Масові заворушення в Єгипті, вибух у московському аеропорту та економічний форум у Давосі змістили фокус уваги підсумкових тижневиків за межі України, хоча «український» аспект усіх цих тем залишався головним. Тижневики переймались за українських туристів у революційному Єгипті, милувалися тим, як Янукович годує світ варениками й борщем на українському ланчі в Давосі, а відлуння домодєдовських вибухів почули в українських аеропортах (і не тільки). Питання майбутнього республіки Єгипет (а разом із нею багатьох інших диктатур – Туніс уже впав, наступним, каже, буде Ємен), результатів давоських дискусій між сильними державами світу, а також напрямку, в якому Росію штовхне теракт в аеропорту, зацікавили телеаналітиків значно менше.

Терористична загроза

Чи то навмисно, з певною прихованою пропагандистською метою, чи в нерозважливій гонитві за сенсаціями інформаційно-аналітичні програми змішали макіївський «тероризм» із трагедією в російському аеропорту, в черговий раз піднявши тему терористичної загрози в Україні.

Перший національний докладно описав додаткові заходи безпеки, запроваджені аеропортом «Бориспіль» після вибуху в Москві. «В Україні постійної загрозою терактів немає, хоча говорити про повну відсутність терористичних настроїв не можна», - заявляє автор сюжету на цю тему Ксенія Поважна, й наводить як ілюстрацію цього твердження коментарі представника СБУ, який говорить про 135 попереджених випадків терористичних дій за попередній рік (непогано було б уточнити, що йдеться переважно про невинне телефонне хуліганство), та експерта інституту Горшеніна Володимира Заставу, який говорить, що тероризму в Україні немає. Після чого журналістка дає поради глядачам: «Чутливими є питання релігії та національної свідомості. Також українцям не радять загравати із розподілом на схід і та захід, який штучно роздмухують політики. За останні 10 років розхитати цю ситуацію до нетерпимості не вдалося. Головне, аби так було і надалі». Гаразд, не будемо загравати з розподілом, який штучно роздмухують.

«1+1» влаштував пряме включення із селища Десна, де кілька днів тому поширювались листівки із загрозами вибухів. Включенню передувала підводка, після якої глядачі 65+ мають шкандибати до аптечки по валідол: «Тим часом хвиля анонімних і, як з'ясувалося, неправдивих дзвінків про замінування, пронеслася Україною уже буквально наступного дня після трагедії у Домодедово. На київському поштамті у посилках знайшли детонатори від мін другої світової. А містечко Десна у Чернігівській області переполошили листівки із погрозами нових вибухів. Саме на сьогодні. Як пережили цю неділю жителі містечка, відомого на весь колишній Союз завдяки навчальному центру військових знає Алла Скорик». Формат прямого включення не був виправданий нічим, адже жодної події навколо Алли Скорик не відбувалось – як не сталося й ніяких вибухів у Десні! Можна було обійтись звичайним сюжетом, а ще краще обійтись без сюжету.

В продовження теми вже накрученим емоційно глядачам пропонується черговий сюжет із серії «підклади бомбу в громадське місце чи режимний об’єкт». Сергій Швець із порожньою картонною коробкою в чорному пакеті походив базаром, автостанцією, станцією метро, й довів те, що слід було довести – на залишений без господаря предмет, який міг би бути бомбою, українці не реагують. Вважаючи, й небезпідставно, що хтось просто забув пакет. Отже, українці терактів не чекають. А мали б?

Сергій Швець бачить у цьому трагедію: «Люди настільки безтурботні, що на наш величезний підозрілий пакунок не звертають уваги не лише покупці, а й сусідні продавці та охорона ринку. Теоретично після ймовірного вибуху - це вже були б десятки трупів за якими побивалися рідні люди». А ви знаєте, як побиваються рідні люди? Сергій Швець попросив розповісти про це головного психолога Міністерства надзвичайних справ: «Можливо навіть два психологи під руки заводять і треба впізнати не одне тіло. Це саме страшне». Й веде далі, чергуючи свої спостереження із коментарями представників МВС та СБУ: «Міліція визнає, що після справжніх терактів активізувалися психопати, які заявляють про удавані замінування та заручників. Більшість знаходять і карають. Крім того, керівництво МВС критикує московських колег і переконує, що в нас міліція краще підготовлена».

То боятись чи ні? Сергій Швець пояснює: «Ми не мали на меті сіяти паніку. Втім наш експеримент має неоднозначні результати. З одного боку пронести пекельну машинку в будь-яке людне місце - легко. Втім, можливо нас упіймали б на етапі пошуку справжньої вибухівки. З іншого боку, і це найголовніше, в Україні підстав для системного тероризму немає. І це на кожному кроці підтверджують самі ж громадяни. Аноніми, які повідомляють про нібито закладену десь вибухівку, у нас найчастіше не сприймають всерйоз слово тероризм. Правоохоронці тим не менше, ці анонімні погрози записують до статистики терористичних погроз. Лише минулого року таких агресивних виявів нарахували аж 1,5 сотні».

Якщо підстав для тероризму немає, й тероризму також немає, навіщо залякувати людей? Надто ж вдаючись до несвіжої ідеї з муляжем бомби, неодноразово використаної журналістами інших телеканалів.

Олег Панюта в «Подробностях недели» з перших слів підводки непрямо, але досить промовисто пов’язує Домодєдово з Макіївкою: «Слово "теракт" со зловещим постоянством стало использоваться в нашем лексиконе. Не успели украинцы перевести дух от происшествия в Макеевке, как в России террорист-смертник подорвал себя в аэропорту "Домодедово"». У довжелезному сюжеті Веніаміна Трубачова було все – московський вибух, українські заходи безпеки, американські й ізраїльські заходи безпеки, «тероризм» в Україні і, звісно ж, Валерій Іванович Хорошковський:

«Вениамин Трубачев, корреспондент: Украина в основном страдает от террористов-анонимов. Звонят, сообщают о бомбе, но спецслужбы взрывчатку не находят. Это обычно хулиганы или душевнобольные люди, и во всех случаях звонивших находят, – говорит глава СБУ Валерий Хорошковский. Но глобально террористической угрозы в стране нет.

Валерий Хорошковский, глава СБУ: "Что касается угрозы террористов-смертников. Мы пока не видим в Украине предпосылок для проведения подобного рода террористических актов. Мы, безусловно, с этим в любом случае работаем, выявляем все возможные, скажем так, каналы проникновения или каналы поступления взрывчатых веществ"».

Зрозуміло, що у фразі «Украина в основном страдает от террористов» останнє слово вжите, так би мовити, «в лапках», одначе на підсвідомому рівні глядачам продовжують навіювати, що тероризм в Україні є.

Натомість, ані ICTV, ані 5 канал українськими проекціями російського теракту не зловживали. Стримано описали події, згадали про загиблу українку Ганну Яблонську, не приєднуючись до ажіотажу навколо віртуальної загрози неіснуючого українського тероризму. І, до речі, тільки ці два телеканали назвали прізвище, озвучивши яке, Росія справді створила загрозливий «український вимір» домодєдовської трагедії – «Раздобудько».

Наші в Давосі

Яку роль відіграє Україна у глобальних економічних нарадах провідних держав світу? Український виборець мусить вірити: головну. На думку авторів підсумкових тижневиків – або тих, хто диктує їм – глобальні теми, проблеми та шляхи їх вирішення, що обговорювались на всесвітньому економічному форумі в Давосі, мають бути набагато менш цікавими українському телеглядачеві, аніж висловлювання Януковича, Азарова, Бойка і Льовочкіна про відкритість України до світу. Так, у сюжеті Павла Тирського у «Підсумках тижня» «міжнародний контекст» вклався в декілька речень, натомість чимало цитат на зразок Януковичевого «Ви робите правильний вибір, і ваш інтерес не тільки до борщу, сала, горілки української, а в цілому до України окупиться сторицею. Дякую вам. Наша мета якомога скоріше подолати економічний спад в Україні, стати конкурентноспроможною країною та ефективним гравцем світового економічного простору». Хоча, щоб почути все це від наших можновладців, не обов’язково було відряджати їх у Давос.  Аналогічну картину можна було бачити і в сюжеті Валентини Левицької в «Подробностях недели», за єдиним винятком – трохи більше уваги журналістка приділила російському президентові Медведєву.

У центрі уваги матеріалу Ольги Кошеленко в «ТСН. Тижні» «1+1» також була діяльність наших можновладців, одначе вона не забула нагадати: Україна не є членом елітного клубу держав, що дискутують про долю світу, а лише «тусується» побіля них. Важливе нагадування, з огляду на те, що з сюжетів Ольжиних колег з інших каналів у необізнаного глядача складається враження, що Україна в Давосі завжди в центрі уваги. Також журналістка залучила до коментування колишніх іноземних урядовців – Ніно Бурджанадзе та Александра Кваснєвського. Говорити про баланс у подібних темах не доводиться, однак такий підхід, принаймні, не залишає враження, що весь Давоський форум зібрався, аби вислухати Януковича і Льовочкіна. ICTV зосередився на піарі свого власника – «бізнесмена і благодійника» Віктора Пінчука, який традиційно організовує під час форуму в Давосі українські тематичні заходи. Нарешті, 5 канал поєднав в одному сюжеті приблизно в однаковій кількості Януковича, його ляпи (президент не спромігся вимовити слову «увімкнути», а також сказав, що навесні в Україні почнуть роздягатися жінки), «Євро-2012» і Пінчука. Про що говорили й до чого домовились учасники форуму, глядачі так і не довідались.

До слова, роздягнені жінки українських вулиць та заклик «умикнути Україну» від Януковича фігурували також на ICTV. Інші канали від демонстрації чергового конфузу глави держави утримались.

«Євро-2012»

Висвітлюючи тему підготовки до «Євро-2012», Перший національний залишив головну й найприкрішу новину – негативну реакцію ФІФА та УЄФА на борюкання українських футбольних олігархів – на самий кінець розлогого й загалом оптимістичного сюжету Сергія Сиволапа. Головна думка сюжету – за рік правління Януковича та його команди Україна зуміла стабілізувати та істотно покращити катастрофічну ситуацію з підготовкою до проведення чемпіонату. «Країна, яка останнім часом демонструвала усілякі успіхи у розбудові до “Євро” доріг і стадіонів, знову потрапила у скандал… Ще рік тому в Україні ситуація була зовсім іншою. Тривали постійні скандали, змінювали підрядників. Натомість об'єкти і головні з них - столичний стадіон та термінали в "Борисполі" здавалося б безнадійно відставали від графіка…Ситуація змінилася у 2010-му, поміняли і менеджерів, бо, як свідчить практика, не все залежить від коштів. У порівнянні з Польщею, гроші на підготовку до чемпіонатів виділялося більше, а обсяг робіт був перший», - ідеться в матеріалі «Підсумків тижня». Після суцільного позитиву – негатив, але як поданий!

«Здавалося б, країна вийшла на фінішну пряму підготовки. УЄФА нарешті заспокоїлась, впевнившись, що Україна дотримується всіх обіцянок. Але виникла чергова несподіванка. Події минулого тижня, зокрема, інтрига серед українських футбольних функціонерів стали відомі за межами України. Туди дійшли чутки, що, мовляв, до внутрішніх конфліктів футбольних організацій причетні державні структури. Наслідок - негативна реакція ФІФА та УЄФА і погрози про можливість суворих санкцій щодо України.

"Ні уряд, ні Президент не втручаються в громадські заходи, що проводяться федераціями, але ми несемо відповідальність за підготовку країни до Євро-2012. я хотів би звернути увагу на те, що Україна зазнала колосальних витрат, напружила колосальні зусилля і вони - діячі (представники футбольних федерацій) всі свої дії повинні пов'язувати з цією обставиною", - Микола Азаров, Прем'єр-міністр України. Ніхто не має право ставити під загрозу проведення Євро-2012 в Україні, - заявив Прем'єр. Каже, занадто вже багато поставлено карту».

Відсутність балансу, який є необхідним у ситуації, коли попередників чинної влади звинувачують у занедбанні підготовки до чемпіонату, нечітке й неконкретне формулювання предмету претензій ФІФА та УЄФА, посилання на «чутки», які й псують Україні перспективу «Євро-2012», а на кінець – заспокійлива і впевнена цитата Азарова, який запевняє, що ніхто не посміє ставити під сумнів наше право. У сумі – досить груба маніпуляція.

Для порівняння – ось як, без зайвого оздоблення та танців із бубном, подав ту саму інформацію «1+1»: «Утім Україна примудрилася цього тижня догратися до жовтої картки. І світова, і європейська футболі асоціації цілком серйозно поставили питання про можливість перенесення "Євро-2012" до Німеччини. І це найменше лихо. Бо ФІФА пригрозила повним вилученням України зі світового футболу. Причина банальна - спроба перевороту у Футбольній федерації України. Міжнародні функціонери побачили в намірах змінити Григорія Суркіса адміністративний та політичний тиск». Тут, щоправда, можна вловити натяк – «Україна догралася», отже, влада все ж має якийсь стосунок до замахів крісло голови ФФУ – а також бракує бекґраунду про історію з Суркісом.

Є такий бекграунд, натомість, у матеріалі «Інтера», який досить докладно подав історію про спроби скинути голову Федерації футболу України, назвавши, хоч і непрямо, головних зацікавлених:  «С момента избрания в 2000-м году Григория Суркиса президентом Федерации Футбола Украины недовольных им всегда было достаточно. Но дальше разговоров эти недовольства не шли. До прошлого года, когда ФФУ признала договорным матч Чемпионата Украины между львовскими "Карпатами" и харьковским "Металлистом", сыгранный в апреле 2008 года. Федерация в наказание решила с обоих клубов снять турнирные очки. Клубы с обвинением и, тем более, наказанием не согласились, и в ответ решили снять Суркиса с должности. Собирались это сделать на конгрессе ФФУ 15 декабря 2010 года. Но не получилось. Согласно регламенту, любой вопрос, в том числе и о недоверии президенту, нужно вносить в повестку дня за 2 месяца до заседания». Словом, якщо вустами Першого національного влада каже «ні, це не ми знімаємо Суркіса», то вустами «Інтера» - «це не ми, це Ярославський з Димінським». В матеріалі «Інтера» також, на відміну від інших, наведено цитату з листа генерального секретаря ФІФА, тож глядачі мають нагоду на власні вуха почути, в чому конкретно звинувачують нашу країну футбольні функціонери.

ICTV висвітлив цю подію ще стисліше, ніж «1+1», 5 канал не чіпав її взагалі.

Кримінальні справи проти колишніх

Ще одним дивовижним перекрученням відзначилась програма «Підсумки тижня», висвітлюючи тему кримінального переслідування колишніх посадовців:

«Українська влада продовжує шукати корупціонерів у лавах попередників. Цього тижня затримали ще кількох осіб, зокрема, екс-голову Верховної Ради Криму Анатолія Гриценка. Йому закидають незаконне відчуження 5 тисяч гектарів землі, а колишнього керівника Держкомрезерву Віталя Нікітіна звинувачують у розкраданні 250 мільйонів гривень. він теж потрапив за грати. Розвиток отримала і справа екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Досудове слідство у ній завершили. До двох попередніх звинувачень, а це підпис паперів на виплату допомоги своєму водієві і на отримання цим же водієм квартири, а також перевищення службових повноважень у справі про отруєння Віктора Ющенка додалося ще одне про нанесення збитків державі гучним святкуванням Дня міліції. Тут інкримінована сума розтрат понад 600 тисяч гривень. Ці гроші, кажуть у прокуратурі, витратили на оренду зали у Палаці "Україна", нагороди міліціонерам та їхнім вдовам, квіти і святковий стіл. У п'ятницю на майно екс-міністра наклали арешт. Крім того, на допитах уже побував і брат Луценка - Сергій. Слідчий, який веде справу колишнього керівника МВС, заявив, що родичі екс-міністра погрожували йому».

Мало того, що із двох злочинів, у скоєнні яких підозрюють Гриценка, названий лише один, а про оренду санаторію «Россия» не згадано, хоча це не менш важливий момент. Але відносити Анатолія Гриценка, ставленика Партії регіонів, який вірою і правдою служив інтересам Віктора Януковича в Криму, до «попередників» чинної влади, і зводити його випадок докупи з переслідуванням Юрія Луценка – це явна маніпуляція. Саме на «регіональності» Гриценка зробили наголос у матеріалі «1+1», присвяченому затриманню екс-спікера Криму. Не вдавшись, на жаль, до коментарів експертів, журналістка Наталя Сафіханова усе ж зуміла відтворити досить панорамну картину ситуації із затриманням, зокрема, давши коментар дружини Гриценка, а також кримськотатарського лідера Мустафи Джемільова: «Я думаю, сейчас, видимо, хотят продемонстрировать, что Партия регионов преследует не только оппозицию, но и, как говорится, своих. Мы прекрасно знаем, какой свой был Гриценко для Партии регионов». 

«Інтер» історію з Гриценком обминув, хоча в «Подробностях недели» вийшов матеріал про проблеми з виділенням землі кримським татарам. Натомість, приділив увагу новому раунду переслідування Юлії Тимошенко – порушенню кримінальної справи щодо закупівлі автомобілів швидкої допомоги для села. Характерно, що Перший, «1+1» та ICTV не побачили в цій події настільки важливої новини, аби включити її до своїх тижневиків. 5-й присвятив короткі повідомлення Гриценкові та Луценкові, а повноцінний сюжет – справі Тимошенко. Такий ґрунтовний підхід можна було б лише похвалити, але, на жаль, 5-й трохи «занесло»:

«Упередити арешт не зміг регіонал Анатолій Гриценко. Колишнього голову Верховної Ради Криму посадили на два місяці. Це поки що запобіжний захід. Йому закидають дві справи. Незаконне вилучення майже 5-ти тисяч гектарів землі радгоспу "Азовський". А також передавання в оренду за заниженою ціною котеджів санаторію "Росія". Слідчі це розцінюють, як перевищення службових повноважень. Суддя не зважив на те, що в політика прихопило серце під час засідання. Не вплинули і клопотання народних депутатів. До речі нунсівця і двох бютівців, які хотіли взяти на поруки регіонала Гриценка. Жоден з кримських однопартійців за нього не заступився. Гриценко вже давно не свій для регіоналів. В нього давні конфлікти з кримським Прем’єром Василем Джарти, – заявив нунсівець Мустафа Джемільов. І тут влада не гребує принципом "бий своїх, щоб чужі боялися", – каже депутат. Водночас варто згадати слова іншого нунсівця Геннадія Москаля, який свого часу заявляв, що для Гриценка в кримінальному кодексі не вистачить статей». Без останньої ремарки точно можна було обійтись. Позиція Гриценка чи його представників у цьому матеріалі не відображена жодним чином.

Для порівняння, у матеріалі про Луценка можливість подати його позицію знайшли: «Слідчий має намір притягнути до відповідальності 20-річного луценкового первістка Олександра. Пояснює: під час суду на початку січня Луценко-молодший йому начебто погрожував. Хоча в день суду низка ЗМІ повідомляла про вигуки на адресу правоохоронців від нунсівця Юрія Стеця. А не від сина арештованого. Сам Стець порадив слідчим звертатися з усіма питаннями з цього приводу до нього, а не до Луценка-молодшого. Юрій Луценко ситуацію з сином розцінив, як тиск. В Інтернет-блозі, написаному в СІЗО він також каже, що його схиляли свідчити проти Юлії Тимошенко. І тоді у справі про день міліції він начебто залишався свідком». Невже справа лише в тому, що Гриценко не веде блог? Чому, роблячи матеріал про нову кримінальну справу проти Тимошенко, 5 канал висилає кореспондента до сільських лікарів, щоб довідатись, чи справді були ті машини швидкої допомоги непридатними для транспортування хворих, натомість у випадку з Гриценком не знаходить часу хоча б для дзвінка адвокатові?

«Теляча мова»

Словосполучення «теляча мова» за підсумками минулого тижня стало найпопулярнішим пошуковим запитом українців у Google. Образливе висловлювання співробітника ДАІ Олександра Швеця на адресу української мови, викладені на YouTube, збурило громадськість. Реакція влади – звільнення Швеця з лав міліції – спричинила не менш бурхливі суперечки. Попри це, лише два телеканали згадали про цей випадок у підсумкових тижневиках. ICTV продемонстрував діалог між водієм та даішником-українофобом повністю. Натомість, Перший національний показав якусь «варіацію на тему», в якій факти було спотворено цілком і повністю:

«Цього тижня звільнили працівника ДАІ з Одещини, який відмовився спілкуватися з водієм державною мовою. Водій, якого зупинив горе-інспектор, записував розмову на відео, а потім виклав запис в Інтернет. Таким чином свідком інциденту стали тисячі людей, зокрема, й урядовці.

Саме камера допомогла ще одному водію уникнути неприємної розмови з працівником ДАІ. Чому той зупинив автомобіль - таки залишитися загадкою. Водій: "Буду записывать на видеокамеру. Хорошо. Это что? Я буду записывать наше общение на видеокамеру". Працівник ДАІ: "А я шо, з вами общатись прийшов?" Водій: "А что вы пришли делать со мной?" Працівник ДАІ: "Куда?" Водій: "Сюда. Вы меня остановили?" Працівник ДАІ: "Я иду додому, я вас не остонавливал".
Водій: "Хорошо. Вы мне махнули палочкой?" Працівник ДАІ: "Нет".

Записувати своє спілкування з правоохоронцями на відео радив водіям міністр внутрішніх справ. Не нехтуйте цією порадою. Як з'ясувалося, на деяких інспекторів це непогано діє».

Отже, спочатку брехня про випадок із Швецем: адже насправді він не «відмовився спілкуватись державною мовою», а образив українську і всіх, для кого вона є рідною. Допомогти глядачам зрозуміти, що ж сталося насправді, могло б відео, яке демонстрували в новинах інші канали, але його не показують. Натомість, демонструють відеоролик про зовсім іншого даішника. Що саме хотів цим сказати Перший національний, незрозуміло, адже ні теми загалом, ні жодної з подій у нормальному обсязі висвітлено не було. Не кажучи вже про те, що думка героя «телячої» історії теж мала би бути подана в матеріалі, як і офіційна мотивація його звільнення.

Резюме

Перший національний, «1+1» та «Інтер» приділили непропорційно велику увагу віртуальній терористичній загрозі в Україні, роздмухавши цю гостру тему без вагомих підстав. Попри те, що в матеріалах цих каналів були всі докази того, що тероризм Україні зараз не загрожує, глядача тримали у напрузі, створюючи в нього відчуття небезпеки та недостатньої захищеності.

Висвітлюючи всесвітній економічний форум у Давосі, підсумкові програми зосередились на участі в ньому України, попри те, що її реальна роль у заході надзвичайно скромна. Канали провладного пулу скористались цією темою для донесення до своєї аудиторії життєствердних меседжів Миколи Азарова, Віктора Януковича та Сергія Льовочкіна. Виняток становив ICTV, за версією якого, центральною дійовою особою Давосу був Віктор Пінчук (власник каналу). Перший, «1+1» та «Інтер» утримались від повідомлення про чергові конфузи українського президента.

Перший національний зманіпулював, висвітлюючи звернення світових футбольних асоціацій до України, вписавши у матеріал на цю тему меседж про визначні заслуги чинної влади у підготовці до «Євро-2012», а також зобразивши впевненість української влади в тому, що право на проведення чемпіонату в України не заберуть. Інші канали приділили цій темі менше уваги.

Повідомляючи про кримінальне переслідування колишнього спікера кримського парламенту Анатолія Гриценка, Перший національний маніпулятивно включив цього представника Партії регіонів до множини «попередників чинної влади», водночас замовчавши один із двох серйозних злочинів, за які Гриценка заарештовано. В матеріалі на цю тему 5 каналу бракувало балансу: повідомлення містить непряму мову політиків, яка свідчить про те, що Гриценко заарештований справедливо, натомість позиція самого екс-спікера не представлена жодним чином.

Неправдиву інформацію про випадок із одеським інспектором ДАІ Олександром Швецем, якого звільнили з лав МВС за зневагу до української мови, повідомив Перший національний. Згідно з повідомленням, причиною звільнення була відмова Швеця розмовляти із водієм українською, тоді як насправді даішник назвав українську «телячою мовою».

Програма «Сьогодні. Підсумки» ТВі не аналізувалася з технічних причин. У подальших матеріалах цей недолік буде виправлено.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у  підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним  відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».