Фігові листки для вертикалі Януковича
Опозиції ще треба повчитися у влади, як використовувати програшні ситуації та тактичні відступи для досягнення далекосяжних цілей. І не піддаватися на інформаційні спецоперації, які покликані дискредитувати саму ідею опору режиму, та самій не вдаватися до маніпуляцій.
Зовнішній тиск, про який ми згадували в попередньому огляді, та наближення виборів змушують владу постійно перегруповуватися, зводити нові лінії пропагандистського захисту та планувати нові інформаційні атаки на опонентів.
За відсутності гарних новин, значних досягнень чи просто подій, вартих уваги, команда Януковича намагається продукувати інформаційні приводи і створювати «новини» для досягнення поставлених цілей.
Зокрема, після ухвалення резолюції ПАРЄ, влада намагається не лише не допустити поширення інформації про можливе застосування санкцій та принципову вимогу звільнення Ю.Тимошенко та Ю.Луценка, а й продемонструвати, що опозиція вводить громадян в оману стосовно основних рекомендацій європейців.
Іншою метою є демонстрація деструктивних намірів і дій опозиції на тлі готовності влади до «конструктивного діалогу» та проведення «важливих реформ».
Все це виглядає як початок передвиборчого позиціювання команди Януковича як політичної сили, що прагне стабільності та розвитку, демонструє єдність на тлі розділеної і агресивно налаштованої опозиції. Звісно, усі факти, які суперечать цій «картинці», ретельно приховуються та замовчуються. Натомість влада вигадує паралельні події, які мають своїм резонансом перекрити політичний негатив чи компромат опонентів.
Для втілення такої передвиборчої стратегії влади під час ток-шоу широкого використовуються прийоми напівправди та підміни понять. Це добре видно на прикладі заяв та коментарів телерегіонала Володимира Олійника в ході дебатів у «РесПубліці» Анни Безулик, 5 канал (2 лютого).
Володимир Олійник свідомо підмінює поняття «відсутності незалежності судової системи», на що вказує ПАРЄ, поняттям недосконалості процесуального законодавства. Регіонал наполягає, що з ухваленням розрекламованого його партією президентського проекту Кримінально-процесуального кодексу повторення ситуацій на кшталт з ув’язненням Ю.Луценка чи Ю.Тимошенко не повториться.
Коли ведуча продовжила наполягати на своєму конкретному запитанні і навіть зацитувала витяг з резолюції ПАРЄ з критикою правосуддя, Олійник вдався до переходу на іншу тему – а саме до прагнення опозиції звільнити своїх лідерів, а не вдосконалювати законодавство.
Водночас добре відомі факти, коли раніше та нині, при «недосконалому законодавстві», до обвинувачуваних застосовувалися м’якіші запобіжні заходи. Не є секретом й те, що ключова роль у їх визначенні належить суду і суддям.
Проте замість того, щоб викривати брехню спікерів Партії регіонів, спікери опозиції воліють «гнути лінію»: звинувачувати владу у всіх гріхах, незалежно від того, про що в даному разі говорять їхні опоненти..
Зокрема, на закид В.Олійника про небажання опозиції разом із владою працювати над втіленням рекомендацій Резолюції, бютівець Сергій Пашинський почав з наклеювання ярлика «шулери», жодним чином не обґрунтувавши такого жорсткого ставлення до опонента і попередньо не розкривши з допомогою аргументів, у чому таки полягає «шулерство» влади. Зрозуміло, що така дискусія вела тільки в глухий кут, до обміну взаємними образами і звинуваченнями, тому Безулик одразу це припинила, надавши слово запрошеному експерту (Вікторії Сюмар) для повернення до головної теми ток-шоу.
5 канал. РесПубіка с Анною Безулик, 02.02.2012
Анна БЕЗУЛИК: Отже, можливо, ми відштовхнемося від тих оцінок, які нам були дані минулого тижня в резолюції і від тих намірів, які на сьогодні, публічно задекларовані різними представниками влади. Свою думку озвучили парламентарі незалежно, як було заявлено, від Партії Регіонів, на яких Президент не має впливу. Свою думку, очевидно, озвучив Президент. І сам факт: вчора було сформовано робочу групу, яка має працювати над втіленням рекомендацій. Більш того, сам Президент, трошки раніше сказав, 2012 рік – це рік, коли ми виконаємо свої зобов’язання перед Радою Європи. До вас, очевидно, спочатку, Володимире Миколайовичу. Які саме зобов’язання, всі абсолютно сформульовані в резолюції ПАРЄ, будуть виконані?.
Володимир ОЛІЙНИК: Ну, перш за все, я думаю, що всі ті, хто читали цю резолюцію, вони бачили, що є і позитивні оцінки по відношенню до дій влади, і вони позитивно оцінені дії, пов’язані із тим, що ми подали все-таки, прийняли до впровадження у Верховній Раді новий Кримінально-процесуальний кодекс. Цей Кодекс для всіх, а не просто, знаєте, вимога до окремої особи. Тому що, якби цей Кримінально-процесуальний кодекс уже діяв би, то, наприклад, той же Луценко так би ходив у суд, але находився на волі. Там один рік тільки можна тримати людину під вартою, і багато інших речей.
Анна БЕЗУЛИК: Зараз про роботу над помилками. Ось на цьому зосередимося.
Володимир ОЛІЙНИК: І позитивно оцінені були і намагання влади про те, що вона зараз ставить питання, про конституційні зміни, але щодо критики. Я думаю, що ця критика, якраз була найбільш гострою по відношенню до тих кримінальних справ і Юлії Тимошенко, і інших осіб. Чесно кажучи, багато оцінок є суб’єктивного характеру. В той же час потрібно, якщо і реагувати, то у спосіб, визначений Конституцією і законом, і заклик до Президента «Звільните!». Я зразу беру 106 статтю Конституції і думаю, а в якій це спосіб Президент може зробити? Якщо це в той спосіб, про який говорив і Президент ПАРЄ, помилування, амністія, так це існують такі речі…
Анна БЕЗУЛИК: Звучало це.
Володимир ОЛІЙНИК: Да. І безперечно, тут може бути задіяний механізм звільнення від відповідальності при умові, що буде дотримуватися всі процедури. Це визнання вини, відшкодування і так далі, збитків…
…Анна БЕЗУЛИК: На «5-му» «Республіка», і я повернусь до свого запитання. Ось дивіться, з резолюції цитата, вони констатують, безумовно, те про що ви сказали, пане Володимире, одна з найголовніших вимог - це звільнити Тимошенко, Луценко, надати їм можливість брати участь у виборах, але до того треба не забувати про це: в резолюції констатують: «Відсутність незалежності судової системи, надмірне застосування і тривалість попереднього ув’язнення, відсутність рівності сторін обвинувачення і захисту в судових процесах, неадекватну юридичну аргументацію обвинувачення, і так далі». Тобто це, насправді, речі, які безпосередньо, пов’язані з кожним з нас. Тому, запитання, які конкретно дії?
Володимир ОЛІЙНИК: Відповідаю, я вже говорив про те, що в законі прописані механізми амністії і помилування, при умові, що будуть дотримані процедури, але сьогодні, і опозиція сказала, що вони, так само, мають рецепт виходу із ситуації. законопроект…
Анна БЕЗУЛИК: Я маю на увазі КПК, коли законопроект утвердиться?
Володимир ОЛІЙНИК: Законопроект – це Швець. Прокопчук, народний депутат, про те, що в 365-у внести зміни і 364-у, я вам скажу…
Анна БЕЗУЛИК: Але це Кримінальний кодекс, це…
Володимир ОЛЙНИК: Так, але я виберу, це якраз в контексті виконання резолюції ПАРЄ. Так от хочу вам сказати, дивно для мене виявилося те, що 364-у взагалі, ніхто з влади не піддавав сумніву, бо це антикорупційна стаття. Так от там цікава річ прописана, тобто, всі посадовці можуть притягуватися до відповідальності за зловживання службовим становищем, владою, в інтересах своїх третіх осіб, перевищення повноважень, окрім, Президента, прем’єра і членів Кабінету Міністрів. Тобто, таке гуляй-поле, для всіх чиновників пропонують, щоб вони зловживаючи службовим становищем, не несли ніякої відповідальності.
Анна БЕЗУЛИК: Ви готові подарувати такий?... Будь ласка. Ми продовжимо-продовжимо зараз. Прошу.
Сергій ПАШИНСЬКИЙ: Послухайте, ну, знаєте, тут не можна сідати і грати з шулерами, так. Ми, базу всіх цих законопроектів, це до речі, не декриміналізація, хочу підкреслити. Ми просто, ще раніше, коли були розмови того ж Януковича, і в країні, що нам дісталась застаріла стаття. Ми взяли Конвенцію Організації Об’єднаних Націй по боротьбі з корупцією і слово в слово, переписали формулювання, нове формулювання статті 365, яке звучить так: «Перевищення влади або службових повноважень, вчинення з метою одержання неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи у великому розмірі». В чому суть цих правок? Навіть, псевдо-суддя Кірєєв, який незаконно засудив Тимошенко, навіть він з його прокуратурою, з його оцим оточенням, навіть він не знайшов в її діях ніяких корисливих мотивів, і Конвенція ООН говорить, що якщо нема корисливих мотивів, то людина несе політичну відповідальність на виборах, на таких ток-шоу, і таке інше. В цьому законопроекті, третій, який вони провалюють вже, ми внесли цю ж саму формулювання. Я ще раз хочу..
Анна БЕЗУЛИК: Я зрозуміла, пане, я пропоную і хочу…
Сергій ПАШИНСЬКИЙ: Я хочу підкреслити…
Анна БЕЗУЛИК: Я хочу звернутися. Ця розмова буде, але продовжимо її в контексті загальної ситуації, будь ласка. Тому що одне без іншого не існує, власне, я розумію, що це різні речі…
Оскільки опозиціонери зациклюють виключно на донесенні своїх запланованих і запрограмованих меседжів, на РесПубліці найбільш невигідними опонентами владних промовців виступають експерти. У дискусії з останніми спікерам, подібним Олійнику, доводиться вдаватися до таких прийомів, як підривання авторитету тих, хто з ними не згоден чи має іншу думку. Це робиться з допомогою наклеювання ярликів та сумніву у компетентності опонента. Зокрема, Олійник безпідставно назвав Сюмар «колегою» політиків-опозиціонерів та сказав, що вона не встигає стежити за подіями:
5 канал. РесПубіка с Анною Безулик, 02.02.2012
…Вікторія СЮМАР, виконавчий директор Інституту масової інформації: Знаєте, я от слухаю нашу суперечку, і коли ми багато говоримо про статті, там да, про закони, я думаю, що люди вже давно зрозуміли, що закони в Україні одні, а практика зовсім інша. І диктується вона зовсім, на жаль, не тим що є право, да, або право знову-таки, як було сказано, право сильного. Як змінити цю практику? От, Володимиру Івановичу, а розумієте, от ви сьогодні робити це з опозицією, да? Суд, ну, багато претензій до того суду, який був над Юлією Тимошенко. Ви бачили, що там свідчення приймалися: день, якого просто не існує, календарів нема, після цього суддя ішов у відставку. Нічого не змінювалося. Вирок виносився, так, а потім, влада може помінятися, те саме будуть робити з вами, очевидно, да? За тією ж схемою, так? Скільки це має тривати? Скільки кіл, от країна має пройти, щоб зрозуміти, що їй потрібні просто правила гри? Одні, для всіх. Виписані, в якомусь зрозумілому кодексі.
Анна БЕЗУЛИК: І найголовніше – для кого повинно першим прийти це розуміння?
Вікторія СЮМАР: І хто буде цьому відповідальним?
Володимир ОЛІЙНИК: Ну, першим приходить і повинно приходити, в цілому до всього суспільства, і в тому числі до влади. Я хочу сказати, Ви не слідкуєте за вашими колегами, вони саме таку інтерпретацію внесли в цю статтю. Подивіться останнє. Щодо вашого запитання, от тут. Як раз паралельні. Якщо послухати опозицію, то скрізь і тут, в цій студії і за кордоном, йде мова про 5-6 осіб, яких переслідує влада. І всі говорять – незаконно і говорять про умови, і так далі, але не говорять про багато тисяч громадян, які перебувають, в дійсно, самих сурових умовах, по 5-6….
Вікторія СЮМАР: Які теж не мають права. Володимире Івановичу, вони теж не мають права на нормальний суд…
Володимир ОЛІЙНИК: … по 5-6 років перебувають під вартою невинні люди. І що влада зараз робить? І влада пішла, для того, щоб змінити ситуацію не для 5, а для всіх зразу. І що цей новий Кримінально-процесуальний кодекс, таки внесений Президентом, а він дуже, я вам скажу, історія у нього така цікава, з 92-го року намагається його прийняти, двічі вже приймали в першому читанні. І тільки зараз влада має політичну волю. Я вірю, що ми в березні приймемо, і через 6 місяців, він ввійде у дію. А тепер, коротко, про що йде мова. Змагальність процесу: уже прокурор не буде зверху, а адвокат буде мати такі права. Дальше, ми надіємося, що знизиться рівень мордування людей і катування. Чого? Бо виписано в цьому законі. Визнання вини. Явка з повинною нічого не значить для суду. Ви докази давайте, а не просто от їм явка з повинною.
На боці спікерів влади виступають й окремі експерти, які відкрито кажуть те, що влада не може промовляти офіційно. Зокрема, Михайло Погребінський вкотре вдається до безпідставних тверджень про «дурню», яку ухвалила в своїх рекомендаціях ПАРЄ. І хоча на іншому ток-шоу Олійник цю «дурню» використовує як приклад «правильних» рекомендацій, але в студії РесПубліки не поспішає поправляти свого союзника. Адже слова Погребінського розраховані на глядачів, для яких «Захід» залишається синонімом «ворога», а це важлива частина електорального поля Партії регіонів.
Достойно і кваліфіковано відреагувала на слова Погребінського лише сама Анна Безулик. Відомий політтехнолог у відповідь на наведенні ведучою суперечливі факти спромігся лише на погано виконану «фальшиву згоду» з її твердженнями.
5 канал. РесПубіка с Анною Безулик, 02.02.2012
Анна БЕЗУЛИК: Ви можете напряму звернутися. Сергій Володимирович вас слухає.
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ: Я бачу… Якогось позитивного зрушення, він говорить, що всюди бандити. Якщо ми прийдемо до влади, ми класно все зробимо, 5 років були при владі, нехай, 3 з половиною. Ви зробили хоч половину того кроку, який зараз хоче зробити з Кримінально-процесуальним кодексом. Ви нічого не зробили. І якщо ви прийдете, ви будете робити точно теж саме, що зараз робить влада. Так що. Я вважаю, що треба, отут можу погодитися з колегою, що треба почути від опозиції можливість якоїсь конструктивної думки, якогось шансу. Дійсно, з тим дуже погано. Но я думаю, якщо влада збирається зробити, бодай мінімальний позитивний крок, треба сказати, дякуємо вам, давайте разом це зробимо, але також зробимо те, те, і те, якщо би ви так працювали, можливо, був би якийсь шанс, у тому числі, для вас. Я хочу сказати, два слова, щодо рішення Асамблеї, чи буде воно виконано. Абсолютно неможливо виконати його в повному обсязі, як ви спитали, тому що там є частина пропозиції, які абсолютно безглузді. Абсолютно. Я міг би про це детально розповісти. Тому, очевидно, що вони в повному обсязі виконані не будуть. Частково, якщо буде проголосований цей КПК, будуть виконані досить багато позицій нормальних пропозицій…
Анна БЕЗУЛИК: Які саме не будуть?
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ: Ну, точно не….
Анна БЕЗУЛИК: Неможливі назвіть…
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ: Пропозиція стосовно того, як вибирати Вищу раду юстиції, тому що це абсолютна дурня. Обирати засобом, виключно суддями, нічого кращого видумати неможливо, там точно так вони корумпуються, як представники Верховної Ради, як представники Президента, тому це абсолютно дурна пропозиція. До речі, вона не виконана майже в жодній країні, дві країни є в Європі, які так виконали, я вже не кажу про те, що президент Сполучених Штатів просто призначає всіх суддів призначає майже. Тому, справа не в тому, потрібно крок за кроком іти там, де можна з владою разом, не можна, давайте, мітинги, тиск на владу. Все це правильно. Свобода слова, але там, де вона робить позитивний крок, навіщо ж говорити, що це все шулерство. Це неправильно.
Анна БЕЗУЛИК: Дозвольте, Ви згадали, Михайло Борисович, ви згадали доречно про рішення Печерського суду. Я пропоную вам звернути увагу ще на одне рішення, цього разу Конституційного суду, воно було прийнято минулого тижня. Українським журналістам, вважайте, що це професійний лобізм, загрожує від 500 неподатковуємих мінімумів штрафу, до 5 років позбавлення волі за оприлюднення фактів, з особистого життя політиків. Не буду докладно розповідати, як саме прописана ця норма, але от важливо, яку інформацію визначив конфіденційною Конституційний Суд: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дати і міста народження, місто проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема, членами сім’ї. Це унікальна річ. Ось, де імунітет. Згодні?
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ:: Мені не подобається це рішення, але я хочу сказати, що ви дочитайте до кінця і ви прочитаєте, що є така обмовка. Що якщо є суд, законодавчо визначено, що це можна спитати у чиновників і бюрократів, міністрів, то тоді можна. Там є така фраза.
Анна БЕЗУЛИК: Як ви собі це уявляєте? Отримання. Отримання для запитань. Тобто, тепер ми повинні для того, аби ставити запитання, наприклад, політика, в якій підозрюється, завдячуючи журналістським розслідуванням, в очевидній корумпованості, так от, для того, щоб поставити неприємне запитання про матеріальний стан, треба отримувати судовий дозвіл? Михайло Борисович?
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ: Не судовий, я кажу, законом. Якщо законом визначено, якщо законом про публічну інформацію, доступ до публічної інформації, там визначено, що то є право журналістів спитати. Тут є конфлікт законів. Так от, у мене запитання, чи насправді, це рішення не знищує оцей закон про доступ до публічної інформації, власне, яким так пишалися?
Анна БЕЗУЛИК: І влада, зокрема, і в принципі, Парламент в цілому, тому що це було суттєве зрушення для всієї країни і для моєї професії також. І от, власне, чи не є це ознакою того, ну, таким своєрідним більше поширеним, скажімо так, дублюванням рішення Печерського суду, коли не можна.
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ: Мені не подобається це рішення…
Анна БЕЗУЛИК: Ви, насправді, це є показником, в якій країні ми живемо, і як ми будемо в ній встановлювати верховенство права, так чи ні? Що ви думаєте, панове, я прошу вас приєднатися також.
Володимир ОЛІЙНИК: Я хочу подякувати Леоніду Макаровичу за його участь у нашій роботі і дуже гарному роз’ясненні. Конституційні зміни – не забаганка Президента, це вимога часу, українського суспільства і Євросоюзу який просто благає: «внесіть зміни в Конституцію!». Поставили в резолюції, як завдання для нас. Тепер питання виникає, а в який же спосіб? Прописано – в конституційний. Тоді стаття 154 нам говорить, що конституційні зміни, тобто пропозиції щодо внесення змін до конституції, мають робити два суб’єкти: це Президент України може вносити і 150 депутатів. Президент скористався своїм правом і створив Конституційну Асамблею, в принципі, це і Конституційна комісія - назва немає значення, але це в рамках повноважень (106 стаття), як консультативно-дорадчий орган. Ця Конституційна Асамблея працює. І там багато науковців, і, безперечно, ці напрацювання пройдуть експертизу Венеціанської комісії, вона нічого не пропустить диктаторського. Про що ви говорите? Далі Конституційний Суд і Верховна Рада буде приймати ці зміни двома третинами, в 300 голосів – от і опозиція буде мати всі можливості блокування. А тепер про які зміни йде, якщо Європа говорить: у вас ніколи не буде незалежного суду, тому що Верховна Рада має відношення до призначення і звільненню суддів. Не може інша гілка влади впливати на незалежну судову гілку влади. Це повинен бути окремий судовий механізм, прописаний. Берете нинішню Конституцію: де там роль і значення конституційне вищої кваліфікаційної комісії, яка затверджує суддів? Вони критикують і склад Вищої Ради Юстиції, який не припустимий. І я хочу закликати опозицію: ви знаєте, не приймаючи участь у цьому питанні, ви, по суті, гальмуєте процес просування України в Європу, і якщо є такий термін «перегрілися», то сьогодні я хочу вам сказати, шановна опозиція, ви перемерзли. Якщо ви не зміните своєї позиції, то вам український народ 28 жовтня влаштує пункт обігріву. Не грайтеся з цими процесами! Просувайтеся в Європу і допомагайте.
Ще гірше виглядають в РесПубліці чиновники, які формально мають представляти державу, а насправді змушені говорити від імені тієї ж політичної сили, до якої належить Президент. Зокрема, коли Віталій Кулик необережно сказав про внутрішній опір президентському КПК, Безулик почала вимагати назвати конкретно суб’єктів такого опору. Неоковирні спроби Кулика підмінити поняття чи змінити тему розмови виглядали дуже блідо під пресингом досвідченої ведучої, особливо після того, як колишній чиновник і тепер незалежний експерт Ігор Коліушко прямо вказав на цих суб’єктів – МВС і Генпрокуратуру:
Віталій КУЛИК, головне управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента: В першу чергу, ми потребуємо системи правової модернізації. І ця модернізація наша почалася. Я не кажу, що є все, що ми не маємо гаранти лінійний шлях, що в нас є абсолютний прогрес в цьому напрямку. Звичайно є супротив. І про те, що казав пан Ігор, про цей КПК. Ми знаємо про жорсткий супротив прийняття цього КПК з боку певних чиновників…
Анна БЕЗУЛІК: Хто. В першу чергу, проти? От назвіть, будь ласка. Ви для себе зрозуміли категорію людей? Оскільки. Я так розумію, ви прихильник цього проекту і готові б були його лобіювати, от хто проти, ви ж, напевно, з’ясовували?
Віталій КУЛИК: Той, хто чіпляється за певні привілеї і можливості повноваження, тобто…
Анна БЕЗУЛИК: А вони нас тоді з’їдять…
Віталій КУЛИК: З’їдає своєю посадою, як кормушку.
Анна БЕЗУЛИК: Всюди, тобто все чиновництво і вся бюрократія?
Віталій КУЛИК: Певна група, яка…
Анна БЕЗУЛИК: Яка група? Ну охарактеризуйте її…
Сергій ПАШИНСЬКИЙ: 99,9% - це їхня група.
Анна БЕЗУЛИК: Пане Ігорю, обіцяли Вам повернути слово.
Ігор КОЛІУШКО, Центр політико-правових реформ: Друге, власне, про що я хотів сказати, це КПК. От, Михайло Борисович сказав, що велика заслуга нової влади, що вони внесли КПК. Ну, по-перше, раз вже так розставляються акценти, то я змушений нагадати, що цей проект був підготовлений в 2008-2009 роках робочою групою, сформованою ще попередньою владою. І, власне, на виконання концепції реформи кримінальної юстиції, яка була затверджена Президентом Ющенко, в 2008 році. Правильно абсолютно, що та влада, ні прем’єр-міністр Тимошенко, ні Президент Ющенко не доклали в свій час зусиль для того, щоб тоді, кодекс був, хоча б внесений у парламент. Це абсолютна правда. І, можливо, сьогодні, вони про це шкодують, принаймні, дехто з них. І дуже добре, я вважаю, що нова влада, напевне, дивлячись на попередню владу, думає про своє майбутнє і уже демонструє серйозний намір прийняти новий Кримінально-процесуальний кодекс. Я, наприклад, буду дуже засмучений, якщо в цій ситуації теперішня опозиція не буде за нього голосувати, тому що, ну. Тоді вже…
Анна БЕЗУЛИК: Ви обіцяли нам назвати тих, хто буде чинити спротив, пане Ігорю, Ви мене цим спокусили.
Ігор КОЛІУШКО: Так от ці всі роботи в деякий період тоді. В 2008-2009 роках, коли ця робота була, починалась і кодекс писався, я мав деяке відношення, будучи членом Національної комісії з утверджень демократії і верховенства права, до цієї роботи. Я можу сказати, що тоді категорично проти виступала прокуратура і виступало менше категорично, але так само проти Міністерство внутрішніх справ. З Міністерством внутрішніх справ, ніби якось тоді міністру юстиції Оніщуку вдалося домовитися. Принаймні, він говорив про це, що це не проблема. Але прокуратура на всіх зустрічах, на всіх нарадах, їхні представники…
Анна БЕЗУЛИК: Ви підтверджуєте цю інформацію?
Ігор КОЛІУШКО: … просто категорично не визнавали цих пропозицій…
Віталій КУЛИК: На той час, в 2009 році, так воно і було.
Анна БЕЗУЛИК: А зараз? А зараз, ви навіть боїтеся назвати ці групи.
Віталій КУЛИК: Їх немає.
Анна БЕЗУЛИК: Зараз все радикально змінилось, ви їх навіть не називаєте.
Зрештою, коли мова зайшла про застосування санкцій в разі невиконання резолюції ПАРЄ Володимир Олійник взагалі вдався до безпідставного твердження, що від них постраждають не «посадові особи», а звичайні громадяни. І «обґрунтував» це тим, що посадові особи володіють «великими капіталами». Очевидно, ця відповідь була знайдена Олійником спонтанно, інакше нічим не можна пояснити його слова, які фактично означають, що прокурори, судді чи чиновники АП (а саме про них йде мова в контексті санкцій) на службі здобувають загадковим чином великі капітали.
Сергій ПАШИНСЬКИЙ: Я тут хотів би тут також, зараз є дуже багато всяких думок, чуток і всього іншого. Я хотів би офіційно озвучити нашу позицію, вона в нас не мінялася останніх півроку з моменту арешту Тимошенко. І ми цю позицію публічно заявляли і заявляємо. Перше, ми категорично проти санкцій проти держави України. І ми просимо, Юлія Володимирівна Тимошенко, якщо пам’ятаєте 19 грудня зверталася до саміту, до керівників Євросоюзу, щоб не застосовували санкції. У мене в руках є її вчорашнє звернення, де вона просить зняти всі можливі питання. Категорично проти будь-яких санкцій стосовно України, якщо вони бодай ледь торкнуться простих людей. Але ми вимагали і вимагаємо застосувати санкції проти фізичних осіб, високопосадовців, які узурпували владу, фактично, які прикриваючись словами про діюче законодавство, перетворилися на кримінальних злочинців. І позиція нашої політичної сили завжди була така. Ці люди – вони злочинці. На жаль, український народ має представників, ми не можемо зробити, але в них будинки в Австріях, у них будинки в Англіях, будинки в Монако, і рахунки в закордонних банках, ми вимагаємо від наших зарубіжних партнерів, щоб вони адекватно відреагували. Останню фразу. Останню фразу. Я мав розмову з представником американського посольства на цю тему, і ми чітко, в діалозі такому були. І ми зрозуміли: Сполучені Штати Америки вони з колумбійською наркоманією переговори не ведуть. Так у нас точно така мафія. Тільки в Колумбії заробляють на кокаїні, а в нас на розкраданні державного бюджету і державної власності, а по суті це одне й теж.
Анна БЕЗУЛИК: Володимире Миколайовичу, прошу, нарешті ви зреагуйте.
Володимир ОЛІЙНИК: Ви знаєте, я не хочу говорити, так сказати у святості попередньої влади, бо держрезерв вщент розкрадено і багато інших речей. Але, щодо санкцій.
Сергій ПАШИНСЬКИЙ: Запитайте у союзників, у своїх союзників.
Володимир ОЛІЙНИК: Знаєте, я вам хочу сказати, отут у вас є як раз подвійна така мораль. Ви з одного боку говорите, що проти тільки окремих посадовців, проти окремих бізнесових людей і так далі, а не проти українського народу. Але ви добре знаєте правила ПАРЄ. Перша санкція, це загальна - може позбавити голос делегації, друга санкція - це виключити. І Ви цього не виключайте.
Анна БЕЗУЛИК: І далі. Далі, що за цим.
Володимир ОЛІЙНИК: Міністр закордонних справ приймає рішення…
Сергій ПАШИНСЬКИЙ: Давайте не про це…
Анна БЕЗУЛИК: Це важливо.
Володимир ОЛІЙНИК: … щодо окремих санкцій по відношенню до посадових осіб, але ці посадові особи, які в вас вони є, з великим капіталом. Вони мають вже інше громадянство, подвійне. І коли їм казали європейці виводити санкції проти громадян своєї держави або європейської спільноти, ні - це вдарить по простим людям. І тому ви сьогодні закликаєте: чим гірше, тим краще. Зауважте, маючи лобістів там, достатньо серйозних, наприклад, Європейська Народна Партія ні разу ви не підняли питання, давайте звернемось до європейських країн, заборонити підтримку проекту Росії «Південний потік». Для чого? Це ж український інтереси. Тільки про одне. Якась, знаєте, мораль такої дрібної шайки. Видернути своїх, а за український народ забути. Це неприпустимо, Ви думайте про людей, якщо тільки тут зміниться режим управління в цілому. Це погіршиться для людей. Міняємо Закони, міняємо правила. Приходьте до влади, дальше рухайтесь, демонструйте кращі європейські традиції.
В загальну канву інформаційної боротьби влади проти опозиції добре лягала й анонсована Андрієм Куликовим тема «Свободи слова» (ICTV) від 6 лютого: «Завтра починає працювати 10 сесія Верховної Ради, передостання перед виборами. Перед владою постало питання: реформи чи вибори, перед опозицією: руйнівний популізм чи відповідальність. Чи стануть системні реформи знову заручниками політичної системи і виборів?»
На наш погляд, саме протиставлення цілей влади (реформи чи вибори) та опозиції (руйнівний популізм чи відповідальність) виглядає спробою показати, що ці сили все- таки різні. Хоча і владі притаманний популізм, і опозиція закликає до здійснення реформ. Проте ця гра словами нехай залишається безперечним авторським здобутком ведучого і немає жодного відношення до маніпулятивних намірів Банкової.
Від влади в програмі виступило три головні спікери – перший заступник голови АП Ірина Акімова, депутати Анатолій Кінах від Партії регіонів та Валерій Баранов від Блоку Литвина. Тоді як від опозиції лише двоє – Микола Томенко від БЮТ та Ксенія Ляпіна від НУ-НС. Тобто, балансу по часу і презентації позицій не було. Не рятує навіть те, що Томенко і Ляпіна могли задавати питання, а Акімова – ні.
З дев’яти експертів ми нарахували п’ятьох лояльних до влади:
- Кость Бондаренко, Інститут української політики. Щоб переконатися в його ангажованості, достатньо процитувати два його класичних навідних запитання з неприхованою сервільністю до Анатолія Кінаха: «Анатолій Кирилович. У мене два питання буде. По-перше, вже рік минув, більше навіть ніж рік, з того часу, як було реформовано систему виконавчої влади в Україні. І хотілося би почути вашу думку, наскільки ефективною виявилася ця реформована система, чи можливо, її потрібно далі вдосконалювати і реформувати. І друге, як раз минає, 10 років тому, ви були прем’єр-міністром. І відповідно, ви були унікальним таким прем’єр-міністром, тому що вам довелося працювати в умовах, коли в кожному міністерстві існувала посада державного секретаря. Наскільки це було ефективно? І чи можливо зараз для того, щоб ефективніше проводилися реформи, можливо варто відновити такі посади, чи можливо не варто?»
- Євген Копатько, соціологічна компанія «R&B Group». Як відомо, ця група відкрито співпрацювала і співпрацює з АП і Партією регіонів
- Яніна Соколовська, «Известия в Украине». Постійно входить до президентського журналістського пулу, як показало розслідування «Української правди» (Чому, до речі, на «Свободу слова» не запрошують журналістів з УП? Невже постійно відмовляються від нагоди задати незручні запитання політикам?)
- Віталій Кулик, головне управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента.
- Раїса Моїсеєнко, перший заступник міністра охорони здоров’я.
Втім, ТК не ставить під сумнів право ведучого на свій розсуд і під свою відповідальність відбирати спікерів.
У «Свободі слова» знову надали слово представнику АП і команди Януковича для прямого рекламування «досягнень» і «реформ». Цього разу навіть не морочилися з інформаційним приводом, та й сама Ірина Акімова не надто переймалася тим, що ведучий оголосив одну тему розмови і навіть задав конкретне питання, а одразу перейшла до кричущої пропаганди.
Як виявилося на 3-4 хвилині її виступу, всі емоційні оцінки з приводу покращення охорони здоров’я матері та дитини, з приводу необхідності робити реформи, стосувалися відкриття одного спеціалізованого центру в Кіровограді. Жодних слів про те, коли він почне працювати, про те, коли і де з’являться нові подібні центри, яким буде критерій оцінки ефективності такого кроку влади.
Коли ведучий задав конкретне запитання про зміну принципів фінансування, як це обіцяли реформатори раніше, у Акімової знову не було прямої відповіді. Визнання у відсутності будь-яких справжніх змін в цій сфері речниця спробувала приховати з допомогою підміни понять: «изменение системы финансирования здравоохранения» на «выделить дополнительные средства, финансирование»
Проте вершиною маніпуляцій є замовчування факту існування платної медицини під виглядом безкоштовної. Очевидно, ігноруючи цю проблему в публічному просторі, влада не лише замовчує проблему, а й намагається приховати той факт, що не має планів її вирішувати. Щоправда, ситуацію на ток-шоу врятували опозиціонери, які прямо вказали на цю проблему
«Свобода слова з Андрієм Куликовим», ICTV. 06.02.2012
Андрій КУЛИКОВ: Дякую. Глядачі у студії поділилися за відповіддю на те саме запитання і політико-адміністративні реформи вважають пріоритетними 38% глядачів у студії – це зелена крива. 62% вважають пріоритетними соціально-економічні реформи – це червона крива. Активно працюйте із пультами пані та панове, а я запрошую до центрального мікрофону Ірину Акімову, першого заступника голови Адміністрації Президента і представника Президента в Кабінеті Міністрів України.
Андрій КУЛИКОВ: Пані Акімова, Президент України оголосив, що має намір активізувати проведення реформ в 2012 році, однозначно визначивши, що торік робота в цьому напрямку була неефективною. Утім, чимало експертів критично оцінюють перспективи і цього року, вважаючи, що темпи реформ уповільняться. Причому вбачають, зокрема, причину в наступних парламентських виборах. Схоже, що в доцільності проведення реформ сумніваються і в Партії Регіонів. Тут вже цитували і ті джерела, які твердять, що на зборах Партії Регіонів лідер фракції Олександр Єфремов закликав вас визначитися: вибори проводити чи реформи. Ваша відповідь.
Ірина АКІМОВА, заступник голови АП: Добрый вечер, уважаемые зрители! Добрый вечер, уважаемые эксперты! Сомнений у Президента нет, выборы – это не время, когда откладываются реформы. Если только слово «реформы» понимать, как изменения, которые нужны стране. И сегодня я как раз пришла для того, чтобы рассказать, пусть об одной очень маленькой части, но зато очень важной части реформ, которая называется Национальный президентский проект «Новая жизнь». Этот проект касается открытия перинатальных центров, центров охраны здоровья матери и ребенка, потому что с этим сталкивается абсолютно каждая украинская семья, это самое волнующее, самое трепетное и, наверное, самое важное время жизни, когда эта жизнь нарождается. И вот именно в это время и матери, и ребенку, которые очень уязвимы абсолютно ко всему требуется помощь. И я думаю, что и женщины, и мужчины испытывают одинаковые чувства волнения, когда это случится, хорошо ли все пройдет, хорошие ли условия, все ли будет нормально. С самым дорогим – с детьми. И вы знаете, слово «реформы» можно упоминать очень много раз, очень долго рассуждать на эту тему. А вот здесь в этой области нужно не рассуждать, а делать, здесь нет смысла рассуждать и пробовать, потому что мировой опыт уже дает очень хорошие технологии – и медицинские, и управленческие - которые позволяют сегодня в развитых странах мира сохранять намного больше жизней: материнских и детских, чем в Украине. Украина, к сожалению, пока что вдвое отличается от развитых стран и Европейского Союза и по уровню материнской, и по уровню детской смертности. И вот поэтому мы начали совершенно конкретный проект, абсолютно конкретный, задача которого в течение ближайших 3 лет, включая этот год по всей стране, по всей Украине открыть по одному перинатальному центру 3-го уровня в каждой из областей, подчеркиваю в каждой, для того, чтобы все люди, которым требуется специальная медицинская помощь, особенно в такое важное время, как вынашивание ребенка, его рождение и первое время после рождения, могли эту помощь получить. И вот эти слова «перинатальный центр», я думаю, что скоро, они, наверное, не каждому знакомы, они будут у каждого на устах. Всего лишь несколько дней назад открылся первый перинатальный центр в Кировограде. И в чем смысл перинатального центра? Под одной крышей объединяется все: и планирование семьи, и помощь по уходу за матерью во время беременности, и хорошая современная реанимация, и хороший этап выхаживания ребенка, особенно маленьких детей, у которых очень низкий уровень веса и которые при других условиях просто не имеют шанса выжить. Все это объединяется под единую крышу. Перинатальный центр – это современное хорошее оборудование, которое позволяет выявить все проблемы и помочь реально и женщине, и ребенку. Но это не только стены, это не только оборудование – это люди, это врачи, чьими руками, сердцами и мыслями оказывается эта помощь. В нашем проекте принимают участие, я имею в виду по части кадров, не только очень хорошие украинские специалисты – это институт Шупика, который за последние полгода подготовил 900 врачей, которые работают именно в акушерстве и гинекологии. Но с нами работают и международные эксперты, потому что цель этого проекта, не только отстроить больницу, но взять постоянные связи. С партнерами зарубежными, с отечественными партнерами в других областях, когда на помощь могут в любую минуту прийти ни один, ни два, ни три врача, а целые большие коллективы. Уже в июле месяце после подписания меморандума с министерством здравоохранения Германии к нам приедет в Украину профессор из Бона, который проведет не только лекционный курс для 50 украинских врачей, но и проведет мастер-классы, то есть научит реально, передаст опыт, как заботиться о матерях. Еще один очень важный момент этого проекта – это новая организация, новый проект в управлении и организация перинатальной помощи. Я думаю те, кто в своей жизни столкнулся с проблемами при вынашивании ребенка, знают, женщине сначала нужно пойти в женскую консультацию. Даже если у нее есть проблемы, она будет наблюдаться у обычного врача, потом при необходимости, она пойдет на следующий уровень. И только в случае чуда или какой-то случайности может попасть в специализированный центр. Хорошо, если вовремя. Если это произойдет позже, у нее будут большие проблемы, когда она будет производить на свет ребенка. В перинатальном центре помощь организуема с самого низа, уже на уровне женской консультации те женщины, которым требуется эта помощь, сразу попадут на самый высокий специализированный уровень. Это то, что нужно сейчас. Это соединение, повторяю, хорошего оборудования, хороших кадров и хорошей организации труда. И вот это я и называю словом «реформа в действии». Этот проект находится в действии под личным патронатом Президента. И последнее, что я хотела бы сказать, открытие центра – это только начало работы. Потому что центр должен дать результат: понизить смертность, повысить качество услуги. Поэтому, после того, как центр открывается, это касается уже Кировоградского центра, с помощью показателей, которые были разработаны представителями МОЗа и нашими международными партнерами, мы будем отслеживать, как он работает и соответственно корректировать его.
Не зрозуміле трактування ведучим положень резолюції ПАРЄ та логіка вибіркового цитування для формулювання запитання для представника опозиції, Микола Томенка. Чому Андрій Куликов, запрошуючи потім до мікрофону Анатолія Кінаха, також не процитував положення резолюції - але вже інше, як для представника лояльного до влади політика - наприклад, з вимогою звільнити Ю.Тимошенко і Ю.Луценка і з попередженням про санкції? Це тоді виглядало б як збалансована і повна подача інформації навіть у контексті заявленої теми програми про вибір між популізмом та відповідальністю. Адже відмова нинішньої влади прислухатися до рекомендацій ПАРЄ та інших впливових західних інституцій щодо політично вмотивованих судових процесів, внаслідок чого Україна втрачає шанс європейської інтеграції – дуже добре лягає у дискусію про політичну відповідальність-безвідповідальність. Натомість посилання на положення з вимогою ухвалити КПК і декриміналізувати статті, за якими, зокрема, засуджено Тимошенко видається навідним запитанням, оскільки у спікерів влади ще минулого року напрацьовані меседжі для "правильних" відповідей на такі "правильні" запитання.
Андрій КУЛИКОВ: Дякую, пані Акімова. Глядачі у студії поділилися за відповіддю на запитання, які реформи для України пріоритетні зараз. Політико-адміністративні вважають 38% глядачів у студії – зелена крива, соціально-економічні - 62%, червона крива. А при центральному мікрофоні Микола Томенко, заступник голови Верховної Ради України, один із лідерів партії «Батьківщина». Пане Томенко, в резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 26 січня звернено увагу на те, що кілька важливих зобов’язань щодо проведення реформ, які Україна взяла на себе ще при вступі в Асамблею 1996 року, досі не виконані, і відповідальність за це, за словами резолюції, поділяють уряди, що змінювали один одного, а також Верховна Рада та її політичні фракції. Асамблея стурбована сигналами про те, що рішучість і політична воля щодо здійснення реформ зменшується. Сьогодні українська опозиція готова розділити відповідальність за гальмування реформ в Україні, упродовж всіх цих років і урядів?
Зазначимо також, що ведучий неуважно процитував витяг з резолюції, адже мова йшла про уповільнення реформ, обіцяних владою в 2010 році і що було зафіксовано в Резолюції 1755 (2010). Як може опозиція поділяти відповідальність за обіцянки влади, яка мала і має достатню парламентську більшість (навіть без КПУ) для ухвалення необхідних законів? Відверто кажучи, така постановка питання виглядає як прагнення подати події з вигідної для влади точки зору. До таких прийомів регулярно вдається, наприклад, Євгеній Кисельов, про що ми писали раніше.
17.Асамблея звертає увагу на декілька важливих зобов’язань, даних Україною при вступі до Ради Європи у 1995 році, тобто приблизно 17 років тому, які досі не було виконано. Уряди, що змінювали один інший, а також Верховна Рада та її політичні фракції поділяють відповідальність за цей провал. У Резолюції 1755 (2010) Асамблея вітала запропоновану владою амбіційну програму реформ щодо виконання зобов’язань, даних при вступі. Не зважаючи на початкові позитивні результати у декількох сферах, Асамблея занепокоєна сигналами, що рішучість та політична воля щодо здійснення цих реформ зменшуються. Тому Асамблея закликає владу, а також всі політичні сили в країні, невідкладно запровадити реформи, необхідні для виконання Україною зобов’язань, даних при вступі, та побудови міцної демократії в країні.
Зазначимо, наша прискіплива увагу до «Свободи слова» пояснюється тим, що на відміну від «Великої політики» чи «Шустер-Live», тут ще є простір реальної свободи. І дуже прикро стежити, як він стискається, мов шагренева шкіра. Виникає питання – де межа?
Що стосується влади, то межа проходить там, де починаються її реальні інтереси.
Зокрема, на Шустер-Live (Перший національний) замість обговорення важливих подій сконцентрувалися на проблемі створення Конституційної асамблеї та відмови опозиції входити до її складу та на конфлікті навколо закриття EX.ua. Натомість жодної згадки про прийняття позову Ю.Луценка щодо злочинів керівництва Генпрокуратури до Федерального суду Вашингтону (округу Колумбія), про неприємні новини для керівництва держави в результаті слухань українського питання в Сенаті США. А це дуже важливо, якщо врахувати, що до думки американців прислухаються в Європі, куди прагне якщо не політично, то хоча б фізично потрапити українська владна верхівка.
Замовчування цих подій зрозуміле: зовнішній тиск і позиція Заходу грають мобілізуючу роль у середовищі виборців, які підтримують опозицію і свідчать про те, що команда Януковича зовсім не безальтернативний партнер для ЄС і США, як це намагається нав’язати громадянам Банкова.
В частині, присвяченій Конституційній асамблеї, експерти ТК не почули нічого нового. Мова йде про вже звичні для вуха маніпулювання Леонід Кравчука з властивими йому прийомами підміни понять і переходу на критику особистих рис опонентів. Проте не можна не відзначити, що опозиціонерам так і не вдалося викрити та нейтралізувати лицемірство Кравчука.
Зокрема, перший президент після цитування Олександром Турчиновим листа Тимошенко підмінив поняття непрозорості процесу ухвалення Конституції поняттям прозорості роботи асамблеї, яка складатиметься з науковців. Щоб відбити закид Олеся Донія в тому, що Асамблея послугує ширмою для проведення всіх необхідних змін, Кравчук провів фальшиву аналогію з невдалими спробами регіоналів змінити Конституцію і запровадити другу державну мову, наполягаючи на тому, що в інших випадках змінити Конституцію «під себе» команді Януковича не вдасться.
А прийом із запрошенням і наданням слова комуністу Євгену Царькову для звинувачень Кравчука у всіх гріхах взагалі виглядає як постановка «фальшивої критики» з метою дискредитації будь-якої критики на адресу першого Президента і демонстрації скандального і деструктивного характеру реагування опозиції на дії влади.
В цьому контексті доволі пристойно виглядав лідер «Свободи» Олег Тягнибок, якому вдалося в прямому ефірі показати, наскільки внутрішньо суперечливою і слабкою є позиція влади в питанні здійснення політичної реформи і вибірковості використання зовнішніх рекомендацій. Кравчуку навіть довелося опуститися до наклеювання ярликів: «ви готуєтесь до виборів, а я ні», «повний волюнтаризм», коли забракло аргументів у відповідь.
Перший національний. Шустер LIVE. 03.02.2012
Леонід КРАВЧУК: Перше, дуже важливе. Завжди ми повинні керуватися Конституцією, законом. Якщо в Конституції записано, що Президент має право створювати консультативно-дорадчі ради, то це не може бути fata morgana. Це склад людей. І ніхто, крім Президента, їх призначити не може. Тільки Президент, який утворив консультативно-дорадчий орган. Ну, це ж зрозуміло, як божий день! Грубо!
Олег ТЯГНИБОК: А народ не може того зробити, Леоніде Макаровичу?
Леонід КРАВЧУК: Що народ буде за Президента призначати консультативно-нарадчу раду?
Олег ТЯГНИБОК: Чому ні? А чому ви так? Я вам скажу в якій спосіб. Прошу, сто чоловік хочете? Нема питань. По чотири чоловіка від області…
Леонід КРАВЧУК: Ви вже це говорили, дайте я скажу.
Олег ТЯГНИБОК: Так я ж вам дав принципи…
Леонід КРАВЧУК: Дайте я скажу. Коли ми послали, ми послали, пане Тягнибок, проект нашої концепції до Венеціанської комісії. Було чимало зауважень. На першому місці стояло зауваження. Ви не можете жодним кроком відійти від положень чинної Конституції. Ви хочете на референдум поставити? Будь ласка.
Олег ТЯГНИБОК: Хочу.
Леонід КРАВЧУК: Йдіть у Верховну Раду, проголосуйте, відповідна 13 стаття Конституції. І буде референдум. Але ж не можна взяти 5 статтю, керуючись, що народ є джерелом влади, і нехай робить, що хоче.
Олег ТЯГНИБОК: Не що хоче, а визначає правила гри.
Леонід КРАВЧУК: А вони визначенні статтями іншими Конституції.
Олег ТЯГНИБОК: Леоніде Макаровичу, на рахунок Венеціанської комісії, не лукавте тільки, будь ласка. Венеціанська комісія порекомендувала ухвалити закон «Про вибори» на основі пропорційної системи за відкритими списками. А чого ж не ухвалили, якщо ви всі так слухаєте Венеціанську комісію? Вам вигідно, ви собі ухвалюєте, а що вам не вигідно, ви не ухвалюєте.
Леонід КРАВЧУК: Не треба. Ви, знаєте, вже готуєтесь до виборів, а я ні. Це між нами різниця і є. Я не готуюсь до виборів. А я вам кажу: ви хочете діяти відповідно? Дійте за Конституцією. Іншого шляху немає. Якщо ви кажете про 5-ту статтю, то там 145. Так що всі інші статті ми повинні не враховувати. Там визначені нормативи, в тому числі і повноваження Президента. Це ж зрозуміло.
Олег ТЯГНИБОК: Народовладдя. Це коли народ вибиратиме владу…
Леонід КРАВЧУК: Ну, не треба…не треба перебивати…
Олег ТЯГНИБОК: Та як не треба?
Леонід КРАВЧУК: Не треба перебивати.
Олег ТЯГНИБОК: Нам треба вибирати зараз суддів…
Леонід КРАВЧУК: Це називається знаєте як?
Олег ТЯГНИБОК: Нам треба вибирати виконавчу владу народом.
Леонід КРАВЧУК: Внесіть в Конституцію.
Олег ТЯГНИБОК: Нам треба вибирати законодавчу владу.
Леонід КРАВЧУК: Обирати будете суддів, внесіть в Конституцію. Внесіть! Волюнтаризмом займатися і говорити людям, що, може, все хтось, а хтось нічого - ну, це вже перебільшення…
Олег ТЯГНИБОК: Леонід Макарович, вибори народу, народовладдя – це волюнтаризм?
Леонід КРАВЧУК: Повний волюнтаризм.
Савік ШУСТЕР: Это популизм. Точно.
Олег ТЯГНИБОК: Як популізм?
Савік ШУСТЕР: Чистый популизм. В принципе, мы обсуждаем очень важную проблему. Проблему Конституции, но она гораздо глубже, чем Конституция. Президент создал Конституционную Ассамблею во главе с Леонидом Кравчуком, первым Президентом Украины. Она будет вырабатывать предложения по изменению Конституции. Оппозиция отказывается в этом участвовать. Леонид Макарович Кравчук говорит: вы должны в этом участвовать, потому что потом это пойдет в парламент, и только там это может быть проголосовано. Иначе вы останетесь над процессом. Или под процессом. Но не в процессе. А скажите, а может ли Конституционная Ассамблея теоретически предложить Украине парламентскую форму правления, а не президентскую?
Леонід КРАВЧУК: Запропонувати ми можемо будь що. Це наше право, власне кажучи, ми можемо запропонувати зміни, проголосувати за них Конституційною Асамблеєю. Але це будуть пропозиції. І тоді ми передаємо Президентові, Президент не може приймати, звичайно, і передає Верховній Раді, а Верховна Рада, так як ви кажете, винесе ті розділи на референдум, які не можуть бути прийняті Верховною Радою. Або змінені Верховною Радою.
Олег ТЯГНИБОК: Те, що Президента обирають в парламенті, така норма планується.
Леонід КРАВЧУК: При чому тут Президент? Я кажу про Конституційну Асамблею. Ви трошки запізнилися. Ми говоримо про Конституційну Асамблею, а ви маєте на увазі… для вас Президент – все: Конституційна Асамблея, Верховна Рада, Україна, Європа, світ. Це Президент для вас. А я хочу, щоб ви керувалися Конституцією.
На останок кілька слів по темі закриття EX.ua. Якби цього не сталося, владі це варто було б вигадати. Адже це дозволило повести політичну дискусію не навколо справи Ю.Тимошенко і затягування з дозволами для іноземних лікарів провести її незалежний огляд, справи Ю.Луценка і позова у США та слухань у Сенаті США, а навколо суперечливих і невідомих широкому загалу питань авторського права і права громадян на вільний Інтернет. Навіть майстер інформаційних і політичних спецоперацій, екс-глава АП Віктор Медвечук відчув, що цю тему варто експлуатувати в політичних цілях.
Тому з одного боку влада стояла на захисті прав авторів, з іншого – робила реверанси в бік інтернет-юзерів так, щоб лаври дісталися Януковичу-молодшому. Сину президента підіграли навіть представники самого сайту, виступивши на ток-шоу Шустера і Кисельова.
Втягуванням у цю дискусію опозиції влада прагнула одного – показати, що заради популярності та загравання з виборцями опозиціонери ладні закривати очі на порушення закону (закону про авторські права). Що опозиція не має кваліфікованої і зваженої позиції, що будь-яке питання буде використовуватися опозицією, щоб нападати на владу. І більшість опозиційних гравців зіграли на руку Банковій.
У «Великій політиці» взагалі вдалися до того, що використали лідера невідомої Інтернет партії України Дмитра Голубова як представника опозиційних поглядів. Своєю вкрай неврівноваженою і невихованою поведінкою в студії Голубов добре зіграв роль деструктивного і недалекого опозиціонера.
Що скажеш в цій ситуації? Мабуть, найкраще на це відреагував Фагот в студії Шустер-live:
Савік ШУСТЕР: Слушайте, все. Мы не закончили. Я понимаю, резюме сейчас другое будет, но 2 слова только.
Олег МИХАЙЛЮТА (Фагот): Просто зібрались поговорить про авторське право. В итоге очень круто каждый высказался совершенно по 8 темам разговора, знаешь, и так прикольно наблюдать, что если ты, грубо говоря, кто-то из…
Савік ШУСТЕР: Почему?
Олег МИХАЙЛЮТА (Фагот): Была оппозиция или власть, и они бы вдруг наоборот были бы поменяны, они точно так, кто-то защищал бы EX.UA.
Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
