Чергова обмовка Віктора Януковича на спільній прес-конференції з Броніславом Коморовським на тему «тоталітаризму» наштовхнула на думку про невипадкові методи роботи влади зі ЗМІ та інсайдерів влади у ЗМІ. Справді, достатньо вилучити кілька літер зі слова, яке несе серйозні негативні конотації для більшості людей, як воно перетворюється на щось несерйозне, нестрашне й смішне, попри щирі наміри промовця сказати за суттю зовсім інше.

Так само працюють із маніпулятивними технологіями. Потрібно лише в кількох місцях змістити акценти, заховати потрібну для інтересів Банкової напівправду чи дезінформацію в потоці другорядних і неважливих правдивих повідомлень, а важливе і правдиве повідомлення оздобити масою аргументованих і не дуже аргументованих (якщо не вигаданих) сумнівів, – і глядач чи слухач уже й не знають, де справді проходить межа між білим і чорним, правдою і брехнею.

Назвати такі прийоми «тотальним» контролем над телебаченням і пресою важко. Це радше «ліричний» контроль (від початкового значення «лірики» або «лирики»), коли нам нав’язують не повідомлення як таке, а, в першу чергу, «переживання» (тобто розуміння через суб’єктивне відчуття, обтяжене певними інтересами, упередженнями й уявленнями, а не через критичне переосмислення) цього повідомлення як «важливого» чи «неважливого», «хорошого» чи «поганого», «доброго» чи «лихого». Гарна маніпуляція сприймається не як щось зовнішнє і привнесене, а як таке, що відповідає нашим власним оглядам і емоціям.

Для цього використовуються різні прийоми, які змішують апеляції до розуму і почуттів, зміщують події в часі, пов’язують події, жодним чином не пов’язані, акцентуючи одні повідомлення та повністю ігноруючи інші.

Одним із майстрів такого «ліричного» контролю є ведучий «Великої політики» Євгеній Кисельов. 21 вересня він вразив експертів ТК двічі. По-перше, він спокійно і зважено модерував двобій Наталії Королевської та Олега Тягнибока (хоча це можна пояснити й тим, що власники «Інтера» не мають явних сентиментів до цих політичних проектів). І про це ми скажемо нижче.

Але Кисельов «компенсував» свою об’єктивність під час дебатів коротенькою врізкою, так би мовити «авторським поглядом» на «найважливіші» події тижня, що минув. Ось цей епізод.

«Євгеній Кисельов, ведучий: Мы продолжаем наш выпуск. Мы – это программа "Большая политика", и я – её ведущий Евгений Киселев. Напомню, сегодня у нас за роялем композитор и исполнитель Олег Шаг. В начале часа – короткие комментарии к самым важным, запомнившимся событиям минувшей недели.

В Украине на этой неделе больше всего шума вокруг непонятно откуда взявшегося законопроекта об уголовной ответственности за клевету и, как всегда, вокруг Юлии Тимошенко. Что касается скандального законопроекта регионала Виталия Журавского, то сначала Верховная Рада приняла его в первом чтении большинством в 244 голоса, а потом сильные мира сего стали один за другим отмежевываться от дурной идеи возродить уголовную ответственность за клевету – очевидный рудимент советского уголовного права. В Администрации президента говорят, что не имеют никакого отношения к этому законопроекту. Глава фракции Партии регионов Александр Ефремов публично заявляет, что в законопроект будут внесены поправки, чтобы его смягчить. И вообще, по словам Ефремова, многие проголосовали "за", не читая документа. Спикер Литвин заявляет, что закон принят не будет. Первый вице-премьер Хорошковский считает, как заявил на брифинге, что закон несвоевременный и недопустимый. Омбудсмен Валерия Лутковская призывает провести общественное обсуждение законопроекта и напоминает, что ранее в обращении к Верховной Раде она высказалась против принятия закона. Трудно избавиться от ощущения, что произошло одно из трех: либо очевидная глупость, либо попытка любителей копировать всё наихудшее, что делается в соседней Росси, и принять такие же поправки к законодательству, которые были приняты недавно Госдумой в Москве с явным намерением приструнить независимую прессу, либо кто-то пытается подставить президента Януковича, действуя по принципу "чем хуже, тем лучше".

Что же касается страстей по Тимошенко, то точкой отсчета на этот раз стало решение хозяйственного суда в Киеве частично удовлетворить иск Министерства обороны России к правительству Украины о возврате долга корпорации "ЕЭСУ" на сумму более 400 миллионов долларов. Кабмин заявляет, что будет оспаривать это решение в суде следующей инстанции. Оппозиция утверждает, что весь этот судебный процесс – якобы пропагандистский трюк, чтобы дополнительно скомпрометировать Юлию Тимошенко, во времена работы которой во главе "ЕЭСУ" и возник долг перед российским военным ведомством.

Скандально известный нардеп Григорий Омельченко, в свое время прославившийся как инициатор так называемого "дела педофилов", и, кстати, на прошлой неделе запоздалым образом получивший за это по физиономии от другого нардепа – Руслана Богдана (съемка пользуется большой популярностью в интернете), так вот, Омельченко напротив утверждает, будто Юлию Тимошенко давно завербована ФСБ, и между ней и Путиным существует тайная ось через Медведчука.

К кампании сенсационных разоблачений подключился даже пресловутый майор Мельниченко – из Вашингтона. У него вдруг обнаружились записи переговоров между Кучмой и тогдашним генпрокурором Потебенько, где обсуждается убийство Щербаня по заказу Лазаренко и за деньги Тимошенко. В ответ на эти "откровения" скандально известного майора Александр Турчинов заявил, что на самом деле ещё недавно Мельниченко просил денег и место в списке "Батьківщини" и обещал за это поделиться документами по делу Лазаренко.

Между тем, дочь осужденного экс-премьера Евгения Тимошенко выступила с неожиданным интервью австрийской газете, в котором выразила надежду, что поможет освободить её мать президент России Владимир Путин, поскольку он один из немногих, кто может разрешить этот кризис. А первый замминистра Украины Раиса Моисеенко заявила, между тем, что срок пребывания Тимошенко в больнице продлен приблизительно ещё на месяц. Иными словами, продолжение судебных процессов против экс-премьера в скором будущем не предвидится. А вот скандалы точно будут продолжаться.

И ещё одна история, связанная непосредственно с Украиной. Многие СМИ сообщили в четверг сенсационную новость: сенат США единогласно принял резолюцию с требованием немедленно освободить Тимошенко, в противном случае – ввести жесткие санкции против украинских властей. Вскоре выяснилось, однако, что речь идет лишь о проекте резолюции сената, которая была утверждена на заседании Комитета по международным отношениям без обсуждений и пока отражает в основном позицию двух авторов проекта: сенаторов Инхофа и Дурбена, известных своими симпатиями к украинской оппозиции. В то же время, заместитель госсекретаря Филипп Гордон заявил, что нынешняя администрация США отдает предпочтение тому, чтобы работать с нынешним руководством Украины, а не думать о санкциях, хотя Вашингтон всегда может пересмотреть свою политику».

Отже, маніпуляції починаються вже з першого речення.

1. «В Украине на этой неделе больше всего шума вокруг непонятно откуда взявшегося законопроекта об уголовной ответственности за клевету и, как всегда, вокруг Юлии Тимошенко».

Так за допомогою ярлика й евфемізму «непонятно откуда взявшегося» Кисельов приховує від глядачів важливу інформацію, а саме те, що цей законопроект було зареєстровано в липні новоспеченим депутатом-регіоналом Віталієм Журавським. Ведучий не міг цього не знати, адже про це влітку писав «Комерсант-Україна», а 18 вересня, в день ухвалення в першому читанні законопроекту, – «Українська правда». Ба більше, далі в тексті Кисельов явно використовує інформацію (щоправда, без жодних посилань ані на «Комерсант», ані на УП).

2. «Что касается скандального законопроекта регионала Виталия Журавского, то сначала Верховная Рада приняла его в первом чтении большинством в 244 голоса, а потом сильные мира сего стали один за другим отмежевываться от дурной идеи возродить уголовную ответственность за клевету – очевидный рудимент советского уголовного права. В Администрации президента говорят, что не имеют никакого отношения к этому законопроекту. Глава фракции Партии регионов Александр Ефремов публично заявляет, что в законопроект будут внесены поправки, чтобы его смягчить. И вообще, по словам Ефремова, многие проголосовали "за", не читая документа».

В цьому випадку за метафоричним зворотом «Верховная Рада приняла его в первом чтении большинством в 244 голоса» Кисельов приховав від глядачів ще одну «незручну» правду: законопроект підтримали Партія регіонів разом із комуністами, литвинівцями, бютівцями-тушками та двічі екс-спікером Іваном Плющем. Тобто, все сталося через рішення більшості, лояльної до Банкової.

Далі Кисельов подає погляди представників команди Януковича (Адміністрації, Хорошковського, Єфремова, Лутковської) і Литвина, які ніби свідчать про те, що ухвалене з певної невідомої причини рішення є помилковим. При цьому Кисельов навмисне перекручує слова Олександра Єфремова, роблячи акцент на його нібито згоді «пом’якшити» закон і замовчуючи довжелезну тираду на захист цього закону, який укотре має «покращити життя нашого суспільства»:

УП, 19.09.2012

«"Ви мені скажіть, ви хочете жити в суспільстві, де головним критерієм стає наклеп? Ми живемо в суспільстві, де люди, не замислюючись, говорять з високих трибун, звинувачуючи інших часом в абсолютно диких речах, які не відповідають дійсності", – уточнив він.

"У моєму розумінні, що та людина, яка свідомо займається такими речами, займається наклепом на іншу людину, вона повинна розуміти, що у всіх цивілізованих країнах, а ми проаналізували цю ситуацію, більш ніж 90% країн Європейського союзу, на яких ми рівняємося, мають відповідну норму в своєму законодавстві. Напевно, там люди не дурні, раз вони залишили цю норму", – заявив політик.

Єфремов також поскаржився, що "ми 10 років жили без цієї норми і прийшли до того, що живемо в ситуації, коли один одного оббріхують".

"А, напевно, ми повинні прийти до того факту, коли і ЗМІ, і просто люди, якщо вони щось заявили, то громадськість повинна знати, що це правда. А якщо неправда – ти можеш оскаржити в суді, і ти можеш відстояти свою частину і гідність", – уточнив він.

"Регіонал" упевнений, що "багато хто не читаючи законопроекту, зробив вчора висновки".

"Якщо ви почитаєте закон, і щось там, ви порахуєте, що не відповідає нормативам і треба десь пом'якшити або ще щось, ми готові у фракції розглянути всі ваші пропозиції, і зробити б документ, який би покращував життя нашого суспільства", – підсумував він».

Далі Кисельов приховав важливу інформацію про роль Адміністрації президента в цьому скандалі. Адже фраза «в Администрации президента говорят, что не имеют никакого отношения к этому законопроекту» з’явилася як реакція на матеріал УП про те, що ініціатива про наклеп може виходити саме з її стін і може бути частиною планів президента. Тобто це класичний приклад використання напівправди або ж вилучення інформації з важливого контексту.

3. «Трудно избавиться от ощущения, что произошло одно из трех: либо очевидная глупость, либо попытка любителей копировать всё наихудшее, что делается в соседней Росси, и принять такие же поправки к законодательству, которые были приняты недавно Госдумой в Москве с явным намерением приструнить независимую прессу, либо кто-то пытается подставить президента Януковича, действуя по принципу "чем хуже, тем лучше"».

В цьому випадку Кисельов витончено скористався грубим маніпулятивним прийомом змішування інформації та оцінки. Адже фраза «трудно избавиться от ощущения» апелює не до розуму, а нашої віри, і на віру ведучий пропонує прийняти, що подія може мати лише три і лише таких значення, які він знає (звідки? Цього Кисельов не пояснює, але вочевидь намагається підмінити раціональні аргументи і пояснення своєю точкою зору. І в цьому випадку не конкретизуючи, що це лише його скромна точка зору, хоча саме так він часто каже в інших випадках).

До речі, слова «попытка любителей копировать всё наихудшее, что делается в соседней Росси, и принять такие же поправки к законодательству, которые были приняты недавно Госдумой в Москве с явным намерением приструнить независимую прессу» видаються нам запозиченою цитатою в Сергія Головатого і самого Журавського зі статті «Комерсанта»:

«В пояснительной записке к законопроекту господин Журавский отмечает: "Кстати, государственная дума России 13 июля этого года приняла сразу во втором и третьем чтениях закон, которым ответственность за "клевету" отнесена из сферы административных нарушений к уголовным преступлениям, тем самым резко возросла ответственность за такое преступление". Согласно этим поправкам, в России за клевету можно получить штраф в размере до 5 млн руб. (1,2 млн грн) или 480 ч исправительных работ. Отметим, что от введения тюремного заключения депутаты госдумы отказались, прислушавшись к пожеланию президента РФ Владимира Путина.

"Холуйством перед Россией" назвал законопроект Виталия Журавского его коллега по фракции Сергей Головатый. "Если он хочет прогнуться перед Путиным и добивается, чтобы Украина стала второй Россией, Азербайджаном, Китаем или Северной Кореей, то пусть он и дальше продолжает в том же духе! — возмущенно заявил "Ъ" господин Головатый.— Это противоречит Европейской конвенции по правам человека, практике европейского судопроизводства, принципам членства Украины в Совете Европы и принципам евроинтеграции". Сергей Головатый, который в 2005 и 2008 годах был вице-президентом Парламентской ассамблеи Совета Европы, говорит, что в странах ЕС статья, предусматривающая наказание за клевету и оскорбление, была декриминализирована, потому что "свобода слова не предусматривает уголовной ответственности за сказанное"».

І вже зовсім зі сфери фантастики звучить припущення, що «кто-то пытается подставить президента Януковича, действуя по принципу "чем хуже, тем лучше». Адже в такому разі виходить що і Єфремов, і Олена Бондаренко, і вся фракція Партії регіонів з її дисциплінованим голосуванням хотіли підставити свого президента. Для такого досвідченого журналіста як Кисельов таке припущення виглядає надто наївним, тому радше йдеться про прийом трансферу, коли негатив із ключової особи Партії регіонів хочуть перенести на когось анонімного:

УП, 18.09.2012

«У свою чергу, член комітету з питань свободи слова та інформації від Партії регіонів Олена Бондаренко заявила, що законопроект щодо притягнення до відповідальності за наклеп, проголосований у першому читанні, ще можуть змінити до другого читання.

"Зміни можуть бути різні. В тому числі й взагалі скасування цієї норми як такої. Може бути зміни щодо строків утримання під вартою. Також треба чіткіше розмежувати порушення, ступінь образи і наклепу. Хоча наклеп за ступенями розділити не можна – або ти сказав правду, або ні", – сказала вона Gazeta.ua.

"Я намагалася переконати фракцію, що все таки цього робити не потрібно, але оскільки у нас спрацьовує принцип фракційної дисципліни, то мені довелося за рішенням більшості голосувати за цей законопроект", – пояснила Бондаренко…

Депутат вважає, що ухвалення такого законопроекту перед виборами свідчить про чесність партії влади.

"Тут не повинно бути лицемірства. Якщо вже є позиція фракції, то що, виходить, до виборів не приймати, щоб здатися добренькими, а після виборів ми вам покажемо? Ми хотіли б, щоб за нас голосували за таких, які ми є…", – сказала Бондаренко».

Заради розуміння того, що зробив Кисельов, варто процитувати фрагмент із «РесПубліки» за 23 вересня, де журналіст доволі точно відтворив контекст подій:

«РесПубліка», 5 канал, 23.09.2012

«Репортаж: Автор: Олександр Аргат. Виправні роботи або обмеження волі на п’ять років – це справедливе покарання за наклеп, – вирішили 244 народні депутати і проголосували в першому читанні за відповідний законопроект. Автором новації став член фракції Партії регіонів Віталій Журавський. "Українська правда" у властивостях файлів супровідних до законопроекту документів виявила ознаки того, що він міг бути створений у стінах Адміністрації президента. Щоправда, там це заперечили. За ініціативи прес-секретаря президента скликали позачергове засідання міжвідомчої групи з аналізу стану свободи слова в Україні. Втім, діалог не дав результату, автор новації відмовився відкликати документ. Разом з тим, деякі представники влади засудили нововведення. Наприклад, представник президента у Верховній Раді. Розкритикувала кримінальну відповідальність за наклеп і омбудсмен. На її думку, закон може істотно звузити свободу слова в Україні і стримувати ЗМІ у своїй діяльності. До того ж, скандальні положення документа суперечать міжнародним зобов’язанням України. На порушення зобов’язань декриміналізувати відповідальність за наклеп за кордоном відреагували негативно. представник ОБСЄ з питань свободи слова закликала депутатів відхилити законопроект. Засудили пропоновані новації Міжнародна федерація журналістів та організація "Репортери без кордонів". Депутат Європарламенту Павел Коваль зауважив: імідж України вкотре постраждав. Депутат Держдуми Росії Володимир Нікітін відмітив, що українські колеги перегнули палку і проголосували за закон, який жорсткіший, аніж російський. Лідер "регіоналів" у парламенті Олександр Єфремов пообіцяв пом’якшити норми законопроекту під час другого слухання. А спікер переконаний, що у закону немає перспективи, і його не буде ухвалено, оскільки у ньому немає чіткої грані між критикою та наклепом. Тим часом журналістська спільнота готується до опору новаціям. Національна спілка журналістів та Незалежна медіа-профспілка закликали відхилити законопроект. Кілька тисяч працівників засобів масової інформації об’єдналися у "Фейсбуці" в спеціальну групу, де спільно планують, як протидіяти ймовірному ухваленню закону. Опозиція ж тим часом пообіцяла зробити подання до Конституційного суду і в такий спосіб блокувати ухвалення закону про наклеп».

4. Наступний епізод стосується майстерного створення негативного контексту щодо зв’язків Тимошенко з Кремлем. Спочатку Кисельов без посилання на джерело (сайт «Главком», інтерв’ю 19 вересня) цитує екс-бютівця Григорія Омельченка про вербування Юлії Тимошенко ФСБ. При цьому традиційно в’їдливий Кисельов чомусь «забув» сказати, що в цьому ж інтерв’ю Омельченко сказав ще кілька цікавих речей, які явно вказують на те, що депутат розраховував на широкий розголос і не дуже переймався достовірністю поширюваної «сенсаційної інформації»:

З інтерв’ю Г.Омельченка «Главкому»:

«... А от якщо “Наша Україна” не пройде до парламенту (а соціологи це їй прогнозують) – це буде трагедія?

Трагедія буде, якщо українці “продадуться” за копійки чи повірять популістським обіцянкам – цяцянкам або дадуть себе ввести в оману соціологією про прихід до Парламенту лише “4-5 найбільш рейтингових” партій, які не мають національної ідеї, а за національним складом кандидатів у депутати не є українськими.

Зараз з’явились соціологічні дослідження, які засвідчують, що із зареєстрованих кандидатів в депутати більшість є уродженцями з Росії і Донеччини. У виборчому списку Партії Регіонів українців менше 10%. Якщо до Верховної Ради пройдуть лише ці партії, то у ній українців за національністю буде менше 25-ти відсотків…

…Давайте все-таки повернемося до шансів “Нашої України” і її позиції на виборах. Дехто з експертів та політиків відкрито називає партію проектом влади, бо вона може відтягнути голоси у об’єднаної опозиції. Не боїтеся, що після програшу об’єднання, дорога у політику і вам буде закрита?

Ні, не боюсь.

Краще поговорити, дійсно, про проекти, тих, хто буде відтягувати голоси, щоб не було українського національного парламенту. Щоб, прийнявши відповідні закони, потім використати на свою користь природні багатства України, в першу чергу, її чорнозем (який може годувати дві Європи) і запаси питної води, геополітичне значення, територію як сировинний придаток, ринок збуту своїх неякісних товарів і продуктів харчування, захоронення ядерних і хімічних відходів і використання українців в якості дешевої робочої сили, напіврабів.

І що це за проекти?

Ці плани і проекти розроблені і використовуються щодо України вже давно двома могутніми організаціями. Одна з них, це ядерна Російська імперія з її великодержавним шовінізмом і агресивною (в тому числі воєнною) зовнішньою політикою, направленою на підпорядкування собі територій, які вона втратила в результаті розвалу СРСР і отримання союзними республіками незалежності та створення Євро-Азійського союзу. Кремлем вже зроблені кроки, які на собі відчула Грузія, Україна, Польща, Білорусія, Молдова, а в самій Росії – Чечня і Інгушетія. Друга – міжнародний сіонізм зі своїм тіньовим світовим урядом у складі трьох сотень найбагатших і найвпливовіших єврейських сімей (так званий, “Комітет трьохсот”), в руках яких майже всі багатства світу, вся фінансова і банкова система, транснаціональні корпорації, медицина, фармація, ЗМІ. Поряд з існуючими Євросоюзом і Європарламентом вони створили свої Європейський єврейський союз і Європейський єврейський парламент, які знаходяться також у Брюсселі.

Ви не боїтеся, що Вас за ваші вислови звинувачуватимуть в антисемітизмі?

Я не проти євреїв, росіян чи людей іншої національності. Я проти фашизму, нацизму, комунізму, проти великодержавного російського шовінізму і агресивної зовнішньої політики керівництва Російської імперії та міжнародного сіонізму і його іудео-нацизму.

200 найбагатших громадян України володіють сукупними статками на суму 85 мрлд. 200 млн. дол. США. З них 18 мільярдерів. За національністю із 18 мільярдерів – 16 євреїв, 1 татарин і 1 росіянин, українця – жодного. Із 200 найбагатших людей – українців менше 5%. Не буду перераховувати всіх прізвищ, зазначу лише, що за час президентства Януковича, його старший син Олександр (за фахом стоматолог) здобув статки майже на 100 млн. дол. США…

… А як оцінюєте партії Наталії Королевської та Віталія Кличка, які позиціонують себе «третьою силою»?

Ці партії не є “третьою” національною українською силою за своєю ідеологією. Це партії ліберально-демократичного характеру, але не національного. Проаналізуйте їх передвиборну програму і партійні списки. Українців за національністю менше 35%.

Я дуже шаную Віталія Кличка, як спортсмена і як політика і бажаю перемоги йому на виборах. В пресі з’явились аналітичні матеріали про тісні зв’язки лідера партії “Удар” і його дружбу з групою Льовочкіна – Фірташа. Хочеться вірити, що Кличко і ті українці-патріоти (хоча їх і дуже мало), які балотуються від партії “Удар”, будуть відстоювати українські націоналі інтереси у Верховній Раді разом з “Нашою Україною”.

Щодо партії Наталії Королевської “Україна – Вперед!”, то це, як засвідчує преса, – проект влади, а точніше – групи Рината Ахметова».

Цікаво, що не оголосив Кисельов й іншої інформації, яка завдавала шкоди Тимошенко, а зробив акцент на «російський слід». Це можна пояснити тим, що раніше, 14 вересня дочка Тимошенко в інтерв’ю австрійському Der Standard згадала про Путіна як про особу, яка може допомогти її матері. Слова Євгенії Тимошенко, поміщені в контекст сюжету, ставали сильним доказом правдоподібності слів Омельченка:

«ИноСМИ», 14.09.2012

«Евгения Тимошенко также заявила, что Владимир Путин и Юлия Тимошенко в свое время добились очень успешного завершения переговоров, благодаря которому закончился газовый кризис, а Украина получила 20-процентную скидку на технический газ. "Моя мать подписала меморандум, чтобы избавиться от политического аспекта ежегодных переговоров и создать больше рыночности и прозрачности в газовой торговле. Многие это поняли, и именно Путин, вероятно, понял это лучше всех. Путин публично поддержал ее, и он, вероятно, один из немногих, кто может разрешить этот кризис и освободить политзаключенных. Мы надеемся, что он поможет", – сказала она».

На нашу думку, якби Кисельов сам аналізував ці матеріали, він би обрав кращий епізод із інтерв’ю Омельченко, який свідчить про те, що сама Тимошенко говорила йому про надії на Путіна, про те, що вирок щодо Луценка – несправедливий, на відміну від вироку Тимошенко. А так, схоже, ведучий просто озвучив те, що йому нашвидкуруч підготували…

Проте, треба віддати належне професійності Кисельова: у невеличкому сюжеті йому вдається зробити більше і краще, ніж штатним VIP-спікерам Партії регіонів протягом багатьох ефірів: аргументовано показати, що між Тимошенко і Путіним існують корупційні зв'язки. Хоча б і за допомогою підтасовки фактів.

Позмагатися з ним у вмінні водити глядачів манівцями може хіба що власник «Інтера» і генерал армії Валерій Хорошковський. У статусі першого віце-прем’єр-міністра він з’явився як гість у студії «Свободи слова» на телеканалі свого давнього знайомого Віктора Пінчука.

В принципі, ведучий Андрій Куликов не створював умов «теплої ванни» для Хорошковського, і навіть намагався інколи ставити гострі запитання. Та водночас відповіді Хорошковського на ці запитання були настільки відточеним, що виникало суб’єктивне враження, ніби ведучий не модерує «Свободу слова», а допомагає віце-прем’єру виконувати «обов’язкову програму», як це він робив разом із Віктором Пінчуком на Дніпропетровщині. Зокрема, Куликов узяв на себе місію озвучення кількох найуразливіших тем (Резолюція Сенату США щодо Тимошенко, тиск Росії та ЄС), чим дав Хорошковському «відповісти» на них і закрити для обговорення з іншими учасниками.

Що стосується самого Хорошковського, то він, подібно до Тігіпка, відповідав на прямі запитання за допомогою штампів, підміни понять та бездоказових тверджень, оздоблюючи їх фактами, що не стосуються суті запитання, але створюють враження компетентності та ексклюзивної поінформованості спікера:

«Свобода слова», ICTV, 24.09.2012

«Євген Магда: "… Чому в умовах, коли більшість фаворитів парламентських перегонів, за виключенням Комуністичної партії, виступають за європейську інтеграцію, вона все-таки буксує в Україні?

Валерій Хорошковський: "По-перше, дуже багато було зроблено за останні півтора-два роки з точки зору техніки. Після помаранчевої революції була теза, що ми через рік станемо членами ЄС. Нічого, крім певного сміху, це не викликало саме тому, що це не політичне побажання тієї чи іншої країни, а це перш за все велика технічна робота, яку треба зробити. Це зміна законодавства, в тому числі не тільки законодавства з точки зору Верховної Ради – в тому числі актів законодавства, які мають бути прийняті Президентом України, Кабінетом міністрів України, це і багато технічних норма. Уряд в недавньому минулому прийняв концепцію по реформуванню публічних фінансів. Тобто це цілий комплекс робіт, які перш за все пов’язані з нашими змінами всередині себе. Хочу сказати, що в цьому плані при тому всьому, що декларується європейська інтеграція, декларується це як мета, немає певного розуміння, що це стосується нас. Це не зовнішній фактор. А от змінюватись не всі готові і не завжди в такому темпі. Тому це є головним гальмом"… (штамп про «всіх», хто «не готовий змінюватися». – Авт.).

Олег Тягнибок: "… Часом чи не ті ваші останні заяви, які звучать у сторону європейської інтеграції, не можуть виглядати як мильна бульбашка, як прикривання тих всіх порушень, які зараз відбуваються з правами людини, з політичними репресіями. Адже я думаю, Європа не сліпа. Вони бачать, що в Україні шалена корупція, на Україні, напевно, найбільше у світі олігархізована, що Україна не проведена люстрація, як у більшості країн Східної Європи, які долучились до європейської спільноти. Отже, чи часом ті всі розмови, це все на закінчиться нічим? Це все не закінчиться переливанням з пустого в порожнє? Тим більше, що зараз, якщо провести опитування, значно більша частина українського, воно прагне європейські інтеграції. Чи Європа не поставить нам заслін після тих виборів? Чи не дасть безпосередньо економічні санкції щодо наших чиновників, які зараз порушують виборче законодавство.

Валерій Хорошковський: "Тут комплекс питань. Я б хотів почати саме з того, що якщо є порушення. У мене є домовленості практично з усіма учасниками виборчого процесу. І зараз звертаю прямо до вас. Якщо ви бачите ці порушення – інформуйте. І ми по кожному питанню розбираємось окремо. Причому миттєво розбираємось. Це якраз є певний запобіжник, для того щоб у подальшому це не відбувалось. Другий момент – чи не є наша європейська інтеграція бульбашкою. Ви самі сказали про те, що більшість населення хочуть бути в Європі. Жоден політик, це моє переконання, не може стояти наперекорі волі свого народу, якщо він хоче бути успішним політиком. Тому наша робота є відверта. Якщо говорити, що зміни до законодавства, прийняття норма, стандартів, правил ЄС – це бульбашка – ні, це не так. Робота іде. Ваше занепокоєння полягає в наступному (підміна понять – Тягнибок говорив про прикривання розмовами порушень прав людини і корупції. – Авт.). Ми знаємо думки, які в тому числі можуть гуляти і істеблішменті, і в народі відносно того, що вигідніше. Дійсно, в Україні є різні думки, це нормально, це якраз демократичний підхід. Але ще раз хочу сказати. І позиція уряду, яка визначена законодавством, і позиція президента, і головний політичних сил направлена саме на європейську інтеграцію. І це наш шлях, я в цьому впевнений"».

Водночас не можна не зауважити, що представники опозиційних сил у передвиборному запалі виглядали ще менш переконливими зі своїми «заготовками» – універсальними відповідями на всі запитання, де ярлики і штампи вибудовувалися в безпідставні твердження.

З цієї точки зору варто порівняти, як слабко виглядала Ірина Геращенко в дискусії щодо вибору між Росією і ЄС на «Свободі слова» і як добре вона, як журналіст за фахом, обґрунтовувала позицію щодо законопроекту про наклеп:

«Свобода слова», ICTV, 24.09.2012

«Андрій Куликов: Пані Геращенко, ви вважаєте, що за цей стан справ, який зараз є, націонал-демократичні сили не несуть відповідальності, лише режим Януковича так званий?

Ірина Геращенко: "Я вважаю, що насправді за той стан, який сьогодні є в країні, несе свою відповідальність кожен українець, тому що хтось голосував за цю владу, хтось дійсно розчарував український народ в тому, що ця влада змогла прийти до влади два роки тому, вибачте за тавтологію. Дійсно, насправді, тут є участь от в цій ситуації, що є в Україні, кожного українця. І інше питання, що політиків і журналістів тут є внесок набагато більший, ніж простих громадян. Але, в будь-якому випадку, українці – мудра нація, і нам потрібно навчитися хоч колись робити висновки з власних помилок, які дійсно були. І для того сьогодні дуже важливо всім зосередитись над головним, провести чесні демократичні вибори, насправді дати можливість тим політичним силам, які мають велику підтримку народу, пройти до парламенту, для того, щоби реалізувати свої політичні програми і відсунути Партію регіонів і її сателітів, які збираються віддавати і далі Партії регіонів владу, від цієї влади".

Олег Устенко: "… Поэтому, в общем-то, проблемы, которые есть, это не проблемы этой власти, прежней или еще там двух властей до этого. Это проблемы, которые вот органически присущи в Украине. Но вопрос состоит в том, а каким образом с ними справиться? Просто вбрасывание, какого-то рода такие социальные лозунги, они не решат проблему, тут надо кардинально думать по поводу того, а каким образом вот перезапустить механизм, или каким образом стимулировать реформы для того, чтобы начал лучше жить там средний класс или начало расти благосостояние народа, вот это. А вот с этой точки зрения, как вы видите, вот какие реформы вы собираетесь запустить, которые не сделала эта власть, предыдущая и две еще до нее для того, чтобы действительно изменить экономическую ситуацию? Потому что язык – это замечательно, социальная защита – тоже очень хорошо, здравоохранение – тоже прекрасно, но вопрос тоже и в экономике"…

Ірина Геращенко: "Я хочу сказати, що в партії УДАР надзвичайно сильна економічна складова і присутні надзвичайно сильні економісти, спеціалісти в цій галузі, і це єдина політична сила, яка в своїй передвиборчій програмі врахувала не лише партійну програму, а й програму громадських організацій. Зокрема, в нашій партії враховані в тому економічному блоці, що напрацьовано, всі наробки "податкового майдану", і один із лідерів "податкового майдану" – пані Оксана Продан – є членом нашого списку, тому що очевидно, у чому головна проблема нинішньої влади – повна відірваність від народу: приймають свої закони, які працюють на цю купку людей, абсолютно не враховують те, що потрібно суспільству. Друге, ви правильно сказали, що буде робити середній клас. Так от, в Україні проблема в тому, що потрібно створити цей прошарок середнього класу. В нас же сьогодні ледь не 100% всіх багатств належить п’яти олігархам, і скоро ці всі олігархи будуть носити єдине прізвище Янукович. Ми говоримо про те, що потрібно створити дуже широкий прошарок середнього класу. Як це зробити? Податкові канікули для новоствореного бізнесу – три роки, на сільському господарств, з якого видушують зараз всю цю землю, зробити п’ять років, це є надзвичайно важливим. Ну і, знаєте, всі говорять про корупцію, але чомусь ніхто з нею не бореться, або бореться тільки з опозицією, і вони вважають, що корупціонери – це Юлія Тимошенко, Луценко, яких можна навічно засунути за грати. Партія УДАР інакше говорить, що нам потрібно створити антикорупційне бюро і провести люстрацію влади, щоби ніколи жодна людина, яка була причетна до розкрадання бюджетних коштів, не зайшла в ту владу. Знаєте, у нас Євро закінчилось три місяці тому, але чомусь тендери на Євро ще й досі шарашаться в цю владу, і сама вона при цьому не вважає це корупцією. От ми хочемо все це розслідувати. І тому партія УДАР місяць тому розпочала акцію "Люстрація влади", ми збираємо будь-які факти корупції, передавайте, будь ласка, до партії, ми готові ці факти оприлюднити ще до дня виборів, для того, щоби потім вони лягли в основу вже майбутньої такої антикорупційної, люстраційної кампанії"».

«РесПубліка», 5 канал, 23.09.2012

«Анна Безулик: Іра, у вас яка мотивація стверджувати, що це саме так, і чому, власне, чи готові ви визнати, що ми живемо в суспільстві, де головним критерієм стає наклеп, от, власне, з чим борються ваші опоненти, Ірина Володимирівна?

Ірина Геращенко: "Перше, я хочу акцентувати увагу ваших глядачів на час, коли було прийнято цей закон. Очевидно, що він приймається в розпал передвиборчої кампанії, коли щодня, знаєте, всі засоби масової інформації – як сводки с фронтов – отримують інформацію про те, що відбувається з формуванням ОВК, з формуванням дільничних виборчих комісій, де йдуть махінації, мухляж, фальсифікації. І все це створює от плацдарм для правильного сталінського голосування. Для того, щоб відволікти від цього увагу, в тому числі, на ключових ток-шоу, на яких ми зараз знаходимося, щоб зараз тут обговорювали не виборчу кампанію – а давайте щось вкинемо в суспільство, щоб журналісти перезбудилися і почали обговорювати. Прекрасна ідея кинути подібний законопроект.

Те ж саме, що було з "мовним" законом. В той день, коли у Верховній Раді пробили цей "мовний" закон, абсолютно потім тихо вже, без всяких мордобоїв пройшло три ключові закони: на сто мільйонів гривень збільшення фінансування бідної нещасної Генпрокуратури, друге – це введення в тінь абсолютну тендерних закупівель. І от так от тишком-нишком ось ця групіровка у Верховій Раді, до якої входить Партія регіонів, комуністи і Блок Литвина, голосують все, що їм потрібно. У вас було питання, чому Партія регіонів, що там якісь згодні, не згодні, за це разом голосують".

Анна Безулик: У вас є пояснення?

Ірина Геращенко: "Давно вже немає ніякої Партії регіонів, ну це очевидні речі. Є перелякана група людей, яка боїться оцього колоса на глиняних ногах, яким вони уявляють Януковича, і все, що звідти спускається, вони підписують своїм прізвищем, ставлять там свої якісь ініціали, голосують за це. Я не переконана, що це писав Журавський. Це людина дуже слабо розбирається взагалі в журналістиці, я так думаю. І я думаю, що ці закони писали інші люди. От якби наші журналісти підійшли і по кожному пункту пройшлися закону, я думаю, що він би сам був здивований, що він понаписував. Ну і тепер ключові історії…"

Анна Безулик: Ну, справа в тому, що от Віталія Станіславовича з нами сьогодні немає…

Ірина Геращенко: "А чого він не прийшов? Автор же, автор".

Анна Безулик: В нього термінові справи в окрузі на Житомирщині.

Ірина Геращенко: "Таке завжди буває. Та він просто ж хоч би прочитав той закон, він би був приємно здивований, що там понаписувано".

Анна Безулик: Термінові справи. Я просто хотіла сказати, що насправді йому також не заздрю. Але от він сам підкреслює, що він бореться з наклепом, який поширюють безвідповідальні журналісти, і здатні спотворити чесний вибір.

Ірина Геращенко: "Ви знаєте, із наклепом потрібно боротися, дуже правильно, це абсолютно…"

Анна Безулик: Про чесний вибір він також говорить.

Ірина Геращенко: "Що стосується чесного вибору і наклепу і професійності журналістів, я вважаю, що тут є, про що говорити. Інше питання, чи мають нинішні політики, які дуже часто себе показують не з найкращої сторони, щось говорити будь-якому іншому там, як би, сегменту суспільства. Але наша журналістика є непрофесійною дуже часто, вона дійсно буває заангажованою, кожен з нас бував там прикладом наклепу. Але як з цим боротися? Знаєте, потрібно, по-перше, дійсно, вимагати спростування або вимагати дати позицію другу, і це так само є важливий діалог, не зразу бігти до суду.

Друге питання, що якщо тебе дійсно вже там так образили, треба йти до суду і вимагати там як би спростування. І, більше того, завжди під час таких судових розборок постає обличчя того, хто судиться з пресою. Я хочу нагадати такий принциповий приклад для "5 каналу", коли одна перша парламентська "тушка" – Бут, да? Ми пам’ятаємо цю людину, і от журналіст "5 каналу" в своєму сюжеті дуже м’яко його назвала "відщепенець". А хто він є? Якщо він зрадив свою партію, зрадив Луценка, зрадив виборців, які за нього голосували? Це м'яка насправді така характеристика. Бут купив собі валер’янки на три гривні, потратився на це, випив її там, він дуже страдав, переживав і подав на суд до журналіста на 20 тисяч гривень. Звичайно, він виграв цей суд, бо він дуже морально там як би якісь поніс збитки. Власне, отакі є суди в Україні. Якби ця стаття зараз діяла, то цю Олю Сніцарчук, її би вже на п’ять років відправили в Качанівську колонію за те, що вона нанесла стрес Буту.

Більше того, як людина, яка займалася рік в комісії з питань розслідування, тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради з питань розслідування тиску на журналістів, я хочу вам сказати, що у мене отакі стоси документів, де журналістів побили, де журналістів побила охорона президента, де вона їх товкла там якось, била їх штативами, відбирала мікрофони, швиряла їх. І ми вимагали по всім цим випадкам хоча би один раз впровадити статтю спеціальну, яка є в Кримінальному кодексі України – "Перешкоджання журналістській діяльності", стаття 171 Кримінального кодексу України. Так ось, шановні глядачі, жодного випадку за останні два роки в Україні, коли є відео, коли є побиті журналісти з синцями, з синяками і таке інше, відкритої кримінальної справи немає. Суд завжди говорить: так вибачте, охорона ж виконувала свої обов’язки. У нас завжди суд на стороні охорони президента, президента, Журавського, Бута, Партії регіонів. А журналісти безправні в цій ситуації. Хоча до їх професійності часто питання є"».

Відверто слабко на ефірі в Кисельова виглядала Наталія Королевська. На тлі її беззмістовних повторювань закликань про «нову команду», «нову економіку», «новий курс», виступи Олега Тягнибока вирізнялися чіткістю, послідовністю та конкретикою.

До слова, якщо лідер «Свободи» поіменно і детально розповів про першу десятку свого списку, то Королевська обмежувалася акцентуванням «заслуг» Андрія Шевченка («человеку, который принял решение вернутся в Украину и посвятить свою дальнейшую жизнь реализации того опыта, который за 10 лет жизни в Европе он приобрел колоссальный»), Остапа Ступки («талантливейшему сыну своего отца, человеку украинской культуры»), Іллі Ємця («кардиохирург, это человек, который первый в мире провел операцию на сердце трехчасового ребенка, и показал всему миру, что мы можем спасать людей»), Євгена Суслова («будучи мэром города Сквыры, построил сегодня кусочек Европы в Украине») та анонімних «Зинченко, и Никулин, и Швецов», які нічого не говорили про конкуренті справи, а лише апелювали до позитивних емоцій глядачів.

Програла Королевська Тягнибоку й у щирості відповідей на запитання про конфронтацію з владою та намір захищати результати виборів. Треба віддати належне Кисельову: як професійний журналіст він відчув збентеженість Королевської й акуратно дотискав її своїм запитанням, аби її розгубленість і непідготовленість до важливих запитань стала очевидною:

«Олег Тягнибок:… Шановне товариство, ми, політики, не зможемо самостійно зберегти результати виборів. Тільки ви, допомігши нам, прийшовши в ніч з 28 на 29 під виборчі дільниці, стоячи там, вимагаючи чесного підрахунку голосів. А коли всередині наші довірені особи, коли по 100–300 чоловік буде під дільничними комісіями, коли по тисячу людей буде під окружними комісіями, 10 тисяч людей буде під ЦВК – тільки тоді ми реально зможемо зберегти результати виборів і хоча би мінімізувати ті фальсифікації, які на нинішній день організовує Партія регіонів".

Євгеній Кисельов: Вопрос. А вы боитесь того, что у вас украдут голоса? Как будете защищать ваши результаты?

Наталя Королевська: "Я хочу сказать, что можно бесконечно хаять власть нынешнюю и власть предыдущую. Можно бесконечно рассказывать какие они плохие. Это ощущает на себе каждый человек, это видит в повседневной жизни. Потому что люди живут с каждым днем все хуже и хуже. Но если ничего не менять, если сегодня не объединятся ради того, чтобы изменить ситуацию в стране, если сегодня не отправить в отставку всех политиков прошлого…"

Євгеній Кисельов: Я про фальсификации. Боитесь или нет?

Наталя Королевська: "Я понимаю, что вы сторонник партии "Свобода", но можно…"

Євгеній Кисельов: Я не сторонник партии "Свобода".

Наталя Королевська: "Вы станьте рядом с Тягнибоком и я будут с вами двумя дискутировать".

Євгеній Кисельов: Я просто возвращаю вас к своему вопросу.

Наталя Королевська: "А я хочу ответить то, что сказал оппонент. Я же с ним сюда пришла дебатировать".

Євгеній Кисельов: Он сказал, что будет защищать свои результаты, а вы?

Наталя Королевська: "Защитить можно результаты только тогда, когда мы вернем доверие людей к политикам. Сегодня люди не доверяют политикам прошлого. Люди разочарованы за все 20 лет независимости в этой коррупции, беззаконии и несправедливости. Мы, конечно, будем защищать свои результаты. И мы защитим каждый свой голос, который люди отдадут за нас. И мы это защитим благодаря поддержке гражданского общества и гражданских лидеров, которые сегодня вместе с нами".

Євгеній Кисельов: Спасибо. Конец очередного раунда. Господа журналисты, что скажете. Оксана.

Оксана Богданова: "Хотелось бы услышать ответ Наталью Юрьевны на вопрос, который вы задавали несколько раз. Потому что то, как будут защищать свои результаты, учитывая, что оба участника воюют за каждый голос. И для них 4% являются тем барьером, который они или переходят, или не переходят. Все-таки хотелось бы вернутся к этому вопросу и услышать ответ».

Що ж маємо у підсумку? Все більші ставки на виборах ставлять політиків у стресову ситуацію, коли треба або послідовно казати правду, або послідовно брехати. Виборча кампанія – це саме той час, коли, згадуючи відомий афоризм Аврама Лінкольна, «можна недовго дурити всіх».

Спроби відвертого маніпулювання правдою можуть бути успішними лише тоді, коли існує змова залучених сторін. Найгірший приклад – ефір «Шустер live» від 21 вересня, коли жоден учасник під час програми не поступився своїм словом Тетяні Чорновол, яка однієї розповіддю про результати журналістських розслідувань могла завдати більше шкоди режиму, ніж усі присутні опозиціонери разом узяті.

Опозиційні сили, стримувані своїми технологами, своїми домовленостями із владою, часто не можуть говорити так, як люди на кшталт Чорновол. Але саме такі одинаки своїми вчинками і словами, розбиваючи смислову монополію, нав’язану владою, дають всій опозиції (від Тягнибока до Кличка) шанс на політичне виживання, а країні – можливість уникнути «тоталіризму». Тому й виникає питання, чи справді опозиціонери такі ж щирі у своїх демократичних намірах, як влада – послідовна у своїх авторитарних діях?

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг політичних ток-шоу та підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограм українських каналів з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Висновки моніторингу можуть не співпадати з точкою зору Міжнародного фонду «Відродження». Методологію проведення моніторингу викладено тут.