00:00
П'ятниця, 29 Квітня 2011

Атом і Лозинські у Великдень

965
Свято Великодня телетижневики відзначили Донорською конференцією зі збирання коштів на фінансування Чорнобильських проектів, завершенням справи Лозинського та черговою серією політичної боротьби за столицю. Огляд телетижневиків за 24 квітня
Атом і Лозинські у Великдень

Верстка підсумкових програм була такою:

 

ICTV, «Факти тижня» (18:45)

15 років позбавлення волі отримав Віктор Лозинський.

У Чернівецькій області свій «Лозинський».

До річниці аварії на ЧАЕС.

Підготовка до «Євро-2012».

Гість студії – Борис Колесников, віце-прем’єр-міністр України.

Олесь Довгий пішов у добровільну відставку.

Народні депутати просять поновити кримінальну справу проти Миколи Мельниченка.

Новий фільм Андрія Кончаловського «Битва за Україну».

І православні і католики святкують Великдень.

Унікальна кадри сходження благодатного вогню в Єрусалимі.

 

«1+1», «ТСН. Тиждень» (19:30)

 

Про Великдень.

Як святкують Великдень українці.

Скільки букв «Е» на упаковці можуть покалічити нам життя?

Гість студії – Роксолана Цірук, речник ДП «Укрметртестстандарт».

Півмільярда на Чорнобиль.

Чи зменшив строк давності безпеку українського Чорнобиля?

Нерідко і українцям дістається роль рятувальників.

 

«Інтер», «Подробиці тижня» (20:00)

 

Християни відзначають Великдень.

У понеділок в Україну приїде патріарх Кирило.

Експерти пророкують другий «Чорнобиль», якщо рухне саркофаг.

«Велика» двадцятка обговорить безпеку ядерної енергетики.

Київрада звільнила й вибрала свого секретаря.

Прокуратура порушила справу проти Пилипишина.

Екс-голова району, що побив рибалок, раніше погрожував місцевим мешканцям.

Протягом тижня в Києві «замінували» двісті закладів.

Незважаючи на наявність, український оселедець залишається дефіцитом.

В Україні формується ринок «органічних» продуктів.

У Великобританії в будівлях церков відкривають бари.

 

TВi, «Сьогодні. Підсумки» (20:30)

 

У Києва намагаються витиснути всіх, хто заважає партії влади контролювати столицю.

Від зміни масок і партійних брендів суть феодальної системи в Україні не змінилася.

Прокуратура завершила розслідування справи Ґонґадзе і передала справу до суду.

Міста, які планує відвідати президент Віктор Янукович, змінюються на очах.

Прем’єр Микола Азаров запропонував українцям оригінальний спосіб подолання кризи: брати дачні ділянки і самим вирощувати овочі.

Уряд скасував монополію «Нафтогазу» на розмитнення блакитного палива.

На будівництво нового об’єкту «Укриття» на ЧАЕС потрібно близько 760 мільйонів євро.

В інтернеті з’явилося відео, де Дмитро Медведєв танцює.

 

Перший національний, «Підсумки тижня» (21:00)

 

25 років від Чорнобильської аварії, але світ і досі відчуває наслідки тієї катастрофи.

Цього тижня поставлено крапку у справі Віктора Лозинського.

Інший скандал, пов’язаний зі свавіллям людей при владі, нині набирає розголосу.

Юрія Луценка українська Феміда вирішила цього тижня на волю не випускати.

Що на святковий день на столі у звичайних українців.

Чи будемо мати різкі стрибки цін на харчі наступного року?

Працювати на свято хоча і гріх, але далеко не найбільший.

Християни західного і східного обрядів святкують Великдень.

 

5 канал, «Час новин» (21:00)

 

Дві бомби потрапили на знімальний майданчик реаліті-шоу «Дом-2».

За двома статтями слідчий комітет порушив справу щодо викрадення Івана Касперського.

Вибух пролунав біля християнської церкви в Багдаді.

Папа Римський виступив зі щорічним посланням.

«Христос Воскрес» – вітають одне одного християни в Україні.

Православні у Вінниці провели спільну хресну ходу на честь Великодня.

Пасхального кошика-гіганта освятили в Івано-Франківську.

 

Мирний атом

 

Оксана Соколова (ICTV) нагадала про обіцяну допомогу «європейців», які «не дотримали своїх фінансових обіцянок» (цікаво, чому лише європейців?) на будівництво «Укриття-2». Ведуча «Фактів тижня» без жодних посилань розповідає про нинішній стан об’єктів ЧАЕС: «Сьогодні відомо, що загальна площа дірок у саркофазі сягає 100 квадратних метрів. Через них витікає радіація, а під саркофагом досі залишається 185 тонн ядерних матеріалів, тобто 95% палива, яке знаходилося там на момент вибуху. Тоді ж, у 86-му році, було побудовано перше сховище для відпрацьованих відходів. Нині воно переповнене». Навіщо нагнітання атмосфери, стає зрозуміло, коли Оксана Соколова завершує перелік чорнобильських проблем: «Ось такою картиною ми шокували цього тижня учасників міжнародної Чорнобильської конференції».

 

Кореспондент Олександр Візгін у своєму сюжеті нагадує, як 2000 року тодішній президент Леонід Кучма закрив ЧАЕС, виконавши свої зобов’язання перед світом, натомість «світ свої зобов’язання виконав частково. Новий саркофаг над зруйнованим реактором досі не збудовано, – не вистачає грошей». Місце дії сюжету перенесено до міжнародної Чорнобильської конференції, де високі закордонні гості («Генеральний секретар ООН, Президент Європейської комісії, шість президентів, чотири прем’єр-міністри, керівники МАГАТЕ та Європейського банку реконструкції та розвитку. Делегації понад 50 держав та міжнародних організацій») згадали, що «під боком у Європи, за одним із висловлювань, атомна бомба з годинниковим механізмом і 200 тонн ядерного палива, поведінку якого не може спрогнозувати жоден учений». У сюжеті наголошується, що завдяки нинішньому Президенту України донорські країни зібрали «безпрецедентну» суму на ЧАЕС – півмільярда євро. Далі кореспондент на шість абзаців тексту розшифровки програми розписує, хто і скільки дав грошей, на що їх вистачить; розповідає про екскурсію на ЧАЕС Генсека ООН та Президента України; наголошує коментарем гендиректора МАГАТЕ на неможливості замінити атом іншими видами енергії й робить висновок, що «жодна країна не спроможна протистояти ядерним ризикам самотужки».

 

Ядерну тему ICTV подав суто інформативно. Переповідаючи головні сигнали міжнародних та вітчизняних функціонерів, Олександр Візгін навіть не спробував подати альтернативну точку зору, адже користь від використання мирного атому не всі вважають очевидною. Зрештою, говорячи про великі гроші, телеканал не звернув уваги на людський вимір трагедії – бодай як живуть чорнобильці, або ж залишенці в «зоні».

 

«1+1», на відміну від колег із ICTV, критичніше поставився до суми, зібраної країнами донорами: «У 25-ті роковини катастрофи планетарного масштабу Україна зібрала лише дві третини суми, необхідної, щоби світ міг нарешті забути про ядерну загрозу із берегів Прип’яті». Ведуча Алла Мазур також перераховує основних донорів та цитує запевнення українських чиновників, що «жодна копійка із цих грошей не піде повз касу». Підводячи до сюжету Валентини Доброти, ведуча налаштована критично щодо використання пожертв: «Скільки грошей не виділяй, як мінімум частина з них пропадає у чужих кишенях». Відтак «ТСН. Тиждень» започаткував серію спецрепортажів про Чорнобиль як «бомбу уповільненої дії».

 

Кореспондентка починає сюжет зі спогадів ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Далі мовить про нестабільність нинішнього саркофагу та ілюструє це коментарем екс-директора ЧАЕС Михайла Уманця. Валентина Доброта чесно попереджає: «Що насправді приховує об'єкт Укриття”, достеменно невідомо. Досліджено лише 60% приміщень саркофагу. До решти через високу радіацію чи руйнацію стін люди не мають доступу». Кореспондентка намагається з допомогою співбесідників змалювати картину того, в якому стані перебуває ЧАЕС, і передати певну безпорадність. Адже ніхто не може сказати, «куди потраплять радіонукліди із зруйнованого реактора» та яка буде поведінка ґрунтових вод, заражених радіацією. В сюжеті окреслено перипетії навколо фінансування «Укриття» та злегка згадано певні «сюрпризи» побудови. Завершує тему Валентина Доброта тезою Віктора Януковича про завершення будівництва сховку та контроль коштів з боку світової спільноти і знову нагадує, що «і нині Чорнобиль – це світовий еталон ядерної аварії найвищого рівня».

 

Зауваги: зважаючи, що ведуча заявила лише початок спецрепортажів, очевидно, що тема фінансування «Укриття» та постійного гальмування процесу ляже в основу одного з подальших розслідувань.

 

«Інтер» у сюжеті Романа Бочкали також зауважив масштабність Чорнобильської катастрофи: «Взрыв – в пятьдесят раз мощнее, чем в Хиросиме и в десять – радиоактивнее, чем на “Фукусиме-1”. Три с половинной миллиона пострадавших, 200 тысяч квадратных километров загрязнённой земли – как семь Бельгий». Кореспондент, укотре за телевечір, згадує «будівництво сторіччя» і, так само не вперше, застерігає щодо «другої чорнобильської катастрофи». Далі стандартна схема, що була на тижні: Генсек ООН, екскурсія на ЧАЕС, конференція донорів. Завершення на диво подібне до сюжетів колег інших телеканалів: запевнення Віктора Януковича, що необхідні кошти зберуть та витратять їх добросовісно.

 

Завершуючи атомну тему, ведучий «Подробиць тижня» Олег Панюта анонсував травневе засідання «Великої двадцятки» в Парижі.

 

Зауваження: сюжет, як і попередньо оглянуті, був досить лінійним – жодного альтернативного погляду на тему ЧАЕС, неначе все за лекалами. Роман Бочкала найбільше нагромадив числівників – 13 на один абзац тексту сюжету.

 

Ведучий ТВі Володимир Павлюк спочатку акцентує увагу на здоров’ї українців, і лише потім – на добудові «Укриття»: «За даними Всесвітньої організації охорони здоров‘я, Україна на другому місці у Європі за темпами поширення онкологічних захворювань. Щодо самої станції, то за чверть сторіччя там зробили не багато. Експерти вказують на дві причини. Перша – надзвичайна складність роботи на об’єкті через відсутність досвіду, друга – корупція». Щоправда, розмитому посиланню на «експертів» не вистачило конкретики, особливо в частині корупції, позаяк це серйозне звинувачення.

 

Кореспондент Катерина Раца коротко нагадує про потужність ЧАЕС, масштаби аварії та її спадок: «Над четвертим зруйнованим блоком звели саркофаг, радіаційна ситуація на ньому і досі напружена, адже усередині залишилося майже 200 тонн ядерного палива». В сюжеті є думка нинішнього гендиректора ЧАЕС про невивченість ситуації в зруйнованому реакторі, а отже, й про серйозність ризиків. Кореспондентка ТВі також  захоплена масштабом донорської конференції: «Такої делегації Український дім” ще не бачив. Переконувати міжнародних донорів вкладати у Чорнобиль приїхав глава ООН Пан Гі Мун, гендиректор МАГАТЕ Юкіо Амано та представники 28 країн – донорів проекту», хоча потрібної суми зібрати не вдалося. В сюжеті також перераховано основних донорів (сім числівників на три речення), гроші яких підуть на «два проекти». Варто зауважити, що надалі в сюжеті йтиметься лише про «Укриття», тож яким мав бути другий проект – залишилося поза кадром. Катерина Раца намагається зазирнути в майбутнє після зведення «Укриття», «коли людство винайде такий механізм, який зможе дістати з-під зруйнованого блоку ядерне паливо та утилізувати його. На це ученим дають 100 років – саме стільки прослужить Укриття” номер два».

 

Подальший коментар еколога був би доречним, якби мав бодай якийсь сенс: «Юрій Урбанський, еколог: “Навіть якщо вважати, що ці гроші будуть, до центу, використані за призначенням, ця сума, про яку йде мова, – це лише гроші, які необхідні для будівництва другого саркофагу, тобто арки так званої. Це дасть змогу виграти якийсь час, ну, розраховують, що зміниться влада, зміняться люди, можна потім відкласти, хай наші нащадки ці проблеми вирішують».

 

Далі Катерина Раца намагається розібратися в двох причинах повільних робіт навколо ЧАЕС: 1) брак досвіду роботи на таких об’єктах і 2) корупція, де «досвіду не бракує». В сюжеті присутній екс-нардеп (Володимир Усатенко), який каже про корупцію навколо ЧАЕС, та нинішній депутат (Юрій Полунєєв), який її заперечує, а також подано позицію президента ЄБРР щодо надійності контролю коштів.

 

Подальша логіка сюжету важко зрозуміла, оскільки кореспондентка повертається до донорів та «грошей, яких не вистачає», і зауважує, що «Україна втратила одного зі своїх найбільших донорів – Японію». Про що йдеться в даному шматкові сюжету, зрозуміти важко, адже всі інформаційні канали повідомляли, що Японія, попри аварію на «Фукусімі», все ж допомогла Україні. І на завершення – ледь не традиційна теза про незамінність мирного атому.

 

Зауваги: загалом за схематикою побудови, «неболісною кусючістю», сюжет ТВі повторив загальні тренди лояльних до влади телеканалів, хоча й з більшою вигадливістю: вражаючі масштаби аварії – готовність України збудувати «Укриття» – традиційний «гарант» Янукович – надійність механізмів за використанням коштів – незамінність мирного атому. Поза трендом хіба що зовсім легкі докори в корупційності та дещо порушена логіка викладу.

 

Перший національний єдиний з-поміж усіх телепідсумків розповів про тих, «хто долав наслідки аварії не на папері і змушені виборювати своє право на допомогу у судах». Кореспондентка Ксенія Поважна на прикладі ліквідатора Сергія Красильникова ілюструє байдужість до їхніх проблем, коли чорнобильці самотужки виборюють пенсії в судах: «Гроші потрібні перш за все на оздоровлення. Майже всі чорнобильці потребують постійного лікування. Полежати в лікарні це мінімум 2,5 тисячі гривень. так кілька разів на рік. Якщо по потрібна операція – рахунок іде на десятки тисяч гривень».

 

Кореспондентка, з допомогою експерта з ядерної енергетики Сергія Копчинського, нагадала, як приховували інформацію про вибух на ЧАЕС, хто за цим стояв, і наголосила на рукотворності катастрофи.

 

Далі в сюжеті досить структуровано наведено хронологію побудови «Укриття» та збирання коштів розпорядником – ЄБРР. Головний сигнал – зловживання з грішми виключені (критичний погляд тут відсутній).

 

Окрема підтема – «рейтинг популярності екскурсійних маршрутів столиці б'ють чорнобильські мандри», якій гостро опонує еколог Володимир Борейко: «Жлобство. Самое настоящее жлобство и, опять же, невежество. Ни в коем случае туда нельзя водить экскурсии, потому что в любом случае человек, оказавшийся в чернобыльской зоне, получает дозу. Маленькую, большую, но он ее получает. Период полураспада многих радиоактивных элементов – сотни тысяч и даже миллионы лет. О чем мы говорим?». Думки прихильників «екстремального туризму» Ксенія Поважна не надала. Не виключено, що саме таке компонування стало своєрідною відповіддю деяким політикам.

 

Також у сюжеті порушено питання щодо незамінності мирного атому, втім, коментарі еколога та експерта з ядерної енергетики нерівноцінні, оскільки перший говорить загальними тезами, другий посилається на розрахунки.

 

Завершує кореспондентка сюжет людьми, з яких і починала: «Цю фотовиставку донька ліквідатора Сергія Красильникові створювала протягом 5 років. Фотографії унікальні, хоч їх і не багато. Це мав бути її подарунок до 25 роковин. Від держави просила лише шматочок стіни у виставковому залі. Утім, в Мистецькому арсеналі не знайшли місця». Однак відповіді Мистецького арсеналу на закид Ксенія Поважна не запитувала.

 

Загальний висновок: загалом на чорнобильську тему в аналізованих тижневиках взагалі був відсутній бодай якийсь аналітичний погляд. Зокрема не сказано, що до саміту G-20 має відбутися екстрене засідання МАГАТЕ в Брюсселі, де поміж інших мають обговорити питання встановлення жорсткіших правил безпеки на наявних ядерних станціях, а також для побудови нових. Останній аспект для України особливо важливий, позаяк офіційний Київ декларує необхідність добудови Росією двох енергоблоків Хмельницької АЕС. Тоді як з боку політиків, експертного середовища та громадськості лунають застереження щодо, в тому числі, реалізації Росією застарілих атомних технологій на ХАЕС. Тим більше, що фінансовий аспект угоди викликає багато запитань, на які журналісти чомусь і не намагаються знайти відповіді.

 

Впадає в око нагнітання атмосфери. Характеристика нинішнього стану ЧАЕС і «Зони» як «бомби уповільненої дії» лунали за вечір не раз (ICTV, «1+1»), це ж стосується й загрози «другого Чорнобиля», а теза щодо завершення терміну експлуатації «Укриття» була практично всім недільним випускам. Думка ведучої «Фактів тижня» про те, що нині з саркофагу «витікає радіація» – поза конкуренцією (якби таке справді було, то столицю України вже, напевне, би перенесли подалі з Києва). Можливо, така жорстка оцінка і потрібна, але для кого? Головна аудиторія ТБ – не влада, а суспільство. Що спонукає телеканали так нещадно бомбардувати аудиторію «атомами негативу»? Виникає стійке враження, що перед кореспондентами поставили завдання якомога більше піднести значущість аварії 1986 року. Це мимоволі викликає аналогію з відомим висловом українського політикуму.

 

Окрема заувага до використання іншомовного синоніма «Укриття» – конфайменту. Було би природнім перед його використанням («1+1», Перший національний), бодай короткою тезою, розшифрувати значення цього терміну.

 

 

Нашестя Лозинських

 

Присуд суду, за яким колишній народний депутат Віктор Лозинський отримав 15 років позбавлення волі, оминули увагою «1+1» та 5-й канал. Утім, саме по собі резонансне завершення справи було підкріплено дещо схожим випадком «лозинщини» в Чернівецькій області.

 

Ведуча «Фактів тижня» (ICTV) побіжно згадала про присуд Лозинському, та проігнорувала вироки його поплічникам. Чернівецьке продовження теми Оксана Соколова назвала «Лозинський-2». Свіжий випадок свавілля відтворював кореспондент Микола Ганущак. В сюжеті наведено свідчення потерпілих про побиття рибалок головою РДА Бойчуком зі спільниками. Кореспондент намагається реконструювати подальший розвиток подій, коли потерпілі спочатку злякалися заявляти в міліцію, а потім як їхнє мовчання намагалися купити. Також кореспондент наводить висновок прокурора області про винуватість чиновника (тепер уже екс-, після звільнення його з посади президентом) та цитату одного з функціонерів Партії регіонів Рибака, позаяк скандал розгортався і в політичній площині.

 

Журналіст Микола Ганущак, очевидно, був дещо упереджений: «Зайдеш в ліс по греби – отримаєш кулю. Захочеш половити рибку для юшки – упіймаєш удари бітами і смертельні погрози». Микола згадав, що головного звинуваченого «всі називали хазяїном району», а на 10 коментарів проти Бойчука навів лише один синхрон самого Бойчука, один коментар його адвоката й один коментар на захист від місцевого чиновника. Завершуючи репортаж, кореспондент зазначає, що «мешканці згадують, що це вже не перший такий випадок».

 

Попри заявлену інтригу ведучої, коли і з «Лозинського-1», і з «Лозинського-2» можна було вивести певні висновки, сюжет вийшов суто репортажним. Утім, тема свавілля чиновників та політиків, якщо уважно стежити за інформаційними потоками, має нині доволі системний характер, і саме позиція журналістів, як у випадку із засудженим Лозинським, має вирішальне значення на тлі бездіяльності правоохоронців і влади.

 

Ведучий Олег Панюта («Інтер») також побіжно згадує присуд Лозинському та його поплічникам і акцентує увагу на чернівецькому інциденті. На відміну від ICTV, «Подробиці тижня» повертаються до Голованівського району, де екс-депутат убив людину. Тему розкривав Руслан Ярмолюк, позаяк займався нею від самого початку. Кореспондент нагадав про «феодальне суспільство», створене екс-нардепом від БЮТ, та свідчення людей про його свавілля. Затим у сюжеті відтворено події майже дворічної давнини, коли вбили селянина Олійника, приховування інциденту й намагання відбілити звинувачуваного депутата аж до спроб його нагородити: «В глазах однопартийцев выглядел как супергерой, обезоруживший злостного преступника». Далі йдеться про зняття депутатської недоторканості, переховування Лозинського від слідства, арешт і, врешті, присуд суду, після якого «защита Лозинского с приговором не согласна и намерена его обжаловать вплоть до Европейского суда». Руслан Ярмолюк зауважує, що навіть після вироку мешканці Голованівського району бояться говорити на камеру: «Люди молчат – опасаются мести. Ведь у экс-депутата остались связи и знакомства, а в районе работают его ставленники. Чем дальше от столицы район, тем больше у его председателя власти».

 

Потому кореспондент розкриває подробиці чернівецької справи за участю Бойчука з побиттям, свідченнями очевидців, висновками медиків: «Неизвестные били так, чтобы рыбаки уже не поднялись с земли. Одному из пострадавших наложили 8 швов на голове, а в истории болезни написали: “упал сам”. Другие рыбаки тоже “сами падали”, у одних ушибы грудной клетки, гематомы, а у некоторых даже поломанные рёбра».

 

Руслан Ярмолюк переповідає балачки місцевих мешканців, за якими Бойчуку «и его семье принадлежат ресторан, завод минеральных вод, ряд других предприятий и озеро». Утім, чи відповідає ця інформація дійсності, в сюжеті не йдеться. Подальші опитування селян лише підтверджували свавілля Бойчука: «Угрозы и рукоприкладство он применял еще с 2005-го, когда был депутатом сельсовета. Просто люди молчали от страха».

 

Кореспондент «Інтера», зважаючи на досвід супроводу справи Лозинського, досить логічно узагальнив тему: «Пострадавшие сомневаются, что бывший чиновник понесёт наказание. Слишком тесные родственные связи в маленьком районе делают почти не прикосновенными современных феодалов. Хотя случай с Лозинским – утверждает обратное».

 

Зауваги: як зазначалося, Руслан Ярмолюк не зміг (не спробував?) дослідити питання власності екс-голови РДА Бойчука, хоча це питання порушив. Спираючись на свідчення селян, не дає альтернативних поглядів на захист Бойчука. Утім, зважаючи на специфіку теми, коли всю інформацію доводиться складати з крихт, оцінювати ситуацію збоку складно.

 

ТВі завершення справи Лозинського підсумував досить коротко, без сюжету. Трішки несподівано телеканал розпочав тему з інциденту на Чернівеччині, а завершив відомим судовим вироком. Ведучий Володимир Павлюк, на відміну від інших, звернув увагу на політичну приналежність екс-керівника району Бойчука, який «був обраний за списками партії влади. Але партія влади відхрестилася від свого ставленика. Губернатор Папієв подав прохання на звільнення Бойчука, Президент підписав, а Чернівецька прокуратура порушила кримінальну справу. Під арешт взяли усіх, крім Бойчука – бо інвалід. Характерно, що саме цього тижня закінчився суд над Лозинським. Йому дали 15 років ув’язнення. Та справа лягла тавром на бютівців, які сьогодні засуджують регіоналів за буковинську справу. Словом, від зміни масок і партійних брендів суть феодальної системи в Україні не змінилася».

 

Перший національний тему «феодалізму» стандартно розпочав з присуду Лозинському. Ведучий Андрій Сміян уперше за вечір озвучив звинувачення слідства: «Лозинський, який був п'яним, стріляв у бідолаху, вбив його і навіть намагався переїхати джипом. Від ран, перелік яких зайняв кілька сторінок вироку, Валерій Олійник помер у кареті швидкої допомоги дорогою до лікарні».

 

«Андрій Сміян, ведучий: Інший скандал, пов'язаний із свавіллям людей при владі, нині набирає розголосу. Випадок трапився у Чернівецькій області. Голова Заставнінської райдержадміністрації Михайло Бойчук, його брат, зять і охоронець жорстоко побили рибалок, які ловили рибу у приватному ставку. Про це розповіли самі рибалки, зафіксувавши чисельні побої, переломи ребер і черепно-мозкові травми. Селяни стверджують: їх прикували наручниками до бетонної електроопори і дві години били дубинками, битками і прикладами рушниць, примушували повзти на колінах і погрожували вбити, а тіла втопити. Проти Михайла Бойчука прокуратура вже порушила кримінальну справу, а Президент звільнив його з посади. Сам уже колишній керівник району стверджує, всі свідчення проти нього – це наклеп».

 

Загалом телетижневики досить поверхово відпрацювали тему. Відчувалося, що у випадку на Чернівеччині кореспонденти на боці селян, які звинувачують екс-голову РДА. Висвітлення теми в основному базувалося на словах та оповідях людей без належних доказів. З людської точки зору така симпатія кореспондентів, після завершення справи Лозинського, зрозуміла – на слуху постійні випадки місцевих неподобств, про які навіть не здогадуються у столиці. Втім, реалії такі, що лише суд має право визначати ступінь винуватості підозрюваного. Підтвердження цьому – завершення справи Лозинського. Саме присуд екс-нардепу міг би стати в руках кореспондентів хорошою ілюстрацією, до чого призводить «феодалізм».

 

Щодо справи самого Лозинського, то телеканали чомусь не звернули уваги на цікаві деталі присуду Дніпровського столичного суду, де зазначено, що вбитий Лозинським Олійник мав револьвер «Альфа-440». Хоча в ході самого слідства такі факти неодноразово відкидали. Не виключено, що «прив’язка» револьвера до загиблого може відкрити для захисту Лозинського можливість звільнити екс-нардепа чи пом’якшити йому вирок через «вбивство із самозахисту».

 

Битва за Київ

ICTV досить коротко повідомив про заміну секретаря Київради Олеся Довгого на Галину Герегу, «яку журнал «Фокус» відніс до 30-ти найбагатших людей України».

Інтер та ТВі темі також приділили дещицю часу, але додали відкриття кримінальної справи проти екс-голови Шевченківського району столиці Віктора Пилипишина.

Зважаючи на те, що на тижні згадані теми вже неодноразово поширювалися в ЗМІ, чергове нагадування, очевидно, мало на меті просто закріпити в свідомості громадян, що й відбулося без зайвих роздумувань. Думку опозиції, де вони «кандидатуру Гереги не поддержали, мол, она из того же большинства, что и её предшественник» Олег Панюта навів «задля годиться», оскільки ще на тижні було достатньо інформації, аби пильніше звернути увагу на нову секретарку Київради Галину Герегу. Так само тележурналістам варто було б подати об’єктивний та різносторонній погляд на справу проти Пилипишина, зважаючи на війну за владу в столиці, на що натякнув ТВі.

 

Чого не побачив глядач?

Телеканали повністю проігнорували резонансне рішення Верховної Ради вивішувати разом із державним прапором на 9 травня і червоне полотнище.

Напевне, зважаючи на Великдень, телеканали позбавили глядача церковної інформації іншого ґатунку – прохання УПЦ МП до Януковича надати їй право юридичної особи.

Глядач не почув і не побачив свіжі соціологічні дослідження Центру Разумкова, згідно з якими Януковича не підтримує майже половина громадян.

Непоміченою та непроаналізованою пройшла смерть українського миротворця – майора В’ячеслава Суліна.

Вперто і партизансько мовчали телеканали про особливості перебігу справи проти Тимошенко.

Ще одного опозиціонера, Юрія Луценка, телевізійники також нагородили ігноруванням (окрім Першого Національного).

Не згадали про початок реалізації Україною одного з найбільших контрактів у вітчизняній історії на постачання озброєння до Іраку.

Промовчали всі і щодо першого етапу модернізації української ГТС, що має розпочатися   вже цього літа.

 

P.S.: ICTV продовжив відбілювати реноме екс-президента Кучми. Сюжет, що починається зверненням народних депутатів відновити кримінальну справу проти Мельниченка («закриття кримінальних справ щодо прослуховування президентського кабінету є передчасним»), продовжився з’ясуванням прагнень екс-майора заробити на плівках. Тенденційний матеріал, вочевидь, ляже в основу глибшого аналізу застосування маніпулятивних технологій. Детально про це розповіла Ольга Кашпор в матеріалі «Еволюція маніпуляцій».

 

Щодо інших зауваг до ICTV, то вже третій тиждень підряд у ведучої Оксани Соколової спостерігається загострення «нукання» на початках речень чи не в кожній підводці. Зловживання такими вигуками навряд чи сприяє якості випусків. 

 

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
untp.kiev.ua
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
965
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2020 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop
DMCA.com Protection Status
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду