Не цветение лета предстоит нам, но сначала полярная ночь ледяной мглы и суровости, какая бы по внешней видимости группа ни победила.

М.Вебер, «Политика как призвание и профессия»

У форматі суспільно-політичних ток-шоу влада та опозиція намагаються розказати глядачам свій варіант страшної казки зі щасливим кінцем. У кожної з них є свій набір випробувань і жахливих подробиць, у кожної свої герої й антигерої. Проте всі сходяться на думці, що хепіенд настане восени цього року після парламентських виборів. Громадян знову заганяють у вибір між різновидами «добра», яке водночас є і «злом», і просто «меншим злом», а часто-густо черговим «порожняком».

Що відбувається в кадровій політиці Президента? Це питання, яке постало у зв’язку зі значними кадровими перестановками в уряді (відставки-призначення Клюєва та Богатирьової, черговий злет Хорошковського, поява парламентського забіяки Саламатіна в кріслі міністра оборони), дало імпульс для постановки незрозумілих для пересічного глядача дискусій під час суспільно-політичних ток-шоу.

Взагалі, важко уявити, що команда Януковича, яка намагається ретельно приховати від громадян інформацію про свої статки, буде відверто говорити про свої політичні наміри. Протягом останніх двох років було чимало прикладів, коли й важливіші питання (харківські угоди, Податковий кодекс, підготовка до ув’язнення Тимошенко й Луценка) готувалися в режимі секретності й легітимізувалися постфактум.

Ситуація в даний момент відрізняється тим, що за вісім місяців мають відбутися парламентські вибори, і влада має демонструвати чи імітувати відкритість. У тому числі за рахунок участі в дебатах із опозицією. При цьому глядачам пропонують низку резонансних або скандальних тем, створюючи певне емоційне тло (негативне чи позитивне) для дискусії навколо головних питань: стабільності економіки, безробіття, планів щодо земельної реформи, вирішення проблемних питань із Росією та ЄС.

Серед таких тем, покликаних відволікти увагу (принаймні, до яких звернулися в ефірах «Великої політики» та «Шустер live» 17 лютого), на наш погляд, були:

1. Ринок тіньового капіталу та тіньової праці. Ведучий Савік Шустер разом із Інною Богословською розіграли тему в два ходи. Спочатку показали сюжет про нелегальних будівельників на Київському вокзалі, попросили бютівця Сергія Терьохіна це розширено прокоментувати, а потім дали слово Богословській, яка закликала провести «амністію капіталу», оскільки «всі винні». Навіть якщо Терьохін і Портников намагалися їй заперечувати, в контексті попереднього сюжету це виглядало слабко і не дуже вдало. На жаль, ніхто з опозиціонерів чи експертів не помітив підміни понять, до якої вдалася Богословська, поширюючи амністію на всіх людей, які хочуть передати щось у спадок своїм дітям. По суті, депутатка всіх громадян поставила на одну дошку з олігархами, які набули свої капітали в сумнівний спосіб і ламають голову, як їх легалізувати:

Перший національний, «Шустер live», 17.02.2012

«Інна Богословська: Спасибо, я задала вопрос, чтобы зрители понимали, о каких капиталах мы говорим. Конечно, о тех капиталах, которые вывозились за рубеж не только олигархами, но и всеми, кто это мог сделать, потому что уровень налогообложения в Украине до сих пор остается одним из самых высоких в мире, мы по системе налогообложения находимся ниже, чем на 130 месте по рейтингам стран. Второе – в Украине вообще не защищен институт собственности. И перед нами стоит огромная задача, и если вы заметите, сейчас эта тема все время так или иначе проводится в тех или иных законах, потому что рейдерство, которое присутствует, неправильно работающая система – это же не нами создано, это годами культивировалось, как способ жизни бизнеса в Украине. Чтобы с этим бороться, чтобы с этим бороться, нужен целый комплекс, целый комплекс действий. И поэтому мы говорим сейчас совершенно предметно, я, например, продолжаю настаивать, мне очень жалко, что здесь нет Андрея Ермолаева, потому что в этом мы с ним абсолютны союзники, нам нужно проводить налоговую амнистию, валютную амнистию. И я бы настаивала на приватизационной амнистии. Мы должны понять, что сегодня искать виноватых в этом уже совершенно бессмысленно, потому что виновато 99% населения, или родители, или дети, или бабушки и дедушки. Мы пережили эпоху дикого накопления капитала, фактически нерегулируемого капиталистического навала на экономику, мы сегодня должны наконец-то посчитать объем национального благосостояния.

Сергій Терьохін: Кого?

Інна Богословська: Которое, в том числе, состоит из всех. Все наши граждане – это граждане. И не вздумайте культивировать в стране ненависть бедных к богатым, мы шариковых уже видели и большевиков все видели. Хватит. Так как мы умыты кровью, люди, которые живут на этой территории, мало кто умыт. Хватит натравливать собственных людей на других собственных людей, просмотрите, что сейчас творится в тех странах, которые пошли по этому пути – грабь награбленное. Поэтому упорядочить экономические отношения, снижать налоговую и социальную нагрузку на заработную плату и создавать реальные производства в Украине. Это то, что мы делаем, будем делать и то, что мы убеждены, выведет страну на совершенно другое качество жизни.

Савік Шустер: Идея амнистии – это идея интересная…

… Інна Богословська: Практически каждая страна, вы, Сергей, прекрасно знаете, что в США налоговая амнистия, в некоторых штатах, проводятся каждые 2 года. И в европейских державах налоговая амнистия – это нормальный порядок дел, потому что ни одно государство не способно закрыть все дырки для перетекания капитала. И периодически оно говорит – граждане, мы вас трогать не будем, верните, и это правильно. В противном случае ничего у вас не будет. А еще я приведу один пример, о котором мало кто задумывается. Вы знаете, что у нас есть седьмой километр в Одессе, в Хмельницком огромный рынок и так далее. На всех этих рынках, на каждом их них существует очень много семей, которые уже давно миллионеры, и гривневые, и долларовые. Но все у них полностью в черное. У них даже у многих и домики какие-то где-то и в Чехии, и в Венгрии, и в разных местах, но все это оформлено на каких-то дядь, теть, бабушек, дедушек. И я всегда говорю этим предпринимателем: не дай Бог, вы всей семьей, папа, мама и дедушка полетите в одном самолете и с этим самолетом что-то случится, вы понимаете, что ваш ребенок никогда не сможет получить ни цента из вашего наследства, потому что страна, которая живет по вот этим двойным правилам, она принуждает людей жить одним днем. Вот мы, мое поколение, мне 50 лет сейчас, мы первое поколение, которое передает по наследству своим детям хоть что-нибудь. В Советском Союзе не было наследственной массы, невозможно было даже квартиру передать. И сегодня мы должны сделать так, чтобы это поколение получило возможность легально передать эту наследственную массу. Почему сейчас на западе люди по-другому себя чувствуют. Потому что любой молодой человек, рождаясь в семье, он понимает, что он не будет жить только за зарплату, он будет жить за какие-то доходы от ценных бумаг, которые лежат в банке, он будет иметь по наследству или квартиру, дом, какие-то паи, или какие-то акционерные бумаги. Наследственная масса формирует уверенность в завтрашнем дне. А у нас сейчас каждое новое поколение практически начинает с нуля, мы должны положить этому конец. Без легализации это сделать невозможно. Или вы должны тогда реально там включить гильотину посередине и страхом попытаться в ХХІ веке выдавить из людей деньги. Это невозможно, поэтому давайте по-доброму, говорили о согласии национальном. Давайте начнем с национального экономического согласия».

2. Слова Станіслава Говорухіна, відомого режисера, голови думського комітету та начальника передвиборного штабу Владіміра Путіна, про «несправедливість» передачі Криму Україні. Цей епізод, навмисне закинутий із російських джерел і розтиражований в українські ЗМІ, який, на нашу думку, мало бути використано для тиску на громадську думку з метою демонстрації деструктивності позиції Віктора Януковича у відносинах із Росією, Банкова вжила і для власних цілей.

По-перше, це знову привід показати, що влада та опозиція мають об’єднатися перед лицем «спільного ворога». По-друге, це спосіб витлумачити погіршення відносин із Росією через роздмухування міфу про «неоімперські прагнення» Путіна. При цьому дуже зручно віддати цю місію саме опозиціонерам, як і право критикувати попередню політику Януковича (щодо харківських угод, щодо інших поступок). До речі, показовою в цьому плані є цілковита згода Інни Богословської та Віталія Портникова з цього питання, хоча ще за кілька хвилин до початку дискусії про Говорухіна між ними трапився конфлікт. По-третє, це можливість для влади сказати «останнє слово»: сказати, що саме Віктор Янукович здатен протистояти такому тиску.

3. Тема кризи в Європі та заворушень у Греції. Цією страшилкою скористався в ефірі Першого національного прем’єр-міністр Микола Азаров для фальшивого протиставлення «стабільності» та економічного зростання, яке відбувається в Україні.

Перший національний, «Шустер live», 17.02.2012

«Савік Шустер: Валерий Хорошковский был назначен 18 января, две недели он проработал в Министерстве финансов и потом в интервью газете «Коммерсант» сказал следующее.

Синхрон: Валерій Хорошковський, міністр фінансів України: “Бізнес безправний, у тому числі й при розгляді податкових справ у судах. Здорова частина бізнесу готова і хоче платити легальні подати, але не витримує «корупційного податку», а, простіше кажучи, рекету держструктур і вимушені йти в тінь, стаючи таким чином живою мішенню для правоохоронних структур. Чи можна це лікувати?”.

Савік Шустер: Вот, речь касается доходной части бюджета – это лечится?

Микола Азаров: Это не просто лечится, а это необходимо лечить, применяя самые радикальные и самые оперативные меры. И у министра финансов достаточно полномочий для того, чтобы предлагать правительству, Президенту такие меры. Я надеюсь, что Валерий Иванович будет выполнять то, что он говорит.

Савік Шустер: Господин Премьер-министр, на заседании Кабинета вашего, вот, последнего в среду, вы сказали: Европа уже не справится с долговым кризисом быстро и эффективно. Итак, не финансовых ресурсов из вне, не благоприятной конъюнктуры для товаров традиционного украинского экспорта может не быть. Так откуда брать деньги?

Микола Азаров: Вы знаете, вот, как сказать людям, чтобы они поняли и почувствовали, какая у нас сейчас ситуация? Доходчиво? Можно говорит экономическими категориями, а можно говорить образным методом. Вот, сколько продолжается кризис в Греции, как вы думаете? Савик, вы ж следите за телевизионными новостями, сколько уже?

Савік Шустер: Кризис в Греции по-настоящему? Ну, я бы сказал, как минимум с 2007 года.

Микола Азаров: Да, то есть вот уже пятый год, да, а самая его активная фаза…

Савік Шустер: Просто они правду не говорили – это другой вопрос.

Микола Азаров: Но вот самая его активная фаза, когда мы уже слышим, что беспрерывно идут переговоры, да, что вот-вот должен решиться этот вопрос, по крайней мере, 5 месяцев, примерно 5 месяцев. Все это создает очень нервозную ситуацию на международных рынках, на фондовых рынках. Все это влияет на инвесторов. Инвесторы боятся вкладывать свои деньги. И вот как образно оценить эту ситуацию, я б ее так сказал. Вот смотришь в окно, да, и видишь уже грозовые тучи, такие тяжелые свинцовые грозовые тучи нависают. Вполне возможно, что пронесет, пройдет стороной вот эта гроза, а вполне возможно, что она случится. А тебе надо куда-то идти. Так возьмешь ли ты зонт и наденешь ли плащ в этой ситуации, или ты беспечно вышел и понадеялся на то, что пронесет. Так вот мы не имеем права надеяться на то, что пронесет, мы должны создать у себя условия, что вот если вдруг финансовые рынки для нас закроются, если вдруг на внешних рынках для наших традиционных товаров экспорта будут проблемы, то как мы перекроем вот эти недопоступления реального финансового ресурса в нашу страну. Вот именно это я имел в виду, когда сказал, что нам надо сейчас усилить внимание, развитие внутреннего рынка, усилить внимание к развитию инфраструктурных объектов. Что это такое. Это строительство, прежде всего, это строительство тех объектов, на которых может быть задействован наш металл, наши строительные материалы, наши люди. Это очень важно, несмотря на то, что нам сейчас достаточно трудно, вместе с тем, мы сейчас начинаем активизировать все работы, связанные с строительным комплексом. Почему я сказал трудно, потому что январь, видите, какой. И февраль такой же, морозный, не способствующий строительным работам, например. И, тем не менее, вот такая задача ставится очень серьезная, и я думаю, мы с ней справимся. Ну, а с точки зрения доходов, не так все плохо, как нам пытаются это представить. Например, за полтора месяца этого года мы получили доходов бюджета на 4,4 миллиарда больше, чем за соответствующий период предыдущего года. Неплохо. Но подстраховаться и принять все меры для того, чтобы предупредить возможную грозовую ситуацию, необходимо. Вот именно это я имел в виду.

Савік Шустер: Вот Президент Янукович 22 ноября 2011 года во время украино-литовского форума сказал, что, вот это как раз…

Микола Азаров: Вот кстати, Савик, извини, что я перебиваю тебя, а вот давай мы у людей спросим, правильно мы делаем или не правильно. Надо плащ одевать и зонтик брать, или не надо, может гроза сама собой пройдет. Как вы думаете?

Савік Шустер: Можем проголосовать, можем поднять…

Микола Азаров Давайте проголосуем.

Савік Шустер: Давайте, вот нажмите: да/нет, плащ одевать и зонтик брать, я надеюсь, вы поняли, зачем плащ и зонтик. Поняли. Вы тоже поняли, правда.

Микола Азаров Вот кто у нас более спокоен: молодежь или средний класс?

Савік Шустер: У нас средний класс считает, что и пальто, и зонтик, и плащ, и шляпу, все.

Микола Азаров: Обязательно, а потому что они умудрены опытом. А молодежь немного более так спокойна к этому относится. Ну, вот видите, значит, мы правильно делаем».

Там, де владним технологам не вдається нав’язувати власний порядок денний – через непідконтрольність ведучих чи формату, використовують спікера, здатного заводити дискусію в глухий кут чи доводити аргументацію суперника до абсурду. Так, як це сталося в ефірі «РесПубліки» 16 лютого за участю керівника Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації Президента України Ганни Герман.

На жаль, доводиться констатувати, що й ведучій не вдалося в деяких моментах зупинити Герман.

1. Зокрема, коли Герман уникала відповіді та водночас вдавалася до прийому приниження опонента, особливо коли в такій ролі виступила журналістка Ірина Соломко.

2. Пройшла відверта брехня Герман про те, що саме через опозицію, яка нібито діяла в інтересах Росії, було зірвано підписання угоди з ЄС. Тоді як навіть сам Янукович відкрито сказав, що угоду не підписано у зв’язку з вироком Тимошенко. Можливо, ці слова президента варто було б нагадати Герман і поставити її на місце?

Окремо від цього зауважмо, що Герман змогла безкарно застосувати прийом трансферу щодо перенесення негативу від так званого нового корупційного скандалу у Верховній Раді на БЮТ та відмежуватися від діяльності проурядової фракції Ігоря Рибакова.

Водночас, коли Безулик надала можливість Соболєву відреагувати на закид Герман, опозиціонер вдався до фальшивих аналогій між коаліцією, лояльною до Януковича, і коаліцією, яка в 2007 року сформувала уряд Тимошенко. Так само, коментуючи кадрову політику Януковича, Соболєв наводив лише окремі факти, які зображали цю політику виключно в негативному світлі, проте характеризували не стільки політику президента, скільки дії його підлеглих (наприклад, міністр юстиції на «краденому мерседесі»), наводив дані, невідомі широкому загалу, без додаткового розширеного пояснення, фактично вимагаючи приймати його слова на віру.

Одним словом, казці про продажних опозиціонерів протиставлялася казка про корумпованих чиновників.

5 канал, «РесПубліка з Анною Безулик», 16.02.2012

«Ганна Герман: Я боюсь, що мій візаві скаже все, що знає і на решту програми в нього не вистачить аргументів. Але вірите, мабуть, що пан Соболєв, буде такий емоційний, який він протягом всього свого життя. Пригадую, у 90-х роках В’ячеслав Чорновіл видавав таку газету «Час/time», вона називалася, і я пригадую, які палкі були критичні статті проти Юлії Тимошенко, пана Соболєва, в цій газеті друкувалися. Так що я маю надію, що ви собі збережете лише кілька аргументів до кінця програми, щоб вилити бруд на владу. А знаєте, якби наша опозиція вміла так тримати країну, як ви вмієте очорнювати країну, то ви ніколи б не програли виборів. Але ви залишили нам країну, ви знаєте, в якому стані. Мінус 15% росту ВВП, сьогодні ми маємо плюс 5% росту ВВП. Ми підняли економіку, ми підняли, як могли з тієї ями. Ви подивіться, що діється у всіх столицях європейських, які страшні протести, Греція в дефолті, нам вдається втримувати країну. Нам вдається робити все, що ми можемо, щоб вчасно виплачувалися зарплати і пенсії, щоби з часом ми могли підняти їх, щоби заспокоїти суспільство, щоби при тому всьому, як ви помагаєте Росії обливати Україну брудом, як ви помагаєте Росії, щоб Україна не змогла досягти успіхів у євроінтеграції, бо якби ви так не поливали Україну, Україна змогла би підписати вчасно цю угоду про євроінтеграцію. Але ви тут Росії найкращі помічники. Так, Росія тішиться з того, що ви робите, як ви не даєте Україні, як ви ставите палиці в колеса. І в цій ситуації ми мусимо командою робити те, що ми можемо робити. Я от їхала зараз до вас на програму, дороги почищені, при тому, що зараз снігопади, морози, в країні роблять, що можуть. Багато не роблять, роблять багато помилок. Ми це визнаємо. Це визнає Президент.

…Анна Безулик: От якраз про систему зміни управління країною, із системи зміни стримів та противаг я хотіла б зараз поговорити. Ви, Іра, написали колись статтю про перші зміни у податковій, колись були. Ви нарахували 5 груп впливу в середині влади. От зараз, яку ви бачите конфігурацію, як власне змінилася ситуація? Ми можемо сподіватися на те, що у нас, як пишуть деякі оглядачі, виникне зараз справжній перший уряд країни, тільки в РНБО? От за рахунок зміни постаті?

Ірина Соломко, оглядач журналу “Кореспондент”: Якщо дивитися на те, як змінилися групи впливу, то зрозуміло, що в уряді пан Клюєв був представлений досить обмеженою кількістю людей. Він був один, і, звичайно, те, що він пішов з уряду, говорить про те, що трошки його вплив зменшився, це однозначно. І однозначно, що вплив пана Ахметова збільшився, тому що пані Богатирьова – це його людина, вона отримала посаду і міністра охорони здоров’я, і відповідно віце-прем’єра. Теж стала більш потужна група Льовочкіна – Бойко – Хорошковського, оскільки зараз цю людину, пана Хорошковського, пророкують, що він буде першим віце-прем’єром, потім його навіть на прем’єра сватають. Тому такий розклад. Те, що ми зараз бачимо.

Анна Безулик: Але центр управління, врешті-решт – буде другий уряд в РНБО? Скільки разів РНБО взагалі збиралося? Останній раз? До того майже два роки не збиралося РНБО, правильно, якщо я не помиляюся? Країна існувала без РНБО де факто. Ми можемо сподіватися на те, що там виникне другий уряд або перший?

Ганна Герман: Ви знаєте, Аню, про що я зараз подумала. Про те, що ми вже 20 років живемо в незалежній державі, ми – вже вільні люди, і оце мислення по-радянськи, хто чия людина, воно таки із свідомості не зникло. Колись, коли я прийшла до цієї команди, мені сказали: “А чия вона людина? Вона – Клюєва, Ахметова, Януковича чи когось там ще?”. Для мене як людини, яка прийшла з американського радіо, було дивно, чому я маю бути чиясь людина? Я – вільна громадянка, я – професійний професіонал, якого запросили до Кабінету Міністрів тоді на роботу. Чому я маю, як рабиня, комусь належати? Коли зараз говорять, що Богатирьова – людина Колеснікова чи Ахметова, це принаймні – радянський стиль мислення. Я думаю, що ми повинні від цього відходити. Якщо при владі будуть незалежні люди, не чиїсь раби, якщо це будуть люди самодостатні, професійні, чесні, тоді будемо і тут мати іншу розмову, і люди будуть про нас по-іншому говорити.

Анна Безулик: Пане Сергію, а у Вас так само було облаштовано? У вас всі були люди Юлії Володимирівни? Ви зараз, коли спостерігаєте за системою впливів і противаг, бачите зміну суттєву? Хто зараз в країні вирішує питання, ось так по-радянськи, як каже Ганна Миколаївна? Хто?

Сергій Соболєв: Ви знаєте, я дуже добре пам’ятаю ті часи, коли нам розказували, як 20 тисяч найкращих фахівців помаранчеві “викинули” з влади. До чого дійшла і докотилась влада? Це ось так я аналізую. Починаючи від Запорізької, Донецької, Львівської області. А що таке власне сьогодні кадрова політика? Ключовий і головний підхід – це звідки ти родом? Зверніть увагу, міліцейські чини, податкова інспекція, СБУ: ключовий підхід – ти маєш бути родом з Донецьку, Макіївки, Єнакієво або принаймні з Донецької області. Я розумію, що там є краща кадрова політика. Але десятки тисяч людей, які були викинуті із влади за цей час тільки тому, що ключовий підхід був сформувати свою команду, фактично себе не виправдав. Бо ця команда дуже швидко поділилася на сегменти. І сегменти, я абсолютно згоден з фахівцем “Комерсанта”, яка чітко, вибачте, “Кореспондента”. Перший сегмент – це сегмент Фірташ-Льовочкін-Бойко, які без сумніву добилися свого, і фактично Хорошковського, який провів спецоперацію по нейтралізації опозиції через так звану газову справу, пішов на підвищення тепер у Мінфін. Друга операція, яка потрібна була терміново, – це одразу підсилити і інші групи впливу, що власне і сталося. Але і це навіть не ключове. А давайте подивимося власне на нинішню владу. От я сюди їхав і читаю ключове повідомлення. Андрєєв – це ключова особа в Міністерстві фінансів, яка проводить ревізію Міністерства фінансів і всіх інших відомств. Призначення Саламатіна міністром оборони – це того, хто раніше керував спецекспортом, тобто закупівлею і продажем зброї за кордон. Виявляється, орган моніторингу на 2,2 мільярда доларів контракт по БТР, який був ще підписаний в далекому 2009 році, на сьогодні зірваний. Чому? Тому що попередній директор, який був призначений цією владою, новою владою, ці гроші перекинув на свій банк, безпосередньо провернув їх замість того, щоб пустити на модернізацію. Новий директор нічого не зробив. Другий факт, я знову читаю як сводку з бойових дій, – міністр юстиції їздить на краденому автомобілі “Мерседес”. Про це заявляє знову хто? Представник цієї влади пан Коновалюк, депутат фракції Партії регіонів. І таких фактів можна наводити десятки. Тут навіть опозиції не треба приводити ці факти. Разючий факт з цими тендерними закупівлями під Євро-2012, де, фактично, у нас жодної будівлі немає сьогодні, яка побудована по якійсь ринковій вартості.

Анна Безулик: Пане Сергію, от ви зауважили, що нам навіть опозиції не треба наводити факти.

Ганна Герман: Знаєте, чого ми ще не встигли зробити, пане Соболєв, але люди це обов’язково зроблять? Викинути з Верховної Ради тих депутатів, яких ви туди провели по своєму списку і які зробили, влаштували в парламенті торговище, які продаються, купуються. Їх треба викинути. І це буде вже крапка тому викиданню, яке ми розпочали. Я думаю, що треба дуже відповідально формувати список. Так як сформував список БЮТ і привів в парламент людей, які зробили якісь там “тушки”, якісь там ціни. Ви бачили хоч одного депутата з Партії регіонів, навіть коли ми були в опозиції, який би продавався, перескакував із фракції в фракцію? Ми якось трималися купи, більше чи менше, знаєте, з гідністю йшли. Але БЮТ привів такий контингент, що тепер… Якщо колись бути депутатом було престижно, то тепер прямо соромно. І я не знаю, чи можна йти і чи треба йти у такий парламент, якщо знову будуть брати кого завгодно. Тільки той, хто заплатить Кожемякіну чи Турчинову, чи кому там 5 мільйонів, щоб потрапити у список, вони продадуть це місце, людина приходить, коли стане вам зле, вашому лідеру, він тут же продається, бігає, визначає ціни. І зробили, знаєте, на цілий світ таку ганьбу, що мені здається, що люди воліли аби взагалі обійтися без такої Верховної Ради, ніж мати таке ганьбище у себе в країні і в цілому світі. І я би дуже хотіла, щоби БЮТ ці уроки виніс з цього парламенту. І щоби вони зрозуміли: не можна вести в парламент кого-небудь, брати в список кого-небудь, лише того, хто платить гроші. Гроші – це далеко не все.

Анна Безулик: Ганна Миколаївна, Ви балотуватися будете? Це так, репліка. Підете в парламент?

Ганна Герман: Якщо я буду мати щонайменший сумнів в тому, що ці вибори будуть нечесними і непрозорими, і що туди можуть привести знову таких, пробачте, подонків, яких привели, я туди не піду.

Анна Безулик: Реагуйте, будь ласка.

Сергій Соболєв: Ви знаєте, мені дуже подобається нинішня влада. Що випливає з цього скандалу? Хто давав замовлення безпосередньо Рибакову? Президенту країни Януковичу? Кого він називає через слово? Далі він називає цифри, які застосовуються. Далі він каже: “Якщо ви їх не купите, тоді ми використаємо органи прокуратури, податкову, СБУ, для того, щоб вони були послушні”. Ви можете собі уявити, початок 2007 року, коли блок Тимошенко і “Наша Україна” лише на один голос мають перевагу для того, щоб обрати Прем’єра і сформувати уряд. Чи був хоч один випадок, щоб дозволила собі Тимошенко або хтось із нинішньої опозиції відкривати кримінальні справи за перехід або не перехід. Ви вдумайтесь, як люди переходили. Із тих «тушок», яких я так само не поважаю. Відкривається кримінальна справа або по людині, або по дружині, або по сину, він переходить в більшість до Партії регіонів, комуністів і Литвина, і моментально ця кримінальна справа закривається. Якщо це не виходить, тоді є розцінки, по яких тебе підмазують і кажуть: скільки ти будеш коштувати? Таким чином, методи, які використовували ця влада, – це є просто ганебні методи. А потім вони починають звинувачувати опозицію в тому, що вони купують, залякують, використовують органи прокуратури, СБУ, МВС і всі інші. Тому ви знаєте, тут все треба розставити на свої місця. До тих пір, поки Янукович буде думати, що на виборах можна не вигравати, а вибори можна фальсифікувати, якщо не вдалося їх фальсифікувати, то можна залякати тих, хто прийшов в парламент, у нас завжди буде ситуація, що органи прокуратури, міліції, а крім того, грошові мішки Партії регіонів будуть думати: навіщо йти на вибори? Та можна все це поміняти в самому парламенті.

Ганна Герман: Не ставте все з ніг на голову.

Сергій Соболєв: І останнє: мені дуже не подобається Литвин, який сьогодні моралізує з приводу того, що треба, виявляється, позбавити повноваження ту людину, яка викрила весь цей гнійник Партії регіонів на чолі з Януковичем, його треба позбавити повноважень, і того, хто виконував доручення Партії регіонів. Тут я вже розумію, коли фракція Литвина скаче із однієї більшості в іншу, для них не має тоді зовсім ніяких можливостей говорити про мораль.

Анна Безулик: Дайте можливість відволіктися від цієї теми. Я хочу вам нагадати: у нас тема – кадрова політика. Якість кадрів і опозиції, і влади.

Ганна Герман: Це якраз до кадрів. Якщо ти ведеш в парламент людей, які потім будуть виставляти собі ціни, значить, ти добираєш погані кадри для парламенту. Ви тих людей привели, ви за них відповідаєте, пане Сергію. Вас візьмемо. Чому вас ніхто не перекупив? Чому Колесніков не перескочив в іншу, вашу фракцію, коли ви його закрили в клітку?

Сергій Соболєв: Ми його закрили? Ви щось переплутали.

Ганна Герман: Так, було кримінальне переслідування.

Сергій Соболєв: Відкривав кримінальну справу хто? Пан Піскун? З вашої фракції? Ви хоча б людям не розказуйте ці казки. У якій фракції Піскун, ви не скажете?

Ганна Герман: Була ваша влада, ви закрили Колеснікова в клітку, він теж міг сказати: слухайте, я зараз перебіжу до вашої фракції, і все в мене буде в порядку. Але купити можна тільки того, хто продається. А ви ведете тих, хто продається. Не ведіть їх і не буде торгів.

Сергій Соболєв: Не можна використовувати методи, які ви використовуєте у себе в регіоні безпосередньо, – залякування і перекупування людей по всій Україні. Це закінчиться дуже погано.

Ганна Герман: Не виправдовуйте низький моральний рівень своїх депутатів якимось вигадками.

Сергій Соболєв: Низький моральний рівень – це влада, яка не може виграти на виборах і яка використовує силовиків задля цього».

Однорідність стратегій у змаганні між владою та опозицією можна проілюструвати й таким прикладом. Прикро вразив під час ефіру «Великої політики» на «Інтері» Валерій Чалий. На думку експертів ТК, досі лише лояльні до Януковича й Тимошенко експерти і політологи дозволяли собі опускатися до проголошення похвал своїм патронам за допомогою бездоказових тверджень і підміни понять. А цього разу вже Валерій Чалий проспівав дифірамби боксеру Віталію Кличку.

По-перше, не відповідає дійсності заява про те, що Кличко «не настолько вошел вот в эту политическую кутерьму, а, с другой стороны, у него есть то, что сейчас очень в дефиците – он победитель». Він брав участь у виборах до парламенту 2006 року разом із ПРП – і програв їх. Він боровся двічі за посаду мера Києва (2006, 2008 рр.) і обидва рази програвав суперникам, на боці яких ніколи не було таких народних симпатій. Далі, твердження: «У него, все-таки, такое бизнесовое европейское мышление. То есть, он посмотрел мир, увидел, как делается и политика, и бизнес, и у него немножко другой взгляд» – так само не спирається на жодні факти, оскільки оцінити, де в Кличка бізнесу більше – в Німеччині чи в Україні, неможливо, своєї декларації про доходи цей «новий» політик не оприлюднював.

Отже, Валерій Чалий за допомогою безпідставних тверджень рекламував ще одного «перспективного політика», як рік до цього рекламував Арсенія Яценюка, будучи тіньовим міністром закордонних справ у його уряді.

«Інтер», «Велика політика», 18 лютого:

«Євгеній Кисельов: Ну слушайте. Извините, вот вопрос, который многих сейчас интересует. Вот существуют социологические данные, свидетельствующие о том, что стал расти рейтинг Виталия Кличко. Там национальный герой, у него, уже говорят, 5% против 1%.

Володимир Фесенко: 6-7.

Євгеній Кисельов: Даже 6-7. И вот уже Арсений Яценюк призывает оппозицию поддержать его, как единого кандидата на выборах мэра Киева, которые еще не известно, состояться или нет, тем самым, предлагая ему из общенациональной политики перейти в региональную, Киевскую. Ваш совет господину Кличко? Ему как, все таки, на мэра Киева идти или, все-таки, попытаться побороться за…

Валерій Чалий: И туда, и туда.

Михайло Погребенський: Он пойдет и туда, и туда, конечно. И шансы на мэра Киева, я считаю, у него очень маленькие. Очень маленькие, вот, а в парламент – нормальные. Я думаю, что, скорее всего, он будет в парламенте.

Євгеній Кисельов: То есть, у него будет своя политическая сила и перспектива, соответственно, на 2015 год.

Михайло Погребенський: Никакой.

Євгеній Кисельов: Никакой перспективы на 2015 год?

Володимир Фесенко: Ну три года еще до 2015 года, не будем загадывать. Вон в России за полгода как ситуация поменялась, а мы тут…

...Валерій Чалий: Сегодня эпизод интересный был вот с пощечиной Кличко, да. Чисоре на, так сказать, когда смотрели глаза в глаза, вон сделал такой жест. И удивил, меня удивила выдержка вот Кличка Виталия. Если он будет иметь такую выдержку, ну не ответил сразу, если еще завтра, сегодня ответит, так сказать, достойно на ринге – я думаю, его шансы будут увеличиваться. И неопытность, возможно, как политика еще, которая, откровенно говоря, он тоже чувствует, мне кажется…

Андрій Єрмолаєв: Ну давайте ему пожелаем победы в завтрашнем бою, а там посмотрим.

Валерій Чалий: Да, сначала там, а потом в политике. Но мне кажется, что у него есть одна основа, стержень, которых нет у многих других политиков. Во-первых, он еще, все-таки, не настолько вошел вот в эту политическую кутерьму, а с другой стороны, у него есть такой то, что сейчас очень в дефиците – он победитель. Раз. И второе – у него, все-таки, такое бизнесовое европейское мышление. То есть, он посмотрел мир, увидел, как делается и политика, и бизнес, и у него немножко другой взгляд. Поэтому тот, кто ожидает, что он будет каким-то ручным там, в розыгрыше, я думаю, они ошибаются.

Михайло Погребенський: Он ручным не будет, но Каспаров тоже победитель, а что в России?

Євгеній Кисельов: Боксер и шахматист – это две большие разницы».

Проте достатньо просто було подивитися на Віталія Кличка в ефірі «Свободи слова» (ICTV), щоби зрозуміти: йому варто спочатку навчитися формулювати прості думки й відмовитися від повторення заготовлених політрадниками штампів, якщо він не розуміє їхнього справжнього змісту.

ICTV, «Свобода слова», 20 лютого:

«Андрій Куликов: При центральному мікрофоні Віталій Кличко – лідер партії “Удар”. Пане Кличко, ви повернулися до нас, ну, власне, щойно прилетіли із однієї з країн Європейського Союзу з Німеччини, де успішно захистили чемпіонський титул. Але от як політика я вас запитую: Європейський Союз зараз переживає зовсім не прості часи і це яскраво видно на прикладі, наприклад, тяжких криз у Греції, Португалії, Італії, тощо, а ви багато разів казали, що Україна має йти до Євросоюзу. Це не зважаючи на те, що Росія може запропонувати Україні вигідніші умови співпраці. Може все ж якісним політикам України та Росії вдасться створити якісно новий союз, який стане новим центром інтеграційного тяжіння?

Віталій Кличко: По-перше, добрий вечір всім. Я хочу привітати всіх тут в студії. Хочу, хочу привітати всіх перед екранами телевізорів. І знаю, що декілька днів, два дні тому ввечері сиділи багато людей, тримали кулаки. Я хочу подякувати вам за вашу підтримку, багатьом, хто знайшов час, прилетів в Мюнхен Olympiahalle для того, щоб також підтримати. І мені було дуже приємно, що весь зал, великий зал був жовто-блакитний. Я дуже радий, що переможний гімн України пролунав в 150 країнах світу. І дякую вам, ще раз, за те, що ви надихаєте, даєте підтримку і ми стараємось також доводити це в тому напрямку, за який взяли на себе відповідальність. Щодо вашого питання, зараз стоїть питання чи Європейський, європейська країна, чи співпраця Митний Союз, чи більш така плідна співпраця з Росією. Я хочу сказати, що політичні лідери вже неодноразово, багато лідерів висловили свою думку на тему, що наш напрямок євроінтеграція. Я розумію, що на сьогоднішній день нам пропонують умови, які можуть бути вигідними. На сьогоднішній день іде… як українською сырная, сырная…

Андрій Куликов: Сирна.

Віталій Кличко: Сирна війна. Іде сирна війна, а ви знаєте, що безкоштовний сир буває тільки, де ми всі знаємо. Може бути нам дають гарні умови, але, по-перше, я хотів би, щоб ми сконцентрувались на принципах. Принципи, які є ключовим успіхом будь-якої країни. І на сьогоднішній день ці принципи є успіхом розвинутих країн Європи. Які принципи? Свобода слова людини, прав людини, закону, який існує один для всіх. Я зараз чув такі слова, я тільки зараз з літака приїхав. Такі слова, що в Росії панує зараз олігархія. Вона у нас також панує. І нажаль на сьогоднішній день ми бачимо, що великий розрив, прірва між дуже багатими людьми і людьми, які на сьогоднішній день, ну знаєте казали сьогодні, що багато як собак бездомних і так далі. Дійсно, що люди живуть і не бачать світла в кінці тунелю. Багато таких людей. Я знаю це не з екранів телебачення. Ми проводимо тур, в якому я безпосередньо беру участь і зустрічаюсь з людьми, і вони кажуть: нема перспектив. Чи залишатись в Україні чи від’їжджати?»

Спробуймо підсумувати: «старій» та «новій» опозиції явно бракує аргументів на свою користь. Вона продовжує грати на полі влади і погоджується вести дискусію на теми, нав’язувані владою. Навіть найпотужніші сили, такі як БЮТ, не можуть чи не вміють довго підтримувати інтерес до важливих тем (підкуп депутатів у стінах парламенту, підготовка до фальсифікацій на виборах), не можуть переконливо інтерпретувати програшні чи сумнівні рішення влади.

Все, на що здатна заявлена опозиція – змагатися з владою у вигадуванні казкових політичних сюжетів зі страшилками для людей, поганим кінцем для опонента і щасливим для себе. Зі складною реальністю, з якою стикаються виборці, ніхто не хоче мати справи. Як тут не згадати слів Тараса Шевченка про Україну, яку «окраденную» збудять «в огні»? Невже вони всі не розуміють, куди веде цей непевний шлях?