Святкова пора, коли більшість підсумкових програм відпочивали, а ті, що все-таки виходили, були наповнені лайфом, соціалкою й міжнародкою, добігає кінця. Всі телетижневики, крім «Фактів тижня з Оксаною Соколовою», 22 січня вийшли в ефір і, набравшись свіжих сил, з ентузіазмом заходились аналізувати (дехто, втім, просто переповідати) гарячі політичні та політекономічні новини. Важливих українських тем цього разу виявилося так багато, що не всі канали знайшли місце навіть для таких важливих подій світового масштабу, як катастрофа лайнера Costa Concordia або масові протести в Європі.

Перш за все, це призначення Валерія Хорошковського міністром фінансів, із якого хіба що дуже ледачі експерти й політичні оглядачі не зробили далекосяжних висновків. (Тележурналісти за тиждень так наслухалися цих висновків, що подекуди почали плутати їх із фактами – і видавати за такі у своїх підсумкових тижневих оглядах). Залишається невирішеною, а отже, актуальною українсько-російська газова проблема та, можливо, похідний від неї конфлікт навколо імпорту українського сиру в Росію. Традиційними постачальниками інформаційних приводів були Тимошенко й Луценко. Сподіваною, але все ж кричущою була розв’язка справи Романа Ландіка – три роки умовно з двома роками випробувального терміну. Те саме можна сказати про рішення апеляційного суду у справі Кучми. Нарешті, 22 січня Україна відзначала День Соборності і Свободи, а опозиційні політичні сили демонстративно єдналися.

«ТСН. Тиждень», «1+1»

Випуск розпочався з оперативного висвітлення подій, пов’язаних із Днем Соборності та Свободи, зокрема офіційних урочистостей, опозиційних та народних акцій. Олександр Шилко включився з майдану Незалежності, де проходив святковий концерт. Стисло і збалансовано.

Далі газ. Тут команда ТСН занадто некритично сприйняла дії влади на газовому фронті, трактуючи їх однозначно як патріотичні та принципові, й запропонувала глядачам невиправдано оптимістичну картину. «Усе, що нас не вб’є, зробить нас сильнішими. За кілька років газових війн із “Газпромом” Україна нарешті почала робити висновки», – йдеться в сюжеті Галини Шамборовської, і цю думку поглиблює коментар Костя Бондаренка. Подальший опис ситуації змальовує Україну як самостійного гравця, готового принципово протистояти Росії. Повторюється думка, яку було розгорнуто сформульовано в попередньому випуску: «Утім, мета енергетичної війни з Україною, схоже, зовсім не газ. Паралельно атака на наші сири, м’ясо, карамель чи труби – усе це елементи тиску з прозорим політичним, а не економічним підґрунтям». Цікава розгорнута інформація про те, чим ми можемо замінити російський газ. І насамкінець: «Цієї зими Росія знизила ціну на газ приблизно на 50 доларів 5 європейським країнам: Франції, Німеччині, Словаччині, Австрії та Італії. України, як бачимо, в цьому списку немає. Чим не аргумент, щоби задуматись, що обіцяють Україні братські союзи із Росією». Ну просто-таки класичне «Геть від Москви!».

Патріотичну лінію продовжено в матеріалі Юлії Дячук про те, який насправді хороший сир Україна виробляє й експортує до Росії. Метод оцінки серйозний – лабораторний аналіз, порівняння українських сирів із російськими і білоруськими. Висновок: «Ситуація геть не така погана, як кажуть росіяни і думають самі українці». (Тут вашому авторові видається, що журналістка у патріотичному пориві видала бажане за дійсне… Або, можливо, щось із нашими смаковими рецепторами, адже опитування, проведене серед кількох десятків знайомих вашого автора, засвідчило, що українські сири таки переважно не смакують.) На підтвердження цінності вітчизняного продукту наведено навіть цитату знаменитого гастронома Миколи Азарова: «Надо еще постараться, чтобы российские заводы изготавливали сыры такого качества».

На найрезонанснішу тему тижня – призначення Хорошковського – «ТСН. Тиждень» зробив дуже концентровану нарізку фактів і думок, подекуди не дуже чітко відокремлених одне від одного. Наприклад, про Федора Ярошенка: «Екс-міністр був людиною прем’єра Азарова і його відставка, на думку політолога Небоженка, послаблює позиції нинішнього голови кабміну». Де тут закінчується думка ТСН і починається думка політолога? Є тут також згадка про незрозуміло яку «пресу» й «телеефір», а в кінці матеріалу – посилання на невідомих «експертів»: «Можливо, саме підприємливість допоможе новому міністру фінансів упоратися із першим своїм випробуванням – домовитися про кредит із МВФ, сподіваються експерти». Треба, мабуть, Аллі Мазур узяти в колеги Андрія Данилевича пару уроків безпосередності: як не соромитися висловлювати власні оцінки, замість ховати їх за безіменними «експертами».

Інші політичні й політично-кримінальні події – нове про Тимошенко, Луценка, вихід Ландіка на волю, загадкову смерть затриманого в сумській міліції і рішення у справі Кучми – «ТСН. Тиждень» подав дуже стисло. Далі – міжнародка, соціалка, кіно і «Голос країни».

«Подробиці тижня», «Інтер»

Тут розпочали з газово-патріотичної ноти: «Киев настаивает на справедливой цене, Белокаменная не видит причин пересматривать ранее достигнутые соглашения. Кабмин готов к созданию трёхстороннего консорциума с участием Киева, Брюсселя и Москвы. Но общий язык с россиянами пока не найден. Украина объявила тендер для оценки стоимости своей газотранспортной системы. Это необходимо для того, чтобы привлечь Евросоюз к модернизации отечественной ГТС. Пока же мы ищем альтернативу российскому топливу, которое стало для страны воистину "золотым", а газовая тема – ключевой для Украины». Зовсім іншу пісеньку «Інтер» співав кілька років тому, граючи у газово-інформаційному матчі за команду «Газпрома». Взагалі, якщо мати добру пам’ять, дивитися новини і порівнювати їх із тим, що ті самі люди казали й робили кілька років тому, часто буває смішно.

Коментувати газову тему Олег Панюта запросив двох міжнародних експертів – директора компанії East European Gas Analysis Михайла Корчемкіна та експерта Німецької ради зовнішньої політики Александра Рара. Втім, складалося враження, що ведучому потрібні не так думки експертів, як підтвердження його власних. Корчемкіну він запропонував обґрунтувати своє власне судження: «Почему у России существуют двойные стандарты. Политика двойных стандартов. С одной стороны – скидки, преференции российским клиентам в Европе и нежелание пойти на уступки Украине, в вопросах цены в том числе». Експертові довелося пояснювати, що він не бачить у діях Росії подвійних стандартів, а коли він висловився, Панюта зробив із його слів ще й власні висновки: «То есть это результат тех договоренностей, которые Украина имеет на сегодняшний день?». (Саме до роз’яснення народові, що в нинішній газовій кризі винна Тимошенко з минулого, зводився сюжет, показаний перед розмовою з експертами; плюс, звісно ж, бравада на тему альтернативних джерел енергії.) Рар на запитання про подвійні стандарти просто не відповів, натомість заговорив про необхідність створення українсько-російсько-європейського консорціуму: «И Украина, если не пойдет сейчас на более четкие переговоры, быстрые переговоры о создании именно трехстороннего консорциума в том духе, как его хотели в свое время Путин, Кучма и Шредер в 2002 году, тогда, мне кажется, поезд уйдет. И Украина опоздает просто. И тогда будут другие ветки, которые будут проводить газ в Европу в обход Украины».

Після газової теми – соборність. До матеріалу ввійшли як підготовлені заздалегідь інтерв’ю істориків, що розповідали про значення Злуки для української державності, так і свіжі кадри святкування. Слід віддати належне авторові сюжету Руслану Ярмолюку: як на «Інтер», він відобразив історичний аспект теми досить виважено і збалансовано, запросивши висловитись істориків із різними світоглядними позиціями. Одначе друга частина матеріалу являла собою жахливий паркет у найгірших інтерівських традиціях: «Виктор Янукович и Премьер Николай Азаров возложили цветы к памятникам Шевченко и Грушевскому в столице. Немногим позже на праздничном выступлении во дворце "Украина" Виктор Янукович отметил, что наивысшими ценностями в соборной Украине есть свобода человека и его прав. Вместе с тем виновники газовых соглашений от 2009-го года должны понести ответственность перед украинским народом. Глава государства верит в то, что договор об ассоциации с Евросоюзом будет подписан в этом году. Касательно экономической политики Президент, в частности, отметил необходимость повышения социальных стандартов в обществе».

Призначення Хорошковського «Подробиці тижня» висвітлили стисло і стримано. Що ж, зважаючи на бенефіс нового міністра фінансів у п’ятничній «Великій політиці з Євгенієм Кисельовим», цитату з якої було наведено у випуску, це запізнілий вияв скромності. Хоча регалії Хорошковського все-таки перелічили: «За плечами 43-летнего политика и госслужащего – руководство Государственной таможенной службой и Антитеррористическим центром при СБУ. У Валерия Хорошковского два высших образования – юридическое и экономическое, он профессор, доктор экономических наук и заслуженный экономист Украины».

Аж після цього, так само доволі стримано, повідомили про угоду, підписану 22 січня опозиційними політичними силами, продемонструвавши при цьому кадри підписання угоди Кличком на вимогу Яценюка – сцени, яка перетворює й без того неоднозначне дійство на фарс.

На декілька ремарок заслуговує сюжет Веніаміна Трубачова про політиків у блогосфері. Тема ця вже досить рясно висвітлювалась і в пресі, й на телебаченні, одначе журналіст «Інтера» так розповідає про те, що політики й чиновники «виходять в інтернет», ніби всесвітня мережа досі є технологічною новинкою, а користування нею – велике досягнення. Веніамін вирішив провести експеримент, написавши кільком політикам-блогерам приватне повідомлення із проханням про інтерв’ю, і зробив із відсутності реакції (відповіла тільки регіоналка Ірина Бережна – про це журналіст повторив двічі) глибокий висновок, що політики ведуть свої сторінки в соцмережах не самі. Авжеж, усім відомо, що насправді блоги й екаунти в соціальних мережах від імені політиків підтримують прес-секретарі й помічники, але що заважало їм відреагувати на повідомлення Веніаміна так само, як це зробили би справжні політики? Нарешті, залучення до коментування цієї теми героя історії про «В общем, подхожу я к твоей маме…» Володимира Петрова – або тонкий тролінг, або свідчення необізнаності автора в персоналіях української блогосфери.

«Підсумки тижня», Перший національний

Від самого початку випуску – паркет і вихваляння влади: «Для сучасних українців ця подія символічна, яка демонструє одвічне прагнення до єднання народу. Не менш символічною вона є і для влади, яка цього дня щороку демонструє: єднання нації – справа державна. Про це і не тільки зранку говорив Президент Віктор Янукович, який поклав квіти до пам’ятників Тарасу Шевченко і Михайлові Грушевському. У церемонії також взяли участь перший президент України Леонід Кравчук, прем’єр-міністр Микола Азаров та інші посадовці. Далі урочистості перемістилися до Палацу «Україна». Про мітинг опозиції згадано побіжно.

Зате в сюжеті, авторка якого Тетяна Мельниченко намагалася (вкотре вже) з’ясувати, чи розколоте українське суспільство і хто його розколює, є навіть пряма критика представника партії влади. Щоправда, одного з найменш авторитетних регіоналів – провокатора Юрія Болдирєва. Дивно, що його цитату про те, що Галичину треба прибрати зі складу України, не збалансовано цитатою якого-небудь радикального націоналіста про необхідність відокремити Донбас. Висновок прогнозований і звичний: «Насправді дистанція між сходом і заходом не така уже і велика. І для того, об остаточно розвіяти усі міфи, достатньо взяти квиток на найближчий поїзд і пересвідчитись в усьому особисто». До речі, «Підсумки тижня», поцікавтеся при нагоді, кому будуть доступними квитки на «найближчий поїзд», коли державники-інтегратори з «Укрзалізниці» втілять свої задуми.

Далі у випуску – газ і сир. Підводка Андрія Сміяна цілком могла би бути написана в прес-службі Кабміну чи Адміністрації президента: «Газові відносини між Україною і Росією – найгарячіша тема останніх тижнів. Активні переговори про перегляд кабальних для України контрактів, результатів не дали. Москва на поступки не йде. Однак і Київ зайняв дуже жорстку позицію. Чому, коли для європейських споживачів російський газ дешевшає, Київ змушений платити за нього втридорога? Політологи впевнені – відповідь треба шукати у політиці. Невдовзі у Росії президентські вибори. А тамтешня влада втрачає довіру народу. Відвернути увагу росіян від проблем у країні могла б маленька переможна війна, – пояснюють фахівці. І не обов’язково зі зброєю. Показовою перемогою могла б, для прикладу, стати давно очікуване входження України у Митний союз. І здача газотранспортної системи. І газовий контракт – гарний інструмент, щоб цієї мети досягти. Українська влада це розуміє, і здаватися, схоже, не збирається. Однак якими б непохитними не були сторони, вихід усе одно доведеться знайти». Тут усе: й оцінкові судження ведучого, які видаються за факти, і недостовірне посилання на безіменних «політологів», і емоційно забарвлені епітети… Знов-таки, коли чуєш з уст лояльних до влади журналістів щось про «здачу» газотранспортної системи, мимоволі згадуєш, що це формулювання увійшло до активного лексикону влади щойно кілька тижнів тому. Раніше ж саме Азарова з Януковичем звинувачували у прагненні чимскоріше «здати» ГТС, а якийсь місяць тому вони обґрунтовували необхідність створення консорціуму з Росією тим, що інакше труба піде на металобрухт!

Подібно до «ТСН. Тижня», «Підсумки тижня» проаналізували якість українських сирів у лабораторії, порівнюючи з російськими та білоруськими, і дійшли очевидного та наперед запрограмованого висновку: сир у нас хороший, а претензії – це все політика. Обґрунтувати цей висновок їм допоміг політолог Володимир Фесенко. Втім, тут пролунала порівняно свіжа думка: «Незалежно від результату газових переговорів, можливо це остання подібна торгівельна війна. Вже в травні Росія має стати членом світової організації торгівлі, а в СОТ діють інші правила. За їх порушення передбачені серйозні штрафні санкції».

Характерно, що новину про рішення у справі Ландіка озвучено ближче до кінця випуску – очевидно, її зарахували до «соціалки», а не політики. Інформацію, втім, подано цілком адекватно. Зауважмо, що не лише «Інтер», але також 5-й, ТВі та «Україна» у своїх підсумкових цієї новини не дали взагалі, ніби за справою Ландіка не стежила кілька місяців уся Україна.

«Час. Підсумки», 5 канал

Незалежні від влади канали побачили картину тижня зовсім іншою, й пріоритети розставили інакше. Об’єднавчий мітинг опозиції, про який провладні канали говорили побіжно, для 5-го – перша тема випуску. Щойно Тетяна Даниленко переходить до висвітлення офіційних урочистостей, тон змінюється з серйозного на іронічний: «Президентський сайт описав атмосферу цієї події, як теплу і невимушену. У Президентському слові, з нагоди свята, знайшлося місце і для Юлії Тимошенко. Винуватці кабальних, як сказав Віктор Янукович, газових угод із Росією, мають відповісти перед народом. В іншому ж глава державу повторив свої, вже відомі посили: курс на Європу, стратегічне партнерство з Росією, США та Китаєм, реформи, модернізація. Серед досягнень влади він назвав скорочення бюджетного дефіциту, збудовані об’єкти до Євро-2012. І що цікаво, багатий врожай».

А далі – з переходом до теми призначення Хорошковського – на іронічно-критичний: «Пояснень, чому саме Хорошковський керуватиме фінансами, від Віктора Януковича, не дочекалися. Як і не дочекалися пояснень, за що минулого літа він отримав військове звання генерала. Оглядачі, одні – схильні вважати, що це подальше посилення, так званої групи RosUkrEnergo, або, як її ще називають Фірташа, Льовочкина, Бойко, Хорошковського. Інші запевняють, що це спрощення ситуації. В СБУ Хорошковський відзначився неоднозначно. Кадрові службисти кажуть, він домігся дисципліни. У тім, критикують його за залякування країни терактами та діями у дусі КДБ. Як от, тиск на Урядові організації, бесіди з журналістами, міжнародний скандал з німецьким політологом – Ніко Ланге. Саме Хорошковського 5 канал та ТВі назвали головним винуватцем своїх проблем із ліцензіями». Недостовірне посилання на невідомих «оглядачів» – це погано, краще тоді вже взагалі обійтися без посилань.

Недобра іронія відчувається й у сюжеті Ірини Герасимової про Хорошковського: тут і пісня групи «Скрябін» «Озимі люди» – рекламний джингл виборчого проекту, в якому десять років тому лідерував Хорошковський, і чудернацький синхрон Тимошенко про «напомаджену істоту» із не менш дивною відповіддю Валерія Івановича про те, які чоловіки подобаються Юлії Володимирівні. Відчувається: не любить 5 канал Хорошковського. І це зрозуміло, та чи не заважає ця нелюбов показувати глядачам, що насправді може означати призначення цієї людини міністром фінансів – не для 5-го каналу, а для суспільства? На кінець матеріалу журналістка ще раз наполягає на версії про заміну Хорошковським Азарова, хоча сам новопризначений міністр від бажання очолити уряд відхрестився.

Натомість газову тему 5 канал розкриває блискуче – з численними експертними коментарями і відображенням позицій різних зацікавлених сторін. Мінімум розумувань журналіста, максимум фактів і думок компетентних людей. «Сирну війну» висвітлено вже традиційно – з відсиланням до російсько-грузинських конфліктів, твердженням, що з нашими сирами насправді все гаразд («советское – значит, отличное»), і неоднозначними прогнозами: з одного боку, надалі можуть постраждати інші статті нашого експорту, з іншого – сиром українську економіку не задушиш. Бракує тут того самого, що й у «сирних» сюжетах інших каналів: спроби реальної, а не лабораторно-патріотичної оцінки якості українського продукту.

Сильним і трохи хуліганським (у найкращому сенсі цього слова) вийшов матеріал Азада Сафарова про зіпсовані білборди з привітанням Януковича. Інші канали, на жаль, приділили цій важливій для суспільства і показові темі недостатньо уваги.

«Події тижня», «Україна»

Якщо в 5-го каналу не вистачило ефірного часу взагалі ні на що, крім української політики, то Андрій Данилевич, навпаки, розпочав випуск із красивої та драматичної теми – аварії лайнера Costa Concordia. Але це окрема історія, про неї – в кінці матеріалу.

Перейшовши до України, Андрій повторив свою недавню екстравагантну вихватку «про це ми говорити не будемо»: «Сегодня вам везде будут рассказывать, в том числе и на других каналах, что главная новость прошедшей неделе в стране, это новый министр финансов. Расскажут, сколько ему лет, сколько его денег, где раньше работал и тому подобное. В общем, если вы хотите это узнать, тогда биографию Валерию Хорошковского почитайте в Интернете. Мы на это время тратить время не будем, поскольку другое важно». Жодного функціонального значення ця демонстративна відмова говорити про вік Хорошковського не мала, адже передувала вона ґрунтовному й нестандартному, якщо порівнювати з іншими каналами, сюжету зі спробою потрактувати призначення нового міністра фінансів за допомогою експертів Володимира Фесенка й Вадима Карасьова. Глядачам на вибір запропоновано кілька гіпотез, кожну з яких проілюстровано не лише здогадками журналіста, але й експертними коментарями. Можна сперечатися з окремими тезами, одначе за змістом це, щонайменше, цікаво, а за добором фактів – неупереджено, на відміну від того, що пропонували цього дня 5-й і ТВі. Єдиний мінус – кінцівка матеріалу, така ж недоречна, як і підводка: біг під пісню Висоцького «Утренняя гимнастика».

У частині, присвяченій газу, ведучий, як і його колеги з інших каналів, вітає – нехай у трохи іншому аспекті – дії влади, спрямовані на енергетичне унезалежнення: «Как бы все не проклинали злополучные контакты от января 2009 года, возможно именно благодаря им Украина может стать по – настоящему энергетически независимой. Договор загнал Украину в угол и теперь ничего другого не остается, как искать выход. Первое – Украина начинает переговоры с другими странами по вопросы диверсификации поставок природного газа. Такое решение принял на этой недели Совет нацбезопасности. В ближайшие дни Виктор Янукович проведет соответствующие переговоры на Всемирном экономическом форуме в Давосе. Там уже ожидается подписание контрактов с Азербайджаном и в перспективе в Турцией. Второе – Украина увеличить добычу собственного газа в этом году до 21-го миллиарда кубометров. Если будут необходимы инвестиции в будущем лет через 10 вполне сможет самостоятельно добывать до 70-ти миллиардов кубов голубого топлива. Третье – страна по-прежнему намерена значительно снизить объемы закупок у “Газпрома”. В этом году всего 27 миллиардов кубометров. Об этом снова россиянам на этой недели твердо заявило украинское руководство. И четвертое – страна решительно намерена модернизировать свою ГТС и в четверг был объявлен тендер – кто сможет оценить газотранспортную систему. Как только подсчитают, будут сделаны конкретные предложения тем, кому нужна труба, чтобы вложились в ее модернизацию вместе с Украиной европейцам и россиянам. Так что, как говорится – не было бы счастья, да несчастье помогло. Глядишь, экономика действительно станет экономной и энергетически независимой». Некритично. Хоча витоки цієї некритичності, припускаю, слід шукати не в лояльності до влади, як у випадку «Інтера» та Першого, а у власних логічних блуканнях авторів підводки. Далі у випуску – соціалка, також доволі цікава.

«Підсумки з Віталієм Гайдукевичем», ТВі

Для підсумкової програми ТВі об’єднання опозиції – не тільки перша, але й центральна тема випуску. Про це перший сюжет – досить добре знятий оперативний репортаж із мітингу зі спробами розібратися, про що саме домовились опозиційні сили. Про це Віталій Гайдукевич говорив у студії з двома гостями – Арсенієм Яценюком, як одним із чинних лідерів опозиції, і Романом Безсмертним, колись причетним до влади, потім опозиції, а потім знову влади (щоправда, титровано гостя було як посла України в Білорусі – це остання його державна посада, яка, втім, не відображає його реальної політично-експертної компетенції).

Звісно, творці «Підсумків» мали повне право сфокусуватися на одній темі, хоча, якщо порахувати, котре це вже за рахунком «об’єднання» в історії української опозиції, варто було б додати трохи скепсису щодо самої ідеї такої єдності. Натомість можна було чути нарікання Віталія Гайдукевича на те, що «дуже великої кількості ключових облич на площі ми не побачили». Про кого йшлося, окрім Ющенка, який у цей час «протокольно» святкував із Януковичем, не зрозуміло.

В розмові з Яценюком Гайдукевич героїчно намагався змусити політика відповідати на конкретні запитання, а не говорити своє, але вдалося це лише частково. Хоча, якщо Яценюк бачив продемонстрований перед тим на студійному екрані знущальний колаж – себе самого, що тримає на шворках Тягнибока, Кличка і Турчинова, зображених як пси в нашийниках, – його стриманості можна лише позаздрити. До речі, що саме означав колаж, зі слів ведучого не випливало. Ніби натяк на лідерство Яценюка, а далі що?

Інтерв’ю з Яценюком було перервано «вставною» темою Хорошковського. Тут критично-неприхильне ставлення до героя ніхто й не намагається приховати, йдеться про «апетити» Хорошковського, а припущення, – точніше, твердження, – щодо мотивів його призначення є однозначними. У матеріалі Романа Недзельського йдеться про зв’язок Хорошковського з Фірташем і навіть «спільне володіння телеканалом “Інтер”» (що, до речі, де-факто не доведено). Як і на 5-му каналі, лунає «напомаджена істота» від Тимошенко. Не могли забути про конфлікт навколо телевізійних частот ТВі, стеження за керівництвом каналу, затримання Ніко Ланґе. Коментують опозиціонер Володимир Ар’єв і прихильний до опозиції політолог Небоженко, Тарас Березовець. Загалом усе – факти, але дібрані таким чином, що виходить – ТВі просто вкотре жаліється на кривдника. А тут іще перелік статків, будинків, розкішних автомобілів. Саме в цій відвертій антипатії – головна причина непереконливості критики.

Газова тема, подана досить непогано, є своєрідною підводкою до розслідування Мирослава Отковича про зв’язок будівництва загадкового вертолітного майданчика на київських кручах та офшорних компаній, що купували переоцінені бурові вежі для Бойка. Добра робота, й добре, що ТВі не полишає цієї теми попри всю демонстративну байдужість як влади, так і, на жаль, суспільства. Те саме стосується розслідування Олега Криштопи про приватизацію пам’яток архітектури в Криму.

P.S. Що поганого в тому, що патріотизм прорізався. Підозрюю, що в декого з пасіонарних читачів може викликати нерозуміння моя критика патріотичної («проукраїнської») позиції, з якої журналісти підсумкових програм висвітлювали конфлікт між Україною й Росією в різних його аспектах. Особливо зважаючи на те, що виступи на користь журналістики «з позицією» (opinionated) не вщухають. Поясню свою логіку.

По-перше, як уже було сказано вище, якщо порівняти те, що кажуть ці програми/ ведучі/ журналісти сьогодні, з тим, що вони говорили ще кілька років, ба навіть рік тому, бачимо, що з індивідуальною позицією це не має нічого спільного.

По-друге, журналісти традиційно плутають поняття «Україна» і «українська влада». Це стосується не лише провладних каналів, але й, наприклад, 5-го. Припущення, що українська влада діє в інтересах народу і держави, а не своїх власних або в інтересах спорідненого з нею великого бізнесу, є дуже ризикованим. А що, як усе це лише блеф, спрямований на те, щоб виторгувати у Росії більше грошей за ГТС?

По-третє, нинішня «жорстка» і «принципова» позиція влади абсолютно не узгоджується з позицією під час підписання рік тому Харківських угод, про які, – на відміну від «кабальних» угод Тимошенко, – тепер у новинах провладних каналів воліють не згадувати. Й не варто забувати, що люди, які нині нібито протистоять Росії, за попереднього президента були по той бік барикад.

Навіть в аналітичних програмах (хоча не забуваймо, що творці тижневиків від такого визначення відхрещуються: не аналітичні, а підсумкові!) не слід забувати відокремлювати власні оцінки від експертних, і всі оцінки вкупі – від фактів. А стверджувати, що несмачний і неякісний сир насправді смачний і якісний, лише для того, щоб висловити свою любов до України й дошкулити Росії – це не журналістика.

P.P.S. Міжнародка не для галочки. На окрему похвалу заслуговує матеріал Сергія Кудімова із «Подій тижня» каналу «Україна», присвячений катастрофі Costa Concordia. Використання модних високотехнологічних «примочок», зокрема відтворення подій за допомогою комп’ютерної графіки та унаочнення за допомогою графіки на студійному моніторі, не завадило чіткому та барвистому викладові подій. До того ж, для опису залучили яскравих героїв – українців, що врятувалися з лайнера. Таким чином вітчизняні глядачі змогли побачити аварію не як «кіно не про нас», а як цікаву драматичну подію, яка могла торкнутися їхніх близьких і знайомих. Такі матеріали дають шанс на руйнування стереотипного погляду на міжнародні новини як такі, що їх можна робити в другу-третю чергу, наклавши абиякий текст на шаблонне відео Reuters. І нагадують, що навіть без закордонних відряджень у міжнародці є місце для журналістської творчості.

Верстка телевізійних тижневиків 22 січня 2012 року

«1+1», «ТСН. Тиждень»

День Соборності

Україна намагатиметься зменшити тотальну залежність від чужого палива

Політичний сир

Валерія Хорошковського президент призначив головним фінансистом

Перспективи Юлії Тимошенко на обстеження іноземними лікарями загрузли в офіційних ритуалах

Парламент Румунії збирається на екстрене засідання

Велике українське кіно вийшло на великий екран

Максим Дмитренко має шанс вийти на волю

Секрет Costa Concordia

Дожити до випускного

Зима прийшла із повним букетом звичних проблем

Водохреща

Вчимо українську

«Голос країни»

«Інтер», «Подробиці тижня»

Газові переговори з Москвою затягуються

Україна згадує оголошення своєї соборності

Новим головою Мінфіну став Валерій Хорошковський

Українська опозиція підписала спільний документ

Українські чиновники масово виходять в інтернет

Діти незрідка бувають жорстокими

В Україні й надалі вибухають набої часів війни

Учені намагаються розгадати таємницю святої води

Перший національний, «Підсумки тижня»

Сьогодні українці святкують День Соборності і свободи

Газові відносини між Україною і Росією – найгарячіша тема останніх тижнів

Росіяни висунули претензії до українських сирів

Аварія круїзного лайнера Costa Concordia цього тижня шокувала світ

Суд ухвалив рішення у справі Романа Ландіка

У Києві ледь не сталася екологічна катастрофа

5 канал, «Час. Підсумки»

Україна відзначає День Соборності

У палаці «Україна» відзначили День Соборності

Крісло міністра фінансів посів Валерій Хорошковський

Газові суперечки України з Росією

Україно-російська продуктова конфронтація

Не вщухає скандал із новорічним привітанням президента

«Україна», «Події тижня»

Як затонула Costa Concordia

В Міністерстві фінансів змінився керівник

Газові відносини між Україною й Росією

Медична реформа

Чи варто зберігати пуповинну кров новонародженої дитини

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».Засади моніторингу дивіться тут.