Лейтмотивом матеріалів російських ЗМІ про обмін полоненими 29 грудня стала теза, озвучена каналом «Россия 1»: «Вони з обох сторін — громадяни України: яскрава прикмета громадянської війни».

«Рамблер» удався до схожого маніпулятивного прийому, стверджуючи, що лідери Франції, Німеччини, України та Росії на початку грудня проводили в Парижі «переговори з урегулювання внутрішньоукраїнського конфлікту», а не збройної агресії Росії проти України. Орієнтуючись, вочевидь, на читача, який не стане перевіряти інформацію, видання «Взгляд» заявило, що Рада Безпеки ООН зафіксувала громадянський конфлікт на території України, а німецький Бундестаг нещодавно оприлюднив документ, «де сказано саме про внутрішній конфлікт, тому обмінятися полоненими дві сторони громадянської війни цілком можуть».

Напередодні обміну російські ЗМІ багато говорили про закріплення в Конституції особливого статусу окупованих частин Донецької та Луганської областей, необхідність прямих переговорів між Україною та ватажками бойовиків, їхню легалізацію. «Донбасу немає в українській політиці. З ними не рахуються, вони ніким не представлені. Це нібито Росія окупувала території. Там живуть звичайні українці, які “страждають під російською окупацією”. Розмовляти нібито з їх представниками нема чого, тому що це не представники, а окупаційна адміністрація», — цитує сайт телеканалу «Звезда» обурення представника Російського інституту стратегічних досліджень Олега Неменського.

Як після нормандської зустрічі, так і після обміну ТАСС, «РИА Новости», Regnum та інші рупори Кремля наголошували на тому, що обмін «утримуваними особами» з ватажками бойовиків — підтвердження нібито взятого на себе Володимиром Зеленським у Парижі зобов’язання неухильно виконувати положення мінських домовленостей.

Найцитованішим у пропагандистських ЗМІ на цю тему став допис колишнього представника уповноваженого з прав людини у Верховній Раді, політичного активіста та політтехнолога Михайла Чаплиги. Він гармонійно вписався в російський порядок денний. Чаплига написав, що останній обмін нібито означає «безальтернативність мінських угод», положення яких переписувати «беззмістовно». Успіх обміну Чаплига приписав Віктору Медведчуку (як, до речі, зробили і ЗМІ «Опозиційної платформи — За життя» — «Детектор медіа» розповідав про це).

Добрим словом згадав Медведчука й часто цитований у Росії український громадський діяч Олександр Скубченко. «Обмін полоненими може зірватися, тому що немає такого гаранта, як Медведчук», — цитували його російські медіа, зокрема «Рамблер». Можливий зрив обміну через те, що Україна нібито не виконує домовленості — одна з головних спекуляцій.

Зокрема, це стосувалося протесту проти звільнення під особисте зобов’язання беркутівців, яких звинувачують у розстрілах на Майдані. Адвокат беркутівців Валентин Рибін назвав такі дії спробою Києва зірвати обмін.

На цьому тлі медіа проросійських сепаратистів та рупори Кремля почали говорити, що Україна самовільно скорочує список для обміну. «Офіційний Київ знову грубо порушує умови угоди», — стверджувала Дар'я Морозова, яка називає себе уповноваженою з прав людини так званої Донецької народної республіки. Хоча про жодні конкретні викреслені прізвища або кількість людей, виключених зі списків, не йшлося. За словами представниці так званої Луганської народної республіки Ольги Кобцевої, Київ надав некоректні списки учасників обміну полоненими, оскільки була змінена інформація, «що стосується їх статусу та участі в обміні». Вона погрожувала дзеркальною відповіддю.

Також прокремлівські ЗМІ розповідали про начебто катування й таємні тюрми у Службі безпеки України, зниклих безвісти на території України прихильників відокремлення Донецької та Луганської областей, включення до списків для обміну випадкових людей.

«І взагалі, замість наших бійців на обмін пропонують наркоманів, кримінальників тощо. І звичайних цивільних. Які взагалі не мають ніякого стосунку до бойових дій», — каже бойовик із Донецька Олексій Седиков в ефірі телеканалу «Звезда».

Директор російського Інституту регіональних проблем Дмитро Журавльов продовжив лінію пропаганди про те, що українська влада пропонує до обміну невинних людей, які були затримані «просто так».

Дискредитації та дегуманізації українських правоохоронців було присвячено чимало матеріалів і після обміну. В матеріалі «РИА Новости» з’явився коментар переданого бойовикам у ході обміну Віктора Скрипника. Він жалівся, що співробітники СБУ й бійці добровольчих батальйонів нібито після катувань змушували затриманих зізнаватися у військовій підготовці на території Росії. Також, за його словами, їх нібито силували брати на себе відповідальність за міфічні злочини українських військових у Маріуполі 9 травня 2014 року. Цієї ж легенди дотримувалась і «уповноважена з прав людини ДНР» Дар'я Морозова. Вона стверджувала, що особисто чула від звільнених жінок про нібито тортури — «удушення, струм і так далі».

Звільнений колишній бойовик «ЛНР», харків'янин Віктор Шатков сказав місцевому сепаратистському виданню, що його, мовляв, «шляхом погроз та адміністративного втручання» намагалися виключити з обмінного процесу.

Сайт «Русская весна» розповів про «гідні» умови тримання українських полонених у тюрмах окупантів. «Вони (полонені українці) користуються тими самими правами і живуть за тими ж правилами, що й інші ув'язнені. За цим ретельно стежить адміністрація закладів і апарат Уповноваженого з прав людини в ДНР», — йдеться в тексті. Його автори запевняють, що українські заручники можуть вільно висловлюватися щодо сепаратистів і російської агресії та «хвалять нашу програму, що виходить на “Россия 1” — “60 хвилин”, називаючи її найбільш об'єктивною і зваженою в українській тематиці». У продовження демонстрації гуманності окупантів — заява Морозової про виділення грошей і забезпечення житлом людей, яких передали бойовикам.

Звільнений у ніч перед обміном колишній беркутівець Аброськін заявив, що в загибелі людей у 2014 році винні політики, які розпочали Євромайдан і нібито дали протестувальникам у руки зброю, а ті стріляли і по своїх, і по силовиках «для картинки, для обурення народу, щоб показати, що чинна влада людське життя не цінує». «Винні в розстрілах ті, хто прийшов до влади, хто потрапив в Раду, президенти, міністри», — сказав «РИА Новости» його ексколега по спецпідрозділу МВС Зінченко. Природно, про докази, в тому числі й загальнодоступні, участі беркутівців у розстрілі протестувальників російські медіа мовчать.

Окрема лінія російської пропаганди — «яструби», які начебто заважають Зеленському виконати «обіцянки» та завершити війну на умовах, продиктованих Кремлем. Це і «яструби з Банкової», і неконтрольовані націоналісти, яких росіяни вбачають у будь-яких учасниках будь-яких вуличних акцій. Так, коментуючи заяву організаторів акції протесту під СІЗО, що правосуддя й Революція гідності «були розтоптані», російський політик Володимир Жириновський поставив під сумнів саму можливість існування України як держави. Мовляв, коли громадяни «повністю відкидають судову владу, то у них немає держави».

«Що стосується мінських угод, то на них цей обмін не поширюється, оскільки поки Зеленський не ліквідує націоналістів на своїй землі, цей пакет домовленостей не можна буде виконати», — наводить «Экономика сегодня» слова заступника голови Комітету Держдуми Росії з євразійської інтеграції і зв'язків зі співвітчизниками Віктора Водолацького. Політик також наголошує, що обмін полоненими лише наблизив Київ до виконання мінських угод.

«Russia Today» цитує слова голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Костянтина Косачева про те, що в обміну є політична складова — чи не вперше сторони виявили бажання співвіднести його із шостим пунктом мінських угод, «що приведе до виконання інших пунктів про амністію і особливий статус». Він назвав це перемогою партій миру й відповіддю радикалам.

Головною проблемою передноворічного обміну для російської сторони стала декриміналізація переданих осіб, себто остаточне звільнення їх від відповідальності та судового переслідування. Російський політик Водолацький наголосив на тому, що Київ вимагає від арештантів письмової згоди на обмін. Справжньою причиною цього Водолацький назвав неготовність надати амністію людям, які воювали проти влади на Донбасі. Мовляв, якби була амністія, тих, кого тепер обмінюють, просто відпустили б на волю з огляду на відсутність складу злочину.

В Україні в дискусію включився колишній заступник голови адміністрації Януковича Андрій Портнов. Він закликав відпущених на свободу беркутівців не йти на обмін, а домагатися виправдувального вироку. «Друзі, за останній час з різних юридичних причин з-під варти звільнено майже всіх, хто був репресований у кримінальних справах Майдану. Тепер важливо продовжити комплексну роботу по дегероїзації і деміфологізації злочинців, перетворених на героїв», — написав політик у телеграмі. Він додав кремлівським медіа приводів для цитування, закликавши «швидко переходити до арештів і розслідувань щодо другої» і «покінчити з усім цим контингентом і забути, що таке було в історії країни».

У цьому ж дусі витримана реакція на обмін партії «Опозиційна платформа — За життя»: мовляв, не можна догоджати «партії війни», а для того, щоб в України настав мир, українці мають дізнатися «правду про трагедії 2014 року». «Тепер влада повинна зробити свій остаточний вибір, на чиєму вона боці: з націоналістами і “партією війни”, охочими продовження кривавого кошмару і розколу українського суспільства, або з нами — прихильниками миру, єдності і життя».

Тема стримування «розумних» дій українського президента радикалами і «партією війни», представником якої називають п’ятого президента Петра Порошенка, є наскрізною, принаймні в останні місяці минулого року. «Обмін схвалює весь світ, тільки не майданівці» — одна з ключових пропагандистських тез.

Для наочності також була використана заява партії «Народний фронт»: вона закликала українську владу «не допустити фатальних помилок, які підірвуть політичну й суспільну стабільність в країні» та зауважила, що проросійський реванш в Україні не буде реалізований, оскільки проти нього повстануть «всі національні сили».

«Але одна справа — цей вуличний зоопарк, а інша — коли хтось із високопоставлених осіб явно намагається підставити президента Зеленського і зірвати узгоджений ним обмін, раз за разом виключаючи зі списку київських беркутівців. Будемо сподіватися, що це артіль “Марна праця”», — написав проросійський публіцист Павел Волков.

Політкоментатор із окупованого Криму Олександр Форманчук каже, що Зеленський пішов на обмін через пошук компромісу: «Він досить агресивний, не завжди послідовний, тому що доводиться маневрувати, побоюючись націонал-радикалів».

А ось директор московського Центру політичної кон'юнктури Олексій Чеснаков попередив, що обмін є важливою гуманітарною акцією, «однак вважати, що вона буде сприяти поліпшенню ситуації на землі і припиненню конфлікту, було б великою помилкою».

Фото: Фейсбук ОПУ