Телевізійний сезон 2006-2007 добігає кінця – прийшов час підбивати підсумки. У червневому числі журналу «Детектор медіа» ви можете прочитати експертне опитування щодо підсумків телесезону. Тим часом на сайті «Детектор медіа» ми вирішили за допомогою експертів докладніше проаналізувати ситуацію на провідних всеукраїнських телеканалах. Ми звернемо увагу на рейтингові показники, програмні рішення, успішність власного продукту, кадрові рішення менеджменту, інновації в концепції розвитку, реальні або прогнозовані зміни у капіталізації каналів, обсяги рекламних надходжень, особистий внесок топ-менеджерів у розвиток кожного окремого каналу тощо. Розпочнемо з каналу «1+1», наступний – «Інтер».

Чого сподівалися досягти

«Студія «1+1» увійшла у сезон 2006-2007 у «підвішеному» стані: судова тяганина у справі «Коломойський проти Роднянського» після рішення Печерського суду на користь позивача наближалась до апеляційної інстанції, і склад акціонерів міг змінитися ще в 2006 році. Що, втім, не завадило каналу, увінчаному одинадцятьма «Телетріумфами», помпезно презентувати свій новий телесезон 15 вересня.

Програмна стратегія каналу, що претендував на лідерство в українському телепросторі, полягала в «косметичному» оновленні практично всіх власних проектів - «Чорним по білому», «Я так думаю», «Документ», «Без табу» (ведуча програми Ольга Герасим’юк навесні стала народним депутатом), «Смачна країна», «Найрозумніший», «Судові справи з Годецьким та Калінською» тощо. Стартувало лише декілька нових проектів, зокрема, «Приховане життя» з переманеною з 5 каналу Наталією Мосейчук і ранкове шоу вихідного дня «Сніданок плюс» із Юрієм Горбуновим та Марічкою Падалко; повернулась в ефір програма під назвою «Епіцентр» із В’ячеславом Піховшеком. Канал пообіцяв показати серіали виробництва українських компаній «Про ТБ», «Стар медіа» та «Української медійної групи». Нарешті, головним хітом розважального мовлення мав стати мегапроект «Танці з зірками», створений компанією «Стар Медіа» за форматом Бі-Бі-Сі Strictly Come Dancing. «Ми спокійно і впевнено дивимося в новий сезон: є з ким конкурувати і є чим конкурувати», - сказав в одному з інтерв’ю гендиректор каналу Юрій Морозов.

Нагадаємо, що наприкінці 2005-го року на «Плюсах» була впроваджена цифрова система автоматизації виробництва новин AutoQ. Програма, незважаючи на певні проблеми в її запуску та освоєнні, суттєво покращила виробничий процес, об’єднавши всі етапи підготовки новин, від монтажу до виходу сюжету в ефір, у єдину технологічну систему.

У лютому 2006 року генеральний продюсер «Телевізійної служби новин» Володимир Карташков оголосив про реструктуризацію системи інформаційно-політичного мовлення каналу. За взірець було взято систему, що діяла на каналі НТВ, де працював Карташков, та декількох інших російських каналах. «Выстраивается то, что в структуре западных телекомпаний называется «плоской иерархией». Административное штатное подчинение приводится в соответствие с функциональным», - пояснив генпродюсер «ТСН». Було створено секретаріат планування, який очолила Олена Несміян, службу випускових та ведучих, керівником якої став Микола Недопитанський, та інші нові структурні підрозділи. Кінцевою метою реструктуризації було запровадження поширеного на західних телеканалах інституту інформаційного продюсування.

Наприкінці 2006-го року також відбулось суттєве «омолодження» кадрів «ТСН» за рахунок переходу цілої низки журналістів, редакторів та ведучих із каналу НТН – попереднього місця роботи Карташкова. У 2007-му році серед облич каналу з’явились Віталій Гайдукевич, який почав вести опівнічний підсумковий випуск «ТСН» (понеділок-четвер) із гостьовою студією, та Ілона Довгань, яка фактично замінила колишню зірку СТБ та «ТСН» Ірину Ванникову, нині – прес-секретаря Президента України. Сподіваючись «розтормошити» рейтинги, у березні цього року в підсумковому тижневику «ТСН. Підсумки» запровадили подвійне ведення – до Олеся Терещенка додалася Наталія Мосейчук; зараз керівництво каналу розглядає варіант подвійного ведення і щоденних праймових «ТСН».

Одним із незмінних стратегічних принципів «1+1» завжди була орієнтація на обличчя – телеведучих-«зірок», із якими канал розлучався дуже неохоче, намагаючись мотивувати їх і застосувати в нових і нових проектах. Завдяки цій політиці, а також створеній за 11 років існування каналу позитивній корпоративній атмосфері, «Плюсам» вдавалося досягти низького, в порівнянні з іншими каналами, рівня плинності кадрів. З «1+1» йшли переважно в політику – генпродюсер каналу Ольга Герасим’юк, ведуча Ірина Ванникова, керівник піар-відділу Валентина Руденко та інші. Ставши «кадровою кузнею» для команди Президента Ющенка, «1+1» на початку сезону мав тісний зв’язок із Банковою, що певною мірою позначалось на акцентах у новинах та політичних ток-шоу. Щоправда, інколи ці акценти – у новинах, а ще частіше у програмах на кшталт «Я так думаю» або «Приховане життя» - мали явно «джинсовий» характер, що не підсилювало довіру глядачів до каналу.

Мажоритарний акціонер «Студії «1+1», американська компанія Central European Media Enterprises (СМЕ), викупила телекомпанію «Гравіс» та у 2006-му році запустила на двох її частотах у Києві канали «Кіно» (загальнонаціональний, на момент запуску у липні 2006-го року технічне покриття складало біля 18% території України) та «Сіті» (міський, технічне покриття біля 12% залишається на сьогодні практично незмінним). Таким чином, «Плюси» стали частиною медіагрупи.

Компанія СМЕ висловила бажання збільшити володіння власністю «1+1» до максимально можливого рівня, придбавши акції в Олександра Роднянського та Бориса Фуксмана. У свою чергу, Борис Фуксман заявивпро те, що він та Роднянський мають намір реалізувати своє право на опціон щодо акцій у каналах «Сіті» та «Кіно».

У травні цього року «Студія «1+1» розпочала мовлення в Інтернеті, а також запустила інформаційний ресурс iPlus. За словами виконавчого директора СМЕ Марини Вільямс, Інтернет є однією з пріоритетних сфер розвитку бізнесу компанії, зокрема й українського.

 

У результаті трьох раундів судової війни офіційний склад акціонерів каналу залишився незмінним. 25 травня Верховний Суд удруге відмовив Ігореві Коломойському в задоволенні його скарги.

Тим часом Олександр Роднянський і Борис Фуксман не роблять таємниці з того, що готові продати свої частки у «Студії «1+1». Після співпраці каналу в виборчих кампаніях 2002-2004 роках із командою Віктора Медведчука Роднянському, незважаючи на всі зусилля наближених до нього людей, так і не вдалося налагодити приязні стосунки з Віктором Ющенком. Відтак, іміджеві втрати й далі «висять на шиях» в міноритарних акціонерів каналу. Тож чекати на якісь особливі дивіденди в Україні Роднянському вже не випадає. Оскільки Central European Media Enterprises має переважне право на придбання акцій «1+1», Роднянський і Фуксман ведуть переговори про продаж своєї частки саме з цією компанією. Одним із варіантів, який, за інформацією «ТК», може розглядатися сторонами, є обмін частини акцій «1+1» на частину акцій «Гравіса», мажоритарним акціонером якого є СМЕ. Судячи зі всього, частка у маленьких нішевих каналах, які динамічно розвиваються, Роднянського, на відміну від Фуксмана, влаштує. Взагалі, видається, що остаточневирішення долі 40% акцій каналу «1+1» гальмується зараз саме Борисом Фуксманом, який, на відміну від свого племінника, не є співвласником настільки прибуткового телебізнесу, як російський канал СТС, тож йому є що втрачати.

 

Отже, Роднянський і Фуксман витримують паузу, вочевидь, плануючи повернутись до переговорів із американцями після завершення виборчої кампанії – тобто, після успішних зборів виборчого «врожаю». Судячи з оприлюднених каналом розцінок на політрекламу та чуток про інший, неофіційний прайс на «джинсу», яким оперують близькі до каналу піар-структури (в ньому начебто фігурує цифра у понад 200 тисяч доларів за місячне обслуговування у «ТСН» та авторських проектах «Плюсів»!), цей урожай буде щедрим. Офіційно ж сторони поки що не можуть домовитись щодо ціни акцій. Видається, що після виборів Роднянський і Фуксман - так вже й бути! - можуть погодитися на умови СМЕ. Адже, по-перше, канал може бути добряче дискредитований участю у брудних передвиборних іграх. По-друге, із завершенням перегонів будь-які медіа і так втрачають у ціні. Зате зараз нинішні міноритарні акціонери можуть діяти за принципом «після нас – хоч потоп»…

Чому це влаштовує публічну компанію Central European Media Enterprises, для багатьох експертів залишається загадкою. У 1999-2004 роках багато запитань і підозр у корупції викликав той факт, що американські акціонери дозволили українським співвласникам каналу втягнути себе у політичні ігри з режимом Кучми. Невже й зараз досвідчені американці не розуміють, що невизначена й нестабільна ситуація із власністю, перманентна судова тяганина та чутки про те, що «1+1», начебто, вже де-факто перейшов до інших рук - негативно позначаються на іміджі каналу, нервують його працівників, посилюють відцентрові настрої в колективі і, в кінцевому підсумку, не можуть не впливати негативно на ринкову вартість «Плюсів». Не сприяють покращенню репутації каналу і відверто «джинсові» епізоди в його новинах та програмах, яких, як ми можемо прогнозувати, під час виборчої кампанії побільшає.

Що ж до створення групи каналів «1+1», до якої разом із «Плюсами» входять канали «Сіті» і «Кіно» - воно, безперечно, відповідає сучасним тенденціям розвитку українського телепростору. Але, як зазначила директор консалтингової компанії Media Resources Management Ірина Костюк, сьогодні у складі такої медіагрупи вже не досить мати лише ефірні структури та один продакшн («Українську медіагрупу»). Надто ж на тлі нарощування потенціалу «Інтером», головним конкурентом «1+1», який, у 2005-2006 роках після зміни власника втративши більшість своїх холдингових структур, зараз, навпаки, об’єднує навколо себе канали (К1, К2 і «Мегаспорт»), створює нові продакшни («НІС») і реструктуризує старі (наприклад, «Мелораму»). Значно запізнились «Плюси» і зі створенням популярного Інтернет-проекту: «інтерівські» «Подробности» вже давно посідають перші позиції у рейтингах інформаційних сайтів.

У лютому 2007 року технічне покриття каналу «Кіно» становило біля 46% території України – як, власне, й було заплановано (у головного конкурента – «Enter Film» - 30%). За словамидиректора департаменту розвитку каналу Тараса Брикайла, найближчим часом планується розширення ефірного мовлення «Кіно» ще на 1 млн. 313 тис. мешканців, тобто на 2,8% населення України.А отзапланованої раніше на січень 2007-го року частки телеаудиторії – 0,8% - «Кіно» досяг лише у травні. Втім, на думку медіаексперта Ірини Коротич, канал після оновлення програмної концепції розвивається досить успішно. Частка каналу «Сіті» залишається незмінною, за даними GFK, зі дня запуску каналу у грудні минулого року – 0, 2 %. З березня 2007-го року «Кіно» обслуговується сейл-хаузом «Пріоритет». А от у «Сіті» не вийшло заключити договір з сейл-хаузами, він на сьогодні продає рейтинги сам.

У 2006-му «Кіно» та «Сіті»увійшли у соціальний пакет оператора кабельного зв’язку «Воля» (до цього, нагадаємо, «Гравіс» на довгий час було витіснено з київского кабелю). Позитивно для каналів також завершився конфлікт із кабельними каналами К1 та К2 (їх у 2006-му році було, в свою чергу, видалено з кабельного соціального пакету саме на користь ефірного «Гравісу»). Врешті-решт Національна рада з питань телебачення і радіомовлення змусила «Волю» повернути канал К1 до кабелю за рахунок Київської ОДТРК.

European Media Enterprises запросила для консультування з питань розвитку медіагрупи «1+1» одного з найвідоміших українських телеменеджерів – Олександра Ткаченка, який, утім, так досі й не став офіційним головою наглядової ради холдингу. Немає поки що й проривних рішень щодо розвитку, в першу чергу що стосується «Сіті». У квітні 2007 року головним редактором «Сіті» стала Наталія Катеринчук – у минулому шеф-редактор НТН, яка разом із Володимиром Карташковим фактично збудувала інформаційне мовлення цього каналу. Після призначення Наталія говорила про свій намір змінити формат новин «Сіті», проте навіть після деяких змін відчутного просування вперед не відбулося.

За неофіційною інформацією, одна з концепцій збільшення покриття «Сіті» передбачала схему його розвитку як мережі міських каналів: «Сіті-Дніпропетровськ», «Сіті-Харків» тощо, - за аналогією із розвитком проекту «Газета по-киевски», що належить групі «Приват». Кожен із каналів, об’єднаних спільним дизайном, начебто мав би оригінальну концепцію, що враховувала б специфіку окремого регіону. Механізмом для реалізації цього проекту було обрано не отримання власних частот, а партнерство з місцевими мовниками. Менеджери «Сіті», за інформацією «ТК», уже робили пропозиції як місцевим приватним ТРК, так і певним обласним державним телерадіокомпаніям. Проте на заваді став Держкомітет телебачення і радіомовлення, який після того, як його очолив Едуард Прутнік, почав розбудовувати на базі ОДТРК «Перший громадський канал України». Тож невідомо, чи вдасться «Сіті» збудувати власну мережу в регіонах. Поки що публічної та переконливої концепції такої мережі менеджери «Сіті» не презентували, тим часом конкуренти не сплять.

Останній раз «Гравіс» отримував частоти від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення 29 березня 2006 року. Тоді телекомпанії дісталось 10 не найцікавіших частот, найбільшу ж кількість частот отримав тоді «Київтелемонтаж» (К1). Тобто, якщо зважити на останню інформацію про те, що власники «Інтера» стали й офіційними власниками каналів К1, К2 та «Мегаспорт» - ми бачимо, що відбувається системне посилення головних конкурентів групи компаній «1+1». Зараз «Гравіс» подав заявки на всі 13 частот, виставлених на конкурсі на створення регіональних мереж. Але Нацрада неодноразово заявляла про необхідність розвитку наявних мережевих мовників замість створення нових – і чинила відповідно, надаючи частоти передусім уже сформованим мережам (5 каналу чи К1, наприклад). Безумовно, така концепція впливає на конкурентність у вітчизняному телепросторі, надаючи переваги одним і порушуючи права інших. Можна сказати, що нові проекти, як, наприклад, той же канал «Кіно», штучно позбавляють можливості розвиватись. Хоча деякі експерти вважають такий підхід виправданим із погляду інтересів глядача: мовляв, кількість телеканалів у країні й без того не відповідає станові рекламного ринку. Незабаром, коли підсумки чергового конкурсу на частоти будуть підбиті, ми побачимо, який підхід у Нацраді переможе.

Експерти одностайно визнають головним успіхом «1+1» «Танці з зірками». «Огромной менеджерской удачей Роднянского стало проведение «Танцев со звездами». Тут повлияли все составляющие: совпало удачное размещение в эфире, качественно закупленный и сделанный продукт, удачный его маркетинг. Испортить такой продукт было бы верхом цинизма», - коментує директор із розвитку Центру суспільних медіа, екс-директор «Новин» на Першому каналі Василь Самохвалов. Поки що найдорожчий із реалізованих в Україні західних форматів розважального шоу допоміг «Плюсам» переграти «Інтер», чий «Зірковий дует» пройшов із значно скромнішими показниками. Проте, грандіозний успіх перших «Танців», фінал яких дивилась половина телеглядачів країни, не вдалося повторити «Танцям-2»:

Незважаючи на те, що «Танці-2» все одно виявились успішним продуктом, тенденція до зниження рейтингів очевидна, тож продовження проекту, ймовірно, вже не буде.

Серіал «Петя блискучий» (російська версія колумбійського «Pedro el Escamoso»), який, як сподівався Олександр Роднянський, мав повторити успіх «Не родись красивой», виявився провальним. Дещо виправили ситуацію «5 хвилин до метро» (українська компанія «PRO-TV), а після нього – російські «Кадети», які й стали найбільш рейтинговим серіалом сезону. «Явной неудачей канала «1+1» стал запуск сериала «Ангел-хранитель» в самое рейтинговое время канала – по будням в 20:00, однако канал сумел быстро эту ошибку устранить, поменяв сериал местами с молодежным т/с «Кадеты», а это позволило каналу увеличить свои показатели в это время», - каже медіааналітик Ірина Коротич. Наприкінці квітня «Кадети» набирали до 38,7% частки аудиторії 14-49 і очолювали таблицю найбільш рейтингових продуктів за молодіжною аудиторією, значно випередивши топовий серіал «Інтера» «Татьянин день». І все ж у цілому після паузи у демонстрації «Кадетів» під час травневих свят (у контексті 9 травня в ефірі «1+1» ішов 8-серійний український серіал «Смерть шпигунам») та повернення з 7 травня «Подробностей» на «Інтері» на 20.00, «Кадети» так і не змогли вийти на попередні показники. Показники ж серіалів, що увійшли в ефір «Плюсів» після 1 червня – «Дочки-матери» (також виробництва СТС, 5,6/15,2% протягом 24 тижня року) та, у другій лінійці, «План Б» (4,6/12,6% ), є майже провальними.

Також, хоч як це не дивно, канал проігнорував начебто близький Олександрові Роднянському документальний жанр, виділивши для нього лише нічний час у програмі «Документ» і не займаючись власним виробництвом. У результаті «документалка» стала головною ставкою в телеменю СТБ, що виправдало себе на всі 100%. Свою лінійку російського документального кіно, в якій із часом має з’явитись значна частка стрічок власного виробництва (поки що вони з’являються раз на два тижні) вибудував після приходу нової менеджерської команди й «Інтер». Це рішення виявилось виправданим – показники документального кіно на «Інтері» у пізній прайм зростають.

Отже, запуск нових форматів для непраймового ефірного часу буднів також не є надто сильним місцем «плюсів». І як тут не згадати знову про те, щоліцензія «1+1» на 9 годин мовлення, надана каналу 2004-го року, передбачала необхідність створення саме таких, соціально значущих, проектів – що, як можна бачити на прикладі СТБ, можуть бути й доволі успішними. А пізнавальні програми, інфотейнмент, документальні проекти? Всього цього не з’явилось в ефірі «1+1», сітка якого так і залишилась занадто традиційною та залежною від російських «Кривых зеркал» и «Хароших песен».

Лінійка ток-шоу на «1+1» у цьому сезоні теж не дуже вдалася. У тижневий топ-20 програм каналу випуски «Я так думаю» і «Епіцентру» потрапляли протягом сезону лише кілька разів, і сміливі наміри Анни Безулик зробити своє шоу не гіршим за «Свободу слова» залишились нездійсненими. Не додало «1+1» позитивної репутації і залучення облич каналу – В’ячеслава Піховшека, Анни Безулик, Людмили Добровольскої – до корпоративної війни за власність каналу. У червні менеджмент каналу прийняв рішення про припинення виходу всіх ток-шоу до початку нового сезону. Проте, за неофіційною інформацією, «Чорним по білому», «Епіцентр» і «Я так думаю» можуть не повернутись в ефір «1+1» взагалі, оскільки їхні рейтингові показники не виправдали сподівань менеджменту. Щоправда, що заважало менеджменту вимагати від авторів цих проектів робити їх гострішими та менш передбачуваними – невідомо. Кажуть, що вже у серпні на «плюсах» буде запущене нове суспільно-політичне ток-шоу в «передвиборному» форматі, а В’ячеславу Піховшеку, Анні Безулик та Анатолію Борсюку запропонували шукати нові формати телепроектів.

Деякі експерти пояснюють погані рейтингові показники політичних ток-шоу «1+1» вдалим контр-програмуванням «Інтера» та ICTV: на «Інтері» між 22.30 та 23.30 – та сама лінійка документального кіно (до цього був художній кінопоказ), на ICTV – російські телесеріали «Каменская» і «Зона». На те, що ці канали, які продають свій рекламний час через сейлз-хаус «Інтер-реклама», можуть бути у змові, натякала в інтерв’ю «Экономическим известиям» виконавчий віце-президент СМЕ Марина Вільямс: «Сегодня мы находимся в сложных конкурентных условиях. Более того, мы не всегда можем как публичная компания играть по тем правилам, которые предоставляет украинский рынок. К сожалению, сегодня здесь фактически действует картель, созданный компаниями «Интер», ICTV и СТБ. Они позиционируются как один холдинг, что мы считаем неприемлемым. В европейских странах такого нет».«Плюсам», чия аудиторія є порівняно молодою (середній вік - 42 роки, тоді як у «Інтера» - 49; частка непрацюючих пенсіонерів в аудиторії – 23,9%, тоді як у «Інтера» - 36,1%), вдавалось досить довго утримувати лідерство за комерційною аудиторією 14-49. Тим часом, за 18+ випередити «Інтер» удавалося лише подекуди – тільки завдяки «Танцям з зірками». Медіа-аналітик Ірина Коротич називає проблемою «Плюсів» те, що протягом сезону справді високі рейтинги набирали лише поодинокі проекти, після завершення яких загальні показники каналу відразу падали. У «Інтера» цієї проблеми немає, тож він утримував лідерські позиції стабільно.

Рейтинги.

У березні-квітні 2007 року показники «1+1» дещо покращились у порівнянні з січнем-лютим. Але після завершення «Танців-2» і показу «Кадетів», а потім, на початку червня, і згортання ефіру власних ток-шоу, з одного боку, та успішного перезапуску інформаційного мовлення «Інтера» - з іншого, відставання «1+1» від лідера посилилось. «1+1» у травні 2007-го року уперше за всю історію вимірювань поступився «Інтеру» лідерством за аудиторією 14-49. Розрив між ними зростав і у червні. Картина ж за аудиторією 18+ на сьогодні геть плачевна. Якщо у травні середня частка «1+1» за 18+ становила 15,2%, а «Інтера» - 20,7%, то 20 червня «Плюси» мали 14,05%, а «Інтер» - 24,56%. Розрив більш ніж у 10% можна назвати катастрофічним, і навіть таким, що ставить під сумнів подальше перебування «1+1» у першому ешелоні.

 

Безнадійно відстає «1+1» від «Інтера» за показниками інформаційного мовлення: найкращий результат «ТСН» на 24-му тижні – рейтинг 5,84%, частка 19,33%, тоді як «Подробности» на «Інтері» пишаються рекордними 11,92% і 35,66%. Найкращий результат «ТСН. Підсумків» - рейтинг 4,51%, частка 16,57%; «Подробиць тижня» на «Інтері» - 7,90% і 26,7%. У травні удвічі більші, ніж у «ТСН. Підсумків», рейтинги «Подробиць тижня» стали звичною картиною.

На думку директора MRM Ірини Костюк, початок сезону 2006-2007 для «Плюсів» був дуже успішним, хоча й тоді канал не повністю використав ослаблені на той момент позиції «Інтера». Але друга половина сезону показала рекордне падіння рейтингів «1+1».

Безперечно, зниження рейтингів «Плюсів» викликане й об’єктивними причинами, що не залежать від вправності менеджменту та якості продукту. «В целом, медиапоказатели лидеров, «Интер» и «1+1», постепенно снижаются не из-за качества их программного продукта, а и потому, что у украинских телезрителей с каждым годом расширяется выбор нишевых каналов, по которым, к примеру, вечером после работы можно посмотреть не новости или сериал, а что-то более интересное тому или иному телезрителю», - зазначаєтивними причинами, що не залежать від вправності менеджменту та якості продукту.онстрував Ірина Коротич. Та разом із тим слід зазначити, що якщо у травні, на тлі загального зниження теледивлення на 6%, частка «Інтера» (19,6%) у порівнянні з квітнем не змінилась, то частка «1+1» (15,3%) знизилась у порівнянні з квітнем на 15%! І хоча у червні показники «1+1» трохи покращились, наздогнати «Інтер» ані за 18+, ані за 14-49 не вдається. Тим часом у Нового каналу у травні частка зросла майже на 6%.

«1+1» протягом сезону 2006-2007, як і раніше, позиціонувався як «найбільш український» канал. «Если говорить об инновациях непосредственно на «1+1», то правильной стратегией можно считать ориентацию на качественный продукт местного производства», - вважає директор медіаконсалтингової компанії Media Resources Management Ірина Костюк. – «Я бы отметила позиционирование «1+1», которое сейчас еще больше стало выделяться, как т.н. «элитного» бренда. Это проявляется не только в эфире, но и в поведении лиц канала, его менеджеров и т.д.».

Справді, у програмній сітці «1+1» у сезоні 2006–2007 багато місця займали серіали українського виробництва («5 хвилин до метро», «Сестри по крові», «Ангел-охоронець», «Міський романс», «Дурдом» та інші).Канал навіть пішов на безпрецедентний, як на вітчизняне телебачення, крок – продемонстрував телефільм «Діви ночі» режисера Олега Фіалка за твором українського письменника Юрія Винничука… дубльований (!) українською мовою.

Та все ж серіали, які справді були рейтинготворчим продуктом - за винятком «5 хвилин до метро» - були російського виробництва («Кадети», «Моя прекрасна няня» (у повторі)). Медіаексперт Євген Глібовицький зазначає: «1+1» розвиваються цілком у пострадянській, а не західній логіці, хоча і мають західний капітал. І в цьому сенсі це теж соціальний експеримент, який невідомо чим скінчиться. Російські впливи дуже сильні, і цікаво дивитись, як вони зживатимуться». Рекордне зниження показників «1+1» протягом травня-червня цього року, що розпочалось після завершення демонстрації «Кадетів», теж яскраво продемонструвало, наскільки залежним від російського телевиробництва залишається канал. Це, можливо, не надто турбує Олександра Роднянського, адже він є співвласником російського продукту виробництва СТС, який, власне, і тримає «Плюси» у першому ешелоні українського телепростору. Але, знов-таки, які перспективи розвитку каналу бачить СМЕ після того, як Роднянський і Фуксман продадуть свої частки? Відомо, що тактикою СМЕ у країнах Східної Європи, де вона володіє телевізійними активами, є максимальне здешевлення виробництва власного продукту за рахунок відмови від якісних проектів інформаційного та соціального мовлення і перетворення каналів на «кінобудки» дешевого серіального продукту. Результат – отримання за рахунок цього прибутку у вигляді різниці між рекламними надходженнями та малобюджетним заповненням ефіру. Та, приміром, у Чехії така тактика починає давати збій – TV Nova, якою володіє СМЕ, поступається врешті-решт у темпах розвитку іншому чеському потужному приватному мовнику, Prima TV. Видається, що ще менше шансів на успіх матиме ця тактика в Україні - на рівні каналу першого ешелону, яким є «1+1», і за умов конкуренції між такою великою кількістю телемовників.

Аби втриматись у першому ешелоні, «1+1» має розвиватись саме як великобюджетний проект. Як при цьому не втрачати високої (а для цивілізованих країн – захмарної) дохідності, до якої звикли, мабуть, у пострадянській Україні і СМЕ? Найкращу відповідь, напевно, дає «Інтер», який уже давно зробив ставку на розвиток внутрішньохолдингового продакшн. На думку Євгена Глібовицького, одним з добрих взірцем для медіагрупи «Плюсів» могло би бути рішення менеджменту «Інтера» про об’єднання інформаційних служб двох каналів. Цей шлях пророкують «1+1» та «Сіті» (як і холдингу Пінчука) й деякі інші медіаексперти. Разом із тим, наскільки відомо «ТК», журналісти «1+1», що залишаються однією з найважливіших частин бренду каналу, не в захваті від перспективи за ті самі гроші працювати відразу на два канали та, можливо, інформаційне агентство, що може бути створене в рамках холдингу. Тож і тут необхідна стратегічна робота менеджменту з колективом.

Між тим «намісник» Роднянського на «Плюсах» Юрій Морозов керує каналом за інерцією, намагаючись провадити «лінію шефа» без участі останнього. Якщо сміливі та, як видавалось, нерозважливі менеджерські рішення Ганни Безлюдної на «Інтері» призвели до зростання частки аудиторії цього каналу, то млява політика Морозова не дозволила захистити ринкові позиції «1+1». Деякі експерти кажуть, що однією з причин «буксування» менеджменту «Плюсів» є наполегливі чутки про прихід нових власників, що, начебто, має спричинити зміну команди. Втім, за інформацією інших джерел, із приходом нових власників кістяк команди змінюватись на буде. Та поки що керівництво «1+1» в атмосфері невизначеності сидить «на валізах», і це навряд чи додає йому бажання докладати великих зусиль для створення та пошуку конкурентоспроможного продукту.

«На «1+1» больших встрясок, кроме как в «ТСН», не было, - каже Ірина Костюк. -  Вообще-то далеко не кадровые решения были основным фактором, влияющим на рейтинговые показатели «1+1» в этом сезоне.  Можно, конечно, предположить, что негативно влияло скорее отсутствие радикальных  кадровых изменений».

Солідарний з нею і Василь Самохвалов: «Плюсы» - достаточно стабильный канал, и эта стабильность, по моему личному мнению, может сыграть с ним злую шутку. Чтобы быть первым, мало быть стабильным. По-хорошему, телеканалу не хватает каких-то потрясений, новых идей, новых лиц».

Канал і справді набув декілька нових облич (Юрій Горбунов, Наталія Мосейчук, Олег Панюта, команда «Comedy Club» тощо), але вони поки що не стали частиною бренду «1+1». Водночас - після переїзду Олександра Роднянського до Росії а потім появи у «ТСН» нової команди з НТН - на «1+1» порушилась традиційна сімейна атмосфера. Журналістам, які працюють у новинах «Плюсів» багато років, природно, не дуже приємно спостерігати за появою «команди в команді» - наближених до Володимира Карташкова молодих екс-НТНівців, чий стиль роботи відчутно відрізняється від традиційного для «ТСН». «Соцзмагання», запроваджене Карташковим для підвищення бойового духу та заохочення журналістів, за його власним зізнанням, не допомогло різко покращити якість новин. У приватних розмовах працівники каналу називають побудовану генпродюсером «ТСН» організаційну структуру невдалою і незручною.

Посилення програми «ТСН. Підсумки» Наталією Мосейчук не вирішило проблеми зниження рейтингів тижневика. Тож тепер, за інформацією джерел на каналі, керівництво розглядає варіант із переведенням Олеся Терещенка та Наталії Мосейчук на щоденні «ТСН». У цьому разі ведучою програми, яка має замінити формат «ТСН. Підсумків», може стати Алла Мазур.

Ведучі, чиї проекти закрили або відсунули подалі від прайм-тайму, як ми вже зазначали, почуваються недооціненими. Значним ударом по внутрішній корпоративній гармонії була відмова від власної команди «Сніданку» та залучення команди Олега Панюти. В результаті харизматичний Костянтин Грубич, що працював на розважальних та інформаційних проектах каналу багато років, має намірперейти на «Інтер», де робитиме і вестиме програму для споживачів. Цей перехід є дуже показовим для ситуації на «1+1», адже Костя Грубич багато років був «членом сім’ї» каналу. Якщо вже люди, настільки віддані «плюсам», покидають рідні пенати, значить, справи таки кепські.

Можливо, втратить канал і ведучу «Я так думаю» Анну Безулик, до якої давно придивляється її тезка з «Інтера» Безлюдна. Юрій Макаров, чию програму «Документ» на початку сезону пересунули на глибоку ніч, щоб звільнити слот для «Петі блискучого», почав шукати собі застосування в інших ЗМІ. І, це як кажуть джерела «ТК» - можливо, ще не вечір. З «плюсів» у поточній ситуації невизначеності можуть піти всі, хто отримає будь які більш-менш привабливі пропозиції.

Поява на «Плюсах» Comedy Club Ukraine, від якого із скандалом відмовився «Інтер» (за словами «комедійників», їхню роботу так повністю й не оплатили), повинна була залучити на «1+1» молодіжну аудиторію. Проте незабаром шоу заходились тасувати у вечірньому ефірі та переформатовувати, оскільки для сімейного перегляду насичене сортирним гумором шоу не підходило.

Натомість, керуючий партнер компанії «Група «РОСТ» Альона Сибірякова вважає, що залучення проектів та облич, які не підійшли «Інтеру» - правильна тактика «Плюсів»: «Так, шаг за шагом канал «1+1»  предложил собственную площадку и «звездам» утреннего «интеровского» эфира,  и ребятам из «Сomedy Club»– узнаваемым брендам и личностями. Такой подход правильный, потому что даже если сегодня их продукты не очень качественные, «1+1» инвестирует в них, людей обучит,  дотянет,  и в итоге, будет располагать самым мощным личностным и профессиональными ресурсом  из того, что имеется в Украине».

 

У першому кварталі 2007 року СМЕ зазнала від «Плюсів» збитків у розмірі 2,37 мільйони доларів. У фінансовому звіті СМЕ зазначено, що чистий дохід «Студії «1+1» у порівнянні з першим кварталом минулого року зменшився на 29%, або з 25,4 млн доларів до 18 млн. Доходи «Кіно» і «Сіті» у першому кварталі становили 398 тисячі доларів, загальний збиток – 2,42 мільйони.

«К концу сезона на «1+1» рекламные поступления снизилось, так как рекламодатели стали уходить из-за низких показателей и приходить на «Интер», где заполняемость сейчас очень высокая. Плюс с нового года поменялись применяемые коэффициенты, длина ролика, многие каналы поменяли целевые аудитории и т.д.  Это все по-разному сказывалось на рекламных поступлениях», - аналізує Ірина Костюк.

У квітні на «1+1» було продано 82%, що на 5 відсоткових пунктів більше, ніж у березні, проте в «Інтера» цей показник становив 97%. Тим часом, сейлз-хаус «Пріоритет», який обслуговує «1+1», «ТЕТ» і «РТР-Планета», збільшив закупки рекламного часу, тоді як усі інші сейлз-хауси – знизили (на думку експертів – через наближення виборів). На фоні зниження рекламних надходжень від «плюсів» треба відзначити стабільне зростання цих доходів у «Кіно» і «Сіті».

У травні продаж рейтингів на «1+1» знизилась на 10,9% у порівнянні з квітнем 2007 (на 11,3% - в порівнянні з травнем 2006 року), а заповнення рекламою – зросло на 13,7%.

«Капіталізація «1+1», як і «Інтера», на мій погляд, збільшилась, але тільки тому, що ринок росте. Рекламні доходи однозначно збільшились практично у всіх. Не думаю, що це вийшло завдяки росту якості продукта чи менеджерському вкладу. Ринок росте, рівень управлінських рішень залишається пострадянським», - каже Євген Глібовицький.

Отже, ми бачимо, що сезон 2006-2007 «1+1» завершує у глибокій системній кризі, яка зачепила майже всі частини складного механізму, що його являє собою загальнонаціональний канал – «друга кнопка» українського телепростору. Інформаційно-політичне мовлення каналу, втративши довіру базового україномовного та патріотичного глядача у 2004 році, так і не повернуло її протягом наступних трьох років. Наважившись лише на косметичні зміни, менеджмент каналу не спромігся створити модерні й гострі формати, що на тлі успіху «Свободи слова» з Савіком Шустером на ICTV мало для «1+1» плачевні наслідки. У розважальному мовленні очевидним успіхом, зокрема й репутаційним, були проекти «Танці з зірками» та «Танці з зірками-2». Але єдиним «проривним» нетривалим проектом високі показники каналу втримати неможливо. Тоді як із серіальним показом канал «угадав», випередивши «Інтер», лише двічі – з «5 хвилинами до метро» і «Кадетами». Всі інші серіальні продукти, серед яких і створені російським СТС, поступались «інтерівським».

Менеджерські рішення також були не завжди вдалими. Зараз очевидно, що прихід на канал Володимира Карташкова став початком кризи новинної команди. Можливо, стратегічною помилкою Карташкова стало нерозуміння того, що на каналі із стійкими традиціями та особливою «сімейною» атмосферою не можна було застосовувати так званий «кризовий менеджмент», що характеризується, зокрема, зневагою до минулих досягнень і випробуваних кадрів. Співробітники «1+1» завжди були «іншими» в українському телепросторі – цю «інакшість» не змогла знищити навіть участь у виконанні «темників» за часів Кучми. Між тим зараз представників «старої» команди зробили лише «коліщатками» у механізмі, зруйнувавши їхню самоповагу до себе і свого каналу. Через це «1+1» поступово втрачає головне – власний ексклюзивний, неповторний бренд: як у сприйнятті телеглядачів, так і у відчутті його власними працівниками.

Кадрова політика каналу нагадує логіку «з миру по нитці» - канал дедалі частіше підбирає крихти зі столу конкурентів, і ці крихти далеко не завжди є найпоживнішими. Тим часом можливостей для розвитку та модифікації власних облич або облич, які могли б відповідати бренду «Плюсів» у найбільш комфортних для них форматах, пропонується обмаль. До того ж, нерідко ці пропозиції нагадують байку Крилова «Квартет» - за майже повної відсутності якісної нової партитури стратегії розвитку каналу. Це свідчить про очевидну слабкість редакторського складу каналу – що, у свою чергу, є наслідком «пофігізму» топ-менеджерів.

Безумовно, у кризи «1+1» є ї об’єктивні передумови: низька конкурентність телепростору України є фактом, як є доконаним фактом і реальна монополізація рекламного ринку холдингом «Інтер» (сейл-хаузи «Інтер-реклама» та «Стиль-С»), у якого, до того ж, із 2006-го року почали обслуговуватися і канали умовного медіахолдингу Віктора Пінчука – ICTV та СТБ. Занадто багато зусиль «1+1» вимушений був витрачати і на перманентні конфлікти: у 1997- 2004 роках - навколо непрозоро отриманої свого часу ліцензії на мовлення, у 2005-2007– з приводу попередніх домовленостей навколо продажу Ігорю Коломойському частки міноритарних акціонерів. Водночас, таким чином здійснюються прогнози багатьох медіаекспертів, серед них – і авторів «Детектор медіа»: канали «Інтер» та «1+1» свого часу отримали великий карт-бланш від держави у вигляді побудованого за бюджетні кошти технічного покриття майже на 100% території країни. Але непрозорість дій на початку створення каналу та подальша стратегія «спочивання на ресурсі» виявилася вбивчими для одного з цих каналів – «1+1», власники якого більше займалися політичними тіньовими іграми та здобуттям надприбутків, ніж розвитком ресурсу (чого вартий тільки той факт, що загальнонаціональний канал так і не спромігся збудувати власний апартно-студійний комплекс!).

На жаль, після безсоромної участі «1+1» у маніпуляціях думкою громадян України в 1999-2004 роках акціонери каналу та топ-менеджери так і не змогли зробити належних висновків. Замість того, щоб відновлювати довіру глядачів системним розвитком проекту та рівновіддаленою, збалансованою і чесною інформаційною політикою, 2005 рік вони провели у намаганнях знову перейти на обслуговування – але вже нової влади. «Управляти» конфліктом між Віктором Ющенком та Олександром Роднянським довірили наближеним до деяких поважних персон «Нашої України» колишньому піар-директору каналу Валентині Руденко, яка стала радником Президента, та Ользі Герасим’юк, яка стала народним депутатом за списком «Нашої України». Коли ж зусилля останніх потерпіли фіаско, власники каналу усунули їх від неформального керівництва, але водночас колективу каналу не запропонували нічого нового, пустивши ситуацію на самоплин. Внаслідок цього «1+1» так і не перейшов до єдино ефективної редакційної політики. Політики не обслуговування можновладців, а влучного та незалежного реагування на їхні ініціативи з точки зору інтересів головного глядача – громадян України, до політики артикуляції запитів громадянського суспільства. Ситуація невизначеності, мов корозія, роз’їдає канал й досі.

Звичайно, завдяки потужному частотному ресурсу «УТ-2», яким користується «Студія «1+1», - а відтак, 99%-вому покриттю території України, - загроза випадення каналу з першого ешелону виглядає досить примарною. Проте не виключено, що вже в наступному сезоні він впритул наблизиться за аудиторією 14-49 до Нового каналу, який запускає ще дорожчий за «Танці з зірками» проект - «Фабрику зірок», і покриття якого вже перевищує 95%. В усякому разі, навіть якщо менеджменту каналу вдасться подолати тенденцію постійного зниження рейтингів, наздогнати «Інтер» сьогодні – надскладне завдання для «1+1», яке стане реальним лише у разі, якщо позиції лідера послаблюватимуться під впливом інших чинників. Або ж у разі надуспішних надзусиль команди «плюсів», можливо, вже за нових власників.