Жахливі злочини в Миколаєві та Сімферополі використано владою для емоційного розвантаження її потенційного електорату та зниження рівня критичності на цьому трагічному тлі соціальних ініціатив президента. Опозиційні політики, у свою чергу, в цих подіях шукали доказів винуватості влади.

За переказами, давньогрецький драматург Софокл якось зізнався, що чотири дні писав одну фразу для однієї зі своїх трагедій. Його колега при цьому зауважив, що за ці чотири дні він встиг написати цілу п’єсу. На це Софокл відповів, що цей твір навряд чи житиме довше в пам’яті глядачів.

Схожі правила працюють і в політичній драматургії. Тема злочину й покарання, помсти і відплати вже два роки тяжіє над українською політикою. Україна цим навряд чи відрізняється від так званих розвинутих демократій Заходу, де політики так само б’ються без правил. Однак у нашій державі головні дійові особи та їхні залаштункові помічники вочевидь обрали для демонстрації найпримітивнішу та найгіршу форму пародії. Причому як з боку влади, так і з боку опозиції. Суд над Тимошенко використали обидві сторони. Бютівці спародіювали суд над Георгієм Димитровим, Банкова – сталінські процеси кінця 1930-х над «зрадниками» з «Батьківщини». Одні імітували «боротьбу з режимом», інші – справедливий суд над «корупціонеркою».

Можливо, секрет у тому, що за двадцять років в Україні спромоглися на рештках радянської влади збудувати пародію на демократію, яка тепер повільно, але нашвидкуруч перебудовується на пародійний авторитаризм (погодьтеся, претендент на звання автократа часто своїми діями і словами викликає сміх, хай навіть крізь сльози).

Але цього разу сценаристи на Банковій вирішили написати пародію в жанрі трагедії. Причому приводом стали абсолютно реальні події та поламані жіночі долі і втрачені життя в Миколаєві та Сімферополі. Невідомо, як відреагувала би влада (оперативніше, брутальніше чи м’якіше), якби це сталося не в так званих базових регіонах підтримки президента та Партії регіонів.

Однак точно можна стверджувати, виходячи з аналізу телеефірів, що метою влади був не пошук правди, а прагнення завести глядача на манівці, знизити поріг критичного сприйняття інформації, яка подавалася в контексті цих трагедій.

Отже, почнемо із «Шустер Live», Перший національний (16.03.2012). Увесь випуск було поділено на два великих блоки. Спочатку була гостра, жива розмова щодо обставин, причин і наслідків злочину в Миколаєві із прямим увімкненням із самого міста. Наступною темою стало обговорення переваг та недоліків соціальних ініціатив президента. Причому віце-прем’єр-міністру Сергію Тігіпку довелося мати справу одразу з трьома розлюченими жінками – представницями опозиційного табору – депутатом НУНС Ксенією Ляпіною, депутатом БЮТ Людмилою Денисовою (екс-міністр соцполітики) та позафракційною Наталією Королевською.

Експерти ТК вважають, що дискусія навколо таких складних для розуміння пересічного глядача тем, як справедливий рівень зарплат, пенсій, їхньої залежності, розбіжностей у статистичних даних влади та опозиції, їхніх економічних аргументах і контраргументах, після висвітлення подій у Миколаєві є не чим іншим, як використанням так званого маніпулятивного принципу контрасту та психологічного шоку. Тобто, опозиція виглядає блідо, коли після негативних подробиць трагедії в Миколаєві намагається актуалізувати перед глядачами прорахунки соціальних ініціатив президента. Та ще й у дебатах із людиною, яка може безапеляційно заявляти, що всі закиди не мають рації, й достатньо переконливо наводити контраргументи (байдуже, яка природа цих аргументів і чи відповідають вони дійсності).

Лише тоді, коли Тігіпка заганяли в куток незалежні, але критично налаштовані експерти, він вдавався до фальшивої згоди, але тільки з метою, щоб про людське око показати, що його позиція недосконала. Цим самим він тільки зміцнював враження, що його позиція більш адекватна, ніж критика його політичних опонентів.

Ще однією маніпуляцією на «Шустер Live» стала підміна понять законності та жорсткості покарання. Спроба влади руками представників провладної коаліції – комуністів – грати на темі смертної кари, використовуючи для цього можливості всебічного розкриття і широкого донесення в маси ідеї щодо відновлення такої міри покарання (на «Шустер Live» із подачі лідера КПУ Петра Симоненка, у «Великій політиці» – депутата-комуніста Царькова, у «Свободі слова» – депутата-комуніста Спиридона Кілінкарова) є свідченням того, що така ідея владою не відкидається в принципі. Ми вважаємо, що в такий спосіб Банкова хоче «промацати» свідомість електорату на предмет сприйняття і підтримки демонстрації жорсткості влади.

Ставка влади, як нам здається, полягає в тому, чи ладні громадяни закрити очі на переслідування опозиції, якщо поряд із цим влада почне жорстко переслідувати порушників закону, осіб, причетних до вчинення конкретних резонансних злочинів, а не просто звинувачуваних, як Тимошенко, в абстрактній «державній зраді»? Чи повірять громадяни в те, що хай краще буде корумпована, але сильна команда Януковича при владі, аніж демократичні, але слабкі лідери «Фронту змін», «Удару» чи БЮТ. Експерти ТК стежитимуть і далі за розвитком цієї сюжетної лінії.

Завершилося «Шустер Live» відвертим підіграванням Банковій, коли Савік Шустер «буквально на десять секунд» надав слово Інні Богословській для висвітлення подробиць скандалу в Раді, коли депутати-бютівці влаштували їй обструкцію і не дозволили виголосити звіт про «нові факти державної зради Тимошенко».

Треба віддати Богословській належне – цією можливістю вона ефективно скористалася, щоби звинуватити БЮТ у перешкоджанні свободі слова. І в бютівців, зокрема одного з учасників скандалу Сергія Пашинського, не знайшлося адекватних контраргументів, щоб її спростувати. Пашинський просто підмінив поняття і провів фальшиву аналогію між депутатами-«урками», які били бютівців у парламенті, та Богословською. Тобто, якщо це була провокація з боку Богословської, то бютівці на неї клюнули і втратили підтримку аудиторії.

У «Великій політиці» («Інтер») зробили навпаки. Замість речника влади головною дійовою особою був Олександр Турчинов – заступник і «права рука» Тимошенко. І обговорення подій у Миколаєві відбулося в другій частині передачі. Йому краще, ніж його колегам, удавалося реагувати на гострі запитання (зокрема, про обструкцію Богословської чи виключення з фракції Королевської).

Однак коли Кисельов поставив незручне запитання про рейтинг БЮТ і Тимошенко порівняно з рейтингами Партії регіонів та Януковича, Турчинов вдався до підміни понять і зміни теми: почав вказувати на переслідування соціологів, посилаючись на скандал із викликом до СБУ вченої ради Інституту соціології НАНУ та навішуючи на владу ярлик «тоталітаризм». Треба віддати належне Кисельову, який не відставав від Турчинова і кілька разів вимагав прямої відповіді. Шкода лише, що таку наполегливість ведучий демонструє чомусь виключно у спілкуванні з опозиціонерами:

«Велика політика», «Інтер», 16.03.2012:

«Євгеній Кисельов: Вот есть данные общеукраинского опроса, который проведен уважаемым социологическим центром, киевским институтом, международным институтом социологии, КМИСом. Проходил этот опрос с 9 по 19 февраля нынешнего года методом интервью, общеукраинский, повторяю, опрос, был опрошен 2031 респондент с максимально допустимой в таких исследованиях статистической ошибкой, которая не превышает 3,3%. И вот какие получены результаты. Если бы выборы в Верховную Раду состоялись в ближайшее воскресенье, то Партию регионов поддержали бы 17,3% опрошенных, “Батькивщину” 13,1%, “Фронт змин” Арсения Яценюка 8,1%, Компартию Украины 5,4%, “Удар” Виталия Кличко – столько же – 5,4% и “Свободу” Олега Тягнибока 3,4% респондентов. И еще 3% участников опроса проголосовали бы за “Сильную Украину” Сергея Тигипка, которая, как стало известно, в эту субботу проводит объединительный съезд с Партией регионов и самостоятельно в выборах принимать участие не будет. Это, кстати, не означает, что 3% “Сильной Украины” можно автоматически приплюсовать к результату Партии регионов. Результат остальных политических сил меньше величины статистической погрешности. Кроме того, 12,3% опрошенных заявили, что не пойдут на голосовать. И более четверти опрошенных, 25,6%, не определились с выбором либо затруднились ответить. А вот результаты ответов на вопрос, за кого бы проголосовали вы, если бы в ближайшее воскресенье надо было выбирать Президента Украины. За Януковича сказали 16,8%, за Тимошенко – 12,9%, за Яценюка – 8,7%, за Кличко – 6% ровно, за Тигипко – 4,3%, за Симоненка – 4% ровно, за Анатолия Гриценка – 2,9%, за Олега Тягнибока – 1,9% и за Наталью Королевскую – 1,2%. Список возможных участников выборов этим не исчерпывается. Но результаты против остальных фамилий составляют доли процента и гораздо меньше величины допустимой в таких исследованиях погрешности. Кроме того, 8,3% сказали, что не пошли бы голосовать, против всех проголосовали бы 5,4%. И 22,2% либо не определились с выбором, либо затруднились ответить на поставленный вопрос. Вот такие цифры, и, на самом деле, они повторяются, отличаюсь, ну, в переделах вот этой самой допустимой статистический погрешности в большинстве проводимых социологических исследований. Вы скажите, что заговор социологов против партии.

Олександр Турчинов: Ні, ви знаєте, у мене є відповідь. І я думаю, що цю відповідь бачили всі телеглядачі, які дивились новини на цьому тижні. Коли соціологічний інститут в повному складі наукову раду викликали до СБУ, я думаю, що після таких викликів рейтинг у Януковича може бути ще вдвічі більший. Це вони йому замало намалювали. Мабуть, слідчі в СБУ вимагали об’єктивніші в лапках підходити до соціологічних досліджень. Ну, вибачте, коли…

Євгеній Кисельов: Вы же знаете прекрасно, что…

Олександр Турчинов: Буду завершувати свою думку…

Євгеній Кисельов: Что эта история не имеет никакого отношения к цитированию…

Олександр Турчинов: Ми ж не на допиті у ГПУ, так чи ні? Давайте я буду завершувати свою думку. Є можливість у нас поспілкуватись, я сподіваюсь.

Євгеній Кисельов: Да, пожалуйста.

Олександр Турчинов: Тому, ви знаєте, коли всі вчені ради в повному складі будуть викликати на допити в СБУ, я думаю, що рейтинг, соціологічний рейтинг, нереальний, соціологічний рейтинг Партії регіонів буде триматись на першому місці. Хоча реалії, ці реалії буквально на тижні засвітили в проведеному об’єктивному дослідженні агентства “Рейтинг”, відоме, незалежне від державних інституцій, до речі. Послугами якого користуються і міжнародні інституції. Вони поставили рейтинг об’єктивний, який вже протягом 3 місяців не є таємницею в країні. На 1-му місці перебуває “Батьківщина”, і розрив з Партією регіонів щомісяця у нас збільшується. Це неможна вже приховати. Навіть викликаючи на допити в СБУ вчених, які, ну, змушені давати якісь матеріали, це вже не можна приховати, ви розумієте. І те, що Партія регіонів втрачає щодня підтримку не тільки в Центральній, Західній Україні, в Східній, в рідному Донбасі вони втрачають підтримку. Люди пишуть. Я не хочу просто, користуючись тим, що дивляться всі телебачення, я не хочу повторювати, що вони пишуть в Донбасі по відношенню до Партії регіонів і президента Партії регіонів.

Євгеній Кисельов: Простите, пожалуйста, Александр Валентинович, но все-таки.

Олександр Турчинов: Все-таки, будь ласка.

Євгеній Кисельов: Все-таки, значит, вы же отлично знаете, извините, что я возвращаюсь к тому, что я пытался уже сказать, вы отлично знаете, что история с вызовом ученого совета института социологии Национальной академии наук к социологическим опросам никакого отношения не имеет.

Олександр Турчинов: Безумовно.

Євгеній Кисельов: СБУ расследует…

Олександр Турчинов: Просто співпало, я розумію.

Євгеній Кисельов: Дело по поводу якобы имевшего место там расхищения средств, которые были выделены Евросоюзом. Именно поэтому. Поскольку там иностранные деньги, этим занимается СБУ. Следователь, даже не разобравшись, кто за эти вещи отвечает – дирекция или ученый совет – вызвал весь ученый совет. Уже все заявления, по-моему, включая президента, сделаны, что это, так сказать, эпизод недопустимый. Что же касается цифр. Но вот, есть, к примеру, данные центра социологических и маркетинговых исследований, который сокращенно называется СОЦИС, одним из учредителей которого является ваш однопартиец уважаемый член фракции БЮТ Игорь Грынив, известный социолог. И вот данные, которые он дает, они вот примерно совпадают с данными КМИСа или его тоже там, простите. Я не хочу утомлять наших зрителей вот этими цифрами с десятых долей, но там вот практически та же самая картина. “Батькивщину” опережает Партия регионов, на третьем месте “Фронт змин”, ну, и так далее. То же самое относительно персоналий. Что же против вас, что ли работает господин Грынив?

Олександр Турчинов: Я хочу вам сказати, що не треба Партії регіонів тішитись рейтингами, які вже зовсім інші, ніж ті, які були, скажімо, рік тому під час того, коли люди ще сподівались, що, може, дійсно життя покращиться, як їм обіцяли ці керівники. Тому, ви знаєте, навіть впливаючи на дослідження, неможна вже підняти свій авторитет у людей. Тому що авторитет у цієї влади, у людей вже не існує. І ви знаєте, зверніть увагу, даже в цих рейтингах, які зараз ви спробували оприлюднити, величезна кількість людей відмовляється відповідати на питання. Величезна кількість людей. До 20%.

Євгеній Кисельов: Это правда.

Олександр Турчинов: Тобто люди бояться. Люди бояться говорити правду, тому що, вибачте, у нас люди позбавлені прав в Україні. У нас люди можуть бути пограбовані, зґвалтовані, знищені.

Євгеній Кисельов: А, может быть, они просто…

Олександр Турчинов: Задавлені машинами чиновників…

Євгеній Кисельов: Разочарованы не только властью, но и оппозицией?

Олександр Турчинов: Ви знаєте, я не можу сказати, що опозиція у нас досконала. Та безумовно, безліч питань, безліч проблем, безліч складнощів, велика кількість помилок – все це можна говорити, це є правда. Але, вибачте, в тоталітарній країні, яку сьогодні будують в Україні, опозицією бути достатньо важко.

Євгеній Кисельов: А вы действительно считаете, что Украина – тоталитарное государство?

Олександр Турчинов: Фактично ми уже наблизились до цього.

Євгеній Кисельов: Наблизились или уже?,

Олександр Турчинов: Ну, нехай уже експерти говорять вже чи наблизились, але ж коли країна передвоюється на реальне гетто. Ну, люди позбавлені елементарного – захисту, правосуддя. У нас не існує правосуддя. І я знаю, ви будете в другій частині обговорити ці питання. Вибачте, ну, факти, які стали, скажімо, початком того, що відбулося в Миколаєві, що вчора відбулося в Сімферополі. Коли уже люди не можуть захистити своїх дітей.

Євгеній Кисельов: Я прошу прощения. Александр Владимирович, просто чтобы нам не забегать вперед.

Олександр Турчинов: Не це головне…

Євгеній Кисельов: Александр Валентинович, извините, ради Бога. Я просто, вот, про николаевскую историю, мы сегодня будем говорить отдельно.

Олександр Турчинов: Я не за николаевскую. Я за киевскую, можно?

Євгеній Кисельов: Да, конечно.

Олександр Турчинов: За киевскую, да.

Євгеній Кисельов: Ради бога.

Олександр Турчинов: І що відбувається. Вбивці на волі. Їх відпускають. Демішкан, знаєте, такий друг Януковича Віктора Федоровича – керівник “Автодору”. Його син, щоб захопити бізнес, вбив людину. Прив’язав на спину батарею і утопив. І його відпускають перекваліфікувавши цей злочин ненавмисний. Ви розумієте, ненавмисно він прив’язав батарею, ненавмисно втопив людину. Отаке судочинство сьогодні в Україні, коли люди незахищені, коли за ґратами знаходяться політв’язні, політики, опоненти режиму. А реальні вбивці, ґвалтівники, знаходяться на свободі. І коли б люди не піднялись в Миколаєві, і ці б ґвалтівники сьогодні би спокійно би гуляли.

Євгеній Кисельов: Я хотел бы еще раз уточнить свой вопрос. Значит, вы считаете, что сегодня в Украине тоталитарный режим.

Олександр Турчинов: Фактично будується тоталітарний режим.

Євгеній Кисельов: А вот вам не кажется, что именно из-за того, что во многих оценках, на мой взгляд, оппозиция изменяет чувство меры. Ну, послушайте, ну, тоталитарный режим в Северной Корее. Вот там существует, простите меня…

Олександр Турчинов: І Януковичу, і його колегам по Кабінету Міністрів, по силовим структурам ще дійсно треба попрацювати.

Євгеній Кисельов: Авторитарные режимы. У них у всех…

Олександр Турчинов: Є куди зростати, так чи ні?

Євгеній Кисельов: Понимаете, когда, вот, существующее политическое устройство характеризуется как тоталитаризм, мне кажется, в этом любой здравомыслящий человек ощущает некий перебор и может терять доверие. Вам не кажется, что есть такая опасность?

Олександр Турчинов: Ви знаєте, ті, хто уже безпосередньо мав справу з українськими судами, хто мав справу з українськими силовиками, так вже не вважає. На жаль, так вже не вважає. Коли на допитах вбивають людей, коли знущаються в виправних колоніях над людьми так, що вони вскривають собі руки. Коли люди закінчують життя самогубством, викидаються із вікон під час звичайних…

Євгеній Кисельов: Ведь вы же… А что когда вы были у власти, простите, и кстати возглавляли одно из силовых ведомств, ничего подобного не происходило в Украине?

Олександр Турчинов: Такого свавілля, безумовно, не було. Да, були помилки. Можна говорити про якісь економічні. Але ж свавілля не було, знущання над людьми не було. Безправності такої, безкарності такої не було.

Євгеній Кисельов: Хорошо, Александр Валентинович, мне хотелось бы дать возможность коллегам задать те вопросы, которые их интересуют».

Так само на запитання заступника головного редактора «Комерсанту-України» Валерія Калниша про різницю між владою та опозицією Турчинов знову обрав шлях підміни теми розмови. Коли ж Кисельов натякнув на це, Турчинов обмежився стандартними пропагандистськими штампами, підтвердивши установку в словах Калниша про те, що опозиція так і не спромоглася за останні два роки запропонувати суспільству альтернативу:

«Валерій Калниш: Александр Валентинович, смотрите, вот ситуация. Я все-таки повторю свой вопрос. Из вашего выступления, из, в общем-то, окружающей действительности как бы понятно, что нынешний режим, скажем так, не идеален, мягко говоря. Чем отличаетесь вы? Что вы можете предложить взамен вы? Юлия Владимировна Тимошенко за то время, которое находится и в СИЗО, и в колонии, фактически не выступила с каким-либо программным документом, который можно было считать хотя бы предвыборной кампанией, предвыборной программой оппозиции, чтобы вы четко объяснили людям, почему вы лучше, чем они. Вот этого нет. Поэтому у меня вопрос. Можно назвать хотя бы четыре позиции, с которыми вы будете идти к людям, чтобы они сделали выбор в вашу пользу. Не знаю, можно ли говорить о “Батькивщине”, или модно ли говорить об оппозиции в целом. И второй вопрос. Исходя из вот этих черных тонов, в которых сейчас, вот, шла речь первые 10 минут беседы, я хотел бы у вас узнать, допускаете ли вы возможность того, что если у нас несправедливость в судах и своевольничают силовики, что Юлию Тимошенко осудят еще и за убийство Щербаня, в чем ее подозревают? Допускаете ли вы такую возможность при нынешнем режиме, при режиме Виктора Януковича? Спасибо.

Олександр Турчинов: Ви знаєте, при цьому режимі і будь-кого можуть осудити і за вбивство Кеннеді. І для них це буде нормально. Вони скажуть, що бачите, дослідили матеріали і маємо в цьому переконання. На жаль, суди сьогодні взагалі не розглядають аргумент, не розглядають факт, не розглядають докази. Банальне фальшування справ. Навіть справи вони фальшують нахабно і цинічно, не приховуючи це. Ну, згадайте, будь ласка, останній суд проти Юлії Тимошенко. Коли вони фальшували так швидко свої докази, що оформили їх 31 квітня. І таких фактів безліч. Коли підроблені експертизи. І до речі, ви пам’ятаєте тиждень тому експерт Київського національного інституту судової експертизи розповів, як це робили. Як людей збирали і не випускали, поки вони не поставлять підписи під документом, який не читали. І так далі, і так далі. Розумієте, це вже всі бачать, всі це знають. Але ж маховик продовжує перемелювати людей. Справи проти Юрія Луценка. За проведення Дня міліції, який у нас і продовжується щороку проводити. Він знаходиться сьогодні за ґратами, розумієте. Не змогли знайти жодного корупційного злочину. Ви знаєте, навіть іноземних експертів запрошували, платили їм бюджетні кошти, великі бюджетні кошти для того, щоб знайти хоч якусь пляму корупційну проти Юлії Тимошенко. Не змогли. І зараз починається оця вакханалія. Починається, коли розуміють, що газова справа зруйнована. І до речі, коли ми говоримо про звинувачення. Вчора (ми тільки сьогодні отримали про це інформацію) Європейський суд з прав людини прийняв рішення на підставі 39-го пункту регламенту своєї роботи. Я хочу пояснити тим, хто не знає. Цей пункт стосується політв’язнів, життю яких загрожує небезпека. Цей пункт використаний по відношенню до Юлії Тимошенко. Тому що те, що її життю загрожує небезпека, це зрозуміло всім, не тільки в Україні, а і за її межами. І суд вимагає негайно за межами колонії почати її лікувати. З листопада місяця вона не встає. З листопада місяця вона не може самостійно пересуватись. Її катують, не даючи можливість лікуватись. І це відбувається, як ви кажете, не в тоталітарній, пан Кисельов, країні. Це звичайна країна, де вбивають в в’язницях….

Євгеній Кисельов: Ну, может подождем хотя бы завтрашнего дня. У меня такое ощущение, что вот вы ушли в эту медицинскую тему запутанную да. А на ответ…

Валерій Калниш: Бог с ним. Вот это, собственно говоря, я очень хорошо отношусь к оппозиции. У меня…

Євгеній Кисельов: Я не услышал ответ на ваш вопрос.

Валерій Калниш: У меня фактически…

Олександр Турчинов: Зараз продовжу відповідь на питання, яке ви поставили.

Валерій Калниш: Поэтому люди, собственно говоря, не голосуют за оппозицию, потому что она не получает конкретных ответов на конкретные вопросы. Бог с ним. Снимается вопрос.

Олександр Турчинов: Ні, ні. Будь ласка.

Валерій Калниш: Скажите мне хотя бы тогда одну простую вещь. Мы сейчас говорим о медицине. Можно ли хотя бы знать, чем больна Юлия Владимировна Тимошенко? Все теряются в догадках, серьезно. Мы не знаем. Мы видим некое следствие. Она не встает. Да. Мы можем ли хотя бы понять, хотя бы приложить на себя о какой болезни речь идет? Спасибо.

Олександр Турчинов: Це дуже серйозна хвороба хребта. І повністю діагностика цієї хвороби і канадськими лікарями, і німецькими лікарями, і українськими лікарями, які об’єктивно досліджували матеріали рентгенів, МРТ, передані і пенітенціарній службі, і при Генеральній прокуратурі тощо. Я – не лікар. Я не хочу діагностувати. І це некоректно розповідати діагнози будь-якої людини. В той же час, я ще раз підкреслюю, це дуже серйозна хвороба хребта, яка не дозволяє їй самостійно пересуватись. І висновок лікарів, коли не почати негайно її лікувати, це треба було ще в листопаді робити. Її життю реально загрожує небезпека. Я повернусь до питання, яке ви також задавали. Ви знаєте, чим відрізняється опозиція від цієї влади, і що головне буде робити опозиція повернувшись до влади. В першу чергу, ми припинимо згортання демократії в нашій країні. Треба відновити демократичний процес. Не може обмеження свободи і прав людини під будь-якими гаслами. Вони розповідають про реформи, які перетворюються в реформи, що роблять жебраками мільйони і збагачують купку оточення чинної влади, чинного Президента.

Євгеній Кисельов: Так, а в чем, простите…

Олександр Турчинов: Такі реформи – я продовжу – нікому не потрібні. Я хочу сказати, що будь-яке згортання свобод неможливо. Ми відновимо свободу і демократію в Україні. Це перше завдання. І головне завдання, без якого не може розвиватись ні економіка, без якого не можуть розвиватись соціальні програми, без якого не можна розглядати Україну як цивілізовану державу. І, безумовно, ми відновимо повернення України до європейської спільноти. Ми були в кроці від реальної європейської інтеграції. Крок залишався.

Євгеній Кисельов: А что ж вам помешало добиться прогресса на этом пути?

Олександр Турчинов: Ви знаєте, якраз прогрес був. І якраз те, що зробив уряд Тимошенко, на цьому фактично 2 роки їхав уряд Азарова-Януковича. І фактично ще півроку – і Україна була б, я маю на увазі до 2009 року і 2010 року, і вона б уже була фактично асоційованим членом європейської спільноти. І це перекреслили».

Більш-менш адекватна розмова за мотивами подій у Сімферополі та Миколаєві вийшла у форматі «РесПубліки», 5 канал (18.03.2012). Однак і в цьому форматі представник БЮТ не втримався й використав саму ситуацію в політичних цілях, а також притягнув за вуха до злочинів та виклику в СБУ вченої ради Інституту соціології мотив «помсти Януковича». Шкода, що це зробив такий, у принципі, відкритий і непомічений у тупому повторюванні партійної пропаганди Андрій Шкіль. Оскільки він міг, як і журналіст Сергій Рахманні, більш зважено й точно підійти до характеристики загальної проблеми влади і правоохоронної системи в Україні:

«РесПубліка», 5 канал, 18.03.2012

«Анна Безулик: Ми продовжуємо. Отже давайте все ж таки спробуємо зрозуміти, чому і де не спрацьовує система. Я підкреслюю…

Андрій Шкіль: От давайте подивимося на це трішки з іншого, з висоти, да… От що думає простий пересічний громадянин, а тим паче працівник правоохоронних органів? Якщо Президент України з почуття особистої помсти, особистої неприязні і особистого страху може запхати у в’язницю без вини Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко і міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, то чому він, працівник міліції, не може для своєї власної вигоди когось посадити чи когось відпустити? Когось п’яного прикрити, а когось, навпаки, заарештувати. Чому йому не використовувати своє службове положення, коли Голова держави, Гарант Конституції, перша особа, яка повністю володіє монопольно всім в Україні, може собі дозволити особисту помсту? Як колись, коли ми призначали, коли ми обирали, не ми, але Верховна Рада, обирала нового Генерального прокурора, то я казав: “Панове, забудьте про бейсбольну біту. Якщо ви надалі хочете використовувати прокуратуру, як ви в 90-х роках використовували бейсбольну біту, то я думаю, перший, хто мав про це заявити, якщо він чесна і порядна людина, – Генеральний прокурор. Не погоджуйтесь на роль дерев’яної палиці”. На превеликий жаль, така згода відбулася. Тому що зараз не треба владі нічого – ні бандитських формувань, ні рекетирських угруповань, вона сама є головний рекетир, бандит, злочинець, влада, яка зводить політичні рахунки через інкримінацію кримінальних злочинів. Весь світ дивиться на це, бо правду, я погоджуюся, каже пан Станіслав, що світ став прозорий, доступніший, і Україну не можна заховати долонями від того, що відбувається в країні. Не можна шляхом особистої помсти руйнувати державу. От де, як на мене, головна стратегічна помилка влади. І це будь-якої влади. Не дай Бог, наступна влада (я впевнений, що в цьому році 28 жовтня зміниться влада хоча б у парламенті і поступово в цілій країні) – не дай Бог, наступна влада буде повторювати помилки, не помилки – буде руйнувати громадянське суспільство, українську державу і правоохоронну систему, як нинішня.

Анна Безулик: Питання в тому, що і як треба змінити в системі, аби від прізвища президента ситуація не змінювалася?

Святослав Піскун: Демократія гарантує…

Андрій Шкіль: Я погоджуюся, що зміна законодавства повністю, я буду голосувати “за” за кожний новий закон. Але треба відповідальність чиновників за або “захотянки” свого начальника, або за те, що він хоче поцілувати не туди…

… Сергій Рахманін, “Дзеркало тижня”: Відсутнього, двічі машина його особисто збивала пішоходів на смерть, і жодного разу винним в ДТП він не був визнаний. Колись один мій знайомий міліціонер казав, що у справах з ДТП є три варіанти. Перший – якщо винний водій, він сідає. Якщо винний пішохід – водій отримує умовно. Якщо за кермом людина з влади, то байдуже хто винний – він не сідає. От вам три варіанти. І я про це думав, знаєте, в якому сенсі. У нас безкарність справді стала такою абсолютно буденною річчю. І говорити зараз про те, що злочинна влада, не злочинна влада – це було завжди. Просто останнім часом це відбувається надто цинічно, надто зухвало. Ось це єдина подробиця, але це було за всі часи. І проблема полягає в тому, що влада завжди думає, що її це не торкнеться. І щоб ситуація змінилася, недостатньо ухвалювати якісь нові закони…

Чому в нас не відбувається, не імплементується принцип, що закон однаковий для всіх? Вони завжди думають, що їх та їхньої рідні це не стосується. Саме тому безкарність стає жахливою для решти, але не стає для них. От, в принципі, є ще один момент, на який, на жаль, не звертають уваги. В нас жорстокість стала буденною, чому? У нас жорстокість навколо, в нас її прищеплюють щодня. В нас теленовини деяких телеканалів повністю складається з жорстоких сюжетів. У нас телебачення пропагує жорстокість, у нас книжки пропагують жорстокість, у нас показують бійки депутатів, депутати хизуються жорстокістю і не несуть відповідальності за те, що роблять. І люди, які дивляться, всмоктують усе це, для них жорстокість стає буденною, звичною. Ми дивуємось: чому вони такі бездумно жорстокі? Чому дивуватися, коли жорстокість є звичною. У виконання всіх, від депутатів до потвор з підворітні. Жорстокість є звичайною, до неї звикають. І такою ж звичайною є безкарність. І ці дві речі призводять до того, що відбулося в Миколаєві».