“Новини” на УТ-1: все йде як слід

20 Липня 2005
1898
20 Липня 2005
11:13

“Новини” на УТ-1: все йде як слід

1898
Репліка Лілії Максименко “Це нічого, що ми нахабні?” на перший випуск “Новин” на Першому Hаціональному в цілому несправедлива, і зосереджена більше на недоліках нового продукту. А тут недоліки були хоча і очевидні, але другорядні. Репліка Лілії Максименко “Це нічого, що ми нахабні?” на перший випуск “Новин” на Першому Національному в цілому несправедлива, і зосереджена більше на недоліках нового продукту.
“Новини” на УТ-1: все йде як слід
Учора «Детектор медіа» опублікувала досить емоційний відгук власного оглядача – Лілії Максименко - на перший випуск оновленої інформаційної програми Першого Hаціонального, яка тепер має назву «Новини». Сьогодні ми публікуємо відгук на цю репліку – яка, одночасно, є і ґрунтовним аналізом першого випуску «Новин» - від професійного глядача, екс-головного редактора «Репортера» на Новому каналі Кирила Лукеренка. «Детектор медіа» планує також опублікувати й інші точки зору – тож пропонуємо всім бажаючим приєднатися до дискусії з приводу відповідності очікувань від нової команди новинного мовлення на НТКУ першим результатам її роботи, які ми вже бачимо в ефірі. ЧОГО НЕ ПОМІТИЛА ЛІЛІЯ МАКСИМЕНКО

Перш за все, у “Новин” є свій погляд на світ, свій стиль і своя подача. Є своє уявлення про формування випуску. Є амбіції, бажання працювати і мета.

“Новини” - цілком україномовні. Переклади російськомовних синхронів означають безкомпромісну стовідсоткову українську мову в ефірі.

Це може не подобатися з міркувань поваги до способу самовисловлення значної частини наших співвітчизників, а також не виключено, що відвертатиме від екранів якусь частину аудиторії. Це також створює додаткові технічні труднощі. Адже журналіст має обов'язково перекласти синхрон і знайти того, хто його начитає; крім того, неясно, що робити з російськомовним синхроном, який «приїхав» за лічені хвилини до ефіру – перекладати чи давати з порушенням принципу повної україномовності? Але це свідома позиція, це частина особливого образу “Новин”.

По-друге, верстка випуску свідчить, що у програму новин не навалюються усі події підряд, а їх сортують, відбирають. Немає матеріалів випадкових. Щось викидають, щось підкреслюють, але випуск не виглядає розхристаним. Можливо, саме великий хронометраж дає змогу висвітлювати теми по три-п'ять хвилин, а це знімає ефект недомовленості.

Водночас, випуск орієнтований на найширшу публіку, якій цікаві прості речі. Тут відсутнє винюхування тонкощів, цікавих для політично прискіпливої аудиторії, наприклад, “5 каналу”. Випуск верстається не тільки з точки зору політичної значимості події, а й так, щоб затримати біля екранів звичайну, просту аудиторію. Тому сюжет про феєрверки і опиняється в першій половині випуску.

Мова ведення програми – пафосна, але гранично проста, зрозуміла, не заплутана. Кожне слово на своєму місці, воно значиме. Ритм мовлення – досить повільний, такий, щоб за ним могли встежити і старші люди. Щодо пафосності – питання суперечливе, але якщо такий стиль обраний, то виглядає це в кадрі органічно.

Оператор не соромиться крупного плану ведучого. Умовно кажучи, ведучий не сидить у іншому кінці кімнати, а дивиться глядачеві в очі зблизька. Це – ризикована річ, бо тут і грим має бути бездоганним, а емоції ведучого, його слова і сутність інформації в сюжетах і в студії мають виглядати цілісними. Інакше глядач відчує, що тут щось підбріхують.

Також помітно, що “Новини” більш вдало використовують потенціал, який лишався незадіяним у попередників з “Вістей”, та у попередників попередників. Маються на увазі регіональна сітка кореспондентів та робота з архівними матеріалами і віддаленими подіями.

“Новини” мають більше ілюстративного матеріалу з регіонів, навіть якщо цей матеріал переправляють і переписують у Києві. Ще один вигідний ресурс – старші кореспонденти і старші співробітники НТКУ, які виглядають більш переконливо, коли розповідають у кадрі про те ж поховання патріарха, аніж молоденькі кореспонденти на інших каналах.

ПРО ПІАР І САМОПІАР

Українська аудиторія звикла до розгублених ведучих, які не хочуть брати на себе відповідальність ані за сказане ними в ефірі, ані за незграбні сюжети, до яких так не хочеться підводити глядача. Так само мало не викликає підозру людина, котра в кадрі не виплітає словесні мережива, не мудрує, а говорить простою, зрозумілою мовою. Ще більш підозріло ставляться сто тисяч разів обдурені українці до всіляких публічних обіцянок.

Репліка Лілії Максименко, очевидно, щира і з'явилася вона з того, що журналістка відчула як певний дисонанс – небездоганні новини і сміливі обіцянки ведучого, шеф-редактора і авторів сюжетів.

Так, у першому зміненому випуску програми неможливо не підкреслити, що над змінами працювали. Для естетів і столичної публіки самореклама й виглядає занадто очевидною. Якщо ж врахувати, що “Новини” хочуть здобути найширшу аудиторію, в тому числі, і зовсім просту, то закиди видаються менш доречними.

Утім, тут не тільки самопіар. Це й спроба заключити контракт з глядачем – “ми відповідаємо за свої слова, за свої новини, і ми зобов'язуємося тримати планку”.

Це не нахабство. Це привселюдне написання боргової розписки. Це самовизначення стандарту й добровільне спалення мостів за собою. Тепер, коли маніфест оприлюднено і мету накреслено, кожен глядач має право пред'явити свій рахунок.

Зі своїм рахунком автор репліки поспішила. Все ж таки, “Новинам” якихось два-три місяці. Це дійсно дуже швидко, за світовими стандартами.

Зараз ще можна пробачити і завеликий піджак Андрія Шевченка, і недороблений дизайн заставок і перебивок, і простеньку студію, і два випуски новин на добу. З часом же, кожна з цих речей, якщо десь проскочить, дійсно буде порушенням конвенції.

Команда “Новин” ставить перед собою дуже амбітне завдання – вони хочуть на кінець року мати третій рейтинг серед інформаційних програм. Той позитив, що доброзичливий глядач побачив у ефірі у понеділок, підтвердився й у вівторок. Якщо нова інформкоманда НТКУ зможе працювати такими ж темпами і з такою ж ефективністю, як протягом цих кількох місяців, то досягнення поставленої мети виглядає цілком реальним.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МФВ „Відродження”

Читайте також:

“Це нічого, що ми нахабні?”

НТКУ міняє сітку мовлення Новий дизайн "Новин" Першого Національного

Роман Вибрановський: «Ми готуємо систему проектного менеджменту»

НТКУ. НАКАЗУЮть: ПОГОДИТИСЯ...

Запитання «ТК»: - Ваші враження від нової програми «Новини» на Першому Національному (картинка, верстка випуску та сюжетів, ведучі, мова, дотримання стандартів, інше)?
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
журналіст, для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1898
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду