фільм сказав більше правди ніж вся радянська пропаганда за всі післявоєнні роки. Тут я погоджуюсь з паном Грабовським про те що фільм мав бути декількосерійним. Тема досить широка. Думаю, тут проблема не в бюджеті, а в тому, що мало хто із знімальної групи знався на темі. Тут спрацював звичайний теперішній підхід документальної журналістики - нема часу на вивчення теми, тому розповідаємо про те, що десь дізнались та почули

Аноніму. Ось ще одна "хвора людина": "Згадуючи майже суцільно україномовний довоєнний Київ (а до війни я вже почав навчатись вже в другому класі нововідкритої Української школи, тобто мав вже досить свідомі уявлення і спогади про мовну ситуацію: ми на вулиці, з товаришами спілкувались українською мовою, це було в Печерському регіоні, досить “з офіційованому”) – то вже після звільнення все змінилось майже міттєво – “новокіяни”, які прйшли “в обозах” армії та навально осіли в Києві – були або росіянами, або “хохлами” зі сходу, захоплені наступаючим валом Червоної Армії, квазі російськомовні навіть більш войовнича, ніж етнічні росіяни,. для яких шарм чужої їм української мови сприймався навіть з певною симпатією. Російськомовна армійська стихія та партійно-радянська управлінська чиновницька рать втягнула в російськомовний офіціоз велике коло київського міщанства (висміяного ще до революції в п’єсі “За двома зайцями” в особі Голохвостого), представники якого за всяку ціну намагались підроблятись “під владу”, наслідувати правячим особам, віддавати своїх дітей до російських шкіл, забираючи з українських та творячи інші нерозумні вчинки". Член-кореспондент НАНУ, академік АН ВШ Володимир Литовченко, президент Українського фізичного товариства Напишіть українським фізакам, що один із їхніх лідерів - "хвора людина", а от ви - "здорова"...

Тю. Це ж чистий суб'єктив - враження людини від фільму. Ви пропонуєте до кожної критичної статті шукати хвалебну "для балансу"? Якби він звинувачував Цаплієнка в якихось злочинах, тоді, звичайно, потрібна була би і точка зору Цаплієнка. А так - прошу, викладайте свою точку зору, опублікуємо.

Грабовський правий. Щоб знімати про історію, потрібно про ту історію щось знати елементарно. Але мені фільм сподобався. Хоча і ляпів у ньому дійсно забагато.

можна погодитися з багатьма спостерженнями грабовського щодо фільму, але коли він починає говорити про суржик щодо назви або про переважну україномовність передвоєнного києва (хоч як би нам з вами цього хотілося, але це не зовсім так - складніше, але не так) - розумієш, що він людина хвора.

Неодмінно треба показати, що знає щось більше за інших, з кимось знайомий особисто, продемонструвати свою "розумність" ...Так, криза не в економіці. Є очевидна криза у Грабовського. Кому цікаво, що він прочитав на одну книжку більше ніж автор стрічки? Треба подякувати "Інтеру", і заохотити показувати більше про українську історію, а не вдаватися до підленької критики. До речі, Телекритико! Друкувати таку розгромну статтю без відповіді або іншої точки зору, причому статтю значною мірою несправедливу, - це моветон.

Поддерживаю Грабовского. И канал "Интер" - полное г. и Цаплиенко, в своей манере, сам себе что-то придумал и под свои фантазии подобрал информацию. Дерьмо вышло, а не фильм, впрочем на "Интере" другого уже давно не бывает.