Підсумки підсумків та кінець світу

28 Грудня 2011
3325

Підсумки підсумків та кінець світу

3325
Тижневики підбили підсумки року. Для «Інтера» головне – реформи, для ТВі – справа Тимошенко, а ICTV радіє за сімейне щастя Пугачової. Огляд телевізійних тижневиків за 25 грудня 2011 року.
Підсумки підсумків та кінець світу

В історії було чимало прикладів, коли за допомогою пропаганди владі вдавалося переконати людей у тому, що їхнє життя покращується, тоді як насправді воно погіршувалось або залишалося незмінним. Одначе для цього потрібна дієвіша пропагандистська машина, більш контрольовані медіа й більш зашорені люди. Українська влада, звісно, весь час рапортує про неабиякі досягнення, одначе головна думка, яку вона за допомогою лояльних медіа намагається навіяти суспільству – «ці хоча б щось намагаються робити, на відміну від попередніх». Саме ця думка на рівні підтексту стала головним лейтмотивом тижневиків провладних телеканалів в останню передноворічну неділю – день підбивання підсумків року.

Напевно, найоригінальнішим рішенням для редакції підсумкової програми в цей день було НЕ підбивати підсумків року, а просто розповісти про події тижня, що минув, як це зробили команди програм «ТСН Тиждень» «1+1» і «Час. Підсумки» 5-го каналу. Адже однаково жодному з інших телеканалів не вдалося відобразити те головне, чим жила країна протягом 2011-го – кожного потягнуло у власні крайнощі чи маніпуляції. Ось вам маленька гра «вгадай канал». У тижневику яких каналів, на вашу думку, подіями року було визнано такі:

«На яких би ви висотах в цій країні не знаходилися б, ви просто безправні. Обмежене коло владних мужів може зруйнувати ваш бізнес, посадити вас за ґрати, знищити».

«На запрошення бізнесмена Віктора Пінчука вперше до Києва прилетів сам Тоні Блер».

«2011-й, если верить статистике, стал годом экономического роста. Предприятия произвели больше продукции, чем в 2010-м. Как следствие, экспорт украинских товаров вырос на 50%. Уходящий год также запомнится началом реформ: налоговой и пенсионной».

Що ж, ви, напевно, вгадали.

Перший національний

Державний канал залишився вірним своїй неформальній концепції «Підсумків тижня» як «усе, що завгодно, окрім справді важливих подій тижня». Цього разу від обтяжливої необхідності говорити про такі речі, як провал України на обох головних зовнішньополітичних напрямках і підтвердження вироку Тимошенко в апеляційній інстанції, творців підсумкової програми Першого звільнив кінець року.

Уже перший «підсумок», означений як «Скандал року: чому 9 травня у Львові стало днем ганьби», вражає. Вочевидь метою було показати, що в суспільстві «таки-да» розкол. Але робити це настільки грубо… «Дніпро ділить Україну як територіально, так і за світоглядом. На Правобережній Україні ставлять пам'ятники одним героям, на Лівобережній – шанують інших. Саме через такі розбіжності у світоглядах і виникають конфлікти на історичному тлі між сходом та заходом України», – йдеться в матеріалі кореспондента Ірини Симоніної. Якщо сприймати ці слова в сенсі переносному, то це банально до сліз, якщо в прямому – це неправда (Дніпро «ділить територіально» Київ і п’ять областей України). Поза тим, наскільки насправді велика частина суспільства залучена до протистояння між радикальними націоналістами і проросійськими активістами?

А тепер погляньте, з якою легкістю й безпосередністю тчеться логічний ланцюжок сюжету: «Атмосфера свята розпалилася настільки, що в хід пішла зброя. І в мирний час пролилася кров. Гумова куля поранила активіста “Свободи”. А стріляв Святослав Сопільник, син Любомира Сопільника, колишнього начальника міської ДАІ. Але порушувати кримінальну справу проти радника головного львівського міліціонера не стали. У різних частинах України і герої різні. Сутички на національному ґрунті науковці пояснюють різними поглядами мешканців сходу і заходу України на своє минуле». Це треба вміти – пов’язати інцидент із стріляниною, який насправді являв собою щось недалеке від бандитських розбірок, із «героями»! Достатньо поглянути на фото, щоб пересвідчитися: ідеологія, герої й минуле тут ні до чого.

Далі Ірина Симоніна порівнює трактування УПА у львівських і донецьких школах. І тут не обходиться без натяжки: львівські учитель і учень говорять про українських повстанців піднесено й захоплено, а донецькі – стримано, але не негативно. Хоча за бажання, пройшовшись донецькими школами, можна було б почути набагато агресивніші думки. Звідси починається «примирювальна» частина сюжету з обов’язковим братанням ветеранів Червоної армії й УПА. Штучно перебільшити конфлікт, який насправді існує лише в кількох гіперполітизованих осередках і зовсім не хвилює абсолютну більшість українців, щоб підвести до необхідності примирення і дружби – оце так журналістика…

Далі в програмі – сюжет про справу Андрія Слюсарчука. Вже у підводці лунає страшна, як на Перший, крамола: «Якщо придивитися, ми вже давно живемо в країні псевдоцінностей і неправди. У нас політики думають не про народ, а про власний бізнес. А зі злочинцями борються учорашні ж злочинці». Невже критикуватимуть владу? Аудиторія завмирає, чекаючи подальших викриттів. Адже кожен, хто читав розслідування газети «Експрес», знає, що видання документально демонструє зв’язок Слюсарчука з багатьма високопосадовцями, серед них і чинний міністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник. Та й двоє президентів, Ющенко і Янукович, сприяли Слюсарчукові.

Що ж, Табачник справді фігурує в матеріалі Тетяни Мельниченко, але лише для того, щоб озвучити позицію міністерства: мовляв, так, отримали підтвердження, документи підроблені. Йдеться й про відповідальність, але також неконкретно: про те, що причетні до звеличення Слюсарчука мали б відповісти, каже колишній міністр Станіслав Ніколаєнко і адвокат Андрій Федур, але хто ці причетні і хто має притягати їх до відповідальності? Словом, беззубо. Мораль матеріалу зводиться до не менш беззубого «насправді невикритих професорів-слюсарчуків в Україні ще чимало. І тому немає жодної гарантії, що завтра до вас в операційну не прийде такий собі лікар, скажімо з дипломом журналіста, або якщо і з лікарським дипломом, то без відповідних медичних знань».

Далі – сюжет про підготовку до чемпіонату Європи з футболу 2012 року, зміст якого можна передати як «нам було важко, але все вдалося чудово»; сюжет про 60-річчя українського телебачення, ще один про кінець світу (про це читайте нижче). Отакий був рік: без суду над Тимошенко й Луценком, без краху євроінтеграційних перспектив і нового раунду газового танго з Росією; рік, ніби показаний крізь опуклу лінзу першого радянського телевізора КВН-49.

«1+1»

«ТСН. Тиждень» у теперішньому стані не можна назвати сервільною до влади програмою, хоча тут набагато менше явної фронди, аніж у тижневиках 5-го каналу й навіть «України», не кажучи вже про ТВі. Програма Алли Мазур не фокусується на політиці, але й не намагається підмінити її соціалкою, а шукає оптимальну формулу поєднання цих компонентів. Загалом це вдається, хоча картину подій тижня, яку створює «ТСН. Тиждень», подекуди важко назвати цілісною.

«Плюси» розпочали програму зі звістки про аварію на каруселі в Києві, в якій постраждали четверо дітей, продовжили російським мітингом. Докладно і досить критично розібрали ситуацію в українсько-російських газових стосунках, навівши сумнозвісний діалог між Путіним і Азаровим про «поэтому вы у нас кровь-то и пьете». Втім, оптимістичність висновку, який робить у кінці Станіслав Ясинський, контрастує із загальним настроєм сюжету: «За демонстративною зневагою Москва не може приховати стурбованість. Україну все важче ставити на коліна. Втім, іншого методу спілкування з Києвом тут поки не шукають. А от Києву шукати нові підходи доведеться всупереч усім бар’єрам, і для Росії, і для ЄС».

Говорили в «ТСН. Тижні» і про прес-конференцію Януковича. Загалом, якщо діяти в суворій відповідності до стандартів, прес-конференцію не можна вважати інформаційним приводом. Одначе зустрічі з журналістами трапляються у Віктора Федоровича так рідко, і він щоразу вмудряється такого наговорити… Алла Мазур стисло переказала оптимістичні обіцянки Януковича і навела лише один синхрон – про «не можна йти в майбутнє боком, чи як кажуть, задом», що підвів комічну риску під його самопіаром. Далі – про рішення апеляційного суду у справі Тимошенко і про активізацію чуток щодо можливого етапування ув’язненої до жіночої колонії. Говорять і про інші невигідні для влади речі: амністію одного з міліціонерів, винних у смерті Ігоря Індила, скорочення пільг афганцям і чорнобильцям тощо. Тиждень був наповнений цікавими й важливими подіями, тому «ТСН. Тиждень», не обмежившись підбиванням підсумків року, як це зробили деякі інші канали, безперечно, виграв. Хоча дайджест подій року в програмі таки був.

На окремий респект заслуговує сюжет Ольги Василевської із викриттям корупції у Фонді соціального страхування. Блискуча журналістська робота і ще одна промовиста демонстрація цинізму чиновників – відписка про те, що «було проведено перевірку і порушень не виявлено». За рівнем журналістських розслідувань «ТСН. Тиждень» – безперечний лідер серед тижневиків.

«Інтер»

Звичка інтерівських новинарів, зокрема й команди «Подробиць тижня», спотворювати дійсність на користь влади та вигідних владі (та/або власнику, який до неї належить) маніпуляцій дуже скидається на звичку державного службовця казати «офіційну» неправду, бо до цього начебто зобов’язує службове становище. Підсумки «Інтера» залишаються блискучими в плані технічного виконання, дорівнюючись найкращим зразкам братнього для них російського телебачення, одначе коли йдеться про висвітлення проблемних тем, це радше телевізійна прес-служба, аніж програма новин.

Підбиваючи політичні підсумки року, «Подробиці тижня» витримали офіційний, ввічливий і спокійний тон. Ключові слова «протести», «Тимошенко» й «Луценко» фігурують тут поруч із формулюваннями на кшталт «относительное спокойствие», а також зведення провалу на євроінтеграційному фронті до наступного: «За процессом Тимошенко внимательно следили и в мире, напрямую связывая исход дела с европейскими перспективами Украины. 19 декабря на саммите ЕС в Киеве европейские лидеры объявили о завершении трёхлетних переговоров по соглашению об ассоциации. Сейчас проходят технические процедуры парафирования договора, но дата его подписания пока не названа». Далі в сюжеті Валентини Левицької все пояснюється згідно з генеральною лінією пропрезидентської пропаганди: Янукович прямо сказав, що не проти звільнення Тимошенко, але поганий і некерований парламент (адже в нас демократія!) вирішив інакше, відмовившись декриміналізувати статтю, за якою її засуджено.

Далі про протести: «Попытка реформировать систему социальных льгот этой осенью привела к зданию Верховной рады тысячи недовольных. Этот забор вокруг ВР за последние месяцы несколько раз ломали, резали и сносили. Для чернобыльцев, афганцев и предпринимателей резная ограда стала символом той пропасти, которая разделяет народ и правящую элиту». Маніпуляція з перших слів: відмова виплачувати людям пенсії, гарантовані їм державою, ототожнюється з реформами – а отже, чимось апріорі конструктивним. В наступному сюжеті авторства Артема Альошина (підводкою до якого, зокрема, була наведена на початку цього тексту цитата про економічне зростання) також зроблено все, щоб у глядача чинна влада асоціювалась із позитивно забарвленим словом «реформи». Хоча є тут і «позитивчик» прямим текстом:

«Разобравшись, что к чему, бизнес увидел – налог на прибыль уменьшили. Некоторых от него вообще избавили на десять лет. Упростили возврат НДС и экспортные сделки. Результат в Украине выросло производство. И за рубеж продали вполовину больше нашей продукции, чем в 2010-м»; «Но даже при заоблачной цене на газ, удалось сдержать курс национальной валюты. За весь год она ни разу не пошатнулась – восемь гривен за доллар. Национальный банк постоянно сбивал спрос на "зелёные" купюры и боролся со спекулянтами». І так далі. Звісно, подібні твердження пересипано менш приємними для влади речами, одначе загальний тон матеріалу якраз той самий: «вони хоча б стараються, хоч і не все виходить».

А на десерт «Інтер» підготував підсумки не просто року, а двадцятиріччя незалежної України, підбиті з допомогою Олександра Пономарьова, Андрія Куркова, Богдана Бенюка та Лілії Подкопаєвої. У матеріалі Лариси Задорожної навіть лунає похвала Майдану, нехай абстрактна: «О том, что будущее зависит от каждого, Украина прочувствовала в 2004-м. Украинцы научились громко говорить. Не полушепотом, без полутонов. Выходя на улицы и смело заявляя, что думают о власти».

ICTV

Підсумки ICTV ґрунтуються на принципах «три “П” (у цьому конкретному випадку – позитив, Пінчук і Пугачова) і жодного “Г”», себто, якщо в країні щось і сталося погане, то псувати настрій глядачам «Факти тижня» не стануть. У цьому нездоровому намаганні заклеїти облізлі стіни реальності яскравими картинками з нашого й ненашого паркетно-гламурного життя програма часом перетинає межу.

Так, передноворічний випуск «Фактів тижня з Оксаною Соколовою» найбільше скидався на філію «Голубого огонька», після перегляду якого залишалось одне питання: в якій країні живуть творці цієї програми? В завершальній частині випуску домінували російські зірки, серед головних подій року – смерть декількох російських акторів, окремий сюжет присвячено черговому весіллю російської співачки Алли Пугачової. Словом, творці «Фактів тижня» заслужили на медаль за заслуги у творенні «русского мира». А також світу пінчукоцентричного, адже вже звично до головних подій року було віднесено заходи, організовані Віктором Пінчуком.

А розпочався випуск із матеріалу Олександра Візгіна, в якому поєднано наслідки українсько-європейських, українсько-російських переговорів та прес-конференція Януковича. Перспективу євроінтеграції в підводці до матеріалу змальовано з безпідставним оптимізмом і пом’якшенням: «Цього тижня ми підтвердили свій стратегічний курс на Європу на саміті "Україна – ЄС". Було оголошено про завершення переговорів про асоціацію. Європейські високопосадовці назвали це великим кроком уперед, але з подальшим рухом вони не поспішають. Очікуваний документ буде парафований на початку нового року. Це суто технічна процедура погодження тексту угоди про асоціацію. А от її підписання відкладено на невизначений термін. Європейці напряму пов’язують його із парламентським виборами в Україні. Хочуть подивитися, чи будуть вони демократичними та прозорими і чи братиме у них участь лідерка БЮТ».

Так само пом’якшено і завуальовано провал поїздки Януковича до Москви: «Віктор Янукович тим часом опікувався політикою зовнішньою. Наступного дня після зустрічі з європейськими лідерами його вже вітали в Москві на ювілейному саміті СНД. Опісля – зустріч з президентом Росії. Найактуальніше питання – ціна російського газу для України. Дмитро Медведєв в оцінках був як ніколи обережним і перевів стрілки на прем’єр-міністра. Володимир Путін зустрівся зі своїм візаві вже вночі. Однак спільного рішення не знайшли і поки що ціна залишиться незмінною». Замість усіх цих слів можна було сказати: Януковичу відмовили в Москві і Медведєв, і Путін, що буде з газом – невідомо (як це, наприклад, зробив Андрій Данилевич у «Подіях тижня»). Те, що насправді є поразкою, ICTV традиційно подає як «відкладену на потім перемогу».

Частина, присвячена більш-менш свіжим заявам Януковича на прес-конференції, цілком позитивна; в кінці кореспондент, переходячи до переказування непрямою мовою тез промовця, продовжує говорити його словами: «Сотні популістських законів, яких понаприймали перед різними виборами. Тому з пільгами буде все ж наведено лад. А соціальні стандарти наступного року однозначно зростатимуть. Відповів Президент і на запитання про кадрові зміни в уряді. Вони будуть, але не зараз, а коли прийде час. Треба дати час чиновникам на друге дихання на важкі дистанції».

Взагалі, у своєму вмінні видобути позитив із будь-якої сировини ICTV подекуди доходить до абсурду. Ось, наприклад: «В останній тиждень своєї цьогорічної роботи Верховна Рада ухвалила бюджет 2012-го. Рекордними темпами – на розгляд знадобилося менше двох годин». Але ж це означає, що депутати навіть не читали бюджету! Про те, що в ньому закладено явні зловживання, почали казати вже наступного дня – коли таки змогли бодай переглянути. Що ж тут «рекордного», коли це звичайне кнопкодавство? І навіть неспроможність Януковича вимовити без помилки фразу Welcome to Ukraine! Welcome to Kyiv! у підсумковому огляді Володимира Соколова подано в прихильному ключі.

5 канал

У цьому сезоні програма «Час. Підсумки» найбільше підпадає під визначення тижневика, що намагається поглянути на події тижня очима свого глядача. Глядач 5-го каналу є зацікавленим у політиці та проблемних аспектах соціального й культурного життя, і саме ці страви йому тут пропонують. До того ж, попри те, що не вщухають розмови про ймовірне призначення власника 5-го Петра Порошенка на урядову службу, скидається на те, що Тетяна Даниленко та її колеги поки що не обмежені у висвітленні незручних для влади тем.

Те, що на ICTV уважають «підтвердженням нашого курсу на Європу», у програмі «Час. Підсумки» звуть «упевненим кроком до ізоляції»: «Ювілейний 15-й саміт "Україна – ЄС", як і було прогнозовано, проривом в євроінтеграції не став. Високі гості з Брюсселя обмежились заявами щодо узгодження тексту угоди про асоціацію. У Києві навіть в цьому знайшли привід для оптимізму. Європейську ідентичність України визнано, – відрапортувало МЗС. А парафування угоди таки буде за декілька місяців. Брюссель недвозначно натякає: без зрушень у справі Юлії Тимошенко нічого не буде». 5-й сміливо акцентує на тому, що провладні канали намагаються пом’якшити й поставити на другий план: на заваді здійсненню євроінтеграційних намірів, – якщо вони справді були і були щирими, – став процес над Тимошенко. Це ілюструється прямими й однозначними заявами європейських високопосадовців. Свого ставлення до відмазок українського керівництва автор сюжету Ірина Герасимова не приховує: «Навіть такі прямі заяви не заважають українським чиновникам вдавати, начебто усе за планом. Аби журналісти не сумнівались, у них посмішки на обличчі і дотепні відповіді на язику».

Також, на відміну від провладних каналів, які видобували з заходу лише прилизані синхрони, 5-й показав найбільш резонансний епізод прес-конференції Януковича, навівши запитання Мустафи Найєма – запитання, яке є водночас звинуваченням і викриттям, – у повному обсязі. Торкнулись і продовження історії: «Як погрозу ці слова Віктора Януковича журналіст не розцінив. На думку Мустафи Найєма, це скоріше промах прес-служби. Але головне, щоб в оточенні глави держави не сприйняли його вислів як сигнал до дій. А от президентську речницю Дарку Чепак здивувало, що колишні колеги розцінили прості і зрозумілі, як вона каже, фрази шефа як погрозу. Вона назвала це хвилею інтерпретацій. В інтернеті заява Януковича спровокувала десятків "фотожаб" та демотиваторів зі словами "А ми вам заздримо", "Інше додумайте самі" і так далі».

Ще одна важлива тема, піднята 5-м і замовчана або не помічена іншими каналами – новий закон про гастрольну діяльність, проти якого виступають українські виконавці. Не обійшли увагою й протести в Москві.

«Україна»

Програма Андрія Данилевича є безперечним «відкриттям року» серед підсумкових тижневиків: спершу було навіть важко повірити в те, що «Події тижня», які за часів Юрія Сугака були найтихішою і найкомпроміснішою програмою, тепер відкрито критикують владу і говорять на теми, які сумлінно оминають їхні близькі до Банкової колеги. Та, як і раніше, враження від програми псує квазіколумністичний стиль підводок, сповнений сумнівних метафор, а також явне самозамилування ведучого. Хоча, якщо напружити мозок і продертися крізь цей не телевізійний (ну, принаймні, не новинний точно) стиль, мусимо визнати: подекуди Андрій діло каже:

«События, которые случились в этом году, изменили нашу жизнь и страну. Вон одна лишь прошлая неделя чего только стоит: и саммит "Украина – ЕС", и безапелляционный приговор Тимошенко, и газ всемогущий на независимость страны наступает, и бюджет приняли. На первый взгляд, все это разные события, никак не связанные между собой. А если присмотреться? Бюджет такой жесткий, потому что по газу с Россией не договорились, а это потому, что договор, прекрасный для "Газпрома", когда-то в бытность премьером подписала Юлия Тимошенко. И суд посчитал, что тогда она превысила полномочия. Вот и апелляция даже не помогла, вот и Европа отказала в соглашении, подозревая нашу Фемиду и власть в пристрастии. В общем, все это звенья одной увесистой цепочки на шее украинского народа. А у людей, кстати, совсем другое на уме. И это даже президент отметил на своей итоговой пресс-конференции, говоря о достижениях власти. Рождаемость в Украине увеличилась. Помните, в августе презервативы как подорожали, когда на их продажу ввели НДС?»

Але краще б для подібних умовиводів відвести окрему публіцистичну програму, а в підсумковому випуску все ж підбивати підсумки тижня. Цього разу «Україна» спробувала підсумувати рік. Критично-іронічний стиль сюжету Бориса Іванова змінюється на однозначно позитивний у момент, коли починає йтися про підготовку до Євро-2012 та будівництво стадіону, парафію неформального патрона каналу «Україна» Бориса Колесникова.

Цікаво, що «Події тижня» не лише дають (як і ICTV) новину про те, що Наталія Королевська вийшла з «Батьківщини» й очолила Українську соціал-демократичну партію, але й наводять її синхрон, який не несе великого змістового навантаження. Мимоволі згадуються нещодавні слова головного редактора газети «Сегодня» Ігоря Гужви про те, що про Королевську ніхто не розповідає безкоштовно…

Напрочуд чітко і влучно каже Данилевич про газову ситуацію, називаючи речі своїми іменами й навіть обдаровуючи владу обґрунтованим компліментом: «Сначала президенты вечером, потом премьеры ночью. Но опять не получилось. Москва твердо настаивает на создании газового консорциума. Двустороннего – 50 на 50. С Европой делить украинскую ГТС Россия не желает, а Украина никак не может этот пункт отбить. По слухам, россияне вообще понимают – безысходность братского народа требует всего по максимуму – еще и выйти напрочь из Европейского энергетического сообщества и вступить в ЕврАзЭС. То есть, полностью отказаться от всех евростремлений. Надо отдать должное украинским руководителям, Николая Азаров сказал, что Украину на колени не поставит и жить под чужую диктовку не будем. А Виктор Янукович снова подчеркнул: цена не должна превышать 250 долларов за тысячу кубометров. Ну а пока уже, напомню, в украинский бюджет на следующий год заложена сложная для отечественной экономики среднегодовая цена 416 долларов». Попри реверанс у бік влади, це тлумачення разюче відрізняється від теплої кашки, яку пропонують «Інтер» та ICTV: провал названо провалом, умови чітко окреслено, все це подано в міжнародному контексті.

Непоганим вийшов і напівжартівливий сюжет про ситуацію з українською валютою (з якого зрозуміло, що все далеко не так веселково-оптимістично, як випливає зі слів того ж «Інтера»). А ось передноворічна добірка ляпів журналістів «Подій» розчарувала – нічого особливо смішного.

ТВі

Проводжаючи 2011-й, головний телевізійно-опозиційний бастіон країни залишився безкомпромісним у своєму тотальному, подекуди агресивному неприйнятті всього, що робить чинна влада й чого ця влада взагалі бодай якось стосується. Хоча практика запрошення до студії на розмову з Віталієм Гайдукевичем не лише опозиційних та нейтральних, але й провладних персонажів дещо згладила цей перегин. Та все ж підсумки року очима ТВі – це підсумки для тих, хто живе в стані постійного неврозу, зумовленого політичними негараздами в країні, і кожен свій день починає з думки «як там Тимошенко?».

За що Віталія, безперечно, можна похвалити, так це за однозначність акцентів, яка не залишає сумнівів щодо того, що хотів сказати ведучий. Цитату про безправність на початку цього тексту ви, певно, ідентифікували. «Сама історія Юлії Тимошенко цього року, безумовно, – головна подія. Вона чітко продемонструвала, що за 2011-й ми як суспільство спромоглися відкотитися у своєму розвитку набагато років у минуле», – йдеться на початку випуску 25 грудня. Далі – докладний і вельми пізнавальний матеріал Романа Недзельського про зростання могутності та заможності родини Віктора Януковича протягом «року сім’ї». З незмінним гірким зітханням мусимо зазначити, що в цивілізованій країні після такого… ну, ви знаєте: йдуть у відставку. Увінчано сюжет синхроном Януковича про «я вам не завидую».

У наступній підводці ведучий каже про те, що Янукович у 2011-му програв, бо «у цього було все, аби проявити себе лідером. Не в підлабузницьких розмовах партійців, а де-факто. Але всіма своїми діями президент доводив, що йому особисто не потрібні прозорість, чесність, ні і якась там демократія. Зважте, замість почати структурні реформи, людину, котру називали господарником, сконцентрувалася на переділі фінансових потоків, замість показати себе цивілізованим політиком, саджав потенційних конкурентів на майбутніх виборах і в цілому згортав свободу. Замість зробити тріумфальний крок до ЄС президент провалив асоціацію, котру готували 4 роки». Це те, що я називаю перебором: усе це можна було сказати м’якше, не нав’язуючи глядачеві своїх висновків та ярликів. Що загалом зробив Мирослав Откович у наступному матеріалі, присвяченому євроінтеграційному провалу.

На тлі перших матеріалів дещо розчаровує клаптиковий оглядовий сюжет Ігоря Андрющенка про події року, в якому обрано не дуже вдалий наскрізний образ театру маріонеток. Не можна сказати, що зовсім не зрозуміло, до чого тут ляльки, але на місці цієї метафори могла би бути й будь-яка інша.

Революційний дух ТВі виявляється і в міжнародних підсумках: замість, наприклад, покопирсатися у кризі євро, розповідають про революції «Арабської весни» і про протести в Росії. Причиною останніх Віталій Гайдукевич називає фальсифікацію виборів (хоча, видається, вона була радше приводом). А на завершення програми – розмова з колишнім предстоятелем Української греко-католицької церкви Любомиром Гузаром. І тут ведучий запитував про політику, хоча його співрозмовнику вдавалося перевести розмову із сьогоденного на вічне.

P.S. Кінець світу

Важко уявити тему віртуальнішу й надуманішу за так званий кінець світу. Це суще мракобісся, а з погляду традиційних для України християнських конфесій ще й єресь, адже кінець світу пророкують як не майя, то пастори-харизмати. Розмови про кінець світу пасують для бабусь на лавочках, газети «Порадниця» й, максимум, псевдопізнавальних програм з ухилом у містику. Говорити про кінець світу в підсумковій інформаційно-аналітичній програмі – по-перше, непрофесійно, по-друге, необачно, адже люди вірять новинам і можуть сприйняти всерйоз те, що є насправді лише балачками. Легковірних, забобонних, просто малоосвічених людей це може налякати, дезорієнтувати, змусити до необачних і шкідливих дій; до того ж, вони понесуть ці балачки далі.

«Ця підсумкова програма може виявитись останньою. На 2012-й прогнозують кінець світу. Прихильників цієї теорії стає усе більше», – чуємо від Андрія Сміяна в «Підсумках тижня» на Першому національному. Цій темі присвячено серйозний сюжет із коментарями езотериків та астрологів.

Максим Крапивний з ICTV «заспокоює» глядачів: «Апокаліпсис – ще одна невід’ємна риса 2012-го, саме цим роком закінчується календар легендарної цивілізації Майя. Проте нумерологи заспокоюють наляканих, мовляв, календар Майя закінчується не тому що настане кінець світу, таким чином древній народ просто відмітив завершення чергового великого циклу, чи то пак Ери, після якої обов’язково розпочнеться нова». Так, між іншим, Апокаліпсис – це частина Біблії, священної книги християн, які, згідно з соціологічними дослідженнями, становлять більшість населення України. До чого тут майя?

Туди ж і Борис Іванов з «України»: «А если все детали конструктора сложатся правильно, 2012-й уж точно окончится для Украины хэппи-эндом, невзирая на предсказания индейцев майя».

Зрозуміло, що тут, як і в матеріалі ICTV, «кінець світу» згадується в контексті іронічно-жартівливому. Але в країні, яка пережила Біле братство і «свинячий грип», із таким краще не жартувати. Якщо вже брати цю тему – хоча насправді ані до підсумків року 2011-го, ані до прогнозів на 2012-й її всерйоз віднести не можна, – слід, напевно, було звертатися не до езотериків, астрологів і Потапа з Настею Каменських (вони «отменили конец света»), а до теологів і соціальних психологів, адже йдеться про різновид масового психозу.

Верстка випусків підсумкових тижневиків 25 грудня 2011 року

Перший національний, «Підсумки тижня»

Підсумки року 2011

Ми на Пагорбі слави у Львові

Чи може швейне училище бути пов’язане з нейрохірургією? Не поспішайте з відповіддю.

4 роки тому перед країною постала велика амбітна мета

Цього року українському телебаченню виповнилося 60

Ця підсумкова програма може виявитись останньою. На 2012-й пророкують кінець світу

У новорічну ніч прийнято вірити в диво

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Слабка ланка

Революція – це модно

Схід і Захід разом

Слово Президента

Справа Тимошенко

Які ж і ще рішення впливатимуть на життя українців далі в нашому тижні за одну хвилину.

Практична магія

Рахуємо гроші

День виборів

Відеодоказ

Спроба № 5

Очевидне – неймовірне

Щасливий білет

Без страху і догани

Культ сім’ї Кім

ТСН вирішила пригадати Найпомітніші події року. Арабська весна…

ЄС над прірвою

Японський Чорнобиль

Справа Тимошенко

До Євро-2012 готові?

Казка, що здійснилася

Ідейні вбивства

Медова пастка

Гладіатори України

У чому сенс Різдва?

Карнавал

«Інтер», «Подробиці тижня»

Рік, що минає, відзначився протестами під Радою, судами над Тимошенко й Луценком

Рік, що минає, запам’ятається початком реформ

Надворі зима, а світ досі відчуває присмак Арабської весни

В поточному році світ відчував міць природних катаклізмів

Протягом року, що минає, українці прославляли країни своїми спортивними досягненнями

В 2011 році Україна відсвяткувала 20 років незалежності

ICTV, «Факти тижня з Оксаною Соколовою»

Велика підсумкова прес-конференція Президента Віктора Януковича

Верховна Рада ухвалила Бюджет 2012-го

Події року

Події в світі за 2011 рік

Весілля Примадонни

Астрологічний прогноз на 2012 рік

Зірки під шубою

5 канал, «Час. Підсумки»

Саміт «Україна – ЄС» проривом в євроінтеграції не став

Віктор Янукович дав підсумкову прес-конференцію

Білоруський Президент Олександр Лукашенко відзначився на підсумковій прес-конференції

У Росії відбуваються масові мітинги опозиції

Пішов з життя лідер Північної Кореї Кім Чен Ір

Гастрольні збори – нова ініціатива влади у розпал зимових свят

«Україна», «Події тижня»

Події 2011 року, які змінили наше життя і країну

Наталія Королевська очолила УСДП

Москва твердо наполягає на створенні газового консорціуму

Як 2011 рік прожила гривня?

Волелюбні гасла прикрашали російську столицю

Пугачова вийшла заміж

Правила техніки безпеки при користуванні піротехнікою

Фрагменти ефірної роботи, яких телеканал «Україна» не показував протягом року

Відеоряд головних подій року, що минає, в Україні і світі

ТВі, «Підсумки з Віталієм Гайдукевичем»

Картина року очима команди «Підсумків»

Про сімейну традицію року

«Втрата ’ 2011»

«Технології ’ 2011»

«Переможець ’ 2011» – нові технології боротьби

Протести в Росії

Християни західного обряду відзначають Різдво Христове

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.

P.S. Про медійні підсумки 2011 року від «Телекритики» читайте також в матеріалах «Коштовна цифра "Зеонбуду"», «Медіаправо: наслідки законодавчих змін та ініціатив 2011 року».

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Волинські новини
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3325
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду