Наближення політичних канікул явно призводить як до тематичної обмеженості самих програм, так і до креативного дефіциту в риториці учасників ток-шоу. Тим більше, що минулий тиждень не був насичений яскравими суспільними подіями.

Очевидно, саме з огляду на ці обставини, було розглянуто теми «довгограючі», як-от черговий раунд навколо «справи Тимошенко», пов’язаний зі спробою її затримання, або теми, що в силу різних обставин мали формальний характер. Зокрема, саме такою була дискусія навколо нового виборчого законодавства, що розгорнулася в ефірі «Свободи слова» на ICTV 30 травня.

Навіть із риторики головного спікера влади з цієї проблематики – міністра юстиції Олександра Лавриновича відчувалося, що жодні міркування опонентів за великим рахунком владу не обходять. Правила гри на виборах диктує той, хто має реальну перевагу – хоча б у вигляді контрольованої більшості в парламенті. Цей аксіоматичний висновок – зовсім не ознака якоїсь української специфіки. Нинішня влада в усіх країнах має достатньо цілком легітимних механізмів забезпечити собі певну перевагу в ході виборів.

Інша річ, що в більш розвинутих демократіях голоси виборців можуть часом радикально змінити вплив таких механізмів. Відомий приклад із новітньої історії Латвії, коли одна з політичних сил домоглася підвищення виборчого бар’єру, щоб позбутися своїх політичних конкурентів, а через кілька електоральних циклів сама стала жертвою, не досягши встановленого відсоткового рівня.

В Україні з її надмірно корумпованим політичним класом той же відсотковий бар’єр має значення більше як «оптимізатор» тіньових витрат і адміністративних зусиль на мобілізацію парламентської більшості. Недаремно ж підвищення підтримують непримиренні опоненти з ПР і «Батьківщини». Натомість представники дрібніших опозиційних проектів разом із учасниками провладної коаліції – «народниками» Литвина і комуністами – очікувано переймаються проблемою забезпечення «найширшого політичного представництва».

Остання «Свобода слова» була ілюстрацією того, як політична доцільність – в сенсі збереження себе у владі – диктує риторику політиків незалежно від ідеологічних принципів. Не дивно, що на такому тлі міністр юстиції міг дозволити собі достатньо цинічні і відверті пасажі. Незручними для Лавриновича були лише запитання щодо відповідності нового виборчого законодавства гучним передвиборним обіцянкам Віктора Януковича, коли майбутній президент виступав прихильником «відкритих списків». Але ці запитання міністр вирішив ігнорувати.

«Свобода слова», ICTV, 30 травня:

«Андрій Куликов, ведучий: І незважаючи на всі концептуальні засади, деякі опоненти закидають цьому проекту, що повернення до змішаної системи виборів має на меті не вдосконалення виборчого процесу, а спробу втримати керовану більшість у парламенті. Які умови, на вашу думку, потрібні, щоби виборчий процес в Україні не визначався міркуваннями політичної доцільності?

Олександр Лавринович: А такого не буває. Який проект би не був запропонований, будь-який був би критикований опозицією як такий, що є поганим – тому що це жанр. І якщо говорити про те, що будуть думки при створення правил гри між політиками, хто з них переможе і хто отримає право представляти народ в парламенті, то немає жодного такого політика, який розмірковуючи над цим, не думав би, перш за все, про те, як зберегти своє місце в парламенті або як туди потрапити, якщо він поза парламентом. Тому тут не може бути ніколи об’єктивної оцінки. Ніколи. По жодному з проектів закону.

Андрій Куликов: Голова Верховної Ради прогнозує політичне протистояння в питанні цього законопроекту, і каже, що уже йде політичний торг. У законопроекті згаданому піднято до п’яти відсотків прохідний бар’єр для партій. Це щоби було легше організовувати співпрацю в парламентській більшості?

Олександр Лавринович: Ну, для чого в принципі з’являється бар’єр? Він з’являється виключно з однією метою – щоб після виборів парламент міг бути працездатним – тобто, щоб там була сформована більшість чи коаліція політичних партій, які беруть на себе відповідальність. Тому що якщо цього не робити, то виникають серйозні проблеми. Чому в тих країнах, де застосовується пропорційна чи змішана виборча системи, переважно, за відомим мені одним винятком, такі бар’єри є. Якщо ви подивитесь на наших сусідів – от, на Захід, – з нами, хто там межує: Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина – у них у всіх п’ятивідсотковий бар’єр. І до Атлантики можемо пройти там: Німеччина, Франція – теж п’ятивідсотковий бар’єр. Але це питання політичної доцільності. Це не питання чисто правове чи це не питання моделі. Це питання доцільності. Так, є, скажімо, Туреччина має десять відсотків – бо там була своя доцільність, є країни, де є три відсотки – там своя доцільність… Кожного разу кожна країна має визначатися, наскільки їй необхідно забезпечити, щоб після завершення виборів парламент міг працювати ефективно.

Андрій Куликов: Пане міністре.

Олександр Лавринович: Так от, тому що є такі принципові вчені і аналітики, я можу сказати, що завжди чітко розумів і стояв на тій позиції, що неважливо, є парламентська чи президентська республіка – і та, і та є дієвою і ефективною. Коктейль, який ми мали в державі, – він найгірший з усіх можливих моделей. І я думаю, що двадцять років України від можливостей 91-го до факту 2011-го показують це. Тому ви можете, скажімо так, свої думки висловлювати так, як ви вважаєте за потрібне, а я абсолютно не соромлюсь того, що я був автором 94-го року того проекту, який потім був підтриманий в Україні, коли була запроваджена змішана система, коли громадяни України отримали право обирати не тільки свого представника в парламенті, а отримали право обирати політичну силу, були створені передумови для того, щоб політичні партії могли ставати загальнонаціональними, сильними… І зараз я вважаю також, що абсолютно правильний вибір полягає в тому, що після того, коли насправді члени парламенту відірвані цілком від громадян України, не ідентифікується жоден депутат з виборцем, що в разі, якщо парламент підтримає цей проект, всі будуть знати в обличчя свого народного депутата, і при цьому буде збережена мотивація для розвитку політичних партій в Україні. Будуть відповідати і фізичні особи, і політичні партії....

Андрій Куликов: А відкриті списки, пане Лавринович?

Олександр Лавринович: Не можна плутати колір і напрямок. Це абсолютно різні речі. В державі має бути чітко визначено, хто очолює систему виконавчої влади, тому що вона апріорі скрізь будується на принципах єдиноначалія. Представницький орган працює за своїм законом жанру. А коли ми пробуємо робити, щоб у нас було два керівника в системі виконавчої влади – і прем’єр-міністр, і президент, – ви могли побачити, чим це закінчується для держави. Власне, про це іде мова. А мова йшла про те, що тут якраз… яким чином будувати державу.

Андрій Куликов: Мова, зокрема, йшла і про відкриті партійні списки.

Олександр Лавринович: Це вже інше. Це питання технологій – як обирати членів парламенту. Тобто, мова не йде про те, потрібен парламент чи ні. Питання технології, як його обирати. І в залежності, звичайно, від технології формується… це впливає на сутнісний склад парламенту.

Андрій Куликов: Сергій Подгорний, народний депутат, фракція “БЮТ-Батьківщина”.

Сергій Подгорний: Я допоможу. Олександре Володимировичу, питання не в тому, яка система, а питання у виконанні своїх передвиборчих обіцянок. І якщо сьогодні президент не виконує свою обіцянку, то, мабуть, тим і пояснюється, що ви в проекті своєму… на початку зовсім у вас не було питання, як передвиборча програма… воно було відсутнє. Не треба було ні передвиборчих програм партій, ні передвиборчих програм кандидатів-мажоритарників. В останньому вашому варіанті з’явилася згадка про це, але ці передвиборчі програми – тільки на веб-сайті Центральної виборчої комісії. Виникає питання, як в якомусь селі якась жіночка або якийсь чоловік буде знайомитись з передвиборчою програмою кандидата-мажоритарника? Тому що у нас покриття Інтернету, на жаль, сьогодні ще не стовідсоткове. І виборець не буде мати такої можливості. Тому, мабуть, ви і запроваджуєте це, тому що ви не виконуєте своїх передвиборчих обіцянок. І тому треба, щоб виборець ці обіцянки не міг контролювати. Дякую.

Олександр Лавринович: Якщо мова йде про передвиборчі обіцянки і хто їх виконує, я можу сказати, що ви дуже сміливо це говорите, тому що оцінка дотримання передвиборчих обіцянок виставляється виборцями, коли другий раз до них приходить кандидат в президенти чи кандидат в народні депутати. Перед вами стоїть особа, яка приходила другий раз до своїх виборців, і другий раз отримала їх підтримку, незважаючи ні на який ресурс. І хочу сказати, що немає проекту Міністерства юстиції. Є спільний проект всієї влади, опозиції, науковців, громадських організацій українських і міжнародних – всі, хто брали участь у його створенні і чиї позиції зафіксовані сьогодні в проекті. Що стосується програми, я хотів би, щоб хтось зараз із присутніх у студії сказав, чи знайомились вони з програмою політичних партій і кандидатів в депутати в мажоритарних округах, чи знають вони ці програми. Відповідь очевидна...

Андрій Куликов: Коли були мажоритарні округи, дуже багато людей звертали на це увагу. Я гадаю, що і ви, як людина, яка обиралась у мажоритарному окрузі, це добре пам’ятаєте.

Олександр Лавринович: Справа в тому, що це як один з варіантів, до яких я ставився прихильно, але це завжди питання вибору залежно від конкретної ситуації. Ми мали протягом останнього періоду ситуацію, коли громадяни України не мали можливості обирати персонально. Вони могли голосувати виключно тільки за закритий список, і питання в тому, чи обирають вони при відкритих списках свого депутата…

Ірина Бекешкіна: Обирають.

Олександр Лавринович: Вам здається, що так, а я вам скажу, що ні. Тому що вони свою симпатію висловлюють, але ідентифікація людини, якій вони віддали преференцію в партійному списку не означає, що це буде депутат, який буде працювати з цими виборцями в тому виборчому окрузі. Це зовсім з іншої системи. І саме ця система запропонована – щоб громадяни України обирали конкретного політика чи конкретну особу, яка хоче довести, що вона буде працювати сумлінно, представляючи цих людей у вищому представницькому органі, і буде реально забезпечувати їхнє волевиявлення при ухваленні найвищих державних рішень. Виборчі системи існують самі різні. І я думаю, що ви знаєте, що у на Європейському континенті присутні всі типи виборчих систем – включно і змішаної. Це не означає, що значить, ця система погано працює і не дає добрий результат. Очевидно, що існує політичний процес, і… Я ще раз хочу повернутися до тієї тези, яку я сказав, – що кожен політик приміряє політичну систему на свій власний результат під час виборчої кампанії. Ось звідси і відповідь на ці всі питання.

… 

Андрій Куликов: Ігор Коліушко.

Ігор Коліушко: … Якщо у попередній виборчій системі була політична корупція, то тепер, коли 50% обиратиметься за тією ж системою, ви вважаєте, що не буде політичної корупції? Це перше питання. І друге питання. На початку виступу ви сказали, що робоча група визначилася із концептуальними положеннями, і після того підготували проект закону.

Олександр Лавринович: Така правда.

Ігор Коліушко: А мені учасники цієї робочої групи – мабуть, злі язики, – чомусь стверджують, що на жодному засіданні не обговорювалося питання виборчої системи.

Олександр Лавринович: І це правда.

Ігор Коліушко: Так от, поясніть, як сумістити ці дві правди?..

Олександр Лавринович: Дуже просто.

Ігор Коліушко: Так хто прийняв рішення про виборчу систему в країні, хто прийняв рішення, що вона не відповідатиме тому, що обіцяв Віктор Янукович на президентських виборах, і так далі?

Олександр Лавринович: Найперше я вам хочу сказати, що тип виборчої системи і концептуальні положення всередині системи – це різні речі. На всяк випадок, щоб ви могли зрозуміти.

Ігор Коліушко: Ну, це основне питання.

Олександр Лавринович: Це на всяк випадок, щоб ви різницю розуміли між тим і тим. Наступне питання – хто буде обирати тип виборчої системи – народні депутати України. Їхнє право. Ніхто інший в Україні цього права не має. Вони будуть обирати шляхом голосування. Хто може пропонувати? – 453 суб’єкти, на сьогоднішній день. Один з них – Президент України. Він зробив крок за півтора року до початку виборчої кампанії з тим, що він сказав, яку виборчу систему він пропонує, і що хоче зробити, щоб той проект, який він внесе в парламент, був проектом, який сконцентрує в собі пропозиції і думки всіх з політичного середовища, наукового, експертного і з громадського сектору. І він це зробив, виконуючи свої обіцянки з того, щоб громадяни обирали не тільки політичні партії, а і конкретних політиків. Всередині підвидів виборчих систем робити кроки на зміну підходу – це не означає, щоб ви з великою посмішкою говорили, що ось говорили, що будуть так голосувати, а тепер так. Головне – що громадяни України отримують право обрати свого депутати і отримають право обрати ту партію, якій вони симпатизують. І я думаю, що для більшості громадян України це буде абсолютно правильний підхід.

Андрій Куликов: А корупційна складова, пане Лавринович?

Олександр Лавринович: Що стосується корупційної складової в політиці, в Україні вона, на превеликий жаль, ще не скоро щезне в повному об’ємі, і жодна виборча система не зможе вирішити це питання».

Дискусія між адвокатом Юлії Тимошенко Сергієм Власенком та заступником керівника фракції ПР Валерієм Коновалюком в ефірі програми Анни Безулик «РесПубліка», 5 канал (26 травня), була цікава кількома моментами.

По-перше, вона продемонструвала певну зміну акцентів у публічному представленні Юлії Тимошенко. Експлуатація ролі «жертви політичних репресій», яка тотально домінувала в риториці самого екс-прем’єра та її речників, зазнала модифікацій – з технологічної точки зору цілком доречних. Ідеться про спробу пов’язати персональну кримінальну справу проти Тимошенка із загальним негативним сприйняттям української правової системи – як наскрізь корумпованої й такої, що становить загрозу для простих громадян.

Спроба нав’язати аудиторії своєрідну ідентифікацію такого сприйняття українцями правової системи з особою політика, який зазнає репресивних упливів, теоретично здатна призвести до зростання рівня симпатій і підтримки останнього. Це припущення знайшло часткове підтвердження через тиждень – у риториці самої Юлії Тимошенко в останньому ефірі з Миколою Княжицьким на ТВі («Вечір з Миколою Княжицьким», 2 червня).

Що стосується загального змісту дискусії в «РесПубліці», то за винятком вищезазначеної тенденції він не змінився. «Вибіркове правосуддя» з боку влади у стосунку до лідера опозиції та інших опозиційних політиків як форма політичної помсти та намагання позбутися сильного конкурента на виборах – такі тези транслював Сергій Власенко. Зі свого боку, Валерій Коновалюк наполягав на тому, що справа Тимошенко – елемент антикорупційної політики нинішньої влади, і звинувачував опонентів у розв’язуванні інформаційної війни проти України на міжнародному рівні. До маніпуляцій достатньо широко вдавалися обидва опоненти – в хід ішли й атаки на особистість, і надузагальнення, і фальшиві аналогії. Cлід визнати, що дещо хаотична стилістика і надмірна демагогічність риторики Валерія Коновалюка суттєво знижували переконливість його меседжів.

Ще одне побіжне зауваження. Протистояння адвоката, безпосередньо включеного в хід справи та присутнього під час вчинення процесуальних дій, а з іншого боку – одного з номінальних керівників парламентської фракції Партії регіонів змусило задуматися про певну неадекватність саме такого вибору спікера з боку влади (що не раз повторювалося й раніше). Повне ототожнення дій правоохоронних органів із правлячою партією навряд чи можна оцінити як стратегічно правильне. Втім, це можна розцінити і як претензію до авторів програми, яким варто було би спробувати залучити опонента з боку правоохоронних органів або принаймні причетних до них раніше – що очевидно є непростим завданням.

«РесПубліка», 5 канал, 26.05.2011:

«Валерій Коновалюк, заступник голова фракції Партії регіонів: "Преступление не должно оказаться без наказания. И в первую очередь это касается нынешних чиновников, нынешней власти. Которые должны понимать, что нельзя жить за счет государства и народа".

…

Валерій Коновалюк, заступник голова фракції Партії регіонів: "Я бы хотел сразу ответить репликой коллеги, который сказал, чтобы я чувствовал если бы арестовали мою жену. Я полагаю, что это вопрос дилеммы, это никогда не произойдет. Во-вторых, так получилось, что с Юлией Владимировной расстался 20 минут назад во дворце "Украина" на концерте, она вполне жизнерадостная, в окружении охраны. И абсолютно ничего не говорит о серьезном каком-то переживании, преследовании. Кстати говоря, у нее сегодня должен…, был анонсирован эфир с ее участием. Но она отменила, потому что концерт оказался важней. То есть мы говорим о том, что звучит постоянный тезис о том, что оппозицию преследуют, не дают права говорить в эфире. Но на саамам деле абсолютно другое. Но меняется маска. И когда она выходит из Генеральной прокуратуры, она уже реально демонстрирует преследование лидера оппозиции, которые сегодня от беззакония власти достаточно сильно страдает. Это ведь делается для чего? Понятно, что, безусловно, есть страх перед приговором суда, есть, безусловно, понимание того, что именно подобное поведение вызывает определенный ажиотаж на Западе, и мы слышим в свою сторону упреки. Вот Европа говорит о том, что в Украине стало хуже с правами человека. А ведь это не игра с точки зрения ошельмовать и создать ситуацию вокруг действующей власти. Ведь сегодня речь идет о стране, которую просто поливают грязью. Унижают наши устремления, в том числе европейские. И делают все, чтобы нас воспринимали именно такими в мире".

Анна Безулик, ведуча: "Валерію Юрієвичу, зрозуміла позиція. Прошу, а ви, скажіть будь ласка, пане Сергію, вам закидають підсвічування вигідних фактів. Тобто, коли йдеться про своїх, про опозицію – це політичні репресії, решта не входить".

Сергій Власенко, захисник Юлії Тимошенко, член комітету парламенту з питань правосуддя: "Я розпочав із того, що справа Тимошенко це не права Тимошенко. Справа Тимошенко це лакмусовий папірець для суспільства. Він лакмусовий папірець тому, що ця справа трошки більше висвітлюється, про неї трошки більше говорять. І саме на цьому прикладі ми бачимо всі вади судової системи нашої, ми бачимо всі вади, я не хочу говорити правоохоронної, бо вона не охороняє право, а нашої каральної системи, яка існує. І ц стосується кожного громадянина. Тому я саме і попросив пана Валерія зараз не бути циніком. А просто на хвилинку уявити, що вашу дружину незаконно заарештували. Коли я був суді коли розглядалася справа за скаргою Тимошенко за постановою на порушення кримінальної справи, я просто уявив на хвилину, що ця суддя Супрун і вона ж сидить в залі, і вона ж вирішує цю справу. Як вона буде відчувати себе сидячи в залі. Ніяк. Повірте, це дуже і дуже жахливо. І проблема полягає в тому, що це може статися з кожним громадянином України кожної хвилини. Якщо Тимошенко заарештовували, затримували, а потім перший заступник генерального прокурора каже – нічого не було, то це абсурд. Я собі уявляю, що відбувається з кожним громадянином, кожної хвилини, на жаль, в нашій державі. І тому з’являються такі оцінки міжнародних експертів. Що в України проблеми з правами людини, що це не боротьба з корупцією. Якщо ми говоримо про боротьбу з корупцією, то тут немає боротьби з корупцією, бо дуже важливим чинником або фактором, якщо це корупційна справа, є особиста вигода. По жодній справі, яку інкримінують Тимошенко, немає особистої вигоди. Говорять про все, що завгодно".

Анна Безулик, ведуча: "Дозвольте мені продовжити, ми про все обов’язково поговоримо. Ви прирівняли фактично колишнього прем’єр-міністра до кожного громадянина. З одного боку, я сама почала з того, що за цією справою доля кожного з нас. Так, можливо. Але тим не менш, подивіться, от сьогоднішня буквально о 7 годині заява нашого МЗС, в якій говориться таке: "Одним з основоположних принципів європейської демократії є рівність усіх громадян перед законом. Підтвердженням дієвості цього правила є антикорупційні розслідування, що велися або ведуться проти колишніх прем’єр-міністрів Хорватії, Болгарії, Румунії. Ви розумієте? Питання можливості відповідальності. Я хочу аби на це зреагували".

Сергій Власенко, захисник Юлії Тимошенко, член комітету парламенту з питань правосуддя: "Питання в іншому. На жаль, ми не говоримо про те, що хтось повинен бути поза межами розслідування. Але це розслідування повинно бути законним, об’єктивним, повним і всебічним".

Анна Безулик, ведуча: "Згодна. Ще раз нагадую, правозахисники стверджують, що впродовж останнього року демонструє явну вибірковість наше вітчизняне правосуддя, відбувається різке звуження політичних свобод. Це заява співголови Харківської правозахисної групи. Натомість, представники влади стверджують, в української Феміди зав’язані очі. Вона не бачить титулів. Тобто, вибірковості немає".

Сергій Власенко, захисник Юлії Тимошенко, член комітету парламенту з питань правосуддя: "Вона нічого не бачить".

Валерій Коновалюк, заступник голова фракції Партії регіонів: "Давайте мы коснемся конкретной ситуации. Конкретная ситуация – Власенко, как общественный защитник 16 мая предупредил следователи Генеральной прокуратуры о том, что Юлия Владимировна тяжело больна, у нее постельный режим, она не может приходить на допросы и изучать, скажем, свое уголовное дело. 20 мая она врывается на эфир Шустер, на этом канале и, собственно говоря, демонстрирует вполне здоровый вид. Вот это и есть попытка создать ситуацию, спровоцировать ее, зная, что потом уже предупреждены послы, определенные люди в Совете Европы и так далее. Вот Брюс Джонс он побывал у нас два месяца назад. Можете увидеть, это идеолог, автор событий 2004 года, которые мы называем "оранжевой революцией". Очень влиятельный человек в Вашингтоне, занимается проектом переходных демократий. Он пишет: "Я считаю, что, по видимому, такие, как Юлия Тимошенко, виноваты, но с другой стороны – возникает вопрос, можно ли доверять судам". Потом уже говорит: "В самом деле создается видимость, что против нее используется выборочное правосудие, но это не соответствует действительности". Но, наверное, заподозрить его в симпатиях к нам сложно. Поэтому, что такое выборочное правосудие? Безусловно, да. Я пять лет был в оппозиции. Я скрывал все те негативные явления, коррупцию и злоупотребление, которые имели место. 5 лет. И я хочу сказать, безусловно, когда привлекается к ответственности Тимошенко, Луценко, члены правительства ее, они привлекаются к ответственности тоже окружение Ющенко, которое погрязло в коррупции, тот же Ильченко, которые фактически прервал наше первые газовые контракты по 50 долларов за тысячу кубометров. Где было решение коллегии Генеральной прокуратуры, возбуждены уголовные дела. И так много я могу перечислять. Вот одно из дел Тимошенко, о котором я тогда говорил и заявлял. Помните пандемию, которая свирепствовала, когда умирали люди, потому что не было аппаратов искусственной вентиляции легких. В основном это страдала Львовская, Тернопольская, Ивано-Франковская области. Так вот этот аппарат фирмы Драйгер Юлия Владимировна через австрийские кредиты закупила в три раза дороже по цене 9 тысяч евро за штуку, хотя он стоит 3. Понимаете, ведь цинизм то в чем? Алчность не знает границ. Человеческая жизнь здесь ни при чем. А вы сегодня говорите о каком-то цинизме. Цинизм как раз и состоит в этом. Что какая обвиняемая, такой и защитник".

Анна Безулик, ведуча: "Валерій Юрієвич, зараз ви змусили мене надати слово захисту. Прошу, зреагуйте, будь ласка".

Сергій Власенко, захисник Юлії Тимошенко, член комітету парламенту з питань правосуддя: "Реагувати можна на все, що завгодно. Але якби щось було в тому, про що говорить пан Валерій, то Генеральна прокуратура давно би порушила кримінальну справу. А, поки що, ми маємо три політичні кримінальні справи щодо Тимошенко. Але і це не принципово. Принципово те, що в Печерському районному суді у нас по вечорах виникають от такі рішення, які виникли щодо Тимошенко 23 травня про доставку в суд для застосування міри запобіжного заходу у вигляді арешту, про яке не знала ні Тимошенко, ні її захист. Ніхто не мав можливості висловитися на судовому засіданні щодо цього питання. От це називається вибіркове правосуддя".

Валерій Коновалюк, заступник голова фракції Партії регіонів: "Давайте объективно. Если коснулись Луценка, то прекрасно знает мой коллега Мусияка о том, что, по крайней мере, были скандалы в отношении пьяного дебоша во Франкфурте, но и использования за счет государства перелеты семьи к месту отдыха на чартерных самолетах. Потом вопросы, которые были связаны с продажей милицейских генеральских званий и тому прочее. То, что следствие взяло для себя абсолютно более мягкое обвинение по пути меньшего сопротивления потому что оно легко доказуемо и так далее. Но это ни о чем не говорит. Я говорю о том, что действительно злоупотребление и нарушение. Я хотел на персоналии сказать конкретно. Вы в 2005 году защищали, например, от той же Тимошенко Никопольский завод феросправов Пинчука, который вам щедро заплатил гонорар. Сейчас вы защищаете Тимошенко. Знаете, психология такая, что деньги не пахнут. Это для вас.

Сергій Власенко, захисник Юлії Тимошенко, член комітету парламенту з питань правосуддя: "Людину звинувачують в злочині без рішення суду. Про що ми говоримо".

Валерій Коновалюк, заступник голова фракції Партії регіонів: "Мы являемся как раз свидетелями. Развязана достаточно жесткая информационная война против Украины. И когда Джексона принимают первые лица Восточно-Европейских государств, президенты, то очевидно речь идет не о утратившем влияние политике. Я вам зацитировал его интервью. Дело в том, что сегодня мы осознаем, что за последнее время для евроинтеграции сделано очень много, чем за предыдущие 5-7 лет. И когда, например, не замечают деятельности демократической Грузии, деятельности власти по разгону мирной оппозиции, когда не дают ни эфира, ничего, тогда фактически никто не обращает на это внимания. У нас Грузия почему то демократическая. А когда Украина сегодня привлекает к ответственности за правонарушения вполне справедливо, ведь это миллиардные суммы, это колоссальные деньги, которые отнимались у детей сирот, у инвалидов, у пенсионеров. Сегодня люди живут в условиях колоссального цейтнота, когда растут цены. А ведь почему? Потому что были преступные решения по газовым контрактам. И вы сегодня нас убеждаете, что мы не пытаемся создать правового государства. Мы как раз и делаем то, чтобы каждый чиновник нес ответственность, в том числе и нынешняя власть".

....

Сергій Власенко, захисник Юлії Тимошенко, член комітету парламенту з питань правосуддя: "Насправді війна йде. Але це війна між українською владою і між українським народом. Опозиція це лише частина народу, яка просто виступає на гострі от цих політичних стосунків. От і все. Так само як влада відноситься до опозиції, так само вона відноситься до іншого суспільства, до іншого народу, про що сказав абсолютно справедливо Віктор Лаврентійович. Те, що сьогодні відбувається з Тимошенко, Луценком, Діденком, Макаренком, Іващенком всіма, всіма багатьма іншими – завтра може відбутися з кожним із громадян України, на жаль в нашій країні".

Валерій Коновалюк, заступник голова фракції Партії регіонів: "Мы говорим о войне, но не об уничтожение властью оппозиции. Хотя Юлия Тимошенко сейчас на концерте и вполне жизнерадостна. Я думаю, что здесь вопрос в том. Хотя мой коллега прописал ей постельный режим. Вопрос в другом. Я думаю, что преследуются не потому что он в оппозиции. А потому что они достаточно длинный период был у власти и не брезговали ничем ради собственной наживы. И когда мы сегодня ощущаем, когда пенсия 900 гривен, 1200 гривен получает медицинский работник. Поэтому здесь идет речь о том, чтобы один раз и навсегда дать по рукам тем, кто живет за счет государства, кто пытается сегодня страну держать на таком уровне”».

Наостанок кілька слів про минулий випуск «Шустер live», Перший національний (27 травня). Невідомо з яких міркувань Савік Шустер влаштував «теплу ванну» для екс-президента Віктора Ющенка. Детальний виклад власної версії історії підписання газових угод 2009 року міг мати значення для самого Ющенка як спроба публічного «перекладення відповідальності» за не надто популярні рішення. Але в контексті кримінальної справи Тимошенко і пов’язаної з цим інформаційної кампанії розлогий монолог екс-президента був відверто схожим саме на елемент такої кампанії. А «потужна» експертна аудиторія в особі колишнього консультанта канцелярії Ющенка Вадима Карасьова та вічного коментатора від ПР Володимира Олійника, який дякував Ющенку «за об’єктивність» – посилювали відповідні сумніви.

Втім, переконливість меседжів Віктора Андрійовича для масової телеаудиторії могла бути серйозно підірвана історією його взаємин із Тимошенко, яку переважна більшість глядачів ще не зовсім забула.

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.