Вітчизняне телебачення (за деякими винятками, про що піде мова далі) вражене синдромом попси – несмаку та інфантильної поверховості – від оцінок річниці президентства Віктора Януковича до відбірного конкурсу на «Євробачення-2011», що символічно збіглися цього тижня.

Верстки телевізійних тижневиків 27 лютого 2011 року виглядали так:

ICTV, «Факти тижня» (18:45)

Українці – заручники в Лівії.

Евакуація українців із Лівії.

Візит Генерального секретаря НАТО Андреса Фог Расмуссена до України.

Річниця президентства Віктора Януковича.

Круглий стіл чотирьох українських президентів.

Українці активно отримують паспорти інших держав.

З 1 березня на киян чекає нове підвищення комунальних тарифів.

Затримання кривдника заступника голови Київської ОДА Юрія Чижмаря.

Вбивство заступника директора Інституту світової економіки Валерія Новицького.

Міка Ньютон представлятиме Україну на «Євробаченні-2011».

«1+1», «ТСН. Тиждень» (19:30)

Заворушення у Лівії.

Візит Генсека НАТО до України.

Річниця президентства Віктора Януковича.

У новому Житловому кодексі є рішення про знесення хрущовок.

Десяток бюджетів Ірпеня місцеві депутати подарували незнайомцям.

Епідемія гепатиту С загрожує українцям більше, аніж СНІД.

На «Євробачення-2011» поїде Міка Ньютон.

«Інтер», «Подробиці тижня» (20:00)

Річниця президентства Януковича.

До кінця 2011 року середня пенсія буде 1380 грн. – Янукович.

В Україні дефіцит гречки.

Ветеринари дізналися про обмеження на кетамін після облав.

В Україні вилучили два мільйони контрафактних ліків.

Вплив Лівійської революції на вартість енергоносіїв в Україні.

Перший національний, «Підсумки тижня» (21:00)

Річниця президентства Януковича.

Лютневі морози збільшили навантаження на ЖКГ.

330 українців покинули Лівію.

Енергетична тема цього тижня була актуальна і в Україні.

На «Євробаченні-2011» у Німеччині від України співатиме Міка Ньютон.

ТВі, «Сьогодні. Підсумки» (20:30)

Янукович спілкувався наживо, завченими відповідями на завчені запитання.

Найгучніших своїх обіцянок Віктор Янукович не виконав.

Ситуація в арабських країнах має свої наслідки для всього світу.

Майно українських олігархів та чиновників залежить від дій Януковича.

Президент вважає, що Україні потрібна ще нова Конституція.

В Україні погіршуються умови ведення бізнесу.

Користувачі інтернету побачили тиждень по-своєму.

5-й канал, «Час» (21:00)

Заворушення в Лівії.

Візит генерального секретаря НАТО до Києва.

Рік президентства Віктора Януковича змінив обличчя країни.

Чотиригодинне спілкування Віктора Януковича з країною.

Реформи в Україні в процесі активної розробки.

Міка Ньютон поїде в Німеччину представляти Україну на конкурсі «Євробачення».

Отже, темою тижня очікувано стала річниця президентства Віктора Януковича. Жоден із телеканалів її не оминув. Однак якщо ТВі та 5-й канал подали розширений погляд на цю дату, то всі інші, лояльні до влади канали, сперлися винятково на «живе» спілкування Януковича з «народом». Наче рік України за п’ятого президента не дав жодних приводів для аналітичних досліджень.

Річниця Януковича

ICTV впродовж першої хвилини, вустами ведучої Оксани Соколової та кореспондента Олександра Візгіна, бомбардували глядача цифрами. «Першого року», «чотиригодинного прямого ефіру», «на 6 загальнонаціональних каналах», «відповісти на 38 запитань», «теми чотиригодинного президентського марафону», «16 українських міст», «десятки телекамер», «сотні стенографістів», «близько 107 дзвінків», «понад 3 тисячі людей», «понад 4 години»... 11 числівників, які, напевне, мали би підкреслити «епохальність» події та ошелешити глядача.

Кореспондент ICTV пунктирно пройшовся по спілкуванню президента. Трішки людяності в пасажах про вчительку та про землячок. Обіцянка Януковича приїхати до черкаського фермера з гостинцями на «сало і цибулю». Про запрошення журналістів на теніс (про Межигір’я – ані слова). Трішки пісні одеситам.

Дещо детальніше про мовне питання попри те, що, за словами Олександра Візгіна, воно «було не в першому десятку», та про єдність України. Суть сигналу – Віктор Янукович – об’єднувач України.

Кореспондент досить вільно перескакував через одні теми (свобода слова), наголошуючи на інших: «Журналісти в студії запитали президента, крім іншого, про утиски свободи слова, і кримінальні справи проти опозиції. Чи не є вони політичним переслідуванням.

Віктор Янукович, Президент України: "Я хотів би, щоб якомога скоріше ці слідчі дії були закінчені, і доведені до суду, а суди прийняли рішення. А вже в судах ми знайдемо відповіді на ці питання, дійсно там була якась політика чи не було".

Олександр Візгін, кореспондент: Політики в питаннях було мінімум. А абсолютний максимум склали проблеми соціальні...».

Утім, економічні питання: соцвиплати – пенсійна реформа – тарифи, – теж долучилися до простого переліку тем, про які запитували Віктора Януковича.

Загальна картина – від віяла питань, яким закидали президента, він відбився мужньо та стійко. А те, що загалом президенту поставили 50 тисяч питань, із яких він спромігся відповісти лише на 38 (!), із сюжету було незрозуміло.

Зате зрозуміло, що в сюжеті, де кореспондент виступає простим узагальнювачем телемосту, про дотримання бодай якихось журналістських стандартів не йдеться.

Втім, ICTV виявився єдиним каналом, який поставив в ефір характерну мову Віктора Януковича: «Чому ми 20 років цього не робили? Тому що гралися в політику, тому що намагалися весь час знайти, як кажуть, сірого, і на нього звалити це питання. Зараз нам треба підійти справедливо» (говорячи про комунальні тарифи).

Сюжет «ТСН. Тиждень» було озвучено голосом Сергія Швеця (відсутність позначки про автора сюжету, нагадаємо, – точна ознака невідповідності цього матеріалу стандартам). У сюжеті хоча й додалася, порівняно з матеріалом ICTV, географія питань, однак головні сигнали Віктора Януковича теж було подано віялом. На відміну від ICTV, кореспондент «1+1» за кадром намагається легкими докорами опонувати президенту, нагадуючи про вибіркові корупційні переслідування, протести підприємців тощо. Одначе сюжет скомпоновано так, що Віктор Янукович відбиває кореспондентські атаки під акомпанемент «сала з цибулею» та «любимого города», що може спати спокійно. І знову ж таки: жодних підсумків річниці п’ятого президента України, жодної аналітичності, жодної критичної думки.

«Подробиці тижня», говорячи про річницю президентства Віктора Януковича, здавалося б, розірвали коло та вийшли за межі спілкування з народом. Кореспондент Артем Альошин змальовує звитяги президента в межах року: інавгурація, якої Янукович чекав 5 років; поганий спадок від попередника; побудова жорсткої вертикалі влади; скасування політреформи; вже обов’язковий пункт про винятково корупційні переслідування опозиції; налагодження взаємин із РФ; успіхи на європейському напрямку; заощадливість (!) нової влади. Однак усе це залито солодкими синхронами експертів, які пояснюють резони влади у тих чи інших питаннях. Навіть єдиний синхрон опозиції – Юлії Тимошенко – виглядає безбарвно: йому опонує сам же кореспондент, ретранслюючи Адміністрацію Президента.

Суцільний дифірамб «Інтера» не передбачив жодної критичної думки, оскільки навіть словесно сюжет побудовано максимально лояльно і максимально загальними формулюваннями: «Старт получается неоднозначным. Не все новации воспринимаются положительно. Яркий пример – принятие Налогового кодекса, из-за которого по стране прокатилась волна протестов. И властям пришлось-таки пойти на уступки. На очереди – ещё почти два десятка системных реформ, и будут ли сделаны выводы из предпринимательского майдана – покажет время. Первый год президентства Виктора Януковича в целом был продуктивным, считают политологи. За это время произошло немало знаковых для Украины событий. Но многие из них оценить сейчас сложно. В первую очередь, масштабные реформы, инициированные главой государства. Они не могут дать моментального эффекта. Их реализация – длительный процесс, результаты которого будут видны лишь через несколько лет».

Наймасштабніше річницю Януковича висвітлив ТВі. Власне, цій темі було присвячено практично весь випуск «Сьогодні. Підсумки», в якому:

·                     Осман Пашаєв зробив сюжет про телеміст «народу з президентом»;

·                     Юлія Банкова розповілапро обіцянки-цяцянки Віктора Януковича;

·                     Володимир Павлюк нагадав, як світ застерігає арабські революції від реваншу, ставлячи за приклад Україну та Януковича;

·                     Було також нагадування про бажання Януковича написати нову Конституцію;

·                     Єгор Гаврилов розповівпро погіршення умов для бізнесу в Україні;

·                     і насамкінець було показано хіт-ролик інтернету «Віктор Янкукович. Рік перший» у рамках конвергенції ТВі з інтернетом.

Отже, кореспондент Осман Пашаєв порівняв спілкування президента України з подібним форматом у Російській Федерації («Путін – народ») і намагався розкрити таємниці підготовки до телемосту. Якщо попередньо оглянуті телеканали говорили про владу лояльно, то тут діаметрально протилежна ситуація. Ціла низка звинувачень з боку кореспондента: «співрозмовників для президента ретельно відбирали чиновники», «узгоджені запитання промовляють по кілька разів», «телешоу готують за всіма законами телевізійного театру», «жінки твердо тримають своєї легенди щодо відбору їхнього запитання», «режисери з Банкової намагалися відібрати нібито гострі запитання, аби шоу виглядало справжнім», – були голослівними. Жодної спроби бодай поставити запитання «режисерам з Банкової» в Османа Пашаєва не було. Таким чином, було грубо порушено принципи об’єктивності, неупередженості й балансу, і загалом сюжет вийшов упередженим.

Підводячи до сюжету Юлії Банкової, Володимир Павлюк навів одразу 13 числівників: «…Президентську резиденцію "Синьогора" відремонтують за 33 мільйони гривень – стільки коштує наведення належних умов для роботи, проживання та відпочинку президента у Карпатах. Україна, за підсумками 2010 року, посіла 1-ше місце серед країн СНД щодо показників інфляції – 9,4%. Для резиденції президента Віктора Януковича "Межигір’я" було придбано люстру вартістю 355 тисяч гривень. Про це пише видання KyivPost із посиланням на офіційні дані Державної митної служби. 8-кілограмову люстру придбали у російської фірми "Рестамп" – вона продавала люстри. Середня заробітна плата у січні цього року знизилася на 12,6% у порівнянні з груднем 2010-го. У комендатурі будинку відпочинку "Конча-Заспа" буде проведена реконструкція вартістю майже 14 мільйонів гривень. Про це повідомив портал державних закупівель. Як відомо, на території будинку "Конча-Заспа" розташовані маєтки прем’єра Миколи Азарова, Спікера Володимира Литвина, державна дача, на якій живе екс-президент Віктор Ющенко, Леонід Кучма, інші можновладці. Євросоюз поставив українську владу перед фактом: він припиняє надавати Україні бюджетну допомогу – єврочиновників обурив той факт, що парламент ухвалив, а президент підписав зміни до законів, які тепер дозволяють платити за енергетичні товари, а також послуги водопостачання та водовідведення, минаючи тендерні процедури. До річниці правління Януковича в Донецьку підвищили квартплату – з березня вона зросте у середньому на 70–80%. Готель "Київ" – це там, де держава дає безоплатні номери для депутатів, купив крісла і дивани на 1 мільйон 770 тисяч гривень. Вартість одного крісла, згідно з даними закупівлі, становить майже 6 тисяч за штуку, а одного дивана – більше 50 тисяч гривень. Таким у цифрах був останній тиждень».

Якщо ICTV у вищезгаданому сюжеті цифрами хотів продемонструвати значущість спілкування Януковича із народом, то ТВі – напевне, вразити глядача непомірними витратами. Можливо, у своїй зацифрованій підводці Володимир Павлюк запропонував читачеві порівняльний виклад теми: ремонт Синьогори VS показник інфляції в СНД; люстра для Межигір’я VS зниження зарплати; реконструкція в Кончі-Заспі VS зростання квартплати + закупівлі для готелю «Київ». Однак навіть за уважного прочитання тексту така подача важка для сприйняття. Зрештою, якщо випуск було присвячено річниці постпомаранчевої влади, таку підводку можна було розбити на кілька структурованих шматків (а деякі моменти, наприклад, вагу люстри і де її придбали, взагалі оминути як зайві). Концентрація цифр погано сприймається на слух.

Цифрову естафету ведучого підхопила Юлія Банкова, яка в перших словах свого тексту до сюжету використала 10 числівників. Кореспондентка побудувала сюжет за принципом: називає пункт виборчої обіцянки президента, а представник провладної коаліції виправдовується, чому обіцянку не реалізовано. Загалом вийшла суміш, куди було накидано купу різнобарвних інгредієнтів: від оборонки до «Євро-2012».

Кілька моментів у сюжеті викликали запитання. У Юлії Банкової на початку сюжету йдеться про «500 нових футбольних полів, 50 ковзанок, 50 басейнів, тисяча кілометрів нових автошляхів». Потім у середині сюжету: «500 футбольних полів, півсотні ковзанок і стільки ж басейнів щороку – ще одна обіцянка Віктора Федоровича», і ще далі за текстом: «Серед невиконаного – і тисяча кілометрів доріг…». Тут очевидне подвійне дублювання, яке важко пояснити сюжетними ходами. Також здивував добір експерта (чому один?), який підсумував усю економічно-соціально-інфраструктурну солянку – це був голова Комітету виборців України.

Щоби зайве не занурюватися в аналіз випуску ТВі (це заслуговує на окрему тему), нагадаймо лише, що й подальші сюжети так чи інакше стосувалися президентства Януковича. Їхня об’єктивність у ставленні до нинішньої влади досить сумнівна. Так, Володимир Павлюк прозоро натякає владоможцям, що неможливо сховати фінансові кінці у воду і що ці фінанси виглядають досить сумнівно. Так само незбалансованим є сюжет Єгора Гаврилова про нібито зловживання на портовій митниці посадовцями СБУ. Серед коментарів бізнесмена, начальника порту, прем’єра Азарова (якому підприємці скаржилися), виконавчого директора Європейської бізнес-асоціації та президента Міжнародної торгівельної палати в Україні немає й натяку на коментар СБУ, митниці, можливо, МВС як правоохоронного органу. Беззмістовний синхрон Володимира Щєлкунова, згаданого президента Міжнародної торгівельної палати в Україні, лише з’їв ефірний час: «Ті бізнесмени, які роками привикли працювати, як кажуть, даже не можу сказать в "тіньовому", а в "сірому" напрямку роботи, це їх дуже не задовольняє, тому що, відповідно, митниця вимагає платити реальну, це центральний апарат і сама стратегія, реальні кошти в реальний бюджет».

Загалом, ТВі задумував свій випуск як жорстко критичний до нинішньої влади, проте йому забракло структурованості. До критичного погляду на телемарафон президента із народом цілком пасувала би добірка невеликих сюжетів, розбитих за гуманітарним, соціальним, економічним, політичним, міжнародним напрямками.

Зрештою, за начебто гучними цифрами і фактами, якими насправді вже нікого не здивуєш, не було розказано про людей і поведінкові особливості нової влади: Межигір’я, пробки, перекриття доріг, «шлепери», міжнародні рейтинги – тобто про все те, що є набагато яскравішою телекартинкою.

Не витримує жодної критики сюжет «Підсумків тижня» (Перший національний) Тетяни Кухоцької. Вже перше зіставлення тези ведучого Андрія Сміяна: «Зі своїми проблемами звернулося 85 тисяч людей» і тези кореспондентки: «Проте Віктор Янукович за 4 години безперервного ефіру зміг відповісти, здається, всім» свідчить про абсурдність усього матеріалу. Також дивно виглядала позірна гра в свободу слова, де Тетяна Кухоцька дає опозиції можливість поставити питання президенту – це за дві доби після телемосту! Також кореспондентка продемонструвала фахову особливість сучасної тележурналістики – коротку оперативну пам’ять. Адже стверджуючи (про телеміст), що «так підсумки своєї роботи за рік не підбивав ще ніхто в Україні», кореспондентка явно забула про спілкування з народом попередника Януковича – Віктора Ющенка, коли громадяни відкрито рейтингували запитання і, врешті, екс-президент мусив відповісти на запитання: скільки йому потрібно заплатити, щоб він поїхав із країни?

А наприкінці сюжету вже й не здивував стандартний «Любимый город, знаете, да? Любимый город может спать спокойно» у виконанні Януковича.

5-й канал приділив річниці Януковича більш ніж один сюжет. Попри широкі докори владі, ведуча Тетяна Даниленко справедливо вказує на оцінку оглядачів (щоправда, неназваних): «Які, втім, нарахували лише 20% виконаних передвиборних обіцянок Януковича». 5-й, замість розповідати про річницю Януковича, ілюстрував його рік синхронами, надаючи змогу глядачеві поновити в пам’яті все, що було сказано і владою, і опозицією.

Сам чотиригодинний телемарафон Януковича з народом заслужив невеличкої згадки ведучої, в якій головним елементом (із відповідними посиланнями) була пряма інформація про відповідальних за живий ефір: «Телевидовище готували російські легіонери. Зокрема, Ігор Шувалов, – каже оглядач Ірина Соломко».

Найцікавіший і максимально наближений до глядача погляд на президентство Януковича подала журналіст 5-го каналу Людмила Голоднік. Поєднання «реформ» та «України для людей» на прикладі сумнівного реформування медицини. Люди з Вінниччини, сільський фельдшер, співавтор «реформи», чиновники та перші втілювачі нововведень. До честі журналістки, вона максимально відстежила траєкторію руху нововведень, їх утілення в життя і як це відіб’ється на сільських мешканцях. Подаючи різні точки зору, Людмилі Голоднік вдалося добитися драматизму конфлікту, а розмаїття точок зйомок додало темі динамічності. Однак, говорячи про скорочення лікарських закладів, не зайве було би нагадати 49-ту статтю Конституції України: «…У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена…(виділено редактором)». Утім, сподіваємося, наведена нами конституційна норма може стати поштовхом для журналістів 5-го в подальшому висвітленні важливої теми.

Не потрапили до тижневиків на жодному телеканалі негативні оцінки річниці Януковича від українських експертів. Так само жодним словом не було згадано оцінку річниці Януковича українськими правозахисниками.

Попри широкий вибір фахових коментаторів, яких телебачення свого часу й «підняло», наразі експертне поле вперто ігнорують. Перефразовуючи відомий вислів: «Якщо хтось гасить зірки, отже, це комусь вигідно?»…

Другою, за кількістю згадувань у телетижневиках, стала тема Лівії. Її не обійшов жоден телетижневик, і наголошувалося в них на евакуації українців, перебігу революційних подій і, як наслідок, ціні на нафту.

Лівійська революція

ICTV подав інформацію про ситуацію в Лівійській Джамахірії двома «усно+ВМЗ» повідомленнями. Спочатку ведуча Оксана Соколова заявила про перебування в заручниках трьох тисяч громадян України, коротко розповіла про громадянську війну, згадала про місце Лівії у видобутку нафти і запропонувала відео з місцевими боями без коментарів. Друге повідомлення – про евакуацію іноземців із Лівії та, в цьому контексті, про порятунок громадян України під патронатом першого віце-прем’єра (питання про роль МЗС навіть не було). Дивність логіки викладу полягала у дублюванні інформації про українців в обох повідомленнях. Хоча ведучій ніщо не заважало перший акцент (що важливіше – співвітчизники чи події в далекій Африці?) зробити на українцях та їхній евакуації, а другий, власне, на самих подіях у Джамахірії.

Евакуація українських громадян була пріоритетом для «ТСН. Тижня». Кореспонденту «1+1» вдалося злітати евакуаційним рейсом Міноборони до Тріполі і власним поглядом побачити й показати, в яких умовах вивозили наших співвітчизників. З небагатого відеоряду було зрозуміло, що знімальна група була прив’язана до рейсу, тому подробиці евакуації кореспондент Владислав Волошин подавав синхронами льотчиків та евакуйованих.

«Інтер» також згадав про евакуацію співгромадян. Однак кореспондент Геннадій Вівденко зробив наголос на економічних наслідках революції, побіжно зачепивши три теми: українське заробітчанство у Лівії; ціни на нафту та бензин і втрати туристичних компаній. Кореспондент «Подробиць тижня» єдиний звернув увагу на газовий українсько-російський контракт, «подписанный предыдущим правительством в январе 2009 года. В сложной формуле цены на газ для Украины основа для расчета – цены на нефтепродукты в Италии. А сырьё – в основном – ливийская нефть». Схоже, тема енергоносіїв може мати цікаве продовження, тим більше, що їхнє здорожчання матиме неоднозначні наслідки.

ТВі єдиний з-поміж телетижневиків подав найбільш повний погляд на хвилю закордонних революцій. Кореспондент Катерина Раца дала досить цілісну оцінку подій, максимально ілюструючи сюжет коментарями компетентних експертів. Також кореспондентка динамічно змалювала географію поширення революційних настроїв із натяком на прогноз. Утім, коли Катерина Раца без посилання сказала: «Сьогодні ЄС та США демонструють свою розгубленість перед цими подіями. Тим часом, ситуацією можуть скористатися представники радикальних ісламістських рухів – це "Мусульманське братство" в Єгипті, "Еннахда" у Тунісі або "Ісламський фронт порятунку" в Алжирі», то ця інформація потребувала уточнення, адже більшість міжнародних експертів відкидають такий перебіг подій.

Окрім сюжету Катерини Раци, Володимир Павлюк звернув увагу на публікацію The Washington Post про потребу захисту демократичних революцій на прикладі України. Однак ведучий забув додати, що вперше таке застереження висловила Юлія Тимошенко на УП. Таке розширення географії тлумачення «України як застереження» свідчить, що йдеться про перспективну тенденцію, яку не варто ігнорувати.

Перший національний зосередився винятково на евакуації громадян України. Перевагою матеріалу було детальне інформування про допомогу, надану Україною під час евакуації громадян інших країн: «Андрій Сміян: Третій український рейс привіз з Лівії громадян Узбекистану, Таджикистану та семеро росіян. Найближчим часом їх доправлять додому. За останні 5 днів Україна допомогла повернути 24 громадянина Російської Федерації. У свою чергу, російські колеги також сприяли евакуації наших співвітчизників, зокрема і в тому, щоб відкрити небо над Тріполі».

Утім, і цю тему Перший національний спробував політизувати, притягнувши за вуха нагадуваня про «братність» України та РФ:

«Андрій Воробйов, радник-посланник посольства Російської Федерації: "Я хотел бы, пользуясь случаем, поблагодарить украинских коллег из Министерства иностранных дел, и с Министерства чрезвычайных ситуаций, потому что это был как раз тот случай, когда мы сработали, мне кажется, совершенно по-братски. Все борты, наши забирали, если были желающие в аэропорту "Триполи" украинских граждан и точно также действовали наши украинские коллеги"».

В той же час подяку МЗС Азербайджану держканал проігнорував.

5-й канал, говорячи про Лівію, зосередився на коментарях українських заробітчан. Власне, саме ці коментарі, зібрані в сюжеті Романа Сухана, дають інший, критичний погляд на те, що транслюється світовими ЗМІ: соціальних передумов для заворушень не було, йдеться про протистояння Каддафі з місцевими кланами, захоплення зброї наркоманами тощо. Разом із підводкою Тетяни Даниленко, в якій вона єдина того вечора звернула увагу на міжнародні санкції проти Муамара Каддафі, картина вийшла досить збалансована.

Отже, збірний образ усіх телетижневиків у висвітленні лівійських подій має однобокий вигляд у руслі світових медійних трендів. Як порушення об’єктивності – не було точки зору прибічників лівійської влади (єдиний виняток – сюжет Михайла Прудника, Перший національний). Кореспонденти могли бодай спробувати записати коментар у посла Лівійської Джамахірії в Україні. Було би цікаво в контексті нинішніх подій підняти історію взаємин Каддафі із Заходом – від повного бойкоту очільника Лівії до політики європейського угодовства.

Третю позицію в рейтингу тем посів перебіг та результат відбірного конкурсу на «Євробачення-2011».

«Євробачення»

ICTV, дотримуючись принципі скандалу, результати конкурсу назвали землетрусом. Кореспондент Микола Тірільов «підняв градус» навколо начебто підтасовок, сплів сюжетну інтригу, яка врешті розв’язалася на користь Міки Ньютон. Сюжет у вигляді міні-мильної опери – жанр зобов’язує. Про вокальні дані конкурсантів та їхні конкурсні композиції – жодного слова. Все на рівні попси, підозр і забобонів.

«1+1» темі приділив набагато менше уваги. Алла Мазур нагадала, що прихильники Злати Огнєвіч і Джамали «здійняли бучу в інтернеті. Там почався збір підписів за перерахунок голосів за принципом один дзвінок – один голос». Наостанок «ТСН. Тиждень» видав в ефір пісню переможниці.

Юлія Галушко, кореспондент «Підсумків тижня», досить чітко розповіла про особливості конкурсу в частині дотримання правил та про перебіг голосування. Не відволікаючись на «інтриги» вона переповіла хід голосування та несподівану перемогу Міки Ньютон, тоді як найбільші очікування покладалися на Джамалу.

А ось 5-й канал особливих скандалів на конкурсів не побачив. Кореспондентка Ольга Петрів дала глядачеві змогу оцінити вокальні дані Джамали та розповіла про бекґраунд переможниці та фінансові питання, які постануть із поїздкою в Дюссельдорф.

Загалом, жоден телеканал не подав синхронів основних конкурентів Міки Ньютон після оголошення результатів. На вокальні дані конкурсантів звертали увагу вибірково і пройшли повз топ-десятку MTV від 22 лютого, де пісня Джамали Smile посіла 9-ту сходинку, жоден інший український виконавець у рейтинг не потрапив.

Інші теми, що постали на телеекранах 27 лютого, збірно можна віднести до:

житлово-комунального комплексу (ICTV, «1+1», Перший національний);

візиту в Україну генсека НАТО Расмуссена (ICTV, «1+1», 5-й);

різного (наприклад, «Інтер», який, після всіх телеканалів, на третій тиждень видав сюжет про кетамін, а також чергове нагнітання психозу з дефіцитом гречки…).

Чого не побачив глядач?

Глядач не побачив жодного соціологічного опитування, презентованого протягом тижня до річниці президентства Януковича (було оприлюднено дослідження «Демократичного кола», КМІСу, інституту Горшеніна та Центру Разумкова).

Глядач не побачив жодної інформації про закінчення розслідування справи Юлії Тимошенко, про що оголосили в Генпрокуратурі.

Резонансною могло би стати тема розслідування примушування підприємців фінансувати проекти влади на Тернопільщині, адже не виключено, що таке є й в інших областях.

Практично всі (крім ТВі) оминули увагою безпрецедентне рішення ЄС про призупинення бюджетної допомоги Україні у зв'язку зі змінами у процедурі держзакупівель.

Оминули телепідсумки й пропозицію українського уряду до Азербайджану взяти участь у проекті з організації транспортного сполучення «Вікінг».

P.S. До теми «Євробачення»: впало в око здивування президента НТКУ низькими результатами смс та інтернет-голосування за Джамалу. Утім, аудиторія Джамали як джазової співачки більш інтелектуальна, аніж у її конкуренток. А телевізійна версія відбірного конкурсу була сумнівної якості, хоча б через те, що Перший національний мав би практикувати україномовність у веденні. Можливо, саме через таку політику державного каналу аудиторія Джамали його проігнорувала?

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.