Х-фактор

6 Липня 2012
1387

Х-фактор

1387
«Мовний закон» – це лише скандальна передвиборна фішка, символічний жест для власного виборця від ПР, і фактор електоральної мобілізації, який, до речі, не відомо, на чию користь зіграє. Огляд політичних ток-шоу за 2 липня 2012 року.
Х-фактор

Минулого тижня, напередодні фіналу Євро-2012, ток-шоу Савіка Шустера передбачувано присвятило свої випуски футбольній тематиці. Чим полегшило життя авторам цього моніторингу. Ми не бачили необхідності аналізувати й дискусію навколо фільму Володимира Молчанова «Забой-2» в програмі Євгенія Кисельова.

Натомість «Cвобода слова» на ICTV вийшла вже після фінального матчу і зосередила увагу на скандальному мовному законопроекті, який днем пізніше набув статусу закону – завдяки доволі своєрідному «законодавчому бліцкригу» правлячої коаліції.

Ми зауважили кілька моментів цієї програми, на які традиційно звертаємо увагу, щоб оцінити вплив на телевізійну аудиторію.

На перший погляд, участь у програмі одного з авторів законопроекту Вадима Колесніченка була цілком логічною. Але з огляду на те, скільки можливостей публічної презентації своєї точки зору він отримував останнім часом, а також на особливості його публічної поведінки, яка практично завжди була спрямована на конфронтацію та провокативне загострення дискусії, можливо, був сенс залучити до обговорення дражливої теми не політиків, а експертів і звичайних громадян із різних регіонів, які могли б реально підтвердити чи спростувати наявність проблем, які начебто мав вирішити «мовний законопроект». Адже лише підготовлена авторами законопроекту пояснювальна записка налічує аж 19 сторінок і містить достатню кількість суперечливих положень, навколо яких можна було б розгорнути змістовну дискусію — звісно, повторимо, за умови залучення кваліфікованих експертів.

Той факт, що автори програми до такого ходу не вдалися, засвідчив або їхній принциповий розрахунок на скандальний формат, який, очевидно, найбільш привабливий для глядачів, або крайню ступінь політичної наївності.

Тією ж мірою це зауваження стосується й вибору опонента — при всій повазі до принциповості й громадянської позиції Ірини Фаріон, слід зазначити, що сформований нею публічний імідж та особливості її поведінки навряд чи могли сприяти конструктивності дискусії. При цьому не можна сказати, що вона теж була обділена увагою телебачення, її позиція достатньо повноцінно була вже представлена. Не повіримо, що автори ток-шоу цього не усвідомлювали, коли визначалися з тим, хто персонально мав виступати проти згаданого законопроекту.

Таким чином глядачі отримали цілком прогнозований результат — хаотичний обмін взаємними звинуваченнями з використанням відверто маніпулятивних прийомів (фальшивих порівнянь та аналогій і безпідставних тверджень). Звернула на себе увагу зухвала поведінка депутата Колесніченка, який дозволяв собі доволі некоректні висловлювання – мабуть, уже знаючи про заплановане на наступний день прийняття законопроекту.

В цілому ж, цей випуск «Свободи слова» свідомо чи ні, але відіграв роль своєрідного резонатора надуманої проблематики — передусім через те, що створив сприятливі умови для політичних спекуляцій замість дискусії по суті.

Адже для неупередженого спостерігача очевидно, що на практичну реалізацію мовного законопроекту не розраховують навіть його автори. Якщо, звісно, нинішній владі стане клепки не брати курсу на остаточне знищення української держави. На наш погляд, це лише скандальна передвиборна фішка, символічний жест для власного виборця від ПР, і фактор електоральної мобілізації, який, до речі, не відомо, на чию користь зіграє.

Хоча б тому, що для більшості громадян України мовна проблематика далеко внизу в списку життєвих пріоритетів, не в останню чергу тому, що конституційне домінування державної мови зазвичай не створює жодних суттєвих проблем у реальному житті. Але нахабне проштовхування антиукраїнського «мовного закону», який уже збурив громадськість, цілком може прислужитися консолідації опозиційного табору.

Тому нинішня вигадка провладних технологів дуже нагадує не менш огидну фішку 2004 року – листівку з картою України, поділеною на три сорти. І чекає її, очевидно, та ж доля.

Кілька цитат із програми «Свобода слова» на ICTV від 02.07.2012:

«...Вадим Колесніченко, народний депутат, Партія регіонів: "Вы знаете, я начну из истории. У меня в руках находится книга польского Института национальной памяти. Мы получили авторское право на переиздание его в Украине. И там знаете, очень интересные цифры и события периода 44 года прошлого века – так называемая "волынская резня". На основании архивных материалов приведены фамилии конкретных людей, украинцев, которые прятали поляков от украинцев, бандеровцев. Фамилии украинцев, которых уничтожали бандеровцы-украинцы за то, что они прятали поляков. У меня возникает вопрос. И в первом случае, и во втором – украинцы. Одни не хотели разрешать своим же соплеменникам уничтожать других людей за то, что они имели национальность поляк, а другие уничтожали их за то, что они не поддерживали великую идею великой украинской нации".

… Вадим Колесніченко: "А между прочим, законопроект, который я предлагаю, чтоб мы приняли, он как раз-то обеспечивает защиту украинского языка. Я против львовско-галицких диалектов, которые засорили сегодня средства массовой информации. Я не считаю то, что нам предлагают, украинским языком. Это отрыжка той части Украины, которая когда-то была постоянно под чьим-то гнетом. Нам вносят вот эту философию".

Андрій Куликов, ведучий: Господин Колесниченко, на самом деле, по науке львовско-галицкого диалекта не существует.

Вадим Колесніченко: "Но сегодня мы его имеем".

… Вадим Колесніченко: "Потому что если мы признаем львовский диалект, давайте мы скажем об этом прямо и откровенно. Потому что я считаю, что наиболее грамотный украинский язык – это регион Полтавщины, Черкащины, то есть места, где действительно… Черкащина – это место, где рос господин, пан или как угодно называть, наш Кобзарь, Шевченко. Он этим языком, который нам сегодня пытаются навязать, не пользовался".

Ірина Фаріон, член політради ВО Свобода: "Дозвольте я спочатку привітаюся до громади. Шановній пані і панове, ми сьогодні обговорюємо унікальну тему – тему душі народу. Дуже рідко говориться у студіях, власне, про те, що є основою буття нації, а це, власне, мова є основою духовного буття. З огляду на те, що ці так звані законописці запропонували державі законопроект, який ділить її навпіл, то на сесії Львівської обласної ради я виступила, власне, з такою пропозицією – саме з огляду на те, що під час першого читання цього законопроекту опозиція у Верховній Раді не зуміла зупинити цей процес, який я називаю мародерством. Але пане Андрію, я сьогодні воліла би говорити навіть не в політичному контексті про цей закон, а я воліла би говорити як науковець. Тому що цей закон…"

Андрій Куликов: Тільки так, науково-популярно, будь ласка.

Ірина Фаріон: "Науково-популярно. Спробую науково-популярно. Тому що цей закон написано абсолютно непрофесійно. І чому написано непрофесійно? Із двох причин. Перше. Його писали непрофесіонали. Один із тих, який його писав – агроном за фахом, це Вадим Колесніченко. Чесно кажучи, може земля втішатися з того, що він свої руки не запхав у її надра. Агроном за фахом, який працював у колгоспі "Слава", а потім у Володимир-Волинському очолював міськком, як це, комуністична чи комсомолу, щось там таке було з тим зв’язано. Власне, ця його діяльність цілком логічно перетекла у діяльність Партії регіонів. Другий співавтор цього законопроекту на прізвище Ківалов, в народі він має іншу назву. Проти ночі я не буду її називати, але розпочинається на букву "п", а закінчується, здається, на букву "й". Так от, цей чоловік…"

...Андрій Куликов: Помагай.

Ірина Фаріон: "Цей чоловік досліджував у своїй кандидатській дисертації проблеми автомобільних шляхів, а у докторській дисертації – проблеми митниці. Отже, в мене, як філолога, виникає запитання: за яким правом ці люди, які не мають жодного стосунку до окремої галузі буття мови, яка називається соціолінгвістика, взялися творити цей законопроект? І я даю відповідь. Безперечно, що диригентська паличка з написання цього закону – у руках чужої-пречужої держави, з якою Україна перебуває у воєнних взаєминах щонайменше з 1654 року. Вони мають різний вияв. Тепер необов’язково в державу в’їжджати танком, щоб її окупувати, як це сталося з Грузією, а можна вриватися у наш інформаційний простір. І те, що цей закон писаний в Кремлі, ми бачили це з того, як ці члени Думи, чи як вони там називаються, з оплесками вітали ухвалення цього законопроекту в першому читанні. Одначе це були абсолютно даремні оплески, тому що цей законопроект ніколи не буде втілений в життя і ніколи насправді не буде його другого читання. Тепер я переходжу до другої складової…"

... Володимир Корнілов, директор української філії Інституту країн СНД: "У нас к национал-социалистам и вопросов нету. Когда заявляют люди о том, что термин "региональный язык" отсутствует. Значит, безграмотная Европа придумала себе такую хартию. Но я хочу сказать реплику не по поводу той галиматьи, которая здесь нагорожена".

Андрій Куликов: Господин Корнилов, это у вас такое научное определение?

Володимир Корнілов: "А тут научная терминология была? Реплику по поводу того, что вообще возражают люди по поводу законопроекта, представленного регионалами. Я хочу напомнить, эти же люди призывали и призывают выполнять предвыборные обещания, данные своим избирателям. Партия регионов, хочу напомнить и им тоже, уже шестую избирательную кампанию подряд сейчас будет вести под лозунгами предоставления государственного статуса русскому языку. За это голосовали миллионы жителей Украины, вот той самой Украины, которую якобы отстаивают эти граждане. Вот к чему призывала и призывает Партия регионов, вот на каких лозунгах избрали и Колесниченко, и Януковича".

Андрій Куликов: Я вам напомню русскую поговорку: семь раз отмерь, один раз отрежь. Так что запас еще есть.

Володимир Корнілов: "И когда эти люди призывают отказаться даже от этого половинчатого закона, я уже на говорю от статуса государственного русскому языку предоставление, то они призывают по сути предать вот те миллионы избирателей Украины, которые голосовали и голосуют за этот законопроект"».

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не збігатися з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
ICTV
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1387
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду