ГО «Телекритика» здійснює декілька моніторингів вітчизняного  телепростору, зокрема моніторинг теленовин, моніторинг підсумкових тижневиків та моніторинг політичних ток-шоу.

Узагальнений аналіз моніторингів за рік (травень 2011 – травень 2012) показує не дуже втішні тенденції. Безперечно, ситуація ще не настільки критична, як у деяких інших країнах пострадянського простору. Ми зберігаємо поки що вільний інтернет. Більшість новин, які не потрапляють на екрани телебачення, можна знайти на різних сайтах. 

Ось і російські журналісти чи політики,  які  приїжджають в Україну, люблять говорити, мовляв, у вас тут, порівняно з Росією, ще демократія та свобода. Люблять такі порівняння і деякі провладні політики та політологи. Проте у цьому є певна маніпуляція. По-перше, все-таки Україна задекларувала курс на європейську інтеграцію (оминемо зараз дратівливе питання про асоціацію, справу Тимошенко тощо, бо це тема іншої статті), а отже, повинна прагнути досягти європейських стандартів, зокрема і в такій царині як свобода слова. І тут виникає багато питань і до наших медіа, і до наших політиків, у першу чергу до влади. По-друге, маніпулюють і ті, хто каже, мовляв, ну, і що такого – не показали по телебаченню, то прочитайте в інтернеті. Безперечно, частина громадян так і робить. Але в Україні й досі є місця, де інтернет залишається екзотикою,  найбільше це стосується сіл та малих містечок, там основним джерелом новин залишається телебачення і радіо. А більшість моніторингів (і тих, які здійснює «Телекритика», і тих, які здійснюють інші громадські організації, зокрема Академія української преси за участі вчених Інституту соціології НАН України) показують тенденцію на збільшення маніпулятивних технологій в ефірі основних телеканалів країни, що автоматично звужує поле свободи слова та в майбутньому може деформувати вибір виборця під час парламентської виборчої кампанії.

Отже, основні тенденції такі:

Опозицію показують у контексті кримінальних справ

Опозицію у більшості випадків показують у теленовинах у контексті порушених кримінальних справ проти членів команди Тимошенко, які працювали в уряді або на інших посадах, а також у контексті справ Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Натомість у інших контекстах (партійна діяльність різних опозиційних політсил; робота в парламенті тощо) опозиція практично не представлена.

Наприклад, у моніторингу теленовин за лютий-2012 йдеться про наступне: «Доволі висока кількість негативних матеріалів про опозицію в лютому переважно пов’язана з висвітленням закінчення судового процесу над Юрієм Луценком і перебігом подій довкола медичного обстеження Юлії Тимошенко українськими та закордонними лікарями».  Натомість у цьому ж місяці телеканали замовчують, як гострі заяви опозиції щодо цих справ, так і заяви опозиції, пов’язані з іншою її діяльність. Наприклад, ніхто не повідомив про таке:   БЮТ: Міноборони хоче в Києві 1 га зеленої зони під гаражі (10 лютого);  Наливайченко закликає ЮНЕСКО захистити Почаївську лавру (13 лютого);  «Фронт змін» ініціюватиме недовіру львівському губернатору (23 лютого); «Наша Україна» проти створення «паралельних опозицій» (25 лютого) тощо.

У січні-2012 – ті ж самі тенденції висвітлення діяльності опозиції. Телеканали говорить про справи Тимошенко і Луценка, але не говорять про таке: У Кличка обурюються тим, як розпоясалися чиновники на дорогах (4 січня); Томенко: вертолітний майданчик у Каневі вже з'їв 100 мільйонів (4 січня); Стецьків: цього тижня влада спробує ухвалити два небезпечні для країни закони: про приватизацію ГТС і про ринок землі (9 січня); Томенко каже, що закон про ринок землі може дорого коштувати країні (9 січня); «Наша Україна» закликає відхилити законопроект Табачника (17 cічня); БЮТ пропонує законодавчо підвищити соціальні стандарти (24 січня) тощо.

Схожу картину ми спостерігаємо і в 2011 році. Так, у моніторингу теленовин за жовтень-2011 йдеться буквально про таке: «У жовтні загальна кількість замовчаних каналами тем зросла, навіть порівняно з вереснем. Це можна пояснити тим, що тиждень 10–16 жовтня став «рекордним» по замовчаннях, оскільки крім традиційно замовчуваної тематики канали проігнорували й велику кількість новин, пов’язаних із реакцією західних країн та інституцій на судовий вирок у справі Тимошенко. Цю тематику було майже повністю замовчано на всіх каналах». Наприклад, телеканали не повідомляли, таке:  Укладені Тимошенко газові контракти України з Росією абсолютно законні – МЗС РФ (11 жовтня); Держдеп США закликає звільнити Тимошенко (12 жовтня); Генсек ООН засуджує вирок Тимошенко (12 жовтня); Глави МЗС Росії та Швеції заявили про політизацію в Україні справи проти Тимошенко (12 жовтня); Глава МЗС Італії називає неприпустимим вирок у справі Тимошенко (12 жовтня); Чехія не може прийняти вироку суду, який використовується з метою політичної боротьби – заява МЗС (12 жовтня); Парламентська асамблея ОБСЄ вбачає політичний підтекст у вироку Тимошенко (12 жовтня); Рада Європи занепокоєна ситуацією з Тимошенко й нагадує Україні про взяті зобов’язання (12 жовтня); Президент Естонії скасував зустріч із главою МЗС України (12 жовтня) тощо.

Отже, якщо ті, для кого теленовини є єдиним джерелом інформації про події в країні, отримає дещо спотворений образ опозиції: вона постає на телеекрані в контексті кримінальних справ, і складається враження, що ніхто з опозиції більше нічим іншим не займається (до речі, це підтверджує і моніторинг АУП). Хоча це не відповідатиме дійсності. Натомість усі ініціативи влади знаходять відображення у теленовинах, причому чимало з них у нейтральному та позитивному контексті.

Почастішали випадки порушення стандартів БАЛАНСУ ДУМОК, ВІДОКРЕМЛЕННЯ ФАКТІВ ВІД КОМЕНТАРІВ та ПОВНОТИ ІНФОРМАЦІЇ

Ще одна негативна тенденція, яка свідчить як про редакційну політику телеканалів, так і про рівень професійності самих журналістів, - це постійне порушення професійних стандартів у теленовинах, зокрема: стандарту  БАЛАНС ДУМОК, стандарту ВІДОКРЕМЛЕННЯ ФАКТІВ ВІД КОМЕНТАРІВ, стандарту ПОВНОТИ ІНФОРМАЦІЇ. Кількість матеріалів, в яких порушуються згадані стандарти, протягом року залишалася досить великою і тенденції до їх зменшення нема, радше навпаки. Для формату новин це кричущий показник.

Зокрема в останньому моніторингу за березень-2012 року йдеться про те, що «загалом тенденції залишаються сталими (порушення конкретних стандартів співвідноситься із загальною кількістю матеріалів). Відчутно побільшало порушень стандарту відокремлення фактів від думок на каналах ICTV й «Україна». Ця тенденція простежується не лише в тих матеріалах, які зафіксовано як імовірно замовні, але й у решті матеріалів цих каналів». Хоча лідером порушення цих стандартів був і  залишається Перший національний.

Також цю проблему помічають і автори моніторингу підсумкових тижневиків. Зокрема Отар Довженко звертає увагу на це у матеріалі «Про Тимошенко без балансу», в якому оглянуто телевізійні тижневики за 1 квітня 2012 року. Автор пише про те, що телеканали, повідомляючи про підозри  щодо причетності екс-прем’єр-міністра та її тогочасного шефа Павла Лазаренка до вбивства Євгена Щербаня, «чомусь майже всі «забули» збалансувати офіційну інформацію від прокуратури та переказ коментарів або пряму мову Руслана Щербаня позицією захисту Тимошенко».

Або ж, коли йдеться про стандарт повноти інформації… У огляді тижневиків «Много версий гуляет по интернету» звертається увага на роботу телеканалів, які висвітлювали вибухи у Дніпропетровську: «Чого було порівняно мало, то це журналістики – роботи в полі, ексклюзивних свідчень очевидців і постраждалих, власних розслідувань і знахідок. Хоча, звісно, більшість телеканалів послали свої знімальні групи до місця події й підготували матеріали, одначе більшість із них доволі однотипні».

Важлива інформація замовчується

Найбільш замовчуваними в теленовинах є такі теми:

різні акції протесту;

теми, пов’язані зі свободою слова та перешкоджанню діяльності журналістів;

зниження добробуту українських громадян, підвищення цін та погіршення соціальних стандартів;

силові дії щодо громадян  з боку правоохоронних органів (зокрема і щодо опозиції);

інформація, пов’язана з діями і заявами опозиції.

Дуже часто замовчуються теми, які є невигідними для влади. Це не обов’язково має стосуватися справи Тимошенко чи опозиції, йдеться і про зниження соціальних стандартів життя населення, ріст цін тощо. Адже ж як виглядатимуть  Президент та уряд, якщо телеканали розкажуть про реальний стан справ у країні у той час, коли по всій вертикалі влада звітує про впровадження «соціальних ініціатив» Віктора Януковича, або ж бравує проведенням медичної реформи.  

Чим більше проводиться різноманітних акцій протесту (переважно в регіонах),  чим більше з’являється інформації про падіння добробуту людей або окремих його складових, чим більше конфліктів у гуманітарній сфері, інформації про силові дії проти опозиції та проти окремих людей, тим менше ви про це почуєте в теленовинах, йдеться у моніторингу за березень-2012. Наприклад, фактично повз увагу телеканалів пройшла наступна новина - У Києві жорстоко побили ведучого телепрограми «Дорожній патруль» (24 березня) – вона активно обговорювалася лише в інтернеті.  Або ж телеканали не висвітлювали і такі теми, які могли зацікавити більшість громадян України: Проїзд в купе подорожчає (1 березня); Лише сто тисяч українців отримують зарплату, близьку до європейської (5 березня); Єдину в Україні клініку для хворих на СНІД закривають – хворих виписують (21 березня); Борг із зарплати бюджетникам перевалив за 1 млрд грн – Держкомстат (26 березня); Хорошковський: Україна планує підвищення цін на газ для населення (30 березня) тощо.

Таку ж картину замовчування важливих тем спостерігають і автори моніторингу телетижневиків. Наприклад, Отар Довженко у матеріалі «В тумані» (огляд за  20 листопада 2011 року) звертає увагу на те, що «про погіршення здоров’я Юлії Тимошенко говорили протягом усього тижня, одначе до зведення найважливіших подій за версією більшості телеканалів ця інформація не потрапила».

Показовим у цьому сенсі є те, як деякі телеканали висвітлювали минулого року тему річниці Голодомору.  

Так, в огляді за 27 листопада 2011 року «…але про це ми говорити не будемо»  закцентовано увагу на тому, що телеканали ICTV та «Україна» у тижневих підсумкових випусках, проанонсувавши тему Голодомору, не стали її висвітлювати. «Це перший на пам’яті вашого автора випадок, коли відразу два телеканали, задекларувавши важливу тему (у випадку «України» – навіть дві), замість розкрити їх заявили, що говорити про це не будуть. Цензура чи якась дивна професійна деформація?» - зазначає він. І далі: «Досить оригінально повелася з темою Голодомору Оксана Соколова у «Фактах тижня»: тут інформація про вшанування пам’яті жертв відіграла роль підводки до розмови з Володимиром Познером про Нюрнберзький процес і політичну ситуацію в Росії. «Слова тут не потрібні. Давайте просто згадаємо всіх безневинно загиблих від штучного голоду», – сказала ведуча. Так само повівся й Андрій Данилевич у «Подіях тижня» на «Україні»: ми, мовляв, можемо зараз показати кадри довоєнної хроніки, коли українці помирали від голоду і їли одне одного, але не будемо. (При цьому він, свідомо чи ні, прирівняв Голодомор до Помаранчевої революції, у такий самий спосіб відмовившись висвітлювати й цю тему.) Натомість ведучий порадив глядачам сформулювати чітку позицію, не забувати про неї і розповідати дітям».

У ток-шоу – емоційність та пропаганда, замість глибокого аналізу

Узагальнений аналіз моніторингів політичних ток-шоу  дозволяє виділити наступні тенденції:

часто відсутність вичерпного бекграунду тих чи інших тем та їх хаотичний добір;

часто провокування емоційного протистояння у студії замість серйозного, ґрунтовного аналізу теми, яке досягається участю у програмах епатажних політиків та експертів;

обмежений політичною кон’юнктурою добір учасників та експертів;

ефіри ток-шоу політики (і влада, і опозиція) використовують у пропагандистських цілях.

Емоції у студіях часто розгоряються завдяки присутності таких політиків як, наприклад,  Олег Ляшко, Вадим Колесніченко, або таких експертів як Олесь Бузина чи Сергій Поярков (їх дуже полюбляє запрошувати у «Велику політику» Євгеній Кисельов, і усі пам’ятають скандальний ефір, в якому ці учасники ток-шоу побилися). Так, наприклад, у огляді ток-шоу за 27–29 квітня 2012 року  згадується Олег Ляшко, який був присутній у програмі Савіка Шустера і «чудово впорався зі своєю роллю скандаліста-опозиціонера».

Але й відсутність таких епатажних учасників не завжди рятує ситуацію. Бо політики, які беруть участь у ток-шоу, у більшості випадків намагаються використати ефір з метою пропаганди своєї політичної сили та її діяльності. Так, у  матеріалі «Обігрів космосу» (огляд маніпулятивних технологій за 18–21 листопада 2011 року) йдеться про те, що «у програмі Савіка Шустера, наприклад, при цілком достатньому хронометражі, відведеному на розгляд резонансного закону про вибори, учасники переймалися майже виключно тим, щоб озвучити тези, продиктовані інтересами своїх політсил, і обмінювалися взаємними звинуваченнями». Зрештою, популістські заяви як опозиції, так і влади ми спостерігаємо в ефірах усіх ток-шоу. Ризикнемо припустити, що з наближенням виборів ця тенденція лише посилюватиметься.

Влада використовує телеефіри для корекції негативних для неї подій та їх наслідків

Влада часто користується політичними ток-шоу для корекції негативних наслідків тих чи інших подій/тем. Опозиція ж в силу різних обставин, не спроможна на це: у першу чергу вона має обмежений доступ до ключових медіаресурсів країни; окрім того, часто її інформаційні стратегії виявляються слабшими, бо будуються лише на критиці, а не на представленні альтернатив.

Візьмемо хоча б недавні вибухи у Дніпропетровську. Автори моніторингу «Жертвою терактів стане правда?» (27-29 квітня 2012 року)  звертають увагу на те, що «влада випередила опозицію у поширенні політичних інтерпретацій цих вибухів. Лідерам опозиційних сил залишалося тільки цитувати слова прем’єр-міністра Миколи Азарова про те, що вибухи вигідні тим, хто прагне підірвати головні здобутки влади – «стабільність і добробут». На цьому тлі спроби подати вибухи як «провокацію влади» виглядали слабкою маніпуляцією у відповідь: одне «безпідставне твердження» проти іншого».

Або ж візьмемо окремі ефіри ток-шоу (у першу чергу це стосується Савіка Шустера та Євгена Кисельова), в яких брали участь високопоставлені представники влади у форматі «один на один з ведучим» без участі опозиції чи журналістів, які могли б поставити гострі запитання та повернути розмову в інше, не продиктоване владним дискурсом, русло. Так, можна пригадати програму «Велика політика» від 6 квітня, в якій заступник генпрокурора Ренат Кузьмін мав годину ефірного часу на обвинувачення Тимошенко та опозиції, натомість інша сторона не була запрошена (огляд цієї програми – тут), що спонукало представників парламентського комітету  з питань свободи слова зробити відповідну заяву.

Потік негативної інформації та критики і в новинах, і в ток-шоу постійно зростає

Опозиція критикує владу. Влада критикує опозицію. Жодного конструктивну і жодної альтернативи. Інформаційне поле давно перетворилося на поле бою влади та опозиції. Це відбувається на загальному фоні деполітизації теленовин та збільшення кількості інформації «жовтого» та кримінального характеру. До чого це може призвести? До того, що частина аудиторії (а отже, і потенційних виборців) стає апатичною та аполітичною, вважаючи усіх політиків тотально корумпованими, аморальними тощо, або сприймаючи політику як частину розваги; а інша частина, отримуючи викривлену картину світу, навряд чи зможе зробити цілком свідомий вибір у день голосування – емоційне знову може переважити раціональне.

І за такі наслідки нестиме відповідальність не лише влада, яка традиційно користується усіма інструментами, за допомогою яких можна  маніпулювати громадською думкою. Медіа також розділять цю відповідальність. Бо громадянська відповідальність журналістів повинна полягати у першу чергу у дотриманні усіх професійних стандартів.

В одному із есеїв у книжці «У пошуках свободи» Адам Міхнік про редакційну політику Gazety Wyborczej написав так: «Як вогню, ми уникали голослівних звинувачень, інсинуацій та образ. Проте жоден уряд, жодна установа, жодна політична партія не могли сподіватися, що ми будемо їх некритично хвалити». Такого чітко означеного колишнім польським дисидентом стандарту якості нашим телеканалам дуже бракує.

Усі моніторинги телепростору містяться у рубриці «Моніторинг» на сайті MediaSapiens.