Поки ведучі «Шустер live» та «Великої політики» вирішили взяти паузу у зв’язку з Євро-2012, у проектах-конкурентах «Свобода слова» та «РесПубліка» почали обкатувати передвиборні теми. З наближенням виборчої кампанії Банкова випускає на телеекрани спікерів, здатних поєднати критичну риторику й лояльність до влади. Проте навіть в умовах «теплої ванни» для речників команди Януковича, у зіткненні з незручними темами і запитаннями невідповідність їхніх слів справам стає все більш очевидною. Огляд маніпулятивних технологій за 22–25 червня 2012 р.

Інформаційне розважальне тло, створене завдяки футбольному святу в Україні, заважає серйозно сприймати меседжі політиків. Скажімо, нині обговорювати сукні Ірини Блохіної в ефірах «Великого футболу» («Україна») цікавіше, ніж слухати одкровення про злочини Тимошенко у виконанні замгенпрокурора Рената Кузьміна у «Великій політиці» («Інтер»). Звідси й бажання політичних спікерів знайти слова, що могли би привернути увагу своєю неординарністю чи сенсаційністю. Звісно, питання відповідності цих слів реальному стану речей мало кого турбує. Особливо тоді, коли дізнатися, яким же є цей самий реальний стан речей, практично неможливо через футбольну ейфорію.

Головне завдання – викликати у глядача позитивні емоції, емпатію, відмежуватися від негативу та асоціюватися з вірою в краще.

Одним із таких прикладів «ходячого оптимізму», який кочує з одного телеканалу на інший, є міністр економічного розвитку та торгівлі Петро Порошенко. Людина, напевно, справді вірить у краще: в інший спосіб важко пояснити, як Порошенко наважується поєднувати в поведінці та словах риси «європейського», прогресивного політика і рядового члена «сім’ї» – команди Віктора Януковича з усім її супутнім негативом. Власне, всі вербальні та невербальні зусилля Порошенка якраз спрямовані на приховування цього негативу.

«Я сейчас очень внимательно слушала

министра экономики нашей страны и думала»

25 червня Петро Порошенко відкривав дискусію на «Свободі слова» (ICTV) після того, як більшість експертів у невеселих тонах схарактеризували потенційні наслідки кризи в єврозоні для України. В принципі, хоча вони й вживали спеціальний сленг, із виступів п’ятьох запрошених експертів загальний песимістичний настрій був зрозумілий. Найбільш зваженим був, на нашу думку, Андрій Блінов, який просто позначив ризики та їхні потенційні наслідки для України:

«Андрій Блінов, економіст, редактор журналу “Експерт Україна”: "На мою думку, глибина кризи в Єврозоні визначиться протягом найближчих двох місяців. Якщо ситуація, на жаль, піде за базовим сценарієм, тобто одним з найгірших, скоріше за все, Україні не вдасться уникнути рецесії, тобто падіння економіки і, скоріше за все, можливо, не глибокої, але девальвації національної валюти"».

В цих умовах Порошенко вирішив одразу вдатися до відвертого перекручування слів експертів: гіперболізації переваг та принижування ризиків. Так само він безпідставно заявив, що «більшість експертів» поділяють його оптимістичну оцінку ситуації. Порошенко вдався й до трансферу позитиву, апелюючи до «57% глядачів у студії», чиї думки збіглися з його, а отже його аргументи – це і їхні аргументи, а сам він, мовляв, – речник цієї частини аудиторії:

«Свобода слова», ICTV, 25.06.2012:

«Андрій Куликов, ведучий: Сьогодні аудиторія у студії "Свободи слова" складається і людей, які ще не визначились, за кого голосуватимуть на наступних парламентських виборах. А поділились вони за відповіддю на запитання: чи сприятиме асоціація з Євросоюзом проведенню системних реформ в Україні? 57% глядачів у студії вважають – сприятиме – це зелена крива. 43% вважають – не сприятиме – це червона крива. Активно працюйте з пультами, пані та панове. А я запрошую до центрального мікрофона міністра економічного розвитку і торгівлі України Петра Порошенка. Пане Порошенко, незважаючи на глибокі кризові процеси в економці країн ЄС, ви кажете, що переконані, що альтернативі асоціації з ЄС в України немає. Але чи врахували ви, які загрози несе Україні поглиблення фінансової кризи в Європі і можливий розпад Єврозони?

Петро Порошенко, міністр економічного розвитку та торгівлі: "Добрий вечір, шановні телеглядачі. По-перше, дуже дякую за те, що запросили і дали можливість поспілкуватись в цій студії з телеглядачами. Мені приємно, що не лише я так вважаю, але 57% людей, які зібрались в цій студії, також поділяють цю точку зору. Для мене це є надзвичайно важливо і актуально. Особливо з тою кризовою істерією, яка сьогодні панує в абсолютній більшості економічних видань світу. Я не маю жодного сумніву, що угода про асоціацію, економічна інтеграція має дуже величезний стимулюючий ефект для проведення необхідних змін, необхідного реформування, адаптації законодавства, яка зробить нашу державу – я тут погоджуюсь з більшістю експертів – більш конкурентоздатною. Бо Україна перестала бути конкурентоздатною державою. Ви знаєте, я згадую 8-9-й рік – всі казали, що зараз продемонструє історія наскільки вигідні для України тоді бути неінтегрованою у світові процеси. Це означає, що криза нас мине. І чітко було продемонстровано, що незалежно від того, чи буде Україна інтегрована, чи ні, Україна була найгірше вражена кризою. Вражена кризою була лише тому, що в Україні був і погіршується рівень конкурентоздатності держави. На сьогоднішній день весь світ знаходиться в дуже дивній ситуації. Тому що криза, яка сьогодні насувається на світ, я впевнений, що Європейським Союзом вона не обмежиться, вона безпрецедентна по своєму характеру. Світ ніколи не стикався з такими викликами, як зараз. Ніколи не було такого величезного навантаження суверенних боргів. Що таке борг? Це відсутність можливості швидкого розвитку економіки в майбутньому. Бо левову частину доходів ти будеш віддавати на обслуговування боргу. Світ ніколи не стикався з такими викликами, як настільки швидкозмінні процеси у світовій економіці, дякуючи розвитку технологій. І ці процеси потребують надзвичайно швидких компетентних професійних рішень, якими, на жаль, більшість політиків звичайних громадян не балують. І це не лише особливість України. Це є особливістю світу. Бо політики сьогодні думають про що завгодно – про рівень популярності, про рейтинги – абсолютно не про те, яким способом зробити свою країну конкурентоздатною, яким способом зменшити наслідки кризи або ж навіть навпаки. Бо криза – це не лише загроза. Я щасливий, що в думках більшості експертів це прозвучало сьогодні. Що криза – це є можливість. І якщо Україна буде підходити саме з цих принципів і позицій, я переконаний, що Україна має на сьогоднішній день величезні резерви, для того щоб продемонструвати такі здобутки. Можна, звичайно, казати, які загрози несе для нас європейська криза. Ви були абсолютно праві: звуження ринків збуту, причому не лише ринків ЄС, які складають більше 30% українського експорту. А якщо криза розпочнеться в Європі, від неї не буде захищений весь світ. Криза Європою ні в якому разі не обмежиться. І ми маємо серйозні величезні загрози, що обсяг українського експорту буде суттєво скорочений внаслідок погіршення умов торгівлі. Друга позиція кризи – це буде суттєве ускладнення доступів до ринків капіталу. Третя позиція, яка на сьогоднішній день абсолютно чітка, – це величезна загроза погіршення платіжного балансу України. І на сьогоднішній день я вважаю, що це набагато більш важливо – стан платіжного балансу, ніж, наприклад, стан оподаткування чи рівень сплати податків. Бо це ризик, наслідки від якого для економіки будуть руйнівні. Від дефіциту бюджету можна врятуватись скороченням видатків. Від кризи платіжного балансу і його наслідків врятуватись набагато важче. І треба сьогодні передбачати заходи, які будуть захищати позицію"».

Далі Петро Порошенко, відповідаючи на запитання ведучого, яким чином Україна бореться з кризою, підмінив поняття політичних рішень поняттям політичних намірів влади. Всю його подальшу промову було побудовано за допомогою дуже логічних речень, але в умовному способі «якщо…, то…». Основними аргументами його спічу були не оцінка і звіт про реальні дії уряду, до якого він належить, а анонімні посилання на попередній досвід «20 років корумпованості та неефективності» й риторичні запитання.

Коли Юрій Сколотяний поставив йому, як міністру економіки та торгівлі, чітке питання, які конкретні дії планує уряд, щоби сприяти заміщенню імпорту українськими конкурентоздатними товарами, Порошенко одразу змінив тему розмови. Причому зробив це за допомогою негативної оцінки слів свого співрозмовника «мені не подобається термін “імпортозаміщення”…» та принижування проблеми за допомогою підміни поняття імпорту загалом на дріб’язкові приклади «в’єтнамських тапочок та камбоджійських кепок». А коли Сколотяний знову ще конкретніше поставив своє запитання, Порошенко не знайшов нічого кращого, як відверто використати шаблон «купуй українське» замість звіту про конкретні заходи уряду. Щоб хоч якось урятувати ситуацію з відсутністю бодай якихось фактів, Порошенко заявив, що вніс на розгляд уряду й отримав «добро» на програму приватизації шахт та енергогенеруючих компаній, оскільки «щорічно використовують більше 14 мільярдів коштів платників податків на дотації вугільній галуз, внаслідок неефективних дій держави. Замість того, щоб залучити потужних, сучасних, досвідчених інвесторів, які сьогодні здатні будуть прибрати цю дорогу і неефективну іграшку з пліч платників податків.»

Тут варто спіймати Порошенка якщо не на брехні, то на свідомому перекручуванні фактів. Річ у тім, що закон про приватизацію вугільної галузі було проголосовано Радою й підписано Януковичем ще раніше, й до нього Порошенко не мав жодного стосунку.

Що ж до того, що, зі слів Порошенка, «у нас є блискучі приклади приватних ефективних інвестицій, які живуть без бюджетних дотацій, забезпечують левову частину експорту», то в тій же енергогенерації більше 50% уже контролює найбагатша людина України Ринат Ахметов, чиї підприємства виграють мільярдні контракти в режимі державних закупівель.

«Петро Порошенко: "Моя позиція є наступна. Що у нас на сьогоднішній день є унікальний потенціал для того, щоб дуже швидко продемонструвати світу, що інвестиції в Україну, інвестиційний клімат, економічна політика держави є професійною. І в це можуть повірити велика кількість інвесторів. Можу навести три ключових мети економічної політики держави, як я її розумію. Перше – це економічна внутрішня політика. Метою абсолютно чіткою, зрозумілою кожному громадянину метою економічної політики держави має бути одне – забезпечення висококваліфікованого, високооплачуваного робочого місця. І сьогодні все має бути підкорене цій політиці. Бо більшість людей сьогодні бояться одного – втрати робочого місця, невпевненості в завтрашньому дні, гарантованому рівні здатності економіки долати кризові явища, виробляти продукти, для того щоб забезпечити не зростання цін, а боротись з інфляцією. Це все є наслідки ефективної економічної політики. Друга позиція – яка має бути зовнішня політика, мета зовнішньої політики нашої держави. Критерієм оцінки цієї ефективної політики є один показник – кількість грошей прямих іноземних інвестицій. Не кредитів, не державних суверенних займів. Прямих іноземних інвестицій, які зайдуть в нашу державу. Чому? Бо вони створять високоефективне, високооплачуване робоче місце. Будь-які інші критерії і показники є вже похідними. І якщо ми кажемо про те, що нам дасть можливість об'єднати ці два критерії, яким чином ми можемо розвивати нашу позицію, куди будуть приходити інвестиції. Я думаю, що тут буде відповідь не лише і не тільки традиційно уже заїжджена наша позиція щодо привабливості нашого аграрного сектору внаслідок аграрної реформи. Це так безумовно. Бо коли до нас прийдуть інвестиції, рівень продуктивності праці в сільському господарстві, рівень експорту нашої аграрної продукції, якій, до речі, набагато менш загрожує падіння цін, ніж по більшості інших товарів, зросте втричі. Але це не лише це. Якщо ви говоримо про інвестиції в інфраструктуру. Якщо б навести правильні і прозорі приклади приватизації портів, приватизації інфраструктурних об’єктів через ефективну приватну роботу, приватної інвестиції, я переконаний, що це буде набагато більш ефективно, ніж сьогодні держава, яка за 20 років довела… я можуть навіть використати слово "злочинність". Злочинність такої економічної політики, коли держава втратила транзит вантажів через несправедливі і нечесні тарифи. Транзит на залізниці, електроенергії, в портах. Транзит газу через корумповані і неефективні схеми, які всі 20 років відрізняли нашу державу. І я впевнений в тому, що українська інфраструктурна мережа є надзвичайно привабливою для інвестицій. Наприклад, енергетичне машинобудування. Сьогодні Україна є лідером у світі. І більшість країн сьогодні здатні продемонструвати готовність вкладати величезні кошти. Тема енергогенерації, яка сьогодні здатна використати надзвичайно низький ККД української генерації. Лише створіть прозорі, чесні, ефективні, справедливі умови. Що для цього потрібно? Для цього потрібен консенсус і дуже велика довіра суспільства до побідних дій реформування економіки. Я думаю, що, на жаль, сьогодні цього бракує".

Андрій Куликов: Юрій Сколотяний.

Юрій Сколотяний, журналіст: "Петро Олексійовичу, ви говорите абсолютно правильні речі. Але наразі абсолютно правильні речі щодо можливості реагування на сьогоднішню кризу говорять в уряді дуже давно. Ви в ньому не так давно, як усі інші члени. Програма імпортозаміщення, про яку так багато говорилось. Які конкретні заходи на сьогодні є? Ви казали про платіжний баланс. Всім зрозуміло. Енергоефективність – так само говоримо років 15. Які конкретні заходи на цьому полі теж зроблено або планується найближчим часом? І чи взагалі є в уряду сьогодні якийсь конкретний план, як можна намагатись реагувати на ті кризові явища, якщо вони загостряться сьогодні в Європі?

Петро Порошенко: "Відповідь складається з двох частин. Перше. Мені взагалі не подобається слово "імпортозаміщення". Я, можливо, скажу зараз дуже несподівані речі. Я вважаю, що ми маємо розвивати… забезпечувати експортне стимулювання економіки. Ми повинні демонструвати наші досягнення в тих галузях, де Україна має конкурентні переваги. Якщо сьогодні Україна почне шити в’єтнамські тапочки чи камбоджійські кепки – це не та мета. Для того щоб замістити імпорт з цих країн, це не варто робити. У нас сьогодні є можливості для унікального двигунобудування, суднобудування, літакобудування, енергетичного машинобудування, позиції по енергоефективним технологіям, які принесуть в країну більше, в тому числі розвиток аграрного сектору, які принесуть в країну набагато більше, використають більше конкурентних переваг і покращать ситуацію з платіжним балансом. Нам треба розвивати власну промисловість, забезпечувати власні інвестиції, а не намагатись копіювати інших і змінювати штучно імпорт. Хоча звичайно, що цей розвиток не виклює можливості по технологічним речам розвивати".

Юрій Сколотяний: "Роздрібна торгівля виросла за перші 5 місяців на 15%, і так само виріс імпорт. І навіть доля імпорту на внутрішньому ринку зросла. То чи це добре впливає на платіжний баланс, про який ви говорили? Напевно, що ні. Навіщо нам продавати в’єтнамські тапочки і камбоджійські кепки? Чому нам не продавати нормальні товари, які були б конкурентоздатні хоча б на своєму ринку. Давайте на своєму ринку зробимо їх конкурентоздатними, а потім уже будемо говорити про зовнішній".

Андрій Куликов: Зрозуміло, ваше запитання і ваша позиція.

Петро Порошенко: "Але це третя складова, це третій лозунг, абсолютно простий, чіткий і зрозумілий для української економічної політики. Лозунг дуже простий – купуй українське. Де є конкурентні можливості українського та імпортного, купуй українське. Чому сьогодні роздрібний товарообіг по макроекономічним показникам зростає набагато вище, ніж економічне зростання або промислове виробництво? Відповідь одна – на носу вибори. На сьогоднішній день ми маємо економічне зростання на рівні 2%, темпи промислового зростання на рівні 0,7%, реальні доходи населення зросли майже на 15%. Уявіть собі ситуацію: промисловість не виробляє, в бюджет не поступає, а соціальні доходи зростають. Можна це пояснити, що рівень життя є настільки низьким, що держава має забезпечувати відповідні соціальні виплати. Але вони мають в першу чергу бути забезпечені, для того щоб нам не наслідувати приклад Греції, вони мають бути забезпечені зростанням промислового виробництва, зростання ВВП. І друге питання по енергоефективності і яким же способом нам забезпечити цей крок. Крок один. Я сьогодні розробив, вніс на засіданні уряду, вона була проголосована і підтримана програма різкого скорочення переліку підприємств, які заборонені до приватизації. І сьогодні це є енергогенерація, сьогодні є теплові електростанції, сьогодні там мають бути шахти. Уявіть собі, що держава щорічно використовує більше 14 мільярдів коштів платників податків на дотації вугільній галузі. Внаслідок неефективних дій держави. Замість того, щоб залучити потужних, сучасних, досвідчених інвесторів, які сьогодні здатні будуть прибрати цю дорогу і неефективну іграшку з пліч платників податків. Уряд проголосував це, треба негайно вносити в парламент, треба негайно визначати абсолютні чіткі умови забезпеченням соціальних гарантій, забезпеченням захисту ризиків, які несе ця позиція. Але альтернативи цьому немає. Бо думка про те, що державний чиновник є ефективним господарником, результатом цієї думки є та економічна ситуація, в яку ми сьогодні маємо. У нас є блискучі приклади приватних ефективних інвестицій, які живуть без бюджетних дотацій, забезпечують левову частину експорту. У нас є, на жаль, безгосподарна держава, яка є прикладом корупції. Іншого рішення фактично не може бути"».

Ще химернішою та плутанішою була відповідь Порошенка на запитання про адекватність політики Національного банку можливим ризикам. Експерт (Олександр Крамаренко) розкритикував політику НБУ, який, на його думку, негативно впливає на розвиток економіки, й запитав Порошенка як «колишнього банкіра» й «колишнього голову Ради НБУ», яка має бути політика Нацбанку, щоб не зупинялося економічне зростання.

У відповідь глядачі почули просто зразковий приклад фальшивої згоди та напівправди. Спочатку Порошенко на прикладах інших країн показав, що політика НБУ справді неадекватна, але завершив штампами про «довіру людей до національної валюти», «потужності національної економіки», словами, що «політика Нацбанку не викликає серйозної критики». Мов радянський розвідник Ісаєв із «Сімнадцяти миттєвостей весни», Порошенко очевидно хотів і виглядати реалістом, і водночас не дати приводу своїй новій команді засумніватися у його лояльності до президента, чий ставленик очолює НБУ.

«Олександр Крамаренко, журналіст: "Я хотів би вас запитати про гроші як колишнього голову Ради Нацбанку. Коли гривня майже поплила минулого року, то Нацбанк вжив дуже різких заходів. Він затиснув грошову політику, гривня зупинилась, але зупинилось і виробництво наприкінці року. Якось у березні-квітні все почало дихати і банківська система також. Але у травні все почалось знову. Тобто гривня поплила – знову жорстка політика. І зараз більше 20% річних банки дають гроші друг другу. Як колишній банкір що ви скажете, що потрібно робити з гривнею, щоб її стабільність ми не купували такою великою ціною, як зупинення економічного зростання?"

Петро Порошенко: "Дуже гарне запитання, я дякую вам за нього. Коли ви кажете, що гривня поплила… З початку 9-го року рівень коливання гривні не перевищував 2%. Я можу сказати вам, що за останні 2,5 місяці, якщо ви візьмете валюти всіх без виключення наших сусідів, ви побачите, що рівень конкурентоздатності економіки цих країн підтримувався значно девальвацією національних валют. Якщо ви візьмете Росію, рівень девальвація там перевищує 20%. Якщо провести аналог з Україною, це би у нас долар зараз коштував 9,60. Росія має позитивний платіжних баланс. Росія має величезні, треті у світі, золотовалютні резерви. Росія має достатньо низьку вартість зобов’язань. Що послужило причиною того, щоб був девальвований рубль? Зниження цін на нафту. Якщо ціни знизились на 20%, національна валюта, оскільки нафта і газ є головним джерелом валютних надходжень, курс національної валюти девальвується. Наша сусідня Польща теж девальвувала валюту майже на 15%. Румунія. В Європі залишилось дві країни, які мають фіксований курс. Перша – це Україна. Друга – це Албанія. Інших країн не існує. Що це є таке? Це є неефективна економічна політика. Тому не можна платити сьогодні за стабільність валюти затискуванням монетарної політики або купівлею стабільності за рахунок золотовалютних резервів. Це неправильно. Але чи має гривня бути стабільною? 100% має бути. Стабільною має бути купівельна спроможність. Не аплодую, до речі, рівню інфляції. Бо я вважаю, що це занизька інфляція, яка стримує економічний розвиток. Але купівельна спроможність гривні на сьогоднішній день забезпечується саме стабільністю цін. Якщо ми говоримо про те, що Україна має демонструвати стабільну позицію, то я вважаю, що це відношення має бути не до долара. Бо долар сьогодні перетворився у парасольку, куди весь світ тікає, для того щоб зберегти власні гроші. Можна зробити валютну корзину, включити туди євро, включити туди рубль, включити туди злотий, включити туди фунт – і бути стабільним по відношенню до валютної корзини. Це буде більш ефективна позиція. І саме тому ринковий гнучкий курс, поєднаний з довірою людей до національної валюти, яка базується на потужностях національної економіки та інвестиційному кліматі, є на сьогодні тим рецептом, про який ви кажете. Будь-які штучні експерименти лише погіршують наслідки непрофесійної політики. Хоча я можу сказати, що політика Нацбанку на цьому етапі є такою, що не викликає серйозної критики"».

Решта спікерів після Петра Порошенко у спробах нав’язати глядачам свої меседжі виглядали блідо й примітивно.

Зокрема, Наталя Королевська на слушне запитання Анатолія Кінаха про те, що всі її заяви про «новий економічний курс» не мають нічого спільного з економікою та зорієнтовані виключно на виборчий піар, не спромоглася навести приклади своїх конкретних пропозицій. Натомість вона вдалася до приниження опонента, чим свого часу дуже вдало користувалася її екс-патронеса Юлія Тимошенко. Проте у виконанні Королевської це перетворилося на набір слабко пов’язаних штампів та безпідставних тверджень.

«Анатолій Кінах, політик: "Шановна Наталія Юріївна, я думаю, ви погодитесь з тим, що криза, особливо системні кризи, не долаються загальними фразами, деклараціями, обіцянками чи закликами до знищення чиновників. Для того, що долати кризу, і це підтверджує досвід інших держав, необхідні чіткі, системні, високопрофесійні дії, які відповідають законам економіки, законам управління тощо. Я хочу навести вам приклад, коли у 2008 році всі у світі відчули першу хвилю кризи, то Бундестаг Німеччини, тут дуже багато позитивного було сказано про Німеччину, незважаючи на жорстку внутрішньополітичну конкуренцію, прийняв пакет антикризових заходів і виконав їх. Це також зробила Росія, хоча там є Жириновський, Зюганов тощо. Японія, Франція і так далі. Тому у нас немає іншої альтернативи з цього приводу. Друге. Я думаю, ви також підтримуєте те, що ви як голова парламентського комітету по промисловості та підприємництву повинні би були сьогодні озвучити ваше бачення, наприклад, тієї з валютно-курсової політики в контексті конкурентоспроможності хоча б нашого експорту, чи проблематику, яка є дуже актуальною для нас – адаптація економіки України до умов вільної торгівлі з ЄС. Там величезні ризики ми маємо, якщо не будемо діяти адекватно, перетворитись в сировинний придаток. І будемо споживати імпорт та створювати робочі місця за кордоном. Оце було цікаво послухати. У мене таке враження, що те, що ви кажете, спрямовано не на новий курс, не на результати, а на пошук тих політичних дивідендів, щоб отримати якусь додаткову кількість виборців, голосів виборців. Але це тупик. Ваша думка з цього приводу. І на якій основі ми могли би об'єднати зусилля?

Наталя Королевська, народний депутат: "С вами точно я ни на каких основах не могу объединиться. Я сразу хочу сказать, чтобы у Партии регионов никаких иллюзий по этому поводу не было. Вы здесь сказали правильную вещь. Четкий план действий основанный на экономических законах. Так вот ваш план действий, который основан на экономическом беззаконии, на том беспределе экономического рейдерства, экономического рэкета, экономических репрессий, которые сегодня есть в нашей стране, привели к тому, что мы сегодня видим. Когда сокращаются рабочие места, когда люди потеряли веру и уверенность, что завтра у него будет рабочее место и будет какой-либо доход, когда теневая экономика растет не по дням, а по часам. Потому что уходят в тень, потому что вы делает все, чтобы легально сегодня развиваться экономика не могла. Когда коррупция с каждым днем становится все больше и больше, и в конце концов предприятия закрываются, потому что они не в состоянии ваши "хотелки" обеспечить. Когда в нормальных странах увеличиваются социальные гарантии, а сокращаются государственные расходы, то вы попутали, где государство, а где социальные гарантии. Вы сегодня раздуваете государственные затраты на самолеты, на отдых, на все что угодно, но при этом всячески сокращаете социальные расходы. Поэтому я посоветую вам одно – это выйти, честно признаться и всему правительству вместе с Азаровым отправляться в отставку. И это будет нам шансом пережить кризис и хоть как-то предохраниться от возможного кризиса. Мы в 2008-м еле-еле пережили кризис. Но тогда у нас хоть еще был какой-то защитный инструмент, то сегодня нет. Экономика голая. И то, что вытворяется, тот курс на уничтожение экономики, который взят, вы доиграетесь до того, что в конце концов это рухнет. И если я сейчас вам озвучу свои прогнозы по курсу, то я бы на вашем месте этого не просила делать. Потому что вы хорошо понимаете, что сегодня курс далеко не соответствует тому курсу, который вы держите. И тут ваш министр экономики сказала, что мы – одна из двух стран в мире, которые еще держат фиксированный курс. Это позор для страны, которая себя считает страной с рыночной экономикой".

Андрій Куликов: Вы считаете, что курсовая политика 2008 года была лучше и эффективнее нынешней?

Наталя Королевська: "Я считаю, что сегодня, когда у нас за год падение золотовалютных запасов в стране более чем на 20%, что когда сегодня в нашей стране сокращается экспорт, когда с каждым днем люди становятся должны все больше и больше, потому что растет государственный долг. И на сегодня каждый украинец уже должен 1335 долларов. То я считаю, что это нужно остановить. И считаю, что остановить это можно только тогда, когда всю эту старую власть отправить в отставку. Сегодня прекратить отменять лицензии, а сегодня нужно сокращать те ведомства и сокращать полностью те функции, которые есть в государстве, и которые используются только для личной наживы"».

Водночас приємно здивував Анатолій Кінах, який відійшов від практики повторювання партійної пропаганди і двічі конкретно відповів на запитання експертів: погодився з критикою політики закупівель у сфері залізничного транспорту та монетарної політики НБУ, заявивши про незгоду з угодовською позицією Петра Порошенка. Водночас Кінах жодним словом не згадав про відповідальність президента чи уряду за провали в політиці, залишаючись, як і Порошенко, в рамках лояльності команді Януковича.

«Анатолій Степанович, для когось ви є представником банди,

для когось я є представником банди, для когось є інші представники банди»

Інший напрямок офіційної пропаганди чітко простежувався 24 червня в студії «РесПубліки» (5 канал). Представник президента у Верховній Раді Юрій Мірошниченко щосили намагався довести, що президентська ініціатива щодо обмеження недоторканності депутатів та суддів – логічний крок у напрямі реформування країни, а не елемент виборчої кампанії Партії регіонів.

Та оскільки його суперником виявився екс-міністр оборони Анатолій Гриценко (який, на відміну від інших представників КОД, не боїться прямо називати імена корупціонерів і не обмежується голослівними заявами, наводячи факти конкретних порушень), Мірошниченку довелося постійно викручуватися й шукати приводи для конструювання фальшивої згоди з опозиціонером. Зрештою, закінчилося все слабкими спробами нав’язати аудиторії штамп, що Гриценко-опозиціонер жодним чином не відрізняється від нього – депутата Партії регіонів, оскільки користується тими ж пільгами, що й усі, в тому числі недоторканністю. У відповідь Гриценко прямо заявив, що не ховається за недоторканністю і всі роки в опозиції продовжує ходити на виклики в Генпрокуратуру й давати покази слідчим.

«РесПубліка», 5 канал, 24.06.2012:

«Анатолій Гриценко, народний депутат України: "Я хочу повернутися до наших баранів, а точніше – корупціонерів. Тому що якщо люди будуть такі речі прощати, якщо вони не будуть відчувати себе народом, а будуть відчувати себе населенням, яке можна купить за сто гривень подачки, да? Неважливо, чи член комісії, чи проголосувати як треба і так далі, тоді недоторканий, недоторканий – тоді буде forever оця вся система розкрадання. А якщо зараз, я повертаюсь до баранів, ну чому на свободі зараз, не дає показів у прокуратурі, Черновецький, Стельмах, Бойко і так далі, і так далі? Недоторканність тому не заважає, вони доторкані. От і все".

Анна Безулик, ведуча: Всі, кого ви називаєте, очевидно, будуть мати можливість спростовувати обвинувачення у цій студії.

Анатолій Гриценко: "Я б задоволенням з ними провів дискусію.

Анна Безулик: Будь ласка, реагуємо на інтернет. Реагуємо, будь ласка, на репліки з інтернету. Анастасія Махнюк: "Чи не простіше кожному з депутатів почати з себе – просто взяти і написати заяву про зняття з себе недоторканності? Розумію, що з юридичної точки зору це марення, але хоча б думка така до ваших голів навідувалась, шановні політики? Це можливо якось, сам себе позбавив?

Юрій Мірошниченко, представник Президента у ВР: "Не можна себе позбавити, бо процедура позбавлення недоторканності передбачає голосування всім складом парламенту".

Анатолій Гриценко: "Можна це зробити".

Юрій Мірошниченко: "Не можна не допускати, щоб вона знадобилась".

Анна Безулик: Можна, каже Анатолій Гриценко. Як, стисло?

Анатолій Гриценко: "Я вже п’ятий рік як пішов з міністерства, прокуратура дотепер не може повірити, що можна бути міністром і не красти, постійно порушуються карні справи. Я не ховаюсь за мандат, даю покази всім слідчим. По факту я її зняв з себе"».

Отже, коли спікерам Банкової наводять конкретні факти, їм не залишається нічого іншого, як змінити тему (м’який варіант маніпулювання) чи вдатися до приниження і шельмування опонента, провокуючи скандал (жорсткий варіант).

Важко сказати, чи є помірна критика з боку Порошенка та Кінаха виявом медіастратегії Банкової, чи це особиста позиція спікерів. Зрозуміло одне: якщо таким людям відкрито доступ до телебачення, це відповідає інтересам влади. Напевно, саме такої «конструктивної» й «фактологічної» критики дуже бракує опозиції (одного Гриценка замало). І поки остання не усвідомила своєї помилки, Банкова намагатиметься заповнити вакуум лояльними спікерами і заздалегідь перевіреними меседжами.

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.