Доволі жорстка резолюція Парламентської асамблеї Ради Європи щодо функціонування демократичних інституцій в Україні визначила тематику і зміст дискусій головних політичних ток-шоу.

Програму «Шустер live» ведучий, власне, і розпочав зі згадки про цю резолюцію, як топ-тему:

«Главное событие этой недели – это резолюция парламентской ассамблеи Рады Европы по отношению к Украине, которая, в общем-то, очень резкая, честно говоря. И резкая она еще и потому, что звучит слово «санкции». Это достаточно неожиданно и, в общем-то, угрожающе для Украины. Но есть в резолюции и положительные моменты. Мы обсудим и положительное, и отрицательное, но начнем с положительного» («Шустер live», Перший національний, 27.01.2012).

У ролі «генератора позитиву» виступив радник президента Андрій Портнов, який отримав можливість для вельми розлогого виступу із безумовно важливого питання реформування Кримінально-процесуального кодексу. Численні ліберальні новели до кодексу мали продемонструвати відданість влади європейським стандартам права. Щоправда, при цьому основну проблематику резолюції ПАРЄ, яка безпосередньо стосувалася питання кримінального переслідування опозиціонерів, президентський радник старанно обходив. Попри поодинокі спроби інших учасників обговорення і навіть ведучого нагадати йому про це:

«Савік Шустер: Скажите, если этот документ будет принят без поправок, вот так, как он есть, как бы проходил процесс над Юлией Тимошенко, если бы он был в действии?

Андрій Портнов: Савік, ви задаєте мені незручне запитання. Це питання не торкається сьогоднішнього процесу. Тому що цей процедурний кодекс, він регулює злочини, які існують на сьогодні. Але разом з тим, я приведу вам приклад, якщо інша особа, Іванов Іван Іванович обвинувачувався по статті 365-й Кримінального кодексу України. Суд був би зобов’язаний визначити заставу, і людина, яка б обвинувачувалася по 365-й статті мала би всі можливості в законі потрапити до місць попереднього ув’язнення. Більше того, у адвокатів значно більший інструментарій для захисту. Ситуація, яку ви сказали, я впевнений, не повторилася у випадку, якщо діяв би новий Кримінально-процесуальний кодекс.

Савік Шустер: Пожалуйста, Николай.

Микола Сірий: Знаєте, якщо б Юлія Тимошенко сиділа разом с з нами в цій залі, якщо в Україні були незалежні суди, і якщо б в Україні не була за централізована прокуратура. Прокуратура має сьогодні в Україні найбільший рівень централізації починаючи з 17-го року минулого століття, з ленінського перевороту. От з того часу найбільший рівень централізації прокуратури сьогодні в нас. За такого рівня централізації ті прокурори, які приходять в процес, вони є чиновниками, вони є пішаками, вони сплять в процесі, вони взагалі не слідкують за процесом, тому що вони наперед знають, що питання вже вирішене. А що стосується незалежності судів. Ми сподіваємося, що можу відбутися з прийняттям цього кодексу якісь зміни на краще. Дуже просто. Для того, щоб працювала система кримінальної юстиції, для нас з вами, для громадян, потрібно щоб в країні було 4 незалежні професії: незалежні судді, незалежні прокурори, не кажу стовідсотково, де достатньо високо незалежні прокурори, незалежні адвокати і незалежні судові експерти. Я мушу зазначити: в Україні немає сьогодні незалежності в жодній професії, і саме тому ми маємо ті результати, які маємо. Чому весь демократичний світ вже майже рік волає і каже, що неможна притягувати до кримінальної відповідальності політичних діячів за виключно політичні рішення та дії. Українська влада не чує цього. Якщо були б незалежні судді, незалежні прокурори, вони би правильно застосували 365 статтю. Про цю статтю вже вся Україна знає, що є так. Просто треба правильно застосувати цю статтю, і прийти до висновку, що події злочину не було, тому що Тимошенко не вчиняла жодного кримінального діяння. Вона вчинила політичне діяння. В складних політичних умовах взяла на себе відповідальність. Хтось схвалює це рішення, хтось не схвалює, але це рішення було політичним. Це рішення можуть судити лише виборці на виборах і парламентарі, колег в інших фракціях.

Андрій Портнов: Савік, хочу вам повідомити, що інститут прокуратури та адвокатури, який дійсно сьогодні є не реформованим, підлягає негайному реформуванню. Ми очікуємо, що глава держави внесе до парламенту новий закон України про адвокатуру, який пройшов міжнародну експертизу на Венеціанській комісії, який буде побудований на тому, що виключно адвокатським самоврядуванням будуть вирішуватися всі питання, в тому числі кваліфікаційні, дисциплінарні, всі питання. Після цього буде завершена робота над новим законом про прокуратуру, який пройде міжнародну експертизу. Нам в цій роботі допомогло лише те, що перша експертиза у Страсбурзі та друга у Києві за участі європейських експертів допомогла нам побороти опозицію внутрі нашої країни. Ми змогли за допомоги міжнародної експертизи вийти на цей документ. І саме такий документу нас буде по адвокатурі і прокурорах.

Савік Шустер: Пожалуйста.

Віктор Шемчук: Я хочу помочь Андрею Портнову. По этому уголовному кодексу, наверное, Юлия Владимировна Тимошенко не находилась бы в местах лишения свободы ни до суда, ни после суда. И это дело, которое сегодня у всех на слуху, 365-я статья, о которой мы говорим, наверное, не была бы доказана при такой системе сбора доказательств, приговора такого бы не было. Это мое мнение , поскольку я посмотрел этот кодекс и я знаю дело, о котором мы говорим. Я просто помогу Андрею сказать то, что он не может сказать» («Шустер live», Перший національний, 27.01.2012).

Невідомо, наскільки велика частка аудиторії перечекала занадто тривалий, густо пересипаний важкими для сприйняття юридичними термінами та загальними фразами виступ пана Портнова, але врешті-решт справа начебто дійшла до безпосереднього обговорення єврорезолюції. Тут слід віддати належне Савіку Шустеру, який зацитував в ефірі її основні положення – адже уявлення про те, що більша частина глядачів ток-шоу настільки політично ангажована, що не потребує додаткових пояснень чи наведення обговорюваних фактів, насправді не більш ніж ілюзія. Тим більше, що українське ТБ не надто їм в цьому допомагало.

Після цього настала черга спікера влади – народного депутата від ПР Олени Бондаренко. Аргументація її була прогнозованою і базувалася на звичних прийомах, які практично завжди використовує влада, намагаючись нівелювати враження від міжнародного осуду власних дій. При цьому пані Бондаренко явно не дружила з логікою, коли одночасно робила спроби занизити авторитет джерела і тут же визнавала такі рекомендації «дороговказом» для влади і вказувала на окремі позитивні оцінки.

Ну і, звісно, не обійшлося без звинувачення на адресу опозиціонерів, які, мовляв, виконують роль сексотів. Цей сильний термін Олена Бондаренко використала явно для того, щоби принизити опонентів: мовляв, апелюючи до міжнародного співтовариства з повідомленнями про негативні явища, вони підводять Україну під загрозу санкцій. Невже пані Бондаренко вважає, що опозиція мала би мовчазно сприймати як належне (а може й публічно схвалювати?) будь-які дії влади – з благородною метою збереження авторитету країни?

«Олена Бондаренко: Так вот, в четверг, в принципе, что касается резолюции ПАСЕ для нашей делегации, для тех, кто принимал участие в работе ПАСЕ, не произошло ничего экстраординарного. Потому что практически все поправки, которые были внесены, проголосованы – не проголосованы, были известны заранее. Т.е. вечером в четверг состоялось их обсуждение и голосование простым большинством. Если быть уже точным, вы знаете, что более 400 представителей входит в ПАСЕ и из них, к сожалению, на обсуждение этого вопроса, присутствовало около 90. Проголосовало за данное решение и того меньше – более 60 депутатов. И в данном случае мы получили то, что получили. Вы знаете, когда мы обсуждаем данную резолюцию, конечно, в принципе, очевидны и предсказуемы позиции оппозиции и власти. Власть видит для себя, как дороговказ, как те рекомендации, которые мы получаем от более опытных стран в плане построения демократического общества. Оппозиция, конечно, наверное, будет нас ругать и говорить, что – ага, вот какие плохие у нас представители власти, какая плохая ситуация у нас в Украине. И вот в итоге мы такой результат получили. Трагедию из этого делать, ну, это фактически – оказывать медвежью услугу своей собственной стране. Мы и так достаточно натерпелись от скандального поведения представителей оппозиции в ПАСЕ. И вот знаете, вообще, вот поведение тех представителей оппозиции в ПАСЕ было похоже на поведение некого сексота, который настучал. И при этом сделал хорошей мину при плохую игре и сказал: я же добра хочу. Ну, я бы не согласилась с такой позицией. Все-таки нужно быть сдержанней в эмоциях. Ни ПАСЕ, ни Евросоюз, ни Еврокомиссия – это ни то место, где нужно решать свои личные политические интересы и личные политические выгоды. Что касается тех положений, которые были определены этой резолюцией? Есть позитивные моменты. Есть негативные моменты. Но в данном случае, я могу сказать, что этот документ по оценкам сбалансирован – есть полюсы и минусы. И видеть только черное или только белое – это значит, практически отказать самому себе в уме. Мы можем с вами очень долго перечислять различные поправки. Но факт остается фактом, что Украина продолжает диалог с Европейским Community, Украина продолжает диалог с такой организацией, как ПАСЕ. ПАСЕ дает некоторые рекомендации по поводу проведения следующих выборов. И в данном случае, мне например, как законодателю, очень приятно, что есть такой комплимент в отношении власти, в отношении украинского парламента, что нами был принят Закон «О выборах», который по меркам, по оценке Венецианской комиссии, в принципе, ну скажем так – на 4 можно вытянуть. Другое дело, что есть некие рекомендации Венецианской комиссии, к которым мы не прислушались. Но опять-таки, если вспоминать опыт взаимодействия с Венецианской комиссией, на которую мы равняемся, они всегда все свои рекомендации подчеркивают одной фразой – что, ну, в принципе, те позиции, которые могут нас не утраивать, как Венецианку, или мы хотим их улучшить, не означает полностью требования выполнить этих рекомендаций. У каждой страны есть право – решать внутренние вопросы, в том числе и политического устройства, самостоятельно».

Опозиційні спікери в програмі Шустера цього разу виглядали явно більш переконливо. Хоча заради об’єктивності зазначимо, що й вони все ще надають перевагу звинуваченням загального характеру перед наведенням конкретних фактів і цифр, але навіть ті аргументи, до яких вони вдаються, справляють сильніше враження, ніж доволі безпомічні пасажі на кшталт «ми теж могли б про вас багато чого розказати» або «не треба рахувати чужих унітазів». На користь опозиційних спікерів зіграла і стримана позиція ведучого, який цього разу надав їм практично безперешкодну можливість висловитися.

«Сергій Соболєв: Саме тому, повертаючись до самої резолюції, я хочу сказати, резолюція дала такий дороговказ, після якого сказати – ми не зрозуміли, не хотіли не можливо буде, бо нажаль, от ми коли вчора вийшли 4 представника опозиції, з одного боку нібито треба радіти, бо дана об’єктивна оцінка, а з іншого боку я розумію – це моя країна, це є фактор, в якому визначено – якщо вище керівництво терміново приймає заходів по звільненню Тимошенко, інших політв’язнів, не реформує судову систему, прокурорську систему, фактично застосовуються найжорсткіші санкції. При чому, щоб ми розуміли, це не є санкції проти простих людей. От розглядалася ситуація по Білорусі. Та по простих людях по Білорусі було ухвалено рішення – збільшити кількість студентів, які мають право безоплатно навчатися в усіх вищих навчальних закладах Європейського Союзу, європейської спільноти, спростити процедуру надання віз для простих громадян. А от для тих, хто є фактично сучасниками злочинів, а саме суддів,прокурорів, вищого керівництва держави, є найжорсткіші обмеження, які стосуються рахунків, які стосуються безпосередньо права на в’їзд в держави Європейського Союзу, і не лише Європейського Союзу, і всієї ради Європи.

Тому я вважаю – ця резолюція – це фактично останнє попередження, тільки не китайське, а останнє серйозне попередження, після якого вже заяви ми так раді, ми так задоволені, що нам таку оцінку дали в Європі, вже неможливо буде казати, бо далі наступна сесія буде буквально напередодні парламентських виборів. є цілий ряд застережень. Не може бути такого, що б два лідери списку сиділи у в’язниці і не мали можливості брати участь у виборах. Там прямо сказано в резолюції. Ви повинні і зобов’язані зробити все можливо, щоб допустити політичних ув’язнених до виборів.

І останнє, зауваження статті 364, 365, якраз європейський законодавець підійшов дуже об’єктивно, там прямо сказано, що такий то статті перелічені, порушують права і застосовуються в Україні для розправи з інакомислячими і політичними опонентами, тому Рада Європи радить. Що вона радить – привести їх у відповідність до європейських стандартів. Я вважаю, що це абсолютно об’єктивний посил. І другий, дуже важливий посил, розуміють, що ніякі Кримінально-процесуальні кодекси, ніякі інші зміни не замінять ключового – незалежності судді. Саме тому цілий розділ там присвячений тому, як зробити, щоб суддя дивився в кодекси, навіть ці кодекси, щоб дивився в Конституцію, а не слухав, хто йому черговий раз подзвонить, Кіреєву чи іншому, і це дуже-дуже важливо і принципове.

І останнє, там приведені факти тиску на суддів. Ну от уявіть собі – справа Тимошенко, 7 із 8 суддів, які територіально відносяться в апеляційному судді до розгляду справ в Печерську, були замінені протягом 2 місяців до розгляду справи в апеляційному суді. 3 із 3 суддів, включаючи доповідача і голосуючого, міняють прямо за день до початку процесу. Тому, як може Європа на це реагувати, вони навіть не вникаючи в суть справи вже заявляють, що це є упереджене ставлення, що це є не об’єктивне ставлення і немає вільного волевиявлення ні судді, ні прокурора, ні тим більше підозрюваного. І останнє, теж не менш важливе. Європейці чудово розуміють, що не можна будь-яке політичне рішення перетворювати в кримінальне, бо тоді фактично ми ставимо заручником всього, що і далі буле відбуватися в Україні, коли ця влада піде в відставку і буде в опозиції фактично тим, хто прийде до влади, далі ви користатиме ті самі методи проти своїх опонентів, і боротися з ними не на виборах – чесних і справедливих, а використовувати залежну прокуратуру, залежні суди і таким чином перемагати. Таким чином ми фактично працюємо на самознищення нашої країни, це є найстрашніше, коли помста стає ключовим методом боротьби з опозицією. І ясно, що цього ми допустити не можемо» («Шустер live», Перший національний, 27.01.2012).

У «Великій політиці» на «Інтері», програмі значно більш строкатій за структурою, тональність оцінок опозиції в ситуації з резолюцією Європарламенту виглядала доволі негативно. Попри зовнішню нейтральність, автор сюжету вказав на, з його точки зору, негативні наслідки дій опозиції та натякнув на неадекватність її представництва у цій європейській структурі.

«Євгеній Кисельов, ведучий: Ну а, тема Бетховенской “Оды к радости”, гимн Объединенной Европы напоминает о том, что эта неделя была богата разнообразными политическими событиями, связанными с европейской темой. Пожалуй, больше всего разговоров, в том числе и в Украине, было вокруг очередной Сессии Парламентской Ассамблеи Совета Европы. Там была принята очередная резолюция по итогам мониторинга ситуации в Украине, в связи с выполнением принятых страной обязательств, еще при вступлении в Совет Европы. Дискуссия на эту тему в средствах массовой информации, как водится, были очень политизированы. Сторонники Партии Власти напирали на то, что в этой резолюции в итоге был зафиксирован целый ряд пунктов, где отмечаются положительные изменения. Ну, в частности. Принятие нового избирательного Закона, принятие его единодушным голосованием, как сторонников Партии Власти, так и оппозиции, принятие Закона о доступе к информации. Проделанная работа по подготовке нового Уголовного Кодекса. Там. И другие вещи. Оппозиция об этом старалась не вспоминать, а напирала на те пункты резолюции, которые содержат критику в адрес украинских властей, прежде всего, с судебным преследованием экс-премьера, Юлии Тимошенко, которую европейские политики упорно считают примером избирательного применения правосудия, чтобы не говорили представители официального Киева. При этом, правда, сторонники оппозиции, как это часто бывает, а на то она и оппозиция, старались максимально сгустить краски, представить рекомендации чуть ли ни как ультимативные требования. Сторонники же Партии Власти, наоборот, делали вид, что эти рекомендации носят факультативный характер. В общем, нормальная политическая борьба. Только вот, в пылу этой борьбы, как в одной детской сказке, мама воробьиха чуть не осталась без хвоста. Попытка сторонников оппозиции поставить под сомнение полномочие 3 членов Украинской делегации, которые раньше принадлежали к Блоку Юлии Тимошенко, а потом вышли из него, чуть не привела к тому, что полномочий могла лишиться полностью вся делегация. Поскольку, по Регламенту ПАСЕ, а об этом многие забыли, можно лишь лишить полномочий делегацию в целом, а не отдельных ее членов. Ну а ситуация в итоге, разрешилась благополучно. Процедурный комитет ПАСЕ снял вопрос о полномочиях Украинской делегации, а что касается ее персонального состава, то выяснилось, что определять его должна сама Верховная Рада на пропорциональной основе. Поскольку же Фракция БЮТ, как известно, в численном отношении за последние 2 года, сократилась примерно на треть, то и представительство оппозиции в делегации неизбежно должно измениться» («Велика політика», «Інтер», 27.01.2012).

Бесіда з віце-прем’єром та міністром соціальної політики Сергієм Тігіпком була цікава, передусім, тим, що можна було відстежити, як трансформується риторика політика, який свого часу обміняв на урядову посаду підтримку понад трьох мільйонів виборців на президентських виборах-2010.

Це справді складно – пробувати переконати аудиторію в успішності доручених йому переговорів із МВФ, водночас завірити співгромадян, що ці переговори не призведуть до збільшення тарифів і подальшого зубожіння населення, наголосити на власній готовності пожертвувати політичним іміджем заради успіху реформ (зазначимо – жодну з яких до ладу не доведено, а більшість навіть реально й не розпочато), і на додачу ще й пошкодувати, що не можна застосувати для просування тих же реформ «революційних» методів грузинської влади. Задля економії часу і місця не будемо наводити цитат (цікавих адресуємо на персональний сайт політика, де можна переглянути відео).

Констатуємо лише, що з наближенням виборів усе більше політиків, пов’язаних із владою (особливо з числа тих, кому не знайдеться місця в прохідній частині виборчого списку) змінюватимуть публічну риторику, переходячи в стан «захисників народних інтересів». Спостерігати за цим буде доволі кумедно. А от чи можна буде таким шляхом завоювати довіру виборців? На наш погляд – проблематично.

До речі, нещодавно сайт facenews.ua провів власне опитування майже 4000 користувачів, у якому пропонувалося визначити, які закони мають прийняти депутати, щоб заслужити довіру виборців. 75 відсотків опитаних заявили, що депутатам уже нічого не допоможе. Звісно, це не класичне соцопитування, тим не менше результат досить показовий. Нинішні політики давно розтратили «капітал довіри», і йдеться не лише про представників влади, а й опозиції. Ситуація в країні явно потребує нових облич і нових ідей – і в політиці, і в телеефірі. Чи з’являтимуться такі, чи нас чекає лише черговий раунд перетасовки заяложеної «політичної колоди» – простежимо разом.