Гречана вовна
Верстки телевізійних тижневиків 6 березня 2011 року мали такий вигляд:
ICTV выпуск 18:45
Верховна Рада зняла мито на імпорт гречки.
Лівійського дера Муаммара Каддафі залишила навіть його українська медсестра.
Полум’я революції охоплює нафтові країни одну за одною.
В Києві хочуть встановити пам’ятник Сталіну.
Депутат однієї з райрад Дніпропетровська на смерть збив жінку.
У Києві іменем нардепа користувався шахрай.
Продаж квитків на матчі «Євро-2012».
Боротьба за «Євробачення» щороку перетворюється на скандал.
Сильних та незалежних жінок стає дедалі більше.
«1+1» 19:30
В Україні дорожчають продукти.
У православних почався великий піст.
Українці борються з неякісними харчами своїми методами.
60 українських миротворців для Кот-Д’Івуару можуть потрапити у громадянську війну.
В школах підручники хочуть замінити електронною книгою.
Інфікованих у нашій країні часто відмовляються лікувати взагалі.
Енді Воргол навіть по смерті ставив рекорди успіху.
Навколо «Євробачення знову скандал».
«Інтер» 20:00
Президентский законопроект о борьбе с коррупцией оказался не под силу народным избранникам.
Убийство журналиста Георгия Гонгадзе не было заказным.
Как вывести украинский авиапром из пике?
Может ли семейный доктор стать нормой в Украине?
Украинских школьников переведут на нетбуки.
400 украинцев эвакуировали из Ливии.
Прорубить энергетическое окно в Африку украинцы так и не успели.
Впереди у Южного Судана туманные перспективы.
ТВі 20:30
Закон про засади запобіганню і протидії корупції в Україні.
Антикорупційна боротьба у депутатської більшості викликає апатію.
Нагадаємо перший указ Президента Януковича.
Солодке життя закінчується.
Цього тижня парламент відкрив кордони для китайської гречки.
Віктор Янукович зробив вибір між міністром Дмитром Табачником та письменником Василем Шкляром.
Гість студії - письменник Василь Шкляр
Рефінансування комерційних банків під час кризи.
Перший національний 21:00
В Україні досі немає закону про боротьбу з корупцією.
На думку Президента, парламент працюватиме ефективніше, якщо повернутися до мажоритарної системи.
Товарів майже на мільйон доларів намагалися ввезти в Україну за підробленими документами.
В Україні зростуть комунальні тарифи.
Почався продаж квитків на матчі «Євро-2012».
Василь Шкляр відмовився від Шевченківської премії.
Охочі переписати гімн України знаходяться щороку.
5 канал 21:00
Верховна Рада дала згоду на пільгове ввезення гречки з Китаю.
В парламенті взялися боротися з «кнопкодавами»".
Убивство Георгія Ґонґадзе таки не замовне.
Гуманітарним скандалом стала історія з Шевченківською премією Василю Шкляру.
Скандал довкола «Євробачення» залагоджений.
Стартував продаж квитків на «Євро-2012».
Триріччя російського тандему.
У православних та греко-католиків розпочинається великий піст.
Отже, лідерство серед тем тижня посіли гречка, а також підвищення цін і тарифів (ICTV, «1+1», ТВі, Перший національний, 5-ий).
Гречка й ціни
Ведуча «Фактів тижня» (ICTV) Оксана Соколова окреслила питання, на які мав би відповісти сюжет Олександра Візгіна: «Якої якості ця гречка? Хто заварив усю цю кашу і чому аграрна Україна масово імпортує харчі?».
Кореспондент у сюжеті розповів про «добро» Верховної Ради на завезення китайської гречки. Потім запитав про її якість... у перехожого на вулиці. Далі, за логікою автора, «опозиція одразу взяла на озброєння інформацію про те, що китайці буцімто завезуть нам фуражну крупу» та загальна відмовка Віталія Хомутинника про «належну якість». На цьому «дослідження» якості китайської гречки Олександр Візгін завершив.
Зауваги:В цій частині сюжету очевидно, як кореспондент ICTV недбало вибудував логічний ланцюг, де опозиція почала говорити після слів невідомого на вулиці. Також не було жодної спроби знайти фахову оцінку якості китайської гречки – її замінили ерзацом політичних звинувачень-відмахувань. Із речення «З більшості відповіли, що все під контролем уряду і це зовсім не та гречка, від якої відмовилася Росія» невтаємниченому глядачеві не зрозуміло, про що йдеться — тут Олександр Візгін повністю ігнорує передісторію питання.
Продовжило сюжет намагання відповісти на наступне питання Оксани Соколової: «Хто заварив кашу?». Туманним звинуваченням прем'єр-міністра Миколи Азарова на адресу «певних лобістських угруповань» протиставлені експерти, які звинувачують уряд, бо той «адміністративно обмежив ціну» (перша відповідь на питання «хто заварив кашу?»). На цьому тема гречки плавно перейшла до теми борошна і, здавалося б, тема крупи була закрита, аж тут кореспондент згадав, що «Борошно, як і гречка, товар соціальний. Його вартість регулюється державою. Щоб підняти ціну на 1%, виробник мусить зібрати купу документів і дочекатися відповіді з цінової інспекції. Подекуди таке очікування затягується на місяці».
Зауваги:Формально Олександр Візгін дотримався балансу, подаючи дві позиції: урядову та експертну. Проте тут порушена логіка: кореспондент не зазначив, що в Україні ціна гречки, як соціального продукту, повинна регулюватися виконавчою владою — за звинуваченням експертів та учасників ринку уряд «перегнув палицю» — це призвело до дефіциту крупи — натомість Кабмін звинувачує когось (між іншим, особою цього «когось» кореспондент навіть не поцікавився) у змові.
Далі Олександр Візгін зосередився на подорожчанні зерна та назвав прорахунки влади: заборону експорту, квоти зерна, концентрацію експорту. Свою логіку кореспондент проілюстрував синхронами Петра Порошенка про фактичну крадіжку грошей у аграрників. Знову повів мову про концентрацію експорту збіжжя (друга відповідь на питання «хто заварив кашу?») чи то «однією державною компанією монополістом», чи то «такими компаніями», а також підкріпив ці слова стурбованим синхроном американця. 3:0 — влада в цій частині всуху програла опонентам, адже Олександр Візгін не дав їй жодного слова на захист чи пояснення своєї позиції.
Заключна частина сюжету присвячена перспективі посівної та врожайності виходячи зі зростання цін на все. Хоча спочатку, зі слів кореспондента, це важко зрозуміти: «Тим часом аграрії б’ють на сполох. Посівна може бути зірвана». І лише згодом, через два абзаци, причину пояснив експерт. Натомість кореспондент позицію влади у викладі Миколи Азарова подав оригінально: «Мы дожили до того, чеснок завозной, лук завозной, картофель завозной, капуста завозная, сахар стали завозить, мясо стали завозить. Это на Украине». Врешті, сюжет завершився динамікою цін на пальне.
Зауваги: В блоці, як і в сюжеті загалом, відсутня будь-яка позиція Міністерства агропромислового комплексу. На 4 синхрони експертів лише 1 згаданий синхрон голови уряду є радше видимістю балансу. Загалом сюжет вийшов розпорошеним на кілька тем, тенденційним і позбавленим чіткої логіки викладу.
«1+1» досить цікаво означив тему подорожчання цін на харчі та мав гарну нагоду нестандартно продовжити тему. Утім актуальність перекреслив генетичний потяг «ТСН.Тижня» до «вічнозелених тем», що мало корелюються з реальним життям.
«1+1» єдиний подав таблицю з динамікою зростання від газети «Дело». Утім, Алла Мазур говорячи «Пристойно на цьому тлі виглядає хіба що хліб, він подорожчав лише на 12%», могла би спокійно долучити гарячу новину неділі про перебої з хлібом на Луганщині. Оскільки вона з’явилася в обід, телеканал мав достатньо часу, щоб її перевірити.
Кореспондент Сергій Швець продовжив тему, відвідавши фермерське господарство й розповівши про те, як фермера примушують садити кілька культур, а також про низькі ціни на пшеницю. Далі синхрон експерта з ледве прихованими наріканнями на адміністрування цін. А потім… несподівані умовиводи кореспондента (для зручності аналізу речення пронумеровані): «(1) Спроба держави не дати заробити аграріями є традиційним синонімом дефіциту на полицях. (2) В зоні ризику зараз опинилися і овочі. (3) Провівши експертну розвідку, ми з’ясували, що проблеми можуть виникнути з будь-якими харчами, ціни на які регулює чиновник. (4) Насправді перелік їх дуже великий. Ризикнемо передбачити, що найближчим часом можуть зникнути з прилавків або піднятися в ціні цукор, олія, м’ясо, картопля, капуста, загалом овочі, хліб, молоко і молочні продукти. (5) Частина переліченого – це дрібнотоварне виробництво. (6) 80% овочів вирощено на городах у селян і зберігається в погребах – жодних високотехнологічних складів та сховищ. (7) Отже картопля, цибуля, капуста на весну банально згнили. (8) Відтак житниця Європи радше нагадує недбалу господиню, що все позичає у сусідів».
Зауваги: Отже, речення (1) Сергія Швеця оціночне. Для дотримання стандартів ця теза вимагала аргументів «за» і «проти». Речення (2)– авторське припущення, що не має обґрунтування. Речення (3) – упереджене посилання на «експертну розвідку» – новотвір Сергія Швеця, який не містить навіть натяку на коло експертів чи бодай інституцію. Речення (4) – ще один новотвір кореспондента – «передбачення» (?!). Речення (5) – довільне трактування теми (Яка частина? Що з того дрібнотоварне, а що ні? - незрозуміло). Речення (6) каламутне, адже незрозуміло звідки автор узяв, що саме 80% городини зберігається в льохах? Сумнівно, що навіть аграрні експерти володіють такими даними. Окрім цього, автор фактично дорікає селянам, що вони не вміють «високотехнологічно» (це як ?!) зберігати городину. Автор, очевидно, навіть не усвідомлює, що зберігання городини в льохах в Україні практикується століттями і ніколи жодних проблем не виникало (речення (7)). А речення (8), зважаючи на попередню логіку, фактично звинувачує в недбальстві… селян.
Далі в сюжеті Сергій Тігіпко, який «має план». Ініціативи віце-прем’єра та його синхрон радше виглядали як набір паірних гасел («хоче наповнити», «вдарити по бізнесу», «вивчили досвід», «повинні побудувати»), тим більше, що жодної критичної оцінки цей потік свідомості не отримав. І нарешті вже після цього Сергій Швець «змилостивився» до МінАПК і розповів про їхню ідею відпустити ціну у вільне плавання. Зовсім не здивувала реакція експертів, які гаряче підтримали наміри міністерства, але одразу ж поставили їх під сумнів. Апокаліптично завершуючи сюжет, Сергій Швець втратив логіку, коли сказав, що, з одного боку, селяни згортають невигідний бізнес, а з іншого боку, що герой сюжету, фермер, готується до посівної «…і як кожен селянин про зникнення вітчизняних харчів та голодні бунти говорить з посмішкою. Поки що».
Зауваги:В цілому сюжет вийшов упередженим та незбалансованим. Загальна тональність кореспондента і синхрону експерта (лише одного!) не передбачали протилежних аргументів (синхрон Тігіпка був відверто рекламним, а МінАПК канви сюжету ніяк не ілюстрував). 4:2 синхрони не на користь влади. Як і в колеги з ICTV, в сюжеті Сергія Швеця не дотримана загальна логіка викладу. На перший синхрон фермера логічною відповіддю виглядала б інформація про ініціативу МінАПК щодо вільного ціноутворення (не можна виключати, що уряд прагне врегулювати ситуацію). Натомість, між цими синхронами купа безпідставної та голослівної інформації, про що вже детально написано вище.
Тема харчів мала подальший розвиток у випуску «ТСН.Тижня». Сюжет Сергія Швеця дуже доречно могла би продовжити тема Костянтина Коробова про сільські традиції домашнього приготування та повернення до них містян за допомогою нових технологій. Але така логіка була порушена Аллою Мазур - ведуча несподівано «розбила» ці сюжети інформацією про піст. А прикінцеві два речення взагалі стосувалися… останнього сюжету у випуску: «Але головне, щоб ми не їли один одного, кажуть священики. Хоча цього тижня гострими зубами і злими язиками причетні до українського шоу-бізнесу добряче пошарпали одні одних».
Костянтин Коробов поєднав у сюжеті приготування харчів у сільській місцевості (де все своє) та в місті (де вже теж прагнуть мати все своє). Єдиний висновок сюжету полягає в тому, що ця тенденція - відповідь містян на неякісні продукти. Все це Костянтин Коробов підкріпив значним шматком сюжету про людей, які відмовляються від продуктів, вирощених із використанням хімікатів. Прагнучи розвинути тему, кореспондент надав слово експерту, який наголосив на прибутковості бізнесу, а потім учасниці ринку, яка заявила про його збитковість. Врешті в сюжеті не було бодай спроби розібратися, чи справді в Україні існують чисті від хімії продукти.
ТВі тему підвищення цін та зникнення гречки логічно розбив на два сюжети. Кореспондент Ігор Андрющенко після заспокійливої інформації Держкомстату відвідав базар і спробував порахувати, наскільки подорожчали харчі.
Зауваги: Утім, логічність викладу порушена і тут. Намагаючись відповісти на питання «наскільки сильно українцям довелося затягнути паски від початку зими», кореспондент до товару спочатку зазначив поточну ціну - на скільки вона збільшилася – прогноз щодо подальшого дорожчання (?!). Останні прогнозні пункти можна було спокійно виводити в окремий блок, тим більше, що вже через синхрон Ігор Андрющенко зосередився на подальшій динаміці цін. Щоправда, тут були озвучені лише фрагментарні припущення продавців і жодного фахового коментаря.
Ігор Андрющенко досить цікаво замислив сюжет як «один похід на закупи», відтак він торкнувся й вартості проїзду, що залежить від вартості пального. Однак, як і колеги з інших телеканалів, подав думку лише одного експерта. Далі сюжет начебто вийшов на глобальніший рівень: підвищення цін зважаючи на світову кон’юнктуру, а також прогнози щодо подорожчання житлово-комунальних послуг, телефонії, ліків, газу, після чого «життя стане приблизно на третину коштовнішим».
Зауваги: Говорячи про причини подорожчання пального, Ігор Андрющенко подав досить дивне пояснення: «Причини подорожчання – ріст світових цін на нафту через лівійську кризу та вступ у дію нового акцизу на бензин. З початку зими 95-й виріс з 8-ти до 9,5 гривень за літр…». Тобто, зі слів кореспондента випливає, що першопричина - «лівійська криза», яка триває, як мінімум, із початку зими. Надаючи коментар експерта про вплив світової кон’юнктури на подорожчання харчів, кореспондент міг зробити невелику порівняльну таблицю цін на деякі товари в інших країнах.
Далі ведучий Володимир Павлюк перейшов від теми підвищення цін до ситуації з гречкою. Він єдиний того вечора образно змалював, чим відрізнятиметься китайська гречка від української («Вона відрізняється від ядриці приблизно так, як картопля від картопляного лушпиння»), хоча й не вказав, звідки взяв цю інформацію. Немотивована упередженість пролунала у вступі до сюжету: «Юлія Банкова про боротьбу уряду із гречкою далі».
Юлія Банкова згадала про запевнення голови уряду про достатню кількість гречки – про ввезення крупи з Китаю («за» і «проти»), – про «рішучість» уряду збільшити площі під посіви гречки (із нагадуванням, що чи не найбільше вони скоротилися за прем’єрства Віктора Януковича) – про її якість і, врешті, про підозри опозиції щодо зловживань.
Зауваги: Архівні кадри з Миколою Азаровим не супроводжувались датою його запевнень. Згадуючи вже про ледь не міфічну ситуацію із поверненням китайської гречки з Росії назад, кореспондентка переповіла те, що говорять усі. Не було жодного бажання бодай зв’язатися чи то з російськими експертами, чи то з посольством КНР, щоби перевірити цю інформацію, тож теза виглядала голослівно. До честі кореспондентки, в сюжеті була наведена цитата МінАПК щодо якості гречки. А ось опозиційні звинувачення у зловживаннях під час ввезення гречки без мита залишилися без протилежної точки зору. Загалом, сюжет вийшов дещо поверховим – наче його відзняли протягом одного парламентського дня, оскільки синхрони і точки зору були побудовані винятково на словах провладних і опозиційних народних депутатів.
5 канал на тему гречки подивився інакше. Ведуча Тетяна Даниленко поцікавилася, «чи наїдяться українці китайською гречкою?».
Ірина Герасимова попитала в людей, чи братимуть вони китайську гречку – згадала про скасування Верховною Радою ввізного мита – розповіла про опозиційні підозри щодо зловживання із ввезенням китайської гречки – зупинилася на якості імпортованої крупи – і знову повернулася до народних точок продажу з питанням, чи продаватимуть реалізатори ввезену гречку. Однозначний плюс сюжету полягає в тому, що Ірина Герасимова подала найцікавіший коментар від науковця Інституту землеробства щодо якості завезеної крупи.
Зауваги: По-перше, видно, що питання ведучої та суть сюжету різні. Власне, Тетяна Даниленко заздалегідь поставила питання, що не має відповіді. По-друге, пару коментарів продавців про несприйняття імпортованої гречки навряд чи можна назвати «експериментом», додаючи сумнівне припущення: «…якби урядовці провели схожий експеримент, можливо, переговорів з Піднебесною і не проводили б». По-третє, кореспондентка, говорячи про ціну ввезеної крупи, зманіпулювала думками влади і опозиції. Спочатку вона дала старий синхрон провладного депутата (14 гривень за кіло), а потім свіже звинувачення опозиції, яка зробила «свої» обчислення (було би чесно до таких звинувачень записати свіжіші аргументи опонентів).
Загалом, опрацьовуючи тему, Ірина Герасимова зачепила ще дві цікаві супутні теми. Перша міститься в коментарі Любові Тараненко, заступника керівника відділення круп’яних культур ННЦ «Інститут землеробства»: «Япония не хочет покупать в Китае. Она запросила 150 тисяч тонн в Украине. Немцы, которые для детского и диетического питания, переходят на гречку и гречневую крупу, тоже запросили в Украине». Звідси постає логічне питання – чи відправляли українську гречку за кордон? Адже, не виключено, що вітчизняну гречку вивезли, і натомість ввозять низькоякісну китайську, заробляючи на цьому немалі гроші…
Друга тема – в коментарях реалізаторів, які не бажають продавати китайську гречку. Цікаво – якщо китайську гречку ввезуть, то куди тоді вона подінеться?
Ймовірно, через небажання власників телеканалів порушувати гострі політичні теми кореспонденти спрямовують свій бунтівний дух на висвітлення економічних проблем. У більшості випадків це виливається в упередженість і незбалансованість сюжетів. Привернуло увагу те, що на більшості каналів експертне середовище одноманітне. На ICTV та «1+1» агропромислові теми коментує Марія Колесник, на ICTV та ТВі паливно-енергетичні - Сергій Куюн. Останній експерт обидва коментарі давав на тлі автозаправної станції «Кло». Це сигнал для телеканалів – якщо експерт наполягає на своєму місці для зйомок, використовуючи знімальну групу і телеканал у своїх інтересах, то чи не варто подумати про інших фахових коментаторів? Тим більше, що в Україні їх достатньо.
Наступні теми за згадками: скандал навколо Шевченківської премії, Лівія, квитки на «Євро-2012», скандал навколо «Євробачення» і корупція.
ICTV
«Факти тижня» досить несподівано в сюжеті Миколи Тірільова про Лівію запросили до розмови Валерія Бебика, який розповів про союзницькі зв'язки між США і Аль-Каїдою, що попри загальні інформаційні тренди виглядало нестандартно та свіжо.
Несподівано ICTV присвятив цілий сюжет аферисту, який дурив людей, прикриваючись іменем нардепа. Своєрідно «Факти тижня» відзначили 8 березня: Сергій Смальчук дослідив силу жіночого характеру. Однак кореспондент чомусь побудував свій сюжет на іноземних зірках, і навіть присутність Руслани Лижичко виглядала вторинною.
«1+1»
Сюжет Станіслава Ясинського про ідею запровадити електронні підручники так і не дав відповіді – навіщо це взагалі? Упродовж тривалого сюжету було би непогано показати оформлені інфографікою плюси та мінуси нововведень для школярів. Але головне, що кореспондент, говорячи про електронні підручники, не поцікавився думкою офтальмолога, хоча це не завадило йому порівняти вагу спорядження українського школяра з… піхотинцем США.
«Інтер»
Розповідаючи про небажання народних депутатів підтримувати антикорупційні ініціативи президента України, Валентина Левицька зібрала різні точки зору в Україні, а також навела приклад антикорупційних ініціатив у Грузії. Однак, якщо сюжет був про корупцію, то герої матеріалу говорили про хабарництво. На це кореспондентка уваги не звернула, так само як і на поширену в Україні політичну корупцію.
Говорячи про доцільність спільного українсько-російського авіапрому як вигідну панацею для вітчизняних АНів, Оксана Кодунова не подала жодних інших аргументів. Відзначаючи прогресивність «антоновців», кореспондентка не згадала про отримання Ан-158 міжнародного сертифікату.
Максим Урлапов у сюжеті про електронні підручники дав досить цілісну інформацію. Показуючи статки та оснащеність шкіл в селі, кореспондент дає глядачу самому зробити висновок, наскільки швидко відбудеться перехід освіти на електронні носії. Плюс сюжету – коментар дитячого офтальмолога.
Перший національний
Телепідсумки державного каналу без очевидних підстав подали сюжет про систему виборів народних депутатів України. Обґрунтовуючи тему «як зробити ефективнішою роботу парламенту», Тетяна Кухоцька слушно звертає увагу на те, що люди на місцях не знають, хто їх представляє. Одначе було би логічним попитати в селі, чого люди взагалі чекають від обранців. В одному з синхронів, даючи пропіаритися нардепу Ярославу Сухому (яким він був гарним мажоритарником: «брав участь», «повинен був знати», «звітувати»), було б непогано, якби власкор із Запоріжжя попитав людей, чи бодай пам’ятають вони Сухого.
Говорячи про тарифи ЖКГ, Перший просто спрацював як роз’яснювальний рупор влади. Заміть того, щоби розібратися в тарифах і поставити низку слушних питань: звідки тарифи, за що люди платять, який шлях платежів тощо, Ксенія Поважна зробила цілий сюжет-пояснення, як правильно заповнювати платіжку «за світло».
Чого не побачив глядач?
Домовленості між Україною і НАТО про посилення співпраці у низці сфер.
Всі телеканали промовчали про зниження рейтингу довіри до президента України.
Не згадали про відмову Генпрокуратури України звільнити з-під варти Юрія Луценка на поруки депутатів Верховної Ради. ГПУ вважає, що в справах наявні дані про можливість Луценка перешкоджати встановленню істини у справі і ухилятись від слідства і суду .
Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.
