Першу частину читайте тут. Огляд за попередній квартал у двох частинах читайте тут і тут.

Цей моніторинг — докладний аналіз ефіру спільного марафону (новин, прямих ввімкнень, гостьових студій) на дотримання стандартів і вагомі професійні помилки ведучих і журналістів. Автор моніторингу — Ігор Куляс, медіатренер та автор основної методології моніторингових досліджень «Детектора медіа». Докладний розбір роботи ведучих і журналістів під час моніторингу потрібен і глядачам, і самим медійникам, які зможуть врахувати свої помилки та робити якісніший продукт. В аналізі ми враховуємо специфіку воєнного часу та фіксуємо лише порушення стандартів, яких журналісти й ведучі могли б уникнути.

Детальніше — в методології моніторингу. Резюме моніторингових звітів читайте тут. У рубриці «Щоденні теленовини» щодня виходить короткий огляд марафону.

Нагадуємо, що у зв’язку зі зміною сітки марафону в кожному моніторингу аналізуються всі шість каналів, але по 4 години ефіру. Та за два суміжних дні: понеділок і вівторок, вівторок і середа тощо. Ці дві доби на тиждень і години з ефірних блоків кожного каналу ми обираємо довільно. У розділі подій / тем, які не висвітлювалися телемарафоном, зазначаємо лише ті, які оприлюднювалися більшістю стрічок новин інших медіаресурсів протягом того часу доби, який аналізується.

Порушення стандартів в ефірі телемарафону

Протягом липня — вересня цього року в досліджених ефірах телемарафону була така кількість порушень стандартів інформаційної журналістики, які впливали на зміст інформації та несли ризики не лише неякісного, але часто й невірного інформування глядачів та слухачів телемарафону:

Загальна кількість порушень стандартів в ефірі телемарафону продовжує зростати, якщо в другому кварталі цього року порушень було 13922, то в третьому кварталі — вже 15516. Це при тому, що в попередньому кварталі я проаналізував навіть трохи більшу кількість ефіру (240 годин, а зараз 214). Тобто загальна професійна якість телемарафону невпинно погіршується, і це погіршення є однозначною тенденцією. Відповідно глядачі (та слухачі) телемарафону отримують дедалі менш адекватну інформаційну картину того, що відбувається в країні та світі. І ця, даруйте, «паралельна реальність» має визначення «єдиного інформаційного каналу» країни, що воює!

Середні показники грубих порушень стандартів на кожну ефірну годину за каналами виглядали так:

Середня кількість порушень на годину ефіру в третьому кварталі року зросла до 73,3 (у другому кварталі вона становила 54,4). Це подолання знакової позначки, — тепер можна сказати, що в телемарафоні «Єдині новини» в середньому щохвилини журналісти порушують певний стандарт. Як і в попередньому кварталі, найбільшим порушником продовжував залишатися канал «1+1», на який у третьому кварталі припадало 21,9% всіх порушень телемарафону, у першій трійці з незначним відставанням від «лідера» також опинилися ICTV з СТБ (20,9%) та «Інтер» (19,0%). На цих трьох учасників припадають майже дві третини всіх порушень телемарафону. Ще майже третина — за каналами «Рада» і «Ми — Україна», найменше порушень було в ефірах Суспільного, але для каналу це слабка втіха, бо до якості роботи суспільного мовника запит є особливим, там узагалі порушень не мало би бути.

У третьому кварталі року середня кількість порушень стандартів зросла в ефірі всіх без винятку учасників марафону. Причому це було значне зростання: майже на третину збільшили кількість порушень «1+1» і ICTV з СТБ, на чверть — «Інтер» і «Рада», на 20% Суспільне та на 10% «Ми — Україна».

Якщо порівнювати середні показники порушень окремих стандартів у телемарафоні з попередніми кварталами року, то динаміка змін була ось такою (всі дані — середні кількості на годину ефіру):

У третьому кварталі поточного року, порівняно з попереднім, погіршилася ситуація з дотриманням усіх стандартів, за винятком стандарту оперативності. За трьома ключовими стандартами — відокремлення фактів від думок, достовірність і оперативність — від кварталу до кварталу ситуація погіршується, причому, як бачимо, дуже значними темпами.

Порушення стандарту відокремлення фактів від думок

На цей стандарт припадає більше половини всіх порушень у телемарафоні. А порушення саме цього стандарту значно спотворює інформацію, оскільки телеглядач чи радіослухач замість фактів і думок компетентних у цих темах людей отримує відсебеньки журналістів, їхні емоції та скоростиглі судження. Їхня цінність для якісного інформування є в кращому разі нульовою, а в більшості випадків від’ємною. Ось у які способи журналісти різних каналів і медіагруп порушували цей стандарт у третьому кварталі цього року:

У середньому на годину ефіру це виглядало ось так:

За порушеннями саме цього стандарту знову в «лідери» вирвалася об’єднана редакція ICTV та СТБ, яка на 50% збільшила кількість порушень порівняно з попереднім кварталом (було 41,8, стало 62 порушення на годину). Канал «1+1» поступився «лідерством», попри те, що також значно збільшив кількість порушень стандарту (з 44,5 до 58). Не сильно від двох «лідерів» відстав і канал «Інтер», так само істотно збільшивши кількість порушень стандарту (було 41,9, стало 55,6). Інші канали збільшили кількість порушень цього стандарту більш «помірно»: на 11,1 в середньому «Рада», на 4,1 — Суспільне та на 2,5 — «Ми — Україна».

Суб’єктивні думки журналістів у новинах

Цей розділ буде традиційно найбільшим у цих підсумках, бо саме подібних порушень цього стандарту в телемарафоні традиційно найбільше і вони є найрізноманітнішими серед усіх, тож потребують більш докладної класифікації та численних прикладів. Плюс до того через саме ці порушення значною мірою спотворюється картина реальності для аудиторії, оскільки суб’єктивні думки журналістів підміняють реальну інформацію та додають винятково емоційну складову.

А їхня кількість в ефірі телемарафону продовжує невпинно зростати. Якщо в другому кварталі щогодини в середньому цих порушень було по 29,9 на годину, то в третьому стало 39,4. Найбільше цьому «посприяли» канали ICTV та СТБ (+19 подібних порушень на годину в середньому), «Інтер» (+13,5), «1+1» (+11,3) і «Рада» (+10,5). Зросли, хай і не так відчутно, ці показники й на інших двох каналах. Тобто ця «хвороба» охопила всі редакції телемарафону без винятку.

Серед подібних порушень стандарту на першому місці продовжують залишатися суто емоційні оцінки журналістів. Тут якихось принципових новинок майже не було, бо, знаєте, є така тенденція, коли журналісти дуже швидко потрапляють у хворобливу залежність від штампів, які вживають щодо схожих подій, ситуацій чи обставин. Тож якісно емоційні оцінки журналістів телемарафону з часом принципово не змінюються, просто від кварталу до кварталу зростає їхня кількість.

В телемарафоні вороги майже не стріляють, набагато частіше вони «гатять», «щільно вкривають вогнем» або навіть «рясно накривають», у крайньому разі «нещадно обстрілюють». Щоправда, цього разу на «1+1» вигадали новинку «смалили по будівлях з важкої артилерії». Самі ж обстріли дуже часто журналісти теж визначають емоційно, вони або «цинічні», або «підступні», або «нещадні», або «пекельні» тощо. І як наслідок: «гучні вибухи», «потужні вибухи», «надпотужні вибухи», «моторошний свист та вибухи», «земля здригається від вибухів», «вікна і двері ходили ходором» тощо. А внаслідок ворожих обстрілів — це все «вщент зруйноване», «вщент згоріле», «вщент розбите», «вщент знищене», «вщент розтрощене» і «варварськи зруйноване». Або ж «фактично спопелили». Будівлі та міста майже завжди «понівечені», а земля «рясно всипана», «посічена» або «нашпигована» «смертоносним ворожим залізяччям». Вирви — обов’язково «величезні» й «навколишні поля та села просто жахають кількістю вирв». І дуже багато інших емоційних визначень на кшталт: «буремний Донбас», «місто стало суцільною руїною», «спустошене і понівечене війною місто», «стало наче привидом» і подібних.

Журналісти всіх редакцій, за винятком хіба Суспільного, повсякчасно оцінюють, що сталося «на щастя», а що сталося «на жаль». Часом це звучить щонайменше дивно, наприклад: «на щастя, приліт стався уже потому як малечу забрали батьки, втім одна людина загинула на місці» (ICTV та СТБ) або «пацієнт важкий, але йому неабияк пощастило, одна зі скалок пробила ногу за кілька міліметрів від артерії» («1+1»). Навряд чи щастям можна назвати загибель людини, та навіть поранення ніяк не підпадає під визначення «пощастило». Крім того, є докорінна різниця, наприклад, між «на жаль, є загиблі» і «на жаль, це правило ігнорують». А оцінка звучить однакова. Слово «трагедія» і визначення «трагічний» звучать у марафоні повсякчас, хоча гадається мені, що сама по собі війна є суцільною трагедією. Тож журналісти могли б цілком називати факти якось і без підміни їх цією знеціненою постійним вживанням оцінкою.

Ще один різновид надуживаних емоційних оцінок-штампів у телемарафоні — це все, що не сталося на погане: «дивом вижив» і «дивом не постраждав», «просто на диво» й «у дивом вцілілому», «лікарі зробили диво» тощо. І дотичні до цього ж «дива» синоніми: «відбулися переляком», «відбулася осколковими пораненнями» (!), «були люди, які дійсно народилися в сорочці», «витягли із того світу» тощо. Аж до того, що «щасливчика, що без води та їжі провів під уламками півтора тижня». Це кота на «Інтері» таким визначили. Дай боже, щоб цей «щасливчик» після півтора тижня сухого голодування взагалі живий залишився, бо здоровий — точно навряд чи.

Як і раніше, але дедалі більше в марафоні стає різноманітних визначень зі словами «жах», «страх», «пекло» тощо, тобто все, що, на думку журналістів, має привернути увагу глядача. Приклади навскидку (бо їх дуже багато): «після пережитого пекла», «насправді жахає», «страшна історія», «моторошні наслідки», «принесли сюди лише страх і смерть» («1+1»), «в смертельно небезпечну пастку», «у найстрашнішому місці на Землі», «в епіцентрі цього пекла», «у найпекельнішому місці», «моторошний вечір», «разючі історії» (ICTV з СТБ), «зі страшними фото», «кадри шокували весь світ», «цей місяць був по-справжньому кривавим», «треба було пройти сім кіл пекла», «однієї з найстрашніших битв», «те, що ми тут бачимо — це суцільний жах», «жахіття цієї війни», «мовчазний свідок найстрашніших подій», «у пекельні дні лютого» («Інтер»), «звірства росіян», «страшний день», «не залишилося живого місця», «чинила звірства», «влаштували справжнє пекло», «спалахнула страшна війна», «жахи російської окупації», «ворог наробив горя» («Ми — Україна»).

І купа незграбних, як на мене, «художньо-літературних» вправ журналістів марафону зі спробами описати емоційний стан героїв своїх сюжетів (це замість того, щоби просто дати цим героям можливість самостійно про свій душевний стан розповісти): «зі сльозами на очах», «ледве стримує сльози», «вона була надзвичайно щемливою» («1+1»), «її пошматоване серце підказало», «медики теж були в шоці», «жінка не стримує сліз», «чоловік і жінка у розпачі», «він не опустив руки», «сліз було не стримати» (ICTV з СТБ), «не можуть оговтатись», «не може стримати сліз», «менш гострою стала і гіркота людських спогадів» («Інтер»),«історія, що торкається самого серця», «жінка і досі в шоковому стані», «люди дійсно в щоці», «не впадає у відчай», «та материнське серце відчувало біду», «не може оговтатись» («Рада»), «подруги не стримують сліз» (Суспільне), «щемливу історію кохання», «не встигли вони оговтатися», «не приховує емоцій», «не стримуючи сліз», «не впадає у відчай», «та щасливі моменти перегукуються із сильним болем» («Ми — Україна»).

Через суто емоційні оцінки журналісти продовжують поглиблювати прірву між реальністю та занадто оптимістичною її версією в телемарафоні. Те, що відбувається на фронті, описують ву таких патетичних формах: «наші захисники дають гідну відсіч», «успішно нищать ворога», «ця зброя наводить справжній жах на ворогів», «забезпечують окупантам пекло на землі», «отримавши по зубах, ворог принишк», «чимало руських перетворили на “хароших”», «ворог зазнає колосальних втрат», «окупанти масово здаються в полон» («1+1»), «блискавична операція», «філігранно знищують ворога», «військові йдуть у бій з оптимістичним настроєм», «попри шалений опір росіян», «впевнено тримають оборону», «успішно відбили всі ворожі атаки», «окупаційна влада в паніці», «на перегній перетворили загарбників» (ICTV з СТБ), «розрахунок миттєво починає свою пекельну роботу», «справді блискуча, навіть трохи зухвала операція», «він став жахіттям для окупантів», «наводить жах на окупантів», «віртуозно маневруючи», «і прогнозував окупантам нерадісну перспективу з активним переміщенням у небуття», «в підрозділах окупантів паніка» («Інтер»), «їхніми зухвалими операціями захоплюється світ», «блискавичної операції», «справляються на відмінно», «вдало відпрацювали по позиціях окупантів», «завдають окупантам шалених втрат» («Рада»), «наші титани», «Росія у вогні», «літаки палають», «наші військові впевнено просуваються», «славнозвісного контрнаступу», «тероборона під дих давала окупантам», «контрнаступ неухильно просувається», «активно поливають ворога вогнем», «завдають ворогу суттєвих втрат», «окупанти потрапили в пастку», «в росіян справжня паніка», «усе це вірна смерть для ворога», «помалу знайдемо і покараємо кожного, хто доклався до цієї нелюдської агресії»  («Ми — Україна»). Подібних описів бойових дій не було в третьому кварталі хіба лише в ефірах Суспільного. Вся ця лексика все ж більш пасує для пропагандистських матеріалів, але аж ніяк не для інформаційних.

А є ще й суто пропагандистська лексика в ефірі телемарафону, хай навіть її менше, наприклад: «ніж “виходів” москолоти», «варварської атаки росіян», «це ті часи, коли на території нинішньої Москви, як кажуть, ще жаби квакали», «русня почала тиснути», «кадирівських відморозків» («1+1»),  «давно пробила дно», «русня накриває», «істерично шукає», «нелюди забрали життя», «по-звірячому катував та вбивав», «новітні яничари» (ICTV та СТБ), «звільняють українську землю від російської нечисті», «російськими нелюдами», «пропагандисти немов збісилися», «викурюють русню з української землі», «у Москві істерика», «путінські солдати наче збоченці», «російські варвари», «свого божевільного ватажка», «у посіпак Кремля», «Міноборони РФ, яке позаочі називають “міністерством убивств”» («Інтер»), «звільняє від русні південні кордони», «зухвалість підлості» («Рада»), «здійняли галас», «проклята 83 окрема гвардійська десантно-штурмова бригада Збройних сил Росії», «два навіжені диктатори», «але кремлівські медіа заспокоїли російське “насєлєніє”» («Ми — Україна»).

Невмирущою в телемарафоні залишається погана багаторічна традиція нашої журналістики, за якою просту дію «сказав» треба майже обов’язково позначати всіми цими урочистими «зазначив» і «наголосив». Особливо доречними ці «урочистості» звучать у словосполученнях на кшталт: «Путін зазначив», «окупаційна влада закликає», «окупанти запевнили» або ж «терористи заявили». Принагідно всі канали продовжують урочисто називати «самопроголошеними» найрізноманітніших самозванців: «бойовикам самопроголошених республік», «самопроголошений президент Білорусі», «самопроголошена влада півострова», «самопроголошений колишній міністр оборони так званої “ДНР”». Чи не забагато честі? І, звісно ж, не меншою є кількість підмін нейтральних дієслів такими, що містять оцінку способу цієї простої дії: «зізнався», «нарікають», «жартує», «застерегла», «заспокоюють», «наполягає», «радіє», «тішиться», «упевнений», «обурюються» тощо. Часом журналістам навіть і цього замало, треба додати ще щось: «з жалем розповідають», «чесно зізнається», «жорстко критикує», «схвильовано наголошує», «риторично запитує», «обурено заявив», «охоче обговорює», «чітко не відповів», «впевнено звітують», «обережно додає» і подібні. Найбільше ж мені цього разу сподобався маленький шедевр на «Ми — Україна»: «вже заявили, що наполягатимуть». А загалом на цю невиліковну хворобу хворіють усі без винятку, особливо ж на каналі «Рада».

Журналісти продовжують доволі часто власними оцінками підміняти факти. Кілька прикладів: «є чимало поранених», «знищили багато ворожої техніки», «тривалого розслідування», «людей дуже багато», «прибули на місце за лічені хвилини», «врожай чималий», «непомірні статки», «герб величезний», «на шаленій висоті», «тривала реабілітація», «велика команда психологів», «на шаленій швидкості», «такі шалені кошти», «за короткий час», «ціна захмарна», «значно обмілів Дніпро», «ціни на квитки були значно вищими, ніж зазвичай», «швидко загасили», «стоїть небувала спека» тощо. Усе це — про цілком вимірювані речі або про те, що можна підрахувати або знайти експертну оцінку. Але ж набагато простіше самотужки оцінити за шкалою «багато — мало», та ще й додати емоційності у визначенні.

І найбільшою в телемарафоні є кількість просто оцінок чого завгодно та з якого завгодно приводу. Інколи складається враження, що журналісти взагалі не вміють сказати про будь-що і при цьому якось це будь-що не оцінити. Скажу чесно, таких оцінок у мене за квартал назбиралося на 15 сторінок і вони надзвичайно різноманітні. Тож навіть важко вибирати, бо всі вони показові та промовисті. Згадаю лише деякі найпоширеніші в телемарафоні. Такі, наприклад, як: «унікальні» (стосується чого завгодно — виставки, експонатів, артефактів, військових підрозділів, спецоперацій, відео, особливостей, будинків тощо), «безпрецедентні» (насамперед це про заходи безпеки, які взагалі щоразу «безпрецедентні», а ще про спецоперації), «легендарні» (військові, хіти, медики, футболісти, стадіони, «хаймарси» і навіть вівчарки), «історичні» (саміти, заяви, кадри, миті тощо), а також «доленосні», «тектонічні», «культові», «всесвітньовідомі» та взагалі «на наших очах твориться історія», як стверджують повсякчас журналісти телемарафону.

Ще з часто вживаних є слова «скандал» і всі похідні від нього аж до «гучного корупційного скандалу». Все, що хочете, журналісти можуть назвати «проблемою». А то ще «інтригою». Видання і політики — майже завжди «впливові», «поважні», або в крайньому разі «відомі». Дати й місця різних подій зазвичай «обирають невипадково». Західна зброя різного штибу в інтерпретаціях журналістів є «надсучасною», а ще «довгоочікуваною». Все, що не робиться, робиться зазвичай «активно», завжди «робота кипить», часто навіть «повним ходом», «співробітництво набирає обертів», «набирає обертів програма “єРобота”», а «уряд докладає максимальних зусиль». І буває навіть у підсумку, як на «1+1», «це вже величезний результат колосальної роботи». Заяви, крім «історичних», ще бувають «гучними», проєкти — «масштабними». Стояла також «справжня спека» (певно «несправжня» стоїть взимку). «Кадри розліталися мережами», «мережу миттєво заполоняли меми», «і це викликало шалений оптимізм» (це все цитати-штампи). Тилових «фронтів» цього кварталу, щоправда, стало набагато менше, мені трапилися лише «енергетичний фронт», «волонтерський» і «культурний». Одне слово, тут можна було би продовжувати і продовжувати.

Але є ще одне, що подеколи переважає всі вже перераховані оцінки, — це сумнівна образність. Яка, звісно, також містить і оцінковість. Від простеньких, таких як «злива заліза», «вогняні жнива», «бойові пташки» і «бавовна», до більш «літературних», як-от: «наші відчайдушні “рибалки” у пікселі з різних родів військ точно знають, де є “рибні місця”», «саме теркою українська армія метафорично перетирає Кремль», «бити ворогів допомагає “російський лендліз”» («1+1»), «то на території Нижньої Лаври досі подекуди відчувається запах “русского міра”, найбільша його концентрація тут», «а для активного знищення паразитів армійці мають не менш ефективні протипаразитні засоби» (ICTV з СТБ), «чи є змога зачинити цей велетенський китайський воєнторг», «одвічний кремлівський козир у рукаві — газ», «але окрім викрутки і паяльника гелікоптер потребує тепла долоні льотчика», «замість Кобзона, який із поважних причин не зміг бути присутнім, за урочистості відповідали духовий оркестр і військовий хор», «виїхала до Бельгії і там трансформувала свій розпач і мрії у творчість» («Інтер»), «Керченський міст пішов поспати», «Керченський міст втомився» («Рада»), «хижак зачаївся в кущах, коли здобич наближається, він швидко атакує» (Суспільне), «Україну залишили за порогом “відчинених дверей” Альянсу», «розбиратимуться і з тими, в кого прокинулась під час війни раптова жага до знань», «корвет “Гучний” тренуватиметься в багатьох місцях, навіть там, де нема жодної водойми» («Ми — Україна»). До цього ще додам, що в жартах лапки не чутно, журналісти про це завжди забувають.

Крім цих оцінок журналісти всіх без винятку редакцій доволі часто вдаються до складніших суджень і міркувань. Насамперед це різного роду та з різних приводів такі собі псевдоекспертні оцінки чи висновки. Вони були в третьому кварталі скрізь — і в підводках до сюжетів, і в коротких повідомленнях, і в прямих ввімкненнях, і в сюжетах. Особливо ж багато їх трапляється саме в таких собі «експертних» сюжетах, де (майже напевно) автори-журналісти без посилань переповідають у текстах за кадром те, чого наслухалися у справжніх експертів. Наведу лише незначну частину прикладів з ефірів різних каналів.

«Головна причина такого здорожчання — повернення довоєнних податків на пальне, ще один чинник — зростання вартості нафти у світі». «Таким чином Кремль прагне збільшити кількість росіян у війську, щоб компенсувати масову нестачу кадрів, спричинену великими втратами у війні в Україні» («1+1»).

«Бо через тривалий стрес і негатив у людини може порушитися сон, зникнути апетит, змінитися серцебиття, виникнути втомлюваність і навіть біль у різних частинах тіла». «Якщо ж Керченський міст зазнав серйозніших пошкоджень, то росіянам таки доведеться зробити так званий “жест доброї волі” і покинути Херсонську та Запорізьку області». «Тут я б сказав би, що всі сприймають, помилка всіх, суспільства в цілому, що вони сприймають цей саміт і власне те, що було сказано і відбувається, як крапку в цій історії. Насправді ж це кома» (ICTV з СТБ).

«Тож у разі продуманого застосування та ще й з урахуванням збільшення кількості СV90 може стати ефективною заміною радянських БМП-1 і БМП-2 і фактором переваги у війні з Росією». «На користь російського сліду грає і той факт, що ця операція була дуже складна та довготривала». «Кібератаки росіян на українські інформаційні системи не є хаотичними, їх ретельно планують і підлаштовують одночасно із ракетними обстрілами та політичними подіями» («Інтер»).

«Такий високий попит серед пошукачів зумовлений тим, що ця галузь залишається чи не єдиною експортною сферою, що повноцінно працює у воєнний час». «40 мільярдів гривень уряд перерозподілив на виробництво дронів. Це суттєво посилить наступальні та розвідувальні спроможності України». «Попри те, що Одеський регіон розташований у зоні нестабільних опадів, пшениця вродила добре» («Рада»).

«Насправді коли питають, скільки медалей здобули спортсмени, мабуть, це не найголовніше питання, оскільки філософія цих змагань зовсім в іншому». «Пільгові іпотечні кредити — це гарний крок для пожвавлення ринку нерухомості». «Насправді в міжнародному праві немає якоїсь градації міжнародних злочинів, але саме злочин аргесії по суті є основоположним злочином, тому Україні саме так важливо і принципово довести саме його насамперед» (Суспільне).

«І якщо раніше цю війну називали битвою артилерії, то тепер вона має всі шанси перерости у протистояння дронів». «І саме страх Путіна через ще один можливий заколот підштовхує його на кадрові рішення». «На “Леопардах” важко проривати перші ешелони замінованих укріплень, більше користі вони принесуть, коли ворожу оборону вдасться подолати». «Таке інноваційне будівництво має всі шанси стати альтернативою для повоєнної відбудови». «Потенційно майданчиком для досягнення миру і може стати Саудівська Аравія, а це означає матиме чималий вплив не лише в регіоні, як зараз, а й на міжнародній арені, у цьому і є головний інтерес саудитів у нашій “формулі миру”» («Ми — Україна»).

Крім «великої експертизи» журналісти різних редакцій доволі часто вдаються до припущень, наприклад: «Можливо, зараз відбуваються якісь остаточні домовленості». «Цими атаками Москва також може загрожувати “зерновій угоді” та показувати своє невдоволення посереднику у цій угоді — турецькому президенту Реджепу Еродгану». «На землі труба від боєприпасу, імовірно, “граду”». «Ймовірніше, суддю Тандира залишать під вартою» («1+1»). «Росіяни будують лінію оборони. Схоже, що бояться наступу з боку України». «Тож можна припустити, що процес буде непростим» (по Тандиру). «Ймовірно завдали удару з зенітно-ракетного комплексу С-300» (ICTV з СТБ). «Імовірно туди ж перемістилася частина бійців ПВК “Вагнер”». «Якби хакери позбавили комісію доступу до реєстрів перед самими виборами, це б точно збурило людей та поставило під сумнів демократичність процесу» («Інтер»). «Проте саме через закупи сталися ймовірно ротації в уряді» («Рада»). «Імовірно, це була ракета “Іскандер”, але це не підтверджена інформація» (Суспільне). «Обмежили рух Кримським мостом, мабуть, чогось злякались». «Атака на південь може бути помстою росіян за Кримський міст, адже Путін грозив “возмєздієм” після підриву його самобуду». «...Рада Україна-НАТО, там, ймовірно, і продовжать обговорювати як подальший вступ, так і окремі гарантії безпеки». «Очевидно, постріл був контрольний, бо це той самий готель, в який поцілили вночі» («Ми — Україна»).

І ще один із різновидів суб’єктивних думок — це «корисні поради» журналістів, а часом навіть і «настанови», які вони дають то аудиторії, то політикам. У третьому кварталі такого не було лише в ефірах Суспільного. Кілька прикладів з усіх інших каналів.

«Аби скористатись цим шансом, уже зараз слід замислитись, якими ми хочемо бачити наші міста після перемоги». «Нам тим часом окрім фахівців потрібно готувати авіаційну інфраструктуру, а ворогу — готуватись до капітуляції і Гааги» («1+1»).

«Наша держава після перемоги має стати кращою версією самої себе, і тоді охочих допомогти нам не доведеться шукати». «Забути про кіноіндустрію нині — означає втратити українців в майбутньому». «Влада повинна нарешті переосмислити політику державних нагород і чітко виписати критерії їх видачі як для військових, так і для цивільних». «Головне — не панікувати, мати з собою документи, подбати про літніх людей і дітей». «І проста порада, але яка суттєво допомагає економії: вимикати світло, якщо виходите з приміщення» (ICTV з СТБ).

«Залізне правило для тих, хто не хоче мати проблем із законом, — усю трофейну зброю якнайшвидше передати до правоохоронних органів». «А отже, хай би як до ваших рук не потрапив певний арсенал — з магазину чи як трофей із поля бою — не ховайте, і тим більше не намагатесь це продати». «Але найкраще захистить насадження від знищення відповідальність людей» («Інтер»).

«Водночас держава має прийти до системного підходу в розслідуванні воєнних злочинів, а саме — запровадити воєнну юстицію». «Я хочу наголосити на тому, що не треба нехтувати сигналами повітряної тривоги». «Але дійсно потрібно пам’ятати, що хоч і надали офіційний дозвіл, безпека — на першому місці» («Рада»).

«А коли перемога буде досягнута, Україна також має не повторювати помилок Ізраїлю». «Саме тому союзники мають тиснути на компанії, від електроніки й обладнання яких залежить і російська армія». «До того ж важливо навчитися розуміти свій стан, аби не стресувати постійно та без причини». «Якщо відчуваєте, що маєте потребу полоскотати нерви щодня, краще все ж звернутися до спеціалістів». «Тож чи варто навчатися на юриста, а може зараз вже краще почати опановувати професію будівельника чи приміром швачки» («Ми — Україна»).

І останнє в цьому розділі. Дедалі більше на різних каналах стає абсолютно неприйнятної в новинах авторизації та акцентування. Найгірше з цим — на каналі «1+1», де подібного втричі більше, ніж на більшості каналів у середньому. Найменше подібного — на Суспільному, але також є. З «найпопулярніших» форм авторизації в третьому кварталі були такі: «варто зазначити», «мені особисто здається», «можу вам сказати», «хочеться додати», «варто додати», «хочу зауважити», «я впевнена», «я думаю», «маю зазначити», «варто сказати», «хочеться додати», «хочу наголосити», «варто зауважити» тощо. З найбільш «екзотичних» авторизацій були ось такі: «зі стриманим оптимізмом скажу», «як би це цинічно не звучало», «добре пам’ятаю той день», «прям хочеться вірити» («1+1»), «на чому я хочу наголосити», «що мене особливо вразило», «я скажу з власних вражень і відчуттів» (ICTV та СТБ), «не побоюсь цього слова», «зі стриманим оптимізмом можна сказати», «я більш ніж впевнений» («Інтер»), «задля справедливості зазначу», «зі свого боку додам» («Рада»), «а от чого мені особисто не збагнути» («Ми — Україна»).

Понад те, журналісти часом крім просто авторизації ділилися власними враженнями, а бувало й самі ставали учасниками подій, про які розповідали. Це попри «золоте правило» інформаційної журналістики: не робити власні емоції частиною матеріалу, а тим більше не втручатись у подію, а спостерігати за нею, щоби потім якісно розповісти своїй аудиторії. Найбільше «залученості до подій» було на «1+1», де в ефірі звучало таке, наприклад: «принаймні це таке відчуття, навіть хочеться з вами поділитися, такого “нового року”», «таке враження, що 24 серпня, День Незалежності», «тож є відчуття, що новини, які нам розкажуть, будуть справді чудовими». Траплялося і на інших каналах: «я вже також на собі попробувала» («Рада»), «я і сама зібрала корзину» (Суспільне).

І різноманітні маркери штучного посилення уваги: «до речі», «до слова», «зрозуміло», «м’яко кажучи», «уявіть», «знаєте», «повірте», «погодьтеся», «це дуже важливо», «що цікаво», «ба більше», «як не дивно», «дивна річ», «важливо розуміти», «важлива річ», «важливий момент», «цікавий момент» і чимало подібних.

Неавторизовані суб’єктивні думки в авторських матеріалах і розмовних студіях

Загальна кількість цього різновиду порушень стандарту відокремлення фактів від думок незначно зросла порівняно з другим кварталом (із 2,5 порушення на годину ефіру до 2,8 порушення в середньому). Водночас на різних каналах зміни були дуже різними. Найвідчутніше збільшилася кількість таких порушень на каналах «1+1» (було 1,7, стало 3,5 порушення на годину ефіру) і на ICTV з СТБ (було 4,5, стало 5,1). Певно, це більше було пов’язано з тижневиками, де ведучі й журналісти не звикли авторизувати як слід власні міркування. На каналі «Інтер» теж подібних порушень багато і стало більше порівняно з попереднім кварталом (з 2,8 до 3,2 порушення на годину ефіру в середньому). Натомість трохи зменшилася кількість таких порушень на каналі «Ми — Україна» (з 3 до 2,6) і на Суспільному, де подібних порушень традиційно дуже небагато (з 0,4 до 0,3 на годину ефіру в середньому).

Безпідставні узагальнення

Загалом у телемарафоні зростання цього різновиду порушень було дуже незначним (з 1 порушення на годину в середньому в другому кварталі до 1,1 порушення). Найбільшим було зростання кількості таких порушень в ефірах «1+1» і ICTV з СТБ (і там, і там було по 1,4 порушення на годину в середньому, і там, і там стало по 1,8). На 0,2 порушення на годину зріс цей показник і в каналів «Інтер» і «Рада». На Суспільному кількість таких порушень незначно зменшилася, а на «Ми — Україна» — зменшилася доволі відчутно (було 1,1 на годину, а стало 0,6).

За змістом порушень знову-таки журналісти узагальнювали якісь думки, відчуття і ставлення до подій різних локальних груп людей, яких утім фізично не могли всіх опитати під час зйомок, наприклад: «харків’яни не втрачають пильність навіть коли тихо», «мешканців столиці перелякав вибух», «з кожною подібною атакою чернігівчани все більше і більше ненавидять ворога», «згадувати пекло, яке довелося тоді пережити, люди не хочуть», «присутність жінок у паломницькому кварталі хасиди не вітають», «місцеві до обстрілів уже звикли», «запорізькі учні хочуть в школу», «офіційно відкрите чи закрите море, здається, людей на пляжі Ланжерон це не дуже цікавить», «миколаївці — це люди-корабели і вони добре знаються на кораблях» тощо.

Узагальнюють журналісти і на дуже великі групи людей не лише за географією, а й за приналежністю до певної професії чи роду діяльності: «водії такою ситуацією обурюються», «медики бояться наврочити», «аграрії втішені», «військові йдуть у бій з оптимістичним настроєм», «наші бійці від цього панцерника у захваті», «фермери виконують свою роботу і сподіваються на хороші врожаї», «студенти вже нервують», «народні ж депутати очікують від нового міністра»

Ну і, звісно ж, узагальнювати — так на всіх українців разом: «питання “ти як?” ставлять українці одне одному щодня», «це не могло не розчарувати українців», «та українці вибухнули обуренням», «вся країна стежить за справою збитого на смерть нацгвардійця», «українці тішаться з дронових атак по ворогу», «українців дуже мотивує інформація про кількість знищених окупантів», «українці готуються до цього ще з більшим завзяттям», «але українці об’єдналися, аби врятувати постраждалих від війни тварин».

А раз уже на всіх українців, можна узагальнити, то чому б і не на інші країни та народи: «росіяни не розуміють», «росіяни масово відмовляються їхати на півострів», «румунам той напад дуже запам’ятався», «литовці, як ніхто інший, розуміють», «фіни пішли записуватися на курси військової підготовки».

І, зрештою, можна узагальнювати на весь світ: «українських атлетів, про яких недавно говорив весь світ», «ми бачили ці кадри, весь світ вони облетіли», «херсонський район “Острів” тепер відомий на весь світ», «справді блискуча, навіть трохи зухвала операція українських спецслужб сколихнула, можна сказати, ледь не весь світ», «всесвітньо відомі каскадери з Кривого Рогу», «ці кадри  без перебільшення приголомшили світ», «ця світлина облетіла весь світ» тощо.

Нечіткість меж цитування

Кількість порушень такого типу майже не змінилася (в другому кварталі їх було 27, в третьому стало 28). Традиційно більше таких порушень в ефірах ICTV з СТБ (було 9, стало 10). У третьому кварталі з’явилися подібні порушення на Суспільному (3 порушення, в другому кварталі таких порушень не було взагалі). Вдвічі менше стало цих порушень в ефірі «Ми — Україна» (було 10, стало 5). На інших каналах таких порушень було небагато, як і в другому кварталі.

Порушення стандарту достовірності

Загальна картина в другому кварталі була такою:

У середньому на годину ефіру:

Кількість недостовірної інформації в ефірі телемарафону продовжує хронічно та відчутно зростати як в абсолютному вимірі, так і у відносних величинах. Якщо в другому кварталі цього року порушень стандарту достовірності було 3621 (або ж 14,4 порушення на годину ефіру в середньому), то в третьому кварталі приблизно за такий же проміжок проаналізованих ефірів цих порушень було вже 4028 (а в середньому це становило 18,8 порушення на годину). Тобто в телемарафоні мало не кожних 3 хвилини порушується той стандарт, який є ключовим, і на якому нечесно наголошують ведучі.

Найбільшим порушником, як і в попередньому кварталі, залишався канал «1+1», де в середньому стандарт порушувався по 23,9 раза на годину, при тому що в другому кварталі кількість порушень становила 15,8. Зростання кількості порушень стандарту показали й усі інші учасники телемарафону: «Рада» (з 14,5 до 19,5), ICTV з СТБ (з 14,8 до 19,2), «Інтер» (з 15 до 18,9), Суспільне (з 11,2 до 14,3) і «Ми — Україна» (з 14,5 до 18,8).

Узагальнені розмиті псевдопосилання на джерела фактів

Цей різновид порушення стандарту достовірності продовжує залишатися одним із найпоширеніших у телемарафоні майже на всіх каналах, крім Суспільного. Найбільше таких порушень — на телеканалах «Рада» (в середньому 9 на годину ефіру) і ICTV з СТБ (8,4). Порівняно з другим кварталом загальний показник каналів зріс із 5,3 порушення на годину до 7,1. Найбільше «прогресували» тут канали «1+1» (+3,2 порушення на годину ефіру в середньому) і «Рада» (+2,5). Інші канали також збільшили кількість таких псевдопосилань, але не так відчутно.

Найбільше таких «посилань» журналісти марафону робили, звісно ж, на різного роду й виду установи, структури і організації. Дуже зручно, знаєте, сказати, що «звітує Генштаб», «в такій-то ОВА сказали», «у Держдепартаменті США попереджають» або «в Єврокомісії наголошують», бо для того, щоб довідатися, про що «звітує» Генштаб, «говорить» ОВА, «попереджає» Держдеп або про що «наголошує» Єврокомісія, досить просто зайти в інтернет. Не більше. Я переконаний, що майже всі псевдопосилання каналів на структури без називання конкретних людей із цих структур просто приховують лінощі й халтуру редакцій, яким набагато простіше просто «пошаритися» в інтернеті, ніж хоча би комусь із цих структур зателефонувати. Бо якби журналісти телемарафону таки зателефонували хоч кудись, щоб хоча би перевірити реальність (читайте — достовірність) інформації з інтернету, вони б і казали, що мало не ексклюзивно їм про щось повідомила конкретна людина з названої структури.

Але це ще не вся правда з розмитими «посиланнями» на структури і організації. Бо до «посилань» на бодай якусь конкретику (хоч і абстрактну) додається велика кількість псевдопосилань на ще розмитіші множини. Насамперед ідеться про якісь фахові, наприклад: «кажуть чиновники», «місцева влада обіцяє», «повідомляють правозахисники», «бійці відзначають», «кажуть медики», «про це "ТСН" повідомили джерела в дипломатичних колах», «румунська влада наполягає», «в поліції кажуть», «кажуть правоохоронці», «посадовці обіцяють», «кубинська влада заявляє», «повідомляє влада Хмельниччини  та Вінниччини», «розповідають кухарі», «за повідомленням спецслужб», «кажуть водії», «високопосадовці назвали», «чиновники вирішили поточнити» тощо. Гарний «вінегрет»? Хто всі ці люди?

Нікуди не діваються всі оці анонімні «ЗМІ» і «медіа»: «польська радіостанція, посилаючись на свої вже джерела», «про це вже написали всі видання», «про це йдеться у свіжому розслідуванні авторитетних західних видань», «в американських виданнях з’явилася інформація», «польські видання із посиланням на джерела в спецслужбах пишуть», «ціла низка поважних німецьких ЗМІ пишуть», а далі ще гірше «за даними ЗМІ», «німецькі ЗМІ пишуть», «напередодні ЗМІ повідомили з посиланням на джерела», «тамтешні ЗМІ повідомляють», «повідомили декілька українських ЗМІ з посиланням на власні джерела», «як пише сьогодні американська преса» або навіть так «меседжі, які з’являються сьогодні в американській пресі, причому в поважних виданнях», «останнім часом ЗМІ повідомляють», «низка європейських та вітчизняних ЗМІ назвали», «за даними деяких ЗМІ», «з’являється інформація в засобах масової інформації зарубіжних», «журналісти зазначили», «повідомляє низка українських ЗМІ з посиланням на джерела в СБУ». Це я навів лише малу частину «посилань» із телемарафону на анонімні ЗМІ та медіа. Насправді ж не буває абстрактних «ЗМІ» та «медіа» з точки зору стандарту достовірності. А ще є професійна порядність, яка вимагає посилатися на конкретне медіа, якщо вже ви використовуєте інформацію, яку вони розшукали!

Є ще псевдопосилання, так би мовити, «геополітичні» (що прижилися в «новітній» українській журналістиці ще з часів газети «Правда», ТАСС і програми «Врємя»): «Сполучені Штати вже заявили», «у Копенгагені не уточнили», «в Києві категорично проти», «у ЄС думають», «Будапешт погрожує», «Варшава наполягає», «назвали в Євросоюзі», «вважають у Лондоні», «у Нью-Делі заявили», «США визнають», «заявили і в НАТО», «у Пекіні наголосили», «в Центральноафриканській республіці вже запевнили» і так далі за списком (бо їх в ефірі телемарафону повно).

І останнє, але дуже важливе. В телемарафоні стає дедалі більше узагальнених розмитих псевдопосилань на різноманітні ворожі джерела — на російські установи, російські пропагандистські ЗМІ та й просто на невідомо кого узагальнено-російського. І це, вважаю, дуже серйозна вада «достовірного» телемарафону. Бо насправді все, що можуть казати-повідомляти будь-які офіційні та неофіційні структури або ж пропагандистські ЗМІ, завжди є міцним сплавом правди, напівправди та відвертої брехні. І коли ви звідти берете будь-який начебто факт, у вас нема жодних гарантій, що він не виявиться фейком. Подавати в ефір імовірні російські фейки — професійна катастрофа для марафону. Поза тим, звідти, з російського фейкового простору в телемарафон тягнуть неперевірені факти всі без винятку редакції учасників телемарафону. Найбільше (по 44) таких псевдопосилань було в ефірах каналів «1+1» і «Ми — Україна», найменше (але все одно неприйнятно багато — 18) було в ефірі Суспільного. Але всі підсумки підіб’ю трохи згодом. Найчастіше журналісти «посилалися» на абстрактну «Москву», на абстрактний «Кремль», на «вороже Міноборони», на абстрактні «російські ЗМІ», на абстрактну «окупаційну владу» тощо. І надзвичайно багато було повністю абстрактних псевдопосилань на кшталт: «окупанти нарікають», «росіяни кажуть», «стверджують пропагандисти» тощо.

Були деякі нестандартні псевдопосилання. Наприклад, на «Раді» було ось таке на перший погляд достовірне посилання: «про це написало “Дзеркало тижня” з посиланням на так званого очільника Криму Сергія Аксьонова та пропагандистські пабліки». Але ж попри начебто надійне посилання на «Дзеркало тижня», слід враховувати, що саме «ДТ» «посилалося» на ті ж ворожі недостовірні джерела. Жодним чином публікація недостовірної інформації навіть у якомусь поважному виданні не «легалізує» її, якщо вказані цим виданням першоджерела є за визначенням недостовірними і брехливими. Або таке, наприклад: ведучий Суспільного якось робив застереження: «російські ЗМІ, не буду називати які, тому що вони пропагандистські, повідомили». Ніби якщо їх не називати, то це щось додає до достовірності, якої тут за визначенням нема?

Інформація з інтернету без перевірки

Коротенька передмова до цього розділу. 28 вересня керівник Офісу президента Андрій Єрмак виклав у себе в телеграмі, що 128-ма окрема гірсько-штурмова бригада полонила диверсійно-розвідувальну групу ворога, одягнену в український піксель. Він навіть виклав відео цього «затримання». 29 вересня 128-ма окрема гірсько-штурмова бригада повністю спростувала цей допис пана Єрмака. Насправді ж першим це відео опублікувало міноборони Росії у своїх соцмережах із твердженням, що на відео українські бійці здаються в полон. Телеграм-каналом пана Єрмака в телемарафоні редакції користуються — аж гай шумить. Майте цей приклад на увазі.

У третьому кварталі загальна кількість інформації та відео, поданих без перевірки з інтернету (переважно з телеграм-каналів і соцмереж) зросла майже вдвічі порівняно з попереднім періодом. Якщо в другому кварталі таких «посилань» було в середньому 2,3 на годину ефіру, в третьому їх стало 3,9 на годину ефіру телемарафону.  «Лідером», як і раніше, залишається Суспільне, де в третьому кварталі було 8,2 подібного порушення на годину в середньому. Далі, хоч і зі значним відставанням, були канали «Рада» (3,6 порушення на годину), «1+1» (3,5) і ICTV з СТБ (3,3). Порівняно з попереднім кварталом кількість подібних порушень зросла на всіх каналах без винятку, причому на більшості каналів це зростання було дуже значним. Найбільшим це зростання було в ефірі каналів ICTV з СТБ — на 2,1 порушення на годину в середньому, на Суспільному та на «1+1» зростання становило по 1,9 порушення на годину ефіру.

Маю стійке припущення, що «лідерство» Суспільного пояснюється тим, що на відміну від усіх інших учасників марафону, Суспільний мовник завжди чесно згадує в посиланнях походження фактів з інтернету. Гадаю, всі інші просто про таку обставину часто «забувають» сказати, тож інформація, взята з інтернету, в них «ховається», по-перше, в узагальнених розмитих псевдопосиланнях (бо не кажуть, наприклад, що «Повітряні сили в телеграм-каналі повідомляють», а кажуть просто «Повітряні сили повідомляють»). А по-друге, я геть не виключаю, що на всіх каналах навіть і зовні абсолютно коректні посилання на конкретних посадовців можуть насправді приховувати своє походження з тих же телеграмів, соцмереж. Мені навіть страшно уявити, якою була б загальна картина телемарафону, якби всі інші редакції за прикладом Суспільного чесно казали щоразу, що взяли інформацію в інтернеті. Був би суцільний інтернет.

Погляньмо, якими (заявленими в «посиланнях») платформами в інтернеті послуговувалися редакції телемарафону в третьому кварталі:

Телеграм-канали залишаються найпопулярнішим «джерелом інформації» для журналістів. У мене навіть виникає запитання: а навіщо потрібне телебачення, коли про все на світі розказують телеграм-канали? Хоча, виходячи з ефіру телемарафону, маю відповідь: телебачення потрібне, щоб робити на ньому огляди телеграм-каналів, трохи розбавлені (для різноманітності) фейсбуками, твітерами та сайтами. І це ще тіктока тут нема (хоча в попередніх кварталах навіть і тікток час від часу проривався в ефір телемарафону).

Втім, нагадаю, все ж таки телеграм — це російський месенджер, надійність якого викликає багато запитань. А ще гірше ось таке: з усіх 715 заявлених у третьому кварталі посилань на телеграм-канали та соцмережі 261 було на російські ресурси в інтернеті! Це майже 40 відсотків від усіх посилань на інтернет. Якщо пригадати, що на російські «джерела» канали ще й «посилалися» узагальнено-розмито (теж, зрозуміло, взятих з інтернету, просто без згадки про цю обставину), то виходить, що в проаналізованій мною  вибірці ефіру телемарафону за третій квартал було загалом 469 фактичних інформацій, узятих редакціями з російського інтернету — за визначенням тотально брехливого! І що після цього можна говорити про достовірність усього телемарафону в цілому? Однієї цієї обставини, на мою думку, більш ніж достатньо, щоби втратити до марафону будь-які залишки довіри.

Наостанок ось вам перша десятка найпопулярніших у телемарафоні «джерел» з інтернету:

Постає запитання: а чи справді український сам цей марафон?

Крім телеграм-каналів окремі редакції ще користувалися фейсбуком (78 разів), найбільше це робили на Суспільному (більше половини всіх «посилань» по телемарафону), а найпопулярнішими були фейсбук-сторінки Генштабу (14 «посилань»), Оперативного командування «Південь» і Служби безпеки України (по 6). Третє місце за частотою використання займали різноманітні сайти, переважно зусиллями того ж Суспільного (37 разів із 52 по марафону). Канали користувалися переважно сайтами різних державних установ: Офісу президента, МВС, МЗС, САП, СБУ, ДБР тощо. Відвертих лідерів тут не було. І 47 разів редакції послуговувалися твітером. Найбільше це робили на Суспільному (15 разів), найпопулярнішим був твітер Урсули фон дер Ляєн. Інші платформи використовувалися епізодично.

Крім ідентифікованих платформ були ще 92 часто невизначених і неназваних джерела в інтернеті (переважно також російських). Це всі оті псевдопосилання на кшталт: «пишуть місцеві телеграм-канали», «повідомляють російські пабліки», «на опублікованих в мережі відео», «мережу заполонили», «пабліки звітують», «місцеві мешканці у соцмережах діляться фото та відео», «відео шириться інтернетом» тощо. Було й кілька «екзотичних»: «принаймні в столиці пабліки всі палають» («1+1»), «я бачила в соцмережах закиди» (ICTV з СТБ), «та відеоуривок з цими словами просочився в мережу» («Інтер»), «місцеві телеграм-канали, кримські, я так розумію, повідомляють», «місцеві телеграм-канали, кримські, я так розумію, повідомляють» («Ми — Україна»).

І ще час від часу (найбільше на «Раді» та Суспільному) звучали «посилання» на «офіційні телеграм-канали» різних посадовців чи структур (президента, міністра внутрішніх справ, Повітряних сил, «Енергоатома»). Було навіть таке: «“айдарівці” в своєму офіційному телеграм-каналі написали». «Офіційний» і «телеграм-канал» — це повна катахреза, як «пекучий лід» чи «дерев’яний камінь». Але новини — не літературний твір усе ж таки.

Узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок

Серед порушень стандарту достовірності в третьому кварталі на третьому місці були узагальнені псевдопосилання на авторство суб’єктивних думок, хоча їхня загальна кількість зросла порівняно з попереднім періодом не дуже сильно (було 3,5 такого порушення в середньому на годину ефіру, а стало 3,8). Найбільше подібних порушень було в ефірах телеканалів «Інтер» (5,6) і «1+1» (5,3), найменше — на Суспільному (1,1 на годину ефіру). Порівняно з другим кварталом року кількість таких порушень трохи зросла на всіх каналах, крім «1+1», де вони залишилися на тому ж рівні. Втім, відчутним зростання кількості таких «посилань» було хіба що на «Інтері» (з 4,7 до 5,6).

Майже половина подібних псевдопосилань була на невимірювані групи людей за професією чи родом занять. Найчастіше так «посилалися» на каналах «Інтер» (112 разів) і «1+1» (93 рази), найменше такого було на Сусіпльному (22 рази). Приклади: «бійці відзначають», «військові жаліються», «кажуть оборонці», «українські захисники кажуть», «кажуть розвідники», «сапери пояснюють» (ще, до речі, коли йдеться про військових, дуже популярним «синонімом» у журналістів є «хлопці кажуть»), «кажуть волонтери», «посадовці зізнаються», «уточнюють правоохоронці», «кажуть рятувальники», «енергетики обіцяють», «звітують українські фермери», «психологи попереджають», «медики радять», «освітяни заспокоюють», «розповідають кінологи», «музейники пояснюють», «синоптики закликають», зрештою просто і без викрутасів «фахівці кажуть».

152 рази «посилалися» на думки невідомо кого з різних структур і організацій. Найчастіше так робили на каналах «Інтер» (36 разів), «1+1» (35) і «Рада» (33), найрідше — на Суспільному (5 разів). При цьому найпопулярнішими були «посилання» на різні ОВА, ГУР і СБУ. 130 разів анонімно подавали думки нібито якихось «експертів» та «аналітиків» (бо узагальнених і анонімних «експертів» і «аналітиків» не існує, реальні експерти та аналітики мають кожен своє ім’я та експертний бекграунд). 46 разів робили подібні псевдопосилання на каналі «Ми — Україна», 27 разів на «Інтері», 24 — на «1+1». І навіть на Суспільному було 6 таких «посилань». Часом журналісти додають до цих «посилань» певні визначення, як-от: «на думку західних експертів», «частина військових аналітиків припускає», «енергоексперти прогнозують», «авіаційні експерти додають» тощо. Що, втім, нічого не додає до достовірності цих «посилань». На «Інтері» казали «експерти одностайні», що виглядає повним нонсенсом, бо де два експерта — там часто три різних думки. «Серйозні міжнародні аналітики погоджуються», — казали в ефірі ICTV з СТБ, вочевидь, бувають ще якісь несерйозні експерти. Або таке: «низка аналітиків, переглянувши супутникові знімки, припустили» (теж на ICTV з СТБ), «раніше низка експертів говорила» (на «Раді»). Оця «низка» — це ще один недолугий штамп, успадкований від совіцької журналістики, спробуйте-но уявити цих експертів, які наче горобці сидять низкою на якомусь дроті, чи паркані, чи в студії телемарафону.

Далі йшли псевдопосилання на думку абстрактних «людей» чи «мешканців», таких було 64, найбільше — на каналі «1+1»: «люди кажуть», «місцеві кажуть», «одесити кажуть», «якраз львів’яни нам і розповіли», «за словами селян», «мешканці нарікають», «учасники проєкту “Пліч-о-пліч” переконані», «постраждалі кажуть» і подібні. Були й «гібридні» на кшталт «на думку місцевих жителів та експертів» (ICTV та СТБ), були й максимально широкі як «скептики  кажуть» (ICTV з СТБ), «усі визнають» («1+1») і «як каже багато хто» («Рада»).

15 разів траплялися такі собі «геополітичні» псевдопосилання: «у НАТО навпаки говорять», «в США вважають», «на думку європейців», «у Києві прозоро натякають» і подібні. Найбільше таке полюбляли казати на «Інтері» (7 разів). Ще 13 псевдопосилань були взагалі безособовими, наприклад: «вважається» (невідомо ким), «зараз багато обговорюють», «називають», «кажуть», «українців просили» (невідомо хто), «за різними оцінками» (невідомо чиїми) тощо. Часом траплялися трохи такі несподівані: «буквально всі нам говорять», «наші вічно стурбовані партнери говорять» («1+1»), «як і скептики, так і оптимісти сходяться на тій позиції» («Ми — Україна»).

Але був у цьому різновиді порушень стандарту достовірності вже згаданий «російський слід». У 22 випадках журналісти робили узагальнені псевдопосилання на авторство невизначених росіян. Найбільше такого було на каналі «Ми — Україна» (7 разів), не було таких лише на Суспільному. «Посилалися» при цьому по-різному: на «Кремль», на «окупаційну владу», на «окупантські ЗМІ» і на «пропагандистів», просто на «окупантів» і просто на «росіян» тощо.

Абстрактні псевдопосилання

Кількість суто абстрактних псевдопосилань порівняно з другим кварталом доволі відчутно зросла, з 1,7 такого порушення на годину ефіру до 2,2. Головний «внесок» у це зростання зробив телеканал «1+1», на якому в попередньому кварталі було 1,5 подібного порушення на годину, а нині стало 3,5. На всіх інших каналах зростання було незначним.

Найпопулярнішим із таких суто абстрактних псевдопосилань у третьому кварталі було «відомо», це слово в «посиланнях» звучало 131 раз, найбільше — на «1+1» (41 раз) і на «Ми — Україна» (26). От просто редакціям усе на світі «відомо» — і крапка! При цьому геть невідомо, звідки саме воно «відомо». Натомість часто є різноманітні додатки: «наскільки відомо», «попередньо відомо», «наразі відомо», «точно відомо», «із власних джерел нам стало відомо», «станом на зараз відомо», «наскільки мені відомо», «вже відомо», «на нині відомо», «на цю мить відомо», «щойно стало відомо» і навіть «буквально щойно стало відомо», «також відомо», «як відомо», «офіційно відомо», «напередодні стало відомо» і навіть «з новин відомо».

На другому місці були псевдопосилання такого типу як «кажуть», «пишуть», «повідомляється», «говорили», «нам сказали», «подейкують», «були повідомлення», «була думка» і подібні. Їх було 95, причому 32 з них були на каналі «1+1». 74 абстрактних псевдопосилання були ось такими: «за попередньою інформацією» або «попередньо», «за попередніми даними», «за уточненою інформацією», «за відкритими даними»,«за оновленими даними», «за різними оцінками», «за деякими даними», «за останньою інформацією», «за офіційною інформацією». Чиї це були дані чи інформація, що саме вона «попереджала» — наразі невідомо. Найбільше такі «посилання» полюбляли у третьому кварталі на ICTV з СТБ (23 рази) та на «Інтері» (20 разів).

Ще 37 абстрактних псевдопосилань були невигадливі: «я знаю», «ми знаємо», «ми дізналися». І звідки беруться ці «знання»? Особливо на каналах «Рада», «Ми — Україна» (по 9 разів) і «1+1» (8 разів). 32 рази були абстрактні псевдопосилання «з’явилась інформація», «надходить інформація», «є інформація», «була інформація», «маємо інформацію». Найбільше такої «інформації» з нізвідки було на каналі «Рада» (10 разів).

І була величезна кількість найрізноманітніших псевдо, наведу лише найцікавіші, як на мій смак: «читав», «ми постійно чуємо», «ми неодноразово чули», «я чув», «дослідження показало», «статистика свідчить», «за однією з версій», «з’ясувалося», «є дані», «була новина», «я зустрічала думку», «згідно з джерелами», «я вичитав у відкритих джерелах», «неодноразово лунали повідомлення», «розганяється інформація», «багато хто писав», «за інформацією Суспільного», «зараз от свіжа новина», «я не вперше чую таке припущення», «десь я читала таку інформацію», «проте за зачиненими дверима кажуть» тощо.

Часом з’являються «сліпі» абстракції «за даними соцопитувань» навіть без згадки, чиїх саме, вже мовчу про всі інші належні дані, які слід наводити, подаючи будь-яку реальну соціологію. І, що мені здається найдивовижнішим, це ось такі абстрактні псевдопосилання: «за непідтвердженими поки що даними» (ICTV з СТБ), «за попередньою, поки що не підтвердженою інформацією», «за непідтвердженою інформацією» («Рада»), «це не підтверджена інформація» (Суспільне). Ну і який сенс подавати в ефір неперевірену інформацію? Перевірте спочатку, а тоді вже давайте з посиланням на авторитетне джерело. Начебто саме в цьому й полягає робота журналістів-інформаційників. Але були ще вишеньки на торті у вигляді «посилань»: «за неофіційною інформацією» (ICTV з СТБ), «через це почало ширитися чимало чуток», «зараз тут навіть ходять чутки» («1+1»). Схоже, якраз ефір телемарафону є місцем для поширення чуток-пліток.

Фактична інформація без посилань на джерела

Тут також від другого кварталу було зростання кількості порушень: з 1,6 на годину ефіру в середньому до 2. Цього разу перша трійка порушників виглядала так: «1+1» (4,3 порушення на годину ефіру в середньому), «Інтер» (2,3) і «Ми — Україна» (2,1). Зростання кількості порушень було на більшості каналів, найвідчутнішим воно було на «1+1» (з 3,3 до 4,3) і на «Інтері» (з 1,7 до 2,3). Неістотно менше таких порушень стало на каналі «Рада».

Як і раніше, маю припущення, що більшість із цих інформацій журналісти теж беруть з інтернету, переважно з телеграм-каналів, просто «забувають» про це говорити. Якщо проаналізувати всі подані без посилань факти в проаналізованому ефірі телемарафону за третій квартал, найбільше подавали інформації щодо наслідків ворожих обстрілів міст і сіл України. Таких випадків було 228, з них більше половини було на «1+1» — 122. На більшості каналів це було в коротких новинних повідомленнях, а на каналі «Інтер» частіше траплялося в прямих ввімкненнях кореспондентів з обласних центрів. На другому місці були найрізноманітніші статистичні дані — таких випадків було 95. Це було що завгодно — і кількість жителів різних прифронтових населених пунктів, і зруйнованих ворогом будинків, і дані про евакуацію жителів, і ціни на газ чи нафту тощо. Чомусь журналісти вважають, що джерела будь-яких статистичних даних можна не говорити. Двічі навіть подавали дані соцопитувань, не прохопившись тим, хто їх проводив. Ще було чимало повідомлень про дії силових структур із затримання ворожих агентів, обшуків у військкомів тощо, теж без посилань на джерела.

Порушення стандарту точності подачі інформації

У середньому на годину ефіру:

Кількість порушень стандарту точності продовжувала зростати. З 5,3 порушення на годину в другому кварталі до 6,6 в третьому. Найгіршою динаміка була у каналу «1+1» (з 6,2 порушення на годину до 9,4), каналів ICTV з СТБ (з 4,7 до 7,5) і каналу «Інтер» (з 3,7 до 5,8). На «Раді» та Суспільному порушень стало теж більше, але неістотно. А на каналі «Ми — Україна» порушень цього стандарту стало навіть трохи менше (з 7,1 до 6,6). Як і в попередньому кварталі, найбільше порушень було некоректним поєднанням картинки й тексту.

Невідповідність картинки й тексту в сюжетах і БЗ

Подібних порушень найбільше в ефірі кожного учасника телемарафону, середня їхня кількість на годину ефіру зросла з 3,4 порушення у другому кварталі до 4,8 у поточному. Причому кількість таких порушень зросла у третьому кварталі на всіх телеканалах, хоч і різною мірою. Найвідчутнішим це зростання було в ефірах каналів «1+1» — на 2,9 порушення на годину в середньому (з 4 до 6,9) і ICTV з СТБ — на 2,6 (з 3,8 до 6,4). На 1,4 порушення на годину стало більше на «Інтері» (з 2,1 до 3,5). На інших каналах зростання було не настільки відчутним. Загалом же найбільшими порушниками в третьому кварталі були «1+1», ICTV з СТБ і «Ми — Україна». Найменше такого виду порушень було на Суспільному, хоча й навіть там їх було забагато.

Як і раніше, причиною саме такого типу порушень є безумовне домінування тексту, попри те, що це ж телебачення. Картинка грає роль другорядну, нею просто «перекривають» начитаний текст, а отже шанси на коректну та якісну взаємодію картинки з текстом в ефірах учасників телемарафону є примарними. Натомість дуже високими є шанси на часткову чи повну невідповідність картинки й тексту за кадром.

Переважну більшість цих порушень можна, як і раніше, розбити на кілька типових ситуацій. З найпоширеніших є досить-таки однотипні щоденні БЗ про наслідки ворожих обстрілів різних громад. У цих повідомленнях зазвичай згадується по кілька різних населених пунктів, а «перекривають» це все якимись фотографіями чи відео невідомо яких зі згаданих. При цьому зміст цих фото чи відео зазвичай не відповідає словам ведучих не лише за географією, але й в деталях. Бо на словах про зруйновані багатоповерхівки показують сільські хати, кажуть про Берислав — показують Херсон тощо і тощо. Найгірше в цьому те, що марафон же дивляться й ті люди, які знають згадані локації чи об’єкти. І ці люди бачать, що журналісти їм брешуть. Найбільше подібних БЗ у третьому кварталі було в ефірах каналів «1+1» (я нарахував 108), ICTV з СТБ (44) і «Ми — Україна» (35). Загалом же в проаналізованих проміжках ефірів третього кварталу таких було 236.

Ще одне досить типове некоректне поєднання картинки з текстом — це численні повідомлення про бої на різних ділянках фронту. Бо «технологія» виробництва подібних БЗ доволі примітивна: пишуть текст повідомлення (переважно взявши інформацію з телеграмів-фейсбуків Генштабу або інших військових установ) і «перекривають» його хаотичною нарізкою будь-якого відео бойових дій (переважно з редакційного архіву, який при тому ще й не позначають). І виглядає так, що абсолютно не важливо журналістам, що і під які слова вони показують. Ведучі можуть за кадром казати про те, що «ворог обстрілює», а показувати українських військових, кажуть про роботу мінометів і РСЗО, а показують, як боєць стріляє з автомата, кажуть про взятих у полон ворогів — показують розбомблені хати, розказують про танкістів, а показують артилеристів, кажуть про бої на Донеччині, а показують відео з Херсонщини тощо і тощо. І не важливо при цьому, що кажуть про сьогодні, а показують картинку місячної давнини. Подібних БЗ в проаналізованих проміжках ефірів було 106. Найбільше на ICTV з СТБ (39), «Ми — Україна» (33) і «1+1» (27). Додам, що у випадках, коли нібито є правдива актуальна картинка, все одно часто виходить не до ладу. Наприклад, ведучий «1+1» каже: «Ось нічне відео, де видно, як захисники палять там ворожу техніку», а обіцяного на екрані нічного відео нема, йде випадкове, але денне. Це тому, що ведучі привчені читати текст із суфлера, а не коментувати картинку, яку бачать на контрольному моніторі.

Найбільше ж серед проаналізованих БЗ і сюжетів було таких, які свідомо «перекриваються» архівним відео за принципом «щось на тему». Таких було 554. Найбільше в ефірах каналів ICTV з СТБ (119), «Ми — Україна» (116), але навіть на Суспільному, де таких «нецільових застосувань» архіву було найменше, їх усе ж було цілих 58. Це справжня хвороба нашої тележурналістики, бо ж вважають, що все на світі, що кажуть ведучі зі студії, треба навіщось «перекривати» (певно бо «це ж телебачення»). А чи стане до кожної інформації картинки — питання окреме. Відтак завжди, якщо розповідатимуть щось про «зерновий коридор», то обов’язково показуватимуть намонтовані абияк посівну зі жнивами, а потім якісь кораблики на морі. Будуть розповідати про військову допомогу — показуватимуть архівне відео різної зброї, і не факт, що на картинці буде саме той вид зброї, про який ідеться в тексті. Так, до речі, кілька разів на різних каналах говорили про американські F-16, а показували шведські Gripen і навпаки. Все, що стосуватиметься інформацій про ЄС, обов’язково буде «перекрито» адмінбудівлями в Брюсселі. А якщо говоритимуть про допомогу США, — обов’язково покажуть Білий дім і Капітолій. Роповідатимуть про якийсь законопроєкт — показуватимуть фасад Верховної Ради, згадуватимуть Росію — обов’язково покажуть остогидле відео Кремля. Журналістам часто настільки байдуже, що запросто влітку показують зимове відео, звісно ж, не позначаючи його як архїв. Крім того, що все це порушує стандарт точності та й узагалі є неприродним використанням архівного відео, це ще й абсолютно безглуздо з точки зору інформативності. От що всі ці архівні картинки додають до змісту повідомлень? Геть нічого.

Але навіть у тих випадках, коли канали мають справжню картинку з події, сама «технологія» використання картинки як чогось другорядного до тексту призводить до часткових або й повних невідповідностей. Наприклад, на «Раді» говорили про зустріч Блінкена з Кулебою, а показували зустріч зі Шмигалем. І це була невипадковість, бо так було в трьох випусках новин. На «Ми — Україна» в сюжеті про прощання із загиблим льотчиком Джусом на слова за кадром «та незнайомці, що прийшли, аби віддати шану» наклеїли по відео матір загиблого. Або в розповіді про вишкіл «Азову» ведучий «1+1» казав, що «серед тих хто тренується, наприклад, дівчина-медичка», а показують трьох чоловіків. У повідомленні про вручення Шевченківської премії поетеса Катерина Калитко по відео «виглядала» вусатим чоловіком у пікселі, а літературознавець Михайло Назаренко — молодою жінкою. І подібного «добра» в марафоні повно.

Фактичні помилки

Попри те, що я можу фіксувати лише найочевидніші фактичні помилки (бо перевіряти всі подані в марафоні факти фізично неможливо), цих порушень усе одно доволі багато. І, так само як з іншими стандартами, їхня кількість у марафоні й далі зростає — з 0,7 порушення на годину в другому кварталі до 0,9 в третьому. Найчастіше ці порушення траплялися в ефірах «1+1» (1,3 порушення на годину в середньому) і «Ради» (1 порушення на годину). На інших каналах таких порушень було трохи менше.

Порушення були різноманітними, тож якось систематизувати їх складно. Наведу лише різні приклади з різних каналів. На «1+1» у сюжеті стверджувалося, що за новими вакансіями «лідерські позиції традиційно утримує захід України», а далі наводили статистику, за якою в п’ятірці лідерів за кількістю вакансій із західних областей була лише Львівщина, та й те — на другому місці після Київщини. У прямому ввімкненні з Нідерландів кореспондентка стверджувала, що ця країна дасть Україні 42 літаки F-16, при тому що прем’єр країни Марк Рютте на брифінгу щойно сказав, що «точну кількість я вам зараз надати не можу». Або таке: ведучий новин стверджував, що в російських мінах ПОМ-2 «при детонації розлітаються осколки на 10 метрів», а в ТТД цих мін указано 16 метрів, і про це в попередньому випуску новин говорив нардеп і військовослужбовець Сергій Рудик.

На ICTV з СТБ  ведуча казала про фейкові вибори на окупованих територіях: «волевиявлення уже обросло цікавими деталями». Жодним чином неточно (та й узагалі некоректно) називати насильницький примус до голосування «волевиявленням». У сюжеті про закуплені за допомоги ювелірної фірми «Золотий вік» реанімобілів начальник відділу логістики медзакупівель казав про «загальну вартість понад 10 мільйонів гривень». Далі в тексті авторка сюжету вже казала про 13 мільйонів гривень. Або ще таке: ведуча новин повідомляла у зведенні ворожих втрат: «Також знищено понад 7 тисяч 600 реактивних систем залпового вогню». Насправді ж на цей день їхня кількість становила 766, що й було написано на інфографіці.

На «Інтері» в підводці до сюжету про майбутню конференцію в Саудівській Аравії ведучий казав: «На ній представники трьох десятків держав шукатимуть шлях до припинення російсько-української війни», а  в самому сюжеті вже казали, що на конференції «загалом до сорока учасників». Або ж ведучий переплутав  філателію з нумізматикою.

Про 30 і про 40 учасників цієї конференції говорили й на «Раді». Ще ведуча каналу якось стверджувала, що Швеція вже стала членкинею НАТО. Кореспондент у прямому ввімкненні казав, що «світло в селі з’явилося в перші місяці деокупації, нещодавно підключили воду, газ поки що підключити неможливо, але жителі не втрачають надію відновити своє місто». В одному реченні! Або ж ведучий Новоросійськ називав Новомосковськом. І дуже багато помилок у титрах на каналі. Наприклад, було ось таке: «За підтримки UNICEF в Україні створюють центри насилля». Тобто посіяли слово «протидії».

На Суспільному в підводці до сюжету про суд над російським десантником, який вчиняв воєнні злочини в Ірпені, ведучі казали, що його взяли в полон на Харківщині. А в самому сюжеті був синхрон слідчого Нацполіції, який стверджував, що в полон його взяли на Херсонському напрямку.

В ефірі каналу «Ми — Україна» ведучий  казав: «Якщо подивитися на карту Африки, то стає зрозумілим, що російський вплив в будь-якому прояві, в якому він існує, він тепер розповсюджується на країни, які умовно створюють такий ланцюг прямо від Атлантики і до Чорного моря». Африка занадто вже далека від Чорного моря, можливо ведучий мав на увазі Червоне? Інший ведучий 5 вересня стверджував, що «новий навчальний рік ще й не розпочався». А ведуча каналу називала взагалі якесь фантастичне число: «хабара у розмірі два з половиною мільйона 700 тисяч».

Траплялася доволі типова помилка, коли ухвалу законопроєктів у першому читанні журналісти визначають як ухвалу закону: «в Україні скасують невиправдані та надмірні надбавки для державних службовців. Відповідний законопроєкт у першому читанні уже ухвалив парламент» («Інтер»). «Верховна Рада посилила соціальний захист військовослужбовців та поліцейських. Депутати за основу ухвалили закон, яким пропонують” і так далі («Рада»).

Дуже багато помилок було на різних каналах у геотитрах. Розповідали про Харківщину, а писали «Дніпропетровщина», писали «Бровари», а показували Бородянку тощо. На «1+1» усталеним є «перекривати» прямі ввімкнення раніше відзнятим або й взагалі архівним відео, при цьому на картинці тримати титр «наживо». Так само в прямих ввімкненнях на ICTV з СТБ на картиці тримали титр «пряме включення». І те, і те є відвертою неправдою.

На всіх каналах без винятку час від часу журналісти забувають про те, що війна триває з 2014 року, за точку відліку беруть 24 лютого 2022-го. Це стовідсотково дратує велику частину аудиторії, в якої пам’ять не настільки коротка, як у «марафонців». І ще це створює неоднозначність, коли словами «початок війни» позначають час, бо зрозуміти, що саме має журналіст на увазі (лютий 14-го чи лютий 22-го) в цій ситуації неможливо.

Крім того, журналісти вживають не за призначенням слова, значення яких до ладу не знають. З найпопулярніших слів — «епіцентр». Бо коли журналісти кажуть, що «епіцентр вибуху був на 7-му поверсі багатоповерхівки», — то це повна нісенітниця, бо епіцентр завжди на рівні земної поверхні. Ще журналісти всіх без винятку каналів постійно числа називають цифрами, а то ще плутають відсотки з відсотковими пунктами. Можна, звісно, вважати це дрібницею, але я би це назвав неохайністю, яка точно впадає у вічі глядачам, які ще не забули шкільну арифметику. А це питання глядацької довіри.

«Ілюстрування» розмов із гостями

Це чи не єдиний різновид порушень, яких стало трохи менше, порівняно з попереднім кварталом (було 0,7 такого порушення на годину в середньому, стало 0,5). Найбільше подібних порушень у третьому кварталі було на каналі «Інтер» та на Суспільному (по 0,8 на годину в середньому). Єдині з учасників телемарафону, хто не ведеться на цю погану моду, — це ICTV з СТБ.

А мода ж справді погана, бо за визначенням неможливо якісно проілюструвати те, що говорить гість. Я навіть більше скажу, якщо вже журналісти нездатні до ладу проілюструвати власні написані тексти БЗ (дивіться попередній розділ), то як вони можуть заздалегідь вгадати, що в кожну секунду казатиме гість?

У цій невдячній справі в редакціях існують певні стереотипні кліше. Сто відсотків, якщо говоритимуть про «зерновий коридор», то будуть крутити відео посівної, жнив, пшениці на елеваторах, а потім суден у морі. Судна на морі взагалі якось стають недоречною «ілюстрацією», коли гість говорить винятково про агроімпорт суходолом. Якщо тема розмови хоч якось пов’язана з фінансами, обов’язково крутитимуть відео рахувальних машинок, друку готівки, незалежно від того, про що йдеться — чи то про ціни на нафту, чи то про бюджет наступного року. В розмові з військовими та воєнними експертами обов’язково крутитимуть хаотичну нарізку відео бойових дій. Наприклад, на Суспільному під розмову з бійцем 92-ї бригади показували відео з телеграм-каналу 3-ї окремої штурмової бригади. Гарантовано ж це зовсім різні бойові епізоди. Потім ще є на різних каналах спроби «ілюструвати» розмови з гостями динамічною мапою DeepState. Зрозуміло, що динаміка мапи ніяк не може збігатися з тими напрямками, про які каже експерт, вона «живе своїм життям». Це вже не кажучи про те, що сама ця мапа до телевізора неадаптована.

На «Інтері» посол України у Великій Британії Пристайко згадував історію Другої світової, а «ілюстрували» це навіщось архівним відео візиту президента Зеленського до країни. На «Раді» речник Повітряних Сил Ігнат розповідав про підготовку аеродромів і навчання молодих пілотів, а «ілюстрували» це відео розбомблених будинків. На «Ми — Україна» з заступницею міністра оборони Маляр говорили про мобілізацію в Україні, а показували остогидле відео Кремля. І таких прикладів можна наводити багато.

Насправді ж відео в розмові з гостем можна (і треба) показувати лише тоді, коли ви хочете саме це відео з гостем обговорити. Але тоді треба так і робити: казати гостю «ось відео, давайте подивимося», а вже подивившись, обговорювати його. Але ця проста ідея не приходить в голови редакціям телемарафону.

Невідповідне ілюстрування прямих ввімкнень

Схожою ситуація є й з іншою поганою модою — «ілюструвати» або «перекривати» прямі ввімкнення своїх кореспондентів. Загалом у наших вибірках із марафону кількість цих порушень залишилася на тому ж рівні, що й була в попередньому кварталі — 0,5 порушення на годину в середньому. Найбільше подібних порушень було на каналах «1+1» (0,8 на годину) і «Рада» (0,7), найменше було на «Ми — Україна» (0,2) і ICTV з СТБ (0,3). Тому що на цих каналах самих прямих ввімкнень не дуже багато.

Незалежно від того, чи використовують для такого виду «ілюстрацій» раніше зняте відео з місця події, чи то архів, відповідності з розповіддю кореспондентів нема, бо ж ті ведуть своє, а не коментують картинку. Відтак у ввімкненнях, наприклад, із саміту НАТО у Вільнюсі на всіх каналах, які ці ввімкнення робили, говорили про Зеленського — показували Столтенберга, казали  про Трюдо — показували Шольца тощо. Або ж пряме ввімкнення щодо очікувань від засідання Ради Україна — НАТО навіщось треба було «ілюструвати» архівним відео того таки вільнюського саміту. Якщо ж у Брюсселі щось вирішували з ембарго на українську агропродукцію, звісно, «ілюстрацією» були архівні пшениця та судна в морі. Якщо вмикалися з розповідями про поточне засідання Радбезу ООН, навіщось «ілюстрували» це відео засідання Генасамблеї. Прямі ввімкнення з обласних центрів про обстріли різних громад областей «ілюстрували», як і такі ж БЗ, фото чи відео невідомо яких із них, і обов’язково картинка не відповідала при цьому змісту слів кореспондентів. Якщо ж вмикалися з «Ігор нескорених» у Дюссельдорфі, показували баскетбол на візках, а говорили при цьому про стрільбу з лука та настільний теніс. І подібних нісенітниць було й було.

Насправді ж тут, як і в ситуації з «ілюструванням» гостей, картинку варто показувати для того, щоб кореспондент її коментував. І не інакше. Тоді ніяких невідповідностей не буде.

Порушення стандарту повноти інформації

У третьому кварталі картина цих порушень була такою:

У середньому на годину ефіру:

Середня кількість порушень цього стандарту на годину ефіру зросла майже вдвічі: в другому кварталі було 1,2 порушення на годину, в третьому — 2,3. Найбільшим це зростання було на каналах «Рада» (з 1,2 до 6,6), «1+1» (з 1 порушення на годину до 2,9) і «Ми — Україна» (з 1,8 до 3,1).

Непозначення архіву в бекґраундах

Такого різновиду порушень стало набагато більше, ніж було (з 0,3 до 0,8 на годину ефіру). Найбільше так порушують стандарт на «1+1» і на «Раді» (на обох — по 1,4 порушення на годину в середньому).

Йдеться про ті випадки, коли журналісти згадують конкретну подію з минулого та показують архівне відео цієї події. При нинішній щільності різноманітних драматичних подій глядач навряд чи вже добре пам’ятає, що й коли відбувалося. В редакціях же цим не переймаються та не титрують таке відео датами, як це належить робити за стандартом. У кращому випадку пишуть «архів» (або ж на «1+1» пишуть «досьє»), в гіршому — взагалі ніяк не позначають. Тож глядач перестає орієнтуватися в тому, що йому показують і коли це було.

Відсутність відповідей на ключові запитання новини

Якщо раніше подібні порушення були скоріше ситуативними (в другому кварталі їх було в наших вибірках у марафоні по 0,1 порушення на годину й у жодного каналу цей показник не був більшим за 0,3), то в третьому кварталі їх стало відчутно більше (0,7). Переважно «зусиллями» телеканалу «Рада», де їх стало 2,9 на годину. Умовну межу між ситуативністю та системністю перетнув і канал «1+1», де в третьому кварталі було по 0,5 подібного порушення на годину.

Пару прикладів таких порушень. На каналі «Рада» в повідомленні про наслідки ракетного удару по Драмтеатру Чернігова в семи випусках новин так і не згадували, що там відбувалася виставка дронів. А це була одна з ключових деталей події. Траплялись і проблеми по відео. Так, наприклад, повідомляли про ліквідацію в Енергодарі керівника окупаційної «міліції». Казали, що ГУР «надали відео з дрону-камікадзе, на якому видно момент влучання в будівлю». А сам момент на відео так і не показали, бо ж текст повідомлення закінчився, отже й відео обірвали. Далі ведучий ще й казав: «Відео, яке ми показували, вражає насправді, особливо маневрування і влучність». Це при тому, що саму цю «влучність» глядачам насправді не показали. Або в повідомленні про презентацію НБУ нової монети, присвяченої українській військовій розвідці, на відео так і не показали головного — саму монету. На каналі «1+1», наприклад, у повідомленні про обстріли Херсонщини не було названо жодного населеного пункту, понад те, ведучий казав: «Російські військові поцілили в житлові квартали та в парк». Але не казав, де саме, в якому місті. Так само було і в повідомленнях про обстріли Харківщини та Запоріжжя.

Неповне представлення гостей студії чи спікерів у синхронах

Тут теж відбулося певне збільшення кількості порушень: загалом по марафону (в аналізованих його проміжках) було в другому кварталі 0,5 такого порушення на годину в середньому, стало 0,7. Найбільше подібних порушень стандарту було на каналах «1+1» і «Ми — Україна» (по 0,8 у середньому на годину). Синхрони в сюжетах час від часу не титрують на всіх каналах, найбільше такого на «1+1», відтак глядачам буває незрозумілою компетенція спікерів, особливо ж коли в синхронах говорять посадовці чи експерти.

І всі канали доволі часто не пояснюють компетентність запрошених експертів, обмежуючись короткими «політолог», «військовий (це в сенсі воєнний) експерт», «експерт-міжнародник» тощо. Це ж стосується і синхронів експертів в «аналітичних» сюжетах. Буває й таке, що аудиторії не пояснюють неочевидні речі. Наприклад, представляючи Олега Каткова, обмежуються тим, що він головний редактор Defense Express, але ж для більшості глядачів марафону навряд чи відомо, що це видання спеціалізується на оглядах військової техніки та озброєнь. Або ж гостя Павла Нарожного представляють як «засновника благодійної організації “Реактивна пошта”». Навряд чи для глядача таке представлення дає уявлення про компетентність гостя саме у воєнній тематиці. Якщо ж уже згадали «Реактивну пошту», то слід було пояснити, що це за організація. Або народну депутатку Лесю Забуранну не представляють як членкиню Комітету ВР з питань бюджету, що обов’язкове в контексті розмови про бюджет-2024.

Відсутність інтершуму на відео

І цих порушень стало відчутно більше. Якщо в другому кварталі їх було по марафону (в аналізованих проміжках) по 0,2 порушення на годину в середньому, то в третьому кварталі стало 0,7. Системною вадою відсутність інтершуму в цьому кварталі була на каналах «Ми — Україна» (1,6 порушення на годину), «Рада» (1,5) і «Інтер» (0,6). На інших це траплялося епізодично, несистемно.

На більшості каналів у відео інтершум був просто повністю «затиснутий», особливо «доречно» це виглядало, коли на картинці були, наприклад, безшумні танки або безшумні вибухи. А от на каналах «Інтер» і «Ми — Україна» до цього додавалася ще одна погана мода — підкладати на відео в сюжетах замість інтершуму музичку або часом і взагалі якесь невиразне музичне шумовиння. Один лише приклад із каналу «Ми — Україна»: в сюжеті про 14-річного українського чемпіона Європи з картингу замість інтершуму (картингових змагань!) було навіщось підкладено цю недоречну музичку. За кадром був текст: «скоро гімн України почув чемпіонат світу». Але гімну України глядач на інтершумі не чує, замість нього — та недоладна музичка.

Відсутність бекґраундів

Це єдина позиція, за якою зауважень майже нема. Як було в другому кварталі лише 0,1 такого порушення на годину, так залишилося в третьому кварталі. Тож цілком можна вважати їх несистемними. Взагалі не було подібних порушень на «1+1» і Суспільному.

Порушення інших стандартів та етичних норм журналістики

У середньому на годину ефіру:

Порушення стандарту доступності подачі інформації

Порушень цього стандарту стало трохи більше, ніж було в попередньому кварталі (з 0,8 порушення на годину в середньому до 1,1). Найбільше порушень стандарту було на «1+1» (1,6 на годину), найменше — на «Інтері» (0,8).

Із найпоширенішого тут було вживання журналістами різноманітних термінів і жаргонізмів, запозичених переважно з англійської. Найбільш «популярними» у третьому кварталі були «бан на імпорт», «меседж», «кейс», «слот», «OSINT», «інсайди», «треки» тощо. Слова, якими далеко не вся аудиторія послуговується. Найбільш засміченою цими словами була мова ведучих каналу «1+1». Від ведучих не відставали і гості, теж вживаючи англіцизми чи використовуючи фахову термінологію. Від ведучих у таких випадках стандарт вимагає пояснювати ці терміни глядачам або ж просити це зробити гостя, але ведучі рідко на подібне спромогаються. Тож для частини аудиторії залишається невідомим, що означають усі ці «має дуже такі індивідуалізовані патерни», «він в такому стендбаї знаходиться», «направити через фандрайзингову платформу», «він міг би бути взагалі excellence», «це є такою амбреллою», «з точки зору комплаєнсу так званого», «підприємства ТКЄ», про «продовження дії ПСО», «версія, яка пройшла апгрейд по програмі Midnight Update», «за відсутності тих самих GLSDB Ground-Launched Small Diameter Bomb» тощо.

Чимало проблем було на всіх каналах з інфографікою. По-перше, редакції час від часу видають в ефір абсолютно неадаптовану для перегляду на телевізорі чужу інфографіку. Найпоширеніший приклад — це використання без адаптації мапи бойових дій Deep State. Але доволі часто редакції і власну інфографіку роблять так, що її сприймати з екрана дуже важко: занадто дрібні шрифти, незрозумілі іконки, велика кількість «візуального шумовиння» тощо. І часто сприйняття інформації для глядача журналісти ускладнюють тим, що за кадром говорять не те, що є на картинці.

Порушення стандарту балансу думок

Загалом у телемарафоні майже взагалі не висвітлюються ті теми, в яких реально потрібен баланс думок, тож і порушень цього відповідального стандарту не дуже багато. Втім, у третьому кварталі їхня кількість трохи зросла (було 0,1 порушення на годину в середньому, стало 0,2). Переважно «завдяки» телеканалу «Рада», де було 0,5 порушення стандарту на годину ефіру в середньому. Чимало до цього показника додавали по-перше бюлетені «Парламентський тиждень» і «Парламентський день», де будь-які дискусійні теми коментували переважно представники владної фракції «Слуга народу» або ж їхні «однодумці»-сателіти, слова представникам опозиції не надавалося. Так само баланс не дотримувався і в тематичних бліцопитуваннях народних депутатів із різних неоднозначних тем. У таких темах балансу канал не дотримувався і в гостьових студіях. Наприклад, до обоворення наміру влади забрати у громад надходження від податків на доходи фізичних осіб у студію протягом слоту запрошували  винятково представників «слуг народу» — Роксолану Підласу, Давида Арахамію і Євгенію Кравчук. Слова опонентам подібного рішення надано не було.

На каналі «1+1» був суто піарний сюжет, у якому жорстко критикувалася АРМА, слова представникам якої не надали. Або ж, наприклад, експерт Тарас Загородний у гостьовій студії доволі різко критикував роботу САП та НАБУ, а ведучі не забезпечили мінімальне дотримання стандарту балансу думок.

Ще на багатьох каналах однобічно подавали інформацію про різні резонансні справи суто з позицій слідства — переважно ДБР і СБУ — слова у відповідь підозрюваним у таких випадках хронічно не надають.

Порушення етичних норм журналістики

Порівняно з другим кварталом, трохи збільшилася і кількість таких порушень, до 0,1 на годину в середньому. По кілька таких порушень було на каналах «1+1», ICTV з СТБ, Суспільному та «Ми — Україна». На інших каналах подібних порушень не було.

Більшість із цих порушень була прямим наслідком некоректного використання архівної картинки. Так, наприклад, на кількох каналах у повідомленнях про правопорушення в ТЦК на текст відверто негативної конотації накладали картинку з впізнаваними випадковими людьми в ТЦК. Або ж наприклад на «1+1» в чотирьох випусках новин повідомлення про затримання посібника росіян у ракетному ударі по Краматорську 27 червня на словах ведучого, що «слідчі СБУ вже повідомили затриманому про підозру» щоразу був упізнаваний план чоловіка, який втратив під час цієї атаки близьких.

У сюжеті на ICTV з СТБ  журналістка казала: «Делегація країн “третього світу” прибуває на безпековий форум». «Країни третього світу» — це відверто зневажливий термін часів холодної війни. На каналі «1+1» у сюжеті про бої на Запоріжжі не були запікані жорсткі нецензурні слова в синхронах бійців. На Суспільному в сюжеті про кримінальну справу щодо розкрадання гуманітарної допомоги з Естонії українською компанією обвинувачкою виступала анонімна ексволонтерка Марія. Анонімні звинувачення є безвідповідальними. І навпаки показували охоронця, знятого прихованою камерою. Тобто людину знімали та ставили в сюжет без попередження та згоди. І навіть не заблюрили його обличчя.

Порушення стандарту оперативності

Порушень цього стандарту в третьому кварталі було небагато, тобто говорити про їхню системність не варто. Порушення були в ефірах лише трьох учасників телемарафону — «1+1», ICTV з СТБ і «Інтера». Переважно це були застарілі інформації, які подавалися в новинах із запізненням на багато годин або навіть на добу. На «1+1» було нестандартне порушення: 28 серпня в сюжеті про шлях до надання Україні F-16 був експертний коментар льотчика Андрія Пільщикова на позивний «Джус», який загинув в авіатрощі ще 25 серпня. Про його загибель навіть не було згадки в сюжеті.

Прояви політичного та бізнесового піару в ефірі телемарафону

Загалом по телемарафону в третьому кварталі я зафіксував 77 піарних матеріалів, це становило 0,3 такого прояву на годину ефіру в середньому, що навіть трохи менше, ніж було в попередньому кварталі (0,4).

За формами прояви піару були такими:

По каналах картина була нерівномірною. На бульшості каналів кількість проявів піару неістотно зросла, найвідчутніше — в ефірах ICTV з СТБ (було 0,1 на годину, стало 0,3). На каналі «Рада» в дослідженому ефірі, навпаки, проявів піару стало відчутно менше (було 1,3 в середньому, стало 0,5), на каналі «1+1» кількість проявів піару залишилася сталою (0,3 на годину в середньому).

Як і раніше, за формою переважали суто «паркетні» матеріали у вигляді БЗ+СХ. Стало значно більше повністю піарних сюжетів — 16 (у другому кварталі їх було лише 8). Натомість менше стало невиправданих контекстом розмови згадок про партійну приналежність гостей (було 11, стало 7).

Наведу «верхню» частину списку тих, згадка про кого в піарних матеріалах була позитивною (від двох згадок і більше, бо повний список «бенефіціарів» занадто великий):

У третьому кварталі цей список очолив президент Володимир Зеленський — 18 піарних матеріалів, переважно це були традиційні «паркети» або без реальної новини, або ж із «перевернутими» новинами, як наприклад БЗ+СХ про покладання президентом квітів до Стіни пам’яті в Києві або ж про нагородження президентом бойових танкістів до свята танкістів. У класичному піарному «паркеті» новина формулюється як «президент поклав квіти» або «президент нагородив», у той час як головними героями цих подій є насправді не президент, а родичі загиблих і танкісти, яким навіть слова не надають. До піару пана президента доклалися всі канали без винятку, але найактивнішими в цьому були «Ми — Україна» (6 матеріалів) і «Рада» (5). Принагідно нагадаю, що загалом у телемарафоні присутність президента і без того є надзвичайно високою, певно найвищою за всіх інших політиків і чиновників, але в більшості випадків у таких матеріалах принаймні є реальна новина.

На другому місці за позитивними згадками був прем’єр-міністр Денис Шмигаль (8 матеріалів), але лише в ефірах двох каналів — «Ми — Україна» та «Рада». Третє місце — по 7 піарних матеріалів — ділили керівник Офісу президента Андрій Єрмак, Кабінет міністрів і Офіс президента. По 6 таких матеріалів припадало на першу леді Олену Зеленську і компанію «Нафтогаз Україна», яку піарив канал «1+1» класичними замовними сюжетами (5 разів) і одного разу доклалися канали ICTV та СТБ. 5 разів у позитивних контекстах згадувалася владна партія «Слуга народу». Замикали першу десятку радник керівника ОП Михайло Подоляк, Віктор Пінчук і Фонд його імені (останні, зрозуміло, в ефірах своєї медіагрупи).

Більшість проявів піару негативного контексту були в ефірі каналу «1+1» (4 матеріали), двічі — в ефірі «Ми — Україна»:

Негативний піар АРМА був у повтореному двічі піарному сюжеті про «Нафтогаз України», а НАБУ і САП різко негативно згадував в ефірі гість-експерт Тарас Загородний без належної реакції ведучих, навіть за їхньої підтримки. Так само в ефірі «Ми — Україна» незбалансована ведучими була критика Асоціації міст України і київської влади гостем Давидом Арахамією.

Наративи російської пропаганди й токсичні медійні персонажі
в ефірі телемарафону

Наративів російської пропаганди в проаналізованому ефірі телемарафону за третій квартал не було. Токсичними персонажами в ефірах двох каналів були їхні ведучі — 13 випадків ведення на каналі «Рада» і 6 випадків на каналі «Інтер».

Події / теми, про які не повідомлялося в марафоні в липні-вересні 2023

Як і раніше, більшість важливих подій і тем у телемарафоні висвітлюється, як мінімум, завдяки «сукупному добору» інформації різними редакціями (не сказали одні — сказали інші). Поза тим усе ж деякі, на мій погляд, важливі теми в проаналізованих ефірах не звучали. Навожу деякі приклади цих тем (повний список є завеликим).

Перша група тем — це те, що є найголовнішим об’єктом уваги телемарафону, те, що стосується війни в усіх її вимірах, і дотичні до війни теми. Не згадували в марафоні (принаймні день у день) наприклад про такі події:

Внаслідок нічної атаки «шахедами» по Київщині пошкоджена багатоповерхівка і 12 приватних будинків (11 липня).

МАГАТЕ досі не має доступу до дахів енергоблоків ЗАЕС, але каже, що мін там немає (12 липня).

Шестеро військових підірвались при встановленні мін на Рівненщині, двоє загинули (12 липня).

На окупованому Запоріжжі окупанти не видають ліки людям без російського паспорта, — ЦНС (17 липня).

У Росії українця посадили на 22 роки за вибух на залізниці у Брянській області (26 липня).

Крематорій в окупованому Мелітополі працює 24/7, люди скаржаться на трупний сморід, — Генштаб (4 серпня).

Окупанти обстріляли Куп’янськ з артилерії, 11 поранених (20 серпня).

Окупанти «засудили» до 20 років ув’язнення українського військовополоненого бійця 10 гірничо-штурмової бригади ЗСУ (28 серпня).

Окупаційний суд залишив без змін вирок кримському татарину за переказ грошей українському добробатівцю (29 серпня).

Росія обстріляла Торецьк і Новоукраїнку, є загиблий і поранені (6 вересня).

Не знайшли в марафоні місця і для деяких важливих, як на мій погляд, міжнародних тем, пов’язаних з Україною і війною, кілька прикладів:

Сейм Польщі схвалив резолюцію про Волинську трагедію, вимагаючи від України для примирення визнати провину (11 липня).

Сербський суд відмовив Україні у видачі колишнього генерала СБУ Наумова (12 липня).

Німеччина відмовилася від створення центру з ремонту танків «Леопард» у Польщі (12 липня).

Сенат Італії визнав Голодомор геноцидом українського народу (26 липня).

Transparency International розкритикувала ідею Зеленського прирівняти корупцію до держзради (28 серпня).

Росіян і білорусів допустили до міжнародних турнірів із бадмінтону (29 серпня).

Реакція «Великої сімки» на ідею Зеленського прирівняти корупцію до держзради: слід зміцнити роль САП і НАБУ (29 серпня).

Пентагон формує в Києві команду інспекторів для контролю за постачанням зброї (14 вересня).

Часом марафонці «не помічали» важливих тем і подій, які напряму стосувалися життя дуже великих груп людей, наприклад:

Під час НМТ росіяни здійснювали хакерські атаки на систему, — організатори тестування (17 липня).

Зеленський підписав закон про демобілізацію військових, чиї родичі загинули чи зникли безвісти (18 липня).

Уряд повернув доплати в 30 тисяч пораненим бійцям (11 серпня).

Житомир залишився без води через аварію (12 серпня).

«Київгаз» відімкнув подачу газу 15 тисячам жителів столиці (5 вересня).

Конституційний Суд захистив права «чорнобильців» щодо отримання пенсій у повному обсязі (13 вересня).

У телемарафоні не повідомляли про деякі важливі теми внутрішньої політики і події, зокрема серйозно конфліктні або ж як мінімум дискусійні, приклади:

НАБУ та САП повідомили про підозру в хабарництві депутатці з фракції «Слуги народу» Людмилі Марченко (11 липня).

Суд визнав незаконним наказ Держкіно про реорганізацію «Довженко-Центру» (12 липня).

Батьки загиблого в тилу нацгвардійця не вірять у версію про його самогубство (18 липня).

Захист Червінського оскаржував його арешт, ексрозвідник заявив про «замовлення» справи з боку Татарова (18 липня).

Затриманий ексзаступник міністра оборони Шаповалов написав відкритого листа Зеленському щодо зриву силовиками закупівель для ЗСУ (25 липня).

Предстаниця Громадської ради при Міноборони: через дії Держаудитслужби армія залишиться без бензину та авіапалива (25 липня).

Волонтери та парамедики написали відкритого листа воєнному керівництву країни про проблеми у тактичній медицині (26 липня).

Родини загиблих захисників вимагають зустрічі з Зеленським через зволікання зі створенням Національного військового кладовища (4 серпня).

Влада хоче відібрати канал «Прямий» — заява каналу (11 серпня).

Співвласники Rozetka та «Нової пошти» заявили про посилення тиску влади на бізнес (12 серпня).

Під Києвом через детонацію боєприпасу під час експертизи загинули 4 людини (20 серпня).

Нардеп Железняк і ЦПК вважають, що міністр Резніков бреше про розслідування щодо зимових курток для ЗСУ (21 серпня).

Ексочільника СБУ Баканова не допитували у справах про держзраду його підлеглих, — Офіс генпрокурора (29 серпня).

Обстріл «Десни» в 2022-му: загиблих визнали «зниклими безвісти», а порушення в частині замовчали (29 серпня).

Рух «Чесно»: ВР засекретила стенограми засідання комітету, очолюваного Шуляк, стосовно закону про містобудування (13 вересня).

В останньому переліку тем — більшість є, як мінімум, незручними для влади.

Ігор Куляс, медіатренер, медіаконсультант, кризовий медіаменеджер

Скриншот відео: «ТСН» / ютуб