12 березня у Відні австрійська поліція за запитом ФБР затримала українського олігарха Дмитра Фірташа - власника 80% акцій компанії Inter Media Group Limited (власником інших 20% є Сергій Льовочкін), якій належить 71% акцій телеканалу «Інтер» і його міжнародної версії «Інтер+» (решта 29% належить російському ВАТ «Первый канал»), а також телеканали НТН, К1, «Мега», Enter Film, К2, «Піксель» і «MTV-Україна», інформагенція «Українські новини» і низка компаній у сфері продакшну, реклами, маркетингу, дистрибуції. США звинувачують пана Фірташа в контексті його закордонного бізнесу в хабарництві та організації злочинної групи.

У медіаспільноті одразу почали міркувати про те, кому дістанеться телеканал «Інтер» після затримання його головного акціонера. Депутати-«свободівці» вже заговорили про націоналізацію чи то конфіскацію мовника, що мовить на частотах колишньої державної мережі УТ-3.

Власне із такими запитаннями - що очікує на «Інтер» після затримання в Австрії мажоритарного акціонера Inter Media Group Дмитра Фірташа; чи будуть зміни власників, менеджменту групи/каналу; чи можлива націоналізація «Інтера», про яку активно говорять у парламенті - «Детектор медіа» звернулася до експертів. Відповідають: Тарас Шевченко, Роман Головенко, Юрій Стець, Тетяна Котюжинська, Кость Бондаренко.

Тарас Шевченко, директор Інституту медіа права:

- Очевидно, складно зараз прогнозувати, які саме події будуть відбуватися на «Інтері». По-перше, у «Інтера», як і у більшості центральних телеканалів, непрозора система власності, тому насправді неможливо оцінювати роль і частку Фірташа в його структурі. По-друге, «Інтер» -  це різні юридичні особи, у одних є ліцензії, у інших виробництво, у третіх ще щось. Можливо, це робилося саме з метою, щоб не було захоплення (джерела «Детектор медіа» саме про це казали ще у 2005 році, як і про те, що таку структуру власності саме з такою метою запропонував колишньому власнику «Інтера» Ігорю Плужникову топ-менеджер, юрист Сергій Созановський. - ТК). Бо якщо заберуть компанію, у якої є ліцензії, то може виявитися, що в неї особливо й немає якихось активів. І це, до речі, так само унеможливлює навіть при політичній волі націоналізацію «Інтера». У цього каналу можна забрати частоти, але виявиться, що ці частоти без майна і без всього іншого.

Я думаю, що ідея, яка обговорюється в парламенті щодо націоналізації «Інтера», занадто радикальна, і що насправді цього не буде.

Так само по питанню фінансів. У багатьох державах телекомпанії офіційно подають фінансову інформацію, а в нас неможливо зрозуміти, чи телекомпанія збиткова, чи прибуткова. Чи може вона сама підтримувати функціонування без дотацій, чи ні. І не можна буде зрозуміти, чи надалі ці дотації будуть від Фірташа. Тобто ми не можемо далі прогнозувати ні долі Фірташа, ні долі «Інтера». Хтось, очевидно, сподівається, що його можуть швидко відпустити. Але навряд чи, бо навіщо б тоді його заарештовували, щоб потім швидко відпускати?

Зміни, напевно, будуть, але не такі швидкі і кардинальні. Можливо, хтось спробує перехопити активи, щось подібне ми вже бачили, коли помирав попередній власник, і в багатьох людей були величезні сумніви в справжності підпису Ігоря Плужникова під довіреністю, за якою було змінено структуру власності каналу, і в справжності договорів, згідно з якими, начебто, «Інтер» тоді змінив головного акціонера.

Роль Росії може бути дуже великою. Тому що ми не знаємо, в кого насправді частки «Інтера», які належать Росії, які йдуть на офшори. І те, що нам паралельно показували, наприклад, що це величезна частка Хорошковського, у багатьох експертів, і в мене в тому числі, були сумніви, що Хорошковський за величезну суму грошей купив ці акції. Він міг бути по суті таким собі «весільним генералом», або насправді мати набагато меншу частку і виступати від імені росіян. Це лише припущення, стверджувати поки що неможливо. Треба змінювати законодавство про прозорість медіавласності, і вимагати відкритості приблизно такої ж, як у банківській сфері.

Роман Головенко, юрист Інтитуту масової інформації:

- Я не думаю, що «Інтер» буде націоналізований. Націоналізація - це юридична процедура, яка може бути згодом оскаржена чи партнерами Фірташа, тим же Льовочкіним, чи однією з юридичних осіб, яка володіє компаніями «Інтера». Я думаю, що простіше буде домовитися. Вони домовляться «по тихому» про перехід права власності до якогось іншого олігарха чи політика. Націоналізація - це буде надто голосно як для такого великого каналу. У нас і не було таких прецедентів. На якій правовій підставі націоналізовувати? Навіть, якщо «Інтер» створено на частотах УТ-3. Вони будуть стверджувати, що пройшли строки позовної давності. Це було в середині 90-х років. 20 років пройшло, і ніхто не оскаржував. І раптом міняється влада і пробують націоналізувати канал, я, чесно кажучи, не дуже в це вірю.

Може активізуватися Росія. Але де-факто канал знаходиться в Україні і частоти під контролем нашої держави. Тому можливо якісь пропозиції до Фірташа чи Льовочкіна, чи афільованих структур вже й надходять, приміром, віддати канал за якусь компенсацію. А яка вона - буде залежати від розкладів, чим гірше - тим менша.

Юрій Стець, народний депутат України, член Комітету з питань свободи слова та інформації:

- Це не актив Фірташа, це актив групи акціонерів. А якщо буде відбуватися націоналізація, то я це називатиму рейдерством. Бо якщо просто заберуть, то це рейдерство. А якщо контрольно-ревізійне управління, прокуратура чи якісь інші органи через суд доведуть, що є вагомі причини й аргументи, тоді питань немає. А якщо просто заберуть, то це буде сигналом про те, що можуть забрати все, що захочуть і без вагомого приводу. А це означатиме, що це буде та сама Партія регіонів і Янукович тільки в профіль.

Сама ідея, можливо, правильна. Тому що по факту сьогодні «Інтер» може контролювати інша держава. Ідея перевірити структуру власності, наскільки вона відповідає дійсності, і наскільки там є контроль росіян - дуже своєчасна. Але навіть якщо там є суттєвий контроль росяін, то все одно не можна просто так забирати, бо хтось, мовляв, хоче. Потрібно, щоб все було законно, наприклад, Нацрада виносить конкретно обґрунтоване попередження, потім ще одне, потім суд може забрати ліцензію, якщо підтвердиться, що «Інтер» працює проти України. Але забирати нагло -  це методи колишньої влади. Ми казали, що будемо прозорими і демократичними, тому, якщо таке буде, то я виступатиму проти. Бо завтра вони захочуть забрати інші канали, чи якийсь бізнес.

Тетяна Котюжинська, юрист Національної спілки журналістів України, член Комісії з журналістської етики:

- Стосовно націоналізації. По-перше, в Україні навіть немає такого закону. Тому говорити про те, що взагалі можлива націоналізація, то вона неможлива.

По-друге, є пряма норма Конституції, яка говорить про приватну власність. Наскільки відомо (у нас немає прозорої структури цієї компанії), серед акціонерів «Інтера» - юридичні особи, на яких здійснюється вплив. І свого часу пан Льовочкін заявив, що він і Фірташ здійснюють вплив, як одні з акціонерів. Там є ще один акціонер - російська телекомпанія, Перший канал Россії. Тому просто так взяти і націоналізувати, чи забрати не можна. Так роблять пірати Криму чи Сомалі. А влада і народ, які заявляють про європейськість країни, не можуть діяти, як якісь пірати чи відморозки.

Тобто мають бути цивілізовані процедури. Це ще один аргумент для того, що медіавласність має бути прозорою. Закон про прозорість медіавласності має бути справжнім, реальним, а не позірним, яким він є зараз. Ми маємо говорити про те, що мають бути забезпечені редакційні свободи для журналістських колективів телекомпаній і всіх решти ЗМІ. Вони не повинні залежати від зміни власників.

Також багато зараз говорять, що затримання Фірташа може спровокувати нове розслідування справи колишнього власника Ігоря Плужнікова. Тут  можуть бути будь-які сценарії щодо власності. Але наразі ситуація виглядає так: є акціонери - юридичні особи. Як будуть змінюватися впливи і власники цих юридичних осіб, покаже час.

Щодо зміни керівництва «Інтера». Наскільки я знаю, частина журналістського колективу вже досить жорстко ставила про це питання. Про те, щоб були або забезпечені спеціальним документом редакційні свободи журналістського колективу, або й щоб ця команда керівників пішла. Мені відомо з неофіційних джерел, що був спір між Льовочкіним і Фірташем щодо того, яким чином має визначатися редакційна політика каналу. І що все ж таки мають бути зміни. Ці кроки були, і зараз це такий собі заморожений конфлікт. Яким чином він вирішиться зараз, це питання. Думаю, що менеджмент, безумовно, зміниться, бо його вплив вже не той.

Телебачення абсолютно залежне від фінансування, якщо немає грошей у власника, щоб щомісяця вкладати і підтримувати цей бізнес, то це означає, що будуть зміни команди.

Кость Бондаренко, політолог:

- Якщо на каналі будуть зміни, то не думаю, що вони будуть пов'язані з затриманням Фірташа. Будемо говорити, що Фірташ не був єдиним власником каналу. І відповідно в даній ситуації навіть арешт чи затримання Фірташа навряд чи призведуть до якихось суттєвих змін у стосунках самого Дмитра Фірташа із його партнерами. Вони вже не одноразово продемонстрували, що вміють дотримуватися внутрішніх джентльменських домовленостей. І не будуть якимось чином позбавляти Фірташа впливу на канал, навіть у той час, коли він буде вирішувати всі свої питання із американським правосуддям.

Що ж стосується змін у керівництві каналу, то думаю, що це буде вирішуватися в робочому порядку. Бо бачимо, що канал тільки протягом останнього року вже кілька разів демонстрував різноманітні зміни: і в редакційній політиці, і в керівництві. І це не залежатиме від ситуації з Фірташем.

Щодо проекту про націоналізацію «Інтера», то це буде не націоналізація, а рейдерське захоплення. Бо реально у «Інтера» є конкретні власники, реальні особи, які вкладали туди гроші, і відповідно націоналізація - це буде фактично рейдерське захоплення.

Фото - www.kommersant.ru