17:09
Середа, 9 Липня 2014

Переорієнтація на себе

Експерти висловили пропозиції, як розвивати українське теле- та кіновиробництво в умовах інформаційної війни та кризи, та яку підтримку має надати держава
Переорієнтація на себе
Переорієнтація на себе

Виклики неоголошеної війни з Росією для телебачення та кіно, новий імпульс до виробництва якісного національного продукту, законодавче врегулювання галузі та інші питання обговорили учасники круглого столу «Розвиток національного теле- та кіновиробництва в Україні: які заходи повинна вжити держава для його підтримки?». Захід відбувся 8 липня, організатором виступило Інформагенство УНІАН.

 

Новопризначена перший заступник Національної ради з питань телебачення й радіомовлення Ольга Герасим'юк запросила учасників круглого столу висловити конкретні пропозиції, які Нацрада розгляне та введе в дію зокрема і законодавчим шляхом. Саме зараз у Національній раді відбувається розподіл повноважень, розповіла пані Герасим'юк, і цей орган, нарешті, має з наглядового чи навіть «карального меча», яким його прийнято вважати, перетворитися на орган, що сприятиме розвитку сфери кіно та ТБ, створюватиме конкурентні умови на ринку.

 

Одним з перших завдань для Нацради є законодавча розробка поняття інформаційної безпеки. За всю телевізійну та кінопродукцію, яка містить пропагандистську, ворожу для України складову, виробники мають бути притягнені для відповідальності. Крім того, як зазначила пані Герасим'юк, Нацрада отримала від Президента України Петра Порошенка конкретне завдання - розробити програми спеціального інформаційного мовлення для Донбасу, де зараз взагалі не працюють українські телеканали.

 

Найбільше учасники круглого столу зосередилися на питанні, який характер тепер може мати співпраця з Росією та за рахунок чого Україна могла б у короткий термін створити великий масив якісного національного теле- та кінопродукту.

 

 

 

Власне виробництво і копродукція на ТБ

 

Генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко (єдиний присутній з-поміж запрошених на захід менеджерів українських телегруп) підкреслив, що ще півроку тому не міг уявити, що ініціюватиме відмову від російського медіапотоку й активно запрошуватиме інші канали замінити російські серіали власним якісним продуктом. Пан Ткаченко нагадав, що його медіагрупа відмовилась від показу російських серіалів та кіно, в яких вихваляються російські спецпризначенці та військові. Натомість класика російського та радянського кіно, а також нові роботи, що мають мистецьку цінність, безперечно, залишаться в ефірі. Як зауважив генеральний директор «1+1 медіа», інші українські телеканали нібито й підтримують цю ініціативу, але публічно не висловлюються щодо цього питання.

 

Конфлікт із Росією, на його думку, стає поштовхом до прогресивних змін на українському ТБ. «Десятки мільйонів доларів щорічно українські телеканали витрачають на закупівлю російського телепродукту. Це щонайменше дві третини або половина коштів, які вони мають, і значно більше, ніж телеканали витрачають на власне виробництво та закупівлю продукту в інших країнах», - пояснює пан Ткаченко. Він вважає, що саме час «перейти від розмов до бази масованої активізації власного виробництва» і для цього в Україні є як творчі, так і матеріальні можливості, адже зйомки українських серіалів та фільмів будуть набагато дешевшими.

 

«1+1 медіа» зараз уже знімає декілька власне українських серіалів різного жанру і тривалості, українською та російською мовами, які вийдуть у новому році. Зокрема, керівник телегрупи анонсував комедійний серіал «Останній москаль».

 

Олександр Ткаченко переконує, що крім російського ринку існують інші, не набагато менші - наприклад, польський, з яким можна розвивати копродукцію. «Ми несподівано з'ясували для себе величезний інтерес з боку польських колег стосовно співпраці з нами», - сказав він.

 

Важливим аспектом телеменджер вважає також державну підтримку власного виробництва, яка існує в Європі. Україні, на його думку, варто взяти на озброєння механізм введення обов'язкової квоти національного продукту в прайм-тайм. «Якщо мовники будуть змушені ставити український продукт, це стимулюватиме талановитих людей його створювати», - аргументує він. Пан Ткаченко заявив про готовність надати Національній раді вже написані пропозиції стосовно того, «яким чином спонукати, сприяти тому, щоб власне виробництво в Україні, телевізійне, кіношне продовжувалося».

 

Ганна Чміль та Олександр Ткаченко

 

Натомість генеральний директор продакшн-студії Friends Production Олексій Гончаренко вважає, що гроші треба шукати не так у держави чи народу, як в акціонерів телевізійних каналів: «Вони одразу багато не дадуть, даватимуть "точково"». Він вважає, що Нацрада має «не карально, а красиво підвести до думки, що нам не треба показувати цілодобово російські серіали».

 

Продюсер не проти ко-виробництва з Росією та іншими країнами, але воно має відбуватися на рівних умовах, бути вигідним обом сторонам. Бо раніше, за його словами, російського бюджету було більше 70%, українського - 30 %, тому в головних ролях були російські актори, над проектами працювали російські режисери та сценаристи. Тепер потрібно поступово вирішувати цей комплекс проблем. Але, на його думку, до масового виробництва вітчизняного продукту Україна поки не готова.

 

Продюсер і голова Громадської ради при Державному агентстві України з питань кіно Пилип Іллєнко нагадав, що багато продакшн-студій останні роки працювали винятково над виробництвом серіалів для Росії, більшість їхніх проектів робилося «руками українців в Україні». «Зараз можна очікувати зниження собівартості вироблення продукту, адже зник потік замовлень - і цим теж можна скористатися», - припускає продюсер.

 

На запитання «Детектор медіа», скільки має платити український телеканал продакшн-студії за годину продукту (фільму, серіалу), щоб він окуповувався в Україні, Олексій Гончаренко відповів: «Це складне питання, тут усе дуже залежить від жанру. Мелодрами суттєво дешевші та фантастику зі спецефектами. Але я вважаю, що якщо ми справді відмовимося від російської складової, знизимо ціни і бюджети, каналам не буде куди діватися, і така ситуація стане можливою». Олександр Ткаченко додав, що «українським каналам купувати українське буде вдвічі вигідніше, ніж російське».

Ольга Герасим'юк та Олексій Гончаренко

 

Синергія кіно й телебачення

 

За оцінкою академіка та кінознавеця Ганни Чміль (у минулому - голови Держкіно), в Україні вже тривалий час відбувається «суцільна російська експансія» у сфері кіно та ТБ. Щорічно протягом останніх 10 років близько 10 тисяч назв російських телесеріалів потрапили до українського інформаційного простору, близько 300 фільмів прокатного виробництва - на показ у кінотеатрах, ще 10 тисяч - на ринок домашнього відео.

 

Свого часу на баланс Міністерства культури було взято майнові права на всі фільмі, вироблені за кошти держбюджету України, як у радянський час, так і за незалежності. «Ці майнові права належать державі, але вони передані студіям, продюсерам на просування до глядача і на використання. Цей доробок, при певних домовленостях, можна на першому етапі використовувати», - зазначила експерт.

 

Пані Чміль вважає принципово необхідним здійснити демонополізацію фінансових потоків у сфері кіновиробництва: «Сьогодні Державне агентство (з питань кіно) отримує кошти на державне замовлення і фінансову підтримку. Але часто отримані кошти йшли на комерційні проекти, вартість яких завищувалася, і в той же час зменшувалася кількість соціально значимих проектів».

 

Експерт нагадала про ініціативу створення «Закону про збір на підтримку кіно». Вона розповіла, що свого часу разом з комітетом Верховної Ради брала участь у розробці ідеї щодо співпраці кіновиробництва з ринком телекомунікаційних послуг. На одній з радіостанцій слухачів запитали, чи готові вони платити за інтернет-послуги на 1 гривню більше, знаючи, що ці гроші підуть на потреби кіно. Зі слів пані Чміль, реакція слухачів була блискавичною, вони пропонували більші внески, аби тільки бачити результат. Тож подібні механізми теж варто розглядати.

 

Ганна Чміль

 

Режисер і президент національного кінофестивалю «Відкрита ніч» Михайло Іллєнко вважає необхідним знайти форму співпраці студентів з телеканалами на рівні дипломних робіт, оскільки телеканалам має бути цікаво та вигідно підтримувати студентські фільми своїми ресурсами. Про підтримку молодих талантів і необхідність виховання зіркових імен говорив також Олександр Ткаченко: зокрема, «1+1 медіа» планує співпрацю з переможцями фестивалю «Відкрита ніч».

 

Кінокритик та історик мистецтв Міла Новікова запропонувала українським кіновиробникам активно співпрацювати з європейськими країнами, насамперед державами Східної Європи. «Наприклад, якщо взяти тему гуцульщини, Карпат - у ній одразу будуть зацікавлені декілька країн» - вважає експерт. Слід розвивати також освіту кіно- та телефахівців, запрошувати лекторів, їздити на стажування, аби розуміти міжнародні стандарти і ринок. «Різні європейські країни мають різні моделі: деякі, як Італія та Іспанія, працюють передусім на внутрішній ринок, інші, як Франція, Швейцарія - на зовнішній. Україна може піти обома шляхами».

 

Пані Новікова висловила таку пропозицію: «Україна - багатонаціональна країна, у нас великі болгарська, вірменська, грецька, єврейська та інші діаспори, які мають свою культуру та традиції. Державі треба подбати про більшу увагу до них, відійти від спекулювання російсько-українською темою. Можна, наприклад, раз на місяць робити день якоїсь нації, показувати про неї фільми, програми, інтерв'ю. Тоді інакше прозвучить поняття української культури, вона постане глибшою, відкритішою до інших культур». Крім того такі теми стали б іще однією можливістю співпрацювати з країнами, про діаспору яких готуватиметься продукт.

 

Міла Новікова

 

Пилип Іллєнко вважає, що телебачення треба розглядати не тільки як ринок збуту для кінематографу, але й можливість промоції національного продукту. Тому співпраця цих інститутів дуже необхідна: «Синергія українського кіно і телебачення - шлях до порятунку українського кіно, до виходу його на нову якість. Для ТБ можливістю заміни того контенту, який зараз є недоречним, на більш природній і орієнтований на власного глядача. Якщо воно не буде цікавим нам, про ко-продукцію нема сенсу говорити. Найперше треба навчитися говорити мовою з глядачем своєї країни», - вважає він.

 

Непопулярніть українського кіно - результат не тільки упередженого ставлення споживачів до національного продукту, а й відсутності яскравих промо-кампаній вітчизняних фільмів, вважає Пилип Іллєнко. Експерт зазначив, що цього року в прокаті було кілька українських повнометражних фільмів, але «відсутність можливості ефективного отримання промо на телебаченні призвела до упередження дистриб'юторів та кінотеатрів - вони не хотіли брати ці фільми і про них глядач просто-таки не дізнався».

 

Ще однією проблемою, яка потребує вирішення, є питання авторського права в інтернеті. Фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь» з'явився в мережі вже на другий день після показу, і через це було продано значно менше квитків. З такими речами, на думку продюсера, треба боротися, так само, як і просувати імена талановитих українських режисерів, щоб глядач чекав на їхні нові фільми.

 

Також нагальною мірою, на його думку, є перегляд законодавчих норм по держзамовленню і підтримці кіно, в яких існують неринкові обмеження фінансування, і це дуже гальмує процес розвитку.

 

Михайло та Пилип Іллєнки

 

Більшість учасників круглого столу висловилися на підтримку ідеї подвійного виробництва продукту - для прокату (широкого екрану) і для ТБ. Адже завдяки цьому розвиватимуться одразу дві галузі. «У цьому зацікавлені і канали, і держава, і кіно», - вважає Пилип Іллєнко.

 

Фото - Сергія Ливадного

У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Всі матеріали розділу / жанру:
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
3446
Переглядів
Коментарі
Код:
Им'я:
Текст:
Коментувати
Коментувати
Нові тексти на ДМ
2016 — 2018 Dev.
Andrey U. Chulkov
Develop