Протести чорнобильців, тривожні сигнали з банківської та бюджетної систем, що просочуються в пресу і масово поширюються у вигляді чуток, глухий кут на європейському напрямку і вперте вичікування Росії створюють інформаційне тло, яке важко назвати «прогресом реформ» наприкінці другого року повноважень Віктора Януковича.

Незважаючи на це, Банкова вперто не хоче визнавати своїх помилок. Годі чекати зустрічі Януковича з тими ж чорнобильцями чи афганцями як повторення походу в наметове містечко підприємців, які рік тому протестували проти запровадження Податкового кодексу.

Так само відсутні ознаки прагнення команди Януковича змінити формат відносин із тією частиною опозиції, в якій вона бачить явну чи удавану загрозу своїй владі. Як не дивно, але поведінкою президент нагадує свого безпосереднього попередника – Віктора Ющенка, який так само зволікав та вичікував, коли проблеми вирішаться самі собою.

Єдина принципова відмінність – Адміністрація Януковича активно займається форматуванням інформаційного простору. І для цього в неї є вагомі аргументи. Наприклад, попри скандальний судовий процес проти Тимошенко, її рейтинг не зріс, мобілізації прихильників для масових акцій не відбувається. І, наскільки нам відомо, на Банковій цей «успіх» приписують умілому застосуванню двох «пряників»: стабільних соціальних виплат населенню (станом на початок листопада) і формування «правильного» контенту на телебаченні.

Причому як тільки виникають проблеми з першою складовою такої політики, значення другої в забезпеченні контролю над політичною ситуацією суттєво зростає.

Відповідно, інформування громадян перетворюється на поширення дозованих повідомлень, оздоблених пропагандистськими штампами і брехнею. Замість більш-менш відкритої дискусії – контрольоване «випускання пари» з допомогою політиків, позиціонованих як опозиційні. Замість обговорення актуальних питань відбувається пошук сенсацій для відволікання уваги.

Всі ці прийоми можна було побачити в ефірі «Великої політики» («Інтер») та «Шустер live» (Перший національний) 11 листопада.

По-перше, в обох програмах проігнорувано важливі кадрові зміни: призначення нових голів МВС, ДПАУ та нового голови Ради міністрів АРК. Очевидно, просування на важливі державні посади людей, близьких до Олександра Януковича, є темою, з якої «коментарі відсутні», як писали за часів Кучми в темниках.

По-друге, так само за кадром залишилася тема порушення Вищою радою юстиції провадження проти 21 судді Верховного суду України, якому Банкова вирішила повернути статус головної судової інстанції. Судді намагаються захищатися, але і щодо цього «коментарі відсутні» у програмах, які в силу загальнонаціонального мовлення претендують на статус головних дискусійних майданчиків.

Замість цього в Шустера половину часу присвятили «міжетнічним зіткненням» у Луганську. Варто зазначити, що в самих представників цього міста, запрошених до участі в телемості, це не викликало ні розуміння, ні захоплення. Штучний характер інформприводу і безплідність дискусії навколо прав «меншин» не могло приховати навіть потурання ведучого Андрію Іллєнку зі «Свободи», Дмитру Корчинському з «Братства» та Валіду Арфушу включенням із Франції у розгортанні взаємних образ, звинувачень та фальшивих повчань.

У Кисельова в «Великій політиці» роль червоної ганчірки зіграла тема Донецька і донецьких, яка за допомогою запрошення на програму ще одного представника «Свободи» Ігоря Мірошниченка, відомих русофілів Олександра Чаленка, Юрія Болдирєва, Володимира Корнілова та Євгена Копатька перетворилася на єралаш «донецькі проти націоналістів» та «донецькі проти ще більш донецьких». Ідилію ненависті та взаємних інвектив зруйнували опозиційний депутат Юрій Гримчак та письменник Капранов. Останній узагалі прямим текстом указав на маніпулятивність і оперетковість таких телевистав:

«Велика політика», «Інтер», 11 листопада:

«Дмитро Капранов: Ну, чесно сказать, мені в цій системі координат розмовляти дуже важко. Тому що ну я коротко можу нагадати зміст попередніх серій. Спочатку пан Чаленко з Донецька сказав, що у них нема жодного письменника, жодного філософа, жодного науковця. Ну це неправда. Ну не знаю. Може, Стуса вони не знають. Ну щойно героя України отримав донецький поет. Я не помиляюсь, був такий, да? І заявляють, що тіпа нікого нема. А кого ж нагородили героєм? Це клоунада.

Потім дальше відбувається іще. Один донецький, який живе в Києві, іншому донецькому, який живе в Києві, питає: чого ти живеш в Києві? Це називалось за совєтських часів “Ленин Троцкому сказал: “жидовская морда”. В такій системі координат мені говорити важко. Тому що, на мій погляд, Донецьк і не шахтами знаменитий, і не тим, що всю Україну треба “по виработке” прогнати.

А Донецьк дуже цікавий культурно. От саме його культурний внесок в Україну, напевно, може з промисловим посперечатись. І, власне, от так як він зібрався, він зібрався як нова Січ. Тому що на Донецьк тікали: і з Карпат тікали, і розкуркулені. У нас дід завжди казав, от песня каже: “Вышел в степ донецкую парень молодой”. А чего он вышел? А я тобі кажу, дід каже онучку, розкажу, чому він вийшов. Його розкуркулити. А де ж йому було діватися? І от Донецьк як така нова Січ – власне Донбас, де купа людей абсолютно різнорідних – він насправді є величезним творчим такий котлом, в якому може народитися дійсно дуже яскравий і самобутній регіон України. Тільки йому не дають народжуватись. Тому що нам долбят: “Львів – Донецьк” протиставлення, нам долбят, що шахта це “самий главный символ Донецка”. І погана екологія, і терикони, і шахта – це все і є в Донецьку. Але в людському житті крім цього і крім соціології и “вместо сердца в рабочем строю” повинні бути щось. І от, власне, донецьким варто про це теж поговорить».

Що ж стосується висвітлення «важливих та актуальних тем», то в обох програмах у якості «голосу влади» виступив віце-прем’єр міністр Сергій Тігіпко. Євгеній Кисельов у традиційному форматі «один на один у теплій ванні» створив комфортні умови для виголошення заготовлених меседжів влади. Кілька показових прикладів:

1. Кисельов вириває з контексту слова Арсенія Яценюка і дає можливість Тігіпку виголосити напівправду про стан державних фінансів:

Яценюк, з інтерв’ю «Економічній правді», 9.11.11:

«Екс-спікер, екс-керівник НБУ та політик Арсеній Яценюк у вівторок скликав економічних журналістів, щоб продемонструвати їм останній варіант розпису державного бюджету. Цей документ наочно показує, що уряд матиме величезні складнощі в останні три місяці цього року. За розрахунками, держава має отримати у центральний та місцевий бюджети набагато більше, ніж в цілому по року.

Цікаво, що за підсумками жовтня у загальний фонд держбюджету зібрано лише 22 млрд грн. Зазвичай, у спеціальний фонд надходить зовсім небагато. За перші дев'ять місяців цього року там з'явилося лише 40 мільярдів. Отже, вся надія на те, що в жовтні місцеві бюджети зберуть більше ніж 10 мільярдів гривень. А це фантастика, тому що за перші дев'ять місяців вони спромоглися зібрати 62 млрд грн, або по 6,9 мільярдів в середньому. Отже, збір доходів у жовтні вже провалений, і вчорашня доповідь Яценюка має сенс.

Мабуть, уряд розраховував на зростання економіки, яке дасть підвищене надходження податків. Але яке може бути зростання, якщо на порозі економічна криза, металурги втрачають ринки, експорт зерна заблокований, країна знов споживає імпорт, а Нацбанк забрав усі гроші з економіки?

Нижче ми наводимо доповідь Яценюка у вигляді відповідей на питання журналістів:…

- До кінця року Нацбанк буде друкувати гроші?

- У них немає іншого варіанту. Перше – уряд, напевно, продасть свої кошти, які є в Національному банку в іноземній валюті.

- Але це ж ударить по резервах?

- Звичайно, це відразу опустить резерви. І друге, Нацбанк буде друкувати. Немає сумніву.

- А ми не порушимо "маяки"?

- Якщо МВФ не дасть грошей, то їм все однаково, що порушувати. Їм треба платити "соціалку". До речі, по "соціалці", в окремих областях уже почали відправляти у відпустки бюджетників. Почалось. Тобто, не платять зарплату.

- На вашу думку, куди поділися ці кошти?

- По-перше, вони гасять "соціалку". Їм треба платити зарплати, погашати внутрішній борг. Далі, надання позик та великі трансферти Пенсійному фонду. Тому просто на життя уходять гроші. Плюс, як вони розраховували? Вони же вигнали практично $10 млрд на Евро-2012. Там, де щось можна було "спилить". І коли вони рахували бюджет, то начебто нічого не "рвало". Тому що подивіться, який план збору доходів державного та місцевого бюджетів вони призначили на жовтень, листопад і грудень? 40 мільярдів. Звідки?

Тому вони витрачають просто на те, щоб утримувати якось ситуацію. І те, що відбувається по Пенсійному фонду – чому вони скоротили виплати? У них грошей немає просто. Чому відбулася історія з "чорнобильцями" та "афганцями"? У них немає коштів, тому вони прийняли рішення просто скасувати виплати».

А тепер – як це прозвучало у виконанні Тігіпка і Кисельова у «Великій політиці»:

«Велика політика», «Інтер», 11 листопада:

«Євгеній Кисельов: Пожалуйста, цитаты из недавнего выступления лидера “Фронта змин” Арсения Яценюка.

Арсеній Яценюк, лідер “Фронту змін”: “Те, що відбувається у Пенсійному фонді – чому вони скоротили виплати? В них немає грошей просто. Чому трапилася історія з чорнобильцями і афганцями? В них немає коштів, тому вони вирішили просто скасувати виплати”. “Економічна правда”, 9 листопада.

Євгеній Кисельов: Действительно у правительства нет денег? Действительно из-за этого не выплачиваются льготы, пособия, пенсии?

Сергій Тігіпко: Нет. Не из-за этого.

Євгеній Кисельов: Врёт Арсений Петрович?

Сергій Тігіпко: Я не буду так очень жёстко заявлять, но я, в общем-то, заявлю цифры. Пока что мы не задержали за это время ни одной выплаты ни по одной льготе. За 9 месяцев бюджет выполнен полностью. У нас нету профицита. Но мы все платим. Более того на 2012 год мы увеличили приблизительно на 13,5 % все социальные выплаты, которые мы предусматривали. Пенсии, все льготы и т. д. Поэтому вопрос не в этом. Идет разговор о том, что мы не заплатили по решениям судов. Там цифра действительно большая. Там больше 6,1 млрд грн. Но там продолжается судебные дела, и вот этого решения пока у правительства действительно нету. Потому что этих цифр в бюджете никто не предусматривал. Ни в этом году, ни пока в следующем году. Мы ведем консультации, мы ищем решения этого вопроса. И я надеюсь, что в ближайшее время найдем».

Насправді відповідь Яценюка журналістам стосувалася теми емісії гривні для покриття незабезпеченого дефіциту бюджету, тоді як Кисельов і Тігіпко зіграли все так, ніби заява стосується виключно окремих пільгових категорій громадян і, до того ж, не має під собою жодних фактів. Типовий приклад напівправди і виривання з контексту слів опонента.

2. Кисельов ставить питання по одній темі, а Тігіпко відповідає зовсім про інше. «Прискіпливий» Кисельов киває головою на знак згоди і підтримки слів віце-прем’єра і «не помічає» підміни понять:

«Євгеній Кисельов: Вы знаете Сергей Леонидович, вообще политические журналисты, политологи любят использовать скажем так футбольную терминологию, когда говорят там о правительственной команде, о президентской команде Премьера, Президента, там часто сравнивают со старшим тренером или с капитаном. Когда происходят перестановки. Говорят там капитан или тренер сделал замены. Ну а когда кто-то проштрафился, то говорят там красная карточка пошел на увольнение, желтая карточка – сделали последнее предупреждение. Вот у нас неделю назад здесь была Ирина Акимова – первый замглавы Администрации и человек, который там курирует все вопросы связанные с реформами, вы с ней, наверное, больше, чем с кем б то ни было в Администрации, имеете дело. Вот она сказала, что реформа социальной поддержки, там она разные цифры приводила, реформа социальной поддержки, за которую вы лично отвечаете, выполнена на 0%. Абсолютный антирекорд. Вот это не желтая карточка?

Сергій Тігіпко: Знаете, нет. Никаких таких серьёзных разговоров по этой теме не было. Тут надо понимать, когда мы говорим, скажем, о том, чем занимаюсь я сегодня, то это вещи очень чувствительные, которые касаются миллионов, причем миллионов не самых богатых. И не среднего класса. Поэтом такие вещи очень быстро не получится делать. Такие вещи надо оговаривать с людьми, и я могу сказать, сейчас не самое хорошее время для того, чтоб мы дискутировали по этим вещам. Начинать все-таки надо немножко с других. Вот сегодня мы вывесили на своем сайте законопроект, который говорит о налогообложении богатых. Вот я считаю, очень интересно будет почитать всем, и, может быть, кто-то что-то нам подскажет, что можно будет сделать. На следующей неделе мы выставляем 2 интересных законопроекта. Это о дополнительном налогообложении операций с классическими оффшорными зонами и об отмене или о нашем видении, каким образом мы будем уменьшать отраслевые льготы. Льготы народным депутатам, членам КМ, АП и т.д. Вот когда мы примем эти вещи, вот потом мы можем двигаться дальше. Начни с себя, и дальше уже можно будет разговаривать более открыто и с людьми по другим категориям.

Євгеній Кисельов: А вот давеча Вы пообещали продвигать закон о повышении налогов для состоятельных граждан.

Сергій Тігіпко: Да, вот практически вот в этом законопроекте, который мы вывесили на сайте, уже доходы на физических лиц мы показали, что те, у кого будет доход более 15 минимальных зарплат в месяц будут оплачиваться по повышенным налогом в 20%. До 10 все люди обкладываются 15% зарплат. Поэтому вот такие вещи, там очень много вещей предусмотрены. Автомобили, самолеты, мотоциклы мощные, золото, дорогие часы и так далее».

На «Шустер live» Тігіпка лише одного разу спробували витягти з «теплої ванни». Цю невдячну місію спробував узяти на себе бютівець та економіст Сергій Терьохін та економіст Олександр Пасхавер. У першому випадку спробу заблокував сам Шустер, відкрито виступивши на захист позиції держчиновника, а не представника опозиції. У другому випадку Тігіпко почав викручуватися, вдавшись до фальшивої згоди та підміни понять. (Із цим розлогим епізодом можна ознайомитися на сайті газети «Сегодня»).

Але найгірше те, що на допомогу Тігіпку прийшов Петро Порошенко. Він у черговий раз почав виголошувати спічі, посилаючись на буденні розповіді та приклади з життя, висуваючи загальні та безособові закиди на адресу влади.

В результаті гора породила мишу: замість прямого згадування тих, хто в державі несе відповідальність за безлад і відсутність реформ, Порошенко закликав владу «змінити філософію реформ». Чому Порошенко у зв’язку з тими-таки податковими питаннями і проблемами не згадав нещодавніх кадрових перестановок, коли люди, пов’язані із сім’єю Януковича, контролюють і міліцію, і податкову, як прямий доказ підміни державної політики інтересами однієї родини чи людини? На нашу думку, це є такою самою напівправдою, що й Тігіпкова.

«Петро Порошенко: Вибачте, але ми тут займаємося набагато важливішою справою, ніж товариський матч – Україна – Німеччина. Бо, я не розумію, коли мені говорять, що Станція епідеміологічної служби буде на 30%. Це для мене тарабарщина. Навіщо потрібно Санітарна епідеміологічна служба з її поточними функціями? Санітарна епідеміологічна служба була створена, коли була державна власність, державна монополія для того, щоб контролювати державу. Чому сьогодні врач Санітарної епідеміологічної служби – корупціонер, хабарник. Йому більше довіряє суспільство, держава, уряд, ніж приватній власності, яка тримає людина, працює 20 годин на добу, самостійно несе кримінальну відповідальність за якість продукції, яку він виготовляє. Навіщо йому, приходячи за хабарем раз на місяць, врач-хабарник? Навіщо ви скоротили на 30% замість того, щоб змінити функції? Коли ми нарешті припинимо декларативні заяви? Тим більше, це не ваше. От Ви говорите, ні я, не народ, не вірить, бо менталітет у вас інший. Менталітет полягає в наступному. Подібні служби мають бути змінені, їх функції. Санітарна епідеміологічна служба, в її нинішньому вигляді, має бути ліквідована, бо це є тягар на бізнес, який на сьогоднішній день робить український бізнес неконкурентоздатним, додатковий хабар на споживачів продукції і дискредитація органів державної влади.

Сергій Тігіпко: Петро Олексійович.

Петро Порошенко: Тому починати треба так само, як і з Податковим кодексом, так само, як і з Митним кодексом. Сергію, якби начепив би бороду, наклеїв вуса, чи там якось замаскувався, прийшов би сьогодні в будь-яку контролюючу службу і побачив би. І побачили, бо я з шаною і повагою ставлюся і звертаюся на «Ви». І почали, які сьогодні тортури проходить звичайний підприємець, звичайна людина, коли вона стикається з загальною владою, то тоді питання, яке поставив пан Пасхавер щодо довіри, щодо персепшена, у вас би не ставало. Бо криза європейська – це, в першу чергу, це криза довіри, це криза персепшена. Бо сьогодні рівень боргового навантаження в Італії такий самий, Ви можете це мені підтвердити з точки зору UniCredit Bank. Італійська промисловість працює надзвичайно впевнено і вдало. Італія – є другою в Європі за обсягами виробництва. Вона з цим боргом постійно живе. Єдине що змінилося – люди перестали вірити, що держава здатна обслуговувати цей борг. Раніше вірили, раніше позичали, позичали за зазначено меншою ціно – тепер перестали. От на сьогоднішній день, я абсолютно переконаний, що завдання довіри, завдання персепшену, тобто сприйняття ініціатив уряду має бути абсолютно іншими. Бо написаний Закон “Про боротьбу з корупцією” – не працює. Написаний Закон “Про Податковий кодекс”, який мав лібералізувати і полегшити податковий тягар, – збільшив тягар. Написаний Митний кодекс, написана Адміністративна реформа, не підвищила, а погіршила ефективність управління країною. І на сьогоднішній день… Слухайте, може зупинитися с Законами? Бо так у нас не буде чим “здачі давати”.

Сергій Тігіпко: Ні. Деякі потрібно продовжувати. Чому? Тому що, я погоджуюсь з цим, я знаю добре, що відбувається в приватному секторі, я знаю добре про корупцію в Митниці.

Петро Порошенко: Чи Ви розумієте, що Ви поділяєте відповідальність, частково, перед цими людьми?

Сергій Тігіпко: Це не мій сектор, але частково, безумовно.

Петро Порошенко: Я не приймаю це, Сергію.

Савік Шустер: Подождите.

Сергій Тігіпко: Да, да. Я розділяє відповідальність, я нікуди не ховаюсь. Але Ви знаєте, ніхто перед цим в країні не прийшов і не змінив цю службу. А зараз у вас знаходиться у Верховній раді законопроект, який об’єднує десять контролюючих організацій в одну. І там не буде оцієї служби класичної, а там буде єдина служба, яка буде контролювати все – від добрив до шніцеля, що називається до куска м’яса на столі. І вона буде одна з десяти, які сьогодні існують. Оце важко зробити, тому що це відпрацьовано, і у мене пройшло 30 чи 40 нарад уже, і сьогодні це політична боротьба конкретна, тому що вона переходить від …

Петро Порошенко: В середині уряду?

Сергій Тігіпко: Да, в середині уряду. Тому що вона переходить від Міністерства охорони здоров’я до Міністерства господарства, тому що більшість контролюючих якраз там знаходяться. Оце важко зробити. Це ми виписали з європейськими фахівцями. Але, до цього, ніхто цього не зробив. Всі гарно розмовляють. Всі кажуть, як написати Податковий кодекс, ніхто до цього теж не писав його.

Сергій Терьохін: Слава Богу, що ніхто не писав такий Податковий кодекс, як ви написали. От зараз бухгалтери сидять, в них рік закінчується, хто здає по податку на прибуток звіти, вони вішатися мають. Оскільки от таке написано в вашому Податковому кодексі.

Сергій Тігіпко: Ви знаєте, знову, виникла проблема на податок на прибуток. Це іде розмова про збитки, перенесені збитки. І сьогодні зранку я вже створюю робочу групу, щоб швидко відреагувати, тому що дійсно є проблема. У нас не було таких збитків. У нас сьогодні показані десятки мільярдів збитків. І з цим щось треба робити. Чому? Тому що сказати, що проблеми нема – це означає, що буде. Ніхто не буде платати податок на прибуток. Нам потрібно буде думати: яку частку цих збитків відносити на поточні витрати. Тому що, якщо дати 100%, що податок на прибуток сплачувався, в бюджеті буде просто нуль. І це достатньо складне зараз питання, з яким треба розібратися. Тому, у мене одна позиція – як не важко, потрібно готувати правильне рішення. І все ж таки, я розумію добре проблему корупції, я розумію, неможливо сьогодні… От я не можу справитися з нею. Хоча от такі розмови у нас ідуть на достатньо високому рівні і нажаль сьогодні не вдається це зробити. Але я вважаю, що потрібно робити те, що ти можеш робити. І я буду намагатися це робити.

Петро Порошенко: Сергій, коли ми говоримо, Сергію Леонідовичу, то в нас на сьогоднішній день це дуже тісно пов’язано з інвестиціями. І коли сьогодні стає перед підприємцем вибір – або він вкладе гроші в розвиток власної справи, створить робоче місце, і таким чином збільшить конкурентоздатність бізнесу, або заплатить в корумпований бюджет вилучені, «з кров’ю», його власні, зароблені гроші? То у мене є величезне питання. І у вас, я впевнений, Ви поділяєте мою точку зору. Чи може на сьогоднішній день дати економіці розвиватися через інвестиції і не сплачувати податок на прибуток, при інвестиції в основні засоби? Чи вилучати, і потім витрачати гроші, через 10, 20 і 30-відсоткові відкати, про які говорив пан Пасхавер? От я що вимагаю? От я не хочу зараз обговорювати конкретну норму, конкретного Кодексу, хоча, звичайно, що перенесенні збитки – воно стало не сьогодні. У нас сьогодні тисячі справ в судах, де Податкова інспекція, не маючи на це жодної підстави, або жодної фрази немає про це в Податковому кодексі, і бухгалтери мене підтримають, але абсолютно волентаризьке, бо поставлено такі плани. Хлопці, ну не переносьте збитки. Віднесіть на інші статті, бо нас за це, ми теж знаходимося під тиском. От сьогодні, коли ми в такий спосіб реформуємо законодавство, то я просто закликає вас, щоб ми змінили філософію реформ, а не почали зараз шукати, чим замістити нібито міфічні втрати від переплати податку на прибуток. Немає цих втрат – це міф».

Лінію брехні та глухоти до прямих запитань продемонстрували представники влади і в ефірі «Свободи слова» (ICTV), присвяченої темі вибору між європейською та євразійською інтеграцією України.

Тепер головним меседжем влади було те, що «Україна не має обирати єдиний вектор інтеграції, а брати найкорисніше з об’єднання з Росією та з Європейським Союзом і не поступатися тиску».

Для того, щоби зрозуміти, який поворот на 180 градусів здійснила Банкова у листопаді порівняно з жовтнем, варто порівняти меседжі, які депутат, дипломат і член Партії регіонів Леонід Кожара виголошував у тій-таки «Свободі слова»:

«Свобода слова з Андрієм Куликовим», ICTV, 10.10.2011:

«Андрій Куликов: Пане Кожара, є твердження з посиланням на джерела у владі, що пропрезидентська команда нині, фактично, розділена на два табори. Представники одного наполягають на інтеграції в ЄС просто зараз, якнайшвидшими темпами та за будь-яких умов, а інші звертають увагу президента на те, що Євросоюз висуває до України багато вимог, у той же час, практично нічого не даючи взамін як зобов’язання. Який з цих таборів наразі переважає?

Леонід Кожара: Я почав з того, що сказав, що стратегічний курс України обраний. Більше того – він закріплений в законі сьогодні, який називається “Закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики України”, – і там написано, що стратегічним курсом для нас є інтеграція в Європейський Союз. Зрозуміло, що це дуже непростий процес. І зона вільної торгівлі, яка у нас буде з Європейським Союзом, – а рано чи пізно вона буде, я думаю, що це станеться набагато раніше, ніж дехто очікує, – я вам скажу, що це буде не тільки обмін товарами, послугами, капіталами України і Європейського Союзу – це буде, передусім, імпорт європейських норм і стандартів в Україну. І це для нас буде, певною мірою, шок, тому що наша економіка лишається багато в чому нереформованою. Це буде для нас величезний стимул, аби дійсно розпочати справжні реформи для того, щоб впроваджувати європейське право на нашій території. Ну, подивимось… Але в стратегічній перспективі, це також буде дуже потужний стимул для розвитку нашої держави. Я поясню, чому. Якщо Україна буде мати зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, то це буде єдина країна в світі, яка матиме вільну торгівлю і на заході, і на сході Європи. І в цьому буде наша стратегічна перевага.

«Свобода слова з Андрієм Куликовим», 14.11.2011:

«Застава: Спасибо. Представители Института Горшенина, которые постоянно находятся в Брюсселе и общаются с еврочиновниками разного уровня, слышат очень высокую оценку украинским делегатам, украинским парламентёрам, которые готовят договор, и считают, что это проходит на высоком уровне. Но вот среди экспертов постепенно начинает расти скептицизм относительно того, что Украина начинает якобы дрейфовать в сторону России. И сейчас результат договорённостей Украина – ЕС зависит на самом деле от договорённостей Украины с Россией. Например, вопрос снижения цены на газ – это один из элементов этих договорённостей. И понятно, что реально снизить цену на газ без сдачи своих каких-то серьёзных суверенных интересов Украина не сможет. Могли бы вы опровергнуть эту версию: что Украина дрейфует в сторону России, что не окажется, например, через несколько лет Украина частью Евразийского какого-нибудь Союза? Тем более, мы со всех сторон слышим...

Андрій Куликов: Понятен вопрос.

Леонід Кожара: Дякую за запитання. Я хочу сказати, що депутати Верховної Ради не беруть участі в переговорах, які уряди ведуть. Ми не маємо відношення до угоди про асоціацію. Цим займається Міністерство закордонних справ, Міністерство юстиції, Міністерство економіки і так далі. Але політичний фонд, дійсно, ми, депутати, створюємо. Ми працюємо з нашими колегами-депутатами європейського парламенту, депутатами національних парламентів. І ви знаєте, дуже є великий спектр думок. Коли їдеш у Москву, тобі кажуть, що “слухайте, ви поступово дрейфуєте на Захід”. Їдеш у Європейський Союз – там кажуть навпаки: “Ви в бік Росії дрейфуєте”. А я хочу сказати, що головне завдання сьогоднішньої зовнішньої політики: на мій погляд, і президент, і уряд із ним чудово сьогодні справляються – дрейфувати в бік українських національних інтересів. Тому що сьогодні для нас головне – це реалізувати економічні інтереси на Сході й на Заході. А політична ситуація – я вам скажу: чим більш потужний економічний потенціал України, тим нам легше вирішувати політичні завдання. Коли ми бідні, ми вразливі для всього світу. Коли ми багаті, ми будемо диктувати тоді умови, а не нам будуть диктувати свої умови».

Цього разу, щоб виглядати переконливішим, Кожара не цурався і відвертої брехні:

«Свобода слова з Андрієм Куликовим», 14.11.2011:

«Леонід Кожара: Я почну з того, що Україна може мати багато зон вільної торгівлі. І чим більше вона матиме, тим для нас краще. Чому? Тому що Україна має надзвичайний експортний потенціал, і тому чим легше наші товари будуть проходити митні різні кордони, тим для нас краще. Але є питання – просто щоб і наші глядачі розуміли. Чим відрізняється митний союз від зони вільної торгівлі? Зона вільної торгівлі – це узгоджена торговельна політика. Митний союз – це єдина митна політика: коли створюється наддержавний орган якийсь і він вирішує: не суверенні держави, а цей орган вирішує. Причому дуже часто в митних союзах та економічно сильніша країна, яка входить у цей... вона і має більше голосів в органах митного союзу. Тому, скажімо, ніяких протиріч між зоною вільної торгівлі з Європейським Союзом і з країнами СНД немає. Там, де, скажімо, нас попросять узгодити з іншого боку, – ми узгодимо. Там попросять – ми там узгодимо. Чим більше зон вільної торгівлі, тим для нас краще. Для кого це гірше? Для тих країн, які не мають власного виробництва, живуть лише за рахунок імпорту і так далі. Для тих країн – дійсно. Їм треба вводити обмеження, регулювати споживання, імпорт і так далі.

Андрій Куликов: Пане Кожара, у тому контрольному органі, який все вирішує, хто володіє контрольним пакетом акцій?

Леонід Кожара: У Митному Союзі?

Андрій Куликов: Так.

Леонід Кожара: Ну, це Росія. У неї найбільший економічний потенціал. І зрозуміло, у фінансових, митних і так далі органах у Росії буде більше голосів. Так працює Міжнародний Валютний Фонд. Америка має найбільше голосів у Міжнародному Валютному Фонді. Так працює Світовий Банк, Європейський Банк Реконструкції і Розвитку, “Нордік-банк” – такий же банк, тільки для Скандинавії – і так далі. Це економічні органи. Хто більше платить, той і вирішує питання. Це однозначно».

Отже, зразковий приклад брехні та маніпуляцій. По-перше, Кожара дав визначення «митного союзу», яке далеке від істини, але цілком задовольняє його інтерпретацію про те, що головне в митному союзі – наднаціональний орган. Тоді як головними ознаками таких об’єднань є зони вільної торгівлі та єдині зовнішні тарифи (див. тут або тут). І рішення в митних союзах частіше ухвалюються консенсусом, ніж економічно домінантною державою. По-друге, регіонал підмінив поняття «митного союзу» та міжнародних фінансових установ, наводячи приклади домінування великих держав, США чи Росії. Все це було зроблено для того, щоб довести свою правоту і нав’язати глядачам думку, що іншої природи митних союзів не буває.

Якщо Кожара намагався вдаватися до витончених прийомів, міністр Грищенко, у свою чергу, вирішив не вигадувати велосипед. Він просто повторити весь набір кондових фраз у справі Тимошенко, які не мають нічого спільного з відповіддю на запитання. Тобто, використав свій улюблений прийом ігнорування та реінтерпретації незручних запитань:

«Андрій Куликов: Ірина Штогрин.

Ірина Штогрин, “Радіо Свобода”: Пане міністре, те, що команда, до якої ви належите, попрацювала добре, свідчить те, що погоджено – скільки там – двісті сторінок, чи більше, документів…

Костянтин Грищенко: І ще триста тільки по…

Ірина Штогрин: Це усіх. І по зоні вільної торгівлі…

Костянтин Грищенко: А там іще чотириста…

Ірина Штогрин: Але Європейський Союз не втомлюється повторювати, що у них є інтереси, у них є принципи. Ось, 11 листопада приїжджала до України державний міністр Федерального міністерства закордонних справ Німеччини, вона зустрічалася з вашим першим заступником, потім зустрічалася з журналістами… І вона сказала наступне: що Євросоюз дуже зацікавлений у тому, щоби з Україною нарешті було погоджено і ми доєдналися до угоди про асоціацію. Але – я цитую пані Корнелію Піпер – якщо не будуть звільнені політичні в’язні, якщо ця влада не доведе те, що вона дасть можливість опозиції брати участь у виборах, то дуже важко сподіватися на угоду про асоціацію.

Костянтин Грищенко: Я би що хотів би наголосити… Для нас, мабуть, для всіх – і в даному випадку я кажу не як міністр, а від себе особисто, – важливо усвідомити одне – що кожний на своєму рівні несе відповідальність за свої вчинки і дії. У кінцевому рахунку, чим вищу ти займаєш посаду, тим більше відповідальність. Чим більше відповідальність, тим більше постає питання, на якому рівні, через які інструменти ти будеш доводити свою правоту або відповідати на запитання суспільства, яке має сумніви, чи правильно – в тому числі, і з точки зору дотримання законодавства, – ти діяв. Кожне суспільство проходило в свій час той етап, коли високопосадовці відповідали на ці запитання. Деякі суспільства проходять в Європі зараз, відповідають на ці запитання. Я не буду перераховувати країни, де це відбувається саме зараз… від Ісландії, Угорщини…

Ірина Штогрин: Ну, за ґратами ніхто не сидить.

Костянтин Грищенко: Але ніхто не сказав, що вони не будуть.

Голос: Сидять.

Голос: Іво Санадер… хорватський прем’єр колишній.

Костянтин Грищенко: Тому питання тут в одному… Ні я, ні будь-який європейський політик, ні будь-хто в цьому залі не має права вирішувати за суд рішення, яке приймається в ході судового слухання. Відтак, ні мені, мабуть, ні моїм колегами з Заходу належить вирішувати це в публічній дискусії. Для цього існують інструменти демократичного правового суспільства».

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.