Віце-прем’єр з гуманітарних та соціальних питань в інтерв’ю кореспонденту «ТК» про перспективи суспільного мовлення та реформування НТКУ, про заборону реклами алкоголю та тютюну, про переділ медіаринку, про політику держави в інформаційному просторі, про політичну реформу та інше. Розмова відбувалася 21 червня цього року. – Миколo Володимировичу, оскільки саме сьогодні, 21 червня, парламент нарешті ухвалив Постанову за результатами парламентських слухань щодо створення в Україні суспільного мовлення, поставлю кілька запитань саме з цієї проблеми. Як ви оцінюєте процес, який відбувся в країні протягом останніх півроку, щодо лобіювання ідеї запровадження суспільного мовлення? Чи не був він аж занадто затягнутий - і тоді внаслідок чого? Хто був проти? Чи оптимальний був обраний шлях? Якою була роль Кабміну в цьому процесі? Які ще є проблеми, на ваш погляд, у цьому процесі, які нагально треба вирішувати? Наприклад, дивує, що у новому варіанті Постанови щодо НТКУ знову йдеться про державну установу, а не державне підприємство…

- Думаю, що ми йшли правильним шляхом, розділивши процес створення суспільного мовлення на три складові. Перша складова – громадське обґрунтування необхідності його запровадження: що таке суспільне мовлення, наскільки воно є важливим, як його треба робити. Громадське обґрунтування важливості створення суспільного мовлення в нашій країні необхідне з точки зору європейськості України.

Друга теза – сформувати управлінську модель суспільного мовлення. Тобто, як вже зараз децентралізувати управлінську модель національних теле- і радіокомпаній в частині впливу держави. І третя складова – це пошук засобів фінансової незалежності суспільного мовлення. Цю складову ми відклали, умовно кажучи, на наступний бюджетний рік, розуміючи, що до неї треба підготуватися. Адже, зрозуміло, що в цьому бюджетному році скоригувати бюджет в цій частині ми не могли. В той же час, ми не повинні і затягувати процес реформування НТКУ, посилаючись на те, що фінансове питання не вирішене…

У кожній з цих складових є ще нюанси: залишається несформованою громадська думка щодо суспільного мовлення. Держтелерадіо, наприклад, категорично проти його створення на базі державних телерадіокомпаній. Але уряд я переконав, що треба підтримати цей процес...

- Як Ви думаєте, чому Держтелерадіо проти?

- Я думаю, з політичних міркувань, тому що їхній аргумент абсолютно абсурдний: це нібито суперечить Конституції... Я думаю, реакція Держтелерадіо пов’язана з тим, що існує, можна сказати, такий сегмент людей в центральній виконавчій владі, які вважають, що суспільне мовлення - непогана ідея. Але, на їхню думку, треба спочатку мати телебачення та радіо, які можна використати під час виборчої кампанії, а потім уже „відпускати їх на волю”. Тому Держтелерадіо не поспішає з перетворенням державного мовлення на суспільне.

Застереження стосовно цієї ідеї є в багатьох людей, в тому числі і на вищому рівні влади. Я послуговуюсь офіційними заявами, наприклад, Президента України, який вважає, що суспільне телебачення необхідне. Крім цього, вже неодноразово уряд декларував свою позитивну позицію щодо необхідності розпочинати створення суспільного мовлення вже зараз.

Тепер щодо другої складової створення суспільного мовлення – управлінської. Той законопроект, який готував колись очолюваний мною парламентський Комітет з питань свободи слова та інформації разом з експертами, є для мене особисто прийнятним лише до першого читання, адже поки що я до кінця не бачу оптимального механізму формування Наглядової ради. Сама ідея того, що Наглядова рада є важливим інститутом управління, є правильною. Але між першим і другим читанням законопроекту треба продумати, як вона має функціонувати і як саме вона повинна представляти різні соціальні, громадські і політичні інтереси.

- Ви бачите в складі Наглядової ради політичну опозицію?

- Звичайно. Було кілька концепцій. За першою, наприклад, 50 процентів членів Наглядової ради пропонує Верховна Рада, а 50 - громадські організації. Але проблема: як ці громадські організації відбирати? Інша концепція: 50% пропонує Президент, а інші 50% – Верховна Рада. Такий варіант теж прийнятний, але тільки за умови, що Президент і Верховна Рада надаватимуть перевагу представникам громадськості.

На жаль, в історії формування нового складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення так не склалося. Тому я думаю, що схеми 50/50 мають, все ж таки, більше мінусів. Є ще один варіант: по третині - Президент, ВР і громадськість. Але всі ці варіанти треба ще детально проаналізувати.

Головне, що уряд подав важливий сигнал – ми „за” і перше читання законопроекту про суспільне мовлення ми підтримуємо. А потім, між першим і другим читанням, треба буде продумати, як цю управлінську модель уточнити, знайти оптимальний, зрозумілий варіант.

І тоді, я вважаю, ми підемо на радикальний і безпрецедентний крок – на обрання президента суспільної телекомпанії Наглядовою радою, яка його контролюватиме. Ця позиція має «плюси» і «мінуси», але я вважаю, що на це треба йти і боятися тут немає чого, якщо дійсно в Наглядовій раді буде представлений спектр усіх інтересів.

Над третьою складовою створення суспільного мовлення – фінансовою - треба ще працювати, вона найскладніша. Ми вже в цьому році „розв’яжемо руки” керівництву Національної телекомпанії з точки зору журналістів – державних службовців. Є позиція Президента, і він уже підготував доручення уряду про підтримку такої ідеї: НТКУ - державне підприємство, і повна свобода дій. Я вважаю, що журналіст не має бути державним службовцем. В цьому році треба зробити все, щоб працівники НТКУ почували себе фінансово впевненішими. Наприклад, 10 мільйонів, зекономлених на Євробаченні, повинні залишитися в Національній телекомпанії України. Є, звичайно, велика кількість боргів, і я не думаю, що всі їх зможуть погасити. Але фінансове, так би мовити, „оздоровлення” телекомпанії треба зробити вже в цьому році. Щодо наступного року, то буде збільшене бюджетне фінансування телекомпанії, зокрема, більше коштів виділятиметься на створення суспільно важливих програм, заохочення до співпраці талановитих журналістів тощо.

Виникає питання, чи буде зменшена кількість реклами на Першому національному? Щодо алкоголю і тютюну, я одразу скажу, що я підписав доручення щодо розробки та подання на розгляд Кабміну законопроекту про заборону реклами алкогольних та тютюнових виробів. Я вичерпав потенціал переговорного процесу, я не розумію логіки дій керівників телекомпаній. Вони ніби останній день живуть, і суспільних цінностей для них не існує. Декілька разів я проводив наради і пропонував домовитись, що алкоголь у денному ефірі рекламуватися не буде... Оскільки цей компроміс не був телекомпаніями сприйнятий, ми готуємо зараз законопроект про повну заборону (включно з пивом та слабоалкогольними напоями).

- Повну заборону на телебаченні теж?

- На телебаченні – до 23-ї години. А на зовнішню рекламу буде, мабуть, повна заборона. Зрозуміло, що з наступного року...

- Ще одне уточнення: пропонується повна заборона і реклами торгових марок теж?

- І торгових марок. Така наша позиція. Я думаю, що парламент її також повинен підтримати. Не знаю, наскільки він готовий це зробити, але я думаю, що така ідея виправдана - про це свідчить наш аналіз рекламних бюджетів. Вони стали, звичайно, більш публічними, хоча тіньова складова рекламних бюджетів ще є, і це не таємниця.

- І який, як ви думаєте, процент цієї тіньової складової?

- Я думаю, що по багатьох каналах ми вже на дві третини, так би мовити, на світло вийшли. На жаль, чим менш популярний канал, тим більшою є тіньова складова. Як правило, в деяких теленовинах видно, що ледь не кожен другий сюжет – замовлений... Багато програм – це просто рекламні сюжети, проплачені в обхід податків. Тому треба вчитись працювати на світлі. І це проблема, тому що, на жаль, на тому ж Першому національному (ще не реформованому) чітко видно, що в нас взагалі по всій Україні, наприклад, профільні економічні програми, фінансові – це все тіньова реклама. Весь бізнес платить за ці телепрограми, вони показуються і сприймаються як звичайні програми, а реально це – недоброякісна або прихована реклама.

- «Детектор медіа» порушувала цю проблему. Але що може з цим робити Перший національний зараз, у якого немає грошей для реформування? А таким чином – кажуть його керівники в розмовах «офф-рекордс» - вони хоча б щось заробляють на виробництво нового продукту…

- Перший Hаціональний канал наступного року може планувати і намагатись працювати з глядачем стосовно введення абонентської платні. За інерцією, більшість громадян не готові ще платити за суспільне мовлення. Їх теж можна зрозуміти – вони не бачать якісного продукту, не розуміють, що буде з УТ-1. Але, я думаю, що Перший національний, як і планувалося, буде змінюватись: з 1 липня – новий формат новин, з 1 вересня – нова сітка і нова програмна концепція. І я думаю, це допоможе переконувати наших громадян платити абонплату. Платять же зараз 50 копійок на місяць за радіо…

- Але з іншою, неалкогольною, рекламою Перший Hаціональний буде працювати?

- На цьому етапі поки що буде. Але реклама алкоголю на УТ-1 згодом повністю забереться, і якщо ми, скажімо, введемо податок з комерційної реклами, можна було б забрати і переривання фільмів рекламою. Щось ми людям повинні дати, щоб вони погодилися на абонплату. Найбільше глядачів дратує переривання фільмів. З точки зору суспільства, алкоголь, слабоалкогольні напої – це негатив. А суспільне телебачення не може нести негатив людям. Але я думаю, що по фінансовій частині в нас є ще час домовитися. Я абсолютно переконаний, що те, що робить сьогодні на НТКУ команда Тараса Стецьківа та Андрія Шевченка - правильні кроки. Більше того, днями Тарас Степанович вилітає до Франції і буде вести переговори з президентом „Євроньюс”, в результаті якої можливе підписання угоди між «Євроньюс» і НТКУ. Таким чином Україна через Перший національний стане співзасновником „Євроньюс”. У нас буде своя редакція (якщо угоду буде підписано) в Європі. А вона сприятиме появі правдивих сюжетів про Україну. Ви знаєте, що Росія почала активно працювати з „Євроньюс”, але в російській версії, яка транслюється і в Україні, тексти коментарів є не зовсім адекватні текстам „Євроньюс”, і акценти щодо українських подій дещо зміщені, неадекватні. Тому по-перше, завдяки угоді з’являться нарешті в ефірі «Євроньюсу» адекватні сюжети про Україну. А по-друге, ми знайдемо можливість, щоб у нас транслювалася повна українська версія „Євроньюсу”. І, звичайно, буде домовленість про те, що ключові, чи „топові”, новини будуть іти на Першому Hаціональному.

- Але Росія стала власником 16% акцій компанії, і після цього має змогу суттєво впливати на діяльність цієї компанії…

- Ми не ставимо поки що так питання. Ми плануємо бути просто засновниками. Зараз у „Євроньюз”, здається, 12 країн-засновниць. Мова йде про досить символічну суму, це не бізнес-проект, це суспільний проект, і тому дуже важливо, щоб Україна ввійшла у засновники. Це є дуже важливим і знаковим: є довіра і початок роботи з „Євроньюс” і, звичайно, принципово потрібна нова концепція інформаційної політики на УТ-1. Все решта – потребує дуже великих грошей. Скажімо, якісне і нове кіно...

- Ток-шоу, серіали, популярні ведучі...

- Якраз з ведучими ток-шоу легше, тому що достатня кількість відомих журналістів готові співпрацювати з Першим Hаціональним. Їм треба лише підтримка перетворення державного ТБ на суспільне урядом та парламентом. Щоб журналісти були впевнені, що влада їх не буде «душити», як в попередні часи. За такої умови, я думаю, що ми на УТ-1 побачимо багато професіоналів та цікавих журналістів. До речі, зі спортивними програмами теж проблема, тому що зараз - це бізнес. Наприклад, на жаль, чемпіонат світу з футболу буде транслюватися на „Інтері”, а не на Першому Hаціональному.

- А чому „на жаль”? Можливо, нехай і буде на „Інтері”, адже суспільний мовник має демонструвати те, що не має комерційного зиску, чого не будують транслювати комерційні мовники... Звичайно, це можливість набрати рекламу, але якщо ми введемо податок на комерційну рекламу, який буде йти суспільним мовникам…

- Я поясню, чому „на жаль”... Сподіваюся, що українська футбольна збірна буде представлена на чемпіонаті світу. А я вважаю, що всі національні команди мають бути пріоритетними для каналу. Хто ж повинен національну збірну представити, як не Перший національний? Тому такий спорт буде саме на Першому телеканалі. Я противник комерційних спортивних турнірів в ефірі суспільного мовника, на яких гроші заробляють. Хай за ці турніри „б’ються” комерційні канали – у них грошей достатньо.

Або, наприклад, ми з Тарасом Степановичем (Стецьківим, - «ТК») обговорювали і питання показу на УТ-1 серіалів. В принципі, при всій критиці, вони подобаються багатьом, зокрема і старшим людям. Ми вирішили показати другу частину „Роксолани”, яка знята, фактично, на кошти російської компанії. Ця компанія згоду на показ серіалу Першому національному дала. Тому вирішили, що „Роксолану” будуть показувати і в Росії, і в Україні, там російською, тут – українською мовою. В принципі, цей серіал – один з небагатьох, знятих на українському ґрунті і на Україні. Тому стандарт правильний – Перший Hаціональний, стаючи суспільним, мусить представляти все, що стосується України. Власні серіали теж йтимуть на Першому каналі. Тому, якщо не буде ревізій стратегії, яку ми запропонували для НТКУ, я думаю, у вересні ми повинні побачити якщо не новий, то суттєво оновлений канал, який вже зробить кілька кроків до запровадження суспільного мовлення в Україні.

- Ваша оцінка того, що відбувається зараз навколо комерційних каналів, власності на них? Держава офіційно займає відсторонену позицію – хоча, все ж таки, йдеться про загальнонаціональних мовників і, власне, про загальнонаціональну безпеку. І мені здається, що держава має не тиснути, але декларувати якусь позицію – і стосовно прозорості акціонерів, і стосовно захисту прав журналістів, і так далі. Але проблема ще й в тому, що неофіційно деякі конкретні особистості з представників влади, заперечуючи це, але, за нашими даними, все ж таки беруть участь у процесах зміни власників, але позалаштунково. Це теж викликає негативні реакції у медійному середовищі…

- Тут так. Якщо подивитися на управлінську модель, то Перший Hаціональний має пряме відношення до Держтелерадіо. А стосовно комерційних телеканалів – то пряме відношення до них має Національна Рада з питань телебачення та радіомовлення. Я думаю, що Національна Рада зробила добрий крок, підписавши з каналами Меморандум і визначивши більш зрозумілі правила гри. В той же час, я думаю, що мусила б бути також якась Декларація - чітка позиція стосовно акціонерів, засновників телеканалів. Тут я виходжу з того, що надзвичайно важливо, аби відбулася публічна легітимація власників каналів. Адже зараз ніхто не знає, що відбувається з телеканалами, за виключенням холдингу Пінчука. В принципі, з „Інтером” як раз зрозуміла ситуація, і я про це говорив. З „1+1” - найбільш заплутана ситуація. І тепер виглядає так, начебто з цієї ситуації скористався бізнес, який збирається туди йти.

Я думаю, вихід з цього є: Національна рада, крім декларацій, все-таки має законодавче право вносити зміни в ліцензії стосовно статусу засновників і власників телеканалів. І я думаю, що Нацрада має стимулювати і пришвидшувати цей процес. Ідуть розмови по „1+1”, по „Інтеру”… Хоча б з топ-менеджерами треба зустрічатися і розмовляти про те, що відбувається з каналами. Наприклад, якщо на „1+1” відбувся або відбувається факт зміни власників, то я абсолютно переконаний, що вони повинні почати з публічної декларації, презентації цього. Нацрада має бачити, яка програмна політика каналу, чи треба вносити зміни до ліцензії під цю програмну політику, що чекає журналістів і творчий колектив тощо...

Я думаю, якщо зміна власників значної частини акцій по „1+1” відбудеться, то люди, які будуть керувати каналом, зацікавлені в тому, щоб продекларувати, що вони будуть робити. Ідуть також переговори щодо зміни керівництва і в інших каналів, але тут ніби замкнуте коло.

- Стосовно яких телеканалів?

- Я знаю, що скажімо, сьогодні і „НТН”, „Тет” та інші канали дискутують, зустрічаються, визначають, перш за все, своє місце на ринку і, я думаю, вони б не були проти, щоб, наприклад, не продавати канали, а скажімо, залучати ще інвесторів…

- Якщо це дійсно так, то у держави немає прагнення, аби зробити кроки до того, щоб якийсь процент акцій комерційних телеканалів виставлявся на відкриті торги, щоб саме суспільство могло впливати на діяльність та редакційну політику загальнонаціональних телеканалів через володіння акціями? І прозорості це додасть медійній власності…

- Ідея правильна, тому що я завжди казав, що всі ми, наче забули про все і займаємося одним каналом - суспільним. А насправді суспільство хоче впливати і на решту каналів, у всякому разі, до каналів „1+1” та „Інтер” і держава, і суспільство мають відношення, бо це колишні УТ-2 і УТ-3... Але зараз ця патова ситуація з медіавласністю пов’язана з тим, що, фактично, в цій галузі нічого не врегульовано. І тільки добра воля теперішніх власників і топ-менеджерів є передумовою того, щоб зрозуміти, що відбувається.

- Але держава може ініціювати відповідні законодавчі ініціативи, чи буде це робитися?

- Думаю, це треба робити. Ми працюємо над законодавчим врегулюванням проблем щодо власників і засновників, але поки що не знайшли розв’язки, як нам їх персоніфікувати. Поки що ми обмежуємося закликами доброї волі...

Мабуть, якщо сам ринок, телепростір психологічно неготові до публічних, цивілізованих правил куплі-продажу, то і країна до цього ще не готова. Це ж характеризує загальну історію з бізнесом в Україні, приватизацією, бо телевізійна приватизація або комерційні операції в будь-якій іншій сфері – це одного порядку операції. Як ця інформація була закритою, так і зараз вона залишається такою.

- Коли ви кажете, що йдуть перемовини, чи не йдеться про те, що нова влада все ж таки тисне на нинішніх власників телеканалів з тим, щоб вони «поділилися», так би мовити, власністю?

- В стратегічному сенсі можна казати про таку інституцію, як влада. В тактичному плані, очевидно, є різні політичні гравці, які сьогодні знаходяться при владі. Кожен з них має свої тактичні плани, тактичні дії. Зрозуміло, що є, наприклад, Соціалістична партія, Народна партія, блок Тимошенко, Народний Союз зі своїми планами... Я б сказав, що діють більше не владні, а політичні гравці. Є політичні інститути, які готуються і до виборів у 2006 році, вони є більш активними у питаннях медіавласності... Тому я думаю, навіть якби хтось і хотів звинуватити власне владу у стратегічному, широкому смислі, то це зробити дуже важко.

- Але мова про окремих політичних гравців у владі може йти?

- Може. Я думаю, що всі прекрасно розуміють, що коли йдеться про перемогу в політичному сенсі, то президентські вибори – це лише перший крок до перемоги. Тому що без парламентських виборів, особливо в контексті можливих змін до Конституції, мови про закріплення демократичних перетворень немає. І всі розуміють важливість парламентської виборчої кампанії, тому, фактично, всі політичні гравці задіяні і зацікавлені в тому, щоб відбулися якісь зміни на медіа-ринку. Хтось зацікавлений, як я, наприклад, в демонополізації ринку, а хтось зацікавлений в тому, щоб при цій демонополізації отримати свій вплив безпосередньо на якийсь канал.

Продовження інтерв’ю читайте в «ТК» завтра.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ "Детектор медіа" публікує за підтримки МВФ "Відродження"

Читайте також:

Владимир Грановский: «Никто на канале «Интер» не давал указаний по продаже новостей»

Закон України про внесення змін та доповнень до Закону України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України"(нова редакція)

EuroNews надеется на результативные переговоры о покупке Национальной телекомпанией Украины 1% акций европейского телеканала

Национальная телекомпания Украины договорилась с телеканалом EuroNews о покупке 1% его акций.

Телеканал "Интер" выкупил права на показ ЧМ-2006

Микола Томенко: «Два рейтингові канали в руках однієї політичної сили - це теж проблема концентрації або монополізму»

Микола Томенко: «Якщо Держтелерадіо і Іван Чиж готові, то ми надамо їм можливість прозвітувати у Верховній Раді»

Порошенко не покупает «Интер», а посредничает?(обновлено)

Чому влада "у всьому винна"?

Скрытая реклама или Самоокупаемые новости?

Чем новости русской службы "Евроньюс" отличаются от программы "Вести" телеканала "Россия"? Беседа с Андреем Быстрицким

ВГТРК УКРЕПИЛА СВОИ ПОЗИЦИИ В ЕВРОПЕ Антон Златопольский: "Идеология редакционного контроля на телеканале "Евроньюс" соответствует нашей"