З точки зору маніпулювання масовою свідомістю влада й опозиція різняться лише доступом до медійних ресурсів. Тому опозиціонерам, урешті-решт, варто замислитися не лише про форму, але й про зміст своїх публічних декларацій.

Трапляються моменти, коли творці політичних ток-шоу явно відчувають дефіцит резонансних інформаційних приводів. У такі моменти, зазвичай, беруть паузу професійні телеспікери з провладної фракції й або перепочивають десь за межами ефіру, або сумирно дрімають у павільйонах – як-то кажуть, «для меблів».

Здається, саме в такі моменти вкотре дається відмашка на появу в ефірі когось із опозиціонерів, хто, за хитрим планом політтехнологів, може знадобитися для регулювання передвиборних і післявиборних розкладів.

У такий момент інформаційного затишшя, після резонансу навколо трагічних подій у Миколаєві, топ-новиною неочікувано стає звістка про призначення міністра економічного розвитку і торгівлі.

За значенням для простих громадян цю новину можна порівняти хіба що зі зміною в радянські часи персонажів на посаді міністра АПК. Як кажуть у народі – «ні ззаду, ні спереду». Річ тут не стільки в особистості самого Петра Олексійовича – якраз доволі харизматичної у вузьких колах. А в тому, що для того щоби всерйоз братися за творення «прозорої української економіки» (так, принаймні, анонсувалися наміри нового міністра в програмі «Свобода слова» на ICTV), треба ще як мінімум поєднувати повноваження міністра внутрішніх справ, голови СБУ й генерального прокурора – і це ще нічого не гарантує.

У країні, де корупційна рента стягується навіть із фарбування шкільного спортзалу, сподівання на економічну прозорість та осмислену прогресивну економічну політику в інтересах усього суспільства нагадують або відверту «маніловщину», або передвиборний піар.

Тому коли глядачі почули першу відповідь новоспеченого міністра на головне запитання ведучого (треба віддати належне Андрію Куликову за його безпомилковий вибір), далі можна було зі спокійною душею перемикати канал. Оскільки основні меседжі Порошенка були звичайними безпідставними твердженням та узагальненнями:

ICTV, «Свобода слова», 26.03.2012

«Андрій Куликов: Глядачі у студії “Свободи слова” поділилися сьогодні відповіддю на запитання “Чи сприятиме покращенню економічної ситуації призначення Петра Порошенка на посаду міністра?”. 44% глядачів у студії вважають, що сприятиме, – зелена крива. 56% вважають, що не сприятиме, – це червона крива. Активно працюйте з пультами, пані та панове. Я запрошую до центрального мікрофона міністра економічного розвитку та торгівлі України Петра Порошенка. Пане Порошенко, вітаю вас з призначенням на відповідальну урядову посаду. Але от деякі експерти вважають, що ви погодилися на це призначення з метою захистити свій бізнес політичним дахом. Наскільки це справедливо?

Петро Порошенко, міністр економічного розвитку та торгівлі України: Добрий вечір, шановні телеглядачі! Добрий вечір, шановна студія! Я дам, на мою думку, достатньо несподівану відповідь. Це правда. Це правда. І я пішов на посаду міністра економіки, економічного розвитку і торгівлі того, щоб захистити бізнес, для того, щоб захистити українську економіку. Я вважаю, що український бізнес...

Андрій Куликов:: З мого запитання ви випускаєте слово “свій”…

Петро Порошенко: Та, звичайно, бо я переконаний в тому, що українська економіка, український бізнес саме зараз потребує захисту. Якщо ви опитаєте, спитаєте людей враження, яке сьогодні є найбільшою загрозою, яку вони відчувають, серед перших п’яти загроз обов’язково буде падіння виробництва, обов’язково буде загроза втрати робочого місця, обов’язково буде невпевненість у завтрашньому дні, обов’язково буде ризики національної валюти. І я переконаний, що професійна діяльність на цій посаді дасть можливість цим людям відчувати себе набагато впевненіше. І я хотів подякувати, подякувати всім вам, дорогі, 44, мені здається, відсотки, які підтримали моє рішення, щодо того, щоб піти і працювати для того, щоб захистити українську економіку від ризиків.

Андрій Куликов:: Ну, підтримали може і більше, може і менше – це 44%, які вважають, що ваше призначення сприятиме покращенню економічної ситуації.

Петро Порошенко: Дуже дякую, Андрію! Але я хотів би звернутися до всіх 56%, які вважають, що нічого не вийде. Бо це для мене є надзвичайно сильною мотивацією, щоб своєю працею, своєю роботою переконати і довести вам, що сьогодні можна зробити все можливе. Навіть одна людина здатна робити величезні кроки, для того, щоб кожен з вас мав можливість відчути, що в наслідок цієї роботи українська економіка стала кращою, стала прозорішою, стала менш корумпованою…».

Подальші «танці з бубном», які мали стосунок хіба що до піарного самоствердження нового міністра, не мали жодного прикладного сенсу. Неупереджений глядач отримав можливість переконатися, що з точки зору риторичної підготовки пан Порошенко приємно вирізняється на загалом доволі сірому тлі своїх колег по уряду та інших органах влади. Але красива риторика, як підтверджує політична доля ще одного, донедавна перспективного політика, міністра й віце-прем’єра, мало що гарантує.

Дивним чином амбіції на поважне місце в українському політикумі зазвичай супроводжуються не лише фінансовими, але й вагомими особистісними втратами. Обираючи передвиборну модель поведінки (чи то самостійно, чи з підказки політтехнологів), політики штучно звужують поле для інтелектуального маневру, свідомого й адекватного реагування в публічних дискусіях. Пояснення тут дуже просте.

Майже кожен український політик має три основних недоліки:

- не спирається на масову підтримку громадян, оскільки змушений захищати передусім власний інтерес та інтереси своїх спонсорів;

- не має уявлення про реальні інструменти втілення в життя декларованих добрих намірів;

- прагне будь-якою ціною уникнути відповідальності, тому в риториці оперує демагогічними абстракціями.

Цей висновок стосується політиків незалежно від провладного чи опозиційного статусу. Просто для опозиціонерів ця проблема актуальніша, оскільки вони позбавлені можливості маніпулювати державними ресурсами.

Минулого тижня нагоду для повноцінного перебування в телеефірі мали двоє відомих опозиційних політиків. І обидва підтвердили наші висновки.

Втім, Олег Тягнибок у «Великій політиці» на «Інтері» був не вперше і, можна сказати, без особливих проблем «відкатав обов’язкову програму». Слід зазначити, що ні Євгеній Кисельов, ані його гість не створили одне одному жодних проблем. А запитання про матеріальне становище Тягнибока й автомобіль дещо здивувало самого лідера ВО «Свобода», оскільки ведучий уже ставив його в одній із попередніх програм.

Більш показовим, на наш погляд, був виступ Наталії Королевської у «Свободі слова» на ICTV.

Зазнавши поразки в боротьбі за політичну спадщину Юлії Тимошенко, Королевська була змушена створити новий політичний проект, під який сформулювала стандартний набір тез, і тепер проголошує їх за кожної нагоди. Для зручності сформулюємо їх і ми.

Отже:

- ми творимо нову партію і збираємося привести у владу нових людей, щоб якісно змінити владу. Ці люди з числа громадянських активістів, які довели свою здатність відстоювати інтереси людей;

- ці люди написали сьогодні законопроекти («пакет народних реформ»), завдяки яким комунальні тарифи стануть «ефективнішими і меншими», збільшиться кількість робочих місць, а зарплата, зрозуміло, стане вищою;

- цей пакет народних реформ уже в парламенті, але за нього ніхто не хоче голосувати, бо ніхто не хоче змінити якості політики й економіки, але от наша сила прийде в парламент і тоді все зміниться.

Постає цілком закономірне запитання: якщо існує цілий пакет народних реформ і ви стверджуєте, що за його допомогою можна «просто и легко снять многие болевые точки», оприлюдніть його, пошліть своїх активістів роз’яснювати народу їхню суть, а також конкретно й поіменно вказуйте тих депутатів і чиновників, які стоять на заваді цьому чудовому «плану порятунку країни».

Чому активно використовувати новий політичний мем «пакет народних реформ» в ефірі можна, а витратити ефірний час, щоб розказати, в чому конкретний зміст хоча б кількох реформ із цього пакета – ні?

Чи не тому, що цей «пакет» належить до тієї ж низки політтехногічних симулякрів, що і «5 кроків назустріч людям» чи «покращення життя вже сьогодні»?

Всі ці претензії, звісно, не лише персонально до пані Королевської. Вони однаково стосуються майже всіх українських політиків із усіх таборів, чия політична стратегія зводиться до простого бажання: ви нас оберіть (нових і молодих, досвідчених і розсудливих, із «пакетами реформ» і «національними стратегіями»), а ми там у владі якось самі розберемося.

Так що з точки зору маніпулювання масовою свідомістю, влада та опозиція різняться лише доступом до медійних ресурсів. Де перевага, певна річ, завжди на боці влади. Саме тому опозиціонерам, урешті-решт, варто замислитися не лише про форму, але й про зміст своїх публічних декларацій.

ICTV, «Свобода слова», 26.03.2012

«Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна лідер партії “Україна, вперед!”: … правильные программы, которые хочется подержать. Там все написано абсолютно правильно. Но в результате за двадцать лет у нас бедные становятся беднее, а богатые становятся богаче. И когда анализируешь эту ситуацию, то понимаешь: сегодня есть власть нынешняя, есть власть предыдущая и есть единственная настоящая позиция – это народ Украины. Это люди, которые сегодня едины, едины в том, что жить за последние годы, а особенно за последние два года, стало значительно хуже. И когда у нас поднимается вопрос – есть в стране дефолт или будет дефолт, кризис или нет, то лучший всего ответ на этот вопрос дают люди. Когда во Львове пенсионер спрашивает, как прожить на 800 гривен. Когда молодежь в Житомире задает вопрос, как найти первое рабочее место. Когда предприниматели Полтавы, хлебопекарни, задают простой вопрос: сегодня нет в сосисках мяса, скоро в сметане не будет молока и скоро в хлебе не будет муки, – потому что те репрессии, которые против них устраивают контролирующие органы, загоняют бизнес в тень и не дают делать качественные продукты. Когда предприниматели Донецка задают простой вопрос: мы вложили деньги, мы создали рабочие места, сегодня у нас просто отбирают этот бизнес. Поэтому кризис и дефолт сегодня, в первую очередь, есть у простых людей. У людей, которые не доверяют политикам и которые не доверяют действующей власти. А власть, она засасывает как болото. И со временем все начинают квакать одинаково. И, к сожалению, сегодня нет кризиса только в Верховной Раде, в Кабинете Министров, в Администрации Президента. Там нет кризиса, там нет дефолта, там все стабильно. Сегодня есть кризис в стране. И я уверена, от того, что мы будем менять местами власть прошлую и власть нынешнюю, от того, что мы будем менять местами политиков, но не будем менять качество политики, ситуация не измениться. И если я приду одна во власть, ситуация не изменится.     Не изменится качество политики, не изменится та система, которая выстроена за двадцать лет. Система коррупции и система репрессий. Сегодня наша задача…

Андрій Куликов: Вот я вас слушаю, госпожа Королевская, и вы упоминаете о власти нынешней, о власти прошлой. Я так себе думаю: есть только миг между прошлым и будущим. О будущем что-то вы ничего не говорите.

Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна, лідер партії “Україна, вперед!”: Можно я как раз к этому перейду. И наша задача сегодня – это изменить качество политики, изменить качество экономики. Не менять директоров экономики, а изменить качество. Это можно сделать только одним путем – привести в политику новых лидеров. Привести тех людей, которые своими делами, своими поступками, своими знаниями, доказали, что они могут реально бороться за право в стране, что они умеют не только отстаивать свою гражданскую позицию, но они еще способны работать на страну, а не конвертировать страну в свои карманы.

Андрій Куликов: Вот мы помним, как в Киеве господин Черновецкий привел такую молодую команду, новые лица, новые люди…

Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна, лідер партії “Україна, вперед!”: Хорошая была команда. Поэтому, Андрей, мы на прошлой неделе собрали гражданских лидеров со всей страны. Людей, которые не просто бастовали последние два года, а людей, которые также писали народные реформы и подавали законы в парламент. Людей, которые уже имеют историю и имеют за собой знания, опыт и умение. Людей, которые написали пакет законопроектов, где четко изложили, что сегодня нужно сделать для того, чтобы создавались рабочие места. Что сегодня нужно сделать, чтобы не росли коммунальные тарифы, а наоборот, были эффективные и были меньше. Что сегодня сделать, чтобы поднять заработные платы и пенсии. Что сегодня нужно сделать, чтобы у нас была не страна репрессий, а страна возможностей, чтобы прекратить политические, социальные и экономические репрессии в стране. И этот пакет народных реформ находится в парламенте. Ни один из этих законопроектов не был проголосован, потому что сегодня никто не хочет менять качество политики, никто не хочет менять качество экономики. Поэтому наша задача – не приводить команду Черновецкого, симпатичных и молодых, а приводить тех людей, которые пользуются сегодня доверием, тех людей, которые могут доказать, что они способны это сделать, и людей, которые готовы брать на себя ответственность.

Андрій Куликов: Я когда слышу «пользуются доверием», у меня мурашки по коже бегут, потому что доверием уже воспользовались так, что дальше некуда. Олег Устенко.

Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна, лідер партії “Україна, вперед!”: Вы знаете, кто-то в это время пользовался доверием, а кто-то реально борется. И кто-то реально сегодня не опускает руки, и кто-то действительно верит в то, что можно построить страну. Страну, в которой мать, отправляя ребенка в школу, будет уверена в том, что его научат быть успешным. А врач, когда будет видеть больного, будет думать о том, как его вылечить, а не о том, как прокормить свою семью. Страну возможностей, а не репрессий.

Андрій Куликов: Олег Устенко.

Олег Устенко, Міжнародний фонд Блейзера: Наталья, Украина начала жить плохо не в последние два или три года, или пять лет. Если вы посмотрите…

Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна, лідер партії “Україна, вперед!”: Я вам сказала, что двадцать лет…

Олег Устенко, Міжнародний фонд Блейзера: … всю нашу историю в течение двадцати лет, мы всегда находились самыми последними в списках по уровню коррупции, у нас всегда были проблемы с осуществлением бизнеса, с административными барьерами. Если вы вспомните первые годы независимости, вы можете…

Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна, лідер партії “Україна, вперед!”: Андрей, я знаю, я занималась десять лет бизнесом в нашей стране.

Андрій Куликов: Это Олег.

Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна, лідер партії “Україна, вперед!”: Олег, извините. Я создавала рабочие места и знаю, что такое коррупция, что такое репрессии. Я хорошо это все прошла за все эти двадцать лет.

Олег Устенко, Міжнародний фонд Блейзера: Я к тому, что это не новая проблема, она достаточно долго существовала.

Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна, лідер партії “Україна, вперед!”: Безусловно.

Олег Устенко, Міжнародний фонд Блейзера: У меня возникает вопрос. Я согласен с теми тезисами, о которых вы говорите – надо сделать а), надо сделать б), надо сделать с). С другой стороны, я почти уверен, что если спросить 449 ваших оставшихся коллег, они против того, что вы говорите? Они все скажут “за”. Более того, у меня возникает вопрос. А вот экспертное сообщество это видело а) вопрос, б) когда мы говорим “новые политики”, “новые лица”, мы кого имеем в виду? Перетасованных 450 человек? Или мы имеем в виду экспертов, которые сидят в студии? Это они новые лица, они туда зайдут в парламент? Или вы имеете в виду, что вы будете консультироваться с экспертами, выдавая какие-то решения? Наташа, я вас уверяю, что все, что вы говорите, совершенно правильно и будет поддержано народом. Но проблема состоит в том, что большая часть, к сожалению, этих вещей может оказаться просто, вы извините, но это может быть популизмом. Потому что всем нравиться есть хорошую правильную колбасу, всем понравится, чтобы не было коррупции, всем понравится, чтобы не было административных барьеров для осуществления бизнеса. А насколько вот вы, вообще, верите в то, что это реально сделать, скажем, в среднесрочной перспективе? Я понимаю, что в течении года крайне сложно. Но вот в среднесрочной перспективе, как вы себя представляете, вот какие должны быть шаги?

Андрій Куликов: Определите среднесрочную перспективу.

Олег Устенко, Міжнародний фонд Блейзера: Скажем, три года. Вот, в течение трех лет.

Андрій Куликов: Наталья Королевская.

Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна, лідер партії “Україна, вперед!”: Олег, вы знаете, я переживаю, что если такими темпами будет падать экономика и ухудшаться уровень жизни людей, то три года многие уже не выдержат. Поэтому темпы изменения, они должны быть гораздо быстрее и гораздо радикальнее. Поэтому сегодня наша задача стоит, однозначно, не тасовать между собой 450 народных депутатов. И, однозначно, не с экспертами консультироваться, какой из народных депутатов симпатичнее или лучше может выступить и рассказать о той или другой позиции. Мы выстраиваем исключительно диалог с людьми. И сегодня берем в команду тех, кому доверяют люди. Мы приезжаем в города, собираем, выставляем общественные приемные, делаем опросы людей, кому они сегодня доверяют. В ком люди видят сегодня право представлять их интересы. Здесь Порошенко правильно сказал. Он пошел в Винницу, он пообещал людям, он дал им гарантию, и он пойдет их защищать в парламенте. И с него люди, которые ему доверят, они с него и спросят. Поэтому задача сегодня не перетасовать нынешних и бывших. Сегодня задача дать возможность прийти в политику людям, которые не были в этом болоте, которые видят проблемы и могут решать их другими совершенно способами. А для того, чтобы изменить ситуацию в стране, не нужно опять же говорить о каких-то высоких материях. Сегодня нужно готовиться брать на себя политическую ответственность и проводить решения. Не принимать законы, которые носят обложечный характер и которые потом реально на жизнь людей не влияют. Не принимать Налоговый кодекс, который приносит сокращение рабочих мест и закрытие малого бизнеса. Не принимать пенсионную реформу, в результате которой женщинам не дали рабочие места, а молодежь не получила возможность прийти на место матерей и бабушек, занять эти рабочие места. Не создавать сегодня специально коррупционные схемы, которые увеличивают теневую экономику…

Андрій Куликов: Госпожа Королевская. Все не, не, не.

Наталія Королевська, народний депутат, позафракційна, лідер партії “Україна, вперед!”: Поэтому это все мы прописали в пакете народных реформ. Я сказала, что эти все законопроекты находятся в Верховной Раде, где очень просто и легко сегодня можно, хотя бы самые основные, болевые точки снять. Сегодня есть ресурсы для того, чтобы поднять на 50% пенсии и заработные платы. Есть такие возможности у бюджета и у Национального банка. Но это не делается, потому что сегодня готовятся финансировать выборы, а не готовятся защищать людей. Сегодня есть возможность сделать систему пенсионную справедливой, или систему правосудия справедливой. Есть. Кто этому мешает? Простор есть, нет желания это делать. Сегодня есть желание заниматься рейдерством, заниматься рэкетом. Но не заниматься страной. Вот поэтому я говорю, что нужно менять качество политиков и качество экономики. Но не заниматься дискуссиями».