Ми зустрічаємося з директоркою Української служби «Радіо Свободи» Мар'яною Драч у київському офісі, куди вона ненадовго приїхала з Праги, де розташована штаб-квартира Української служби. «У мене немає тут окремого кабінету, тому пройдемо у приміщення колег», - посміхається пані Драч і заводить нас до невеликого затишного кабінету. Втім, не встигаємо ми почати розмову, як тишу перериває глухе ревіння перфоратора. Прямо під нами, на третьому поверсі, облаштовується нова студія, в якій незабаром зніматимуться телепрограми виробництва «Радіо Свобода».

Зараз «Радіо Свобода» виробляє чотири телепроекти, які поки що знімаються в студіях телеканалів-партнерів: «Ми разом» з Іриною Штогрін - для каналу «Перший Ukraine», «Крим. Реалії» з Олександром Янковським - для каналу «24», «Донбас. Реалії» з Олексієм Мацукою - для каналів «Перший Ukraine» і «Донбас» та «Схеми» з Наталкою Седлецькою - для Першого національного.

«Ми давно мріяли про власне приміщення для інтернет-телебачення, - каже пані Драч, - Подібні студії вже збудували наші колеги в Москві та Єревані. Їх, звичайно, не можна порівняти з повноцінними студіями телеканалів, але це надає можливість якісніше працювати: робити повноцінні скайп-конференції і включення з місць подій. Та й журналістам буде комфортніше працювати "в себе"», - пояснює вона. Тут, на четвертому поверсі, не маючи можливості побачити, але добре чуючи впровадження інновацій, ми й спілкуємося з пані Драч про телевізійні проекти «Радіо Свобода».

- Мар'яно, здається, для «Радіо Свободи» це літо видалося врожайним на телепроекти?

- Так, особливо насиченим видався липень. Наразі ми одночасно працюємо над чотирма проектами. Це програми «Ми разом» з Іриною Штогрін, «Донбас. Реалії» з Олексієм Мацукою, «Крим. Реалії» з Олександром Янковським та наш останній проект «Схеми», який побачить світ 17 липня на Першому національному. Його ведучою стане журналістка Наталка Седлецька, яка стажувалася в нашому празькому офісі в рамках стипендійної програми імені Вацлава Гавела. До того ж, вона є одним із ініціаторів YanukovychLeaks, у неї великий досвід роботи журналістом-розслідувачем.

- Кому саме належала ідея програми?

- Коли ми з Наталкою обговорювали ідеї подальшої співпраці з «Радіо Свобода» після закінчення її стажування, я запропонувала їй подумати над новим проектом у форматі інтернет-телебачення чи телепрограми. Врешті-решт, ми вирішили, що він буде присвячений розслідуванням: викриттю непрозорих схем, корупції та інших тіньових оборудок в українській політиці та економіці.

Роль Наталки у створенні була вирішальною - саме вона залучила до співпраці команду чудових журналістів. Дехто з них уже давно співпрацює з «Радіо Свобода», наприклад Левко Стек, дехто прийшов і з інших ЗМІ. Але багато в кого вже є непоганий досвід дослідження саме тіньових схем, зокрема в українській політиці - в тих же Сергія Андрушка, Тетяни Пеклун.

- Чому ж саме в «Радіо Свобода» взялися за створення телепроектів? На це вплинув ваш досвід стрімінгу під час Майдану?

- У сучасному світі не можна робити ставку лише на радіоплатформу. Ми давно не вважаємо себе лише радіо, а події Майдану змінили і ставлення колег до нашої діяльності - коли всі побачили, що «Радіо Свобода» знімає актуальні та якісні сюжети на гарячі теми. По наші відео з Майдану зверталися міжнародні ЗМІ: від СNN до норвезького та польського телебачення, в Україні наші стріми використовували канал «24» та 5 канал.

Але сама ідея інтернет-телебачення виникла в нас ще близько року тому. Інтернет-сторінка «Радіо Свобода» є нашою головною платформою, а ми розуміли, що будь-який сайт не може бути успішним без візуальної складової. Тому й стали розмірковувати над тим, як взагалі об'єднати ці два компоненти. Спочатку нам здавалося, що це дуже важко. Для того, аби людина зрозуміла повідомлення на радіо, словами деколи потрібно зобразити картинку, а в якісному відео - вимкніть звук, і все має залишитися зрозумілим.

- Вашим першим досвідом співпраці з телеканалами став проект «Ми разом» з Іриною Штогрін?

- Фактично першим за довгі роки. «Ми разом» - це вдале переформатування радіопрограми, якою ми дуже пишаємося, в телевізійний формат. Ще до того, як на кожному кроці почало з'являтися гасло «Єдина країна», «Радіо Свобода» готувало проект, покликаний розвінчувати міфи та стереотипи про українців у різних регіонах. Один з останніх ефірів присвячений «Правому сектору», також ми висвітлювали проблеми гірників на сході і заході України.

Я дуже рада, що «Перший Ukraine» погодився транслювати наші 24-хвилинні випуски. Тепер «Ми разом» щотижня виходить на телебаченні, і двічі на тиждень - у звичному радіоформаті.

- У липні також стартували два ваші нішеві проекти: «Крим. Реалії» та «Донбас. Реалії».

- Телепрограма «Крим. Реалії» тісно пов'язана з нашим інтернет-проектом про Крим, який ми почали в березні. Я кажу про веб-сайт «Крим.Реалії», що виходить трьома мовами - українською, російською та кримськотатарською. Лише минулого місяця його відвідали понад півтора мільйона людей, найпопулярніша - російська версія.

Перший ефір «Криму. Реалії» з Олександром Янковським відбувся в суботу (5 липня) на каналі «24». Особливістю проекту є те, що над ним працюють саме кримські журналісти. Дехто був змушений покинути півострів, частина продовжує працювати вдома.

- А це можливо?

- Так, але дуже складно. Йдеться не лише про всім відому проблему акредитації на офіційні події, а також про проблему тиску на ЗМІ. Журналістам перешкоджають під час проведення елементарних опитувань на вулицях. Багато хто там вважає, що якщо людина не працює для російського ЗМІ, вона апріорі є провокатором.

- Те саме «обвинувачення» висувалося і людьми, які перешкоджали діяльності стрімерів «Радіо Свободи» у Харкові.

- У Харкові було не найгірше. Найгірше було тут, у Києві, коли побили наших журналістів Дмитра Баркара й оператора Ігоря Ісхакова. Володимир Носков із колегою зазнали тиску, це було дуже неприємно, але те, що сталося з нашими журналістами на Грушевського, - просто нонсенс. Їх побили, а після цього ще й затримали, вони близько 5 годин провели в автозаку! Слідство так ні до чого і не призвело. Це величезна проблема. Тому ми дуже переживаємо за наших колег, які зараз працюють у гарячих точках.

- А як щодо «Донбас. Реалії» з Олексієм Мацукою, який виходить на каналі «Донбас»? Я знаю, що в них також дуже важкі умови роботи.

- ...Які, до того ж, дуже стрімко змінюються. Коли ми орієнтувалися на «Донбас», то не очікували, що місцевий канал увійде в перелік частково відключених у регіоні, разом із «1+1» та Першим національним. Журналістам там дуже непросто, і, так само, як і в Криму, ми не називаємо справжніх імен наших кореспондентів. Але й псевдоніми не завжди рятують - є випадки, коли починають надходити погрози. Я вже не кажу про роботу в зоні АТО - нещодавно там потрапив під обстріл наш кореспондент.

З одного боку, ми вимагаємо, аби журналіст доносив різні погляди на одну проблему, а з іншого - розуміємо, що жоден кадр не вартий чийогось життя. Це ненормально, коли журналіст, який вирушає висвітлювати думку сепаратиста, потім має ризик опинитися на кілька тижнів у підвалі одного з будинків спецслужб. Тому представити протилежну точку зору ми доручаємо ведучим у студії. Той факт, що програми про Крим і Донбас ведуться з Києва, багато про що говорить.

- За яким принципом ви добирали канали, з якими будете співпрацювати? Чому «Крим. Реалії» виходить на супутниковому «24», а «Донбас. Реалії» - на каналі «Донбас», який усе-таки має регіональну спрямованість?

- Якби ми мали можливість готувати програму про Крим для самого Криму, ми, мабуть, так би і зробили, але, на жаль, це неможливо. Перше, що спало нам на думку, коли ми тільки задумували телевізійний проект про Крим, - це можливість його трансляції на місцевих каналах. Але ситуація зі свободою слова в Криму погіршується із кожним днем - ви бачите, в якій ситуації опинилися такі кримські канали, як ATR і «Чорноморська ТРК».

З іншого боку, бажання «Радіо Свобода» розповідати про Крим збіглося в часі з бажанням каналу «24» змінювати формат, працювати в студії та не лише повідомляти, а й аналізувати новини.

Що ж до «Донбас. Реалії», то наразі проект транслюється одночасно і на телеканалі «Донбас», і на «Першому Ukraine».

- Студії, в яких працюють ведучі - це також приміщення телеканалів?

- Так. Допоки ми не збудували власної студії, всі наші проекти знімаються в студіях каналів. «Крим. Реалії» - у приміщенні каналу «24», «Ми разом» і «Донбас. Реалії» - в студії «Першого Ukraine». Але я не виключаю ситуації, що каналам може не сподобатися наша студія - тоді ми будемо домовлятися.

- Канали не нав'язують вам свого ставлення до висвітлення тем?

- Ні, поки редакційного тиску від телеканалів немає. Принаймні, ніхто не каже «це зніміть, а цього не знімайте».

- Наскільки дороге виробництво такого роду форматів і яким чином взагалі відбувається їх фінансування?

- На даному етапі всі проекти фінансуються «Радіо Свободою». Звичайно, якщо телеканал надає нам студію, займається освітленням, здійснює монтаж програм - це все ресурси. Але якщо говорити про підготовку контенту і роботу журналістів, на це йдуть кошти «Радіо Свобода».

Взагалі, телебачення в класичному розумінні - набагато дорожчий продукт, аніж інтернет-телебачення. Ми хочемо досягнути максимального результату одразу, але вже з перших випусків самі бачимо деякі недоліки. Знаємо, що якість зйомки не завжди досконала, будемо працювати над цим. Звісно, хотілося б почути фахову критику з приводу нашої роботи.

- У планах «Радіо Свобода» є подальша співпраця з телеканалами? Можливо, запуск нових проектів?

- Якщо наші програми будуть успішними, ми, звісно, будемо думати над створенням нових. Зараз у нас ще триває один тимчасовий проект, пов'язаний з активним висвітленням подій у Брюсселі до середини липня. Ми посилили нашу групу в Брюсселі, яка вже готувала телевізійні включення для каналів «24» і ICTV. Якщо телеканали знають про те, що «Радіо Свобода» має кореспондентів у різних точках Європи, то можуть залучати їх до співпраці.

Фото Максима Лісового