Аналізувати головні події тижня в ситуації, коли практично всі дії політиків і чиновників підпорядковані передвиборним агітаційним потребам, – досить складне завдання для творчих груп щотижневих інформаційно-аналітичних програм. Тому вони дедалі частіше повторюються, використовуючи одні й ті самі підходи та банальні ходи – наприклад, у трьох програмах 23 вересня вийшли стандартні сюжети «про гречку». Жоден із тижневиків не проігнорував тему криміналізації наклепу, одначе дехто змалював картину таким чином, неначе законопроект Віталія Журавського (депутата невідомо якої фракції) ухвалили не регіонали, литвинівці й комуністи, а абстрактна «Верховна Рада». Влада ж, натомість, виступила єдиним фронтом проти загрози свободі слова.

«Україна», «Події тижня»

У попередній публікації тижневику «України» була дана заслужено висока оцінка. Одначе тепер доводиться констатувати, що позапрофесійні чинники – чи то джинсові гроші, чи політичні інтереси власника, який, за неофіційною інформацією, має певну причетність до фінансування виборчого проекту Наталії Королевської, – для творців програми є важливішим за репутацію. Вже у першому матеріалі випуску, в преамбулі до якого згадану резолюцію Сенату США та інші критичні заяви на адресу України, синхрон Наталії Королевської наведено в числі «опозиціонерів»:

«Бронислав Коморовский поговорил о демократии и честных выборах с премьером Николаем Азаровым, затем – с председателем Верховной Рады Владимиром Литвином. А на следующий день в очередь к польскому Президенту выстроились украинские оппозиционеры.

Арсений Яценюк, председатель совета объединенной оппозиции: "Ми вимагаємо від влади проведення чесних виборів. Сьогодні говорити про демократичність виборів не представляється можливим. Тимошенко і Луценко в тюрмі, тому жодна країна світу не скаже, що ці вибори повністю демократичні".

Наталья Королевская, лидер партии "Украина – Вперед!": "Мы рассказали о тех нарушениях, которые мы сегодня уже фиксируем и видим, и как мы планируем противостоять тем нарушениям, которые могут быть в будущем. Что сейчас для Украины это вызов, для всей Европы. Проведем демократичные выборы – продолжим европейскую интеграцию".

Виталий Кличко, лидер политической партии УДАР: "Все с нетерпением ждут и надеются, что выборы в Украине пройдут честно. И если они будут признаны демократичными – это хороший знак для того, чтобы в дальнейшем Украина подписывала ассоциацию с Европейским Союзом"».

Якщо Арсеній Яценюк говорить доволі предметно – згадує про Тимошенко й Луценка, а також стверджує, що вибори демократичними не будуть, – то у прямій мові Королевської та Кличка чуємо лише загальні декларації. Які порушення має на увазі Королевська? (Відповіді на це запитання немає й у розширеному повідомленні на сайті її партії.) Немає жодних ознак, за якими партію «Україна – Вперед!» можна було б уважати опозиційною. Залишається припускати, що поява Королевської в матеріалі покликана засвідчити, що польський президент визнав її політиком достатньо високого рангу, щоб зустрітися з нею особисто.

Не без проблем і наступне повідомлення – про ухвалення в першому читанні «закону про наклеп». «На этой неделе у Европы к Украине появилась еще одна претензия. Во вторник Верховная Рада приняла в первом чтении изменения в Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы. Их суть в следующем: депутаты предлагают сажать за клевету и посягательства на честь и достоинство. Если изменения примут окончательно, а Президент подпишет – за клевету можно будет сесть на три года, в худшем случае, в лучшем – заплатить штраф или отправиться на исправительные работы. Эти поправки возмутили и украинских журналистов, и некоторых политиков, и ОБСЕ. Цитата: "Криминализация высказываний означает подавление дискуссий и защиту государственных должностных лиц от критики". Эта критика иногда принимает самые неожиданные формы. Кадры недели. Черниговская область, Нежин, заседание горсовета. Главный редактор местной газеты, кандидат в депутаты Ирма Крат. Ведро помоев. Мэр Нежина, кандидат в депутаты Михаил Приходько. Это была месть кандидата кандидату, якобы за клевету».

Без сумніву, ситуація в Ніжині надзвичайно мальовнича, одначе жодної зрозумілої логіки в переході від криміналізації наклепу до конфлікту Ірми Крат із Михайлом Приходьком немає. Очевидно, що наслідки ухвалення закону про криміналізацію наклепу були б нищівними, перш за все, для свободи преси, й демонстративні конфлікти між кандидатами в депутати тут ні до чого. Наводячи саме цей приклад – замість одного з численних прикладів, коли чиновник або політик позивався проти журналіста чи ЗМІ щодо захисту честі, гідності й ділової репутації, оскаржуючи оцінкове судження, – автори програми підмінили поняття й звели проблему до заборони взаємного обливання помиями, таким чином применшуючи її вагу.

Завершується випуск розлогим сюжетом Ірини Юсупової про підкуп виборців та інші зусилля кандидатів-мажоритарників з «угноєння» своїх округів. Матеріал побудований почасти на коментарях експертів, і в ньому не згадується жодного прізвища кандидата, що, звісно, дезорієнтує глядача. Панічний страх порушити закон про вибори (чи то пак, недоотримати «за згадку?»), називаючи людей та політичні сили своїми іменами, не робить честі журналістам. Як повинен сприймати глядач інформацію в дусі: «Киевский апелляционный суд потребовал от одного из кандидатов прекратить раздавать карточки с 7-процентной скидкой в одном из очень популярных супермаркетов», окрім як вияв боягузтва й нерішучості?

«1+1», «ТСН. Тиждень»

«Три корови провалилися у яму, яка раптово з'явилася на подвір'ї 99-літньої Одарки Семенюк. Наш кореспондент веде пряме включення – Алло, добрий вечір! Вже йде третя година, відколи тварини у ямі, а на місці досі немає губернатора. – Дякую, Петре. А тепер до інших подій – сьогодні у Даласі...», – так, за жартівливою версією Артема Горячкіна, ТСН повідомила би про вбивство Джона Кеннеді. Сарказм цілком справедливий для «ТСН. Тижня», адже головною темою тижня, на думку команди Алли Мазур, виявилася відсутність грипу в Україні. Точніше, звісно ж, що його поки що немає – матеріал про те, як лікарі готуються до його приходу: «Захворюваність дітей та дорослих зросла на 40 відсотків, порівняно з початком осені. Вони з підозрою дивляться на чергу пацієнтів і аналізи відправляють у мед лабораторії. Поки це типовий ГРВІ. Що з ним робити знає кожна мама. Фахівці бояться іншого вірусу і радять всім зайняти бойову готовність».

Загроза грипу, звісно, справа серйозна, але в ході розповіді Марини Макущенко пересвідчуємося, що йдеться про інформацію, яка викликає підозри в самої авторки: «Ураганної швидкості розповсюдження грип досягне в середині зими, не виключено, що на деяких територіях для захисту населення доведеться оголошувати надзвичайний карантинний стан. Щоправда, цей прогноз, як і всі інші прогнози штука не надійна. Скільки разів ви дарма брали парасольку. Чи варто ризикувати, вколювати собі вакцину, ми запитали людей, що колись потрапили у самісінький епіцентр грипової лихоманки». Можна було б сказати, що «ТСН. Тиждень» виконує важливу функцію – попередження громадян про небезпеку хвороби, але те, що чуємо далі, більше схоже на залякування: «Купивши антидот від грипу в аптеці, ви повинні якось умудритись вколоти його собі так, щоб він не встиг нагрітися більше 8 градусів, інакше він не просто стане неефективним, а цілком здатен вас покалічити і компенсувати вам наслідки буде нікому». Чи багато людей після того, як почують це, погодяться робити щеплення від грипу чи дадуть згоду на те, щоб його зробили їхнім дітям?

Другий матеріал у випуску – сюжет Сергія Швеця про, скажімо так, різні аспекти підготовки до виборів. На відміну від колег з «України», ТСН прямо називає кандидатів (зокрема й мажоритарників – Ігоря Баленка, Олександра Третьякова) та політичні сили. А найцінніший момент сюжету полягає в цьому пасажі: «Зміна способи формувати окружкоми призвела до того, що деякі великі партії, наприклад, УДАР і "Свобода", не отримали жодного місця в комісіях. Контролювати чесність виборів вони зможуть винятково через спостерігачів. Натомість карликові партії з екзотичними назвами типу анархістів, активно продавали свої виборчі квоти». Про те, що виборчкоми в багатьох регіонах сформовані з представників явно технічних маргінальних партій, на телебаченні говорили досить небагато, і ще раз акцентувати на цьому варто.

У повідомленні про криміналізацію наклепу маємо відсутність балансу й достовірності: «Іще один скандальний закон розбурхав журналістів і політиків як всередині країни, так і за її межами. Десятки тисяч гривень штрафу, виправні роботи, або ув’язнення до 5 років. Верховна Рада перетворює у кримінальний злочин публічний наклеп. Закон ухвалений цього тижня у першому читанні з подачі регіонала Віталія Журавського. Журналісти вважають, так депутати хочуть захистити себе від їхніх розслідувань. Медіа експерти вже називають цей закон забороною на професію. Утім ті можуть відправити за ґрати будь-кого з українців, навіть за сусідську суперечку, політичний анекдот або сварку в Інтернеті. Криміналізацію наклепу вважає недоцільним Верховний суд України. З приводу неадекватної відповідальності висловилися український омбудсмен і численні журналістські організації. Не ухвалювати цей закон закликали радо ОБСЄ та Репортери без кордонів. Навіть, якщо депутати проголосують, Президент ніколи його не підпише, так запевняє радник Януковича Ганна Герман. Утім, у випадку із законом про мови її прогноз не спрацював». Позицію яких журналістів і експертів переказує «ТСН. Тиждень», і чому поруч не можна було переказати аргументацію автора законопроекту?

Нечітке посилання на джерела або суб’єктів певних дій стає справжньою проблемою: «Звільнити Юлію Тимошенко і припинити політичні переслідування закликав українську владу Сенат США, а свій уряд закликав не давати віз на в’їзд до Штатів українським посадовцям, причетним до переслідувань опозиції. Українські дипломати вважають спосіб ухвалення резолюції сумнівним і сам документ лише рекомендацією. Американський Держдеп раніше заявляв, що воліє до співпраці з нашим урядом, але подальший розвиток відносин залежить від чистоти майбутніх парламентських виборів». Хто такі «українські дипломати»? Чи є це консолідована позиція всіх українських дипломатів аж до молодшого аташе посольства в республіці Гондурас? Чи якихось окремих дипломатів? (Насправді йдеться про офіційну заяву прес-служби МЗС.)

Повідомлення про рішення господарського суду Києва, яке стосується відшкодування боргів ЄЕСУ, є вочевидь неповним: «Самі собі борги присудили. Заплатити Росії більше трьох мільярдів гривень зобов’язав Україну господарський суд Києва. І це лише часткове задоволення позову російського Міноборони до українського Кабміну щодо боргу корпорації ЄЕСУ тих часів, коли нею керувала Юлія Тимошенко. Уряд нинішній рішення київських суддів буде оскаржувати». До того ж, спроба скаламбурити на початку відображає прикру реальність – дії однієї гілки влади «на шкоду» іншій, навіть формально законні та логічні, сприймаються журналістами як парадокс, позаяк ми вже звикли, що суд не є відокремленим від влади.

І, нарешті, зі стандартом точності не дружать автори повідомлення про помийний демарш Ірми Крат: «Мер у багнюці. Міського голову Ніжина Михайла Приходька скупали в помиях прямо на сесії міської ради. Відро бруду до зали принесла журналістка і влучно потрапила на голову мерові. Бунтівницю забрали до райвідділку міліції і зразу порушили кримінальну справу. Дівчина пояснила, що відплатила мерові за наклеп. Тепер їй загрожує до 4 років за ґратами. Сам Михайло Приходько заявив, що став жертвою замовної акції». В повідомлені опущено вельми значущу подробицю – статус кандидата в депутати, який має героїня повідомлення, – а також передісторія конфлікту, яка могла б відповісти на запитання про причини дії Ірми Крат. Навряд чи це свідома маніпуляція з метою створити штучну перевагу позиції мера Ніжина, чиє трактування події в матеріалі наведено, радше редакторська недбалість. Та загалом такі начебто ненавмисні порушення стандартів складаються в не надто втішну для «ТСН. Тижня» картинку.

«Інтер», «Подробиці тижня»

«Інтер» – сама толерантність, стриманість і обережність. Розпочали з нейтрального повідомлення про загибель військового пілота на Харківщині. Далі – сюжет Геннадія Вівденка про скорочення української армії, також витриманий у нейтральних тонах, без критики «попередників» чи похвал на адресу чинної влади. Не менш виважений Микола Азаров у наступному повідомленні:

«А вот казна российской армии вскоре может пополниться на сумму более 3 миллиардов гривен. Таков размер иска Минобороны России к украинскому Кабмину по делу долга корпорации "Единые энергетические системы Украины". На этой неделе Хозяйственный суд Киева частично удовлетворил иск – и украинскому правительству придется рассчитаться с российским военным ведомством по долгам частной компании, если не будет подана апелляция. Премьер-министр Украины заверил – Кабмин уже готовит документы.

Николай Азаров, Премьер-министр Украины: "Мы будем оспаривать это решение. Сейчас готовится апелляция. Но я никогда и нигде не позволю себе сказать неуважительно по отношению к решению суда. Повторяю – нигде и никогда"».

Нарешті, матеріал Максима Урлапова про законопроект Журавського дивує інформативністю та збалансованістю. Звісно, тут не без дивних моментів – наприклад, чомусь наведено думку першого віце-прем’єра Валерія Хорошковського (за сумісництвом власника телеканалу): «На жаль, у нашій країні в силу того що немає довіри до судів, ми не можемо приймати таке жорстке законодавство. Такий закон приймати передчасно і можливо навіть неприпустимо». Парад критичних висловлювань на адресу законопроекту з боку представників влади змушує забути про те, що саме провладні політичні сили й ухвалили його в першому читанні. Про те, депутати яких фракцій голосували «за», Максим Урлапов не згадує. Одначе автор сюжету звернувся (на відміну від деяких колег) до самого Журавського й навів його пояснення, проаналізував прецеденти застосування чинного законодавства про наклеп в Україні, зіставив їх із західним досвідом, навів коментарі закордонних та українських експертів. Загалом із матеріалу стає зрозумілим те, що ми добре бачимо сьогодні – законопроект більше схожий на маневр в інформаційному полі, аніж реальне прагнення влади криміналізувати наклеп, і влада, як робила це не раз, скористається цією нагодою, щоб «піти назустріч» побажанням суспільства і скасувати своє ж власне рішення. Щоб глядачі не сумнівалися в тому, що влада подбає про законність, «Інтер» дає «контрольне повідомлення в голову»:

«Не допустить давления на СМИ и, прежде всего, в период избирательной кампании призывает чиновников Президент. Об этом шла речь на заседании совета регионов. Виктор Янукович также предостерёг губернаторов от использования админресурса и потребовал от власти сделать всё, чтобы избирательный процесс был прозрачным и демократичным.

Виктор Янукович, Президент Украины: "Я хотів би ще раз попередити всіх чиновників, всіх рівнів – втручання в виборчий процес є порушенням законодавства, і ми будемо перевіряти кожен такий факт. На вашому боці не повинно бути симпатій – симпатії стосуються виконання закону"».

Заява наче й не стосується попередньої теми безпосередньо, одначе виглядає так, наче Янукович заступився за свободу слова. Відразу після цього – ще одне хвалебне, хоч і геть не інформативне, повідомлення: «И украинский президент на этой неделе дал старт самой масштабной стройке в электроэнергетике страны. Новая линия электропередач уже через два года соединит центр Украины с Ривненской и Хмельницкой АЭС. Объем электроэнергии будет равен сегодняшнему потреблению Киева. За установкой первых опор глава государства следил в режиме телемоста. Проект стоимостью в 400 миллионов долларов Украина реализует в сотрудничестве с европейским банком реконструкции и развития и европейским инвестиционным банком».

Зверніть увагу на формулювання – це не будівництво розпочалось, а президент дав йому старт; головний герой повідомлення – Віктор Янукович, хоча навряд чи наглядати за будівельними роботами – його повноваження.

Після цього характерна різка зміна теми – сюжет Акіма Галімова про протести, що відбуваються в усьому світі через фільм «Невинність мусульман». Він (Янукович) працює, поки світ воює. Та все ж, попри всі нюанси, будьмо справедливі – тижневик «Інтера» поводиться значно пристойніше, ніж, наприклад, за часів протистояння між Ющенком і Тимошенко 2008–2009 років.

ICTV, «Факти тижня»

Програму Оксани Соколової просто не впізнати. З самого початку – досить жорстка підводка та чіткий, із відверто розставленими акцентами сюжет Олександра Візгіна на тему криміналізації наклепу. Чи то для команди «Фактів тижня», чи то для топ-менеджменту ICTV ця законодавча ініціатива, напевно, стала тією межею, після якої принцип «про владу добре або нічого» припинив працювати. В матеріалі наведено позиції всіх сторін, зокрема й самого Журавського, але ставлення авторів очевидне: «Депутати обіцяють що в другому читанні закон не пройде, але ми пам’ятаємо як голосувався закон про регіональні мови», «Як в нас суди трактують закон і які рішення ухвалюють, добре знають чимало українських політиків», «А можна і на нари, за журналістське розслідування, в яких, наприклад, показуються статки, хатинки і машинки чиновників, суддів і інших посадових осіб, рівень життя яких явно не співпадає із зарплатою» тощо. Тут часто-густо трапляються відступи від стандартів достовірності та відокремлення фактів від коментарів, але, наприклад, у порівнянні з матеріалом «Інтера» зроблено досить чіткий акцент на тому, що автор проекту – регіонал, і його джерелом була влада. Оригінальним ходом було залучити до коментування психіатра Семена Глузмана, який за радянських часів сидів у в’язниці за наклеп на більшовицьку владу. Та завершується матеріал усе ж тим самим, що й на «Інтері», парадом запевнень від представників влади, що закон не буде ухвалено – процитовано Хорошковського й Ганну Герман.

До політики повертаються після гостросюжетної історії про арешт українського туриста в Хорватії. Ось що ICTV розповів про візит Броніслава Коморовського:

«Польща залишається незмінним адвокатом України. Президент Броніслав Коморовський підтвердив, що його країна буде підтримувати Україну на шляху до ЄС. Звісно, якщо ми самі будемо того хотіти. Цього тижня під час державного візиту до Києва, польський Президент просив Україну таки визначитися між митним союзом та Євросоюзом, оскільки на його думку два сценарії реалізувати неможливо. Під час переговорів з українським Президентом Віктором Януковичем та під час зустрічі з представниками українських політичних партій які беруть участь у парламентських виборах, Броніслав Коморовський обговорював нинішню ситуацію із свободою слова, хвалив Україну за розпочаті реформи і виголошував що на заваді євроінтеграції України залишається справа Юлії Тимошенко.

Броніслав Коморовський, Президент Польщі: "Ця справа також може бути перешкодою у підписанні та ратифікації угоди про Асоціацію. Але з радістю також підкреслити що в Україні є рішучість на проведення реформ, судоустрою, судочинства прокуратури".

Віктор Янукович, Президент України: "Шлях щодо європейської інтеграції, він безальтернативний. Політичне рішення воно ніколи не змінювалося, і я сподіваюся що робота продовження роботи реформи в Україні, наближення України до Європейських стандартів, це наше домашнє завдання яке ми будемо виконувати"».

Зауважмо: частина повідомлення, що передує синхронам, геть позбавлена інформативності – йдеться про те, що Коморовський зустрічався з якимись політиками і обговорював ситуацію зі свободою слова. Але що він сказав? Добре, хоч про справу Тимошенко процитували. Хоча подальша цитата Януковича вочевидь не є відповіддю на закид щодо справи Тимошенко. Про яку говорять далі у випуску – у «рейтингу подій тижня», згадавши коротко про реакцію МЗС на резолюцію Сенату США.

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Неважко здогадатися, що головною темою для найреволюційнішого тижневика українського телебачення став законопроект Журавського. Тональність підводки Тетяни Даниленко дещо пропагандистська: «Це стосується кожного. Під таким гаслом розпочалася боротьба проти повернення до Кримінального кодексу статей про наклеп та образу. Борються поки що лише в Інтернеті, де створена ініціативна група. Цього тижня стало законопроектом те що влітку Партія Регіонів називала приватною ініціативою депутата Віталія Журавського. Парламентська більшість у першому читанні підтримала ініціативу про ув’язнення та драконівські штрафи за слово. Головне не стільки міра покарання, скільки виведення статей про образу та наклеп зі сфери адміністративного судочинства, до кримінального. Кримінальним злочинцям тепер може стати кожен, від журналіста чи блогера, до народного депутата чи пересічного громадянина. За умови остаточного ухвалення законопроекту Журавського навіть депутатський імунітет не рятуватиме розплати за сказане. Медіаексперт Тарас Шевченко, посилаючись на Конституцію пояснює, для притягнення до відповідальності за образу чи наклеп не обов’язково навіть позбавляти недоторканності. У європейській та міжнародній журналістських федераціях розцінили законопроект регіонала однозначно, як чергову атаку на свободу слова. Адже довгий язик журналістів головна мішень цієї ініціативи, не приховує її автор».

Проте цей недолік компенсує матеріал Марії Коренюк – ущипливий та саркастичний («А це автор скандального законопроекту, регіонал Віталій Журавський. З-під його пера за останній рік вийшли ще 3 суспільно важливі документи, про відзначення річниці училища, про мінімальну кількість у класах сільських шкіл та про відповідальність за пропаганду гомосексуалізму. Про наклеп же підозрюють журналісти, писав не сам, під диктовку з Адміністрації Президента»), але ретельно проілюстрований конкретними прикладами та посиланнями на джерела тієї чи іншої думки. Зокрема, наведено й позицію самого Журавського, тенденція до ігнорування якої простежувалася протягом тижня в «революційних» медіа. Відразу помітний контраст – наскільки кардинально різними є підходи до висвітлення цієї теми у лояльних до влади й умовно незалежних тижневиків: 5 канал дає слово передусім журналістам і медійним експертам, а не провладним політикам із їхніми запевненнями в тому, що вони тут ні до чого.

Дещо притягнутою за вуха видається підводка до наступної теми: «Нажахані перспективами, деякі журналісти планують повернутися до практики радянських часів – езопової мови, а героїв публікації, у випадку ухвалення закону про наклеп, збираються називати легко угаданими прізвиськами. Наприклад, Вітя Межигірський, Кровосіся, Вава, Клюша, Льова і так далі і тому подібне. Не подобаються ініціативи влади – закликайте її поміняти, за вами теж прийдуть. Кабінет міністрів доручив СБУ, МВС, Міноборони, МНС та Держтелерадіо уважніше стежити за розповсюдженням інформації із закликами до зміни державного ладу та тероризму». Не зрозуміло, які журналісти маються на увазі – схоже, їх тут згадано лише для краси. І, знову ж таки, невиправдано оцінкова підводка контрастує зі збалансованим сюжетом Азада Сафарова про закручування гайок щодо «закликів до повалення державного ладу», в якому доречно наведено приклад сіверськодонецького з’їзду 2004 року.

Певні зауваження є до повідомлення про резолюцію Сенату США щодо України. Ось його текст:

«І законопроект про наклеп і урядове розпорядження боротися із закликами до повалення влади з’явилися за лічені дні до візиту Віктора Януковича у Сполучені Штати. Передова група вже там. Із середини тижня у Вашингтоні голова Нацбанку Арбузов, міністр фінансів Колобов, агроміністр Присяжнюк, головні податківець і митник та інші. Подробиці їхнього візиту скупі. У прес-службі вершителів української економіки звітують про спроби домовитися про притік американських інвестицій та продовження співпраці з МВФ. У Сполучених Штатах цього тижня побували і представники опозиції, які стежили за долею жорсткої резолюції Сенату щодо України. У п’ятницю вища палата американського парламенту підтримала відозву республіканця американця Джеймса Інгофа та демократа Діка Дурбіна. Документ закликає звільнити Юлію Тимошенко, запровадити візові та інші санкції щодо осіб, причетних до її ув’язнення, і констатує: утримання екс-прем’єрки під вартою ставить під загрозу майбутнє відносин між Вашингтоном та Києвом. Офіційний Київ коментувати рішення Сенату не забажав. Як пояснили в прес-службі МЗС, процедура голосування американських сенаторів викликає багато запитань. Зовнішньополітичне відомство стурбоване, що ухвалили документ за кілька хвилин до закриття сесії, коли у залі було всього декілька сенаторів».

«Скупість» інформації про поїздку українських можновладців до США – чи не наслідок відсутності джерел, здатних таку інформацію дати, у творців «Підсумків тижня»? А прикінцевий переказ заяви МЗС є типовим прикладом журналістського «вмивання рук»: хто-хто, а 5 канал просто мусив довідатись і повідомити, за яких обставин було ухвалено резолюцію й чи поділяють незалежні експерти сумніви в легітимності процедури. Зміст заяви МЗС є суто пропагандистським (наприклад, ТВі не втримався від порівняння твердження про сумнівність процедури із обставинами ухвалення харківських угод і закону про державну мову політики, але це порівняння радше емоційне), і журналісти повинні тестувати подібні заяви на відповідність до реальності. На жаль, жоден із тижневиків не дав своїм глядачам повної та об’єктивної інформації про те, що відбулося в Сенаті.

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

Найціннішою в сенсі інформації та фахових коментарів частиною програми, що вклинилася між зведенням із фронтів боротьби за партійну лідерку ВО «Батьківщина» та з фронтів боротьби за канал ТВі, стала розмова Вахтанга Кіпіані з екс-прем’єром Юрієм Єхануровим. Не заангажований до поточної політичної боротьби, Єхануров зміг дати тверезу оцінку тому, що відбувається, зокрема й бюджетному процесові. Аналізувати першу частину програми, що розпочалася зі слів «Юлі – волю», навряд чи доцільно, як і ту, в якій журналісти ТВі Мирослав Откович та Наталія Седлецька дискутують про зловорожі сили, що гуртуються проти їхнього телеканалу. Зацикленість програм власного виробництва ТВі на власних бідах каналу можна розцінювати як данину тенденції підпорядкування всього, що є в ефірі, цінностям бренду.

Що ж до всього іншого, то у випуску «Підсумків» вийшло таке повідомлення:

«Вахтанг Кіпіані, ведучий: Про Януковича. За останній рік глава держави практично не відвідував європейські країни. Та й до нього все рідше приїжджають лідери інших країн. Особливо тих, де поважаються закони і свободи громадян. Один із винятків – президент Польщі Броніслав Коморовський. Проте і він, перебуваючи в Києві, не стримався від критики на адресу влади.

Броніслав Коморовський, Президент Польщі: "Справа пані Тимошенко є внутрішньою справою України. Втім, вона також є вагомою перешкодою на шляху зближення України з Європейським Союзом. Ця справа також може бути перешкодою і для підписання та ратифікації договору про асоціацію між Україною та ЄС"».

Ця цитата має продовження, яке ми, зокрема, могли бачити й чути у «Фактах тижня» ICTV:

«Ця справа також може бути перешкодою у підписанні та ратифікації Угоди про Асоціацію. Але я з радістю хочу підкреслити, що в Україні є рішучість на проведення реформ – судоустрою і судочинства, прокуратури. Ці реформи відбуваються згідно з принципами, які окреслила Венеційська комісія».

Але в «Підсумках із Вахтангом Кіпіані» місця для цього продовження не знайшлося. Без коментарів.

Верстка підсумкових телетижневиків 23 вересня 2012 року

«1+1», «ТСН. Тиждень»

Вчені пророкують потрійну атаку вірусів грипу

Прихильники різних політичних сил взаємно підозрюють одне одного у фальсифікаціях

«ТСН. Тиждень» повертається до справи Максима Дмитренка

Верховна Рада перетворює у кримінальний злочин публічний наклеп

«Тиждень за одну хвилину»

Не вщухає ситуація з підробним чеським алкоголем

Femen поїхали підкорювати Францію

У столиці Lexus LS майже перелетів через бетонний відбійник на Окружній

Додаткові автомобільні опції підвищують ризик зменшення уваги водія

Міського голову Ніжина скупали в помиях

В Києві розпочався «Гогольфест»

В Україні випав перший сніг

«Інтер», «Подробиці тижня»

Помилка пілота – основна версія аварії літака під Харковом

До 2017 року Збройні сили планується скоротити майже вдвічі

Уряд зобов’язав виплатити Міністерству оборони Росії більше 3 мільярдів гривень

Наклеп може стати в Україні кримінальним злочином

Янукович вимагає не допустити тиску на ЗМІ

Президент дав старт наймасштабнішому будівництву в електроенергетиці країни

У світі не стихають протести мусульман

Випускники вишів зможуть отримати сільський будиночок через десять років роботи

ICTV, «Факти тижня»

Парламентарі хочуть повернути кримінальну відповідальність за наклеп

У Хорватії заарештували українського туриста

Київ з державним візитом відвідав Президент Польщі

Рейтинг подій тижня

На мажоритарних округах розпочинається запекла боротьба за місце в парламенті

До Києва прибула плащаниця Пресвятої Богородиці

5 канал, «Час: Підсумки тижня»

Парламентарі хочуть повернути кримінальну відповідальність за наклеп

Уряд наказав уважніше стежити за інформацією з закликами до зміни державного ладу та тероризму

Сена США прийняв резолюцію щодо України

Антиамериканські мітинги, акції та погроми продовжуються у мусульманських країнах

«ГогольFest» шокував мистецьку публіку новим пристанищем

«Україна», «Події тижня»

Світ натякнув Україні про необхідність проведення чесних виборів

Депутати хочуть повернути кримінальну відповідальність за наклеп

Політологи назвали виборчу кампанію найдорожчою в історії України

ТВі, «Підсумки з Вахтангом Кіпіані»

У Вашингтоні члени верхньої палати парламенту США ухвалили резолюцію, в якій міститься заклик негайно випустити Юлію Тимошенко

Юлія Тимошенко написала чергове звернення з-за ґрат

За останній рік Янукович практично не відвідував європейські країни

За останні два роки українські банки перерахували в офшорні зони та на Кіпр понад 53 мільярди доларів

Гість студії – Юрій Єхануров, доктор економічних наук

Хто замовив ТВі?

Акція на підтримку каналу ТВі пройшла в місті Луганську

Сайт forbes.ua оприлюднив рейтинг найбагатших кандидатів у народні депутати, які балотуються до Верховної Ради

На сайті «Владометр» міститься понад 3400 обіцянок українських політиків і чиновників

«Гогольfest» повертається

Короткий інтернет-огляд від ТВі

Моніторинг здійснено громадською організацією «Телекритика» в рамках проекту «Моніторинг дотримання журналістських стандартів у підсумкових інформаційно-аналітичних телепрограмах з навчальним відеокомпонентом» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Засади моніторингу дивіться тут.